Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Бухгалтерський облік у банках
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Бухгалтерський облік
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ
3.1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В ГОСПОДАРСЬКОМУ МЕХАНІЗМІ БАНКІВ
осподарський механізм банку визначається сукупністю організаційно-економічних заходів, які формують умови і порядок дій керівництва з регулювання грошово-кредитних відносин на
мікрорівні та їх реалізацію учасниками банківського бізнесу.
Міжнародна та вітчизняна практика свідчить, що для ефективної діяльності кожного банку, отже, і для її результативності, вирішального значення набуває обґрунтована система оцінки цієї діяльності. Саме ця система становить основу експертизи дій управлінського апарату банку за всіма напрямами ведення банківської діяльності.
Беручи загалом, питання оцінки діяльності апарату управління завжди трансформуються в проблему визначення результатів діяльності за наслідками прийнятих управлінських рішень на всіх рівнях управління системою «банк». На підставі такої оцінки тільки й можна створити ефективний механізм відповідальності за результативність діяльності кожного структурного підрозділу зокрема та апарату управління в цілому.
Як свідчить практика, банки, що досягли високих показників діяльності, мають ефективні системи контролю за діяльністю підрозділів.
Економічна реальність банківського бізнесу є результатом складних ринкових відносин не лише між суб’єктами міжбанківського ринку, а й між структурними підрозділами безпосередньо всередині кожного банку.
Проте ринок — це не єдине місце дії ринкових відносин, а вся їхня сукупність регулюється не лише ринковими законами. У ній домінує певна процедура раціо-
нальності, під якою слід розуміти чітко визначені напрями інформаційних взаємопотоків між структурними підрозділами банку, а також між банком та іншими суб’єктами банківської діяльності. Унаслідок цього формується власна політика банку у сфері формування та реалізації банківських продуктів.
Водночас ринкові відносини спричиняють необхідність постійних коригувань поведінки банку, що великою мірою залежить від поінформованості його управлінців про характер змін, котрі відбуваються в зовнішньому стосовно банку середовищі.
Слід також ураховувати характерний для банківської діяльності ймовірнісний характер здійснюваних операцій, що є однією з причин загальної невизначеності результатів такої діяльності.
Інакше кажучи, треба визнавати те, що на дохідність основних банківських операцій великою мірою впливає загальний фінансовий стан клієнтів банку — позичальників, емітентів цінних паперів. Зрозуміло, що показники їхньої діяльності можуть зазнавати суттєвих коливань протягом коротких проміжків часу. За таких умов голов ним завданням керівництва банку стає управління змінами, тобто встановлення (або передбачення) фактів їх настання й адекватна реакція на зміни зовнішнього середовища і внутрішнього стану банку. Характер здійснюваних в економічному просторі процесів змінюється так часто, що, з метою запобігання негативним тенденціям у веденні діяльності, банкам необхідно постійно коригувати стратегію або принаймні оперативно її переглядати.
Проте нині банки вже не обмежуються досягненням певної суми прибутку за конкретний звітний період. На повний зріст постала проблема формування ефективного механізму управління отриманим прибутком, всією діяльністю банку для забезпечення його стабільного надійного фінансового стану в перспективі.
Процес управління діяльністю банку став неможливим без планування, обліку прийнятих управлінських рішень, процедур їх виконання і контролю.
Як відомо, традиційним завданням бухгалтерського обліку вважали забезпечення інформацією осіб, відповідальних за прийняття рішень.
Проте більшість банків в Україні, особливо в період змін, пов’язаних з реформуванням облікової системи, спрямувала зусилля на оволодіння новими методиками фінансового обліку, а реалізація інформативної функції відійшла на другий план. Основні завдання облікового механізму обмежувалися контролюванням ліквідності, з одного боку, і визначенням результату діяль- ності (прибутку чи збитку) — з другого.
Відтепер банк мусить опрацювати власну політику управлінського обліку — корпоративну або управлінську. Важливо підійти до політики управлінського обліку з позиції формування цілісної підсистеми інформаційного забезпечення потреб керівництва для оперативного реагування на зміни за напрямами діяльності. Найскладнішим тут є домогтися своєчасних відповідей системи на питання з економічного управління: цей період не може бути тривалішим за час, протягом якого ще можна належно відреагувати на критичну ситуацію.
Головний висновок такий: «Якщо швидкість реакції управління менша за швидкість зміни критичних параметрів системи, то ця система некерована, отже, нежиттєздатна» [96, c. 3].
Водночас такий підхід забезпечує певний рівень «якості» банківської діяльності, яку доцільно оцінювати за результативністю чинників, — це так званий магічний трикутник: прибуток, рентабельність, ліквідність, про що йшлося вище.
Можливості керівництва регулювати економічні процеси всередині банку можуть бути досить високими за умови формування інформації щодо всіх напрямів діяльності, тобто чітких дій механізму управлінського обліку.
З цих позицій підсистему управлінського обліку банку варто розглядати як дійовий елемент загального управління банківською діяльністю.
У передмові до російського видання книги Тоні Скоуна зазначається, що за останні роки термін «управлінський облік» став дуже популярним, проте далеко не всі уявляють собі, що це таке [97, c. 5]. Мета управлінського обліку — допомогти керівництву приймати правильні рішення. Спеціалісти з проблем управлінського обліку в банках мають нині повну свободу вибору форм, методів і прийомів його організації та ведення, бо навіть номенклатура рахунків класу 8 «Управлінський облік» не регламентується чинним планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків.
Це свідчить про надання підсистемі управлінського обліку функ ції своєрідного фільтра великої кількості інформації та формування такого її обсягу, що забезпечить потреби управління кожного банку. Зрозуміло, що та інформація, яка є суттєвою для одного банку, може виявитися абсолютно не потрібною для іншого. Отже, управлінський облік набуває ознак підсистеми інформаційної підтримки конкретного управлінського рішення.
Можна назвати дві основні причини активного пошуку ефективних методів ведення та організації управлінського обліку на даному етапі розвитку банківської системи України: по-перше, системи управління банком ускладнюються, запроваджуються нові банківські продукти та послуги, а тому без надійного інформаційного забезпечення управління ці системи можуть стати некерованими; по-друге, зростання обсягів інформації потребує вміння оперативно знайти саме ту інформацію, що потрібна.
У такий спосіб поступово вимальовується концепція створення загального інформаційного «образу» фінансового стану банку через інформацію про отримані результати за всіма напрямами діяльності в розрізі структурних підрозділів. З огляду на це використовувані засоби, процедури та методика управлінського обліку не можуть бути централізовано визначені Національним банком України, оскільки кожний банк має враховувати специфічні ознаки власного бізнесу, кадровий склад працівників і, певна річ, навіть внутрішні ціни на банківські продукти та послуги.
На специфіку банківської діяльності впливає те, що багато економічних ситуацій і процесів залежать від умов, що складаються на міжбанківському ринку. Це також потребує зваженого оперативного втручання в процес діяльності, ефективність якого залежить від оперативності інформації.
Коротко кажучи, здобута інформація є важливим засобом впливу на характер управлінських рішень.
З урахуванням цього, можна стверджувати, що управлінський облік виокремлено з бухгалтерського як сукупність прийомів і методів, покликаних забезпечити управління необхідною інформацією відносно результатів діяльності банку, наслідків прийняття окремих управлінських рішень. У такий спосіб формуються реальні передумови для виконання процедур аналізу окремих об’єктів та процесів, тобто обґрунтування нових управлінських рішень та контролю за їх виконанням.
У процесі реформування облікової системи банків, тобто на новому етапі її вдосконалення, сформувалося трохи дивне поняття про призначення фінансового обліку для потреб зовнішніх користувачів (фінансові звіти), а управлінського — внутрішніх (менеджерів та керівників усіх рівнів).
Певна річ, що для забезпечення єдиної методологічної бази формування показників фінансової звітності всіма суб’єктами господарської діяльності норми фінансового обліку регламентуються МСБО та вітчизняними положеннями (стандартами) і регулюються чинними нормативними документами НБУ.
Цей факт зумовив певні практичні наслідки у ставленні банків до фінансового та управлінського обліку. Зокрема, фінансовий облік розглядається як обов’язок банку перед НБУ, а управлінський — як компонент управлінського процесу. У такій ситуації важливо, щоб передусім керівництво банку визнавало важливість цього компонента. Річ у тім, що, по-перше, бухгалтерський апарат часто не усвідомлює необхідності ведення управлінського обліку, а по-друге, нині обліковий процес перевантажено багатьма складними податковими нормами, які служать тільки інтересам фіскальних органів. Через це управлінський облік часто відривається від режиму реального часу, а фінансовий облік ведеть ся, як правило, за фактом виконання операцій.
За таких обставин тільки добре налагоджена підсистема управлінського обліку здатна задовольнити потреби в оперативній інформації та збільшити можливості керівництва регулювати економічні процеси в самому банку.
Управлінський облік можна характеризувати як спосіб надання управлінцям фінансової інформації з метою допомогти їм у ключових галузях: планування, контроль, прийняття рішень. Отже, провідною силою управлінського обліку є бухгалтерський апарат банку.
С. С. Сатубалдін наводить цікаві, на його думку, висловлювання американських учених Д. Р. Краунілшілда і Д.-Л. Бетіста щодо необхідності залучення бухгалтерів-калькуляторів до процесу управління [98, c. 8]. Для того, щоб виконувати свою частину роботи, вони мають змінити свої методи і розв’язувати проблеми, що не є суто обліковими. Те, що їм потрібне, здебільшого перебуває в споріднених сферах: економіці, математиці, статистиці, психології, ринкових операціях, технології. Бухгалтер-калькулятор має запозичити дещо в кожній з них. Із залученням бухгалтерів до формування і реалізації управлінської політики вони змушені будуть більше уваги приділяти прогнозуванню, плануванню, прийняттю рішень, контролюванню управління необхідною інформацією за обсягом і структурою.
Серед вітчизняних учених на зв’язок обліку з управлінням ще 1970 року вказував М. Г. Чумаченко [99]. Він довів, що проблеми вдосконалення обліку не слід розглядати у відриві від потреб управління.
Згодом М. Г. Чумаченко пояснив також і необхідність становлення та зміцнення управлінського обліку на капіталістичних підприємствах такими чинниками: 1) зростанням кількості і величини монополій; 2) збільшенням у господарських процесах значення нематеріальних активів; 3) значним зростанням витрат на наукові дослідження та їх впровадження в практику; 4) інфляційними процесами [100, c. 39].
Названі ним чинники нині цілком відповідають умовам ведення господарської (також і банківської) діяльності в Україні. На це звернув увагу сам М. Г. Чумаченко 1998 року в статті «Развитие управленческого учета в Украине» [35, c. 7]. З переходом до формування ринкових відносин зникли перешкоди для впровадження управлінського обліку, хоч цей процес в Україні відбувається дуже повільно. Пошук ефективних механізмів організації та ведення управлінського обліку стримується браком будь-яких теоретичних (і практичних також!) рекомендацій. Це стосується навіть банківських установ, які в процесах реформування облікової системи просунулися набагато далі проти інших суб’єктів господарської діяльності.
Практична діяльність СГД за умов ринкових відносин вже відкинула як непотрібну полеміку щодо потреби в управлінському обліку. Управлінський облік — це галузь знань, яка необхідна кожному, хто займається підприємництвом. Найголовніше його значення полягає в тому, що він забезпечує системний розгляд у межах самого підприємства питань оперативного планування, контролю й обліку окремих напрямів діяльності [101, c. 8]. Якщо головним критерієм ефективної діяльності банку вважати належне управління ресурсами, то управлінський облік забезпечує для цього необхідний механізм.
Загальна тенденція організації управлінського обліку зберігається і в банках, де відбувається процес поєднання таких важливих функцій, як планування, облік, контроль, аналіз і прийняття рішень. Цей цикл повторюється багаторазово і здебільшого паралельно на різних рівнях управління.
У банківській діяльності ці рівні характеризуються двоступеневою структурою. Низовий рівень — внутрішні підрозділи банку; верхній рівень — правління банку. Низові рівні деталізують міру своєї відповідальності за досягнення планової дохідності здебільшого через конкретні бізнес-проекти, які забезпечують можливість порівнювання зроблених витрат із заробленими доходами. Певна річ, цьому передують процедури їх обліку, які взагалі є основою ведення управлінського обліку. Якщо метою управління є отримання прибутку, то процедури управлінського обліку передусім спрямовуються на облік тих складових, котрі його забезпечують, — доходів і витрат банку. Способи досягнення прибутку в кожного банку свої. Так, дехто намагається розширити клієнтську базу, але в Україні цей підхід є малорезультативним, оскільки ринок банківських послуг тут вже достатньо заповнений.
На перший план нині виходять питання якісного поліпшення управління банком. Саме цей процес і має забезпечити управлінський облік.
Зрозуміло, що управлінський облік охоплює набагато ширший діапазон питань, ніж фінансовий. Передусім він включає елементи планування та прогнозування в поєднанні з аналізом фактичних показників фінансової звітності.
Розвиваючи погляди М. Г. Чумаченка на предмет управлінського обліку, можна стверджувати, що управлінська наука й управлінський облік не можуть розвиватися ізольовано — межі між ними дуже умовні. Водночас не всі аспекти обліку можна розглядати як частину управлінської науки [102, c. 11], хоч сучасні погляди на управлінський облік характеризують його саме з позицій складової частини науки про управління.
У передмові до надзвичайно цікавого видання «Управленческий учет» його автори В. Палій і Р. Вандер Віл [50, c. 13] наводять багато сутнісних ознак управлінського обліку. Зокрема, вони вважають управлінський облік:
корисним інструментом для менеджерів;
користувачем інформації підсистеми фінансового обліку;
і сферою дослідження, і професією;
джерелом формування важливої інформації для всієї системи управління.
Крім того, він:
ефективніший за умови, що система управління включає зворотний зв’язок;
включає методи для вдосконалення планування, контролю і прийняття рішень.
Узагальнюючи все це, можна сказати, що сучасний висококваліфікований менеджер-бухгалтер убачає в обліку тільки одну, хоч і життєво важливу, складову системи управлінського обліку. Він намагатиметься побудувати систему управління відповідно до структури підрозділів з тим, аби забезпечити розв’язання практичних завдань у межах системи, що запобігатиме довільному (і майже завжди безладному) підходу до них [50, c. 92].
Зміст управлінського обліку змінюється згідно зі змінами характеру діяльності та цілей управління. В управлінському обліку визначальну роль відіграє відповідальність, яка закріплюється персонально на всіх етапах кругообороту ресурсів банку. Отже, управлінський облік можна характеризувати як «облік відповідальності».
Розглядаючи питання управлінського обліку треба виходити з його термінологічної суті, тобто поєднання в ньому терміна «облік», успадкованого від бухгалтерського обліку, і терміна «управлінський» — від самостійної науки управління.
Управління заведено розглядати як процес усвідомленого впливу на об’єкт з метою досягнення поставлених цілей. З огляду на це процес управління є сукупністю певного логічного взаємозв’язаного порядку етапів його організації: збирання інформації; аналізу інфор мації; прийняття конкретного управлінського рішення; реалізації цього рішення; контролю за його виконанням; аналізу результатів, досягнутих на основі ухваленого і реалізованого управлінського рішення. Певна річ, кожній стадії управління мають відповідати адекватні прийоми управлінського обліку, що стосуються сфер аналізу діяльності банку, планування розвитку та розширення банківського бізнесу, контролю фінансово-господарських процесів, менеджменту.
Отже, сприйняття управління як інформаційного процесу означає визнання закономірності та об’єктивності поглядів на облік як на інформаційну систему, а на управлінський облік — як на підсистему загальної інтегрованої облікової системи. З цього приводу відомий український учений у галузі обліку та аналізу Б. І. Валуєв ще 1984 року зазначав, що все це залежить від того, в якому аспекті розглядається безпосередньо як процес управління, так і облік, що в будь-якому разі є його складовою частиною [52, c. 26].
Отже, управлінський облік, хоч він і має власні процедури, зовсім не є об’єктом, відірваним від бухгалтерського обліку.
Водночас він не є і цілком новою сферою облікової діяльності, що виникла у відповідь на сучасні потреби управління господарськими процесами.
За багатьма позиціями деталізація даних для потреб управлінського обліку набагато ширша, ніж для потреб фінансового обліку. Проте в основу як фінансового, так і управлінського обліку покладається виробничий процес діяльності банку, а отже, сфера управлінського обліку залежить від масштабів діяльності і структури управління нею.
Суттєвою частиною цієї сфери завжди вважали виробничий облік, під яким розуміли облік витрат виробництва і аналіз даних про економію чи перевитрати проти попередніх періодів, прогнозів чи стандартів [103, с. 19].
Головна мета управлінського обліку — забезпечити інформацією управлінців усіх рангів з урахуванням їх відповідальності за досягнення конкретних виробничих показників, які попередньо обґрунтовуються в бізнес-проектах.
Способи збирання такої інформації в кожному конкретному банку можуть бути різними. Оптимальним варіантом слід вважати організацію обліку засобами автоматизованої системи. У такому разі всі внутрішні звіти банку створюватимуться автоматично, без додаткового навантаження на операційний персонал.
Слід зазначити, що банківська система має набагато біль- ші технічні можливості для організації управлінського обліку, ніж підприємства малого й середнього бізнесу. Як уже було сказано, в процесі реформування облікової системи значно зросла роль аналітичного обліку. Однак для ефективного функ- ціонування підсистеми управлінського обліку цього ще за- мало.
Як приклад розглянемо інформаційну базу щодо відсоткових доходів за кредитними операціями. У підсистемі фінансового обліку формується достовірна інформація про суми нарахованих та сплачених відсоткових доходів.
Проте для прогнозування таких кредитних операцій управлінцям банку необхідна інформація про суми, що підлягають нарахуванню в майбутні періоди на підставі кредитних договорів, про перспективу формування резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій. Певна річ, така інформація має нагромаджуватися в підсистемі управлінського обліку, а далі узагальнюватися в показниках внутрішньої управлінської звітності. В іншому разі прогнозування майбутнього фінансового стану банку буде неможливим.
Раціональна організація системи управління поєднує елементи ефективного внутрішнього аналізу, калькулювання собівартості банківських послуг на рівні окремих підрозділів, планування доходів і витрат банку. Єдиною точкою перетину за значених елементів є аналітична звітність з позицій управлінського обліку.
Цим можна пояснити те, що з управлінським обліком зазвичай пов’язують такі поняття, як облік витрат на виробництво і калькулювання продукції; оперативна звітність, аналіз собівартості продукції, обґрунтування рішень, оцінка виконання планових завдань. Треба сказати, що ці поняття не нові: всі вони займали конкретні позиції у чинній донедавна єдиній системі бухгалтерського обліку. Саме тому, на мою думку, процес поділу бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський змінив тільки відносну «вагомість» названих вище понять управлінського обліку, розширив можливий діапазон деталізації необхідної інформації. По суті, поєднання процедур фінансового та управлінського обліку забезпечує формування інформації двоякого характеру: а) історичного, що узагальнює результати колишньої діяльності; б) прогнозного, що засвідчує реальність планів на майбутнє.
Зростання ролі управлінського обліку на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні можна пояснити, головно, такими чинниками: посиленням конкуренції; прискореним розвитком технологій, новими методами управління.
Водночас управлінський облік прямо пов’язано з організаційною структурою центрів відповідальності, якими є структурні підрозділи банку. Цей зв’язок сприяє глибокому аналізу впливу факторів зовнішнього і внутрішнього характеру на виконання бізнес-проектів.
Зовнішні фактори характеризують економічне оточення та ринок із загальним станом економіки і її секторів, з політичними і правовими умовами включно. Одним із найважливіших таких факторів є конкуренція. Витримуючи її вплив, банк має реальну можливість значно розширити клієнтську базу за рахунок виходу з бізнесу інших (неконкурентоспроможних) банків.
До зовнішніх також відносять фактори, що впливають на стосунки з клієнтами, структуру послуг і банківських продуктів. Довіра клієнтів зміцнюється також завдяки прозорості й деталізації фінансової звітності, що характеризує фінансовий стан банку. На жаль, вітчизняним банкам, що часто легковажать (з причин, розглянутих нами раніше) цією обставиною, досить складно налагодити нормальні партнерські стосунки із зарубіжними банками-кореспондентами.
Важливим внутрішнім фактором є прагнення акціонерів банку зберегти прибутковість навіть за зниження доходів. Ця обставина, на думку банківських практиків, змушує банки посилювати контроль за витратами і в такий спосіб досягати найоптимальнішого їх рівня [104, с. 4]. Керівництву необхідна інформація про те, які банківські продукти і які клієнти дають високий дохід, а які — збитки і, виходячи з цього, будувати відповідну схему управління банком.
Управління банком на сучасному етапі розвитку банківської діяльності вже не може розглядатися тільки як управління реальним станом: управління бізнесом перетворюється на управління змінами. Питання для керівництва банків полягає в тому, щоб зрозуміти, що саме і для чого потребує змін, а не в тому, чи варто взагалі щось змінювати [104, с. 4].
За сучасних умов зміни відбуваються так швидко, що управлінцям усіх рангів необхідно постійно відстежувати багато показ ників, попередньо виміряних на основі даних управлінського обліку. Отож, зростає значення систематизованої інформації для прийняття рішень.
У своїй новій книжці «Криза глобального капіталізму» відомий фінансист Дж. Сорос однією з причин банкрутства багатьох банків називає здійснення нетрадиційних операцій, зміст яких не фіксується в балансах та інших фінансових документах. Для зниження втрат за ведення ризикової діяльності банки не повинні переступати «тонку лінію» своїх можливостей, яка постій- но пересувається. Для того щоб не вийти а межі цих можливостей, керівництву банку необхідно отримувати стратегічну уп равлінську інформацію, в основі якої — система збалансованих показників [105, с. 189]. Однак ця інформація може надходити до керівництва тільки за ефективної організації управлінського обліку.
За оцінками західних аудиторських компаній, зарубіжні банки 90% часу своїх працівників і облікових ресурсів витрачають на постановку і ведення управлінського обліку [96, с. 4]. У вітчизняних банках ситуація є прямо протилежною. З-поміж об’єктив них причин цього негативного явища передусім слід назвати постійні коригування облікових норм і правил фінансового обліку протягом усього періоду дії реформованої облікової системи бан ківських установ (з 1 січня 1998 року), що значною мірою ускладнює обліковий процес, змушуючи працівників не стільки збирати потрібну інформацію, скільки вивчати нові нормативні документи НБУ з питань обліку та звітності.
Через це постановка управлінського обліку у вітчизняних банках ще й досі перебуває на «зародковому» етапі. У багатьох з них оперативний облік виконує функції з’єднувальної ланки між розв’я занням поточних завдань і управлінським обліком як підсистемою бухгалтерського обліку, тобто облікову практику відірвано від проблем менеджменту банку, а облік відхилень фактичних витрат від прогнозних випадає із загального облікового процесу.
Досліджуючи проблеми управлінського обліку, О. Х. Румак зазначає, що його появу зумовлено передусім розширенням правових і економічних відносин всередині комерційних фірм, що прискорило відокремлення калькуляційного обліку від фінансового [106, с. 5].
Практика ведення обліку в банках свідчить, що в них досконало опрацьовано лише процедури фінансового обліку, які, на жаль, є малопридатними для розв’язування завдань внутрішньобанківського контролю і планування з огляду на ретроспективність даних і спрямування на формування, головно, показників фінансової звітності. З цього випливає нагальна (і об’єктивна) потреба зміни загальнотеоретичних положень бухгалтерського обліку.
Це ще раз підтверджує мою думку про значне відставання методології обліку від оновлених процесів господарської діяльності. Отже, як систему бухгалтерського обліку, так і її підсистеми нелогічно вважати достатньо завершеними й досконалими. Цікавою з цього приводу є думка болгарського науковця Д. Спа сова [107], який застерігав від визнання теорії бухгалтерського обліку вже остаточно сформованою наукою і такою, що не потребує дальшого серйозного розвитку. Проте помилково було б уважати, що розвиток практики відбувається тільки завдяки випуску нових нормативно-правових документів. Навпаки, ці документи своєю появою завдячують новим господарським процесам. Рівень оновлення цих процесів у банківській системі України є особливо високим з огляду на потребу докорінної зміни специфіки діяльності, потребу врахування світових тенденцій.
Навіть сам термін «управлінський облік» став широковживаним тільки в ході реформування бухгалтерського обліку в Україні, бо ще донедавна сутнісні характеристики управлінського обліку повною мірою відповідали категорії «виробничий облік», що мав своїм завданням всебічно і комплексно характеризувати хід і результати виробничо-господарської діяльності на різних рівнях аж до окремих робочих місць.
За С. А. Стуковим, виробничий облік має синтезувати елементи всіх видів господарського обліку, а також економічного аналізу, що забезпечить можливість активного спостереження за обсягом, напрямом, доцільністю й ефективністю витрачання вироб ничих ресурсів [108, с. 22].
Проте для успішного управління підприємством недостатньо лише точно й повно відображувати рух коштів за допомогою рахунків і подвійного запису, фіксувати фінансовий стан підприємства на конкретну дату в бухгалтерському балансі та інших формах звітності. На перший план Б. І. Валуєв [52, с. 126] висуває якісну, а не кількісну оцінку господарських явищ, характерну для бухгалтерського обліку.
Дуже цікавим (і, на нашу думку, слушним) є визначення уп равлінського обліку, яке вперше дав М. Г. Чумаченко. Він зазначив, що управлінський облік на відміну від обліку витрат наголошує на складанні попередніх кошторисів витрат, оперативному виявленні відхилень від кошторисів, на систематичному аналізі витрат виробництва і варіантів управлінських рішень на основі оцінки їх собівартості [100, с. 4].
Узагальнюючи зарубіжний досвід організації виробничого обліку, С. А. Стуков у книжці «Система виробничого обліку і контролю» наводить аргументовані погляди зарубіжних авторів на поняття «управлінський облік» [108, с. 23] як на:
1) функцію тієї частини бухгалтерського обліку, що формує інформацію для керівництва про витрати з метою створення бази для прийняття рішень;
2) інформаційну систему, що несе відповідальність за стан детальних фінансових планів навіть майбутніх господарських операцій, сприяє вимірюванню ефективності цих операцій, запровадженню «ноу-хау», виявлянню різних проблем і вибору способів їх розв’язання.
Отже, формується певний інформаційний механізм, спрямований на потреби управління — облік для управління, або управлінський облік. Його характерні ознаки:
вищий рівень організації проти калькуляційної бухгалтерії;
перетворення на активний інструмент оптимізації виробництва, що сприяє максимізації прибутку;
втрата ним рис пасивного реєстратора господарських операцій і набуття ознак важливої частини процесу управління.
Як було вже сказано, за інформаційним змістом і обсягом вирішуваних завдань управлінський облік є набагато ширшим і різноплановішим інформаційним механізмом, ніж фінансовий облік.
Водночас уважати управлінський облік абсолютно новою категорією, не відомою раніше обліковій практиці, теж нелогічно. Він відрізняється від традиційного виробничого обліку дещо іншими вимогами до опрацювання вхідної інформації і до кінцевого облікового продукту. На підтвердження наведемо думку економіста Б. Пенндорфа, висловлену ним ще 1928 року. Як у головній, так і у виробничій бухгалтерії відображаються завжди ті самі показники, але у головній бухгалтерії їх нагромаджують за рахунками, а у виробничій — з урахуванням різних виробничих поглядів [109, с. 97].
Управлінський облік теж орієнтується на детальний облік витрат на виробництво з допомогою калькулювання собівартості продукції з метою пошуків резервів для зниження витрат на її одиницю [15, с. 223]. Водночас особливістю управлінського обліку, як зазначає М. С. Пушкар, є те, що на місце суто процедурних обліково-еко номічних завдань висувається нове завдання — забезпечення потреб користувачів у інформації адресного характеру, тобто у створенні різної інформації для різних груп користувачів [110, с. 223].
Для банку це особливо актуально з огляду на кількість учасників банківського бізнесу і його велику складність. Зрозуміло, що процес управління банком полягає в досягненні конкретних цілей, вибраних в ході здійснення банківської діяльності. На кожному етапі управлінці різних рангів намагаються вибрати оптимальні варіанти з наявних альтернатив. Можливість правильного вибору залежить виключно від кількості і якості інформації. З огляду на це процедури управлінського обліку в банках мають відповідати потребам постійного контролю за результатами діяльності, а така процедура бухгалтерського обліку, як реєстрація господарських операцій, не відкидається, а навпаки, активізується з допомогою оперативного контролю. Ідеться передусім про контроль за дотриманням кошторисів і певних планових стандартів засобами реєстрації відхилень. У такий спосіб виокремлюються два обов’язкові елементи управлінського обліку: планування і контроль, які, підлягаючи певним обліковим процедурам, набирають форми конкретної інформаційної бази, котра аналізується для вибору правильного управлінського рішення або зміни стратегії діяльності.
У процесі поєднання обліку, планування, контролю, аналізу формується чітка система відповідальності працівників банку за рентабельність та прибутковість здійснюваних операцій, тобто будується підсистема управлінського обліку з деталізацією за центрами відповідальності.
Не завадить розглянути загальні методологічні підходи до управлінського обліку, які визначають базові основи його впровадження в кожному окремому банку.
У процесі становлення управлінського обліку чітко простежуються два напрями — американський і європейський. Основна відмінність між ними полягає в тому, що в американському обліку головна увага концентрується на оперативному контролі за витратами, а європейський — зосереджується на конкретній проб лемі обчислення собівартості продукції.
Досить непросто визначитись, яка модель управлінського обліку є найприйнятнішою для практики вітчизняних банків. На мою думку, слід поєднати обидві, бо саме контроль за витратами забезпечує раціоналізацію процесів формування собівартості бан ківських продуктів та послуг.
У другому розділі книжки американських авторів «Учет: международная перспектива» [111, с. 80—120], присвяченому проб лемам управлінського обліку, розглядається сутність інформацій них систем, призначених для управління, а також питання організації планування і контролю, оцінки і аналізу діяльності мультинаціональних корпорацій, трансфертного ціноутворення й оподаткування на міжнародному ринку. Саме ці елементи формуван- ня механізму управлінського обліку повною мірою відповідають потребам банківської установи.
У кожному банку управлінський облік виконує такі функції:
надання потрібного за обсягом та структурою набору аналітичних даних для проведення аналізу впливу результатів попередньої діяльності на її рентабельність у майбутньому;
забезпечення надійної інтерпретації цих даних для спрощення та полегшення прийняття управлінських рішень;
поєднання загальновизнаних норм і правил підготовки уп равлінської звітності з вимогами задоволення потреб всіх груп користувачів.
Водночас інформація управлінського обліку не повинна виходити за межі банку. Цим і пояснюється абсолютне невтручання НБУ у процеси опрацювання дійових механізмів організації та ведення банками управлінського обліку. Закон збереження комерційної таємниці передбачає невтручання у внутрішні справи банку, тобто будь-які спроби регулювання управлінського обліку є абсолютно неприпустимими.
На мою думку, кожний банк має самостійно вирішувати проб леми ведення управлінського обліку, виходячи із внутрішніх потреб управління банком як складною динамічною системою, адже дійовість управлінського обліку забезпечується орієнта- цією на контролювання поточної діяльності банку, планування його майбутньої стратегії і напрямів ведення бізнесу, оптимізацію використання ресурсів, зменшення суб’єктивізму в процесі прийняття рішень.
3.2. ТЕОРЕМА ПЛАНУВАННЯ В ЗАГАЛЬНОМУ ЦИКЛІ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ
Суттєвим компонентом забезпечення успішної діяль ності банку є гнучкість і швидкість реакції його керівництва на зміни зовнішнього економічного і правового середовища. Ефективність банківського бізнесу великою мірою залежить і від оптимального управління наявними ресурсами та внутріш німи резервами.
28.04.2013 18:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора