Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Бухгалтерський облік у банках
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Бухгалтерський облік
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Додаток 7
ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПОЗИЧАЛЬНИКА
Критерії оцінки фінансового стану позичальника визначаються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). У цих документах мають бути означені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід’ємним додатком до внутріш ньобанківського положення банку про кредитування.
Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості банк здійснює за кожним разом укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі — не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків — не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначені в Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків (далі Положення) [31] вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників для адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.
Банки також самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника з огляду на його вагомість (значущість) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями.
Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку.
Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб’єктивних) показників.
Продовження дод. 7
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти на рахунках (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);
собівартість продукції (у динаміці);
прибутки та збитки (у динаміці);
рентабельність (у динаміці);
кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
,
де Ав — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції;
Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 — не менше ніж 0,2;
коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов’язань у встановлені строки:
,
де Ал — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;
Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Продовження дод. 7
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 — не менше ніж 0,5;
коефіцієнт загальної ліквідності (КЛЗ), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:
,
де Ao — оборотні активи;
Зп — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛЗ — не менше ніж 2,0.
Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт маневреності власних коштів (КM), що характеризує рівень мобільності використання власних коштів:
,
де Вк — власний капітал підприємства,
Ан — необоротні активи.
Оптимальне теоретичне значення показника KM — не менше ніж 0,5;
коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує рівень фінансового ризику:
,
де Зк — залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання);
Вк — власний капітал.
Оптимальне теоретичне значення показника КН — не більше ніж 1,0.
Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:
рентабельність активів:
,
де Пч — чистий прибуток;
А — активи;
Продовження дод. 7
рентабельність продажу:
,
де Пч — чистий прибуток;
Ор — обсяг реалізації продукції (без ПДВ).
Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:
співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):
,
де Нсм — середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів);
Ск — сума кредиту та відсотки за ним;
п — кількість місяців дії кредитної угоди;
Зм — щомісячні умовно-постійні зобов’язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо);
Зі — податкові платежі та сума інших зобов’язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунка позичальника, крім сум зобов’язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даним останнього балансу).
Для суб’єктів господарської діяльності, діяльність яких пов’я зана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.
Оптимальне теоретичне значення показника К — не менше ніж 1,5.
Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:
ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;
наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
ефективність управління позичальника;
професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
інша інформація.
Продовження дод. 7
Оцінка фінансового стану банку-позичальника здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:
інформації банку-позичальника про дотримання економічних нормативів і нормативу обов’язкового резервування коштів;
аналізу якості активів і пасивів;
аналізу прибутків і збитків;
інформації про виконання банком зобов’язань у мину- лому;
інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
щорічного аудиторського висновку.
При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи мають ураховуватися:
загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності, яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні доку- менти);
соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан;
вік клієнта;
інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами;
ділова репутація;
інша інформація.
Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:
Клас «А» — фінансова діяльність дуже добра (прибуткова з рівнем рентабельності вищим за середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасно- го виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокре- ма погашення основної суми боргу та відсотків за ним відпо- відно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмін- ну ділову репутацію; кредитна історія позичальника — без- доганна.
Продовження дод. 7
Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним*. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно мож на зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.
До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: банки-позичальники (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Рооr’s Moody’s тощо); банки-позичаль ники (резиденти), які дотримуються економічних нормативів, що встановлені Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 р. № 141, зі змінами і доповненнями), за умови, що значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менше ніж 15% та 8%.
Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показ ники по- гіршали або мають незначні відхилення від мінімально допустимих значень), але ймовірність підтримування діяльності на такому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), яких віднесено до цього класу, потребують більшої уваги че рез потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності.
Забезпечення кредитної операції є безсумнівним (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій).
Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може вказувати на негативні тенденції в діяльності позичальника.
Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу «Б», мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.
Продовження дод. 7
До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: банки-позичальники (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж «інвестиційний клас», що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor’s, Moody’s тощо); банки-позичальники (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів, за умови, що значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менше ніж 10% та 6%.
Клас «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, певні економічні показники не відповідають мінімально допустимим значенням) і потребують детальнішого контролю.
Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не буде усунуто. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і поліпшення фінансового стану позичальника.
До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати банки-позичальники (нерезиденти), що мають кредит ний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor’s, Moody’s тощо), а також банки-позичальники (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.
Клас Г — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою.
За проведення наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень щодо можливості поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»).
Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»).
Закінчення дод. 7
Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають установленим значенням, виконання зобов’язань з боку позичальника/контрагента банку є практично неможливим.
За результатами оцінки фінансового стану позичальника відносять до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за ок- ремою кредитною операцією не відповідає умовам визначено- го класу, то позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна під- вищити.
Клас позичальника за овердрафтом визначається без урахування рівня забезпечення, якщо за оцінкою фінансового стану його віднесено до класу «А» або «Б».
За браком достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювала- ся кредитна операція, позичальників класифікують не вище класу «Г».
Якщо на час укладення договору пролонгації кредитної операції (крім угод за кредитними операціями, строк дії яких перевищує два роки) не спостерігається погіршання фінансового стану позичальника (контрагента банку), якого віднесено до класу «А» або «Б», і відсотки сплачуються своєчасно, то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника (контрагента банку). Загальний строк такої пролонгації не повинен перевищувати один рік. При цьому надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первинного строку користування кредитними коштами згідно з кредитною угодою мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.
Додаток 8
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В ПОРТФЕЛІ БАНКУ
Методику розроблено для визначення розрахункової вар- тості цінних паперів, що вже перебувають у портфелі банку, і які не обертаються на активному ринку. Розрахункова вартість, обчислена за даною методикою, повинна використовуватися для визначення розрахункової суми спеціального резер- ву під цінні папери. Під час придбання чи продажу групи цінних паперів комерційним банком може використовуватися інша методика.
Визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів передбачає два етапи:
1) проведення аналізу дисконтованих в часі майбутніх грошових потоків на основі реалістичної оцінки обсягу та часу виникнення таких потоків і ставки дисконту, яка відповідає нормі дохідності альтернативних інвестиційних проектів із таким самим строком дії та рівнем ризику (фактор ризику фондового ринку);
2) визначення фінансового стану та результатів роботи емітен та (фактор ризику емітента).
За визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів категорії 2 другий етап не виконується, ос- кільки:
фінансова (податкова) звітність емітентів (за винятком банківських установ) як правило не відповідає вимогам, що висуваються до регулярної звітності, виходячи з необхідності щомісячної переоцінки;
витрати на щомісячний аналіз інформації про стан емітента можуть бути більшими за вигоди від отримання таких аналітичних даних.
За визначення розрахункової ринкової вартості групи цінних паперів категорії 4 виконуються обидва етапи (крім груп цінних паперів, що складаються з цінних паперів центральних та місцевих органів державної влади, розрахункова вартість яких визначається за допомогою проведення тільки першого етапу).
Продовження дод. 8
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ПОРТФЕЛІ БАНКУ НА ПРОДАЖ
Розрахункова вартість груп цінних паперів категорії 2 обчислюється в такий спосіб:
1) Для капітальних цінних паперів з нефіксованим доходом до розрахунку береться або менша із оціночних сум дохідності інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років із періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку, або пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента:
,
де РВ — розрахункова вартість;
Д — оціночна сума доходу;
d — ставка KIBOR;
t — кількість періодів сплати доходу;
K — капітал емітента;
r — частка участі.
При цьому:
до величини оціночного доходу включається нарахований за минулі 12 календарних місяців дохід, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента) незалежно від того, був він отриманий чи ні, але не включається дохід, отриманий протягом останніх 12 місяців, який відносять до попередніх звітних періодів;
сума капіталу емітента розраховується: для підприємств — згідно з формулою 1 «Наявність капіталу» розділу «Кількісні фактори оцінки емітента» цієї методики (Див. далі); для банків — згідно з алгоритмом розрахунку нормативу Н1 «Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» (у редакції, затвердженій Постановою Правління НБУ № 238 від 18.05.99);
за браком інформації про емітента розрахунковою вартістю вважається нуль.
2) Для решти цінних паперів — величина останнього доходу (фіксованого або нефіксованого), дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку KIBOR, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована під відповідну за строком ставку KIBOR:
Продовження дод. 8
,
де РВ — розрахункова вартість;
Д — оціночна сума доходу;
d — ставка KIBOR;
НВ — номінальна вартість цінного папера;
t — кількість періодів сплати доходу;
n — період погашення цінного папера.
При цьому слід зважати на таке:
якщо щодо періоду виникнення грошового потоку не визначено відповідної ставки KIBOR, то для розрахунку треба брати ставку KIBOR найтривалішого строку;
щодо цінних паперів, які придбано з дисконтом або премією, наявність неамортизованої частини дисконту або премії за визначення розрахункової вартості до уваги не береться;
щодо капітальних або безстрокових цінних паперів з нефіксованим доходом до величини оціночного доходу включається дохід, нарахований за минулі 12 календарних місяців, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення емітента) незалежно від того, був такий дохід отриманий чи ні, але не включається дохід, отриманий протягом останніх 12 місяців, який відноситься до попередніх звітних періодів;
щодо дисконтних цінних паперів використовуватиметься тільки друга частина формули — дисконт номіналу, оскільки проміжної сплати доходу не допускається;
щодо цінних паперів, номінал яких виражено в іноземній валюті, комерційний банк має право самостійно вибрати фактор дисконту. Рекомендується фактором дисконту вважати середню запропоновану ставку валютних кредитів міжбанківського ринку, регулярним учасником якого є банк;
у разі неотримання банком доходу від цінного папера за будь-який з періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу, банк повинен самостійно визначити реалістичність отримання такого платежу в майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного періоду дисконтування;
у разі прийняття рішення Арбітражним судом про визнання емітента банкрутом, або рішення вповноваженого органу про ліквідацію емітента, а також у разі опротестування векселів розрахункову вартість цінних паперів беруть за нуль.
Продовження дод. 8
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ДЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ПОРТФЕЛІ БАНКУ НА ІНВЕСТИЦІЇ
Розрахункова вартість груп цінних паперів категорії 4 визначається так само, як вартість груп цінних паперів категорії 2. Отриману суму слід додатково відкоригувати (скоротити) на фак тор ризику емітента та виду цінного папера (таблиця 1).
Таблиця 1
ДОДАТКОВИЙ ПРОЦЕНТ КОРИГУВАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ ГРУП ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Цінні папери
Клас А
0%
Клас Б
5%
Клас В
20%
Клас Г
50%
Клас Д
100%
Клас емітента визначається на основі проведення аналізу якісних (основний вид діяльності та форма власності) та кількісних (системи показників діяльності) факторів ризику, що можливо лише за наявності в комерційного банку регулярної фінансової (податкової) звітності емітента. Брак такої звітності не дає змоги банку визначити достовірну оцінку емітента і є підставою віднесення такого емітента до класу «Д» автоматично.
Класи емітентів визначаються в такий спосіб:
Клас А
Не менше 5 років з моменту державної реєстрації.
Не менше 1 року з моменту останньої структурної реорганізації, зміни в складі засновників чи керівництва.
Наявність повністю позитивних аудиторських висновків за останні 3 роки діяльності.
Наявність перспективного бізнес-плану.
Нема фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями та користування кредитами.
Прибуткова діяльність за останні 3 роки.
Перевищення суми капіталу над суму статутного та резервного фондів.
Продовження дод. 8
До цього класу відносять емітентів, щодо яких немає жодних сумнівів стосовно своєчасності та повноти погашення ними боргових цінних паперів та сплати відсотків, а також щодо стабільності дохідності капітальних цінних паперів.
Клас Б
Не менше 3 років з моменту державної реєстрації.
Не менше 1 року з моменту останньої структурної реорганізації, зміни в складі засновників чи керівництва.
Наявність цілком позитивних аудиторських висновків за попередній рік діяльності.
Наявність бізнес-плану.
Нема фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’я заннями.
Прибуткова діяльність за попередній господарський рік, але рівень прибутку зменшений проти минулих років.
Перевищення суми капіталу над суму статутного фонду.
До цього класу відносять емітентів, щодо спроможності яких своєчасно та в повному обсязі погасити боргові цінні папери, сплатити відсотки, а також щодо стабільності доходів від капітальних цінних паперів на момент класифікації офіційних претензій немає, але певні внутрішні (передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо) чи зовнішні фактори (загальний стан галузі основної діяль ності тощо) не дають змоги віднести їх до вищого класу.
Клас В
Менше 3 років з моменту державної реєстрації.
Менше 1 року з моменту останньої структурної реорганізації, зміни в складі засновників чи керівництва.
Наявність повністю позитивного чи позитивного аудиторського висновку за останній рік діяльності.
Наявність бізнес-плану чи його розроблення.
Наявність фактів періодичного затримання сплати відсотків за борговими зобов’язаннями чи оголошених дивідендів.
Сума капіталу позитивна, але менша статутного фонду.
До цього класу відносять емітентів, якість обслуговування котрими боргових та капітальних цінних паперів більше не влаштовує банк унаслідок періодичної затримки ними сплати процентів або погашення боргових цінних паперів чи значного скорочення рівня дохідності капітальних цінних паперів.
Продовження дод. 8
Клас Г
Менше 1 року з моменту державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, зміни в складі засновників чи керівництва.
Наявність частково негативного або повністю негативного аудиторського висновку чи взагалі брак такого висновку.
Брак бізнес-плану.
Наявність фактів непогашення чи несвоєчасного погашення боргових цінних паперів.
Наявність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями.
Збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати поточного року.
Нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршуються.
Чітка тенденція до негативної суми капіталу на звітні дати.
До цього класу відносяться емітентів, що не можуть погасити боргові цінні папери в повній сумі у відповідні строки та відповідно до умов їх розміщення, а також емітенти, щодо яких банк не може розраховувати на повернення суми внеску до статутного фонду в разі реорганізації.
Клас Д
Менше 1 року з моменту державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, зміни в складі засновників чи керівництва.
Наявність негативного аудиторського висновку чи брак аудиторського висновку.
Брак бізнес-плану.
Наявність фактів непогашення чи несвоєчасного погашення боргових цінних паперів.
Наявність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями.
Емітента визнано банкрутом чи проти нього ведеться арбітражна або кримінальна справа.
Збиткова діяльність за останні 3 роки, негативні фінансові результати за поточний рік.
Стабільно негативна сума капіталу.
До цього класу відносять емітентів, дальше інвестування котрих є неприпустимим, а придбані боргові цінні папери практично неможливо погасити на момент проведення класифікації (хоча це можна буде зробити з рішення арбітражного суду чи після санації), а також ті емітенти капітальних цінних паперів, від яких банк може не тільки не отримати назад свої вкладення в статутний фонд, але ще й опинитися в ролі правонаступника за певними борговими зобов’язаннями емітента.
Продовження дод. 8
ЯКІСНІ ФАКТОРИ ОЦІНКИ ЕМІТЕНТА
Ризик галузі, до якої належить емітент, можна оцінити за допомогою визначення основного виду економічної діяльності емітента. Основний вид економічної діяльності суб’єктів господарської діяльності визначається органами державної статистики на основі статистичної Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД). Банкові рекомендується виділяти такі галузі за видами діяльності (таблиця 2).
Таблиця 2
Назва галузі
Секції КВЕД
Розділи КВЕД
1. Підприємства виробничої сфери
C, D, E
10—37 включно, 40, 41
2. Підприємства сільськогосподарського сектору
А, В
01, 02, 05
3. Підприємства будівельного сектору
F
45
4. Підприємства торгівлі
G
50—52
5. Підприємства, що надають послуги
Н, І, К, 0
55, 60—64, 70—74, 90—93
6. Інші
L, М. N, P, Q
75, 80, 85, 95, 99
Визначення форми власності та виду емітента дає змогу оцінити додатковий ризик, пов’язаний з можливими наслідками пре тензійно-позовної роботи банку як власника боргових цінних паперів, або з додатковими витратами банку як власника капітальних цінних паперів, якщо видом підприємства передбачено додаткову відповідальність учасників. Рекомендується виділяти такі види емітентів:
1) акціонерне товариство;
2) товариство з обмеженою відповідальністю;
3) товариство з додатковою відповідальністю;
4) повне товариство;
5) командитне товариство;
6) державне підприємство;
7) спільне підприємство;
8) іноземне підприємство;
9) комбінації зазначених видів.
Продовження дод. 8
КІЛЬКІСНІ ФАКТОРИ ОЦІНКИ ЕМІТЕНТА
Банку потрібно оцінити самого емітента, його фінансово-май новий стан та результати фінансово-господарської діяльності. Для цього рекомендується розробити внутрішньобанківське положення про порядок та систему оцінки емітентів та затвердити його рішенням вищого виконавчого органу банку (Правління). У цьому положенні рекомендується використовувати таку систему показників на основі регулярної фінансової (податкової) звітності:
для банків:
1. Дотримання нормативів капіталу комерційного банку (Н1—Н4) «Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності ко мерційних банків» № 141 від 14.04.98 р.
2. Дотримання нормативів ліквідності банку (Н5—Н7).
3. Дотримання нормативів ризику (Н8—Н11).
4. Дотримання нормативів міжбанківських операцій (Н12, Н13).
5. Дотримання нормативу інвестиційної діяльності (Н14).
6. Дотримання нормативів валютної позиції (Н15—Н18).
для підприємств:
1. Наявність капіталу:
Сукупні активи – Сукупні зобов’язання.
2. Наявність оборотних коштів:
Оборотні активи – Оборотні пасиви.
3. Миттєва ліквідність:
.
4. Оборотність балансу:
.
5. Оборотність дебіторської заборгованості:
.
6. Оборотність кредиторської заборгованості:
.
Продовження дод. 8
7. Покриття кредиторської заборгованості потоками грошових коштів:
.
8. Маржа прибутковості:
.
9. Автономність:
.
10. Рентабельність капіталу (ROE):
.
11. Рентабельність активів (ROA):
.
У наведених формулах складові показників розраховуються в такий спосіб*:
Сукупні активи
Баланс активу.
відрахування
020 Нематеріальні активи.
160 Товари відвантажені, не сплачені в строк.
180 Розрахунки за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк.
195 Розрахунки за податковими платежами.
200 Розрахунки з бюджетом.
225 Розрахунки з учасниками.
240 Розрахунки з іншими дебіторами.
300 Використання позичкових коштів.
Сукупні зобов’язання
530 Усього за розділом II пасиву балансу.
750 Усього за розділом III пасиву балансу.
Продовження дод. 8
420 Фінансування капітальних вкладень.
425 Розрахунки за майно.
450 Відстрочена податкова заборгованість.
455 Доходи майбутніх періодів.
460 Резерви наступних витрат та платежів.
465 Реструктуризований борг.
475 Заборгованість за майно в оренді.
Оборотні активи
Усього за розділом III активу балансу.
відрахування
160 Товари відвантажені, не сплачені в строк.
180 Розрахунки за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк.
195 Розрахунки за податковими платежами.
200 Розрахунки з бюджетом.
225 Розрахунки з учасниками.
240 Розрахунки з іншими дебіторами.
300 Використання позичкових коштів.
Оборотні пасиви
750 Усього за розділом III пасиву балансу.
Високоліквідні активи
260 Каса.
270 Розрахунковий рахунок.
280 Валютний рахунок.
290 Інші грошові кошти.
250 Короткострокові фінансові вкладення.
Приплив грошових коштів
945/4 Рух грошових коштів (гривень) — нараховано, створено, одержано.
950/4 Рух грошових коштів (валюта) — нараховано, створено, одержано.
Відплив грошових коштів
945/5 Рух грошових коштів (гривень) — витрачено, переказано.
950/5 Рух грошових коштів (валюта) — витрачено, переказано.
Дебіторська заборгованість
170 Розрахунки за товари, строк сплати яких не настав.
190 За отриманими векселями.
230 З дочірніми підприємствами.
210 З персоналом за іншими операціями.
220 За виданими авансами.
Закінчення дод. 8
Кредиторська заборгованість
630 За товари, роботи та послуги, строк розрахунку за якими не настав.
640 За товари, роботи, послуги, не сплачені в строк.
650 За виданими векселями.
660 За отриманими авансами.
665 З податкових розрахунків.
670 З бюджетом.
680 За позабюджетними платежами.
690 За страхування.
700 За оплату праці.
710 З дочірніми підприємствами.
715 З учасниками.
720 З іншими кредиторами.
620 Кредити та позички, не погашені в строк.
Прибуток*
120 Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) звітного року (за формою № 2).
Для системи показників стану та результатів роботи підприємств нормативні значення не встановлюються. Оцінку значення показників рекомендується будувати на порівняльному аналізі подібних ус танов (за обсягами діяльності, структурою та розміром сукупних активів) та на підставі даних аналітичних рядів. Десять з одинадцяти наведених показників входять до запропонованої системи оцінки позичальника (Додаток 2 до Положення «Про порядок формування та ви користання резерву на відшкодування можливих збитків комерційних банків від кредитної діяльності», затвердженого Постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.97 р.). Тому банкові рекомендується для забезпечення послідовності в роботі брати ті значення коефіцієнтів для відповідних класів емітентів, які використано в системі їхньої оцінки як позичальників, оскільки придбання боргового цінного папера на інвестиції за економічною сутністю можна вважати видачею кредиту.
Система показників та порядок їх розрахунку для оцінки стану та результатів роботи фінансових (небанківських) установ — інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, трастових компаній, кредитних спілок, страхових товариств тощо — може різнитися від запропонованого в згаданому «Положенні» унаслідок специфічності роботи таких установ.
Якщо емітент будь-яких цінних паперів у портфелі банку на інвестиції одночасно є позичальником банку, його оцінка (клас) як позичальника та як емітента мають збігатися.
28.04.2013 18:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора