Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Прогнозування, оцінка наслідків і збитків при аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Цивільна оборона
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
КУРСОВА РОБОТА
з курсу: “ Цивільна оборона“
на тему: “Прогнозування, оцінка наслідків
і збитків при аварії на хімічно-небезпечних об’єктах
та проведення захисних заходів”
ВСТУП
На об’єктах господарювання є багато хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин, і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими отруйними речовинами (НХР). Певні види НХР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об'єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом.
Водень хлористий – HCl, сильна одноосновна кислота. «Димна» на повітрі, їдка рідина. Максимальна концентрація при 20 ° C дорівнює 38% за масою, щільність такого розчину 1,19 г/см. Солі соляної кислоти називаються хлоридами.
Застосовують в гідрометалургії і гальванопластиці для очищення поверхні металів при спаюванні, для отримання хлоридів цинку, марганцю, заліза та ін металів. В суміші з ПАР використовується для очищення керамічних і металевих виробів від забруднень і дезінфекції. Соляна кислота при попаданні на шкіру викликає сильні опіки. Особливо небезпечне потрапляння в очі. При відкриванні судин з соляною кислотою в звичайних умовах утворюється туман і пари хлороводню, які подразнюють слизові оболонки дихальних шляхів.
I. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ, ЯКА СКЛАЛАСЯ НА ОГД У
НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ
1.1.Оцінка хімічної обстановки
1. Визначення глибину зон можливого забруднення Г.Для цього:
а) визначаємо еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі:
0.28·0.3·0.23·0.6·27=0.31 т.
де К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР ( табл.1);
К3 - коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози інших НХР (табл.1);
К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери:
при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0.23 і при конвекції К5=0.08;
К7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури ( табл.1);
Q0 - кількість викинутої НХР
б) визначаємо глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР ( Г1).
Глибина зони зараження первинною хмарою НХР визначається залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру. Для значень еквівалентної кількості речовини, які не наведені в табл. 2, Г1 визначається інтерполяцією двох найближчих значень.
Qe1=0.31 т, Vв=3м/с;
Г1= 0.68+(1.53-0.68)(0.31-0.1)/(0.5-0.1) = 1,13 км.
в) визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі:
Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4 ∙K6 ∙K7∙Q0 / h∙ d
де: К2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей НХР (табл. 1);
К4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру;
К6 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії та тривалості випаровування речовини;
d - густина НХР, що розлилася, т/м3 ( табл. 1 );
h – товщина шару розлитої НХР, м (при вільному розливі h=0.05 м).
К6=N0.8 при N<Т і К6=Т0.8 при N>T
де: N - час після аварії, на який оцінюється обстановка (год), Т – тривалість випаровування речовини, (год).
N=1 год;
0.05∗1.191
0.037∗1.67∗0.6
=2.6 год;!!!
N<Т, К6=N0.8 = 10.8 =1;
Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4 ∙K6 ∙K7∙Q0 / h∙ d = (1-0.28)∙0.037∙0.3∙1.67∙1∙0.6∙27/1.191∙0.05= 3.63 т.!!!
г) для знайденої величини Qe2 визначаємо глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою (Г2 ):
Qe2=3.63 т, Vв=3м/с;
Г2= 3.99+(5.34-3.99)(3.63-3)/(5-3) = 4.43 км.!!!
д) повна глибина зони зараження Гп , що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою:
ГП = Г1(2) + 0.5 ∙ Г2(1) = 4.43 + 0.5*1.13 = 5 км.!!!
е) Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп’ , що визначається за формулою:
Г 'П = N · VП = 1*18 =18 км.
де: N - час від початку аварії, год ;
VП - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря, км/год.
За кінцеву розрахункову глибину зони зараження (Г) приймаємо менше з величин Г п і Г′п.
Г= min (Г п ; Г′п) = 5 км.
2) Визначаємо площу зони можливого зараження хмарою НХР:
SМ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ (ГП)2 ∙ φ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ 52 ∙ 45 = 9.81 км2.!!!
де: φ - кутові розміри зони можливого зараження, град.
3) Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою:
SФ =К 8 · (ГП) 2 · N 0. 2 = 0,133 ∙ 52 ∙ 10.2 = 3.33 км2.!!!
де: К8 - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - К8=0.081, при ізотермії - К8=0.133, при конвекції - К8=0.235).
4) Час підходу хмари НХР до заданого об’єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою:
t = x / VП ,
де: x - відстань від джерела зараження до заданого об’єкту (км).
х = ГП/2 = 5/2 = 2.5 км.!!!
t = x / VП = 2.5/18 = 0.13 год = 8хв 20 сек.!!!
5) Час перебування людей в засобах захисту шкіри:
Т=3 год.
6) Можливі втрати робітників і службовців на ОГД визначаються:
При 100% забезпеченні засобами ЗІЗ:
На відкритій місцевості 260*0.1=26.
У будівлях 260*0.04=11.
Орієнтована структура втрат:
26*0.025=7 11*0.025=3
26*0.04=11 11*0.04=5
26*0.035=10 11*0.035=4
Таблиця 1
Результати оцінки хімічної обстановки
Джерело зара-ження
Тип НХР
Кількість НХР, т
Глибина зони
зараження,
км
Площа зони можливого хімічного зараження,
км2
Площа зони фактичного хімічного зараження, км2
Час підходу зараженого повітря до заданого об’єкту, год
Тривалість уражаючої дії (випаро-вування)
НХР, год
Можливі втрати від дії НХР, чол.
Зруйновано ємність з НХР на ХНО
HCl
27
5
9.81!!!
3.33!!!
0.13!!!
3
Відкр.: 26
Будівл.: 11
II.ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ
2.1. Оцінка захисної споруди за вмістимістю
Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання.
Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ :
а) площа підлоги:
- 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ);
- 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок;
б) внутрішній об’єм приміщень- не менше 1.5 м3/людину;
в) висота приміщень не більше 3.5 м:
- при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка;
- при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні;
г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені;
д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%.
Розрахунок сховища
Площа приміщень (м2):
Основні: а) приміщення для укриття людей - 125;
б) пункт управління – 6;
в) медичний пункт – 5;
Допоміжні:
д) санітарні вузли – 13;
е) для зберігання продуктів – 6;
ж) для фільтровентиляційного обладнання – 32;
1. Визначаємо площу основних і допоміжних приміщень.
Загальна площа основних приміщень:
= 125+6+5= 136 .
де: N - кількість основних приміщень;
Si - площа і-того приміщення.
Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер):
де: М - кількість допоміжних приміщень;
Sj - площа j-того допоміжного приміщення в зоні герметизації.
2. Визначаємо вмістимість сховища за площею:
Висота сховищ h=2.8 м. Отже, ліжка двоярусні.
= 136/0.5=272 чол.
3. Визначаємо вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації:
= 187*2.8/1.5 = 350 чол.
де: h - висота приміщення, м;
1.5 - норма об’єму на людину, м3.
Порівнюючи дані вмістимості за площею Мs та за об’ємом Мv , визначаємо фактичну (розрахункову) вмістимість Мф .
Мф = 272 чол.
4. Визначаємо показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості):
= 272/260=1.04 ˃1.
Укриття забезпечується у будь-яку зміну.
2.2. Оцінка захисних властивостей сховища від можливого
радіоактивного ураження
Товщина матеріалів перекриття (см):
а) бетон – 12;
б) кладка бутова – 18; в) дерев`яні матеріали – 10.
Визначаємо ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою:
= 1*= 62.9.
де: hi - товщина і-того захисного шару сховища;
Кр - коефіцієнт що враховує умови розміщення сховища (табл. 8), беремо Кр=1;
d - товщина шару половинного послаблення і-того захисного шару.
< 1000 , тому необхідно підсилювати перекриття. Збільшимо товщину кожного матеріалу на 10 см.
= 1*= 1116.68˃1000.
2.3. Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням
До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. Під час оцінки систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити неперервне перебування людей в сховищах не менше двох діб. В даній роботі розглядається оцінка повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей.
Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду:
а) за режимом I - 8, 10, 11, 13 м3/год/людину - відповідно до 200 С (I кліматична зона), 20 - 250 С (II зона), 25 - 300 С (III зона), більше 300 С (IV зона).
б) за режимом II - 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину - що працює на пункті управління (ПУ).
В даний час промисловістю виготовляється фільтровентиляційні комплекси ФВК-I і ФВК-II.
У сховищах великої вмістимості, крім цих комплексів встановлюють електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2, ЕРВ-72-3 , які працюють тільки в режимі I.
Використовується ФВК-II та ЕРВ-72-3.
Продуктивність (W заг) фільтровентиляційного комплексу ФВК-II в режимі I - 1200 м3/год, в режимі II - 300 м3/год; ЕРВ-72-3 - 1300 –1800 м3/год (працює тільки в режимі I). ФВК-II забезпечує роботу в режимі III.
За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70(для 150 чол. регенерація можлива 6 годин).
Послідовність оцінки :
Визначаємо необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II:
Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м3/год; Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м3/год/людину.
Режим I:
Режим II:
III режим забезпечує установка, яка розміщена у ФВК-2. 1 шт ФВК-2 забезпечує чистим повітрям 150 чоловік впродовж 6 год.. Отже, 272 чоловіки дана установка може забезпечити чистим повітрям впродовж 3 год 18 хв.
Визначаємо показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II:
Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична вмістимість сховища.
Режим I:
= 313/272=1.15˃1.
Режим II:
= 150/272=0.55˂1.
Оскільки в режимі II Кж ˂1, то треба збільшувати кількість вентиляторів. Додамо ще один ФВК- II.
Режим II:
= 300/272=1.11 ˃1.
III.ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК
- радіус сектора рівний Гп = 5 км;
- φ=45( при швидкості вітру 3 м/с;
Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається у зону можливого зараження і орієнтована по азимуту вітру в даний момент часу.
Визначають площу розливу НХР, а також радіус площі розливу:
(м2) !!! ; м.!!!
1. Знаючи площу зони фактичного зараження, яка має форму еліпса, визначаємо розміри цього еліпса. S =πab, де π=3,14 , а=Гп/2=5/2=2,5 км, b-мала піввісь. Довжина еліпса дорівнює величині Гп =5 км . Ширина еліпса:
B=2b=4Sф/πГп =4*3.33/(3.14*5) = 0,85 км.!!!
2. На координатах позначаю центр аварії і наношу площу розливу Sр (суцільною лінією).
3. Біля кола роблю пояснюючий напис ( у чисельнику - вид НХР і її кількість, а у знаменнику - час, дата аварії).
4. Від центру аварії в орієнтованому напрямку проводжу вісь прогнозованих зон зараження.
5. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гп і В) еліпса зони фактичного зараження, будую його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховую.
6. У верхній лівій частині карти чи схеми вказую метеоумови.
На рис. 1 представлено зону хімічного зараження НХР.
ІV ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ОГ
За результатами оцінки хімічної обстановки, яка виникла на ОГД в результаті аварії, враховуючи наявність колективних засобів захисту на підприємстві, розробляються заходи, направлені на захист персоналу. Вони передбачають:
Дії чергового диспетчера.
Черговий диспетчер ОГД отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ОГД, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади , компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (далі – оперативний черговий), міський (районний) відділ внутрішніх справ, а також спеціальні (аварійно-рятувальні) служби, що залучаються при аварії з НХР, та керівників (чергових диспетчерів) підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.
Оповіщення на ОГД організується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999р. №192 „Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях”. На ОГД створюються локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з регіональними системами централізованого оповіщення. Оповіщення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляцій та телебачення. Термінова інформація, що передається територіальними органами ЦО, НС та ОГД передається уривчастим звучанням електросирен на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення, яке означає ”Увага всім!”. Тексти звернення до населення передаються державною і мовою, що є найбільш поширеною серед населення в цьому регіоні.
Порядок дій оперативних чергових визначається інструкціями та планами реагування на надзвичайні ситуації.
Для виконання завдань під час виникнення аварії з НХР на робочому місці чергового диспетчера ХНО мають бути розроблені такі документи та технічні засоби:
інструкція черговому диспетчеру ОГД про порядок дій у разі виникнення аварії з НХР (розробляється керівником ОГД з урахуванням особливостей об'єкта і затверджується начальником спеціального уповноваженого територіального органа виконавчої ради, до компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, на території якого знаходиться ОГД);
табло чергового диспетчера ОГД;
текст звернення до персоналу об’єкту та осіб, яких сповіщає черговий диспетчер;
засоби індивідуального захисту.
На території ОГД повинен бути встановлений покажчик напрямку вітру, який можна побачити з робочого місця чергового диспетчера. Підприємства, які зберігають НХР в ємностях з одиничним максимальним об'ємом більше 30 тонн, повинні мати метеостанцію або прилад для автоматичного визначення напрямку та швидкості вітру.
Для звернення уваги персоналу ОГД та населення навколо об'єкту в разі виникнення аварії з НХР на території ОГД встановлюється сирена, яку в цьому разі вмикає черговий диспетчер.
2. Дії начальників служб ЦО на ОГД.
Дії начальника ЦО після отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:
віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта;
доповідь начальнику ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи;
прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС;
практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності);
щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції.
Дії начальника штабу ІДО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:
постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район (місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування;
інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС;
уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах;
проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі;
підготовка пропозицій щодо першочергових робіт;
уточнення питань взаємодії;
при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва. Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів (начальників служб ЦО) об'єкта.
3. Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ і т.п.
Дегазація проводиться трьома способами:
1. Механічний спосіб – видалення зараженого шару на глибину проникнення НХР. Дегазація механічним шляхом проводиться в такий спосіб: відділяється заражений шар землі, снігу, фуражу, продукту. Ґрунт, звичайно, знімають на глибину 10 см, сніг – 20–25 см. В окремих випадках заражену ділянку засипають землею, піском, торфом, роблять настил з колод, дошок, гілок.
2. Фізичний спосіб – розкладання НХР за допомогою високих температур, видалення розчинниками. При фізичному способі верхній шар пропалюють паяльною лампою або спеціальними вогнеутворюючими пристосуваннями. З розчинників використовують дихлоретан, чотирхлористий вуглець, бензин, гас, спирт.
3. Хімічний спосіб – нейтралізація або розкладення НХР хімічними засобами. Різні види НХР знезаражуються різними речовинами.
Дегазуючими – називають речовини, які вступаючи у взаємодію з НХР, руйнують їх та утворюють нетоксичні з'єднання.
З хлористих препаратів застосовують хлорне вапно у вигляді порошку, водної кашки (на 1 л води 2 кг хлорні вапна) або розчину (4% активного хлору); водну кашку гіпохлориду кальцію – ДС–ГК (на 4 л води 1 кг гіпохлориду кальцію ); ДТС–ГК (на 10 л води 1 кг гіпохлориду кальцію); 2–5 % водний розчин хлораміну. Слід пам'ятати, що водні кашки хлорного вапна і 2,3 основної солі гіпохлориду кальцію готують безпосередньо перед застосуванням. У деяких випадках використовують луги: водний розчин гідрооксиду калію КОН або гідрооксиду натрію NaOH у концентрації до 10%; 20–25% водний розчин аміаку; лужні відходи промислових підприємств.
Дегазацію будівель, споруд починають із зовнішніх поверхонь, а потім обробляють внутрішні приміщення. Стіни будинків дегазують кашкою або розчинами.
При частковій дегазації транспорту знезаражуються тільки ті місця, з якими найчастіше доводиться стикатися. Повна дегазація автомобілів проводиться на станції знезаражування або на дегазаційних площадках. Після дегазації транспорту обслуговуючий його персонал і водії залишають для знезаражування в спеціально відведеному для цього місці одяг, взуття та засоби індивідуального захисту, а самі проходять санітарну обробку.
Основними способами дегазації зараженого одягу є: провітрювання, вимочування, кип'ятіння у воді і прання. Руйнування НХР при дегазації кип'ятінням проходить швидше з добавленням соди й інших мийних речовин. Кип'ятять одяг в місткостях, стирають у пральних машинах.
Під час знезаражування особовому складу забороняється палити, пити, приймати їжу і відпочивати на робочих площадках, розстібати або знімати засоби захисту без команди. На дегазаційних площадках також необхідно організувати хімічний контроль, періодично перевіряти ступінь зараженості устаткування і приладів, не можна допускати переповнення вибірних колодязів і ям, готування знезаражувальних розчинів проводити в засобах індивідуального захисту. Після закінчення робіт на дегазаційній площадці ями для стоку зараженої води і відходи засипають землею. Брудна половина площадки піддається знезаражуванню.
V ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Виконавши оцінку хімічної обстановки, що виникла в результаті аварій і спричинила руйнування ємностей з HCl, можна подати розрахункові величини та показники, що показують рівень загрози життю людей. Також проведена робота дає змогу оцінити можливості захисту людей, рівень захисту, який зможе забезпечити сховище та методи і засоби збільшення коефіцієнта послаблення згубного впливу НХР.
Радіаційний і хімічний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки. Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:
завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпеченням вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечногозараження і навколо них;
своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварії на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах господарювання;
створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;
надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;
завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;
пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.
При розтіканні хімічної речовини масою 27 т глибина зараження рівна 5 км, можлива площа при такому об’ємі речовини 9.8 км2, фактична площа розливу менша і становить 3.33 км2.
Оскільки відстань від підприємства 2.5 км, то можна сказати, що ОГД опиниться у зоні хімічного забруднення.. Можливі втрати людей при виникненні аварії становлять 26 чоловік (відкрита місцевість) і 11 чоловік (у будівлі).
На мою думку основними заходи щодо захисту людей в аварійній ситуації повинні стати:
термінова зупинка виробництва і розміщення людей у сховищі, систему повітропостачання необхідно включити в режим повної ізоляції;
негайно оповістити виробничий персонал про загрозу хімічного забруднення;
здійснювати хімічне дослідження на об'єкті безперервно.
Отже в загальному можна стверджувати, що для укриття людей від хімічної аварії є достатньо місця та розміри сховища задовільні. Оскільки людина – це найцінніший ресурс, її необхідно оберігати, тому необхідно приділяти надзвичайно велику увагу і ретельність, серйозний підхід до виконання обов’язків і правил, відповідальність за дотримання норм при проектуванні сховищ та укриттів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
В.Є.Гончарук, С.І.Качан, С.М.Орел, В.І.Пуцило – Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях – Посібник - Вид –во НУ “ЛП”, 2004р.-184с..
Цивільна оборона. За редакцією полковника П.І.Кашина.- Львів: ПП ”Василькевич К.І.”, 2005.
Довідник для виконання розрахунково-графічних робіт з БЖД і ЦО Вид-во НУ ЛП, 2001р.
М.І.Стеблюк. Цивільна оборона. –Київ : Знання, 2006 – 487 с.
22.05.2013 23:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора