Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Основи економічної теорії
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Кафедра теоретичної та прикладної економіки
ЗВІТ З РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТА
З ПРЕДМЕТУ " ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ"
ВАРІАНТ № 20
Варіант 20
№ завдання
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
К- сть балів
5
5
5
2
2
2
2
2
5
5
Теоретичні питання.
1.Пропозиція, її фактори. Закон пропозиції.
2.Суть ринкової економіки, принципи її функціонування.
3. Інфляція та безробіття. Крива Філіпса.
Тести.
4.Коли збільшується попит на деревину, зростає попит і на цвяхи і навпаки. Деревина і цвяхи: а) споріднені товари; б) взаємозамінні товари; в) доповнюючі товари; г) товари гнучкого попиту.
5.До нецінових чинників сукупного попиту належать: а) зміни в продуктивності ресурсів; б)ефект багатства;в)зміни в економічній політиці; г) ефект відсоткової ставки.
6. Вкажіть правильне визначення підприємництва : а) взаємодія двох і більше господарських одиниць з метою отримання взаємної вигоди, що базується на письмовому договорі;
б) господарська діяльність, що приносить дохід або іншу вигоду;
в) ініціативна, самостійна діяльність громадян або їх об’єднань, спрямована на одержання прибутку в умовах ринкової економіки, що здійснюється на власний ризик і під власну майнову відповідальність.
7. Якщо економічне узагальнення ґрунтується на фактах, то такий метод аналізу є: а) описовим; б) гіпотетичним; в)дедуктивним; г) індуктивним.
8. Зростання урядових додатків спричиняє : а) зростання дефіциту бюджету; б) зростання сукупного попиту на ринку; в) збільшення національного продукту; г) усі відповіді правильні
Задачі.
9. Розрахуйте ВВП за таких умов: зарплата = 400 грн., споживчі видатки - 20грн., чисті інвестиції - 15 грн.,рентні доходи=20 грн., відсотки=40грн., змішаний дохід власників малого бізнесу =30грн.,трансферні платежі=80 грн.,девіденти=20грн.,нерозподілений прибуток корпорацій – 60 грн.,податок з прибутку корпорацій - 20 грн.,амортизація - 8 грн.,непрямі податки – 12грн., державні видатки - 500 грн.
10. У США грошова база В становить 300 млрд.$, норма резервування rr= 10% , коефіцієнт депонування сr= 40%. Обчислити грошовий мультиплікатор та пропозицію грошей.
1. Пропозиція, її фактори. Закон пропозиції.
Пропозиція – це кількість товару, яку продавці готові продати покупцю по певній ціні в конкретному місці і в конкретний час. Мінімальну ціну блага,при якій ще є бажаючі його продати, називають ціною пропозиції, а кількість блага, запропонованого до продажу за даною ціною, - величиною пропозиції. Слід розрізняти натурально – речову ( по асортименту) і вартісну (виражену в грошах, цінах ) форми товарної пропозиції. До товарної пропозиції відносяться всі товари, які знаходяться на ринку, включаючи товари в дорозі. Вона формується за рахунок обсягу і структури товарної продукції виробництва, товарних запасів і імпорту. Обсяг пропозиції у кожного виробника, як правило, змінюється в залежності від ціни. Якщо ціна виявиться низькою, то продавці запропонують мало товару, притримуючи частину його на складі. Якщо ж ціна буде високою, то вони запропонують ринку багато товару. Коли ж ціна суттєво виросте і виявиться дуже високою, то виробники постараються збільшити пропозицію товару, спробують збути навіть браковані вироби. Пропозиція товарів на ринку у багатьох випадках залежать від витрат виробництва – виробничі витрати, які багато економістів вважають найважливішим фактором, що впливає на пропозицію. Пояснюється це наступним чином. Виробник, якщо на нього не здійснюється економічний тиск, діє,зберігаючи свої власні інтереси, тобто прагне максимально отримати прибуток ( різницю між виручкою і витратами на виробництво.) Це значить, що приймаючи рішення про обсяг виробництва для пропозиції на ринок, виробник постійно вибирає такий обсяг виробництва, який забезпечує йому найбільший прибуток. За законом пропозиції, зміна ціни товару супроводжується відповідною зміною величини пропозиції. Але така залежність зберігається не завжди, а лише при умові незмінності інших, тобто нецінових факторів. У реальному житті ми досить часто бачимо, як при стабільній ціні змінюється величина пропозиції, чи зміна ціни пропозиції не супроводжується зміною її величини, або ціна і величина пропозиції змінюються у протилежних напрямках тощо. Ці та подібні факти свідчать про зміну самої пропозиції. Причиною цього явища виступає дія нецінових факторів пропозиції, які можна поділити на дві основні групи (за сферами дії факторів): фактори у сфері виробництва і фактори у сфері продажу благ. До нецінових факторів пропозиції, які діють у сфері виробництва, належать такі: 1. Зміна цін на ресурси. Між витратами виробництва і пропозицією існує тісний зв'язок, тобто зниження ціни на ресурси зменшить витрати виробництва і приведе до зростання пропозиції при тій же ціні. 2. Зміна технології. Вдосконалення технології означає, що застосування нових знань дає можливість ефективніше, тобто з меншими витратами ресурсів, виробляти одиницю блага. Тому при даних цінах на ресурси зменшаться витрати виробництва, що приведе до зростання пропозиції. 3. Зміна податків і субсидій. Виробники розглядають практично всі податки і платежі в бюджет як витрати виробництва. Тому зростання цих податків і платежів збільшує загальні витрати виробництва, що приводить до спаду пропозиції. Субсидії ж, навпаки, є антиподом податків, і вони, очевидно, прямо пропорційно пов'язані зі зміною пропозиції. Фактори, які діють у сфері продажу товарів, теж є три: 1. Ціни на інші блага. Ці ціни здатні суттєво змінити пропозицію даного блага. 2. Зміна кількості продавців. Очевидно, що пропозиція і кількість її продавців, перебувають у прямій залежності. Чим більше продавців, тим більшою буде пропозиція даного блага. 3. Очікування виробників або продавців. Очікування зміни ринкової кон'юнктури в майбутньому теж суттєво впливають на рівень пропозиції в даний час. Проте спрогнозувати наслідки таких очікувань досить важко. З одного боку, очікування зростання найближчим часом ціни певного блага суттєво зменшить бажання продавати благо за існуючою на даний момент ціною, що приведе до зниження поточної пропозиції. Проте, з іншого боку, подібні очікування можуть посприяти нарощуванню потужностей з виробництва даного блага, а також переливання сюди капіталів із менш перспективних галузей, що викличе зростання пропозиції. У процесі вивчення залежності попиту від рівня цін було обґрунтовано закон пропозиції. Закон пропозиції — із зростанням цін виробники пропонують більше товарів, а із їх зниженням — менше. Залежність між обсягом пропозиції товарів та його ціною виражається кривою пропозиції. На ринку складається певне співвідно- шення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати покупцям. Цю залежність можна також зобразити графічно, застосувавши систему координат. Нехай вісь абсцис (Q) служить для позначення товару, який доставлений на ринок, а вісь ординат (Р) служить для позначення руху ціни. Крива пропозиції показує, яку кількість продукції готові продати виробники по різних цінах в даний момент. На графіку крива пропозиції представляє собою плавно вигнуту криву, яка піднімається вверх. Цю залежність Антуан Огюстон Курно описав математично у вигляді формули : S =АР, де S – пропозиція; Р – ціна;/- функція , і назвав її законом зміни пропозиції. На макрорівні говорять про індивідуальну пропозицію ( окремих виробників на приватному, окремому ринку) і ринкову пропозицію ( сумарна пропозиція всіх продавців для кожної ціни товарів).
Суть ринкової економіки, принципи її функціонування.
З давніх-давен ринком називали певний простір (територію, площу), де відбувалася купівля-продаж товарів. Цим місцем могли бути торговельний зал, територія сільського чи міського ринку (не випадково слово ринок у багатьох асоціюється зі словом базар), територія адміністративного району, держави або групи держав. З цього погляду розрізняють місцевий, регіональний і світовий ринки. Хоча таке тлумачення ринку є частково справедливим, та було б неправильно зводити ринок тільки до місця обміну товарів. Насправді ж ринок - це поняття більш містке. Нині ринок — це не тільки крамниці, ярмарки, супермаркети, універсами, різні лотки, де продають товари ши рокого вжитку. Є ринки, де продають різні цінні папери (акції, облігації, сертифікати) — фондові біржі. Величезні кількості сільськогосподарських продуктів, металів, енергоресурсів тощо продають за стандартними цінами на товарних біржах. Велико масштабні торговельні угоди укладають по телефону, у системі Інтернет чи через мережу багаторівневого маркетингу, коли взагалі продавець і покупець не бачать один одного. З огляду на це часто зникає потреба в конкретному місці для зустрічі продавців та покупців. Отже, ринок – це сукупність операцій купівлі-продажу товарів і послуг. Головним механізмом, що дає змогу узгодити дії суб’єктів ринкової економіки, є система цін, або ринковий механізм. Рішення, які ухвалюють покупці й продавці продуктів, реалізуються через систему ринків. Ринковий механізм встановлює загальну рівновагу цін і вирішує три проблеми організації економіки : що? як? і для кого?.
Проблему що виробляти? визначають купівельні рішення споживачів, а не парламент чи уряд. Попит споживачів відіграє вирішальну роль у визначенні видів і кількості продуктів, що виробляються. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво продуктів і, навпаки, зменшення попиту звужуватиме виробництво продукту.
Проблему як виробляти? визначає конкуренція між виробниками. Вона пов’язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, з технологією виробництва та фірмами, які виробляють продукцію кожної галузі.
У ринковій економіці застосо вують ті технології, які забезпечують мінімальні витрати. Отже, ціни — це сигнал, що допомагає визначити відповідну технологію: вибирають ті технології, які забезпечують мінімізацію витрат.
Вирішення проблеми для кого? виробляти товари пов'язане з грошовими доходами споживачів. Грошовий дохід споживача залежить від кількості різних ресурсів — праці, землі й капіта лу, які одержувач доходу постачає на ринок ресурсів, і від цін на них.
Економічною наукою сформульовано такі ознаки "вільного ринку":
• наявність великої кількості учасників конкуренції; віль ний доступ до ринку, як і вільний вихід з нього; відсутність державної власності;
•абсолютна мобільність усіх видів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що забезпечує можливість вільного пере розподілу ї їх між різними виробництвами і галузями економіки;
• однорідність виробів на ринку;
•поінформованість кожного учасника ринку про попит, пропозицію, ціни, прибуток тощо;
• відсутність будь-якої монополії, а також інфляції, безробіття, надвиробництва.
Безперечно, вільний ринок — абстракція, ідеальний образ ринкової економіки: такого ринку ніде не було і не може бути. Проте будь-якому реальному ринку властиві ті чи інші елемен ти вільного ринку. У реальній економіці можуть бути відхилен ня від ідеальної моделі. І вони допустимі для ринкової економіки доти, доки ці відхилення не торкаються найважливішого у ринковій економіці - ринкового механізму, тобто доки ціни формуються впливом попиту і пропозиції.
Для розуміння роботи ринкової економі ки треба ознайомитися передусім з її інституційними механізмами (принципами). Інституційний механізм - це практика, традиція або звичай, що є матеріальним і стійким елементом у житті чи культурі якоїсь організованої групи. Деякі економічні інститути засновані на традиціях, а інші вводяться через законодавчі акти.
Найважливішими і типовими для ринкової економіки є такі інституційні механізми (принципи): приватна власність; еконо мічна свобода; особиста заінтересованість, конкуренція; обмежене управління.
У ринковій економіці ресурси (чинники виробництва) — земля, праця, капітал - перебувають переважно у власності приватних осіб (домогосподарств) та інституцій, але не уряду. Тут є також певні права, пов'язані з власністю, як от право набу вати власність, право контролювати, право купувати чи про давати, право дарувати тощо. Права власності найсуттєві ші, оскільки заохочують інвестиції, обмін та економічне зро стання. Без права власності люди змушені були б витрачати чи мало зусиль та ресурсів, аби захистити й зберегти свою власність.
З приватною власністю тісно пов'язаний інститут економічної свободи. Про ринок можна говорити тоді, коли всі складові тріади ринку (попит, пропозиція і ціна) формуються вільно. Це потребує, аби люди в економіці мали широкий діапазон свободи: над виробниками не повинні бути директивні роз порядження; покупці не повинні бути обмежені у своєму вибо рі різними адміністративними квотами, а керуватися тільки власною купівельною спроможністю, що визначена власністю і доходами; ціни не може запроваджувати держава, вони повинні формуватися під впливом вільної гри попиту і пропозиції.
Складовими еко номічної свободи є: свобода підприємництва; свобода споживання; свобода переміщення ресурсів між різними галузями економіки; свобода ціноутворення.
Свобода підприємництва означає право кожної особи займа тися економічною діяльністю у будь-який спосіб, що її приваб лює. Власники ресурсів і грошей використовують їх на свій розсуд. Вважають, що людина обере ту галузь діяльності, де вона досягне найбільшого успіху і принесе зиск собі особисто, а, отже, і найбільшу користь суспільству.
Економічна свобода передбачає не тільки можливість займатися будь-якою господарською діяльністю, а також і свободу споживання, так званий суверенітет споживача.
Свобода переміщення ресурсів між різними сферами і галу зями застосування означає, що це повинно відбуватися на засадах економічних обставин, а не внаслідок адміністративних, командних рішень. У ринковій економіці переміщення ресурсів відбувається під впливом цін, зміни попиту і пропозиції.
Важливим інститутом ринкової економіки є свобода ціно творення. За ринкової економіки люди й фірми у більшості випадків ухвалюють економічні рішення на підставі цін, цінових відношень та зміни цін. Прибуток, що зале жить від ціни продажу товару та витрат на його виготовлення, інформує виробників, що люди купують. У ринковій економіці ціни визначають не якимись адміні стративними інституціями, а під впливом попиту і пропозиції на ринку.
Ринкова економіка ґрунтується на особистій заінтересовано сті (особистому зацікавленні), що є внутрішнім мотивом і рушійною силою ринкової економіки. Для споживачів особис тим інтересом є максимізація корисності, для виробників – максимізація прибутку. Кожна людина й господарська ланка намагаються робити те, що їм вигідно: власники ресурсів прагнуть продати їх у користування за найвищу ціну; фірми бажають отримати найбільший прибуток; споживачі розподіляють свої доходи так, аби дістати максимальну користь від споживання.
Особистим інтересом для бізнесу є прибуток. У при ватному підприємництві прибуток потрібний для виживання, бо він є заробітком власника капіталу. Якщо бізнес не дає при бутку, то його власник рано чи пізно стане банкрутом, втратить власність на засоби виробництва і перестане бути самостійним виробником. Тому прибуток — це своєрідний тест на те, варто чи не варто виробляти той чи інший товар, бути чи не бути виробнику.
Конкуренція передбачає розпорошення економічної влади все редині двох складових економіки - наяв ність на ринку значної кількості продавців та покупців кон кретного продукту або ресурсу. Конкуренція наявна на ринку доти, доки жоден із продавців або покупців чи їхні невеликі групи не можуть маніпулювати ринком для власної вигоди. За великої кількості на ринку певного продукту продавців кожен з них забезпечує таку мізерну частку загального обсягу про дукції, що практично не в змозі вплинути на пропозицію, а, й на ціну продукту. Це ж стосується і споживачів, які ви вчають попит на ринку. Покупців на ринку багато, і вони діють незалежно один від одного. Отже, окремі покупці також не можуть впливати на ціну, маніпулювати ринком.
Ринкова економіка сприяє ефективному використанню ре сурсів, вона самодостатня і саморегульована. Тому, щоб ринок функціонував ефективно, він повинен діяти вільно ("вільний ринок").
Держава в такій економіці повинна дотримуватися принципу невтручання в господарську діяльність. Цей принцип випливає з припущення, що люди розумніше і краще захищають свої власні інтереси, ніж це могла б робити держава.
Інфляція та безробіття. Крива Філіпса
Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. У світі немає країни, де б у другій половині 20 століття не існувало інфляції. Вона як би прийшла на зміну колишньої хвороби ринкової економіки, яка стала явно слабшати ,- циклічним кризам.
Інфляція – це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції. У буквальному перекладі термін " інфляція" означає "здуття", тобто переповнення каналів оббігу надлишковими паперовими грошима, які не забезпечені відповідним зростанням товарної маси. Лаконічно інфляції можна дати ще й таке визначення : інфляція – це підвищення загального рівня цін.
Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношен- ню до товарів, послуг та іноземних валют, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. Деякі вчені – економісти до цього переліку включають ще й золото, надаючи йому як і раніше, значення загального еквівалента. Зазвичай інфляція має у своїй основі не одну, а кілька взаємозалежних причин, і виявляється вона не тільки в підвищенні цін – поряд з відкритою ціновою, має місце прихована, або пригнічена інфляція, яка проявляється ,перш за все, в дефіциті,погіршенні якості товарів. Сучасна інфляція має ряд відмінних особливостей : якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз – повсюдний, всеосяжний; якщо раніше вона мала періодичний характер, то зараз – хронічний. Сучасна інфляція відчуває вплив багатьох факторів, як грошових так і негрошових. Інфляція зазвичай вимірюється індексом споживчих цін (ІСЦ), який одночасно свідчить про зміну рівня життя населення. Вихідним для ІСЦ є "споживчий кошик" – набір товарів і послуг, що купуються середньостатистичним міським жителем протягом того чи іншого проміжку часу ( квартал, місяць, рік). Вартість кошика за минулий рік, місяць береться за базу, тобто відправну точку при вимірі інфляції. Інфляцію ділять на класичну і сучасну. Класична мала місце в 17- 19 століттях і характерною рисою її був тимчасовий характер. Вона виникала в надзвичайних ситуаціях, переважно під час війни, коли держава фінансувала військові фінансові витрати за допомогою друкарського верстата. Класична інфляція, як правило, була гіперінфляцією. Сучасна інфляція ділиться на декілька видів .З позиції зростання цін розрізняють: а) повзуча (помірна) інфляція , для якої характерно відносно невисокі темпи зростання цін, приблизно до 10 % на рік. Такого роду інфляція властива більшості країн з розвиненою ринковою економікою, і вона не представляється чимось незвичайним.
б) галопуюча інфляція, при якій характерний ріст цін від 20 % до 200% на рік. Вона є вже серйозною напругою для економіки, хоча зростання цін ще не важко передбачити і включити всі параметри угод і контрактів. в) гіперінфляція найбільш згубна для економіки і являє собою астрономічний ріст кількості грошей в обігу, і як наслідок – катастрофічне зростання товарних цін. В окремих випадках з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют. Гіперінфляція наносить дуже сильну шкоду населенню, руйнує національ- ну економіку. Як висновок, можна відзначити, що інфляція – це знецінення паперових грошей внаслідок випуску їх в обіг в розмірах, що перевищують потреби товарообігу, що супроводжується зростанням цін на товари і падінням реальної заробітної плати. Безробіття – це соціально – економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів і послуг. У реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.. Безробіття являється невід'ємною властивістю ринкової економіки господарю- вання. Число безробітних значно зростає в періоди криз і зменшується в періоди підйомів економіки. Попит на робочу силу залежить від величини капіталу, який витрачається на робочу силу. Відносне скорочення цього капіталу спричиняє відносне скорочення попиту на робочу силу. Накопичення капіталу веде до залучення у виробництво все меншої кількості додаткової робочої сили. Зростання технічної оснащеності, яка охоплює нові капітали, поширюється в подальшому і на старі капітали. Кожний капітал з плином часу повинен оновлюватися, так як всі елементи основного капіталу кінець кінцем зношуються. Але при оновленні старого капіта- лу, його технічна частина зазвичай не залишається незмінною, вона підвищується. Це веде до абсолютного скорочення попиту на робочу силу, до витіснення з виробництва частини раніше зайнятих робітників. Освіта і зростання безробіття представляють собою специфічний закон народо- населення. Суть цього закону полягає в т ому, що наймана робоча сила, сприяючи зростанню прибутку, створює джерело для накопичення капіталу, а останній – через механізм росту технічної будови капіталу - породжує промислову армію безробітних. У зв’язку з цим, безробітні представляють собою відносне перенасе- лення. Робоча сила стає надмірною по відношенню до попиту, який висунений до неї. Це зовсім не означає, що є абсолютний надлишок населення . Корінна причина безробіття – зростання технічної будови капіталу, а промислова резервна армія є породженням накопичення капіталу в умовах ринкової економіки. Основні види безробіття слідуючі : а) поточне, бо фрикційне безробіття – це коли люди втратили роботу, але незаба- ром знайдуть нову. Можна сказати так:"Сьогодні зайнятий, завтра роботи немає, а післязавтра знову зайнятий". Відбувається пошук нового, кращого місця праці. Цей вид безробіття не представляє собою серйозної проблеми, оскільки відобра- жає звичайне поточне безробіття.; б) структурне безробіття – це безробіття, яке виникло в результаті неспівпадан- ня пропозицій і попиту за кваліфікаціями та спеціальностями внаслідок відсталос- ті кваліфікаційно- освітньої системи трудових ресурсів. Структурне безробіття є важкою формою безробіття, тому що витрати на його усунення, ( витрати на пере- кваліфікування людей, створення установ щодо підвищення або зміни кваліфіка- ції, а також зміна самої освіти), дуже високі. З часом у структурі споживчого попиту й у технології відбуваються важливі зміни, які, в свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професій зменшується, або зовсім припиняється, а попит на інші професії, включаючи нові, які раніше не існували, збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила реагує повільно і її структура повністю не відповідає новій структурі виробництва. В результаті виявляється, що в деяких робочих немає таких навичок, які можна швидко продати; їхні навички та досвід застаріли і стали непотрібними через зміни в технології та характері споживчого попиту.; в) циклічне безробіття викликається спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупних споживчих інвестиційних витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість населення скорочується, а безробіття зростає. ; г) приховане безробіття, або неповна зайнятість: це коли люди зайняті неповний робочий день , або перебувають у вимушеній відпустці і т.д. До цього виду безробіття схильні власники дрібних підприємств ,які отримують дохід нижче рівня середньої заробітної плати і вони готові в будь- який час покинути своє підприємство.;
д) застійне безробіття. Воно включає в себе людей, які перш за все не працюють на фабриках і заводах, а у себе вдома. Працівники домашньої системи повністю зайняті тільки в певні сезони, а весь інший час вони є безробітними . Іще на початку ХХ ст. економісти розкрили взаємозв’язок між інфляцією та безро- біттям. Статистичні дані показували, що у фазі піднесення рівень безробіття знижувався, а темп інфляції, навпаки, зростав. Протилежний хід подій простежу- вався у фазі спаду – рівень безробіття зростав, а інфляція знижувалася. Лише у 1958 р. новозеландський економіст А. Філіпс опублікував статтю про взаємозв'я- зок між величиною зарплати та рівнем безробіття. Він виявив, що заробітна плата завжди зростала, коли безробіття було малим. Зі зростанням рівня безробіття темпи приросту зарплати уповільнювалися. На підставі статистичних даних Філіпс побудував криву, що відображала несподівано стійку обернену залежність між темпами зростання зарплати та рівнем безробіття у Великій Британії упродовж 1861-1957 рр. По вертикальній осі Філіпс відклав темпи зростання номінальної зарплати, а по горизонтальній – рівень безробіття. Точка ,в якій крива перетинала вісь абсцис, відповідала рівню безробіття, за якого рівень цін на ринку праці незмінний. Ця крива не перетинає вісь ординат,бо досягти абсолютного рівня зайнятості, тобто відсутності безробіття, практично не можливо. В короткостро- ковому періоді між рівнями інфляції та рівнями безробіття існує обернена залежність, яка має назву кривої Філіпса. Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів:• очікуваної інфляції;• циклічного безробіття, тобто відхилення фактичного рівня безробіття від його природного значення;• шокових змін пропозиції.Три зазначені фактори зводяться воєдино у рівняння кривої Філіпса: /Зауважимо, що перед показником циклічного безробіття стоїть знак "мінус": при високому рівні безробіття спостерігається тенденція до зменшення темпів інфляції. Крива Філіпса стабільна , якщо в національній економіці існує інерційний, тобто з року в рік однаковий, темп інфляції. Цей темп підтримується доти, доки немає збурень у сукупному попиті чи сукупній пропозиції. Незалежно від темпів зростання цін рівень безробіття прямує до свого природного рівня.
Вибір між інфляцією та безробіттям існує лише у короткостроковому періоді. У довгостроковому можливість такого вибору зникає. У результаті довгострокова крива Філіпса має вигляд вертикальної прямої, інакше кажучи, показує відсутність залежності між рівнем інфляції і природним рівнем безробіття.
/
Y — ВВП
/ — відсоткова ставка
/ — попит
v — пропозиція
Тести:
4.Коли збільшується попит на деревину, зростає попит і на цвяхи і навпаки. Деревина і цвяхи: в) доповнюючі товари. Товари , що доповнюють один одного у використанні, називаються доповнюючі товари , або товари – компліменти ( в нашому випадку деревина – цвяхи). 5.До нецінових чинників сукупного попиту належать: в) зміни в економічній політиці. Збільшуючи державні закупки уряд збільшує сукупний попит і зміщує його криву вправо. Підвищуючи податок з громадян, уряд зменшує безподатковий дохід домогосподарств, викликає зменшення споживчих витрат і сукупного попиту, що зміщує його криву вліво. Піднімаючи податки на прибуток підприємств, уряд викличе зниження очікуваної норми чистого прибутку від інвестицій. Це зменшить інвестиційний компонент сукупного попиту, що змістить його криву вліво. Важливим елементом економічної політики держави є монетарна політика Нацбанку, зміни в якій теж впливають на сукупний попит. Так, заходи Нацбанку зі збільшення грошової маси в економіці підвищують сукупний попит і зміщують його криву вправо. Заходи Нацбанку зі скорочення грошової маси зменшують сукупний попит і зміщують його криву вліво. 6. Вкажіть правильне визначення підприємництва : в) ініціативна, самостійна діяльність громадян або їх об’єднань, спрямована на одержання прибутку в умовах ринкової економіки, що здійснюється на власний ризик і під власну майнову відповідальність. Легальне визначення поняття "підприємництво" сформульовано у статті 1 Закону України "Про підприємництво": підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. 7. Якщо економічне узагальнення ґрунтується на фактах, то такий метод аналізу є: г) індуктивним. Реальні факти є передумовою для формулювання нових теорій або гіпотез. У цьому випадку використовується індуктивний метод - рух від окремого до загального, або від фактів до теорії. Це означає, що вчений-економіст накопичує факти з метою виведення з них теорії чи принципів. 8. Зростання урядових додатків спричиняє : г) усі відповіді правильні Дисбаланс між доходами і витратами є причиною дефіциту бюджету. Дефіцит бюджету – це перевищення витрат державного бюджету над його доходами. Зростання урядових видатків викликає слідуючу реакцію : сукупний попит зростає, виробництво розширяється, доходи збільшуються, безробіття скорочується. Розв'язки задач: 9. Розрахуйте ВВП за таких умов: зарплата = 400 грн., споживчі видатки - 20грн., чисті інвестиції - 15 грн.,рентні доходи=20 грн., відсотки=40грн., змішаний дохід власників малого бізнесу =30грн.,трансферні платежі=80 грн.,девіденти=20грн.,нерозподілений прибуток корпорацій – 60 грн.,податок з прибутку корпорацій - 20 грн.,амортизація - 8 грн.,непрямі податки – 12грн., державні видатки - 500 грн.
Розв’язок задачі:
Дану задачу розраховуємо розподільчим методом . При розрахунку ВВП цим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й не прямі податки на бізнес), які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП розподільчим методом, потрібно знайти суму таких його складових: 1) амортизаційні витрати; 2)чисті непрямі податки на бізнес; 3) винагорода за працю ; 4) рентні платежі ;5) чисті проценти ; 6) дохід від власності ; 7) прибуток корпорацій . Таким чином, за умовами даної задачі ВВП становитиме : ( 8 грн.+12 грн.+400 грн.+20 грн+40грн.+30 грн.+60 грн+20 грн +20 грн = 610 грн. 10. У США грошова база В становить 300 млрд.$, норма резервування rr= 10% , коефіцієнт депонування сr= 40%. Обчислити грошовий мультиплікатор та пропозицію грошей. Розв'язок задач і. Обсяг пропозиції грошей перебуває у прямій залежності від обсягу грошової бази і в оберненій залежності – від коефіцієнта депонування ( сr) та норми резервування (rr). Коефіцієнт пропорційності між пропозицією грошей і грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора, або мультипліка- тора грошової бази (money multiplier – mm) і визначається він за формулою: m = (сr+1)/(сr+rr).
m =( 0,40 +1) / (0,40 + 0,10)=2,8 . Пропозицію грошей можна визначити за формулою : Ms = m х B ;
Ms = 300,0 х 2,8= 840 млрд.$
Список використаної літератури:
[1 ]
1.Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. –Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.
2. Комарницький І.Ф., Чернівці, 2006. – 334с.
[2]
1. Основи ринкової економіки, за редакцією Летюха В.М. Київ, "Вища школа",1997 рік;
1. Основи економічної теорії, за редакцією Мочерного С.В Тернопіль- АТ " Тарнекс",1993 рік.
[3]
1. Економіка України, за редакцією Заболоцького Ю.Ф.- Львів, 1997 рік;
2. Круш П.В., Клименко О.В. Інфляція: суть, форми та її оцінка. Навчальний посібник – Київ, Центр учбової літератури, 2010 рік - 288 с.
1. Основи економічної теорії, за редакцією Мочерного С.В Тернопіль- АТ " Тарнекс",1993
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора