Прогнозування, оцінка наслідків і збитків при аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів. Курсова робота з Цивільна оборона. Робота № 524080

Прогнозування, оцінка наслідків і збитків при аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2013

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Цивільна оборона

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти та науки України Національний університет “Львівська політехніка” КУРСОВА РОБОТА з курсу: “ Цивільна оборона“ на тему: “Прогнозування, оцінка наслідків і збитків при аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів” ВСТУП На об’єктах господарювання є багато хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин, і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими отруйними речовинами (НХР). Певні види НХР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об'єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом. Водень хлористий – HCl, сильна одноосновна кислота. «Димна» на повітрі, їдка рідина. Максимальна концентрація при 20 ° C дорівнює 38% за масою, щільність такого розчину 1,19 г/см. Солі соляної кислоти називаються хлоридами. Застосовують в гідрометалургії і гальванопластиці для очищення поверхні металів при спаюванні, для отримання хлоридів цинку, марганцю, заліза та ін металів. В суміші з ПАР використовується для очищення керамічних і металевих виробів від забруднень і дезінфекції. Соляна кислота при попаданні на шкіру викликає сильні опіки. Особливо небезпечне потрапляння в очі. При відкриванні судин з соляною кислотою в звичайних умовах утворюється туман і пари хлороводню, які подразнюють слизові оболонки дихальних шляхів. I. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ, ЯКА СКЛАЛАСЯ НА ОГД У НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ 1.1.Оцінка хімічної обстановки 1. Визначення глибину зон можливого забруднення Г.Для цього: а) визначаємо еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі: 0.28·0.3·0.23·0.6·27=0.31 т. де К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР ( табл.1); К3 - коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози інших НХР (табл.1); К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери: при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0.23 і при конвекції К5=0.08; К7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури ( табл.1); Q0 - кількість викинутої НХР б) визначаємо глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР ( Г1). Глибина зони зараження первинною хмарою НХР визначається залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру. Для значень еквівалентної кількості речовини, які не наведені в табл. 2, Г1 визначається інтерполяцією двох найближчих значень. Qe1=0.31 т, Vв=3м/с; Г1= 0.68+(1.53-0.68)(0.31-0.1)/(0.5-0.1) = 1,13 км. в) визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі: Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4 ∙K6 ∙K7∙Q0 / h∙ d де: К2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей НХР (табл. 1); К4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру; К6 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії та тривалості випаровування речовини; d - густина НХР, що розлилася, т/м3 ( табл. 1 ); h – товщина шару розлитої НХР, м (при вільному розливі h=0.05 м). К6=N0.8 при N<Т і К6=Т0.8 при N>T де: N - час після аварії, на який оцінюється обстановка (год), Т – тривалість випаровування речовини, (год). N=1 год; 0.05∗1.191 0.037∗1.67∗0.6 =2.6 год;!!! N<Т, К6=N0.8 = 10.8 =1; Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4 ∙K6 ∙K7∙Q0 / h∙ d = (1-0.28)∙0.037∙0.3∙1.67∙1∙0.6∙27/1.191∙0.05= 3.63 т.!!! г) для знайденої величини Qe2 визначаємо глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою (Г2 ): Qe2=3.63 т, Vв=3м/с; Г2= 3.99+(5.34-3.99)(3.63-3)/(5-3) = 4.43 км.!!! д) повна глибина зони зараження Гп , що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою: ГП = Г1(2) + 0.5 ∙ Г2(1) = 4.43 + 0.5*1.13 = 5 км.!!! е) Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється змаксимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп’ , що визначається за формулою: Г 'П = N · VП = 1*18 =18 км. де: N - час від початку аварії, год ; VП - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря, км/год. За кінцеву розрахункову глибину зони зараження (Г) приймаємо менше з величин Г п і Г′п. Г= min (Г п ; Г′п) = 5 км. 2) Визначаємо площу зони можливого зараження хмарою НХР: SМ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ (ГП)2 ∙ φ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ 52 ∙ 45 = 9.81 км2.!!! де: φ - кутові розміри зони можливого зараження, град. 3) Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою: SФ =К 8 · (ГП) 2 · N 0. 2 = 0,133 ∙ 52 ∙ 10.2 = 3.33 км2.!!! де: К8 - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - К8=0.081, при ізотермії - К8=0.133, при конвекції - К8=0.235). 4) Час підходу хмари НХР до заданого об’єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою: t = x / VП , де: x - відстань від джерела зараження до заданого об’єкту (км). х = ГП/2 = 5/2 = 2.5 км.!!! t = x / VП = 2.5/18 = 0.13 год = 8хв 20 сек.!!! 5) Час перебування людей в засобах захисту шкіри: Т=3 год. 6) Можливі втрати робітників і службовців на ОГД визначаються: При 100% забезпеченні засобами ЗІЗ: На відкритій місцевості 260*0.1=26. У будівлях 260*0.04=11. Орієнтована структура втрат: 26*0.025=7 11*0.025=3 26*0.04=11 11*0.04=5 26*0.035=10 11*0.035=4 Таблиця 1 Результати оцінки хімічної обстановки Джерело зара-ження Тип НХР Кількість НХР, т Глибина зони зараження, км Площа зони можливого хімічного зараження, км2 Площа зони фактичного хімічного зараження, км2 Час підходу зараженого повітря до заданого об’єкту, год Тривалість уражаючої дії (випаро-вування) НХР, год Можливі втрати від дії НХР, чол. Зруйновано ємність з НХР на ХНО HCl 27 5 9.81!!! 3.33!!! 0.13!!! 3 Відкр.: 26 Будівл.: 11 II.ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ 2.1. Оцінка захисної споруди за вмістимістю Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання. Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ : а) площа підлоги: - 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ); - 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок; б) внутрішній об’єм приміщень- не менше 1.5 м3/людину; в) висота приміщень не більше 3.5 м: - при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка; - при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні; г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені; д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%. Розрахунок сховища Площа приміщень (м2): Основні: а) приміщення для укриття людей - 125; б) пункт управління – 6; в) медичний пункт – 5; Допоміжні: д) санітарні вузли – 13; е) для зберігання продуктів – 6; ж) для фільтровентиляційного обладнання – 32; 1. Визначаємо площу основних і допоміжних приміщень. Загальна площа основних приміщень: = 125+6+5= 136 . де: N - кількість основних приміщень; Si - площа і-того приміщення. Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер): де: М - кількість допоміжних приміщень; Sj - площа j-того допоміжного приміщення в зоні герметизації. 2. Визначаємо вмістимість сховища за площею: Висота сховищ h=2.8 м. Отже, ліжка двоярусні. = 136/0.5=272 чол. 3. Визначаємо вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації: = 187*2.8/1.5 = 350 чол. де: h - висота приміщення, м; 1.5 - норма об’єму на людину, м3. Порівнюючи дані вмістимості за площею Мs та за об’ємом Мv , визначаємо фактичну (розрахункову) вмістимість Мф . Мф = 272 чол. 4. Визначаємо показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості): = 272/260=1.04 ˃1. Укриття забезпечується у будь-яку зміну. 2.2. Оцінка захисних властивостей сховища від можливого радіоактивного ураження Товщина матеріалів перекриття (см): а) бетон – 12; б) кладка бутова – 18; в) дерев`яні матеріали – 10. Визначаємо ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою: = 1*= 62.9. де: hi - товщина і-того захисного шару сховища; Кр - коефіцієнт що враховує умови розміщення сховища (табл. 8), беремо Кр=1; d - товщина шару половинного послаблення і-того захисного шару. < 1000 , тому необхідно підсилювати перекриття. Збільшимо товщину кожного матеріалу на 10 см. = 1*= 1116.68˃1000. 2.3. Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. Під час оцінки систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити неперервне перебування людей в сховищах не менше двох діб. В даній роботі розглядається оцінка повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей. Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду: а) за режимом I - 8, 10, 11, 13 м3/год/людину - відповідно до 200 С (I кліматична зона), 20 - 250 С (II зона), 25 - 300 С (III зона), більше 300 С (IV зона). б) за режимом II - 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину - що працює на пункті управління (ПУ). В даний час промисловістю виготовляється фільтровентиляційні комплекси ФВК-I і ФВК-II. У сховищах великої вмістимості, крім цих комплексів встановлюють електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2, ЕРВ-72-3 , які працюють тільки в режимі I. Використовується ФВК-II та ЕРВ-72-3. Продуктивність (W заг) фільтровентиляційного комплексу ФВК-II в режимі I - 1200 м3/год, в режимі II - 300 м3/год; ЕРВ-72-3 - 1300 –1800 м3/год (працює тільки в режимі I). ФВК-II забезпечує роботу в режимі III. За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70(для 150 чол. регенерація можлива 6 годин). Послідовність оцінки : Визначаємо необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II: Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м3/год; Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м3/год/людину. Режим I: Режим II: III режим забезпечує установка, яка розміщена у ФВК-2. 1 шт ФВК-2 забезпечує чистим повітрям 150 чоловік впродовж 6 год.. Отже, 272 чоловіки дана установка може забезпечити чистим повітрям впродовж 3 год 18 хв. Визначаємо показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II: Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична вмістимість сховища. Режим I: = 313/272=1.15˃1. Режим II: = 150/272=0.55˂1. Оскільки в режимі II Кж ˂1, то треба збільшувати кількість вентиляторів. Додамо ще один ФВК- II. Режим II: = 300/272=1.11 ˃1. III.ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК - радіус сектора рівний Гп = 5 км; - φ=45( при швидкості вітру 3 м/с; Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається у зону можливого зараження і орієнтована по азимуту вітру в даний момент часу. Визначають площу розливу НХР, а також радіус площі розливу: (м2) !!! ; м.!!! 1. Знаючи площу зони фактичного зараження, яка має форму еліпса, визначаємо розміри цього еліпса. S =πab, де π=3,14 , а=Гп/2=5/2=2,5 км, b-мала піввісь. Довжина еліпса дорівнює величині Гп =5 км . Ширина еліпса: B=2b=4Sф/πГп =4*3.33/(3.14*5) = 0,85 км.!!! 2. На координатах позначаю центр аварії і наношу площу розливу Sр (суцільною лінією). 3. Біля кола роблю пояснюючий напис ( у чисельнику - вид НХР і її кількість, а у знаменнику - час, дата аварії). 4. Від центру аварії в орієнтованому напрямку проводжу вісь прогнозованих зон зараження. 5. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гп і В) еліпса зони фактичного зараження, будую його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховую. 6. У верхній лівій частині карти чи схеми вказую метеоумови. На рис. 1 представлено зону хімічного зараження НХР. ІV ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ОГ За результатами оцінки хімічної обстановки, яка виникла на ОГД в результаті аварії, враховуючи наявність колективних засобів захисту на підприємстві, розробляються заходи, направлені на захист персоналу. Вони передбачають: Дії чергового диспетчера. Черговий диспетчер ОГД отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ОГД, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади , компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (далі – оперативний черговий), міський (районний) відділ внутрішніх справ, а також спеціальні (аварійно-рятувальні) служби, що залучаються при аварії з НХР, та керівників (чергових диспетчерів) підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення. Оповіщення на ОГД організується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999р. №192 „Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях”. На ОГД створюються локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з регіональними системами централізованого оповіщення. Оповіщення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляцій та телебачення. Термінова інформація, що передається територіальними органами ЦО, НС та ОГД передається уривчастим звучанням електросирен на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення, яке означає ”Увага всім!”. Тексти звернення до населення передаються державною і мовою, що є найбільш поширеною серед населення в цьому регіоні. Порядок дій оперативних чергових визначається інструкціями та планами реагування на надзвичайні ситуації. Для виконання завдань під час виникнення аварії з НХР на робочому місці чергового диспетчера ХНО мають бути розроблені такі документи та технічні засоби: інструкція черговому диспетчеру ОГД про порядок дій у разі виникнення аварії з НХР (розробляється керівником ОГД з урахуванням особливостей об'єкта і затверджується начальником спеціального уповноваженого територіального органа виконавчої ради, до компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, на території якого знаходиться ОГД); табло чергового диспетчера ОГД; текст звернення до персоналу об’єкту та осіб, яких сповіщає черговий диспетчер; засоби індивідуального захисту. На території ОГД повинен бути встановлений покажчик напрямку вітру, який можна побачити з робочого місця чергового диспетчера. Підприємства, які зберігають НХР в ємностях з одиничним максимальним об'ємом більше 30 тонн, повинні мати метеостанцію або прилад для автоматичного визначення напрямку та швидкості вітру. Для звернення уваги персоналу ОГД та населення навколо об'єкту в разі виникнення аварії з НХР на території ОГД встановлюється сирена, яку в цьому разі вмикає черговий диспетчер. 2. Дії начальників служб ЦО на ОГД. Дії начальника ЦО після отриманням інформації про загрозу та виникнення НС: віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта; доповідь начальнику ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи; прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС; практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності); щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції. Дії начальника штабу ІДО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС: постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район (місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування; інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС; уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах; проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі; підготовка пропозицій щодо першочергових робіт; уточнення питань взаємодії; при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва. Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів (начальників служб ЦО) об'єкта. 3. Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ і т.п. Дегазація проводиться трьома способами: 1. Механічний спосіб – видалення зараженого шару на глибину проникнення НХР. Дегазація механічним шляхом проводиться в такий спосіб: відділяється заражений шар землі, снігу, фуражу, продукту. Ґрунт, звичайно, знімають на глибину 10 см, сніг – 20–25 см. В окремих випадках заражену ділянку засипають землею, піском, торфом, роблять настил з колод, дошок, гілок. 2. Фізичний спосіб – розкладання НХР за допомогою високих температур, видалення розчинниками. При фізичному способі верхній шар пропалюють паяльною лампою або спеціальними вогнеутворюючими пристосуваннями. З розчинників використовують дихлоретан, чотирхлористий вуглець, бензин, гас, спирт. 3. Хімічний спосіб – нейтралізація або розкладення НХР хімічними засобами. Різні види НХР знезаражуються різними речовинами. Дегазуючими – називають речовини, які вступаючи у взаємодію з НХР, руйнують їх та утворюють нетоксичні з'єднання. З хлористих препаратів застосовують хлорне вапно у вигляді порошку, водної кашки (на 1 л води 2 кг хлорні вапна) або розчину (4% активного хлору); водну кашку гіпохлориду кальцію – ДС–ГК (на 4 л води 1 кг гіпохлориду кальцію ); ДТС–ГК (на 10 л води 1 кг гіпохлориду кальцію); 2–5 % водний розчин хлораміну. Слід пам'ятати, що водні кашки хлорного вапна і 2,3 основної солі гіпохлориду кальцію готують безпосередньо перед застосуванням. У деяких випадках використовують луги: водний розчин гідрооксиду калію КОН або гідрооксиду натрію NaOH у концентрації до 10%; 20–25% водний розчин аміаку; лужні відходи промислових підприємств. Дегазацію будівель, споруд починають із зовнішніх поверхонь, а потім обробляють внутрішні приміщення. Стіни будинків дегазують кашкою або розчинами. При частковій дегазації транспорту знезаражуються тільки ті місця, з якими найчастіше доводиться стикатися. Повна дегазація автомобілів проводиться на станції знезаражування або на дегазаційних площадках. Після дегазації транспорту обслуговуючий його персонал і водії залишають для знезаражування в спеціально відведеному для цього місці одяг, взуття та засоби індивідуального захисту, а самі проходять санітарну обробку. Основними способами дегазації зараженого одягу є: провітрювання, вимочування, кип'ятіння у воді і прання. Руйнування НХР при дегазації кип'ятінням проходить швидше з добавленням соди й інших мийних речовин. Кип'ятять одяг в місткостях, стирають у пральних машинах. Під час знезаражування особовому складу забороняється палити, пити, приймати їжу і відпочивати на робочих площадках, розстібати або знімати засоби захисту без команди. На дегазаційних площадках також необхідно організувати хімічний контроль, періодично перевіряти ступінь зараженості устаткування і приладів, не можна допускати переповнення вибірних колодязів і ям, готування знезаражувальних розчинів проводити в засобах індивідуального захисту. Після закінчення робіт на дегазаційній площадці ями для стоку зараженої води і відходи засипають землею. Брудна половина площадки піддається знезаражуванню. V ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Виконавши оцінку хімічної обстановки, що виникла в результаті аварій і спричинила руйнування ємностей з HCl, можна подати розрахункові величини та показники, що показують рівень загрози життю людей. Також проведена робота дає змогу оцінити можливості захисту людей, рівень захисту, який зможе забезпечити сховище та методи і засоби збільшення коефіцієнта послаблення згубного впливу НХР. Радіаційний і хімічний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки. Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом: завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпеченням вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечногозараження і навколо них; своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварії на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах господарювання; створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю; надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів; завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту; розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки; завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки; пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки. При розтіканні хімічної речовини масою 27 т глибина зараження рівна 5 км, можлива площа при такому об’ємі речовини 9.8 км2, фактична площа розливу менша і становить 3.33 км2. Оскільки відстань від підприємства 2.5 км, то можна сказати, що ОГД опиниться у зоні хімічного забруднення.. Можливі втрати людей при виникненні аварії становлять 26 чоловік (відкрита місцевість) і 11 чоловік (у будівлі). На мою думку основними заходи щодо захисту людей в аварійній ситуації повинні стати: термінова зупинка виробництва і розміщення людей у сховищі, систему повітропостачання необхідно включити в режим повної ізоляції; негайно оповістити виробничий персонал про загрозу хімічного забруднення; здійснювати хімічне дослідження на об'єкті безперервно. Отже в загальному можна стверджувати, що для укриття людей від хімічної аварії є достатньо місця та розміри сховища задовільні. Оскільки людина – це найцінніший ресурс, її необхідно оберігати, тому необхідно приділяти надзвичайно велику увагу і ретельність, серйозний підхід до виконання обов’язків і правил, відповідальність за дотримання норм при проектуванні сховищ та укриттів. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ В.Є.Гончарук, С.І.Качан, С.М.Орел, В.І.Пуцило – Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях – Посібник - Вид –во НУ “ЛП”, 2004р.-184с.. Цивільна оборона. За редакцією полковника П.І.Кашина.- Львів: ПП ”Василькевич К.І.”, 2005. Довідник для виконання розрахунково-графічних робіт з БЖД і ЦО Вид-во НУ ЛП, 2001р. М.І.Стеблюк. Цивільна оборона. –Київ : Знання, 2006 – 487 с.

Курсова робота Цивільна оборона

PCMX

22.05.2013 23:21

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

поділитись