Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
«Фінансовий облік розрахунків з оплати праці та страхування на прикладі ТзОВ «Інвестиційна компанія «Атлас»
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Облік і аудит
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра обліку і аудиту
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Фінансовий облік
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра обліку і аудиту
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Фінансовий облік розрахунків з оплати праці та страхування на прикладі ТзОВ «Інвестиційна компанія «Атлас»
Зміст
ст.
Вступ - 3 -
1. Економічна характеристика розрахунків з оплати праці - 7 -
2. Економічна характеристика розрахунків зі страхування - 11 -
3. Первинний облік розрахунків з оплати праці та страхування - 19 -
4. Аналітичний та синтетичний облік розрахунків з оплати праці та страхування - 24 -
4.1. Облік нарахування оплати праці та інших виплат - 25 -
4.2.Облік утримань з оплати праці та інших виплат - 30 -
4.3. Облік розрахунків зі страхування - 33 -
5. Формування показників звітності по розрахунках з оплати праці та страхування - 37 -
Висновки - 43 -
Список використаної літератури - 45 -
Вступ
Праця є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Особливості праці, як об’єкту дослідження, полягають в тому, що:
Праця – це доцільна діяльність людини, в результаті якої створюються блага і послуги; діяльність, яка повинна бути ефективно і раціонально організована;
Праця є умовою життєдіяльності як окремої особи, так і підприємства;
В процесі праці формуються соціально-трудові відносини. Це – відносини між державою і роботодавцем, між роботодавцем і найманим працівником.
Як самостійна економічна категорія, праця має кількісну та якісну характеристику. Кількісна характеристика проявляється в таких поняттях, як чисельність працюючих, тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці. Якісна характеристика визначається складністю робіт, професійною специфікою, ефективністю.
Кожне підприємство створюється та існує для того, щоб шляхом випуску та реалізації продукції отримувати необхідні кошти для виплати заробітної плати та розвитку виробництва. Це можливо в умовах ефективного виробництва, яке залежить від раціонального використання всіх видів ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових).
Заробітна плата є найважливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшенні обсягів виробленої продукції, покращенні її якості, розширенні асортименту.
В умовах переходу економіки на ринковий механізм функціонування важливими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зменшення затрат живої праці, автоматизація трудомістких робіт, покращення використання трудових ресурсів, зменшення затрат робочого часу. Відбулися значні зміни в багатьох сферах економічної діяльності, в тому числі в системі оплати праці. Складаються нові відносини між державною, підприємством і робітником з приводу організації праці, змінились форми регулювання трудових відносин. Тепер безпосередньою юридичною формою регулювання трудових відносин є галузеві угоди та колективний договір. Підприємство має право вибирати системи і форми оплати праці самостійно, виходячи із специфіки та завдань, які поставлені перед підприємством.
Розглядаючи проблеми оплати праці, зрозумілим стає те, що одне лише визначення розміру заробітної плати може викликати ускладнення у всіх учасників трудових відносин: працівник завжди бажає мати якомога більший рівень доходу, тоді як роботодавець прагне скоротити свої витрати.
Перше місце по важливості серед факторів, які впливають на ефективність використання робочої сили, посідає система оплати праці. Саме заробітна плата найчастіше є тією причиною, яка приводить працівника на його робоче місце. Тому значення даної проблеми важко переоцінити.
Облік праці та заробітної плати повинен забезпечити оперативний контроль над кількістю і якістю праці, за використанням грошових коштів, які входять до фонду заробітної плати та виплати соціального характеру.
Нові системи організації праці повинні забезпечити працівникам матеріальні стимули. Необхідно також враховувати, що формування і величина прибутку залежать від обраної системи оплати праці.
Актуальність обраної теми дослідження пояснюється залежністю величини заробітної плати від рівня життя населення будь-якої країни. Для більшості населення заробітна плата є основним джерелом доходів. А тому питання, пов’язані із заробітною платою (її величиною, формою нарахування та виплати) є одними з найбільш актуальних як для працівників, так і для роботодавців.
Ціллю даної роботи є викладення на прикладі конкретного підприємства особливості обліку оплати праці та страхування, висвітлення теоретичних питань, які стосуються даної проблеми, вивчення законодавчого регулювання відповідних розрахунків по оплаті праці.
Для досягнення поставленої цілі необхідно розв’язати наступний перелік задач:
- Розглянути основні поняття та проблеми оплати праці;
- Вивчити існуючі форми та системи оплати праці;
- Дати характеристику робочих рахунків по обліку розрахунків з персоналом по заробітній платі та страхуванню;
- Розглянути нарахування оплати праці, а також порядок утримання та відрахувань з фонду заробітної плати;
- Вивчити особливості бухгалтерського обліку та організації оплати праці на конкретному підприємстві.
Предметом дослідження є фінансовий облік розрахунків з оплати праці та страхування.
Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Атлас»» .
ТзОВ «Інвестиційна компанія «Атлас» зареєстроване розпорядженням міського голови м. Рівне №2264-Р від 2 вересня 2002 року і знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Орлова, 47 і вважається створеним на невизначений термін. Свідоцтво про державну реєстрацію підприємства наведене в Додатку1.
Довідка про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України представлена в Додатку 2.
Засновниками Товариства є громадяни України. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, діє на принципах самофінансування та самоокупності, має печатку, штампи, бланки із своїм найменуванням, фірмовий знак.
Організаційна структура підприємства представлена на рисунку 1.
Рис 1. Організаційна структура підприємства
Середньооблікова чисельність в еквіваленті повної зайнятості становить 14 чоловік.
Підприємство діє на підстаті Статуту, копія якого наведена в Додатках (додаток1). Посадова інструкція головного бухгалтера наведена в Додатку 3.
Основними напрямками діяльності Товариства є :
- виробництво та реалізація продуктів харчування;
- виготовлення нестандартного електрообладнання та будівельних матеріалів;
- операції з цінними паперами;
- виконання проектних робіт;
- торгівля продукцією власного виробництва в Україні та за кордоном;
- переробка деревини;
- організація власної роздрібної, комісійної, виїзної та оптової торгівлі промисловими товарами та товарами продовольчої групи, громадського харчування, в тому числі через власні торгові точки (магазини, кіоски, лотки, павільйони);
- виконання будівельних, ремонтних і реставраційних робіт;
- збір, переробка та реалізація вторинної сировини та відходів виробництва;
- проведення господарсько-комерційної та посередницької діяльності, сприяння інвестиційним проектам, впровадження нових технологій;
- зовнішньоекономічна діяльність.
ТзОВ «Інвестиційна компанія «Атлас»» є співвласником ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Грифсканд-Свалява», заснованого на базі Свалявського лісохімкомбінату (м. Свалява, Львівська область) спільно з підприємством «Грифсканд ЛТД» (Польща). Також на балансі підприємства знаходиться цех по обробці деревини у м. Долина Івано-Франківської області. Підприємство ТзОВ «Інвестиційна компанія «Атлас» орендує Болехівський лісокомбінат (Івано-Франківська область) на підставі довгострокового договору.
Вищим органом управління Товариством є збори учасників. Збори складаються з учасників Товариства або призначених ними представників, при цьому кожен учасник володіє кількістю голосів, пропорційно до його частки у статутному фонді.
Бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється згідно Наказу про облікову політику підприємства від 2 вересня 2002 року, копія якого наведена в Додатку 4. Завдання, обов’язки права та відповідальність головного бухгалтера регламентується Посадовою інструкцією головного бухгалтера (Додаток 5).
1. Економічна характеристика розрахунків з оплати праці
Основним нормативно-правовим документом обліку розрахунків з оплати праці та соціального страхування є Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року зі змінами і доповненнями, внесеними 21 жовтня 2004 року, який визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають в трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Для оцінки розміру заробітної плати застосовується показник фонду оплати праці, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочуваних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
До фонду основної заробітної плати відносяться:
Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм;
Оплата праці за час перебування у відрядженні;
Оплата праці за договорами
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Види додаткової заробітної плати:
Робота в понадурочний час;
Сумісництво професій;
Робота в нічний час;
Надбавки та доплати по тарифним ставкам та посадовим окладам кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальній роботі, за високу кваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих, наприклад:
III розряд – до 12 відсотків
IV розряд – до 16 відсотків
V розряд – до 20 відсотків
VI розряд – до 20 відсотків
Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать:
виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік;
премії за спеціальними системами і положеннями;
компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
До фонду оплати праці не належать наступні виплати:
внески на соціальне страхування;
оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності;
допомоги, які здійснюються за рахунок коштів соціального страхування (допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності і пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною, допомогап на поховання та оплата путівок);
одноразова допомога працівникам, що виходять на пенсію;
витрати на платне навчання працівників та їх дітей.
Розрахунки розміру заробітку працівника за всіма системами оплати праці, які відносяться до погодинної форми оплати, засновані на принципі встановлення певного тарифу за відпрацьований працівником часовий проміжок. Таким часовим проміжком може бути місяць (такий тариф прийнято називати місячним посадовим окладом (ставкою)), день, година (такий тариф прийнято називати денною, часовою тарифною ставкою) або навіть хвилина. Підприємства вільні у виборі такого періоду. Законодавство не обмежує таке право підприємства, і воно визначає його, виходячи з конкретних умов праці певного працівника, якому встановлюється період роботи, за який буде встановлюватися тариф, і, звичайно ж, від того, які вимоги висуваються до даного працівника. А от щодо розміру тарифу встановлені строгі законодавчі обмеження з його мінімуму, але про це трохи пізніше.
Відносно відрядної форми оплати праці, то розрахунки розміру заробітку працівника за всіма системами оплати праці, що належить до даної форми оплати, засновані на принципі встановлення певної розцінки за конкретну виконану працівником операцію, роботу, виготовлену продукцію або надану послугу (далі – виконана робота). Така форма оплати праці застосовується тільки в тому випадку, коли є можливість обліку виконаної роботи.
Законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо встановлення тих або інших форм і систем оплати праці ні за професіями або спеціальностям, ні за категоріями працівників. Тому підприємство за своїм розсудом установлює для своїх працівників ту або іншу форму та систему оплати праці, знову ж, виходячи з конкретних умов праці кожного окремого працівника або групи працівників і вимог, які висуваються до даного працівника.
Закон про оплату праці вимагає: при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає:
тарифні сітки;
тарифні ставки;
схеми посадових окладів;
тарифно-кваліфікаційні характеристики
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників – залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.
Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).
З 01.09.2005 року встановлена мінімальна заробітна плата 332 грн. Для порівняння: на 01.01.2005р. вона становила 262 грн., 01.07.2005р. – 310 грн..
До мінімальної заробітної плати не включаються:
доплати;
надбавки;
заохочувальні і компенсаційні виплати.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
При розгляді порядку нарахування заробітної плати важливо знати не тільки ті або інші види виплат (нарахувань), але і форми та системи оплати праці, використовуючи які, здійснюється розрахунок суми виплати (нарахування).
Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності;
в бюджетних установах – асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності.
У підприємствах недержавної форми власності й об'єднаннях громадян (кооперативах, спільних підприємствах з іноземними інвестиціями, акціонерних та інших господарських товариствах) оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням норм і гарантій в оплаті праці відповідно до чинного законодавства.
Держава згідно з Законом України «Про оплату праці» здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, а також шляхом прогресивного оподаткування доходів громадян.
Форми і системи оплати праці. На підприємствах засто совують дві форми отати праці – відрядну і погодинну. Кожна з цих форм має різновиди (системи). Так, відрядна форма оплати праці має системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за виконання норм виробітку, економію матеріалів, якість продукції тощо). Ця система стимулює покращення кількісних і якісних показників роботи, тому широко застосовується на підприємствах. При відрядно-прогресивній системі виконані роботи оплачуються: в межах норми – за твердими розцінками, понад норми – за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Ця система має обмежене застосування (на найважливіших ділянках господарської діяльності), оскільки при її застосуванні темпи зростання заробітної плати можуть випереджати темпи росту продуктивності праці, що може призвести до перевитрати фонду оплати праці, підвищення собівартості продукції. При акордній системі оплати праці норма і розцінка визначаються на весь комплекс виконуваних робіт (ремонтних, будівельних тощо).
Погодинна форма оплати праці має дві системи: проста погодинна і погодинно-преміальна. При простій погодинній системі праця працівників оплачується виходячи тільки з кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (посадового окладу) відповідно до їх кваліфікації. При погодинно-преміальній системі до погодинної ставки (посадового окладу) за досягнення визначних показників працівникам виплачується премія. Економічна доцільність застосування тих або інших форм і систем оплати праці визначається їх стимулюючою роллю в підвищенні ефективності діяльності кожної ділянки і підприємства в цілому.
2. Економічна характеристика розрахунків зі страхування
Закон України "Про систему оподаткування" встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними документами.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року та внесеними змінами до цього закону від 15 липня 1999 р. Платниками такого збору є:
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;
філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншій території;
фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;
фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;
юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;
суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) – виробники та імпортери тютюнових виробів;
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платники, коштовних каменів;
юридичні та фізичні особи за відчуження легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;
підприємства, організації, установи незалежно від форми власності, які придбавають нерухоме майно, крім державних підприємств, організацій, установ, які придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів;
підприємства, організації, установи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку.
Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 2% якщо сукупний дохід є більшим за 150 грн., або 1%, якщо сукупний дохід є меншим. Цей збір здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальними за утримання цього збору є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні й фізичні особи), що використовують працю найманих працівників. Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.
На рис. 1 приведена інформація щодо платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єктів оподаткування та розміру ставок збору згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"" від 15 липня 1999 року.
Рис. 2. Схема визначення зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування
Збір на обов'язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору встановлено Законом України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 липня 1997 р. №402/97-ВР (зі змінами і доповненнями).
Особливість такого збору полягає в тому, що він включає і збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У зв'язку з цим скасовані відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно із Законом України "Про систему оподаткування" від 2 лютого 1994 р.
Для суб'єктів підприємницької діяльності – юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставку збору передбачено в розмірі 5,5% від об'єкта оподаткування, визначеного Законом. У складі загального нормативу 1,5% становить збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування встановлений окремо: 1% від об'єкта оподаткування для інвалідів, які працюють; 5,5% від об'єкта оподаткування для інших працівників підприємства. При цьому збір у розмірі 1% в повному обсязі зараховується у Фонд соціального захисту інвалідів.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, збір на обов'язкове соціальне страхування включають до складу валових витрат під час обчислення оподаткованого прибутку, а також відносять на собівартість.
Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом) чи виконують роботи (послуги), згідно з цивільно-трудовими договорами, збір нараховується у розмірі 0,5% тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У цьому разі утримання збору здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати). Відповідальність за утримання цього збору покладено на суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників.
Збір на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в державний бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей у банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки державного бюджету: обов'язкового соціального страхування, обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.
Для фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, збір визначено у розмірі 0,5% від об'єкта оподаткування тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
У таблиці 2.1. міститься перелік видів матеріального забезпечення в формі допомог застрахованим особам (членам їх сімей), які зобов’язані виплачувати підприємства-роботодавці або Фонд соціального страхування України із тимчасової втрати працездатності.
Таблиця 2.1.
Види матеріального забезпечення в формі допомог застрахованим особам
№ з/п
Вид допомоги, страховий випадок
Правова база, закон, стаття
1.
Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві
Закон №2240, ст. 34, 35, 37
2.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві за рахунок коштів підприємства (роботодавця)
Закон №2240, ст. 35, 37 Закон №2213, ст. 2
3.
Допомога з тимчасової непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною
Закон №2240, ст. 34, 35, 37
4.
Допомога за вагітністю й пологами
Закон №2240, ст. 34, 38, 39, Закон №2811, ст. 7 - 9, Закон №504/96, ст. 17
5.
Допомога при народженні дитини
Закон №2240, ст. 34, 40, 41, Закон №2213, ст. 4, Закон №2811, ст. 10 - 12.
6.
Допомога із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Закон №2240, ст. 34, 42 - 44, Закон №2811, ст. 13-15, Закон №504/96, ст. 18
7.
Допомога на поховання
Закон №2240, ст. 34, 45, 46, Закон №2213, ст. 5
Щодо утримань із заробітної плати працівників, то вони можуть відбуватися тільки у випадках, передбачених законодавством, згідно ст. 127 Кодексу законів про працю.
Загальнодержавні (обов’язкові) податки та збори передбачені ст. 14 Закону № 77. До них, зокрема, відносяться: податок на доходи фізосіб, збір на обов’язкове соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
У зв’язку зі змінами, внесеними 16.01.2003 р. Законом № 429 до статті 14 Закону № 77, збір на обов’язкове соціальне страхування виключений із системи оподатковування. Як і колись, згаданий збір є обов’язковим для нарахування й утримання, різниця лише в тому, що тепер податкові правовідносини на нього не поширюються.
Порядок утримання кожного з податків і зборів регламентується спеціальними законами, про які зазначено нижче.
Отже, до обов’язкових податків і зборів (внесків), що утримуються із зарплати та інших доходів, нарахованих працівникам підприємств, відносяться:
Прибутковий податок;
Збори (внески) до соціальних фондів:
а) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
б) внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;
в) внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Види загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлені статтею 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Спеціальними законами визначені платники зборів (внесків), об’єкти оподатковування і розміри зборів (внесків), залежно від виду державного соціального страхування.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону № 400 платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є фізичної особи, які працюють на умовах трудового договору і фізичної особи, які виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів (у тому числі члени творчих союзів, творчі працівники, що не є членами творчих союзів і т.п.).
Згідно із п. 3 ст. 2 Закону № 400 для зазначених фізичних осіб об’єктом оподатковування є сукупний оподатковуваний дохід (далі СОД), обчислений відповідно до Декрету 13-92 і Інструкції № 12.
Варто зазначити, що відповідно до листа ПФУ від 23.01.2002 р. № 04/323 пенсійний збір утримується і з одноразової допомоги працівникам похилого віку, що виходять на пенсію.
Ставки збору встановлені у відсотках до місячного СОД у таких розмірах (п. 4 ст. 4 Закону № 400):
І. 1%, якщо СОД не перевищує 150 гривень;
ІІ. 2 %, якщо СОД перевищує 150 гривень.
Для деяких категорій працівників встановлені спеціальні ставки збору, диференційовані в залежності від суми сукупного оподатковуваного доходу, зокрема:
1) для платників збору, з числа осіб літних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, що виконують спеціальні роботи в польотах:
а) 1%, якщо СОД складає менше 150 гривень;
б) 2%, якщо СОД складає від 150 до 250 гривень;
в) 3%, якщо СОД складає від 250 до 350 гривень;
г) 4%, якщо СОД складає від 350 до 500 гривень;
д) 5%, якщо СОД перевищує 500 гривень.
2) для платників збору, які мають статус державного службовця чи працюють на посадах, робота на яких зараховується до виробничого стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до законів України: "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України:
а) 1% з частини СОД, що не перевищує 150 гривень;
б) 2% з частини СОД у розмірі від 151 до 250 гривень;
в) 3% з частини СОД у розмірі від 251 до 350 гривень;
г) 4% з частини СОД у розмірі від 351 до 500 гривень;
д) 5% з частини СОД у розмірі понад 501 гривню.
У випадку якщо між підприємством і фізособою – суб’єктом підприємницької діяльності укладено договір, в рамках якого суб’єкт підприємницької діяльності виготовляє для підприємства яку-небудь продукцію, виконує роботи чи надає послуги, а підприємство здійснює йому за це оплату (виплачує дохід), і якщо такий суб’єкт підприємницької діяльності надав підприємству, що виплачує йому доходи, оригінал свідоцтва про держреєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, платіжне доручення про сплату авансових внесків з прибуткового податку, патент, що підтверджує сплату фіксованого податку, чи свідоцтво про сплату єдиного податку, то при виплаті суб’єкту підприємницької діяльності доходу робити утримання з такого доходу не потрібно, тому що в даному випадку на суб’єкта підприємницької діяльності покладено обов’язок самостійно сплачувати такі збори (ст. 2 Указу № 746).
У випадку якщо фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності є працівником підприємства (зарахована до його штату), то з нарахованої їй зарплати здійснюються утримання до Пенсійного фонду в загальному порядку.
Відповідно до ст. 6 Указу №746 суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, що сплачує єдиний податок, не є платником зборів до державних цільових фондів в частині їх нарахування, пов’язаній з виплатою зарплати працівникам, які знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, тому що суми єдиного податку підлягають розподілу в т.ч. і до Пенсійного фонду.
У той же час, згідно із пп. 8.5 Інструкції № 16-6 суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали метод оподатковування у вигляді фіксованого, єдиного податку, спеціального торгового патенту і фіксованого сільськогосподарського податку, не звільняються від обов’язку утримання і перерахування до Пенсійного фонду 1 % чи 2 % із сукупного оподатковуваного доходу найманих робітників, що знаходяться з ними в трудових відносинах. При подачі розрахунку зобов’язання зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за формою відповідно до додатка 22 цієї Інструкції.
Суми утримань до Пенсійного фонду не включаються у валові витрати підприємства на підставі ст. 5. п. 5.3. п.п. 5.3.3 Закону про прибуток.
У відповідності зі ст. 5 Закону № 400 збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.
Внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом.
Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Страховий стаж – це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.
Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:
для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб
Внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Порядок утримання і перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття регламентується Законом №1533. Платниками збору на страхування на випадок безробіття є наймані робітники.
Згідно із ст. 5 зазначеного Закону не підлягають страхуванню на випадок безробіття і, отже, не є платниками страхових внесків:
Працюючі пенсіонери й особи, у яких відповідно до діючого законодавства виникло право на пенсію;
Іноземці й особи без громадянства, що тимчасово працюють за наймом в Україні
Крім того, відповідно до статті 18 Закону №1533 від сплати страхових внесків звільняються:
Застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною і до досягнення нею трирічного віку і відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;
Застраховані особи в частині отриманої допомоги з часткового безробіття.
Аналогічно соціальному страхуванню в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, особи, що працюють за договорами цивільно-правового характеру, можуть страхуватися на випадок безробіття тільки на добровільних началах. Таким чином, на підприємстві при нарахуванні виплат за виконані роботи чи надані послуги відповідно до згаданих договорів (наприклад, договору підряду) збір на соціальне страхування на випадок безробіття не утримується.
Згідно із п.2 ст.1 Закону №2213 ставка збору на соціальне страхування на випадок безробіття складає 0,5% від об’єкта оподатковування, тобто від суми фонду оплати праці, оподатковуваного прибутковим податком із громадян.
Аналізуючи особливості кожного зі зборів (внесків) до соціальних фондів, неважко помітити, що при визначенні бази оподатковування в них є багато загального. Зокрема, це стосується розміру максимальної величини сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати), з яких утримуються страхові внески (збори) до соціальних фондів. Постановою №225 (з урахуванням змін, внесених Постановою № 494) з 01.05.2002р. ця величина на одну особу встановлена в розмірі 2200 гривень. З цього випливає, що з частини заробітку працівника, що перевищує зазначену суму, страхові внески до соціальних фондів не утримуються.
3. Первинний облік розрахунків з оплати праці та страхування
Однією з особливостей бухгалтерського обліку є суцільне й безперервне спостереження за станом господарських фактів – явищ, з одного боку та процесів, що здійснюються на підприємствах (в господарствах, установах, організаціях тощо) – з іншого. Для проведення такого спостереження кожен господарський факт у відповідності до Закону про бухгалтерський облік слід оформляти відповідним документом.
Організація первинного обліку на підприємстві здійснюється згідно вимог чинного законодавства.
Первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції
10.05.2013 14:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора