Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”(м.Київ)
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Київський національний економічний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки і управління
Кафедра:
Кафедра економіки
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Магістерська робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ
Магістерська дипломна робота
на тему – „ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”(м.Київ))
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКОМЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1.1 Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції
1.2 Методичні аспекти дослідження конкурентоспроможності продукції
1.3 Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції : теоретичний аспект
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ „ДОСЛІДНОКОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО „РОТЕКС”
2.1 Економічне діагностування ринку упаковки в Україні та оцінка конкурентної позиції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
2.2 Аналіз цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
2.3 Оцінка внутрішніх резервів підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА І РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”.
3.1 Основні науковопрактичні напрямки та інструменти проектів підвищення конкурентоспроможності продукції
3.1.1 Брендмаркетинг як технологія підвищення конкурентоспроможності продукції
3.1.2 Система управління якістю продукції ISO 9000 як основа підвищення конкурентоспроможності продукції
3.1.3 Бенчмаркінг як інструмент підвищення конкурентоспроможності компанії
3.2 Оцінка інвестиційної привабливості та фінансової ефективності проекту підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
3.3 Прогнозна оцінка ефективності проекту підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Світовий досвід показує, що в умовах відкритої ринкової економіки, яка не може існувати без гострої конкуренції, виявляються фактори, котрі роблять конкурентоспроможність та якість продукції необхідними умовами виживання товаровиробників, мірилом результативності їх господарської діяльності, економічного добробуту країни.
Актуальність дослідження конкурентоспроможності продукції полягає в тому, що це основна складова загальної конкурентоспроможності підприємства в ринковій економіці і тільки вихід на ринок з конкурентноздатним товаром дає можливість підприємству вижити в умовах ринку.
Мета дипломної роботи полягає в розробка і реалізація заходів, направлених на підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ ДОСЛІДНОКОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО „РОТЕКС” (ТОВ “ДКБ „РОТЕКС”).
Предметом дослідження є аналіз теоретичних підходів до оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства та практична оцінка фактичного стану і перспектив підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”.
Об’єктом дослідження виступає рівень конкурентоспроможності продукції ТОВ „ ДКБ „РОТЕКС”.
Згідно завдання на дослідження дипломної роботи:
1. В першому розділі роботи розглянуті теоретичні питання:
сутності конкурентоспроможності продукції;
аналізу основних параметрів конкурентоспроможності продукції і особливості їх оцінки;
методи дослідження конкурентоспроможності продукції за кількісними та якісними методиками;
побудови системи збалансованих показників конкуренттоспроможності продукції;
основних напрямків підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства;
2. У другому розділі роботи:
проаналізована робота ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” на внутрішньому ринку упаковки, досліджений його внутрішній потенціал;
проаналізовані з застосуванням експертних методів цінові та нецінові характеристики продукції ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” у порівнянні з основними конкурентами;
визначені основні напрямки удосконалення цінових та нецінових характеристик продукції ТОВ “ДКБ „РОТЕКС”;
3. У третьому розділі роботи :
розроблений проект підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” з застосуванням підходів “брендмаркетингу”, “системи управління якістю”, “технічного переозброєння виробництва”
Методи дослідження, застосовані в дипломній роботи – кількісні та якісні методи оцінки конкурентоспроможності продукції, методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності підприємства (горизонтальновертикальні статистичні розрізи), методи реінжинірингу балансів та прогнозу фінансової діяльності, методи побудування алгоритмів та програм розрахунків на з застосуванням стандартних пакетів прикладних програм ПЕОМ.
Інформаційнометодологічна база досліджень дипломної роботи — звітні документи ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» за 2002 2005 роки, статистичні та нормативні документи в області діяльності підприємств по виробництву картонної упаковки.
Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи – в наданні ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» рекомендацій та практичних пропозицій по управлінню проектом підвищення конкурентоспроможності його продукції, побудованого за послідовною технологією проектного менеджменту.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКОМЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1.1 Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції
Перехід в сучасних умовах до ринкових відносин потребує використання на практиці головних категорій ринку. В зв'язку з розширенням прав підприємств у виборі партнерів, асортиментної та збутової політики великого значення набуває поняття “якість”, ще більшого “конкурентоспроможність продукції”.
Конкурентоспроможність та якість продукції – це сконцентрований вираз всієї сукупності можливостей будьякого виробника, створювати, випускати та збувати товари та послуги.
Поняття “конкурентоспроможність” значно ширше понять “якість” і “технічний рівень” продукту, хоча останні і є важливою складовою частиною конкурентоспроможності продукції. Якщо якість в кожний окремий момент є певною сукупністю якостей виробу, то конкурентоспроможність може значно змінюватись в залежності від зміни таких факторів, як умови реалізації, попиту і пропозиції. Окрім якості, конкурентоспроможність включає в себе маркетингову і комерційну складові, що в сукупності являє собою ціну продажу або ціну придбання товару.
Конкурентоспроможність підприємства – це синтетичний показник, який відображає сукупне виявлення багатьох факторів – від динаміки та рівні розвитку національної економіки до вміння організувати та керувати процесом формування якості та конкурентоспроможності продукції підприємства на національних чи зарубіжних ринках.
Питання конкурентноздатності розглядалось багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями [2327], [3133], [3640], [44]. Так, в роботі Е.А.Горбашко [14,с.47] поняття конкурентноздатності зовсім виправдано аналізується в зіставленні з іншою найважливішою технікоекономічною категорією якістю продукції. У той же час автори розділяють поняття "якість" і "споживча вартість", виходячи з тієї посилки, що "...споживча вартість акумулює в собі усі властивості продукції, що зв'язані з її здатністю задовольняти людські потреби, тоді як якість характеризується лише частиною цих властивостей, що мають відношення до заданих характеристик конкретної продукції". У цій роботі виділяються наступні змістообразуючі ознаки поняття конкурентноздатністі продукції:
відповідність властивостей продукції і потреб споживача (тотожність властивостей якості і конкурентноздатності);
наявність трьох змістообразуючих елементів конкурентноздатності споживача, продукту і продуктуконкурента (розходження властивостей якості і конкурентноздатності);
тотожність різнорідних продуктів у плані конкурентноздатності (розвиток категорії якості).
Проф. Р.Фатхутдінов [37, с.52] визначає конкурентноздатність як „...властивість об'єктів, що характеризує ступінь задоволення конкретної потреби в порівнянні з кращими аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку”. До безлічі об'єктів, що володіють властивістю конкурентноздатності автор відносить крім продукції ще і нормативні акти, науковометодичні документи, проектноконструкторську документацію, технологію, виробництво (очевидно, не процес, а активний оганізаційнотехнологічний суб'єкт економіки), персонал („робітник”, „фахівець”, „менеджер” по вираженню автора), цінні папери, інфраструктуру (навколишнє середовище), інформацію.
У проблематиці конкурентноздатності можна визначити наступні особливості:
поперше, що конкурентноздатність це властивість практично будьяких економічних об'єктів;
подруге, незалежно від фізичної природи і виконуваних функцій усі вироби, а також виробничі системи їх що виготовляють і використовують, можуть розглядатися в контексті проблеми конкурентноздатності;
потретє, аспект аналізу диктується не абстрактними розуміннями, а практичними інтересами конкретної економічної діяльності;
почетверте, товари та послуги усього лише пасивний компонент ринку, на якому присутні також і активні компоненти суб'єкти господарювання, що, мабуть, можуть бути опосередкованими носіями властивості конкурентноздатності (через свої товари і послуги);
Поп’яте, стосовно до товару конкурентноздатність є розвитком категорії якості. У випадку активних економічних об'єктів підприємств і організацій, представлених на ринку конкурентноздатність являє собою категорію ефективності, але на більш високому рівні.
Аналіз відомих визначень конкурентноздатності, частина з яких наведена вище, дозволяє виділити цілий ряд моментів, безумовно важливих для експлікації даного поняття і визначення його місця серед інших економічних категорій:
Конкурентноздатність продукції це міра її привабливості для споживача;
Привабливість продукції визначається ступенем задоволення сукупності різнопланових, іноді суперечливих вимог;
Склад пропонованих вимог, їхня пріоритетність залежить як від виду продукції, так і типу її споживача;
Конкурентноздатність як економічна категорія має релятивістську природу, тому що розглядається щодо конкретного ринку і конкретного аналога;
Конкурентноздатності приналежний динамічний характер – для неї має сенс розглядати лише стосовно до конкретного моменту часу, з урахуванням змін у часі ринкової кон'юнктури;
Проблема конкурентноздатності відноситься лише до нестаціонарного недефіцитного ринку, що знаходиться в нерівновагому стані;
Конкурентноздатність залежить від стадії життєвого циклу, на якій знаходиться розглянутий товар;
Доцільним є розгляд конкурентноздатності лише того товару, що вже має якусь частку ринку, причому показник конкурентноздатності істотно залежить від передісторії, тобто частки ринку в попередній період.
Доцільно запропонувати наступне визначення: "Конкурентноздатність це властивість об'єкта, який має визначену частку відповідного релевантного ринку, що характеризує ступінь відповідності технікофункціональних, економічних, організаційних і інших характеристик об'єкта вимогам споживачів, визначає частку ринку, що належить даному об'єкту, і перешкоджає перерозподілу цього ринку на користь інших об'єктів" [40].
Застосування приведеного визначення дає можливість використовувати наступні досить очевидні твердження:
цілком конкурентноздатною може бути визнана тільки така продукція, що має різні по своїй природі показники, що не уступають (принаймні) відповідним показникам проданого товару в умовах конкретного ринку;
основою для оцінки конкурентноздатності будьякого виду продукції повинне бути комплексне дослідження ринку методами сучасного маркетингу, що дозволить не просто визначити деякий абстрактний "базовий зразок", але і правильно оцінити місце аналізованого об'єкта на даному ринку в зіставленні з аналогічними оцінками реальних і можливих суб'єктів ринку;
при придбанні товару споживач зупиняє свій вибір на тім зразку серед аналогічних, котрий найбільшою мірою задовольняє його потреби.
Кожна споживча вартість (потреба), незалежно від того, чи відноситься вона до сфери виробництва, чи до сфери особистого користування, характеризується сукупністю параметрів, що описують область її існування і зміст необхідного корисного ефекту. Для того, щоб розглянутий вид продукції був придатний для задоволення даної потреби і становив інтерес для покупця, він також повинний мати комплекс відповідних параметрів. Можна вважати ідеальним випадок, коли сукупності параметрів товару і параметрів споживчих вартостей (потреб) збігаються. Тому для виготовлення конкурентноздатної продукції виробник повинний прагнути максимально точно прогнозувати потреби потенційного покупця:
для покупця товару винятково важливе значення має величина витрат, необхідних для задоволення відповідних потреб. При цьому у випадку наукомісткої продукції покупець звичайно несе витрати як при придбанні товару, так і при його експлуатації. Загальну суму витрат при аналізі конкурентноздатності називають "ціною споживання";
частка фірми на ринку залежить від її частки в попередній період і потенціалу конкурентноздатності товару в даний момент часу: високий потенціал здатний порушити існуюче на ринку чи рівновага змінити характер протікання перехідних процесів перерозподілу у свою користь; низький потенціал не здатний уплинути на ринкові процеси.
Модель споживчої поведінки може бути представлена деякою функцією реакції покупців Z від переваг (іноді нераціональних) покупців D, безлічі факторів зовнішнього середовища (економічних, науковотехнічних, політичних) X, характеристик покупця Y, значення невизначеного фактора Q [31,c.58]:
Z = f (D,X,Y,Q) (1.1)
Для споживача якість є обов'язковою характеристикою, але недостатньою для ухвалення рішення про придбання даного товару. Іншими словами, конкурентноздатність визначається не просто відмінними характеристиками товару, а його привабливістю для клієнта, націленого на покупку. У цьому полягає суверенітет споживача: вирішальне слово залишається за ним навіть у тих випадках, коли він об'єктивно не правий. В історії бізнесу чимало прикладів, коли товари, що одержали найвищі оцінки експертів, залишали байдужими споживачів.
Нарешті, конкурентноздатність це важлива ринкова категорія, що відбиває одну з найважливіших властивостей ринку його конкурентність. При незмінних якісних характеристиках виробу його конкурентноздатність може змінюватися в досить широких межах, реагуючи на різні фактори, обумовлені конкурентною позицією підприємства в зовнішньому економічному середовищі.
Таким чином, представляється, що проблема конкурентноздатності продукції є комплексною, яка знаходиться на стику двох наукових дисциплін:
технічної дисципліни кваліметрії(виміру якості);
економічної дисципліни маркетингу.
Відповідно проблема аналізу й оцінки конкурентноздатності продукції повинна зважуватися на основі погодженого застосування теоретичного і прикладного апарата, створеного в рамках цих двох наукових напрямків і включати рішення наступних проблем:
вивчення запитів і переваг потенційних покупців продукції;
організація моніторингу ринку з метою збору інформації про умови збуту продукції, фірмах і товарах конкурентах;
розробка єдиної системи показників якості продукції, використовуваної як її виробником, так і споживачем;
конструювання узагальненої моделі досліджуваної проблеми, у тому числі формування безлічі факторів, що впливають на конкурентноздатність і визначення їхніх взаємозв'язків;
формування загальних підходів до кількісної оцінки конкурентноздатності продукції, розробка приватних методів, алгоритмів і процедур рішення задач, що відносяться до даної проблеми;
аналіз динаміки конкурентноздатності продукції в цілому і факторів, її визначальних;
визначення рівня конкурентноздатності продукції, що забезпечує заданий обсяг прибутку чи необхідну частку ринку.
1.2 Методичні аспекти дослідження конкурентоспроможності продукції
Від вибору бази порівняння в значній мірі залежить правильність результату оцінки конкурентноздатності продукції і прийняті надалі управлінські рішення. Базою порівняння можуть виступати:
потреба покупців;
величина необхідного корисного ефекту;
конкуруючий товар;
гіпотетичний зразок;
група аналогів.
У тому випадку, коли базою порівняння є потреба покупців, здійснюється вибір номенклатури і встановлення величин параметрів потреби покупців, оцінюваної і конкуруючої продукції, якими споживач користається при оцінці продукції на ринку, а також вагомості цих параметрів у загальному їхньому наборі.
Коли за базу порівняння приймається величина необхідного споживачу корисного ефекту продукції, а також сума коштів, яку споживач готовий витратити на придбання, і споживання продукції, виділяють сам корисний ефект як еталон чи суму коштів.
Якщо оцінювана продукція має конкурента, то товар зразок моделює потребу і виступає як матеріалізовані вимоги, яким повинна задовольняти продукція, що підлягає оцінці.
Іноді як база порівняння виступає гіпотетичний зразок, що являє собою середнє значення параметрів групи виробів. Така процедура використовується в тому випадку, коли інформації з конкретного зразка аналогу недостатньо. Фактично мова йде про аналіз потреби, яка може і не існувати, тому ця оцінка повинна розглядатися як орієнтована і підлягаюча подальшому уточненню.
Значно частіше за базу порівняння приймається група аналогів, відібраних з погляду узгодження класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції, з яких вибираються найбільш представницькі, а потім прогресивні вироби, що мають найкращу перспективу для подальшого розширення обсягу продажів.
Оцінка конкурентноздатності товару проводиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться по групах технічних і економічних параметрів. При оцінці використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.
Диференціальний метод оцінки конкурентноздатності, заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння та їх зіставленні.
Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентноздатності здійснюється по формулі [26,c.122]:
(1.2)
де qi одиничний параметричний показник конкурентноздатності по iму параметру (i = 1, 2, 3, ..., n);
Pi величина iго параметра для аналізованої продукції;
Piо величина iго параметра, при якому потреба задовольняється цілком;
n кількість параметрів.
Оскільки параметри можуть оцінюватися різним способом, то при оцінці по нормативних параметрах одиничний показник приймає тільки два значення 1 чи 0. При цьому якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не укладається, те показник дорівнює 0. При оцінці по технічних і економічних параметрах одиничний показник може бути чи більше дорівнює одиниці, якщо базові значення параметрів установлені нормативнотехнічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник по даному параметр не може мати значення більше 100% і при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин 100% чи фактично значення цього показника.
Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентноздатності проводиться по формулах:
(1.3)
(1.4)
де qi`, qi одиничний показник конкурентноздатності по iму технічному параметрі;
З формул (1.3) і (1.4) вибирають ту, у якій росту одиничного показника відповідають підвищення конкурентноздатності. Якщо технічні параметри продукції не мають кількісної оцінки, для додання цим параметрам кількісних характеритик використовуються експертні методи оцінки в балах.
Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентноздатності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром аналогом. Він, однак, не враховує вплив на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра. Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентноздатності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і зразка.
Розрахунок групового показника по нормативних параметрах здійснюється по формулі:
(1.5)
де Iнп груповий показник конкурентноздатності по нормативних параметрах;
qнi одиничний показник конкурентноздатності по iму нормативному параметру, що розраховується по формулі (1.2).
Відмінною рисою даної формули є те, що якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0, що означає невідповідність параметра обов'язковій нормі, то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що товар при цьому буде неконкурентоспроможний.
Розрахунок групового показника по технічних параметрах (крім нормативних) здійснюється по формулі:
(1.6)
де Iтп груповий показник конкурентноздатності по технічних параметрах;
ai вагомість iго параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу.
Отриманий груповий показник Iтп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому набору технічних параметрів, чим він вище, тим у цілому повніше задовольняються потреби споживачів. Основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень. Іноді з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтованих оцінок з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група чи застосований комплексний параметр корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні.
Розрахунок групового показника по економічних параметрах здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції.
Повні витрати споживача визначаються по формулі:
(1.7)
де З повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;
Зс одноразові витрати на придбання продукції;
Сi середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до iго року її служби;
Т термін служби;
i рік один по одному.
При цьому
(1.8)
де Сj експлуатаційні витрати по jій статті;
n кількість статей експлуатаційних витрат.
У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус).
Розрахунок групового показника по економічних параметрах розраховується по формулі:
(1.9)
де Iэп груповий показник по економічних параметрах;
З, Зо повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції і зразку.
Формули (1.7) і (1.9) не враховують коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року, тому що відносини повних витрат деякою мірою компенсують вплив коефіцієнта приведення на величину Iэп.
У разі потреби обліку коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат формули (1.7) і (1.9) приймають вид:
(1.10)
Відповідно підрахунок групового показника по економічних параметрах проводиться по формулі:
(1.11)
де Iэп груповий показник по економічних параметрах;
З, З0 одноразові витрати на придбання відповідно аналізованій продукції і зразка;
Сi, С0i сумарні витрати на експлуатацію чи споживання відповідно аналізованій продукції і зразка в iом року;
Т термін служби товару;
a i коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.
Розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності виконується по формулі:
(1.12)
де ІПК інтегральний показник конкурентноздатності аналізованої продукції стосовно виробузразка;
За змістом показник ІПК відбиває розходження між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат покупця по придбанню і споживанню виробу.
Якщо ІПК<1, то розглянутий товар уступає зразку по конкурентноздатності, а якщо ІПК>1, то перевершує, при рівній конкурентноздатності ІПК=1.
Якщо аналіз проводиться по декількох зразках, інтегральний показник конкурентноздатності продукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників по кожному окремому зразку:
(1.13)
де ІПКср інтегральний показник конкурентноздатності продукції щодо групи зразків;
ІПКi показник конкурентноздатності відносно iго зразка;
Ri вагомість iго зразка в групі аналогів;
n кількість аналогів.
Змішаний метод оцінки являє собою сполучення диференціального і комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентноздатності використовується частина параметрів розрахованих диференціальним методом і частина параметрів розрахованих комплексним методом.
Даний підхід є загальновживаним і повсюдно зустрічається, принаймні, у вітчизняній літературі. Варто помітити його істотний недолік споживчі властивості товару і їхній набір визначаються не враховуючи думки споживача. Дійсно, як випливає з приведених вище розрахункових значень, апріорно передбачається, що поліпшення кожної з характеристик товару автоматично підвищує його конкурентноздатність. Очевидно, що це насправді не так однозначно, інакше кажучи, “поліпшення” характеристик товару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появу конкурентних переваг вирішальну роль варто віддавати споживачу в оцінці переваг чи недоліків товару.
Аналіз інших підходів до оцінки конкурентноздатності товару, заснованих на виявленні думки споживача, зокрема робіт з маркетингу, показує, що й у цьому випадку така найважливіша складова конкурентноздатності товару як “особливості споживачів” враховується недостатньо. У тих рідких виданнях, що присвячені проблемі конкуренції, у кращому випадку говориться лише про споживачів як про одну зі сторін ринкового механізму без вивчення такий найважливіший складової поводження покупця як споживче поводження.
У цьому напрямку економісти, що займаються вивченням конкуренції і конкурентноздатності, ввели поняття “диференціація продукту”. Таким чином, враховується та обставина, що розходження у властивостях товару веде до різної реакції на товар з боку споживача.
Економічна практика, однак, уже давно показала, що споживачі на ринку не виступають єдиним цілим вони порізному реагують навіть на той самий товар з тими самими властивостями і ця властивість необхідно враховувати в теоретичних розробках, присвячених конкурентноздатності продукції. Саме ця обставина враховується маркетологами при сегментуванні ринку і позиціонуванні товару. Виходить, для того, щоб визначити конкурентноздатність товару, мало просто порівняти його властивості з властивостями конкурентів. Необхідно вивчити поводження споживачів і їхню реакцію на товар.
У такий спосіб конкурентноздатність товару на різних сегментах споживчого ринку є зовсім різна. Споживачі, сегментовані, наприклад, по різних рівнях доходів, мають різну структуру установок і порізному будуть оцінювати конкурентні переваги і недоліки товару. Отже, для інформаційного забезпечення конкурентноздатності товару необхідно здійснити правильну сегментацію споживчого ринку і виявити відношення споживачів кожного сегмента до тих властивостей товару, що складають його конкурентні позиції.
Представивши якунебудь оцінку споживчих властивостей товару П як дійсну частину комплексного числа Т, а його ціну Ц як мниму частину, одержимо:
Т = П + iЦ, (1.15)
де i мнима одиниця, що визначається умовою i (0,1) і задовольняє співвідношенню:
i2 = 1 (1.16)
Єдиним аргументом, що дозволяє зробити рознесення властивостей товару на дійсну і мниму частини те, що споживчі властивості товару в більшій ступені відносяться до об'єктивних факторів, а ціна до суб'єктивних факторів.
Легко переконатися в тім, що запис (1.15) дозволяє цілком описати властивості конкретного товару і математично коректно працювати як з кожної з двох його складових, так і з їх сукупністю в цілому.
Як було показано раніше, споживач товару, здобуваючи його, задовольняє свої потреби не в товарі, а в тих властивостях, якими цей товар володіє. Не всякий товар цілком задовольняє виниклі потреби; найчастіше приходиться зіштовхувавтися з тим, що товар лише до деякої міри задовольняє потреби споживача. Товар, що цілком їх задовольняє можна назвати ідеальним. Позначимо споживчі властивості ідеального товару через П. Тоді для кожного ітого товару можна визначити, наскільки він далекий від ідеалу:
(Пі = П – Пі (1.17)
Легко переконатися в тім, що чим ближче різниця (1.17) до нуля, тим ближче товар до ідеального, а виходить, тим велику ціну споживач готовий заплатити за нього. Очевидно також, що чим далі товар від ідеалу, чим меншими споживчими властивостями він володіє, чим вище значення різниці (1.17), тим нижче ціна, за якої споживач готовий придбати даний товар. Аналогічно і виробник несе великі витрати, чим вище споживчі властивості товару, що він робить. Тому зазначений взаємозв'язок є універсальної для товару, що виступає на ринку. Ринок надає покупцю можливість придбати з безлічі товарів з різними рівнями споживчих властивостей (і відповідно з різними цінами) чи дорогий товар з високими споживчими властивостями, чи дешевий товар з низькими споживчими властивостями. Скориставшись умовами (1.15) і (1.17) можна описати групу товарів, реалізованих на ринку. Зрозуміло, що це не вся сукупність товарів, а тільки та, котра задовольняє в тім чи іншому ступені одну чи кілька заданих потреб.
У маркетингу виділяють поняття товарної лінії підприємства. Звичайно під товарною лінією розуміють сукупність товарів, об'єднаних виробником по якійнебудь ознаці однаковий рівень цін, одне призначення і т.п. З обліком того, що розглянута група товарів охоплює всю безліч товарів, висунутих на ринок усіма виробниками і задовольняє однакову сукупність потреб, прямо поняття товарна лінія в даному випадку застосовувати не можна.
Усю сукупність товарів, запропонованих на ринок різними виробниками, що задовольняють ту саму потреба (чи сукупність однакових потреб) у різному ступені і за різною ціною, назвемо споживчою товарною лінією.
Для споживчої товарної лінії між різницею (1.17) і ціною існує зворотна залежність. Цю залежність можна описати моделями різної складності. Найбільший інтерес представляють модель у виді комплексного числа. Очевидно, що для визначення виду даної залежності необхідно провести численні польові дослідження, обробити отримані статистичні дані і підібрати модель, що щонайкраще описує залежність.
Для комплексного показника конкурентоспроможності КПК зазначена залежність найбільш простим способом буде описана так:
(1.18)
де П – споживча вартість “ідеального” товару;
Ц – ціна “ідеального” товару;
Пі – споживча вартість ітого реального товару;
Ці – ціна ітого реального товару;
Дійсно, легко переконатися відповідно до рівності (1.18), що зі зменшенням споживчих властивостей товару П (збільшенням різниці Пі П) його ціна буде зменшуватися, а при підвищенні споживчих властивостей (зменшенням різниці Пі П) і їхньому наближенню до властивостей ідеального товару ціна збільшується. Так що модель (1.18) у цілому правильно описує головну особливість споживчої товарної лінії.
Скориставшись отриманою моделлю і записом (1.15), легко описати модель поводження споживача стосовно товару як комплексне число – комплексний відносний рівень конкурентоспроможності ітого товару КПКі:
(1.19)
Очевидною перевагою моделі (1.19) є те, що вона є дуже інформативної. Дійсно, для того, щоб описати споживчу товарну лінію, що складається з декелькох сотень різних товарів, варто лише обчислити КПК модуль комплексного числа.
Переваги і зручності практичного використання такої форми моделі очевидні. Для того, щоб визначити, наприклад, ціну товару даної лінії, що підприємство припускає вивести на ринок, необхідно з'ясувати в споживачів оцінку (П – Пі) и по рівності (1.18), знаючи, що КПК=1(чи 100%), легко визначається ціна. Чи, припускаючи вийти на ринок даної лінії з товаром, орієнтованим на заможних покупців, підприємство за орієнтованою ціною може визначити сукупність споживчих властивостей, що споживачі будуть готові побачити в даному товарі.
1.3 Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції: теоретичний аспект
Управління конкурентноздатністю товару з боку виробника означає не тільки надання товару тих чи інших споживчих властивостей, не тільки використання тієї чи іншої цінової стратегії, але й врахування особливостей того сегмента споживчого ринку, на якому передбачається реалізувати прийняте рішення в сфері маркетингу, тому що оптимальні конкурентні стратегії визначаються характеристиками тих сегментів, на яких передбачається здійснити виведення товару.
Комплекс маркетингу (маркетингмікс) охоплює чотири взаємозалежних елементи ціна, продукт, збут і сприяння просуванню. Розглядаючи комплекс маркетингу з позицій керування конкурентноздатністю товару, можна зробити висновок про те, що перші дві складові маркетингмікс сприяють створенню конкурентних переваг товару; дві наступних складових, а саме збут і сприяння просуванню товару сприяють підтримці цих конкурентних переваг.
Інтенсивність конкуренції на будьякому ринку визначається рядом факторів, найважливішими з який є три складові [28, c.14]:
характери розподілу ринкових часток;
темпи росту ринку;
рентабельність ринку.
Для визначення рівня інтенсивності конкуренції на конкретному ринку найбільш сучасною та прийнятною є концепцією життєвого циклу попиту на товар [27, c.47].
Для планування шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції необхідне відповідне накопичення даних в системах інформаційного забезпечення конкурентноздатності. Ця інформація може бути представлена у виді окремих блоків.
1й блок. Опис споживчої товарної лінії.
Споживчу товарну лінію варто описувати, використовуючи комплексні числа. У загальному випадку модель споживчої товарної лінії, що описує всю номенклатуру товарів, що задовольняють визначену потребу (чи їхня сукупність), буде мати вид:
(1.20)
Тут П та Ц споживчі властивості ідеального товару,
Пі и Ці споживчі властивості і ціна конкретного товару,
i мнима одиниця.
F1,F2 – емпіричні коефіцієнти відповідності, отримані при кореляційнорегресійному аналізі типових аналогів товарної лінії.
Даний опис споживчий товарної лінії ринку кожного конкретного регіону дозволяє визначити при яких цінах які споживчі властивості товару вибирають споживачі. Дана інформація дуже важлива для розробки і вибору конкурентних стратегій.
2й блок. Опис характеристик сегментів ринку, що споживає даний товар.
Цей опис містить у собі, поперше, упорядковану послідовність сегментів ринку і їхню нумерацію. Віднесення сегмента до того чи іншого номера є принципово важливим для вибору відповідної конкурентної стратегії. Сегментування ринку здійснюється по доходах споживачів, причому важливо чітко визначити границі кожного з восьми сегментів.
Подруге, до найважливішої характеристики кожного сегмента варто віднести середній для сегмента коефіцієнт еластичності обсягів за ціною.
До третьої найважливішої характеристики кожного сегмента відноситься кількість споживачів даного сегмента і середній рівень доходів у даному сегменті.
3й блок. Рівень інтенсивності конкурентної боротьби на ринку в залежності від числа учасників ринку.
Як було показано вище, інтенсивність конкурентної боротьби визначається двома складовими, однієї з який є число і характеристика учасників ринку. У загальному випадку економічна теорія виділяє дев'ять типів ринку в залежності від кількості продавців і покупців на ринку. Для кожного з типів ринку відповідає свій рівень і особливості конкурентної боротьби від чистої конкуренції до повної її відсутності.
Для визначення рівня інтенсивності саме в такий спосіб варто визначити частки і число учасників ринку і по цим даним дати його характеристику. Розрахунковим коефіцієнтом, що дозволяє визначити формалізованим шляхом рівень інтенсивності конкурентної боротьби, є коефіцієнт, що представляє собою відношення математичного чекання ринкової частки на даному конкурентному ринку до максимальної частки на цьому ринку:
(1.21)
При значеннях даного показника, близьких до нуля, інтенсивність конкуренції найвища, а при значеннях показника, близьких до одиниці, інтенсивність конкуренції мінімальна, тому що ринок жорстко контролюється.
4й блок. Етап життєвого циклу попиту на товар.
У залежності від того, на якому етапі життєвого циклу попиту на товар знаходиться регіональний ринок, істотно міняється рівень інтенсивності конкурентної боротьби на ньому. Якщо попит на товар тільки з'явився це означає один рівень інтенсивності конкурентної боротьби; якщо життєвий цикл попиту знаходиться на етапі падіння рівень конкурентної боротьби зовсім іншої.
Для визначення того, на якому саме етапі життєвого циклу попиту на товар знаходиться ринок і наступного визначення рівня інтенсивності конкурентної боротьби, необхідно зібрати дані про динаміку споживання товару даної споживчої товарної лінії. Аналіз цих даних варто здійснювати у виді графіка зміни обсягу попиту на товар у часі. Це найбільш наочний і ефективний спосіб визначення етапу життєвого циклу попиту на товар.
На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізуємих на відповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі і просторі. Сукупність найважливіших конкретних способів (чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції:
а)Технічні:
1. Використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів
2. Запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни
3. Забезпечення належної технічної оснащеності виробництва
4. Удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов
б) Організаційні :
1. Запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління
2. Удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції
3. Розширення прямих господарських зв'язків між продуцентами та покупцями (споживачами)
4. Узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції
в)Економічні та соціальні:
1. Застосування узгодженої системи прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів
2. Встановлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів
3. Використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства
4. Всебічна активізація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання
За змістом і спрямуванням їх можна об'єднати в чотири взаємозв'язані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.
Найбільш ефективним для підвищення конкурентоспроможності продукції є використання сучасного маркетингового інструмента за назвою "бенчмаркинг".
За даними консалтингової компанії Bain & Co, останні два роки бенчмаркинг входить у трійку найпоширеніших методів керування бізнесом у великих міжнародних корпораціях. Причина подібної популярності легко з'ясовна — бенчмаркинг допомагає відносно швидко і з меншими витратами удосконалювати бізнесипроцеси. Він дозволяє зрозуміти, як працюють передові компанії, і домогтися таких же, а можливо, навіть більш високих, результатів.
БЕНЧМАРКИНГ — це процес аналізу і вивчення найкращих з відомих методів ведення бізнесу [24,c.112]. Метою бенчмаркинга є аналіз бізнесу, у якого справи йдуть краще, ніж у вас. Але цього недостатньо: після аналізу кращого способу керування і ведення справ, ви як і раніше повинні будете самостійно знайти відповідь на питання
28.04.2013 21:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора