Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Формування системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності ЗФ ВАТ"Електрон банк"
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
РТ
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Бакалаврська робота
Предмет:
Підприємництво
Група:
МЗД-41
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
на тему:
Формування системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності ЗФ ВАТ“Електрон банк”
Студента Шкірти Олександра Івановича групи МЗД-41
Керівник роботи доц. Маслак О.О.
"___" _________ р.
Консультант ________________________________
"___" _________ р.
Завідувач кафедри проф. Кузьмін О.Є.
"___" _________ р.
Рецензент ________________________________
(посада, прізвище, ініціали)
“___" ____________ р.
Львів – 2005
АНОТАЦІЯ
У бакалаврській роботі описано процес формування системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності та основні проблеми, з якими зустрічається ЗФ ВАТ“Електрон банк”.
Проведено огляд наукової та навчально-методичної літератури для розкриття поняття “методи управління”. Наведено його основні види, ознаки і функції, а також різні класифікації. Надано оцінку законодавчої та нормативно-довідкової бази, яка регулює здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Це закони, положення, постанови, листи, декрети тощо. Здійснено загальну характеристику ЗФ ВАТ“Електрон банк” та аналіз основних показників діяльності підприємства, а також описано зовнішньоекономічну діяльність ЗФ ВАТ“Електрон банк”.
Результатом виконаної роботи є низка рекомендацій, що стосуються проблеми формування системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності.
ANNOTATION
In this work is described a process of confining and signing foreign trade contracts and the main problems of JSC錠癌癩歳
“Lvivsky avtomobilny zavod”.
Firstly the examine of scientific and normative-information literature is have done. It is described the main characteristics, functions and types of foreign trade contracts. Then, it is made the estimation of legislative and official-dispositive base that regulate how foreign trade contracts are made. These are laws, decisions, positions, letters, decrees and so on. In this work general characteristics of JSC “Lvivsky avtomobilny zavod” and analyze of main indexes of organization are made. It is showed a process of confining and signing foreign trade contracts on the JSC “Lvivsky avtomobilny zavod”.
As the result of the work several recommendations what concern the problems of confining and signings foreign trade contracts were done.
ЗМІСТ
ст.
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.1. Огляд наукової та навчально-методичної літератури з формування системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності ЗФ ВАТ“Електрон банк” . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . .
1.1.1. Сутність методів менеджменту та їх місце в системі управління організацією. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.1.2. Види методів управління. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.1.3. Система методів управління зовнішньоекономічною діяльністю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.2. Оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази з формування системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності ЗФ ВАТ“Електрон банк”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.2.1. Загальнодержавні законодавчі та нормативно-правові акти, на підставі яких здійснює свою діяльність ЗФ ВАТ“Електрон банк”.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.2.2. Регламентування зовнішньоекономічної діяльності. . . . . .
Розділ 2. АНАЛІТИКО-РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА . . . . . . . . . . . . .
2.1. Загальна характеристика банку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.2. Аналіз фінансового стану, та зовнішньоекономічної діяльності організації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.3. Проблеми, які виникають на підприємстві, та шляхи їх розв’язання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ВСТУП
Останніми роками в банківській сфері більшості зарубіжних країн відбулися події, які по праву можна назвати фінансовою революцією. Її основні елементи: фінансова глобалізація, дерегулювання банківського ринку, лібералізація банківського законодавства, посилення конкурентної боротьби тощо. Цей процес відбувається у всіх без винятку країнах, у тому числі й Україні. Також в розвиток банківської справи України внесено корективи пов’язані із зміною пріоритетів і в стратегії розвитку сфери банківської діяльності.
У сучасному економічному просторі роль людського чинника в реалізації виробничого процесу в банках більш важлива, ніж в інших секторах економіки. І в банківській системі України на сьогодні найвищий рівень адаптації до ринкового середовища.
Згідно з основним положеннями теорії систем будь-який об’єкт, явище чи процес (включаючи підприємство) можна розглядати як систему. Під системою розуміють сукупність взаємозв’язаних в одне ціле елементів. Елемент системи – це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові.
Особливість підприємства, як системи, полягає в тім, що воно є штучною системою, створеною людиною заради її власних інтересів, передовсім спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці. Управління, яке (в широкому розумінні) є діяльністю, спрямованою на координацію роботи інших людей (трудових колективів), також є складною системою. Диференціація та координація управлінської праці, формування рівнів управління здійснюється за допомогою вертикального поділу праці. Структура управління банком визначається поставленими перед ним завданнями та способами їх реалізації.
Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставленої мети. Такі інструменти заведено називати методами управління.
В теперішній час, коли наша країна вибрала напрям розвитку спрямований на євроінтеграцію, що приведе до вступу у Світову Організацію Торгівлі, а також надання Україні статусу з ринковою економікою, і відповідно різкої зміни конкурентної ситуації на ринку, доцільно було б подумати про ефективне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, та систему методів управління нею. Тож тема бакалаврської роботи, на мою думку, є дуже актуальною.
Метою роботи є окреслення основних принципів при формуванні системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності, та проблем, що можуть виникати при цьому.
Завданням – огляд наукової та навчально-методичної літератури, оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази за проблемою формування системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності ЗФ ВАТ“Електрон банк”, а також шляхи вирішення проблем, пов’язаних із цим.
В першому розділі здійснено огляд наукової та навчально-методичної літератури за проблемою формування системи методів управління зовнішньоекономічної діяльності ЗФ ВАТ“Електрон банк”. Розглянуто Сутність методів менеджменту, їх види а також система методів управління зовнішньоекономічною діяльністю. Наведені приклади класифікації методів менеджменту. Далі проведено оцінку законодавчої та нормативно-довідкової бази. Розглянуто найважливіші нормативно-правові акти, як вітчизняні, так і міжнародні, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність підприємств, а також ті, що регулюють діяльність комерційних банків України.
В другому розділі наведено загальну характеристику ЗФ ВАТ“Електрон банк” та його структуру управління, проведений аналіз його фінансового стану, на основі даних бухгалтерської звітності. Розглянуто проблеми, які виникають під час управління діяльностю ЗФ ВАТ“Електрон банк”, а також шляхи їх розв’язання.
У “Висновку” проведено стислий виклад підсумків роботи і наведено деякі рекомендації та пропозиції щодо поставленої проблеми.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ОГЛЯД НАУКОВОЇ ТА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЗА ПРОБЛЕМОЮ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗФ ВАТ“ЕЛЕКТРОН БАНК”.
1.1.1. Сутність методів менеджменту та їх місце в системі управління організацією.
Менеджмент використовує різноманітні способи, підходи та прийоми, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефектив но організувати виконання притаманних йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського вплину. В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту [25, с.150].
Методи менеджменту часто сприймають як абстрактне поняття, як широкий спектр різноманітних питань (комунікації, планування, про цеси розробки організаційних структур). Популярним є також тверджен ня, що методи менеджменту — це способи виконання функцій менедж менту. За загальновідомим визначенням методи — це способи і прийоми цілеспрямованого впливу суб'єкта на керований об'єкт для досягнення установлених цілей.
Узагальнення фактичних матеріалів та проведені дослідження за цією проблемою дозволяють говорити про те, що:
Автори Кузьмін О.Є. та Мельник О.Г. у навчальному посібнику “Теоретичні та прикладні засади менеджменту” вказують на те що, методи менеджменту в теоретичному аспекті є способами і прийомами впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управлін ня (підприємство, підрозділ, служба тощо), а в прикладному аспекті — сукупністю способів і прийомів впливу на колектив працівників та окре мих виконавців для досягнення місії організації та її цілей [8, с.125].
Методи менеджменту спрямовані та орієнтовані на об'єкт управлін ня (фірма, відділ, підрозділ тощо), тобто на працівників, які здійснюють різні види діяльності. Змістом методів менеджменту є специфіка прийо мів і способів впливу.
Головним завданням керуючої системи є створення методів менедж менту, за допомогою яких вона впливатиме на працівників, забезпечуючи їхню активність, керуючи та координуючи їх діяльність, адже головною ціллю методів менеджменту є забезпечення гармонії, органічного поєд нання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів. Місце мето дів менеджменту в процесі управління організацією показано на рис. 1.
Усі методи менеджменту діалектичне пов'язані з функціями менедж менту, оскільки основним завданням функцій менеджменту як видів управлінської діяльності є формування методів менеджменту. При цьому процес формування здійснюється через конкретні функції, які реалізу ються з допомогою загальних. Усі методи управління використовуються в практичній діяльності керівником не як окремі, розрізнені й самостійні способи впливу, а як цілісна система взаємодіючих конкретних методів.
Рис. 1.1. Місце методів менеджменту в процесі управління організацією.
У літературних джерелах пропонується низка класифікацій методів менеджменту за різними ознаками, хоча будь-який поділ тут є досить умовним. На думку д.е.н., професора Кузьміна О.Є. класифікацію методів менеджменту доцільно поділяти за такими ознаками: напрямком впливу, способом врахування інтересів працівників, формою та характером впливу. Узагальнену класифі кацію методів менеджменту за переліченими ознаками наведено на рис.1. 2.
Рис.1.2. Класифікація методів менеджменту за різними ознаками
За напрямком впливу на керований об'єкт методи менеджменту мож на поділити на:
1. Методи прямого впливу, які безпосередньо впливають на керовану систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положен ня, тарифи тощо).
2. Методи непрямого впливу, які створюють умови для впливу на ке ровану систему менеджменту (плани, стимули, методи формуван ня колективів тощо).
За способом врахування інтересів працівників методи менеджменту поділяються на такі групи:
1. Методи матеріального впливу: враховують майнові та фінансові інте реси працівників і включають різноманітні економічні стимули.
2. Методи владного впливу: націлені на упорядкування функцій, обо в'язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяль ності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про ви конавців, договори, накази, розпорядження, догани тощо).
3. Методи морального впливу: спрямовані на підвищення соціально-господарської активності та включають соціальні норми, моральні стимули, методи установлення хороших взаємовідносин між керів ником і підлеглими тощо.
За формою впливу методи менеджменту можна умовно поділити на:
1. Кількісні методи (калькуляції, кошториси, бюджет, матеріальні сти мули тощо).
2. Якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи до бору колективу за психофізіологічними факторами тощо) [8, с.126-127].
За характером впливу методи менеджменту поділяються на групи:
1. Економічні методи менеджменту. Вони обумовлюються різноманіт ними економічними важелями, за допомогою яких досягається взаємне та індивідуальне задоволення потреб на усіх рівнях. До економічних методів належать економічні плани, економічні стимули та бюджет. Роз глянемо докладніше їх зміст.
Економічні плани, їх вплив на працівників відбувається шляхом по будови економічних планів за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом.
Застосування планів на різних рівнях та в різних ланках управління дає змогу забезпечити вплив на відповідні групи працівників [1, с.94] .
За змістом виділяють: а)план економічного розвитку; б)податковий план; в)фінансовий план.
Економічні стимули. Фактично є найдієвішими способами впливу на працівників організації, оскільки вони базуються на використанні мате ріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надба вок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо.
Бюджет. Є базовим економічним методом менеджменту, який фор мує засади функціонування організації з точки зору збалансованого спів відношення надходжень та витрат. Формування бюджету вказує напрям ки економії витрат та збільшення надходжень. Бюджет – це грошовий вираз збалансованих доходів і витрат.
2. Технологічні методи менеджменту впливають на працівників через документи, які визначають технологію здійснення виробничо-господар ських процесів. До технологічних методів менеджменту належать:
Технологічні документи. Вплив через технологічні документи забез печується у процесі трудової діяльності. Виконуючи ту чи іншу роботу, працівники керуються певним переліком технологічних операцій, тех нологічними картами, вказівками з використання конкретного облад нання та оснащення, обґрунтованою послідовністю виконання трудо вих процесів тощо.
Конструкторські документи. Вплив таких документів забезпечується через використання працівниками в процесі трудової діяльності ескізів виробів (деталей, вузлів та ін.), креслень, конс трукторських схем складання машин (комп'ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів) та оснащення (пристроїв, інструмен тів) тощо.
3. Соціально-психологічні методи менеджменту використовуються з метою підвищення активності працівників та створення відповідних соціально-психологічних умов для їх трудової діяльності. Це сукупність спе цифічних способів впливу на міжособисті відносини і зв'язки, що вини кають в трудових колективах, а також на соціальні процеси, що в них відбуваються. Соціально-психологічні методи - це методи, які викорис товують індивідуальну і групову свідомість, психологію та які базуються на суспільно-значимих морально-етичних категоріях, цінностях та вихованні [8, с. 135].
До соціально-психологічних методів належать такі:
Соціальні плани: їхній вплив здійснюється через створення умов праці, забезпечення відпочинку, організації побуту, медичного обслуговуван ня, охорони праці тощо;
Моральні стимули впливають через нагородження орденами, меда лями, грамотами, присвоєння звань тощо;
Методи формування колективів та соціально-психологічного клімату в ко лективі забезпечують вплив на засадах добору його членів за характером, стажем, національністю, розташування кадрів на робочих місцях і т. ін.
4. Адміністративні методи менеджменту (організаційно-розпорядчі) — це активні методи, завдяки яким відбувається вплив на діяльність орга нізації в цілому та на окремих її працівників. Умовою застосування цих методів є переважання однозначних способів виконання установлених завдань, зведення ініціативи до мінімуму і покладання відповідальності за результати на керівника. Адміністративні методи менеджменту вклю чають сукупність способів впливу, а саме:
Організаційні способи впливу, що реалізуються через документи три валої дії та здійснюються шляхом:
- організаційного регламентування (через закони, положення, ста тути, укази тощо);
- організаційного нормування витрат сировини, енергії, інструменту тощо;
- організаційного інструктування через інструкції, правила, вимоги;
- організаційного інформування за допомогою актів, протоколів, до повідних записок, телеграм, заяв.
Розпорядчі способи впливу покликані формалізувати завдання, при йоми тощо, а також усувати недоліки, відхилення у ході виробничо-гос подарської діяльності. Розпорядчі способи впливу реалізуються через:
- накази (їх віддають директор, його заступники);
- розпорядження (прерогатива начальників підрозділів, служб), які мають на меті виконання наказів;
- вказівки (застосовують усі менеджери), основним призначенням яких є виконання наказів і розпоряджень.
Дисциплінарні способи впливу використовуються у конкретних ситу аціях. Вони виражаються у зауваженнях, доганах, переміщеннях посадо вих осіб, звільненнях тощо.
Найбільш прикладне значення має класифікація методів менедж менту за ознакою характеру впливу. Слід пам'ятати про те, що еконо мічні, технологічні та соціально-психологічні методи здійснюють вплив на керовану систему лише тоді, коли вони формалізуються з допомогою адміністративних методів [8, с.137]. Таким чином, адміністративні методи мене джменту відіграють потрійну роль:
• по-перше, вони мають свої власні способи і прийоми впли ву керуючої системи на керовану (Закони Верховної Ради Украї ни, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, положення про підрозділи підприємства, різноманітні договори та т.п.);
• по-друге, адміністративні методи узаконюють вплив інших методів менеджменту, забезпечуючи їм правовий супровід. Економічні, тех нологічні та соціально-психологічні методи менеджменту, які створені керуючою системою, зможуть впливати на керовану систему тільки тоді, коли вони будуть юридичне узаконені у конкретному правовому доку менті (статуті підприємства, наказі директора, положенні про відділ тощо) або у формі усного розпорядження чи вказівки;
• по-третє, адміністративні методи виступають ефективним засо бом оптимізації управлінських рішень, надаючи їм юридичної сили.
У методах менеджменту виражається сутність його принципів у конкретній формі, адаптованій до реалій господарської діяльності [25, с.150].
Так як методи менеджменту є результатом здійснен ня функцій менеджменту, то апарат управління будь-якої організації у процесі своєї діяльності повинен створити усі необхідні способи впли ву на керовану систему. Власне усі управлінці працюють для того, щоб сформувати необхідні методи менеджменту, які забезпечать здійснення виробничо-господарської діяльності та досягнення цілей і місії органі зації. У табл. 1 показано, які методи менеджменту можна отримати у процесі реалізації певних конкретних функцій менеджменту.
Деякі приклади методів менеджменту, які отримані в процесі реалізації конкретних функцій менеджменту
Таблиця 1.1.
Конкретні функції менеджменту
Отримані методи менеджменту
1.Управління виробництвом
План виробничо-господарської дальності;
посадові інструкції для майстрів, начальників цехів та дільниць;
положення про застосування відрядної форми оплати праці для основних робітників;
положення про преміювання робітників за перевиконання планових показників;
план покращання умов праці виробничих робітників;
технологічний процес виготовлення вузлів;
інструкції з експлуатації обладнання тощо.
2.Управління фінансами
Фінансовий план;
бюджет;
штатний розпис фінансово-економічного відділу;
посадові інструкції для працівників фінансово-економічного відділу;
норми витрат фінансових коштів;
проект фінансування побудови адміністративних приміщень;
план використання кредитних ресурсів тощо.
3.Управління збутом
План реалізації продукції;
проект рекламної кампанії;
посадові інструкції для працівників відділу збуту,
положення про застосування комісійної форми оплати праці для працівників відділу збуту;
програма заходів для стимулювання збуту тощо.
4. Управління зовнішньо економічною діяльністю
План зовнішньоекономічної діяльності;
штатний розпис працівників відділу зовнішньоекономічної діяльності;
положення про преміювання працівників відділу ЗЕДза перевиконання планових показників;
план фінансування рекламної компанії на закордонних ринках;
наказ про створення відділу міжнародної реклами;
протокол ділових переговорів з іноземними партнерами тощо.
Ефективність функціонування підприємства та його підрозділів значною мірою залежить від правильності застосування методів управління, на що впливає рівень досконалості інституційного середовища, форма власності, специфіка завдань та інші чинники [27, с.58-59].
Управління підприємством здійснюється всією системою методів управління. Організаційні методи створюють передумови використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні і утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління господарською організацією [2, с.314].
Методи менеджменту покликані забезпечити умови для чіткого налагодження його процесу, ефективного використання всіх чинників виробництва задля досягнення цілей організації [24, с. 299].
1.1.2. Види методів управління.
Управління - це цілеспрямована система впливу суб'єкта управління на колектив або окремих пра цюючих, з метою досягнення певної цілі [21,с.92]. Цей вплив здійснюється за допомогою різних методів. "Метод" у перекладі з грецького слова Mettiodos, буквально означає "дослідження" або у широкому зна ченні - це спосіб здійснення чого-небудь.
В економічній літературі під методом управління розуміють спосіб, прийом або їх сукупність цілеспрямованого впливу менеджера на об'єкт для досягнення конкретного завдання, здійснення конкрет них практичних прийомів і способів по управлінню організаціями. За ха рактером дії методи умовно (формально) можна поділити на методи матеріальної, соціальної і владної мотивації, або економічні, органі заційно-розпорядчі та соціально-психологічні [25, с. 151].
Застосуванням різних методів управління досягається організу ючий вплив і визначаються умови діяльності для ефективного вико ристання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
У теперішній час спостерігаються різні підходи до класифікації методів та їх кількості.
Так, О.А.Дейнеко виділяв сім методів управління:
1) політичні; 5) кібернетичні;
2) економічні; 6) соціологічні;
3) адміністративні; 7) графічні.
4) організаційні;[9, c.142]
Н.Сисов виділив три основних групи методів:
1) прямі (директивні);
2) засновані на матеріальному стимулюванні працівників і ко лективів;
3) ті, що передбачають використання духовних стимулів до праці.
Подібне до цього групування подає професор Г.Х.Попов [23, с.89].
Чіткої однозначної класифікації методів менеджменту не знахо димо також і серед вчених та спеціалістів зарубіжних країн.
У вітчизняній літературі дослідники управління найчастіше виділяють наступні методи:
1) адміністративні (організаційно-розпорядчі);
2) економічні;
3) соціально-психологічні.
Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно зв’язані, й використовуються не ізольовано а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Адміністративні методи створюють передумови для виконання економічних методів [2,с.314].
Методи менеджменту взаємопов’язані, отже цей поділ цілком умовний. Наприклад техніко-економічний план (економічний метод) починає впливати на працівників організації після того, як він затверджений наказом директора (розпорядчі методи). При цьому можливі зміни у складі працівників (соціально-психологічні методи), викликані необхідністю виконання цього плану. Тому на практиці застосування конкретного методу має комплексний характер [28, с.29].
Під економічними методами управління розуміють такі спосо би і прийоми впливу, які ґрунтуються на використанні економічних законів та інтересів, які дозволяють планомірно, ритмічно організу вати виробничу діяльність і прямо або опосередковано стимулювати колектив чи окремих виконавців на підвищення ефективності робо ти [21,с.97].
Отже, економічні методи управління забезпечують регулюван ня процесів виробництва і розподілу за допомогою використання економічних важелів: собівартості, ціноутворення, зарплати, фонду матеріального заохочення, прибутку та інших.
Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. Перший — це управління, орієнтоване на використання сегмента зовнішнього середовища. Зміст цього аспекту складає:
— формування системи оподаткування;
— визначення амортизаційної політики;
— формування митної політики;
— визначення мінімального рівня заробітної плати тощо.
Другий аспект пов'язаний з управлінням, орієнтованим на використання різноманітних економічних категорій, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення і таке інше.[12]
Ці методи орієнтовані на індивідуальні й колективні економічні інтереси людей. Серед них виокремлюють методи прямого економічного впливу на працівників і економічні методи побічного регулювання діяльності організації [24,с.301].
Характер економічних відносин в значній мірі залежить від наявності юридичної самостійності в окремих підрозділах [10, с.125].
Підвищення ролі економічних способів впливу на різні органі зації проявляється по-різному. Великою мірою це залежить від того, яка форма власності переважає на підприємстві (організації).
Методи управління повинні націлювати на розширене відтворення виробни цтва, на використання певної частини прибутку на науково-технічний прогрес і розширення матеріальної бази виробництва.
Не всі проблеми стимулювання до продуктивної праці можна вирішувати тільки за допомогою матеріального стимулювання. Ніколи не треба забувати шляхів вдосконалення структури організації, її складових, і проблем технічної оснащеності. Менеджери, які цими принципами нехтують, не мають прогресивної перспективи.
Планування, може та повинно бути використано тому, що воно забезпечує великий ефект за менших затрат сил і коштів.
В основу економічних методів управління покладено співставлення витрат та наслідків роботи, встановлення довготривалих нормативів тощо. Такі нормативи передбачають межі втручання вищого органу - Міністерства, головного банку, наглядової ради та ін. - у діяльність керівництва підпорядкованих їм структур.
Але не тільки адміністративні та економічні методи мають бути в арсеналах менеджерів. Щоб не порушувався системний підхід, во ни повинні застосовувати також і соціально-психологічні методи [21, с.99].
Адміністративні методи - системи прямого адміністративного впливу на підлеглих, які здійснюють керівні органи або окремі кері вники в межах своїх повноважень для досягнення цілей.
Адміністративні методи становлять систему прямого адміністративного впливу на підлеглих. Цей вплив використовується для виконання нормативних та індивідуальних актів управління [30, c.251].
Організаційно-розпорядницькі методи базуються на об'єктивних законах організації спільної діяльності та управлінні нею, на при родних потребах людей в упорядкованій взаємодії між собою. їхньою метою є впорядкування функцій управління, обов'язків і прав пра цівників, регламентація їхньої діяльності. Організаційно-розпоряд ницькі методи поділяються на організаційно-стабілізуючі, розпорядницькі та дисциплінарні [25,с.152]. Або організаційні дії, розпорядчі дії та дисциплінарні дії [1, с.95] .
Організаційно-стабілізуючі методи забезпечують довгострокові зв'язки в системах управління між людьми і їхніми групами, розпорядницькі методи - оперативне управління су місною діяльністю людей та підприємств і представлені у формі до говорів, наказів, розпоряджень, а дисциплінарні методи призначені для підтримки стабільності організаційних зв'язків і відносин.
Формою адміністративного впливу є також видані різні поло ження, інструкції та інші службові документи, які визначають права та обов'язки службових осіб апарату управління [21,с.93].
Організаційні методи управління – це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих та використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядні.[12]
За допомогою організаційного розпорядництва здійснюються оптимізація умов для конкретної системи управління, регулювання чисельних параметрів організації та приведення її у відповідність з новими завданнями. Ці методи спираються на авторитет влади та носять одноваріантний характер. Найважливіша мета цих методів – вишукування та максимальне використання можливостей підвищення ефективності діяльності організації [10, с.130].
В керівництві різними стру ктурами не можна покладатися тільки на силу наказів та розпоря джень. Адміністративні методи повинні спиратися на використання економічних законів та закономірностей. Завданням кожного мене джера є використання також і економічних, і соціально-психологічних методів управління.
Адміністративні методи доцільно розглядати як сукупність ме тодів організаційного та оперативно-розпорядчого впливу.
Рис.1.3. Класифікація адміністративних методів управління
Вплив на керовану систему за допомогою організаційного нор мування здійснюється через встановлення нормативів, які регламен тують параметри технологічних та економічних процесів в організа ції або в її структурах.
Від того, наскільки своєчасно і якісно виро бляються документи, які використовуються для організаційного регламентування та нормування, залежить ефективність управлін ня, а також необхідність оперативно-розпорядчих впливів на об'єкт управління. Наприклад, своєчасне встановлення та дотримання кое фіцієнтів ліквідності, нормативів на оплату праці, регламентів з кре дитів виключають застосування штрафних санкцій до банків.
Адміністративні методи управління умовно можна поділити на організаційні і розпорядчі [21, с.95].
Організаційні методи, в основному, вирішують наступні за вдання:
1) підбір і розстановку кадрів;
2) постановку завдань для кожного виконавця;
3) визначення їх функцій, прав і обов'язків;
4) проведення інструктажів для працівників;
5) планування та організацію їх виконання;
6) погодження роботи в часі і просторі;
7) контроль виконання.
Організаційний вплив дає однозначне рішення ситуації, безпосередньо впливаючи на об’єкт керування. За допомогою цих методів певними способами і прийомами до сягається ефективне функціонування керуючої і керованої систем та їх структурних елементів [10, с.132].
Розпорядчі функції здійснюються не ізольовано, вони тісно пе реплітаються з іншими у різних керівників. На нижчих рівнях управління переважає пряме безпосереднє управління людьми (виконавця ми). Менеджера середнього рівня повинні забезпечити виконання поставленого завдання перед колек тивом керівниками вищого рівня. Крім того, ці керівники за своїми функціональними обов'язками контролюють роботу менеджерів нижчого рівня.
Керівники вищого рангу покликані визначати напрямки діяль ності організації, об'єднати в ціле завдання і роботу всіх підрозділів банку, підприємства. Узагальнюючи практичний досвід та рекомендації, які подають ся у літературі, можна визначити загальні правила оперативно-розпорядчої діяльності керівників організацій.
1. Розпорядження потрібно віддавати тоді, коли цього дійсно вимагають обставини.
2. Розпорядження повинні бути адресовані конкретному вико навцю.
3. Розпорядження повинні бути короткими, конкретними, точ ними та ясними, аби не було двоякого їх тлумачення.
4. Розпорядження повинні бути науково обґрунтованими.
5. При опрацюванні рішень рекомендується залучати спеціа лістів та інших виконавців.
6. Розпорядження повинні віддаватися завчасно, щоб можна підготуватися до їх виконання.
7. Не слід давати багато розпоряджень одночасно.
8. Постійно треба приділяти достатньо уваги організації конт ролю за виконанням рішень і перевіряти виконавців.
За допомогою розпорядчих дій способом короткострокового впливу усуваються недоліки, відхилення, які зустрічаються у вироб ничій діяльності.
Накази видаються першими керівниками та їх заступниками, розпорядження - начальниками підрозділів та служб, які мають на це відповідні повноваження.
Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної допомоги виконавцям. Розпорядчі методи охоплюють поточну (оперативну) роботу і базуються на показах керівників підприємств. Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавців, розподіл цих завдань між ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточної діяльності фірми [2, с.325].
Належні до цієї групи методи тісно пов’язані з економічними, оскільки спрямовані на вирішення єдиних завдань для досягнення цілей господарської діяльності. В основі їх розмежування – механізм дії та форма вияву в процесі управління [24 с.321].
Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні й економічні та утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб’єкта підприємницької чи іншої діяльності.
Соціальні методи менеджменту – системи засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову та соціальну активність працівників [24, с.331].
Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив [2, с.321].
У зв'язку з ростом економіки, її постійним реформуванням, нау ково-технічною революцією і необхідністю підвищення культури великого значення в управлінні набувають психічні фактори.
Менеджерам, які не знають або нехтують знаннями психології і педагогіки в управлінні людьми, важко або навіть неможливо досяг ти бажаних наслідків у роботі, в керівництві організацією. І невипад ково вирішенням цих проблем займаються цілі науки - психологія і соціологія управління. Адже керівництво людьми - одна із найскла дніших, найважчих і найбагатогранніших форм діяльності менедже ра [21, с.100].
Сутність соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності і творчій активності [25, с.152]. Це сукупність конкретних прийомів впливу на процеси формування й розвитку трудових колективів, соціальні процеси, що відбуваються всередині них, та структуру зв’язків потреб [10, с.140].
Кожний колектив - це не арифметична сума індивідуумів, а єдиний організм, який має складну структуру, де діють багато фак торів, у тому числі і соціально-психологічні закономірності.
Показово, що на Заході увага до психологічного клімату стала рости після так званих конторських експериментів у США, які були проведені під керівництвом соціолога Елтона Мейо в 1924-1929 роках. Тоді було експериментально встановлено, що психоло гічний стан працівників впливає безпосередньо на ріст продуктивно сті праці. Він наголошує, що сучасна теорія управління повинна базуватися на досягненнях психології.
Дослідження Фрица Ротлістергера, Мері Фоллето підтвердили висновки Мейо.
Соціально-психологічні аспекти регулювання управлінських відносин є важливими факторами ефективності і якості діяльності керуючої системи.
Задоволення роботою може бути зумовлене різними обставина ми. Серед них найбільш суттєвими є:
характер праці. Наприклад, пілот задоволений своєю робо тою тому, що любить літати, співак - співати;
розмір зарплати, коли її величина компенсує всі незручнос ті;
престижність професії. У цьому випадку людина задоволе на своєю належністю до поважної в суспільстві професії, на приклад, лікар, банкір, юрист;
можливості цікавих зустрічей, поїздок, вражень тощо (гіди-перекладачі, стюардеси, дипломати і т.д.);
можливість у перспективі отримати бажану професію, робо ту;
специфічні особливості та умови роботи: місцезнаходження
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора