Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Контрольна робота з макроекономіки
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
РТ
Кафедра:
Економічної теорії
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольно - графічна робота
Предмет:
Мікроекономіка
Варіант:
2 11
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
1. Принципи побудови Системи національних рахунків. Валовий випуск і ВВП. Методи обчислення ВВП
Макроекономічні дослідження почалися ще в 30-х роках 20-го століття. У 1929-1933 р. вибухнула економічна криза яка згодом отримала назву “Велика депресія” і стала трагедією для багатьох людей. Саме вона змусила політиків і вчених задуматися про причини економічних коливань і сутністю економічного росту. Однак першою проблемою з який зштовхнулися вчені - було відсутність агрегуваних даних, якими оперує сучасна макроекономіка.
Агрегування – це процес статистичного сполучення безлічі індивідуальних мікроекономічних ринків у один усеосяжний ринок з метою визначення валового виробництва і сукупного рівня цін.
І тоді Конгрес США доручив видатному економісту С.Ковалю, що згодом одержав Нобелівську премію, створити інструментарій для виміру сукупного національного виробництва. Для виміру національного доходу була створена система національних рахунків.
СНР дозволяє в наочній формі представити ВНП (ВВП) на всіх стадіях його руху, тобто виробництва, розподілу, перерозподілу, кінцевого використання. СНР відображає ідею загальної економічної рівноваги в країні, коли спостерігається відповідність ( рівність ) наявних ресурсів і їхнього використання. Для кращого розуміння СНС необхідно показати класифікацію суб’єктів ринкового господарства(номенклатуру агентів)і класифікацію ринкових операцій (номенклатуру операцій) між суб'єктами ринкової економіки.
У цілому при позначенні господарських агентів прийнята наступна класифікація:
1.) Нефінансові підприємства, чи виробничі фірми.
2.) Домашні господарства.
3.) Державні адміністративні відносини.
4.) Закордон (господарські агенти за межами кордонів даної країни)
Номенклатура операцій підрозділяється на:
1.) Операції з товарами і послугами ( операції по виробництву, інвестиціям, споживанню, імпорту і т.д.).
2.) Операції розподілу ( заробітна плата, дивіденди, виплата на соціальне страхування і т.д.).
3.)Фінансові операції ( зміна активів і пасивів, що стосуються грошей, операції з цінними паперами, валютою, кредитні операції і т.д.).
СНР представлена у формі таблиці, що зіставляє ресурси і їхнє використання. Її важлива характеристика – принцип подвійного запису. Це означає, що кожна операція має платника й одержувача, і тому записана один раз як ресурси й один раз – як використання.
У СНР, крім матеріально-фінансового балансу, включаються і баланси праці (трудових ресурсів). У цілому СНР являє собою два рівні: зведені рахунки (відображає рух ВВП, фінансування капіталовкладень, операції з іншими країнами) і деталізовані рахунки ( показують міжгалузеві зв'язки, рух доходів, їхній розподіл і кінцеве споживання ).
Використання балансів системи національних рахунків необхідно для проведення ефективної макроекономічної політики держави, економічного прогнозування, а також для міжнародних зіставлень національного доходу.
Найбільш узагальненим показником створення благ в суспільстві є валовий випуск.
Валовий випуск – (ВВ) – сукупна ринкова вартість продукції, товарів і послуг, вироблених в країні протягом року в базових цінах. При цьому базова ціна представлена лише як сума витрат і прибутку. В неї не входять продуктові податки – акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін. Згідно з діючою з 1993 року стандартною системою національного рахівництва Організації Об'єднаних Націй (ООН), розрізняють два типи валового випуску: ринковий і неринковий.
До ринкового валового випуску відносяться:
- товари і послуги, що реалізуються за допомогою грошей і за бартером; - товари і послуги в натуральній формі, які отримують працівники в якості оплати праці;
- товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, яке знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві; - готова продукція і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів виробника і призначені для ринкового використання.
До неринкового валового випуску відносяться:
- товари і послуги, що вироблені господарюючими одиницями (економічними суб'єктами, агентами) для їх власного кінцевого споживання і нагромадження;
- товари і послуги, що надаються безкоштовно інституційним одиницям і суспільству в цілому;
- продукція і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і надходять до запасів матеріальних коштів виробника;
- послуги, які здійснює домашній найманий робітник.
Валовий випуск має охоплювати результати всіх форм і видів діяльності в економіці країни. Однак реально здійснити це дуже важко і практично не можливо. Особливо це стосується доходів тіньового бізнесу, бартерного обміну, оплати у вигляді чайових, роботи домогосподарок в своєму домашньому господарстві і т.п.
Кінцева продукція – це товари і послуги, які купуються для кінцевого споживання, тобто такі, що не використовуються для перепродажу або подальшої обробки чи переробки. До кінцевого продукту можна, наприклад, віднести частину продукції сільського господарства, яка: купується приватними особами і споживається в домашніх господарствах; йде на приріст запасів зерна, збільшення поголів’я худоби; закуповується державою для задоволення споживчих потреб; продається за кордон.
Проміжна продукція – це товари і послуги, що є ресурсом для виробництва іншої продукції, тобто вони проходять подальшу переробку або перепродаються декілька разів, перш ніж опиняються у кінцевому споживанні. Наприклад, зерно, яке вирощене в сільському господарстві, перш ніж перетвориться в кінцевий продукт – хліб, проходить декілька стадій обробки: збір, обмолот, очистка, сушка і збереження на елеваторах, помол у млинах, випічка хліба на хлібозаводах.
Продукція більшості галузей народного господарства за своєю матеріальною формою може бути використана і як кінцева, і як проміжна. Наприклад, електроенергія, що використовується підприємствами для виробництва продукції, є проміжним продуктом, але електроенергія, яка безпосередньо купується споживачем для освітлення приміщень, включається в кінцевий продукт.
Проміжна продукція пов'язується з подвійним рахунком, який неправильно відображає реальний обсяг вироблених товарів і послуг. Завищення вартості продукції викликається тим, що багато продуктів перепродадуться декілька разів, перш ніж вони будуть перероблені й увійдуть в кінцевий продукт. Виключити подвійний рахунок можна за допомогою показника доданої вартості, який являє собою ринкову ціну товарів і послуг підприємств за мінусом вартості спожитих ресурсів. Валовий внутрішній продукт (ВВП), або кінцевий продукт - це різниця між валовим випуском і проміжною продукцією суспільства. Валовий внутрішній продукт – це узагальнюючий макроекономічний показник, що виражає сукупну вартість кінцевого продукту, створеного в середині країни, в ринкових цінах за рік. Він складається лише з товарів і послуг, проданих на ринку; а продукти ж, які не перетворилися в товар, тобто не продані – в нього не включаються. В нього не входять також непродуктивні угоди, до яких відносяться суто фінансові угоди і продаж уживаних товарів.
Валовий внутрішній продукт відноситься до найважливіших показників СНР, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності інституційних одиниць країни, широко використовується в макроекономічному аналізі і міжнародних порівняннях. Валовий внутрішній продукт обчислюється трьома методами (способами): виробничим, методом витрат, методом доходів.
Виробничий метод обчислення ВВП зводиться до визначення валової доданої вартості у всіх галузях економіки. Валова додана вартість визначається як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням. Сюди додаються податки за відрахуванням субсидій на продукти і послуги, включаючи імпортні. Сума доданої вартості всіх галузей і є ВВП.
Метод витрат обчислення ВВП полягає в підрахунку всіх витрат на придбання (споживання) кінцевого продукту. Сюди включаються: споживчі витрати населення (С), валові (приватні і державні) інвестиції в національну економіку (Іq), державні закупки товарів і послуг (G). Формула ВВП за методом витрат має наступний вигляд:
ВВП=С+Іq+G.
Метод розрахунку ВВП за доходами – це підсумок доходів фізичних і юридичних осіб, інституційних одиниць. ВВП тут обчислюється як сума винагороди власникам чинників виробництва (заробітна плата, процент, прибуток, рента). Сюди також включаються непрямі податки на підприємства, амортизація, доходи від власності.
При правильних розрахунках усі три методи обчислення ВВП мають дати однаковий кінцевий результат.
2.Науково-технічний прогрес як джерело інтенсивного типу економічного зростання. Новітні дослідження економічного зростання
Вирішальний вплив НТП на економічний і соціальний розвиток пояснюється передовсім такими обставинами:
1. Використання в промисловому виробництві нової техніки, технології та інформаційних систем, що стає провідним фактором зростання продуктивності економічних ресурсів. Оскільки нова техніка й нові технології (у тому числі інформаційні) мають ліпші показники продуктивності, потужності, швидкості, енергоємності тощо, відбувається зниження витрат економічних ресурсів у розрахунку на одиницю промислової продукції. Так, проведений у США статистичний аналіз впливу трьох головних факторів — капіталу, праці й науково-технічного прогресу — показав, що нині внесок НТП в економічне зростання США досягає 70%.
2. НТП суттєво впливає на структуру економіки. Під впливом НТП зменшується питома вага живої праці в складі витрат на виробництво з одночасним збільшенням питомої ваги зношених в процесі виробництва засобів праці та спожитих предметів праці. Усе більшого значення набуває інфраструктура: зв’язок, транспорт, шляхове господарство, інформаційні системи, енерго-, водо- та газопостачання, загальна й професійна освіта та ін. Розвиток виробничої інфраструктури (зв’язку, транспорту, інформаційних систем тощо) безпосередньо впливає на скорочення умовно постійних витрат у собівартості промислової продукції, що дає можливість здійснювати більше витрат, які визначають якісні параметри промислової продукції. Невиробнича інфраструктура, до якої належать загальна та професійна освіта й охорона здоров’я, також є чинником НТП, оскільки з одного боку, її розвиток уможливлює підготовку більш кваліфікованої робочої сили та створення інтелектуального потенціалу, а з іншого – збільшує «віддачу» робочої сили за рахунок зменшення періодів її тимчасової непрацездатності. Відтак змінюються відтворювальні пропорції в промисловості. НТП впливає на зміни галузевої структури промисловості. Завдяки безперервному розвитку науки і техніки з’являються нові виробництва та галузі. Досягнення у сфері створення нових матеріалів, зменшення матеріаломісткості продукції, розвиток інфраструктури виробництва помітно послаблюють вплив природно-географічних умов, залучаючи нові види сировини, палива та енергії, розміщуючи виробництво в нових регіонах. Науково-технічний розвиток зумовлює зміни й у соціальній структурі економіки. Зростає рівень кваліфікації, а отже, і рівень доходів найманих працівників. Під впливом цього фактора відбуваються зміни організаційно-правових форм підприємництва. У сфері науки, консультаційних послуг, конструкторських розробок, розробок програмних продуктів ширше розвиваються такі форми підприємництва, як партнерські товариства. Завдяки поглибленню кооперації виробництва та концентрації капіталу відбуваються злиття фірм і компаній, збільшується питома вага корпорацій. Науково-технічний розвиток безпосередньо позначається на структурі зовнішньої торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн переважає техніка і технології, в експорті більшості країн, що розвиваються, - сировина та матеріали. 3. Застосування новітньої техніки і технології виробництва забезпечує підвищення якості промислової продукції. Сучасні комп’ютери та інформаційні технології уможливлюють автоматизацію управління технологічними процесами у виробництві, підвищення надійності й довговічності виробів. Застосування нових матеріалів та мікроелектроніки дає змогу знизити показники матеріаломісткості та енергоємності продукції. Нові комп’ютерні технології конструювання та нові дослідницькі прилади значно скорочують час науково-технічних та конструкторських розробок, розширюють конструкторський та дизайнерський діапазони нових виробів. Концепція науково-технічного прогресу
Провідна роль науково-технічного прогресу в економічному зростанні стала зрозумілою економічній науці тільки в другій половині ХХ століття. Класики економічної думки, починаючи від Адама Сміта і до Карла Маркса, вважали, що головними факторами розвитку виробництва є праця та капітал, а підвищення продуктивності праці розглядали як процес заміщення фактора живої праці фактором капіталу. Тому в науково-технічному прогресі вбачали наслідок, а не причину розвитку виробництва. На зміну класичним уявленням про трудову природу вартості товарів прийшла неокласична школа з її теорією граничної корисності як чинника вартості товарів. Фундаментом цієї школи стали праці В. Джевонса, К. Менгера, А. Маршала , Л. Вальраса. І класики, і неокласики до 50-х рр. ХХ ст., визнаючи важливість науково-технічних досягнень, вбачали в них зовнішній фактор впливу на економічну систему, а не внутрішню причину економічного зростання. Таке уявлення про роль науково-технічного прогресу в економічному зростанні отримало назву концепції екзогенного науково-технічного прогресу.
Екзогенний науково-технічний прогрес вважається зовнішньою соціально-економічною силою, що підвищує ефективність виробництва.
В економічній теорії виділяють три основні типи моделей екзогенного науково-технічного прогресу: 1) автономний чи нейтральний НТП, коли збільшення ефективності виробництва не залежить від капіталовкладень та приросту трудових ресурсів, а є наслідком дії зовнішніх факторів; 2) уречевлений НТП, за якого збільшення ефективності виробництва пояснюється запровадженням більш досконалого обладнання та кваліфікованої робочої сили; 3) індукований НТП, який пов’язують із накопиченням капіталу: що більші капіталовкладення, то більші й темпи науково-технічного розвитку.
Екзогенна концепція науково-технічного прогресу повністю відповідала командно-адміністративній системі управління в колишньому СРСР і передбачала наявність системи централізованого планування науково-технічних робіт і їхнього впровадження у виробництво, поєднання «переваг соціалізму» з науково-технічним прогресом. За таких умов досягти лідерства в окремих напрямках науки і техніки, які переважно працювали на військово-промисловий комплекс, можна було лише завдяки концентрації великої кількості ресурсів, без огляду на ефективність їх використання. Крім того, інноваційний процес у СРСР супроводжувався неефективним використанням нової техніки у виробництві, що спричинило перевитрати ресурсів, уповільнювало темпи науково-технічного розвитку і в кінцевому підсумку, призвело до відставання в багатьох галузях науки і техніки. Узагальнення історичного досвіду різних країн переконливо доводить, що науково-технічний прогрес є внутрішнім чинником розвитку економіки й характеризується органічним впливом науки і техніки на розвиток виробництва. Отже, науково-технічний прогрес є ендогенним чинником економічного розвитку.
Концепція ендогенного науково-технічного прогресу набула значного поширення в останні 30—40 років. Згідно з цією концепцією науково-технічний прогрес розглядається як результат особливої сфери економічної діяльності, що виробляє нову техніку і технологію. Це дає можливість аналізувати витрати й результати, тобто оцінювати ефективність використання економічних ресурсів. Науково-технічна сфера розглядається в тісному зв’язку із соціально-економічним середовищем: діловою активністю, станом розвитку освіти, розвитком фундаментальних досліджень та прикладних розробок в окремих галузях науки і техніки. Відтак, починаючи з певного рівня розвитку науково-технічного потенціалу і передусім національного науково-технічного інтелекту, дальший науково-технічний розвиток можна розглядати як функцію витрат економічних ресурсів. Динаміка науково-технічного розвитку безпосередньо пов’язана з макроекономічним середовищем та спрямованістю державної промислової політики. Така концепція дає змогу визначати рівень науково-технічного розвитку за допомогою розкриття зв’язків усередині виробничої системи.
Внутрішні механізми впливу науково-технічних досягнень на економічний розвиток докладно описав Й. Шумпетер, який сформулював цілісну інноваційну теорію, яка й сьогодні є основою концепції ендогенного науково-технічного прогресу. Згідно з цією теорією науково-технічні досягнення позитивно впливають на економічний розвиток, якщо вони ведуть до створення й запровадження у виробництво нових технологій і нових товарів. Викликом неокласичній школі є парадоксальний висновок, що технологічні зміни, які, згідно з власною природою, призводять до порушення економічної рівноваги, є водночас і чинником досягнення стабільності економічної системи на більш високому рівні її розвитку. Ці ідеї «нестабільної стабільності» набагато випередили свій час не тільки в теорії економічного зростання, а й у загальній теорії розвитку систем.
2. Вплив науково-технічного прогресу на криву виробничих можливостей
Науково-технічні досягнення, що пов’язані зі створенням і впровадженням у виробництво нових технологій і товарів, зумовлюють зниження витрат економічних ресурсів у розрахунку на одиницю кінцевої продукції або на одиницю її корисного показника. Такі технологічні зміни дають можливість виготовляти більше продукції за умов обмежених ресурсів, тобто збільшують максимально можливий випуск продукції економікою. Вплив НТП на розташування кривої можливостей можна наочно пояснити за допомогою графіка 1.
/
Рис. 1. Вплив науково-технічного прогресу на розташування кривої виробничих можливостей
Розглянемо графік кривої виробничих можливостей економіки, яка виготовляє тільки два види продуктів (двосекторна модель). Якщо технологічні зміни стосуються тільки одного виду продуктів, наприклад А, то крива виробничих можливостей зі свого первісного положення «аб» переміщується в положення а1б. Якщо технологічні зміни стосуються тільки продукту Б, то крива переміщується в положення аб1. У разі, коли змінюється технологія виготовлення обох видів продуктів, крива виробничих можливостей набуває вигляду а1б1. Отже, крива виробничих можливостей зміщується назовні, якщо завдяки технологічним змінам наявні ресурси стають продуктивнішими.
Але в моделі кривої виробничих можливостей економічні ресурси присутні незримо. Тільки моделі виробничих функцій (рис. 2) містять їх кількісні обсяги та демонструють математичну залежність між цими ресурсами й обсягами виробленої продукції.
/
Рис. 2. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення кривих виробничої функції
Виробничу функцію можна зобразити у вигляді ізоквант у системі координат «капітал» — «робоча сила». Кожна ізокванта відповідає фіксованому обсягу виробництва за різних комбінацій витрат ресурсів капіталу та робочої сили.
Будь-яка зміна в пропорціях витрат факторів праці (L) і капіталу (К) відповідає рухові вздовж ліній ізокванти. Припустімо, що початково продуктивності факторів праці та капіталу в економіці відповідає Y0, причому капіталу витрачається К2 і праці — L0, що відповідає ізокванті І0. Науково-технічний прогрес, що зумовлює збільшення продуктивності факторів за умов незмінного обсягу виробництва Y0, переміщує ізокванту в положення І1. При цьому на виготовлення обсягу продукції Y0 потрібно витратити ресурсів К1 і L1 (К1 х К0; L1 х L0). Унаслідок цього поверхня виробничої функції переміщується з положення А0В0О в положення А1В1О. Отже, науково-технічний прогрес дає змогу отримати таку саму кількість продукції, використавши меншу кількість ресурсів чи більшу кількість продукції, витративши таку саму кількість ресурсів.
Унаслідок конкретних виявів науково-технічного прогресу переміщення ізокванти може мати різні напрями. Це залежить від змін у пропорції факторів виробництва. Якщо науково-технічний прогрес збільшує відношення капіталу до робочої сили, то науково-технічний розвиток втілюється у працеощадному розвитку виробництва. На рис. 3 такий стан показано за допомогою переміщення ізокванти з положення I0 в положення І3. Якщо це відношення знижується, то такі технологічні зміни називаються капіталоощадними. Капіталоощадні зміни переміщують ізокванту з положення І0 в положення І2.
/
Рис. 3. Переміщення ізоквант під впливом науково-технічного прогресу
Науково-технічний прогрес може бути нейтральним стосовно праці та капіталу. У цьому разі ізокванта переміщується з положення І0 в положення І1. Але нейтральний науково-технічний прогрес, залишаючи незмінним співвідношення праці та капіталу, може впливати на економію інших факторів виробництва — зокрема матеріальних ресурсів. Такі технологічні зміни називаються ресурсоощадними. Технологічні зміни можуть мати й соціальній ефект як у сфері виробництва, так і у сфері споживання.
Розглянути вплив науково-технічного прогресу на економічне зростання можна за допомогою макроекономічного аналізу рівноважного стану економіки. Як відомо, графічно стан економічної рівноваги зображується за допомогою кривих сукупного попиту (СП0) і сукупної пропозиції (СПр), які перетинаються у точці Т. Розглянемо графік економічної рівноваги за кейнсіанською теорією (рис. 4).
Коли економіка перебуває в стані неповного використання ресурсів (відтинок АБ кривої СПр), технологічні зміни збільшують ВВП, не порушуючи при цьому економічної рівноваги. На проміжному відтинку (БВ), коли починається інфляційний «перегрів» економіки, технологічні зміни зумовлюють як збільшення ВВП, так і зменшення ціни (за сталої СП0). Це відображається на графіку переміщенням кривої сукупної пропозиції з положення СПр1 у положення СПр2 і відповідним переміщенням стану рівноваги з точки Т1 в точку Т2. При цьому ВВП збільшується (ВВП2 > ВВП1), а ціна зменшується (Ц2 ВВП2).
/ Рис. 4. Вплив науково-технічного прогресу на рівноважне економічне зростання
Отже, науково-технічний прогрес справляє позитивний вплив на рівноважне економічне зростання на будь-якому етапі розвитку. У стані рецесії економічна політика має бути спрямована на відродження завдяки технологічним змінам економічного потенціалу більш швидкими темпами. У стані інфляційного розвитку технологічні зміни особливо бажані, бо саме вони можуть збільшити реальний ВВП і в такий спосіб зменшити інфляцію. Відтак науково-технічний прогрес може стати потужним антиінфляційним засобом. Ці висновки дуже важливі для формування майбутньої економічної політики України, бо можливість виходу з кризи нашої країни ще й досі недостатньо пов’язується з обов’язковим запровадженням усіх досягнень науково-технічного прогресу.
Практична частина
Графоаналітична вправа
1) На графіку зображена функція споживання, яка показує залежність між обсягом споживання та використовуваним доходом.
2) Автономному споживанню відповідає відрізок dg, який показує обсяг споживання, що не залежить від використовуваного доходу.
3) Домогосподарства живуть в борг до рівня точки f – точки нульового заощадження. Площа зі знаком «-» означає від'ємне заощадження – витрати перевищують доходу. Тому домогосподаства змішені житии в борг.
4) За доходу Y2 величина заощаджень відповідатиме величині відрізку ag.
5)
Задача
Закрита приватна економіка деякої країни описується наступними рівняннями:
С=100+0,8Y; I = 150-6i; Ms=150; LD = 0,2Y-4i; рівень цін Р=1.
Визначте:
1) рівняння для IS i LM;
2) параметри стану рівноваги у моделі ISLM;
3) як змінився б стан рівноваги, якби чутливість попиту на гроші до ставки проценту зменшилася у 2 рази?
Розв'язання
1) Рівняння IS для закритої приватної економіки має вигляд Y= C(Y-T) + I( r)
Y= 100+0,8Y+150-6i
0,2Y=250-6i
Y=1250-30i
Рівняння LM має вигляд: LD=
10.05.2013 13:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора