Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Оборотні кошти
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ
Предмет: “Основи економічної діяльності підприємств”
Тема: “Оборотні кошти”
ПЛАН
1. Поняття і структура оборотних коштів
2. Нормування оборотних коштів
3. Ефективність використання оборотних коштів
1. Поняття і структура оборотних коштів.
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форму. У практиці планування та обліку господарсько діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.
Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря, та інших предметів, а також аналогічних предметів, що видко зношуються.
Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.
До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад: паковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва).
Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди.
До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.
Структура оборотних фондів формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення. Умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань.
Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому протягом останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва – 25%.
Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Та найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси – на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво – на підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв’язку з великою тривалістю виробничого циклу), витрати майбутніх періодів – на підприємствах добувної індустрії (40-50% і більше).
[1 ст. 121-122]
Нормування витрат.
Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями.
Види цих норм виокремлюються за такими класифікаційними ознаками:
а) за призначенням – норми витрат сировин, матеріалів, енергії, палива, тощо;
б) масштабом дії – групові (на однакові види продукції) та індивідуальні;
в) періодом дії – річні (для поточного планування) й перспективні;
г) ступенем деталізації об’єктів нормування – для деталі (вузла) й виробу в цілому;
д) ступенем деталізації нормованих ресурсів – специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).
Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів.
Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна та економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення можливості зниження норм.
Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку.
Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрати певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється.
Для більшості матеріалів структура норми витрати включає: корисну (чисту) витрату; технологічні відходи і втрати; інші організаційно-технічні втрати (під час транспортування, зберігання тощо).
У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:
аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.
Аналітично-розрахунковий метод є найбільш прогресивним, що базується на глибокому аналізу та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.
Користуючись дослідно-лабораторним методом, норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень; його використовують, головне, для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.
Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичн6 витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток – для орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.
[122-123; 1]
Ефективність використання оборотних коштів.
Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передовсім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів.
Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи економії – як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів.
Джерела економії матеріальних ресурсів:
зниження ваги виробів;
зменшення питомої витрати матеріалів;
скорочення втрат і відходів сировини й матеріалів;
використання відходів та побічних продуктів;
утилізація вторинних ресурсів;
заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.
Способи економії мат6ріальних ресурсів:
первинна обробка та збагачення сировини;
комплексна переробка сировини;
застосування ресурсо-зберігаючої техніки;
запровадження маловідходної та безвідходної технології;
удосконалення матеріальних нормативів;
поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;
упорядкування системи ціноутворення;
застосування дійової системи економічного стимулювання.
Комплексна переробка сировини – це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи й технологічні відходи.
Вторинні матеріальні ресурси – це залишки сировини (матеріалів), відходи виробництва і споживання. Які можуть бути повторно використані для виготовлення продукції.
[1. ст. 123-126]
Контрольні запитання
Що включають до складу оборотних фондів?
Що таке виробничі запаси та незавершене виробництво.
Що таке напівфабрикати власного виробництва і витрати майбутніх періодів?
Коротка характеристика структури оборотних фондів.
Назвіть основні методи нормування витрат, їх суть.
Назвіть джерела економії матеріальних ресурсів.
Назвіть способи економії матеріальних ресурсів.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора