Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Основи охорони праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Курс лекцій «Основи охорони праці»
Організаційні питання
обсяг лекційного курсу – 16 год, або 8 лекцій
обсяг обов’язкових лабораторних робіт – 16 год, в т.ч. 6 лабораторних робіт
перелік контрольних питань і літератури – передати старостам груп
конспект лекції на електронному носії можна скопіювати
контроль знань – на лабораторних і на екзамені.
відвідування лекцій – не обов’язкове,але при прийманні екзамену буде враховане
Лекція 1
1.
Предмет і задачі курсу «Охорона праці»
Місце в системі наук. Зв'язок з другими дисциплінами. Історія розвитку науки. Досягнення вітчизняної і зарубіжної науки і практики
2,0
-
2.
Правові і організаційні питання охорони праці.
Система законодавчих актів з охорони праці. Державний нагляд і громадський контроль за дотриманням законодавства з охорони праці. Організація праці на підприємстві. Управління безпеки праці. Організаційні основи розслідування, обліку і аналізу нещасних випадків.
2.0
-
Охорона праці – предмет, завдання, складові частини, основні терміни
1.1. Поняття і предмет охорони праці.
Ми приступаємо до вивчення предмета, який необхідний практично кожному.
Перш, ніж розглянути поняття «охорона праці», згадаємо, що основою існування людства є праця – цілеспрямована діяльність людини та колективів людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ. З чисто фізіологічної точки зору праця – це витрачання людиною фізичної та розумової енергії. Ці блага потрібні для задоволення потреб людей. Причому, зауважте, праця є не лише необхідністю, але й потребою людини, умовою існування як окремого індивідуума, так і суспільства в цілому.
Однак, найвища потреба людини – це її життя. Будь-яка діяльність людини завжди пов’язана із виникненням шкідливих і небезпечних чинників, причому перелік цих чинників для кожної професії є специфічним, але загальні підходи до усунення дії цих чинників є завжди одинаковими. Тому виникає питання, як захистити людину в процесі її трудової діяльності. Вивчення загальних закономірностей захисту людей від дії шкідливих і небезпечних факторів і є предметом охорони праці.
Основну мету охорони праці можна виразити наступною формулою:
ОП =ЗТПЗ + СБНУП + ЗЗП + ППП + ПАС
де ЗТПЗ – запобігання травматизму та професійним захворюванням
СБНУП – створення безпечних і нешкідливих умов праці
ЗЗП - збереження здоров’я і працездатності
ППП - підвищення продуктивності праці
ПАС - попередження аварійних ситуацій
Для досягнення цієї мети потрібно вирішити дві групи завдань:
наукові (вивчення конкретних моделей «людина-техніка-виробниче середовище», виявлення небезпечних чинників, їх впливу на людину і т.п)
практичні (розроблення конкретних заходів захисту людини, створення безпечних умов праці і т.п)
Вирішенням цих завдань займається наука «охорона праці»
1.2. Стан охорони праці, травматизму та професійної захворюваності в Україні та інших країнах.
Статистичні дані про виробничий травматизм свідчать про те, що його рівень у цілому світі безперервно зростає і становить, за даними МОП, біля 125 млн випадків щорічно. У розвинених країнах із високим технічним рівнем він значно менший, ніж у країнах, що розвиваються, в т. ч. й в Україні. У країнах Євросоюзу від нещасних випадків та професійних захворювань потерпають щорічно близько 10 млн. осіб, з яких майже 8 000 гине. В цілому по всіх країнах земної кулі кожні 3 хвилини гине людина, а кожні 2 секунди травмуються 8 осіб. Ціна помилки однієї людини безперервно зростає: якщо відразу після 2-ї світової війни від помилки однієї людини гинуло в середньому 2-4 особи, то сьогодні ця цифра наближається до 10. У цьому плані можна згадати катастрофи, які сталися з судном «Адмірал Нахимов», де загинуло більше 500 осіб, підводний човен «Курськ», де загинуло 170 осіб, випадок падіння літака Су-27 на Скнилівському летовищі, де постраждало 165 осіб, загинуло 77 осіб, із котрих 28 - діти. Багато прикладів можна наводити про трагічні події на шахтах України, де гине одночасно і багато людей.
За статистикою, в Україні щоденно на виробництві кожні 8 хвилин травмується одна людина, із них до 10% стають інвалідами і до 2% гине.
За даними Національного науково-дослідного інституту охорони праці, стан виробничого травматизму в Україні за останнє десятиріччя характеризується зменшенням кількості випадків як загального, так і смертельного травматизму. Однак, це не зумовлено покращенням стану охорони праці, а скороченням обсягів виробництва та економічною кризою.
Позитивні зрушення в економіці України в останні роки знову демонструють зростання виробничого травматизму. Причому найбільш небезпечними галузями виробництва, в яких спостерігається ріст смертельного травматизму є агропромисловий комплекс, вугільна промисловість, будівництво, машинобудування, транспорт, невиробнича сфера і хімічна промисловість,.
Найбільша кількість нещасних випадків пов'язана з організаційними (64%), технічними (27%), психофізіологічними (9%) причинами.
За висновками фахівців МОП та вітчизняних фахівців основні причини смертельних виробничих травм такі:
незадовільна підготовка працівників і роботодавців з питань охорони праці;
невиконання вимог посадових інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці, порушення трудової й виробничої дисципліни;
недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту
порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, устаткування, машин, механізмів;
незадовільний технічний стан обладнання, транспортних засобів, машин і механізмів.
В Україні спостерігається високий рівень травматизму зі смертельними наслідками у соціально-культурній сфері та торгівлі. Постає питання: чому гинуть люди в тій сфері, де відсутні шкідливі та важкі умови праці, складні механізми. Адже законодавство України щодо охорони праці встановлює єдині вимоги з безпеки праці для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та видів діяльності для всіх працюючих. Як показує досвід, на практиці ці вимоги не виконуються. Існує думка, що в невиробничій сфері відсутні шкідливі та небезпечні чинники, що негативно впливають на стан здоров'я та працездатність працюючих.
В більшості установ та організацій керівники, посадові особи та службовці не обізнані в питаннях безпеки праці, не створюються служби з охорони праці навіть тоді, коли чисельність працюючих становить більше 100-500 осіб. Питання охорони праці покладаються на сумісників, які не мають певної кваліфікації, не проводяться інструктажі та навчання (або проводяться не на належному рівні).
Відомо, що трудова діяльність більшості працівників невиробничої сфери пов'язана з використанням персональних комп'ютерів, периферійної та копіювальної техніки, засобів зв'язку, зокрема стільникового. Штатними працівниками таких установ і організацій є обслуговуючий персонал, робота якого пов'язана безпосередньо з травмонебезпечними чинниками. Для безпечного ведення робіт та особистого захисту ці працівники повинні володіти спеціальними знаннями з питань охорони праці.
В Україні, крім виробничого травматизму, є високим рівень професійної захворюваності. За статистичними даними, на підприємствах України щорічно реєструється близько 2,6 тисяч професійних захворювань. Аналізом професійної захворюваності виявлено, що професійна патологія зареєстрована у осіб понад 185 професій, серед яких значною є частка (2,5%) інженерно-технічних працівників, зайнятих у різних галузях економіки. Ситуація з професійною захворюваністю, що склалася в Україні, вимагає реалізації комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працюючих від несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.
За даними Міжнародної асоціації «Пожежна безпека України» в Україні щорічно виникає близько 60 000 пожеж, в яких гине понад 3 500 осіб. Порівняно з періодом середини 80-х pp. річна кількість пожеж сьогодні майже втричі вища. Щодня в Україні виникає близько 150 пожеж, в яких гине 7-10 осіб і 5-6 отримують травми. Збитки від пожеж складають понад 2 млрд грн на рік.
Найпоширенішими причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (61%); порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (18%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (11%); пустощі дітей з вогнем (7%); підпали (2%); невстановлені та інші (1%). Слід особливо підкреслити, що кількість пожеж, які виникають безпосередньо з вини людей внаслідок необережного поводження з вогнем, недотримання вимог пожежної безпеки при виконанні зварювальних робіт неухильно зростає з року в рік. Наведені дані свідчать, що стан і рівень пожежної безпеки в Україні значною мірою зумовлені складним соціально-економічним становищем держави, слабкою профілактичною роботою щодо запобігання пожеж, недостатньою участю в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування та громадських об'єднань і потребують негайного та суттєвого покращення. Тому, поряд зі збільшенням фінансування та підвищенням організаційного рівня пожежної безпеки, необхідний постійний пошук нових, ефективніших шляхів вирішення цієї проблеми.
1.3.Соціально-економічне значення охорони праці
Охорона праці є важливим суспільним, соціальним і економічним чинником.
Треба завжди пам’ятати, що якими б вагомими не були результати праці людини, вони не зможуть компенсувати ні втрату її здоров’я, а тим більше життя. Оскільки в результаті нещасних випадків гинуть чи хворіють, як правило, люди – годувальники сімей, батьки, матері, то зрозуміло, що захист, охорона їх здоров’я має важливе соціальне значення.
З іншого боку, охорона праці має важливе економічне значення. В Україні щороку стають інвалідами до 17 тис чол, кількість пенсіонерів внаслідок трудового каліцтва перевищила 150 тис, а на оплату їх пенсій витрачаються великі кошти. Крім того, втрачаються значні кошти, вкладені на підготовку цих людей. Так, за даними американських учених, виростити, навчити і підготувати до самостійної праці людину коштує в середньому від 120 до 400 тисяч доларів. В Україні ця цифра значно менша, але досить вагома, за приблизними розрахунками 56-200 тисяч гривень. Такої суми недораховується суспільство, якщо людина втрачає працездатність у період найбільш активного й продуктивного віку - 18-40 років, при цьому суспільство додатково витрачає кошти на її утримання та лікування. Крім того, така людина не приносить матеріальної користі суспільству (яку важко підрахувати), якби вона працювала і віддавала свої знання та працю людям.
Фахівці Міжнародної організації праці підрахували, що економічні витрати , зумовлені нещасними випадками на виробництві складають більше 1 % світового ВВП, ще більше коштів потрібно витратити на ліквідацію наслідків аварій та техногенних катастроф.
Таким чином, застосування заходів охорони праці дозволяє:
підвищити продуктивність праці
знизити витрати на оплату лікарняних
зменшити затрати на виплату компенсацій за важкі і шкідливі умови праці
зберегти витрати на підготовку фахівців (за рахунок збереження здоров’я і працездатності підготовлених людей)
зменшити витрати на ліквідацію наслідків нещасних випадків, аварій та техногенних катастроф.
Із всього сказаного випливає, що наука охорона праці є потужним соціально-економічним чинником, який дозволяє уникнути непродуктивних витрат. І на цьому економити не варто.
1.4. Основні етапи розвитку охорони праці.
Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення. Охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна формувалася протягом більш ніж семидесяти років.
Вперше ця дисципліна була впроваджена в 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту.
До 1966 року охорона праці викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін, а як самостійна дисципліна - лише в деяких інститутах.
У 1966 році цей курс був офіційно впроваджений у навчальні програми всіх інженерних спеціальностей, а всім технічним вищим навчальним закладам було запропоновано створити кафедри охорони праці.
З 1999 р в Україні у всіх ВУЗах при підготовці фахівців відповідно до наказу Міносвіти № 420 від 02.12.1998 р проводиться вивчення нормативних дисциплін «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі.
Питання охорони праці завжди супроводили розвиток виробничих сил. Умови праці розглядалися вже у роботах Арістотеля, Гіппократа, Парацельса. Значний внесок у розвиток науки про охорону праці належить визначним російським і радянським ученим. У 1742 р. вийшла робота М. В. Ломоносова "Первые основания металлургии или рудных дел", в якій розроблено теорію природної вентиляції шахт, а також наведені рекомендації з безпеки при використанні драбин і сходин, та щодо застосування робочого одягу. В книзі "Очерки рабочих движений" (1901р.) І. М. Сеченов встановив фізіологічні критерії, за якими можна встановити тривалість робочого дня. Це перша книга з фізіології праці. Книга першого професора гігієни Московського університету Ф. Ф. Єрисмана "Курс гигиени" (1887 р.) і 19-томне видання "Материалы по исследованию фабрик и заводов Московской губернии" за його редакцією значно збагатили вчення про гігієну праці. Лікар А. В. Погожев видав у 1902-1903 pp. перший російський журнал "Промышленность и здоровье", а також заснував перший у Росії соціальний музей.
У 1882 р. на з'їзді Технічного товариства проф. В. Л. Кірпічов зробив доповідь "Про заходи запобігання при поводженні з машинами і приводами", в якій виклав результати досліджень із техніки безпеки в машинобудуванні. Великий внесок у питання безпеки праці внесли визначні вчені - інженери Росії - професори П. К. Худяков, М. А. Павлов.
Академік А. А. Скочинський досліджував причини пожеж та вибухів у вугільній промисловості, академік Н. Н. Семенов розробив теорію вибуху й горіння. Академік М. Є. Зелінський запропонував ефективну конструкцію протигаза.
Академік М. Є. Жуковський розробив аеродинамічну теорію, яка дозволила робити розрахунки вентиляційних систем.
Над питанням захисту людини від несприятливого впливу небезпечних і шкідливих факторів працювали відомі вчені Л. І. Медведь, І. В. Соколов-Петрянов, Н. Д. Золотницький, Н. А. Стрельчук, П. А. Долін та ін.
Фундаментальні та прикладні проблеми охорони праці, ідентифікації професійної небезпеки розглядаються у працях академіка Б. О. Патона, професорів К. Н. Ткачука, Г. Г. Гогіташвілі та ін.
Значний внесок у розвиток охорони праці внесла Міжнародна організація праці (МОП) - одна з найдавніших міжнародних організацій, яка була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року - як перша спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй.
До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці та життя працівників; розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін); надання допомоги державам - членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.
МОП прийняла більше 180 конвенцій і понад 190 рекомендацій з різних соціально-трудових проблем. На цей час Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких - найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини та охорони праці. Налагоджено співробітництво в галузі охорони праці з Європейським Союзом. Так, у рамках програми Tacis ведуться роботи над проектом «Сприяння в забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)». Основні напрями цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання на підприємствах механізму економічних розрахунків, направлених на створення безпечних і здорових умов праці.
У відповідності з Угодою про співробітництво в галузі охорони праці спеціалісти України разом зі спеціалістами інших держав СНД проводять загальну роботу з удосконалення Системи стандартів безпеки праці, розробки та узгодження нормативної бази щодо охорони праці для країн СНД.
Дослідженнями з питань безпеки праці та виробничого середовища, управління і нагляду за охороною праці, координацією робіт у науково-технічній сфері охорони праці займається створений у 1994 році Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП), а також Український НДІ пожежної безпеки, Інститут медицини праці, Державний НДІ техніки безпеки хімічних виробництв, Інститут екогігієни і токсикології ім.Медведя та ще ряд галузевих інститутів.
1.5. Предмет, структура, зміст, мета курсу «Основи охорони праці» як навчальної дисципліни
Дамо тепер визначення самому предмету, який підлягає вивченню.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності
Основна задача охорони праці – звести до мінімуму імовірність уражень і виключити травматизм та професійні захворювання працюючих з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці людини.
Тобто, можна сказати, що загальна задача охорони праці є триєдина: при найменших трудових затратах, в умовах повної безпеки праці, отримати найбільшу кількість продукції.
Відповідно, основна мета дисципліни «Основи охорони праці» - формування у майбутніх фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки, сприяти на практиці покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобігати професійним захворюванням, уникати виробничого травматизму і аварій.
Надалі, на етапі підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" за професійно орієнтованими програмами на базі знань дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці" та профілюючих дисциплін, відбувається поглиблене вивчення питань охорони праці в галузі, яку студент обрав для подальшої діяльності.
Курс "Основи охорони праці" як комплексна дисципліна базується на теоретичних положеннях природничих (фізика, хімія, математика, медицина), загальнотехнічних (опір матеріалів, електротехніка, технологія та устаткування виробництв) та суспільних (економіка, соціологія, психологія, право) наук.
Важливе місце в структурі охорони праці займають зв'язки з безпекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, фізіологією та психологією праці, технічною естетикою та ін.
У цих дисциплін одна мета- сприяти росту продуктивності праці при збереженні здоров’я та зменшенні впливу несприятливих факторів. Одночасно, всі ці науки підходять до цієї мети з різних сторін та на різних рівнях
Безпека життєдіяльності – дисципліна, яка вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу на організм людини, способи і засоби захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.
Наукова організація праці займається вивченням, розробкою та впровадженням в практику раціональної побудови трудового процесу, при якій забезпечується висока продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров’я працівників, збільшується період їх трудової діяльності.
Ергономіка досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конкретного виготовлення та експлуатації технічних засобів, які забезпечують людині в процесі праці зручності, збереження сил, працездатності та здоров’я.
Інженерна психологія вивчає взаємодію людини з новою технікою і встановлює функціональні можливості людини при збереженні її психофізіологічних можливостей.
Технічна естетика встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, цехів, санітарно-побутових та допоміжних приміщень – всього того, що оточує людину на виробництві.
Дисциплiна охорони праці - комплексна дисциплiна, яка складається з наступних розділів:
I. Правовi та органiзацiйнi аспекти охорони праці (законодавство з охорони праці).
II. Виробнича санiтарiя або гігієна праці:
Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.
Гігієна праці - галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.
а) оздоровлення повiтря робочого середовища (мiкроклiмат, ліквідація запиленості, вентиляцiя);
б) освiтлення виробничих приміщень;
в) усунення шуму;
г) усунення впливу вiбрацiї;
д) усунення впливу iонiзуючого випромiнювання .
III. Технiка безпеки:
Технiка безпеки - система органiзацiйних заходiв та технiчних засобiв, що запобiгають виробничому травматизму і професійних захворювань шляхом обмеження впливу на працюючого небезпечних виробничих факторiв.
а) електробезпека;
б) безпека експлуатацiї герметичних систем, що знаходяться пiд тиском;
в) безпека експлуатацiї пристроїв, машин та механiзмiв.
IV. Пожежна безпека.
Пожежна безпека - система органiзацiйних заходiв та технiчних засобiв, якi запобiгають виникненню пожеж та захищають від них.
1.6. Основні поняття у галузі охорони праці.
В кожній науці є визначені терміни, якими користуються для опису тих чи інших явищ. Для однозначного трактування таких термінів у галузі охорони праці розроблено державний стандарт ДСТУ 2293-99. Відповідно до цього стандарту:
Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Здоров’я- стан фізичного та психічного благополуччя людини, в тому числі відсутність хвороб і фізичних вад.
Працездатність – це стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати необхідну конкретну кількість роботи заданої якості за визначений проміжок часу.
Безпека - стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди
Небезпека – потенційне джерело шкоди. Кількісно оцінити рівень небезпеки можна за допомогою ризику
Ризик – імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості.
Рівень безпеки - оцінка безпеки, обґрунтована величиною прийнятного ризику.
Промислова безпека - безпека від аварій на виробничих об'єктах і наслідків цих аварій.
Виробниче середовище – це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних і інших чинників, що діють на людину при виконанні трудових обов’язків.
Виробниче приміщення – замкнений простір в будівлях і спорудах, призначений для здійснення трудової діяльності людей
Робоча зона – простір у виробничому приміщенні, в якому розміщено робочі місця постійного чи тимчасового перебування працівника.
Виконання трудових обов’язків – це трудова діяльність за встановленими нормами, правилами, інструкціями.
Трудовий процес характеризується важкістю та напруженістю праці.
Важкість праці – це характеристика трудового процесу, що відображає навантаження на опорно-руховий апарат людини і її функціональні системи організму, які забезпечують її діяльність
Напруженість праці – це характеристика трудового процесу, що відображає навантажен ня переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.
Сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини називається умовами праці. Ці умови можуть бути безпечними і небезпечними.
Безпечні умови праці – це стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих факторів усунуто, або він не перевищує гранично допустимих значень.
Гранично допустиме значення виробничого чинника – це максимальне значення величини шкідливого чи небезпечного чинника, вплив якого на людину в процесі регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання працівника в період його трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадків
Розрізняють шкідливі і небезпечні фактори.
Шкідливий виробничий фактор – це фактор, який за певних умов (інтенсивність, тривалість і т.п) може спричинити зниження працездатності чи професійне захворювання працівника, привести до порушення здоров’я нащадків
Небезпечний виробничий фактор – це фактор, вплив якого на працівника за певних умов може призвести до травм, отруєння, іншого раптового погіршення здоров’я чи смерті.
При деяких умовах шкідливі фактори можуть стати небезпечними.
Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 шкідливі та небезпечні фактори поділяються на такі групи:
Фізичні НШВЧ – це рухомі машини і механізми, підвищена напруженість електричних і магнітних полів, підвищена запиленість, загазованість, вологість повітря, підвищена і понижена температура поверхонь чи повітря, підвищений шум, ультразвук та інфразвук, вібрація, іонізуюче випромінювання, радіація, підвищений і понижений барометричний тиск, підвищена напруга в електричному колі, відсутність чи недостача природного освітлення, недостатня освітленість, засліплююча дія прямого і відбитого світла і т.д
Хімічні НШВЧ – це хімічні речовини, які за своїм характером дії на людину поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, та такі, що впривають на репродуктивну функцію
Біологічні НШВЧ – це патогенні мікроорганізми (віруси, бактерії, мікроби, грибки) і продукти їх життєдіяльності, а також і макроорганізми (рослини і тварини)
Психофізіологічні НШВЧ – це фізичні (статичні і динамічні) перенапруження і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонна праця, перенапруження органів чуття, підвищена увага, емоційні перевантаження)
Соціальні НШВЧ – зумовлюються поганими відносинами в колективі, незадоволеність працею, погана організація праці, небезпека фізичної чи словесної образи і насильства.
(Повний перелiк небезпечних та шкідливих виробничих факторів дається у ГОСТ 12. 0. 003-74).
Наслідком дії небезпечного чи шкідливого виробничого фактора може бути професійне захворювання або виробнича травма.
Професійне захворювання – це патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого фактора під час трудової діяльності.
Виробнича травма – порушення анатомічної цілісності організму або його функцій внаслідок дії небезпечного чи шкідливого виробничого фактора. Виробнича травма, як правило, є наслідком нещасного випадку на виробництві, під яким розуміють раптове погіршення стану здоров’я працівника або його смерть під час виконання ним трудових обов’язків внаслідок короткочасної (не більше одної зміни) дії НШВЧ
Виробничі травми класифікують :
за видом агента, що привів до травмування (механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані)
за виробничими матеріальними причинами травми (рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи і т.ін)
за локалізацією травми (травма очей, шкіри, кінцівки, органів дихання і т.ін)
за технологічними операціями, які виконувалися.
Вивчення причин виникнення виробничих травм дозволяє запобігати їм та захистити працівника.
Із значенням інших термінів і понять з охорони праці, як то – працівник, роботодавець, постійне та тимчасове робоче місце, індивідуальні та колективні засоби безпеки, тощо, можна ознайомитися з ДСТУ 2293-99
Згадаю ще поняття нормативно-правові акти з охорони праці. Це –правила, норми, регламенти, інструкції, накази, стандарти, положення та інші документи, обов’язкові для виконання з метою забезпечення безпечних умов праці. Ці документи обов’язкові до виконання всім – як роботодавцеві, так і працівникові.
Основні законодавчі акти про охорону праці
Державна політика України щодо охорони праці виходить із конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. Реалізація цієї політики має забезпечити постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.
В Україні прийнята і реалізується Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що була затверджена Кабінетом Міністрів від 10.10.2001 р. (наказ № 1320), на основі якої були розроблені галузеві та регіональні програми поліпшення стану охорони праці.
22.10.2001 р. наказом Мінпраці № 432 була затверджена і впроваджується в життя Концепція управління охороною праці, в якій визначені шляхи реформування управління охороною праці в Україні.
2.1. Основні положення законодавства України про працю та охорону праці
В Україні діють закони, які визначають права і обов'язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція - основний закон держави - була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.
В основному законі України – Конституції, - питанням охорони праці присвячені три статті: 43, 45 та 46.
Стаття 43 Конституції декларує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або вільно погоджується. Кожен має право на безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Підкреслено також, що забороняється використання праці жінок і підлітків на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
Стаття 45 Конституції гарантує працюючим право на відпочинок шляхом встановлення щорічної основної та додаткової відпустки, наданням обов’язкових щотижневих днів відпочинку, скороченого часу роботи в шкідливих умовах та нічний час
В тексті статті 46 Конституції йдеться про право громадян на соціальний захист у випадку повної чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, по старості та інших випадках, передбачених законом.
Вказані статті Конституції конкретизуються відповідними законодавчими актами.
Загальними законами України, які визначають основні положення охорони праці є
Кодекс законів про працю (КЗпП).
Закон України "Про охорону праці" від 01.01.2003
До законодавчої бази в галузі охорони праці також належать Закони України:
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",
"Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням",
"Про охорону здоров'я",
"Про пожежну безпеку",
"Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку",
"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення",
"Про дорожній рух",
2.2. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці;
Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці». В ньому сформульовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Вони полягають в наступному:
Пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності
Повна відповідальність роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці
Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій і продукції
Обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування втрат особам, що потерпіли внаслідок нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань
Використання економічних методів управління охороною праці
Комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих і регіональних програм з цього питання при урахуванні економічної і соціальної політики, з використанням досягнень науки і техніки
Встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підриємств незалежно від форми власності і видів діяльності
Інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань охорони праці.
Співробітництво та проведення консультацій між роботодавцями і працівниками при прийнятті рішень з питань охорони праці
Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
На практиці принципи державної політики в галузі охорони праці реалізують відповідні державні органи
Національна рада з питань безпечної життєдіяльності при КМУ
Держгірпромнагляд та його територіальні органи, Експертно-технічні центри
Фонд соцстрахування від нещасних випадків
Національний НДІ охорони праці та навчально-методичні центри
Відповідні підрозділи в органах виконавчої влади на місцях.
Нормативно-правові акти з охорони праці
3.1. Нормативно-правові акти з охорони праці
Спеціальними законодавчими актами є державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти по охороні праці:
Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП), розроблені Держкомітетом з нагляду за охороною праці
Нормативно-правові акти про охорону праці (НПАОП) , розроблені Державним комі тетом промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держгірпромнагляд)
Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП)
Державні стандарти України (ДСТУ)
Санітарні норми (СН)
Санітарні норми і правила (СНиП, ДсанПіН, ДСН)
Державні будівельні норми (ДБН)
Правила будови електроустановок (ПБЕ – ПУЭ)
Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ)
Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок (ПТБ)
Норми радіаційної безпеки (НРБ)
Правила безпеки при використанні газів
інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.
В Україні діє положення про створення державних нормативних актів з охорони праці - ДНАОП. Тепер їх називають нормативно-правовими актами з охорони праці (НПАОП) Це правила, норми, інструкції, регламенти, положення, стандарти, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання підприємствами і установами, на які розповсюджується сфера дії цих актів.
НПАОП можуть бути міжгалузевими і галузевими.
Міжгалузевий нормативно-правовий акт з охорони праці – це НПАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі установи і організації незалежно від форми власності чи галузевої приналежності
Галузевий нормативно-правовий акт з охорони праці – це НПАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі установи і організації незалежно від форми власності в межах конкретної галузі
Розробляються під керівництвом і за участі фахівців Держгірпромнагляду (раніше Держнаглядохоронпраці) різними установами і організаціями (за дорученням). Методичне керівництво і координацію виконання цієї роботи здійснює Національний науково-дослідний інститут охорони праці.
Нормативно-правові акти з охорони праці кодуються з метою систематизації обліку та машинної обробки. Структурна схема кодування НПАОП наступна:
НПАОП (скорочена назва) – А.АА - Б.ББ – ВВ
Де А.АА- вид економічної діяльності (група і клас) відповідно до державного кваліфікатора ДК-009-96 (код КВЕД)
Б.ББ – вид нормативно-правового документа та його порядковий номер (у межах цього виду), причому кожному виду документа присвоєно свій номер (1 - правила, 2- переліки, 3- норми, 4- положення, 5- інструкції, 6- порядки, 7 – інший вид)
ВВ - рік затвердження акта
Затверджені державні нормативні акти вносяться до Державного Реєстру ДНАОП, який раніше видавав Держнаглядохоронпраці. Реєстр нормативних актів, що діють в Україні, постійно поповнюється.
Зараз Держгірпромнагляд готує нову редакцію Реєстру НПАОП
Серед нормативно-правових актів з охорони праці важливе місце займають державні стандарти системи безпеки праці колишнього СРСР, які відповідно до угоди між країнами СНД надалі залишилися Міждержавними стандартами ССБТ. Вони дозволяють координувати законодавство в сфері ОП.
Діючі стандарти ССБТ мають шифр системи (12) і поділяються на 5 груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми):
Організаційно-методичні стандарти - 0.
Стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників - 1.
Стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання - 2.
Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів - 3.
Стандарти вимог до засобів захисту працюючих - 4.
Приклад позначення міждержавного стандарту: ГОСТ 12.1.005-88
08.05.2013 10:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора