Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Бухгалтерський облік
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ
Основні терміни і поняття: організація обліку надходження необоротних активів; матеріальна відповідальність; організація матеріальної відповідальності; організація обліку наявності необоротних активів; організація складського обліку; організація розробки інфентарних номерів; організація обліку зносу та ремонту необоротних активів; організація обліку вибуття необоротних активів.
.Основи організації бухгалтерського обліку необоротних активів.
Переважна частина активів бюджетних установ складають необоротні активи. Підсистема обліку необоротних активів виділяє напрямки:
облік надходження та руху;
облік зносу та ремонту;
облік вибуття.
Як і вся система бухгалтерського обліку, дана облікова підсистема потребує організацію, при цьому об’єктами організації виступають перераховані вище її складові.
Організація обліку необоротних активів уявляє собою процес вибору і упорядкування способів і прийомів, обробки і видачі достовірної і своєчасної вихідної інформації про наявність, рух, зберігання , використання і вибуття необоротних активів. Побудова механізму реалізації такого процесу не можливе без організації інвентарного обліку, закріплення об’єктів необоротних активів за конкретними матеріально-відповідальними особами , розробкою номенклатур (облікових), графіків руху носіїв облікової інформації, розробки робочих інструкцій, випрацювання планів ремонтних робіт тощо. Зазначені положення повинні бути відображені в обліковій політиці установи чи організації.
Організація обліку і контролю необоротних активів регламентується такими нормативними документами:
Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.
Інструкція з обліку основних засобів та іншитх необоротних активів бюджетних установ затвердждена Наказом Державного казначейства України № 64 від 17.07.2000.
Інструкція з обліку і зберігання музейних цінностей з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння , що знаходяться в державних музеях СРСР, затверджена Наказом Міністерства культури СРСР № 513 від 15.12.87.
ЗАКОН України “Про гуманітарну допомогу” 1192-14 від 22.10.99.
Порядок бухгалтерського обліку та фінансової звітності в бюджетних установах, гуманітарної допомоги, затвердженого Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 113.
Інструкція зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів та Інструкціії з їх складання затвердженого Наказом Головного управління Державного казначейства України, Державного комітету статистики України № 125/70 від 2.02.97.
Інструкція про порядок відображення в обліку бюджетних установ операцій з централізованого постачання матеріальних цінностей затверджена Наказом Державного казначейства України № 141 від 10.08.2001.
Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ затверджена Наказом Державного казначейства України № 1421/181 від 10.08.01.
Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.96.
Інсрукція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу затверджена Наказом Головного управління Державного казначейства України № 90 від 30.10.98.
План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ затверджений Наказом Головного управління Державного казначейства України № 114 від 10.12.99.
Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ затверджена Наказом Державного казначейства України № 61 від 10.07.2000.
Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання затверджена Наказом Державного казначейства України № 68 від 27.07.2000.
5.2.Організація обліку надходження необоротних активів
Організація обліку надходження необоротних активів передбачає наступні кроки:
підготовка роботи по закупівлі необоротних активів;
встановлення порядку приймання об’єктів як необоротних активів та їх ідентифікація;
вибір первинних документів та їх оприбуткування.
Закупівля бюджетними установами необоротних активів здійснюється відповідно до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” шляхом проведення тендерних торгів. Для їх здійснення утворюються тендерні комітети (постійні чи тимчасові), до складу яких відповідно до Положенням про порядок створення та головні функції тендерних комітетів щодо організації та проведення процедур закупівель, товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Наказом Міністерства економіки України № 280 від 26.12.2000 рекомендовано включати посадових осіб організації – замовника з економічного, юридичного, фінансових підрозділів. Представниками бухгалтерської служби, що включаються до складу тендерного комітету може бути головний бухгалтер чи його заступник. На зазначених працівників, як на членів тендерної комісії доречно покладати функції по:
плануванню здійснення процедур закупівель протягом бюджетного року відповідно до затвердженого кошторисного ліміту фінансового забезпечення та пріоритетності закупівель;
організації приймання, зберігання, розкриття тендерних пропозицій, забезпечення вибору найбільш вигідної тендерної пропозиції на підставі критеріїв та методики оцінки тендерних пропозицій, визначених у тендерній документації;
ведення звітності щодо здійснення процедур закупівель відповідно до вимог чинного законодавства.
Віднесення потенційних об’єктів обліку до складу необоротних активів здійснюється відповідно до Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ. Так, необоротні активи це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року. До складу необоротних активів входять:
основні засоби (необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 500 грн. за одиницю (комплект);
інші необоротні матеріальні активи (необоротні активи, що мають матеріальну форму, але не ввійшли в попередню групу);
нематеріальні активи (активи, що не мають фізичної (або матеріальної форми, використовуються установою в процесі її господарювання та адміністративної діяльності більше року).
Необхідною умовою раціональної організації обліку необоротних активів виступає класифікація, яка уявляє собою засіб виявлення і упорядкування зв’язків в системі супідрядних елементів. При розробці класифікації необоротних активів слід керуватись загальною класифікаційною схемою в межах рахунків і субрахунків поданого у Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ затвердженого Наказом Головного управління Державного казначейства України № 114 від 10.12.99 (рис. 5.1). В межах зазначеної класифікації визначаються групи, підгрупи і інші подільні елементи. Вірно розроблена класифікація необоротних активів є основою для подальшої організації обліку наявності необоротних активів, зокрема інвентарного обліку.
Рис. 5.1. Класифікація необоротних активів бюджетних установ
Для прийняття об’єктів необоротних активів доцільно утворити постійно діючу комісію, до складу якої наказом керівника установи включають не менше трьох посадових осіб, а саме:
представники підрозділу бухгалтерського обліку (головний бухгалтер чи заступник);
представники підрозділу будівництва та ремонтів необоротних активів (головний інженер чи механік);
представники підрозділу матеріально-технічного забезпечення.
До складу комісії можуть бути включені матеріально-відповідальні посадові особи установи. Очолює комісію, як правило, головний спеціаліст – представник підрозділу, що відповідає за експлуатацію необоротних активів, ремонт і будівництво. Рекомендується включати до складу комісії представникаа вищестоячої установи. Це дозволить комісії у даному складу здійснювати приймання необоротних активів, що надходять в установу як гуманітарна допомога.
В разі, якщо комісія утворюється по кожному випадку отримання установою необоротних активів, до складу комісії можуть бути включені посадові особи – представники постачальника.
В процесі прийняття об’єкту комісія повинна визначити придатність об’єкту до експлуатаціії; належність об’єкту до тієї чи іншої групи і підгрупи розробленої класифікації; повноту укомплектованості об’єкту (в разі недокомплектації – виявити відсутні частини); чітку площу об’єкту; наявність технічної документації та її повноту і достовірність. На підставі проведеного огляду комісією складається типовий акт прийняття – передачі основних засобів 03-1(б). Обов’язковими реквізитами даного первинного документу виступають:
ідентифікаційний код ЄДРПОУ установи;
код за ДКУД;
номер документа;
дата складання;
особа, відповідальна за зберігання основних засобів;
здавач;
одержувач;
рахунок, субрахунок;
первинна вартість;
знос;
рік випуску;
дата введення в експлуатацію;
номер паспорту;
інвентарний номер.
В акті зазначається найменування об’єкту, його місцезнаходження у момент прийняття (передачі), коротка характеристика об’єкта, відповідність об’єкту технічним умовам, необхідність доробки, результати випробовування об’єкту та висновок у комісії. У додатку надається перелік технічної документації. Акт складається у двох примірниках, підписується членами комісії та затверджується керівником установи.
Один примірник передається до установи – постачальника, разом з технічною документацією – до бухгалтерії установи. На акті проставляє свій підпис матеріально-відповідальна особа, що здійснюватиме їх зберігання.
Прийняття необоротних активів після ремонту, реконструкції чи модернізації оформлюється Актом прийняття-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів типової форми 03-2 (б), який складає у двох примірниках і підписує представник установи, уповноважений на ці дії.Факт здачі виконаних робіт фіксує своїм підписом представник підприємства (організації), що виконував роботу. Акт містить наступні реквізити:
ідентифікаційний код ЄДРПОУ;
код за ДКУД;
номер документа;
дата складання;
відділ;
дебет, кредит рахунків;
сума;
інвентарний номер;
найменування об’єкту;
номер замовлення;
кількість днів ремонту, період ремонту;
дата прийняття в експлуатацію.
В Акті також фіксується обсяг виконаних робіт, зміни в характеристиці об’єкту, кошторисна та фактична вартість робіт. Перший примірник акту передається до бухгалтерії установи, другий – підприємству, яке виконало роботи по ремонту, реконструкціії, модернізації.
При надходженні необоротних активів в установу матеріально-відповідальна особа на документі постачальника або на акті повинна розписатись в одержанні цих цінностей і прийнятті їх на зберігання.
Розробка облікових номенклатур та графіків руху документів здійснюється за загальною методикою.
Таблиця 5.1
ОПЕРОГРАМА (ДОКУМЕНТОГРАМА) АКТУ НА ПРИЙНЯТТЯ—ПЕРЕДАЧУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Виконавці
Назва робіт
Комісія по прийняттю об’єктів необоротних активів
Керівник установи
Бухгалтерія установи
Постачальник
1
Огляд об’єкту необоротних активів та складання Акту прийняття-передачі основних засобів в ф.03-1(б) у 2-х примірниках
2
Підпис акту
3
Затвердження акту
4
Передача Акту прийняття-передачі основних засобів для обробки
5
Перевірка та обробка інформації Акту та внесення її у інвентарну картку
6
Підпис головного бухгалтера про підтвердження прийняття об’єкту на облік
7
Передача Акту для фіксування інформації в системі реєстрів синтетичного обліку — меморіальних ордерах
5.3.Організація обліку наявності необоротних активів.
Організація обліку наявності необоротних активів передбачає такі напрямки, як організація матеріальної відповідальності інвентарного та аналітичного обліку, контролю за використанням необоротних активів. Основним завданням організації наявності необоротних активів є забезпечення збереження даної категорії активів установ та організацій.
Організація матеріальної відповідальності полягає у випрацюванні оптимального механізму юридичної відповідальності, що полягає у зобов’язанні працівника, відшкодувати повністю або частково матеріальні збитки, що виникли через його вину. Питання матеріальної відповідальності регулююється наступними нормативними актами:
Кодекс законів про працю України (ст.130-138);
Законом України “Про визначення розміру збитків, заподіяних підприємству, установі, організації” розкраданням, знищенням (псуванням), нестачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і валютних цінностей” № 217/95-ВР від 06.06.95.
Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.96.
Переліком робіт, при виконанні яких може застосовуватись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування та Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність затвердженого Наказом Міністерства праці України № 43 від 12.05.96.
Переліком посад і робіт, заміщуваних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), переведення або застосування у процесі виробництва, Типового договору про повну індивідуальну відповідальність, затверджених Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок № 447/24 від 28.12.77.
Порядком укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність працівників і службовців за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання або для інших цілей затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР № 889 від 03.05.77 р.
Згадаймо, що за місцем зберігання всі необоротні активи повинні знаходитись на відповідальному зберіганні у матеріально-відповідальних осіб.
Механізм організації матеріальної відповідальності передбачає наступні кроки:
укладання угоди;
інструктаж;
організація контролю за зберіганням активів.
Відповідно до нормативної бази угоди виокремлюють два види матеріальної відповідальності: повну і часткову (табл. 5.1).
Табл.5.1. Порівняльна характеристика повної і часткової матеріальної відповідальності.
Випадки реалізації матеріальної відповідальності
Повна відповідальність
Обмежена відповідальність
Незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих матеріально відповідальній особі, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність
Зіпсування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції, інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів виданих в користування працівникові (у розмірі не більше середньомісячного заробітку).
Незабезпечення цілості майна та інших цінностей особою, що отримала їх під звіт за разовою довіреністю
Завдання шкоди працівником, яка носить характер кримінального злочину
Зайві грошові виплати, неправильна постановка обліку та порушення порядку зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжитттям необхідних заходів до запобігання простоїв, випуск недоброякісної продукції, розкрадання, знищення, зіпсування грошових та матеріальних цінностей, що були здійснені керівником установи чи його заступником, керівниками структурних підрозділів, чи їх заступниками
Завдання шкоди працівником у нетверезому стані
Нестача, умисне знищення чи зіпсування матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції, інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів переданих установою працівнику у користування)
Шкода заподіяна працівником при виконанні своїх трудових обов’язків
Щкода завдана працівником не при виконанні своїх трудових обов’язків
Незаконне звільнення чи переведення зждійснене службовою особою по відношенню до працівника
Матеріальна відповідальність за ступенем охоплення поділяється на колективну і індивідуальну.
Покладаючи функції по зберіганню необоротних активів та інших матеріальних і грошових цінностей, на відповідну посадову особу, установу в особі керівника укладає з працівником письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за умов, що працівник досяг вісімнадцятирічного віку. В зазначеному документі вказується найменування роботи, зв’язок вищевказаних позицій з відповідними функціями щодо певного виду цінностей, зобов’язання працівника по відношенню до вищевказаного виду цінностей, зобов’язання адміністрації та інше (Додаток 8). Необхідною умовою укладання договора про колективну матеріальну відпровідальність є положення з профспілковим комітетом установи чи організації, об’єктивна необхідність запровадження саме даної форми відповідальності та створення праціввникам, шо приймають відповідальність за збереження відповідних матеріальних цінностей, відповідних умов, необхідних для нормальної роботи та забезпечення повного збереження переданих їм цінностей (Додаток 9).
Заборонено приймати на посаду, до функціональних обов’язків якої входить зберігання грошових чи товарно-матеріальних цінностей, особу, що була осуджена за їх розкрадання.
Закріплення матеріальної відповідальності відбувається через зазначення в наказі про облікову політику прізвища, ім’я, по-батькові працівника, назви його посади та сфери матеріальної відповідальності. Окрім того, у бухгалтерії має бути сформовано окремо список матеріально-відповідальних осіб в розріз структурних підрозділів з зазначенням прізвища, імя, по-батькові, виду цінностей, дати проведення інвентаризацій планових (табл.5.2).
Табл. 5.2.
Список матеріально-відповідальних осіб
Найменування структурного підрозділу
ПІБ
Вид цінностей
Дата проведення інвентаризації
1
2
3
4
Інструктаж матеріально-відповідальних осіб повинен здійснювати працівник бухгалтерії. Він повинен детально висвітити обов’язки сторони, що приймає матеріальну відповідальність, її права відповідно до Кодексу законів про працю України, а також Кримінального та Адміністративного кодексів, порядок здійснення обліку і зберігання цінностей, відповідно до діючої нормативної бази, порядок та строки проведення річної інвентаризації, обов’язки адміністрації по відношенню до матеріально-відповідальної особи, порядок відшкодування спричинених збитків тощо. При необхідності, матеріально-відповідальним особам видаються примірники відповідних нормативних актів, що регулюють питання обліку, зберігання необоротних активів, запасів, грошових коштів та питання матеріальної відповідальності. Про факт проведення інструктажу робиться запис у журнал реєстрації проведення інструктажу матеріально-відповідальних осіб з зазначенням дати, прізвищ та посад особи, що проводила інструктаж, та матеріально-відповідальна особа підписом обох сторін.
Крім договору про повну матеріальну відповідальність, існує ще один документ, який закріпляє за працівником обов’язки по збереженню цінностей. Цей документ має назву довіреності. При організації матеріальної віджповідальності в даному випадку слід керуватись наступними нормативними актами:
Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену Наказом Міністерства Фінансів України № 99 від 16.05.96.
Наказом Міністерства статистики № 192 від 21.06.96. “Про затвердження типових форм первинного обліку № М-2”.
Наказом Міністерства статистики № 193 від 21.06.96 “Про затвердження типових форм первинного обліку № М-2а, М-3”.
Наказом Міністерства статистики № 291 від 07.10.96 “Про затвердження типових форм первинного обліку № М-2б”.
Правилами виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 98 від 25.11.1993.
Довіреність видається працівнику установи для отримання товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Довіреність є документом суворої звітності. Зазначений документ містить такі реквізити:
назва підприємства-одержувача і його адреса;
ідентифікапційний код ЄДРПОУ;
підприєство-платник і його адреса;
№ рахунку;
МФО;
найменування банку;
терміни дійсності довіреності;
серія та номер довіреності;
дата видачі;
кому видано довіреність;
реквізити документу, що засвідчує особу;
від кого отримує;
цінності за яким документом;
перелік цінностей, що належить отримати (найменування, одиниця виміру, кількість).
Після остаточного оформлення довіреність підписується керівником та головним бухгалтером, затверджується печаткою та видається особі, для одержання відповідних цінностей. Відомості про видану довіреність вносяться до Журналу реєстрації довіреностей (табл.5.3.). З огляду на особливості статут даного посадового первинного документу. Журнал реєстрації довіреностей особою, що здійснює облік, рестрацію та видачу довіреностей має бути пронумерованим, прошнурованим та скріплений печаткою установи і підписами керівника установи та головного бухгалтера.
Табл.5.3.
Журнал реєстрації довіреностей
№ до-ві-ре-но-сті
Дата видачі
Строк дії довіреності
Посада і прізвище особи, якій видано довіре-ність
Найменуван-ня по-ста-чаль-ника
№ і дата контракту, наряду, рахунку, специфікації та іншого документу або повідомлен-ня
Роз-писка особи, що одержа-ла цінність
Відміт-ка про використання довіре-ності (№ і дата доку-мента)
1
2
3
4
5
6
7
8
При видачі довіреності здійснюється інструктаж щодо її використання, при цьому особливу увагу отримувача звернути на:
порядок використання довіреності;
термін її використання;
порядок звітування про використання чи повернення невикористаної довіреності.
Для фіксації факту проведення інструктажу доцільно використовувати журнал реєстрації проведення інструктажу в якому вказувалося б прізвище, ім’я, по-батькові посадової особи, що здійснювала інструктаж, посадової особи, що отримувала інструктивні вказівки, та дата проведення інструктажу.
Про використання довіреностей або повернення невикористаних довіреностей у журналі реєстрації довіреностей робиться запис про номери документів на одержані цінності або дата повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності носяться написом “невикористані” і зберігаються протягом відповідного строку. Списання використаних чи повернутих як невикористаних бланків довіреностей здійснюється за актом.
Організація інвентарного обліку полягає передусім у розробці системи кодирування інвентарних номерів. Згадаймо, що інвентарний облік здійснюється в розрізі інвентарних об’єктів. Окремим інвентарним об’єктом вважається закінчений конструктивний пристрій з усіма, пристосуваннями і пристроями, що відносяться до нього, конструктивно відокремлений предмет, який призначений для виконання визначених самостійних функцій, або визначений комплекс конструктивно об’єднаних предметів, що становлять єдине ціле і разом виконують певну роботу. Так, наприклад, інвентарним об’єктом є кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині нього комунікації, тобто: система опалення приміщення, включаючи і котельну установу для опалення (якщо остання знаходиться в самому приміщенні), внутрішня мережа водогазопроводу і каналізації з усіма пристроями, внутрішня мережа силової і освітлювальної електропроводки, усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні і сигнальні мережі та вентиляційні, пристрої загально санітарного значення, підйомники (ліфти) тощо. Якщо будівлі стоять поруч і мають загальну стіну, але кожна з них самостійне конструктивне ціле, вони вважаються окремими інвентарними об’єктами. Земля і будівлі, розташовані на ній, є окремими необоротними активами за умов якщо їх вартість можливо відокремити. Надвірні споруди, що обслуговують будівлю, становлять разом з нею один інвентарний об’єкт, в разі якщо ці приміщення, огорожі чи інші надвірні споруди можна віднести адресно до певного приміщення і в протилежному випадку вони складають окремий інвентарний об’єкт. Зовнішні прибудови до будівлі, що мають самостійне господарське значення виступають як самостійний інвентарний об’єкт. Кожному інвентарному об’єкту (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) присвоюється інвентарний номер, який має вісім знаків. Перші три знаки означають номер субрахунку, четвертий - підгрупу, останні чотири – порядковий номер предмета у групі. Так, наприклад, інвентарний номер 10320004 означає , що даний інвентарний об’єкт відноситься до групи 103 – “будинків і споруд”, підгрупи 2 – “будинки, що повністю чи переважно призначені для проживання”, порядковий номер предмета 0004 – гуртожиток вищого навчального закладу № 4.
Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери, що мають сім знаків . Перші три означають субрахунок, четвертий групу, три останні знаки – порядковий номер предмета у підгрупі. Так, наприклад, номенклатурний номер 1141003 відповідає за групою - 114 “білизна, постільні речі, одяг та взуття”, за підгрупою – 1 “білизна”, за порядковим номером предмету – халат лікарняний серії ХБ132.
Інвентарний номер фіксується на відповідному інвентарному об’єкті необоротних активів за допомогою жетонів, які прикріплюються до об’єкту, фарби, яка наноситься на об’єкт чи іншим способом, так, щоб не псувати зовнішній вигляд об’єкту. На книгах інвентарний номер фіксується надписом чорнильною чи кульковою ручкою на першій та сімнадцятій сторінках. Номер не повинен закривати текст книги. Білизна, постільні речі, одяг, взуття та малоцінні необоротні активи акуратно маркіруються спеціальним штампом незмивною фарбою, на якому зазначається найменування установи, а при здачі предметів в експлуатацію – додатково зазначається рік і місяць видачі. Інвентарні та номенклатурні номери, присвоєні об’єктам необоротних активів зберігаються за ними на весь період перебування їх в установі. Номери інвентарних об’єктів, які вибули чи ліквідовані, не повинні присвоюватись іншим об’єктам, що заново надійшли протягом трьох років.
Зауважимо, що номери інвентарних об’єктів, як інвентарні так і номенклатурні, є фактично кодами інвентарних об’єктів. Їх розробка, з урахуванням поданої у плані рахунків типової класифікації необоротних активів бюджетних установ через систему рахунків, субрахунків та підгруп в розрізі субрахунків, в більшості уявляє собою визначення предметів у групі. При цьому слід враховувати:
для тих субрахунків, для яких не виділено підгрупи, четвертий знак позначається нулем;
предмети одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер.
Організація аналітиячного обліку починається з вибору носіїв інформації відповідного рівня. Так, для ведення аналітичного обліку наявності необоротних активів Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ рекомендовано використовувати наступні реєстри аналітичного обліку:
Інвентарну картку обліку основних засобів в бюджетних установах 03-6 (бюджет);
Інвентарну картку обліку основних засобів для бюджетних установ (для тварин і багаторічних насаджень) 03-8 (бюджет);
Інвентарну картку групового обліку основних засобів в бюджетних установах 03-91 (бюджет);
Опис інвентарних карток з обліку основних засобів 03-10 (бюджет);
Інвентарний список основних засобів 03-11 (бюджет);
Відомість нарахування зносу на основні засоби 03-12 (бюджет).
Інвентарна картка форми 03-6 (бюджет) містить наступні реквізити:
ідентифікаційний код ЄДРПОУ;
код за ДКУД;
№ інвентарної картки;
повна назва об’єкту і його призначення;
найменування заводу виробника;
місцезнаходження об’єкту;
матеріально-відповідальна особа;
паспорт, креслення, модель, тип, марка;
номер заводський, дата випуску;
дата і № акту про введення в експлуатацію;
інвентарний номер;
синтетичний рахунок, субрахунок;
первинна вартість;
знос;
останній рік нарахування зносу;
найменування ознак, що характеризує об’єкт;
основний об’єкт;
найменування найважливіших пристосувань і прийомів, що належать до основного об’єкту;
№ накладної на внутрішні переміщення;
дата накладної;
посада, прізвище, ім’я, по-батькові, підпис особи, що заповнювала картку.
Окрім цього в картку заноситься інформація про дорогоцінні метали, відмітка про оприбуткування, відмітка про вибуття, дані про реконструкцію, модернізацію, капітальний ремонт.
Інвентарні картки відкриваються в одному примірнику на основі актів прийнятті-передачі в бухгалтерії установи чи в централізованій бухгалтерії пооб’єктно чи в груповому порядку. Інвентарні картки зберігаються в бухгалтерії у секторі чи групі, що відповідає за ведення обліку необоротних активів. Інвентарні картки в своїй сукупності утворюють картотеку об’єднану, систематизовану за певними ознаками, та розміщену відповідним чином певну кількість карток. Вибір ознак систематизації та визначення принципів розміщення карток є одним із завдань організації обліку наявності необоротних активів. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ містить загальні рекомендації щодо їх розміщення, а саме: картками розташовуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально-відповідальними особами, а в централізованих бухгалтеріях – додатково за обслуговуваними установами. З огляду на досить широку класифікаційну схему розподілу необоротних активів, доцільно виокремити додаткові ознаки розташування карток . Серед них можна запропонувати до застосування такі:
за станом (в експлуатації; в запасі; на консервації);
за характером власності (властні та арендовані).
При цьому в складжі першого групування можна за кожним напрямком виділити складові, наприклад:
за необоротними активами, що знаходяться в експлуатації, картки можна розподілити за структурними підрозділами, а потім за матеріально-відповідальними особами;
за необоротними активами, що знаходяться у запасі, групування карток може здійснюватись за місцями зберігання та матеріально-відповідальними особами;
за необоротними активами, що законсервовані – за місцями зберігання та матеріально-відповідальними особами.
Можливим першим рівнем комплектації карток є ознака дати відкриття картки в розрізі напрямків: картки, що відкриті до першого числа поточного місяця; картки, що відкриті в поточному місяці, картки, що закриті в поточному місяці. Доцільно також виокремлювати картки на об’єкти, що знаходяться в капітальному ремонті у власні ячейки картотеки.
Інвентарна картка форми 03-8 (бюджет) має дещо інший набор реквізитів, які характеризують специфічні об’єкти необоротних активів:
ідентифікаційний код ЄДРПОУ;
код за ДКУД;
інвентарної картки;
повна назва та призначення бєкту;
від кого надійшов;
місцезнаходження;
інвентарний номер;
облікова книжка, паспорт №;
дата народженняи ( насадження);
дата і № акту прийняття;
річний знос, грн;
останній рік;
нарахування зносу ;
посада, прізвище, ім’я, по-батькові і підпис особи, що склала картку.
В картці також відображається інформація про оприбуткування,. внутрішнє переміщення, остаточне вибуття та коротка індивідуальна характеристика тварин чи багаторічних насаджень.
Інвентарна картка групового обліку основних засобів форми 03-9 (бюджет) призначена для аналітичного обліку білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, сценічно-постановочних засобів, малоцінних необоротних активів та таких, що мають спеціальне призначення. Даний реєстр містить наступні реквізити:
ідентифікаційний код ЄДРПОУ;
код за ДКУД;
№ інвентарної картки;
найменування об’єкту і призначення;
назва установи (відділу);
матеріально-відповідальна особа;
інвентарний номер;
знос.
Картка також містить інформацію про відповідні цінності в розрізі надходження та вибуття (дата, № меморіального ордеру, вид операції: кількість, сума) та залишку в натуральному і грошовому виразі.
Інвентарні карткиреєструються в описі інвентарних карток ф. 03-10 (бюджет), який ведеться в розрізі найменувань класифікацфійних груп. Опис містить такі реквізити:
ідентифікаційний код ЄДРПОУ;
код за ДКУД:
період заповнення опису;
назва установи;
номер картки;
інвентарний номер;
найменування об’єкту;
відмітка про вибуття.
Опис складається в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток в архіві. Інвентарні картки зберігаються постійно в бухгалтерії і передаються до архіву при ліквідації об’єкту, де зберігаються ще 3 роки. Опис інвентарних карток передається до архіву установи після того, як остання інвентарна картка зареєстрована в ньому закривається відміткою про списання об’єкту необоротних активів.
Внутрішнє переміщення об’єктів необоротних активів супроводжується оформленням накладної (вимоги) і. 434, яка містить крім ідентифікаційних,такі реквізити:
підпис керівника;
дата візування накладної керівником;
№ накладної (вимоги);
підстава;
кому видано;
через кого видано;
отримувач;
передавач;
вид операції;
інвентарний (номенклатурний) номер;
кількість;
ціна;
сума;
підпис отримувача;
підпис передавача тощо.
В разі необхідності більш повного висвітлення інформації, установа розробляє власну форму первинного документу на переміщення необоротних активів, за погодженням галузевого міністерства.
За місцем зберігання об’єкти необоротних активів обліковуються відповідно до інвентарних списків, які містять, крім загальних реквізитів інформацію:
назва структурного підрозділу;
найменування класифікаційної групи;
інвентарна картка (дата відкриття та номер);
інвентарний номер;
повне найменування об’єкту;
первісна вартість;
реквізити виду операції і вибуття (переміщення);
назва установи.
Інвентарні описи ведуться для пооб’єктного обліку за матеріально відповідальними особами, при цьому дані обліку наявності об’єктів за місцем зберігання мають бути тотожними даним карток інвентарного обліку, що ведуться в бухгалтерії установи. Зауважимо, що в окремих випадках аналітичний облік необоротних активів може вестись у книзі обліку необоротних активів чи інвентарній книзі.
Важливим моментом організації обліку наявності необоротних активів є організація руху носіїв облікової інформації, з випрацюванням облікових номенклатур (табл.5.2), детальних графіків (індивідуальних і загальних) руху носіїв (рис5.3). Методика розробки зазначених напрямків є загальною і розглядалась у розділі 2.
Рис. 5.3. Рух облікової інформації за напрямком обліку надходження і наявності необоротних активів
Таблиця 5.5
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНИХ ОБЛІКОВИХ НОМЕНКЛАТУР ЗА НАПРЯМКОМ ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
№ п/п
Облікова номенклатура
Первинний облік
Складові характеристики
Причина виникнення факту
Документи в яких фіксуються факти господарської діяльності
Задачі в яких використовується інформаційні дані
якісні
кількісні
1
Надходження основних засобів в установу
Назва
дата
від кого надійшли
марка
номер
норма зносу
вартість
вага
кількість
сума
Капітальне придбан ня; безоплатне надходження; гуманітарна допомога; придбання; виявлення лишків
Акт про приймання передачу основних засобів; Акт приймання-здавання відремонтованих модернізованих об’єктів; Акт про проведення інвентаризації
Облік необоротних активів; облік власного капіталу; облік розрахунків з постачальниками; облік фактичних видатків
2
Внутрішнє переміщення та використання
підстава
кому
від кого
інвентарний №
номенклатурний номер
ціна;
сума;
кількість
Поповнення необоротних активів структурного підрозділу; фізичний знос
Накладна (вимога); акт приймання-здавання відремонтованих об’єктів
Інвентарний облік основних засобів; облік переміщення основних засобів; облік зносу основних засобів
3.
Вибуття необоротних коштів
найменування
структурний підрозділ
дата введення в експлуатацію
рік випуску
норма зносу
сума
вартість
кількість
Ліквідація; безоплатна передача; реалізація; нестача
Акти про списання основних засобів, автотранспортних засобів
Облік основних засобів; облік власного капіталу; облік розрахунків з дебіторами та кредиторами; облік розрахунків по нестачах
Продовження табл. 5.5
№ п/п
Облікова номенклатура
Поточний облік
Підсумковий облік
Облікові реєстри в яких фіксується дані первинного обліку
Спеціальні реквізити облікових реєстрів
Форми звітності які містять інформацію щодо облікових номенклатур
Користувачі інформації
Задачі в яких використовується інформаційні дані
1
Надходження основних засобів в установу
Інвентарні картки
назва об’єкту; завод-виробник; місце знаходження об’єкту; матеріально-відповідальна особа
ф. № 5 «Звіт про рух основних засобів» ф. № 1 «Баланс» ф. № 2 (м/д, м/кв) «Звіт про виконання кошторису доходів і видатків в установі (загальний фонд)» ф. № 4 (м/д, м/кв)
Галузеве Міністерство, органи Державного казначейства; керівник установи; головний бухгалтер
Контроль за виконання кошторису; аналіз стану основних засобів; планування показників кошторису на наступний рік
Опис інвентарних карток
№ інвентарний; № картки; найменування
Інвентарний список
підрозділ; класифікаційна група; інвентарний №; № інвентарної картки; первісна вартість
Картка аналітичного обліку фактичних видатків
№ М-О; КЕКВ; дата; на початок місяця; на кінець місяця; усього з початку року
М-О № 4,6
КЕКВ; назви організації; дата; № документу
Продовження табл. 5.5
№ п/п
Облікова номенклатура
Поточний облік
Підсумковий облік
Облікові реєстри в яких фіксується дані первинного обліку
Спеціальні реквізити облікових реєстрів
Форми звітності які містять інформацію щодо облікових номенклатур
Користувачі інформації
Задачі в яких використовується інформаційні дані
2
Внутрішнє переміщення та використання
Інвентарний список
— ” —
— ” —
— ” —
— ” —
Відомість нарахування зносу
Інвентарний №; № субрахунку; найменування; первісна вартість; річна сума зносу; річна норма зносу
М-О № 4, 6
— ” —
3
Вибуття необоротних коштів
Інвентарні картки; інвентарні списки; описи інвентарних карток; М-О № 4, 6
— ” —
— ” —
ф. 15 «Звіт про нестачі та розкрадання грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах»
— ” —
— ” —
контроль за додержання збереження основних засобів
28.04.2013 18:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора