Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Прогнозування, оцінка наслідків і збитків при аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2003
Тип роботи:
Розрахунково - графічна робота
Предмет:
Цивільна оборона
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
ДИПЛОМНА РОБОТА
з курсу: “ Цивільна оборона“
на тему: “Прогнозування, оцінка наслідків
і збитків при аварії на хімічно-небезпечних об’єктах
та проведення захисних заходів”
практичних навичок з оцінки обстановки, яка може виникнути на промисловому об’єкті у надзвичайних ситуаціях і визначення необхідних заходів для захисту працівників та населення, оцінки інженерного захисту персоналу об’єктів господарської діяльності (ОГ).
Розрахунково-графічна робота з даної дисципліни передбачена програмою після проходження теоретичної частини предмету і є заключним етапом вивчення даного курсу.
Вступ
У відповідності з Міжнародним Регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей.
Об`єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об`єкти (ХНО). При аваріях або зруйнуванні цих об`єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин сильнодіючими отруйними речовинами.
Усього в Україні функціонує 1810 об`єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тонн сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), у тому числі - 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку.
До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться:
Заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР.
Заводи (або їх комплекси) по переробці нафтопродуктів.
Виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР.
Підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак.
Залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР.
Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти.
Склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки.
Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.
Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об`єктах можуть бути:
поломки деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів;
несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;
неполадки у системі контрою і забезпечення безпеки виробництва;
порушення герметичності зварних швів і з`єднувальних фланців;
організаційні і людські помилки;
пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може привести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;
акти обману, саботажу або диверсій виробничого персоналу або сторонніх осіб;
зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання.
Існує можливість виникнення значних аварій, якщо має місце витік (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може бути наслідком таких обставин:
заповнення резервуарів для зберігання вище норми при помилках в роботі персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень;
пошкодження вагона - цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск;
розрив шлангових з`єднань у системі розвантаження;
полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання;
витік хімічно небезпечних речовин із насосів;
витік хімічно небезпечних речовин із труб, виконаних з непридатних матеріалів;
руйнування обладнання внаслідок екзотермічних реакцій через відмову системи безпеки;
помилки при виготовленні деталей обладнання, втрата енергії, відмова у роботі машин та інше.
Хлор при нормальних умовах газ жовто-зеленого кольору з різким дратівливим специфічним запахом. При звичайному тиску зріджується при -34 С. Важче повітря приблизно в 2,5 рази. Внаслідок цього стелиться по землі, накопичується в низинах, підвалах, колодязях, тунелях.
Використовується він у виробництві хлорорганічних сполук (вініл хлориду, хлоропренового каучуку, дихлоретану, хлорбензолу та ін.) У більшості випадків застосовується для відбілювання тканин і паперової маси, знезараження питної води, як дезінфікуючий засіб і в різних інших галузях промисловості.
Зберігають і перевозять його в сталевих балонах і залізничних цистернах під тиском. При виході в атмосферу димить, заражає водойми.
Вражає легені, дратує слизові оболонки і шкіру.
Перші ознаки отруєння - різка загрудинний біль, різь в очах, сльозовиділення, сухий кашель, блювання, порушення координації, задишка. Зіткнення з парами хлору викликає опіки слизової оболонки дихальних шляхів, очей, шкіри.
Вплив протягом 30 - 60 хв при концентрації 100 - 200 мг/м3 небезпечно для життя.
Слід пам'ятати, що гранично допустимі концентрації (ГДК) хлору в атмосферному повітрі наступні: середньодобова - 0,03 мг/м3, максимальна разова - 0,1 мг/м3, в робочому приміщенні промислового підприємства - 1 мг/м3.
Заходи першої допомоги: При ураженні хлором постраждалого негайно виносять на свіже повітря, тепло вкривають, щоб пом'якшити подразнення дихальних шляхів, слід дати вдихати аерозоль 0,5%-го розчину питної соди. Корисно також вдихати кисень. Шкіру і слизові промивати 2%-м содовим розчином не менше 15 хв. Через задушливої дії хлору потерпілому пересуватися самостійно не можна. Транспортують його тільки в лежачому положенні. Якщо людина перестала дихати, треба негайно зробити штучне дихання методом "З рота в рот".
При інтенсивному витіканні хлору використовують розпилений розчин кальцинованої соди або воду, щоб осадити газ. Місце розливу заливають аміачною водою, вапняним молоком, розчином кальцинованої соди або каустику з концентрацією 60 - 80% і більше (приблизний витрата - 2 л розчину на 1 кг хлору).
Для захисту від невеликих концентрацій хлору в побутових умовах можна використовувати ватно-марлеву пов'язку, змочену водою, а краще 2%-м розчином питної соди.
I. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ, ЯКА СКЛАЛАСЯ НА ОГД У
НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ
1.1.Оцінка хімічної обстановки
1. Визначення глибину зон можливого забруднення Г.Для цього:
а) визначаємо еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі:
0,18·1,0·0.23·0,3·30=0.37 т.
де К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР ( табл.1);
К3 - коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози інших НХР (табл.1);
К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери:
при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0.23 і при конвекції К5=0.08;
К7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури ( табл.1);
Q0 - кількість викинутої НХР
б) визначаємо глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР ( Г1).
Глибина зони зараження первинною хмарою НХР визначається залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру. Для значень еквівалентної кількості речовини, які не наведені в табл. 2, Г1 визначається інтерполяцією двох найближчих значень.
Qe1=0.37 т, Vв=2 м/с; 1,08 0,27
Г1= 0.84+(1,92-0.84)(0.37-0.1)/(0.5-0.1) = 1,56 км.
в) визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі:
Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4 ∙K6 ∙K7∙Q0 / h∙ d
де: К2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей НХР (табл. 1);
К4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру;
К6 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії та тривалості випаровування речовини;
d - густина НХР, що розлилася, т/м3 ( табл. 1 );
h – товщина шару розлитої НХР, м (при вільному розливі h=0.05 м).
К6=N0.8 при N<Т і К6=Т0.8 при N>T
де: N - час після аварії, на який оцінюється обстановка (год), Т – тривалість випаровування речовини, (год).
N=2 год;
0.05∗1,558
0,052∗1.33∗1
=1,16 год;
N˃Т, К6=T0.8 = 1.160.8 =1,12;
Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4 ∙K6 ∙K7∙Q0 / h∙ d = (1-0,18)∙ 0,052∙1,0∙1.33∙1.12∙1∙30/0.05*1,558= 24,4 т.
г) для знайденої величини Qe2 визначаємо глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою (Г2 ):
Qe2=24,4 т, Vв=2м/с;
Г2= 11,94+(15,18-11,94)(24,4-20)/(30-20) = 13,36 км.
д) повна глибина зони зараження Гп , що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою:
ГП = Г1(2) + 0.5 ∙ Г2(1) = 13,36 + 0.5*1,56 = 14,14 км.
е) Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп’ , що визначається за формулою:
Г 'П = N · VП = 2*24 =48 км.
де: N - час від початку аварії, год ;
VП - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря, км/год.
За кінцеву розрахункову глибину зони зараження (Г) приймаємо менше з величин Г п і Г′п.
Г= min (Г п ; Г′п) = 14,14 км.
2) Визначаємо площу зони можливого зараження хмарою НХР:
SМ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ (ГП)2 ∙ φ = 8.72 ∙ 10-3 ∙ 14.142 ∙ 45= 156.9 км2.
де: φ - кутові розміри зони можливого зараження, град.
3) Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою:
SФ =К 8 · (ГП) 2 · N 0. 2 = 0,133 ∙ 14.142 ∙ 20.2 = 30,54 км2.
де: К8 - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - К8=0.081, при ізотермії - К8=0.133, при конвекції - К8=0.235).
4) Час підходу хмари НХР до заданого об’єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою:
t = x / VП ,
де: x - відстань від джерела зараження до заданого об’єкту (км).
х = ГП/2 = 14,14/2 = 7,07 км.
t = x / VП = 7.07/12 = 0.26 год = 15 хв 6 сек.
5) Час перебування людей в засобах захисту шкіри:
Т=3 год.
6) Можливі втрати робітників і службовців на ОГД визначаються:
При 100% забезпеченні засобами ЗІЗ:
На відкритій місцевості 240*0.1=24.
У будівлях 240*0.04=10.
Орієнтована структура втрат:
26*0.025=7 11*0.025=3
Таблиця 1
Результати оцінки хімічної обстановки
Джерело зара-ження
Тип НХР
Кількість НХР, т
Глибина зони
зараження,
км
Площа зони можливого хімічного зараження,
км2
Площа зони фактичного хімічного зараження, км2
Час підходу зараженого повітря до заданого об’єкту, год
Тривалість уражаючої дії (випаро-вування)
НХР, год
Можливі втрати від дії НХР, чол.
Зруйновано ємність з НХР на ХНО
Сl2
30
14,14
159,9
30,54
0.26
3
Відкр.: 24
Будівл.: 10
II.ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ
2.1. Оцінка захисної споруди за вмістимістю
Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання.
Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ :
а) площа підлоги:
- 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ);
- 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок;
б) внутрішній об’єм приміщень- не менше 1.5 м3/людину;
в) висота приміщень не більше 3.5 м:
- при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка;
- при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні;
г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені;
д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%.
Розрахунок сховища
Площа приміщень (м2):
Основні: а) приміщення для укриття людей - 118;
б) пункт управління – -;
в) медичний пункт – 6;
Допоміжні:
д) санітарні вузли – 12;
е) для зберігання продуктів – 6;
ж) для фільтровентиляційного обладнання – 30;
1. Визначаємо площу основних і допоміжних приміщень.
Загальна площа основних приміщень:
= 118+6= 124 .
де: N - кількість основних приміщень;
Si - площа і-того приміщення.
Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер):
де: М - кількість допоміжних приміщень;
Sj - площа j-того допоміжного приміщення в зоні герметизації.
2. Визначаємо вмістимість сховища за площею:
Висота сховищ h=2.8 м. Отже, ліжка двоярусні.
= 124/0.5=248 чол.
3. Визначаємо вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації:
= 172*2.8/1.5 = 321 чол.
де: h - висота приміщення, м;
1.5 - норма об’єму на людину, м3.
Порівнюючи дані вмістимості за площею Мs та за об’ємом Мv , визначаємо фактичну (розрахункову) вмістимість Мф .
Мф = 248 чол.
4. Визначаємо показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості):
= 248/240=1.03 ˃1.
Укриття забезпечується у будь-яку зміну.
2.2. Оцінка захисних властивостей сховища від можливого
радіоактивного ураження
Товщина матеріалів перекриття (см):
а) бетон – 22;
б) цегла – 14; в) ) кладка бутова – 17.
Визначаємо ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою:
= 1*= 14470,95.
де: hi - товщина і-того захисного шару сховища;
Кр - коефіцієнт що враховує умови розміщення сховища (табл. 8), беремо Кр=3;
d - товщина шару половинного послаблення і-того захисного шару.
2.3. Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням
До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. Під час оцінки систем забезпечення сховищ визначається можливість всіх систем забезпечити неперервне перебування людей в сховищах не менше двох діб. В даній роботі розглядається оцінка повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей.
Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду:
а) за режимом I - 8, 10, 11, 13 м3/год/людину - відповідно до 200 С (I кліматична зона), 20 - 250 С (II зона), 25 - 300 С (III зона), більше 300 С (IV зона).
б) за режимом II - 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину - що працює на пункті управління (ПУ).
В даний час промисловістю виготовляється фільтровентиляційні комплекси ФВК-I і ФВК-II.
У сховищах великої вмістимості, крім цих комплексів встановлюють електроручні вентилятори типу ЕРВ-72-2, ЕРВ-72-3 , які працюють тільки в режимі I.
Використовується ФВК-II та ЕРВ-72-3.
Продуктивність (W заг) фільтровентиляційного комплексу ФВК-II в режимі I - 1200 м3/год, в режимі II - 300 м3/год; ЕРВ-72-3 - 1300 –1800 м3/год (працює тільки в режимі I). ФВК-II забезпечує роботу в режимі III.
За режимом III регенерація повітря забезпечується регенеративною установкою типу РУ-150/6 з фільтрами ФГ-70(для 150 чол. регенерація можлива 6 годин).
Послідовність оцінки :
Визначаємо необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II:
Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м3/год; Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м3/год/людину.
Режим I:
Режим II:
III режим не забезпечується.
Визначаємо показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II:
Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична вмістимість сховища.
Режим I:
= 313/248=1.26˃1.
Режим II:
= 150/272=0.55˂1.
Оскільки в режимі II Кж ˂1, то треба збільшувати кількість вентиляторів. Додамо один ФВК- II.
Режим II:
= 300/272=1.11 ˃1.
III режим забезпечує установка, яка розміщена у ФВК-2. 1 шт ФВК-2 забезпечує чистим повітрям 150 чоловік впродовж 6 год.. Отже, 248 чоловік дана установка може забезпечити чистим повітрям впродовж 3 год 37 хв.
ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК
Зона можливого зараження хмарою НХР на картах і схемах обмежена колом, півколом або сектором, який має кутові розміри φ і радіус, рівний глибині зони хімічного зараження Гп (рис.6.1), чи ГЗХЗ (рис.6.3):
а) при швидкості вітру за прогнозом < 0.5 м/с зона зараження має вигляд кола:
- точка 0 відповідає джерелу зараження;
- φ=360(;
- радіус кола рівний Гп .
б) при швидкості вітру за прогнозом від 0.6 до 1 м/с зона має вигляд півкола:
- точка 0 відповідає джерелу зараження;
- φ=180(;
- радіус півкола рівний Г ;
- бісектриса кола співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямом вітру.
в) при швидкості вітру за прогнозом > 1м/с зона має вигляд сектора:
- точка 0 відповідає джерелу зараження;
г) φ=90( при швидкості вітру за прогнозом від 1.1 до 2 м/с (рис. 5.1), і φ=45( при швидкості вітру за прогнозом > 2 м/с;
- радіус сектора рівний Гп ;
- бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована за напрямом вітру.
Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається у зону можливого зараження і орієнтована по азимуту вітру в даний момент часу (рис.6.2).
На топографічних картах і схемах зони фактичного і можливого зараження має вигляд (рис. 6.3).
Рис. 6.1 Кутові розміри зони можливого зараження НХР
Рис. 6.2 Можливі напрями вітру (азимути)
6.1. Порядок нанесення зон зараження на карту або схему.
6.1.1. Визначають площу розливу НХР, а також радіус площі розливу:
(м2)
, (м)
(м2)
(м)
6.1.2. За відомою площею зони фактичного зараження, яка має форму еліпса, визначають розміри цього еліпса:
S =π·a·b,
де π=3,14, а=Г/2 , b - мала піввісь).
Довжина еліпса дорівнює величині Г. Ширина еліпса:
B=2·b=4·Sф/π·Г
B=4*30.54/3.14*14.14=2.75
6.1.3. На координатах позначають центр аварії і наносять площу розливу Sр (суцільною лінією).
6.1.4. Біля кола роблять пояснюючий напис ( у чисельнику - вид НХР і її кількість, а у знаменнику - час, дата аварії).
6.1.5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру (визначення азимуту вітру показане на рис 6.2 ) проводять вісь прогнозованих зон зараження.
7. За відомою довжиною і максимальною шириною (Г і В) еліпса зони фактичного зараження, будують його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховують.
6.1.8. На отриманій карті або схемі роблять пояснюючі написи.
6.1.9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказують метеоумови.
6.1.10. Уся побудова ведеться чорним кольором, а отримане графічне зображення обстановки замальовується жовтим кольором (рис.6.3).
6.1.11. Підприємство позначається на осі сліду.
ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ОГ
За результатами оцінки хімічної обстановки, яка виникла на ОГ в результаті аварії,враховуючи наявність колективних засобів захисту на підприємстві, розробляються заходи, направлені на захист персоналу. Вони повинні передбачати:
Дії чергового диспетчера.
Черговий диспетчер:
до прибуття безпосереднього керівника робіт з ліквідації на слідків аварії займається порятунком людей, локалізацією аварії (разом з начальником чергової зміни ГРС);
прогнозує небезпечну зону поширення СДОР і подає сигна ли по РТЗ «Увага! Гази, хлор»;
оповіщає особовий склад ГРС, протипожежної і медичної служб, командний склад, місцеві органи, РіС і дає рекомендації начальникам підрозділів (цехів) про напрямок виведення людей з небезпечної зони (з обов'язковим підтвердженням одержання ін формації);
інформує чергового штабу ЦОНС району і диспетчерів сусі дніх підприємств про аварію;
з прибуттям командирів НЧ ставить завдання на розвідку вогнища зараження;
організовує своєчасне надання медичної допомоги. Керівницт во роботами веде з КП. З прибуттям головного інженера і його за ступників інформує їх про обстановку та виконує свої обов'язки.
2. Дії начальників служб ЦО на ОГ.
Директор (Начальник ЦО):
одержавши інформацію про аварію, прибуває на об'єкт і здійс нює загальне керівництво ліквідацією наслідків і порятунок людей;
інформує адміністрацію району (міста) про характер аварії, рятувальні та інші невідкладні роботи (РІНР);
створює команду фахівців, яка бере участь разом з газоряту-вальною службою (ГРС) у ліквідації наслідків аварії.
3. Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ і т.п.
Хлор – газ жовто-зеленого кольору з різким запахом, його щільність 3,214 г/л; температура кипіння – 34,05о С; при тиску 600 000 паскалів (Пл), тобто 6 атм – зріджується при кімнатній температурі. Застосовують у виробництві хлоровмісних органічних і неорганічних сполук, для відбілювання целюлози і тканини, для санітарних потреб і знеражування (хлорування) води. За видом ураження належить до СДОР переважно задушливої дії. Ознаки: різкий біль у грудях, задишка, блювання.
Перша допомога ураженому хлором:
надягти на потерпілого промисловий протигаз марки “В” чи цивільний – ЦП-5(ЦП-7);
винести потерпілого на носилках на незаражену територію і зняти протигаз;
звільнити від одягу, що стримує дихання;
при відсутності дихання провести штучне, переважно методом “рот у рот”;
забезпечити повний спокій, а в холодну пору року і відігрівання потерпілого;
для пом‘якшення подразнення дихання дати подихати парою 0,5 – процентного розчину питної соди і, по можливості, киснем;
промити шкіру і слизові оболонки 2-процентним содовим розчином;
забезпечити вживання потерпілому теплої води з содою, чаю чи кави;
запобігти можливості самостійного пересування потерпілого, подальше транспортування його повинне проводитися тільки в лежачому стані.
Дегазація
При частковій дегазації і дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).
Повна дегазація складається з повного обеззаражування або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приборів.
Засоби обеззаражування техніки і транспорту: авторозливальна станція АРС12У (АРС14), комплекти ДК4, ІДК1, ДК3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що здібна для використання при виконанні робіт з обеззаражування.
Авторозливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезинфекції техніки і транспорту, дегазації і дезинфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, перекачування рідин з одної тари в іншу.
Для прикладу АРС12У представляє собою автомобіль ЗІЛ157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ131. Основні тактико-технічні дані АРС12У (АРС14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться – 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорядження цистерни механічним насосом 812 хв., ручним насосом – до 45 хв.; потужність механічного насосу 300400 л/хв.; час розгортання (на 4 робочі місця) 68 хв.; час згортання 9 15 хв.; число одночасно місць, що обслуговуються: при дезактивації струменем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезинфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 23 чол.
Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК1 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з хлопкочатопаперової ткані. Основні технічні дані ІДК1: робочий тиск при роботі з ежекторною насадкою 34 кгс/см2, при роботі з ручним насосом – 11,2 кгс/см2, витрати розчинів при дезактивації (ковпачок з отвором 2 мм без сердечника) 2 л/хв., при дегазації або дезинфекції (ковпачок з отвором 1,5 мм без сердечника) при створені тиску ручним насосом 0,40,6 л/хв., а при створені тиску за допомогою пневмосистеми автомобіля – 0,51,5 л/хв., час розгортання 34 хв., маса (без бідону і насоса) 5 кг.
Комплект пристосувань до автомобільних водо, мастило і паливозаправників ДКЗ призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням автопаливозаправника АТЗ3157, механізованої автоцистерни АЦМ4150 або водомастилозаправника ВМЗЗІЛ157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового складу). Обробка автотракторної техніки за допомогою комплекту ДКЗ може виконуватися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для дезактивації. Маса комплекту ДКЗ 26 кг, час розгортання 510 хв., кількість одночасно об’єктів, що обробляються, 12.
Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезинфекції озброєння, техніки, дезактивації і дезинфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦО, що підлягають спеціальній обробці.
Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип’ятінням, пароаміачною сумішкою, стиркою і провітрюванням.
Дегазація кип’ятінням проводиться в бучильних установках БУ4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубнохутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).
Дегазація способом стирання основана на розкладу і змиванню отруйних речовин водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації стиркою підвергаються вироби з хлопчатопаперових тканин, а також ватяний одяг. В якості миючого розчину використовується 0,3 %й водяний розчин порошку СФ2У (СФ2).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зараження отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 18-25 °C.
Для дегазації і дезинфекції хлопчатопаперового одягу, індивідуальних засобів захисту і брезентів, а також предметів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ4М.
Дегазація: Осадження газу -- розпорошена вода (330т/1т НХР), 5% р-н їдкого натру або каустичної соди (22-25т на 1т НХР, сульфід натрію, гашене вапно, лужні відходи, окрім аміачної води(оскільки утворюється вибухонебезпечний хлористий азот). Дегазація рідини -- вода (0,6 - 0,9 т/1т НХР), 5% р-н їдкого натру (22,5-23,0 т/1т НХР), грунт, пісок, зола(2,3-3,5т/1т НХР), сніг (3-4т на 1т НХР).
Захист органів дихання: * ізолюючий протигаз типу АДІ-ГС, КІП-8, АСВ-2; * протигаз фільтруючий, В, А, М, БКФ, Е,, Г СОХНУВ, ГП-4 з ДП-2, ГП-5
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
1. ОГД може опинитись у зоні хімічного забруднення, оскільки х (відстань від джерела зараження до заданого об.) < Г (глибина зони зараження)).
2. Хмара зараженого повітря підійде до об’єкта через 15 хв., що не дає змогу вивести людей із зони забруднення.
3. Тривалість дії уражаючого фактора НХР відносно не велика –3 години.
4. Основні заходи щодо захисту людей:
- негайне оповіщення виробничого персоналу про загрозу хімічного забруднення;
- терміново зупинити виробництво і розмістити людей у сховищі; систему повітропостачання включити в режим фільтровентиляції;
- вести хімічну розвідку на об’єкті безперервно;
- забезпечити виробничий персонал протигазами на 100 відсотків.
Фактична вмістимість сховища Мф = 248 дозволяє розмістити всіх працюючих, що потребують захисту.
Оскільки у нас Км = 1.03 (Км ( 1), захисна споруда забезпечує укриття працюючих у будь-яку зміну.
Оскільки < 1000, нам необхідно підсилити перекриття сховища.
Оскільки III режим не забезпечується. Оскільки в режимі II Кж ˂1, то треба збільшувати кількість вентиляторів. Додамо один ФВК- II.
III режим забезпечує установка, яка розміщена у ФВК-2. 1 шт ФВК-2 забезпечує чистим повітрям 150 чоловік впродовж 6 год.. Отже, 248 чоловік дана установка може забезпечити чистим повітрям впродовж 3 год 37 хв
Виконавши оцінку хімічної обстановки, що виникла в результаті аварій і спричинила руйнування ємностей з HCl, можна подати розрахункові величини та показники, що показують рівень загрози життю людей. Також проведена робота дає змогу оцінити можливості захисту людей, рівень захисту, який зможе забезпечити сховище та методи і засоби збільшення коефіцієнта послаблення згубного впливу НХР.
Радіаційний і хімічний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки. Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:
завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця збереження яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпеченням вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечногозараження і навколо них;
своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварії на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах господарювання;
створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;
надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;
завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;
пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.
На мою думку основними заходи щодо захисту людей в аварійній ситуації повинні стати:
термінова зупинка виробництва і розміщення людей у сховищі, систему повітропостачання необхідно включити в режим повної ізоляції;
негайно оповістити виробничий персонал про загрозу хімічного забруднення;
здійснювати хімічне дослідження на об'єкті безперервно.
Отже в загальному можна стверджувати, що для укриття людей від хімічної аварії є достатньо місця та розміри сховища задовільні. Оскільки людина – це найцінніший ресурс, її необхідно оберігати, тому необхідно приділяти надзвичайно велику увагу і ретельність, серйозний підхід до виконання обов’язків і правил, відповідальність за дотримання норм при проектуванні сховищ та укриттів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Закон України «Про Цивільну оборону України» 1999 р.
Закон України «Про захист населення і території від надзвичай них ситуацій техногенного і природного характеру» 2000 р.
Шоботов В. М. Защита населения в чрезвычайных ситуациях. Учебное пособие. — ПГТУ, 2000.
В.Є.Гончарук, С.І.Качан, С.М.Орел, В.І.Пуцило – Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях – Посібник - Вид –во НУ “ЛП”, 2004р.-184с.
23.05.2013 00:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора