Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Бухгалтерський облік
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ВСТУП
Реформування економічної системи України в цілому і бухгалтерського обліку зокрема спонукає сучасного бухгалтера здобувати нові знання та вдосконалювати вміння оперативно реагувати в нетрадиційних ситуаціях. З огляду на це дедалі підвищується роль засобів і методів раціональної організації бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік як, кожна система знань, постійно розвивається. Розглядаючи зазначену систему як процес, що характеризується різними аспектами — технологічному, структурним і організаційним, доходимо висновку про необхідність загальної його організації. Це означає, що має бути визначено та впроваджено комплекс методів і засобів, спрямованих на раціональне функціонування та розвиток процесу бухгалтерського обліку. Оскільки стосовно відповідного об’єкта впливу та вивчення організація виконує забезпечувальну функцію, із розвитком самого об’єкта змінюються методи, завдання, напрямки та принципи його організації. Справді, як наслідок змін, що відбуваються в системі бухгалтерського обліку України, маємо організаційні новації: значний перелік облікових номенклатур, спрощенний документообіг, електронні носії інформації тощо.
Курс «Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах» є невід’ємною складовою циклу дисциплін, що завершують підготовку студентів зі спеціальності «Облік, аналіз і контроль в управлінні бюджетними і фінансовими установами» кваліфікаційного рівня магістр. Мета цього курсу —забезпечити засвоєння техніки та методики організації обліку згідно зі специфікою діяльності різних за профілем бюджетних установ. Відповідно до мети формується основне завдання курсу — творче оволодіння методами, принципами та прийомами організації обліку в бюджетних установах, спрямоване не формування наукового мислення студентів зазначеного кваліфікаційного рівня. Це завдання деталізується за такими напрямками:
вивчення теоретичних основ організації бухгалтерського обліку ;
ознайомлення із завданнями організації бухгалтерського обліку бюджетних установ за відповідними напрямками;
засвоєння методики складання облікових номенклатур, графіків документообігу та руху реєстрів обліку і звітних форм, а також методів форм і засобів організації роботи виконавців облікових функцій ;
опанування методики розробки організаційних регламентів;
визначення проблемних питань організації обліку бюджетних установ і організацій, а також заходів з їх вирішення.
Виконання цих завдань ускладнюється через обмежену кількість видань з організації бухгалтерського обліку в цілому та повну відсутність навчальної літератури з питань організації бухгалтерського обліку бюджетних установ.
Пропонований навчальний посібник підготовлено відповідно до типової програми дисципліни «Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах» згідно з навчальним планом магістерської підготовки. Тут розкрито загальні засади організації бухгалтерського обліку бюджетних установ, а також окремі аспекти організації щодо технології облікового процесу за основними напрямками; роботи облікового апарату; забезпечення та розвитку бухгалтерського обліку бюджетних установ.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Основні терміни і поняття: організація бухгалтерського обліку; принципи організації бухгалтерського обліку; предмет організації бухгалтерського обліку; метод та методичні прийоми організації бухгалтерського обліку; об’єкти організації бухгалтерського обліку; регламентація бухгалтерського обліку бюджетних установ.
1.1. Визначення до поняття «організація бухгалтерського обліку». Зміст та характеристика курсу
Як відомо з курсу «Бухгалтерський облік у бюджетних установах», до бюджетних установ і організацій належать такі, що здійснюють свою діяльність згідно з кошторисом доходів і видатків (їх головного планового та фінансового документу), отримуючи відповідні кошти із загального та спеціального фондів Державного й місцевих бюджетів.
Такий перерозподіл бюджетних коштів означає зрештою повне фінансове забезпечення зазначених установ з боку держави, передбачаючи водночас доручення на виконання певних державних функцій, як-от законодавчої та управлінської; захисту держави в цілому та її громадян зокрема, а також надання соціальних гарантій, таких як право на отримання безкоштовної освіти та медичної допомоги; право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості і т. ін. Важливість реалізації перелічених функцій у межах будь-якої держави важко переоцінити, а тому сумнівів стосовно доцільності існування бюджетних установ і організацій, вочевидь, не виникає.
Повертаючись до недавніх часів, згадаймо, що ще півтора десятиріччя тому бюджетні установи були вельми обмежені у правах на власну фінансово-господарську діяльність. Це пояснюється суворою регламентацією та відомчою підконтрольністю, що були притаманні економічній моделі колишнього Радянського Союзу. Останніми роками бюджетні установи істотно розширюють сферу своєї діяльності, активно залучаючись до системи ринкових відносин за подальшого додержання основних принципів державного фінансового забезпечення. Окрім того, номінальне управління замінюється реальною системою заходів і методів впливу, що мають на меті створити умови забезпечення оптимального функціонування та життєдіяльності бюджетної установи. Відтак роль бухгалтерського обліку як однієї зі складових процесу управління значно зростає, причому контрольна його функція, що раніше переважала, замінюється управлінською.
Проте бухгалтерський облік — це складна система, яка, у свою чергу, потребує розробки відповідного механізму оптимізації та раціонального функціонування. Ідеться про специфічний вид діяльності з управління обліковим процесом — організацію бухгалтерського обліку.
Зауважимо, що організація бухгалтерського обліку як окремий напрямок наукового вчення про бухгалтерський облік у цілому сформувалася порівняно недавно — у 1960-х роках. Біля витоків наукового обґрунтування та створення механізму організації бухгалтерського обліку стоять відомі радянські та українські вчені-економісти П. С. Безруких, А. Д. Шмигель, А. М. Кузьмінський, В. В. Сопко, Ю. Я. Литвин, В. П. Завгородній, В. О Півторадня та ін.
Отже маємо на сьогодні остаточне визначення поняття організації бухгалтерського обліку як сукупності засобів, способів і методів упорядкування та оптимізації існування системи бухгалтерського обліку.
Рис. 1.1. Основні складові організації бухгалтерського обліку
На підставі результатів проведених досліджень можна виокремити основні напрямки організації бухгалтерського обліку:
організація облікових номенклатур;
організація вибору носіїв інформації;
організація фіксування інформації на відповідних носіях;
організація руху носіїв облікової інформапції;
організація роботи апарату бухгалтерії;
організація забезпечення облікового процесу;
організація розвитку бухгалтерського обліку.
1.2. Предмет та об’єкти організації бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік у цілому, та облік бюджетних установ зокрема є, як уже зазначалося, складною багаторівневою системою (підсистемою), яка сприймається з різних позицій. Безперечно, така складність структури та наявність різних підходів до розгляду цієї системи — бухгалтерського обліку — свідчать на користь необхідності її організації.
Виходячи з тлумачення поняття «предмет», що визначається як «те, на що спрямовано дію», під предметом організації бухгалтерського обліку варто розуміти сам бухгалтерський облік. Очевидно, що таке визначення є надто загальним, а тому згадаймо, що розуміють під бухгалтерським обліком. Так підручник М. В. Кужельного, В. Г. Лінника «Теорія бухгалтерського обліку» дає таке визначення: «Бухгалтерський облік — це система суцільного, безперервного та взаємозв’язаного відображення господарської діяльності підприємства (установи, організації — авт.), засіб узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вираженні».
Звернімо увагу на те, що до системи бухгалтерського обліку застосовуються такі характеристики, як суцільний, безперервний, взаємозв’язаний. Зазначені епітети, з метою пояснення поняття «процес», що являє собою послідовність дій, спрямованих на досягнення деякого результату. Отже, бухгалтерський облік — це передусім процес — процес впливу на економічні інформаційні потоки суб’єкта господарювання. Таким чином, першою складовою предмета організації бухгалтерського обліку є обліковий процес. Зазначений процес не є самопливним у часі і просторі, і для його відтворення потрібні насамперед виконавці, причому, з огляду на складність облікового процесу — виконавці, що відповідають певним вимогам. Тобто, з іншого боку, бухгалтерський облік — це певний (визнаний у світовому масштабі) вид людської діяльності. Кількість виконавців облікової роботи залежить від масштабів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, а отже, і від обсягу облікових робіт. Але в будь-якому разі — коли це монопраця чи поєднання колективних зусиль — така діяльність потребує спеціальної організації. Звідси, другою складовою предмета організації бухгалтерського обліку виступає праця виконавців.
Виокремивши головні складові предмета організації бухгалтерського обліку, можемо подати таке формулювання: предметом організації бухгалтерського обліку є бухгалтерський облік, що розглядається як обліковий процес та як вид відповідної людської діяльності.
Сутність будь-якого предмета, його внутрішню структуру та зовнішні характеристики вивчають, як відомо, через об’єкти, що є частинами цього предмета. Розглянемо складові предмета організації бухгалтерського обліку і виокремимо об’єкти за кожним із них. Так, обліковий процес, як і будь-який інший, складається з певних взаємозв’язаних частин. Ідеться про загальновідомий поділ процесу бухгалтерського обліку на етапи: первинний, підсумковий, заключний. У межах кожного етапу розглядають відповідну сукупність операцій, які в логічній послідовності становлять його технологію.
Першим у процесі бухгалтерського обліку є етап первинного обліку, що характеризується такою сукупністю операцій:
виявлення інформаційних даних стосовно об’єктів обліку;
вимірювання на базі системи показників, застосовуваних у бухгалтерському обліку (грошові, натуральні, трудові);
фіксування інформації у відповідних носіях облікових даних — документах;
Другий етап — поточного обліку — складається з таких операцій:
реєстрації інформації, здобутої в результаті первинного обліку, у системі рахунків бухгалтерського обліку;
реєстрації інформації в носіях інформації даного етапу обліку — облікових реєстрах;
групування та перегрупування показників інформаційних даних.
І, нарешті, третій етап облікового процесу, що має назву підсумкового, містить такі операції:
узагальнення інформаційних даних поточного обліку у вигляді відповідних форм звітності;
передавання результативних даних зовнішнім та внутрішнім користувачам;
зберігання інформаційних даних первинного, поточного та підсумкового обліку, формалізованих у вигляді облікових документів, реєстрів та звітності.
Зауважимо, що поділ облікового процесу за етапами відбиває його послідовність (як у часі, так і у просторі).
Ідентифікація об’єктів обліку за його напрямами (як у просторі, так і в часі) визначає інший аспект облікового процесу, що відбиває його внутрішню структуру за паралельними складовими. У практиці господарської діяльності бюджетних установ і організацій визначено таку загальну сукупність об’єктів обліку:
необоротні активи;
запаси;
грошові кошти;
розрахунки;
зобов’язання за векселями та кредитами;
доходи;
видатки;
власний капітал.
Зазначені об’єкти обліку поділяються, у свою чергу, на групи:
необоротні активи — основні засоби; інші необоротні акти; нематеріальні;
запаси — виробничі запаси; тварини на вирощуванні і відгодівлі; малоцінні та швидкозношувані предмети; матеріали і продукти харчування; готова продукція; продукція сільськогосподарського виробництва;
грошові кошти — безготівкові грошові кошти на поточних, реєстраційних, особових рахунках, готівкові грошові кошти в національній та іноземній валюті;
розрахунки — розрахунки з працівниками; розрахунки зі стипендіатами; розрахунки в порядку планових платежів; розрахунки зі підзвітними особами; розрахунки за виконаними роботами та наданими послугами; розрахунки з відшкодування завданих збитків; розрахунки з іншими дебіторами; розрахунки з іншими кредиторами;
зобов’язання — зобов’язання бюджетній установі іззовні у векселях; зобов’язання бюджетної установи іншому суб’єктові господарювання у векселях та у формі кредиту;
доходи — доходи загального фонду; доходи спеціального фонду; доходи від реалізації продукції; доходи бюджетів;
видатки — видатки за рахунок загального фонду; видатки за рахунок спеціального фонду; виробничі витрати;
власний капітал —фонд у необоротних активах; фонд у МШП; результати виконання кошторису за загальним фондом; результати виконання кошторису за спеціальним фондом.
Як за етапами, так і за напрямками облікового процесу відбувається рух інформації, що фіксується в різних її носіях. Якість і швидкість руху облікової інформації залежать від ступеня оптимальності облікових номенклатур, носіїв облікової інформації; документообігу та руху облікових реєстрів. Зазначені характеристики облікової системи залежать також від технічного та інформаційного забезпечення процесу бухгалтерського обліку.
Отже, до об’єктів організації бухгалтерського обліку належать: як за етапами облікового процесу, так і за його напрямами:
облікові номенклатури;
носії облікової інформації;
рух носіїв облікової інформації;
інформаційне забезпечення облікового процесу;
технічне забезпечення облікового процесу.
Ще одна складова предмета організації бухгалтерського обліку — це праця виконавців облікових функцій, яка може бути колективною або індивідуальною.
Щодо першої передбачається вивчення особливостей утворення колективу працівників, поєднаних спільними функціональними обов’язками — виконанням облікових робіт. Такий колектив називається апаратом бухгалтерії (бухгалтерською службою тощо). Оптимізація і раціоналізація такої колективної праці безпосередньо залежать від вибору структури апарату бухгалтерії та визначення кількості персоналу.
Колективна праця передбачає, як відомо, вироблення єдиного кінцевого продукту (у даному разі — інформації про фінансовий стан бюджетної установи чи організації), отримуваного в результаті послідовно взаємозв’язаних послідовних дій усіх членів колективу. Тому важливою є якість зв’язків між підрозділами бухгалтерської служби, що виконують облікові функції, — працівниками бухгалтерії, а також між виконавцями окремих облікових функцій (працівниками установи) та бухгалтерською службою.
Коли йдеться про індивідуальну працю, як об’єкт її організації розглядається праця кожного з працівників бухгалтерської служби. У цьому аспекті важливим для організації бухгалтерського обліку загалом є чітке визначення функціональних обов’язків усіх працівників бухгалтерської служби, установлення оптимальних часових нормативів для виконання певних операцій за відповідними етапами та напрямками облікового процесу.
Обидва аспекти праці — колективний та — індивідуальний — перебувають під впливом соціального, ергономічного та мотиваційного забезпечення діяльності працівників бухгалтерської служби.
Отже, до об’єктів організації бухгалтерського обліку як виду діяльності в колективному та індивідуальному планах належать:
структура апарату бухгалтерської служби;
кількість працівників в облікового підрозділу установи, організації;
система зв’язків між відділами бухгалтерської служби, працівниками — виконавцями окремих функцій стосовно облікового процесу та бухгалтерії службою установи чи організації;
функціональні обов’язки працівників бухгалтерської служби на чолі з її керівником;
нормативи часу на виконання окремих облікових операцій;
ергономічне забезпечення праці обліковців;
соціальне їх забезпечення;
організаційно-правове забезпечення обліку;
мотиваційне забезпечення діяльності обліковців.
Проте розглянуті щойно складові предмета організації бухгалтерського обліку не вичерпують його, оскільки бухгалтерський облік і як технологія, і як певний вид людської діяльності перебуває в постійному розвитку. Тому розвиток бухгалтерського обліку також є предметом організації бухгалтерського обліку. При цьому серед його об’єктів варто виокремити:
розвиток методики та методології бухгалтерського обліку;
підвищення кваліфікаційного рівня працівників бухгалтерської служби.
1.3. Принципи організації бухгалтерського обліку
Під принципами організації бухгалтерського розумітимемо основні вихідні положення відповідної системи. Вітчизняна школа бухгалтерського обліку нещодавно сформулювала систему принципів організації бухгалтерського обліку, яка нині представлена двома варіантами (табл. 1.1): перший належить колективу авторів у складі А. М. Кузьмінського, В. В. Сопка та В. П. Завгороднього [11, С. 20—23]; другий — М. Т. Білусі [5, С. 300—305].
Таблиця 1.1
ВІТЧИЗНЯНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ У СПЕЦІАЛІЗОВАНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
№ з/п
Принцип організації бухгалтерського обліку
Автори
А. М. Кузьмінський, В. В. Сопко, В. П. Зав городній (1993 р.)
М. Т. Білуха (2000 р.)
1
Адаптивності
+
–
2
Безперервності
+
+
3
Випереджувального відображення
+
–
4
Всебічності
+
–
5
Динамічності
+
–
6
Кооперування
–
+
7
Паралелізму
+
–
8
Паралельності
–
+
9
Пропорційності
+
+
10
Прямоточності
+
+
11
Ритмічності
+
+
12
Системоутвірних відношень
13
Спеціалізації
–
+
14
Субординації
+
–
15
Цілісності
+
–
Примітка: Знак «+» означає, що відповідний принцип належить, а «–» — не належить системі; напівжирним шрифтом виділено принципи спільні для обох систем.
Як випливає з табл. 1.1, обом варіантам системи базових положень організації бухгалтерського обліку належать лише чотири принципи:
принцип безперервності — послідовної побудови облікового процесу під час розв’язування конкретних завдань;
принцип пропорційності — раціонального співвідношення засобів і предметів праці та безпосередніх її виконавців — працівників бухгалтерських підрозділів;
принцип прямоточності — раціональної організації інформаційних потоків між учасниками облікового процесу;
принцип ритмічності — рівномірного надходження вхідних даних і видачі вихідної інформації.
Решта принципів, хоча вони й не є спільними для зазначених систем, не менш важливі в організації бухгалтерського обліку. Тому схарактеризуємо кожний із них докладніше:
принцип цілісності передбачає розгляд системи бухгалтерського обліку як цілісної системи, істотні ознаки якої не зводиться до властивостей жодної її складової;
принцип всебічності потребує врахування всіх внутрішніх зв’язків і відношень у системі, усіх факторів, які впливають на її функціонування;
принцип субординації означає ієрархічну побудову елементів і відносин за наперед чітко визначеними критеріями;
принцип динамічності встановлює, що всі характеристики системи мають розглядатися не як постійні, а як безперервно змінювані до своєї протилежності.
принцип випереджувального відображення випливає з наявності проблем, розв’язання яких продиктоване часом, що передбачає прогнозування найбільш вірогідного стану досліджуваної системи в майбутньому;
принцип системоутвірних відносин полягає у визначенні саме тих зв’язків між частинами системи, що забезпечують її цілісність, існування та розвиток;
принцип адаптивності означає пристосування побудови та функцій бухгалтерського обліку до конкретних умов управління;
принцип паралелізму передбачає в обов’язкову наявність системи бухгалтерського обліку в кожному самостійному господарському підрозділі;
принцип паралельності вимагає одночасного паралельного виконання облікових процедур стосовно різних за змістом господарських операцій, здійснюваних суб’єктами господарювання;
і нарешті — принципи спеціалізації та кооперування, як традиційно підпорядковується праця виконавців бухгалтерських функцій.
1.4. Метод організації бухгалтерського обліку
Організація бухгалтерського обліку як вид діяльності та складова науки про бухгалтерський облік виникла на перетині цієї науки про організацію і управління діяльністю економічної одиниці. Незважаючи на певну підпорядкованість зазначеним напрямкам економічного вчення, організація бухгалтерського обліку має свою методику, методологію та метод. Загалом метод розуміють як сукупність прийомів, за допомогою яких досліджується той чи інший предмет. Оскільки організація бухгалтерського обліку, як і всі науки, застосовує загальнонаукові методи та прийоми пізнання: аналіз і синтез; індукцію і дедукцію; аналогію та моделювання; абстрагування і конкретизацію.
Аналіз — це такий метод міркувань, який полягає в опосередкованому чи безпосередньому розчленуванні предмета для якомога докладнішого його вивчення. При цьому виділені у відповідному порядку частини вивчаються в межах цілого. Прикладом може бути поділ предмета організації бухгалтерського обліку за етапами та напрямком їх вивчення в межах єдиного облікового процесу.
Синтез на противагу аналізу полягає у вивченні предмета в цілому, в єдності і водночас у взаємозв’язку його частин. Прикладом застосування синтезу в організації бухгалтерського обліку є складання наказу про облікову політику певної установи, що поєднує у собі інформацію про окремі напрямки організації облікового процесу та праці в бухгалтерській службі і виступає об’єктом вивчення для виконавців облікових робіт як план раціональної організації обліку.
Індукція являє собою такий метод міркувань, згідно з яким загальний висновок про характеристику сукупності формується на підставі вивчення характеристик окремих її складових. Прикладом застосування індукції в організації бухгалтерського обліку може бути дослідження уподобань окремих працівників бухгалтерської служби з метою визначення критеріїв устаткування робочих кабінетів.
Дедукція (вона, у свою чергу, утворює з індукцією як і в паралель типу «аналіз—синтез») означає дослідження сукупності в цілому, з подальшим перенесенням здобутих характеристик і ознак сукупності на окремі її складові. Прикладом застосування дедукції може бути вибір та розробка централізованої облікової політики бухгалтерією, що обслуговує мережу освітніх і дитячих виховних закладів, розташованих у межах певної одиниці адміністративного поділу.
Аналогія є таким метод міркувань, згідно з яким пізнання одного предмета здійснюється на підставі його схожості з іншим предметом вивчення. Так, саме за аналогією складають облікові номенклатури запасів і необоротних активів, здійснюють розрахунки з дебіторами чи кредиторами і т. ін.
Моделювання полягає в тому, що предмет чи об’єкти дослідження замінюються деякою абстрактною схемою — моделлю, яка базується на основних характеристиках фактичного матеріалу. Так, у результаті моделювання дістаємо модель організаційної структури бухгалтерської служби установи чи організації.
Абстрагування означає відкидання неістотних, випадкових ознак конкретного предмета вивчення та розгляд загальних, істотних його характеристик, застосовуваних у процесі подальшого дослідження. Як приклад, наведемо вивчення результатів розробки та впровадження нових форм документів та облікових реєстрів і, випрацювання висновків по подальшому удосконаленню носіїв облікової інформації.
Конкретизація —метод, обернений до абстрагування, — визначається як цілковите пізнання характеристик предмета в усіх його проявах. Саме до конкретизації вдаються, розраховуючи, скажімо, нормативи часу на виконання певних операцій за кожним із документів чи реєстрів.
Зауважимо, що крім загальнонаукових методів пізнання в організації бухгалтерського обліку застосовуються й методичні прийоми, як проектний, графічний, спостереження, анкетування, розрахунковий, експертних оцінок тощо (рис. 1.2).
Проектний прийом, який називають ще методом проектування, є первісним, коли йдеться про побудову організації бухгалтерського обліку, оскільки він становить основу підготовки проекту наказу про облікову політику установи чи організації. Загалом метод проектування полягає в побудові перспективних моделей предмета дослідження.
Графічний прийом є чи не найпоширенішим стосовно організації бухгалтерського обліку. Сутність його полягає в поданні залежностей між досліджуваними явищами та процесами у вигляді унаочнювального рисунка, наприклад оперограми чи документограми, що є основою організації руху документів. На практиці застосовуються різні види графіків: текстові і символьні, табличні і сіткові; матричні і лімітні і т. ін.
Рис. 1.2. Поле впливу базових основ організації бухгалтерського обліку на її об’єкти
Спостереження — це сприйняття досліджуваних дій, засобів чи процесів з метою їх пізнання і визначення їхнього змістовного навантаження. У розглядуваній сфері цей прийом набирає форми суцільного контрольного супроводу всіх організаційних дій, виявлення недоліків і прорахунків, що зрештою дає підстави для планування роботи з удосконалення організації бухгалтерського обліку.
Анкетування є доповняльним до спостереження і полягає у вивченні громадської думки з приводу предмета дослідження за допомогою спеціального складеного переліку за питань — анкети. Отримані відповіді використовуються для подальших узагальнень. Цей прийом порівняно з попереднім має активнішу форму, оскільки передбачає участь двох сторін: опитувачів, які складають анкети, і опитуваних, які на них відповідають. Анкетування застосовують, вивчаючи стан організації бухгалтерського обліку з метою вироблення узагальнених управлінських позицій.
Розрахунковий прийом, застосовуваний у бухгалтерському обліку, як і в багатьох інших науках, полягає в обробці кількісних даних за допомогою математичних операцій, у результаті виконання яких знаходять числове значення шуканого показника. В організації бухгалтерського обліку цим прийомом користуються, розраховуючи, скажімо, норми часу, чисельності чи виробітку працівників бухгалтерської служби.
Експертне оцінювання полягає у виборі оптимального варіанта управлінського рішення здійсненням експертних досліджень. Коли йдеться про організацію бухгалтерського обліку, до цього прийому вдаються, формуючи, наприклад, структуру бухгалтерської служби, визначаючи основні напрямки організації обліку певної установи, а також потреби працівників бухгалтерської служби в технічних засобах чи програмному забезпеченні.
1.5. Регулювання бухгалтерського обліку бюджетних установ
Вітчизняна система бухгалтерського обліку характеризується державною формою управління та регулювання. Згідно зі статтею 6 Закону Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» державне регулювання обліку та фінансової звітності здійснюється з метою:
створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх;
удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Функції державного регулювання облікової системи України реалізуються через систему органів державної влади та державного управління.
Організація єдиної системи бухгалтерського обліку України перебуває у віданні Кабінету Міністрів України — найвищого органу влади та державного управління. Загальне керівництво системою обліку і статистики країни здійснює Державний комітет статистики України.
До його функцій належать:
ведення обліку виконання державних планів розвитку народного господарства;
ведення статистики за галузями економіки країни;
розробка та затвердження форм звітності, порядку їх складання і подання;
розробка єдиних показників, за якими здійснюється облік;
регламентація первинного обліку стосовно всіх галузей економіки України.
Регулювання загальних питань методології бухгалтерського обліку та звітності здійснює Міністерство фінансів України через Управління методологією бухгалтерського обліку та звітності. При Міністерстві фінансів України як дорадчий орган діє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, у складі якої працюють висококваліфіковані науковці, фахівці Міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, а представники громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України. Цю Раду (стаття 7 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» утворено з метою:
організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;
методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки облікової інформації;
розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.
На Міністерство фінансів України за дорученням Уряду безпосередньо покладено такі функції:
розробку і затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; плану розрахунків бухгалтерського обліку, інших нормативних актів з питань бухгалтерського обліку, а також визначення системи принципів, правил і способів ведення бухгалтерського обліку в цілому та зокрема суб’єктами господарювання, що класифікуються як підприємства та організації (торговельні, постачальні, сільськогосподарські, будівельні);
розробку та затвердження форм бухгалтерського обліку для всіх галузей економіки країни;
відпрацювання та встановлення загальних обов’язкових вимог до складання, перевірки й використання бухгалтерських документів;
регулювання періодичності та порядку проведення інвентаризацій;
розробку системи національних кваліфікаційних характеристик бухгалтерів;
забезпечення участі України в міжнародних заходах із розвитку практики бухгалтерського обліку та звітності;
узагальнення й опрацювання міжнародного та вітчизняного досвіду ведення бухгалтерського обліку.
Державний комітет статистики і Міністерство фінансів України, маючи на меті уніфікувати облік та гармонізувати його в межах системи національних показників, узгоджують між собою всі питання, що стосуються методології бухгалтерського обліку. Окремі питання щодо порядку оподаткування об’єктів бухгалтерського обліку перебувають у віданні Державної податкової служби України. Зазначений рівень регламентації характеризується як загальний (рис. 1.3). Наступним рівнем у структурі органів керівництва бухгалтерським обліком бюджетних установ є рівень даної підсистеми обліку безпосередньо.
Рис. 1.3. Система керівництва бухгалтерським обліком бюджетних установ в Україні
Регламентація бухгалтерського обліку бюджетних установ належить до прямих функцій Державного казначейства України, яке було створено як одне з управлінь Міністерства фінансів України. Так, з-поміж багатьох функцій і завдань Державного казначейства Указом Президента України від 15.01.99 № 173/98 «Про Державне казначейство України» зазначено таке: «Розробка нормативно-методичних документів із питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів». По суті декларовано методологічне керівництво Державного казначейства у сфері не тільки бухгалтерського обліку виконання бюджетів, а й бухгалтерського обліку виконання кошторису доходів і видатків. За час існування Державного казначейства було відчутно реформовано бюджетний облік, передусім згідно з такими нормативними документами:
Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10 грудня 1999 № 114 «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ».
Наказом Головного управління Державного казначейства України від 11 серпня 1998 № 63 «Про затвердження Інструкції про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності по них».
Наказом Державного казначейства України від 17 червня 2000 № 64 «Про затвердження Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ».
Наказом Державного казначейства України від 8 грудня 2000 № 125 «Про затвердження Інструкції з обліку запасів бюджетних установ».
Наказом Державного казначейства України від 18 грудня 2000 № 130 «Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання».
Наказом Державного казначейства України № 68 від 27 липня 2000 «Про затвердження Інструкції про форми меморіальних ордерів у бюджетних організаціях і порядок їх складання».
Наказом Державного казначейства України від 10 липня 2000 № 61 «Про затвердження Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних організацій установ».
Наказом Державного казначейства України від 6 жовтня 2000 № 100 «Про затвердження Порядку складання карток і книжок аналітичного обліку бюджетних установ».
Наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 № 131 «Про затвердження Порядку виконання державного бюджету».
Наказом Державного казначейства України від 22 січня 2001 № 3 «Про затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за видатками».
Наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 № 119 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Порядку застосування плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів».
З 2000 року Державне казначейство України виокремилось у самостійне відомство, до функцій якого належать:
організація та здійснення виконання державного бюджету;
здійснення керівництва територіальними органами Державного казначейства;
ведення зведених реєстрів розпорядників коштів державного бюджету України, державних позабюджетних фондів, позабюджетних коштів та рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків;
здійснення управління доходами і видатками державного бюджету, виконання операцій з наявними бюджетними коштами, зокрема в іноземній валюті, у межах розпису доходів і видатків державного бюджету;
здійснення за дорученнями Кабінету Міністрів України і Мінфіну операцій з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;
організація та здійснення прогнозування і касового планування коштів державного бюджету, визначення на основі чинного законодавства розмірів їх поточного використання в межах затверджених на відповідний період видатків;
доведення до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсягів асигнувань, що виділяються з державного бюджету;
організація розподілу між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань;
здійснення взаємних розрахунків між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
ведення зведеного бухгалтерського обліку руху коштів державного та місцевих бюджету на рахунках Державного казначейства;
збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання місцевих, державного та зведеного бюджетів, подання зазначеної звітності Верховної Ради України, Уряду України та Мінфіну;
здійснення разом з Національним банком і Мінфіном управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом, а також обслуговування цього боргу відповідно до чинного законодавства;
регулювання фінансових взаємовідносин між державним бюджетом та державними позабюджетними фондами, організація та здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів;
подання до Мінфіну (у разі потреби) пропозицій про скорочення видатків державного бюджету;
розробка й затвердження нормативно-методичних і інструктивних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів;
розробка проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань, що належать до компетенції Державного казначейства;
організація роботи територіальних органів Державного казначейства, пов’язаної з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання державного бюджету, надходження та використання коштів державних позабюджетних фондів;
організація підвищення кваліфікації працівників органів Державного казначейства відповідно до чинного законодавства;
проведення ревізії діяльності територіальних органів Державного казначейства;
установлення зв’язків з міжнародними фінансово-банківськими установами, а також з казначействами інших країн, вивчення досвіду організації їхньої діяльності та підготовка пропозицій про його використання в Україні.
До цього рівня у структурі органів управління бухгалтерським обліком бюджетних установ належать галузеві міністерства, відомства та управління. Відповідно до складу та характеристики діяльності бюджетних установ зазначений рівень представлений такими органами виконавчої влади: Міністерство внутрішніх справ, Міністерство юстиції, Міністерство закордонних справ, Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство культури та ін. Міністерства і відомства виконують методологічне керівництво, забезпечуючи й організаційне. Методологічне керівництво за зазначеним рівнем формалізується у вигляді інструктивних матеріалів, що регламентують основні питання стосовно порядку визначення, нарахування та обліку заробітної плати відповідно до галузі основних категорій працівників, а також питання методики бухгалтерського обліку специфічних галузевих об’єктів тощо. Організаційне керівництво реалізується у процесі суцільному контролю за додержанням правил ведення бухгалтерського обліку та узагальнення облікової інформації у вигляді зведеної бухгалтерської звітності.
Останньою ланкою в системі органів, що визначають методику та методологію бухгалтерського обліку бюджетних установ, є сама установа. Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено основні положення щодо прав і обов’язків суб’єкта господарювання з ведення обліку. Так, бухгалтерський облік у бюджетних установах і організаціях ведеться безперервно від моменту реєстрації і припиняється лише з їх ліквідацією. Внутрішнє управління бухгалтерським обліком та його організацією здійснює керівник організації та головний бухгалтер. Призначення на посаду головного бухгалтера та звільняється з цією посади відбувається за наказом керівника установи.
Бюджетні установи й організації реалізовують свої права щодо регулювання питань бухгалтерського обліку у вигляді:
самостійного визначення облікової політики в межах нормативної бази;
вибору організаційної форми та форми облікової реєстрації;
розробки моделі системи внутрішньогосподарського обліку та контролю діяльності установи чи організації;
утворення схеми документообігу;
вибору способу обробки та фіксації інформації на відповідних носіях;
вибору програмного забезпечення бухгалтерського обліку;
планування розвитку методики бухгалтерського обліку щодо конкретних умов діяльності установи чи організації
Перспективне значення для регулювання розвитку вітчизняного бухгалтерського обліку мають громадські організації та спілки, такі, скажімо, як Федерація профспілкових бухгалтерів і аудиторів України, Асоціація професійних бухгалтерів України, Спілка аудиторів України.
Контрольні питання та завдання для перевірки знань
Розкрити поняття «організація бухгалтерського обліку».
Які функції та завдання виконує організація бухгалтерського обліку?
Що є предметом організації бухгалтерського обліку?
Схарактеризувати об’єкти організації бухгалтерського обліку.
Розкрити сутність принципів організації бухгалтерського обліку.
Метод організації бухгалтерського обліку?
Визначити складові методу організації.
Схарактеризувати методичні та технічні прийоми організації бухгалтерського обліку.
У чому полягає система керівництва бухгалтерським обліком бюджетних установ в Україні.
Окреслити коло завдань і функцій кожного з керівних органів у сфері організації бухгалтерського обліку.
28.04.2013 18:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора