Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Ознаки правосуддя.Суд – орган правосуддя
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Судові та правоохоронні органи
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
державний університет
факультет
Кафедра
Курсова робота
з курсу
«Судові та правоохоронні органи»
на тему
«Ознаки правосуддя.Суд – орган правосуддя»
ВСТУП
Про правосуддя можна говорити дуже багато, оскільки – це є таке поняття, яке дуже розширене і багатогранне.
Для того, щоб визначити основні поняття по даній темі, необхідно перш за все визначити об’єкт та мету мого дослідження, сформулювати основні методи.
Актуальність роботи. Кількість розглянутих справ щороку збільшується. Наприклад у 1998 році судовим провадження було закінчено 1.7 млн справ, у 2001 вже 2.5 млн, а 2003 році сума справ зросла до 5.8 млн справ. Таким чином, тема судочинства актуальна для самого суспліьства, і потреба судочинстві стає основою вирішення правових конфліктів
Об’єкт дослідження. Об’єктом доследження є - правосуддя , як комплекс принципів, завдань та засобів, які виникають у сфері правосуддя в судових органах, а також розглянемо акти правосуддя та їх властивості, форми та види здійснення правосуддя, і суд , як орган правосуддя України.
Мета написання роботи. Основною метою цього дослідження є аналіз правосуддя України, розглянути позиції суду у сфері правосуддя, завдання правосуддя, компоненти судової влади та конституційні принципи правосуддя.
Методи дослідження. Методологічну основу даної контрольної роботи складають загально визнані методи наукового пізнання - формально-логічний, нормативний, системно-структурний.
Необхідно зазначити, що правосуддя, має дуже вагоме значення для врегулювання законності та правопорядку, виховання правового та духу нації та основи демократичної держави .
Основні позиції принципи і вимоги закріплені у законі України «Про судоустрій» та у кодексах «Цивільно-процесуальний», «Кримінально-процесуальний» «Господарсько-процесуальний» «Адміністративного судочинства» та ін.
Суд - орган правосуддя
Державна влада в України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу виконавчу та судову. Відповідно до Конституції України (ст.126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно із законами України.
Судова влада – це діяльність всіх створених у державі судів, яка реалізується з допомогою притаманних їм засобів з метою впливу на поведінку суб’єктів права та суспільні відносини за участю цих суб’єктів.
Судова влада займає особливе місце в системі державної влади. Воно обумовлене специфікою її правової природи, функцій, завдань та способів їх досягнення. На судову владу покладається функція здійснення правосуддя. Як зазначено у ст. 124 Конституції України, правосуддя України здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Таким чином, жодний орган, жодна інша посадова особа не може в нашій країни здійснювати правосуддя, а отже і реалізувати судову владу. Особливістю судової влади є те, що судові рішення ухвалюються судами від імені держави і є обов’язковми до виконання на всій території України.
Судова влада у системі державної влади є , так би мовити, вирішальною, оскільки саме їй належить останнє слово у вирішенні спору, у застосуванні закону.[9;52]
В незалежній Україні судова влада як складник державної влади почала формуватися з прийняттям таких актів політичного характеру, як Декларацію про державний суверенітет України (1990р.) та Акт проголошення незалежності України (1991р.)
28 квітня 1992 року було прийнято Концепцію судово-правової реформи, яка передбачала вдосконалення судової системи: утворення Конституційного Суду, утворення спеціалізованих судів, введення апеляційних судів і побудову суддівського самоврядування.
За цей проміжок часу в Закон України «Про судоустрій» неодноразово вносили зміни. Найсуттєвіші відбулися 21 червня 2001 року, на основі яких стало можливим удосконалення процесуальних кодексів, тобто тих нормативних актів, що регламентують процедуру розгляду срав. Вагомим внеском у розбудову судової систему України можна вважати прийняття 7 лютого 2002 року нового Закону України «Про судоустрій України».
Поняття судової влади містить два основні компоненти: по-перше, цю владу можуть реалізувати тільки спеціально впроваджені органи (суди); по-друге, ці органи мають бути наділені тільки їм притаманними повноваженнями.
Судову владу реалізують такі повноваження
Здійснення правосуддяї;
Конституційний контроль;
Контроль за додержавнням законності та обгрунтованості рішення і дій державних органів і посадових осіб;
Формування органів суддівського самоврядування;
Роз’яснення судами загальної юрисдикції актів застосування законодавства;
Утворення державної судової адміністрації. [11;69-70]
З точки зору теорії права здійснення правосуддя є правозастосовчою діяльністю, що ґрунтується на суворому дотримані закону, тому вирішення відповідного спору з порушенням закону чи постановлення неправосудного рішення не можна назвати правосуддям. Тому дуже важливим є те щоб суд здійснював правосуддя на засадах верховенства права, забезпечувався захист прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави.
Наприклад здійснення судом правосуддя у кримінальних справах спрямоване на: викриття осіб, винних у вчиненні злочинів, притягнення до відповідальності та їх справедливе покарання; захист осіб від безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності і засудження невинуватих; охорону прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави, яким злочином заподіяно шкоду. [8;17-18]
Завданням здійснення правосуддя у цивільних і господарських справах є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб – учасників цивільних і господарських правовідносин.
Поняття судової влади значно ширше поняття правосуддя, тому що судова влада проявляється в багатьох інших діях суду. Так, - наприклад
усі суди і судові структури зобов’язані узагальнювати судову практику й аналізувати судову статистику. На основі таких узагальнень Пленум Верховного Суду України приймає керівні роз’яснення з питань застосування законодавства обов’язкові для виконання усіма судами загальної юрисдикції. Надалі Пленум контролює виконання судами цих постанов. (Згадати про окремі ухвали суду).
Усі зазначені вище і багато інших повноважень суду є проявом судової влади, але виходить за рамки правосуддя. [7;230-231]
Отже, правосуддя здійснюється:
суб’єктом його здійснення є лише суд;
правосуддя здійснюється іменем держави;
його сутність полягає у розгляді і вирішенні цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ у формі судових засідань за участю сторін та інших учасників процесу, який проводиться на засадах змагальності.
правосуддя здійснюється в чіткій процесуальній формі;
правосуддя здійснюється з пріоритетом судової підвідомчості.
Поняття та ознаки правосуддя.
Правосуддя – це специфічний вид державної діяльності, що здійснюється судом на підставі закону у встановленому ним порядку, полягає у розгляді та вирішені судових справ з метою забезпечення грантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави і завершується постановленням правосудного судового рішення, яке має загальнообов’язковий характер. [8;55]
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на захист в суді його порушених прав і свобод.
Завданнями правосуддя:
всебічне зміцнення законності й правопорядку;
запобігання злочинам та іншим правопорушенням;
охорона від будь-яких посягань закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань;
виховання громадян у дусі точного й неухильного виконання Конституції та законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов'язку, поваги до прав, честі й гідності громадян; - виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон. [9;86]
Правосуддю притаманна низка ознак, що відрізняють діяльність суду від правоохоронної діяльності.
По-перше, його здійснюють шляхом розгляду й вирішення у Судових засіданнях цивільних справ щодо спорів, захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави; розгляду у судових засіданнях кримінальних справ і вжиття встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; розв'язання господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.
По-друге, розгляд і вирішення у судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ ґрунтуються на конституційних засадах.
По-третє, правосуддя здійснюють відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду й рішень, які виносить суд.
По-четверте, судові рішення ухвалюють суди іменем України, вони обов'язкові до виконання на всій території України. Рішення, що набрали законної сили у кожній конкретній справі, є такими ж обов'язковими для всіх фізичних та юридичних осіб, яких стосуються, як і закон.
Завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України). [11;70-71]
Завданнями цивільного судочинства, виходячи з того, як вони сформульовані в ЩІК 2004 р., є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК 2004р.).
Суди забезпечують захист і відновлення порушених прав громадян і юридичних осіб. Цивільне судочинство дедалі реальніше наповнюється новим змістом - захистом найважливіших прав людини.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ.
Види та форми здійснення правосуддя
Вся судова діяльність пов‘язана з тим, що суд досліджує докази безпосередньо в судових засіданнях шляхом допиту всіх учасників судового процесу, проголошенням письмових та огляду речових доказів. У зв’язку з цим вся діяльність суду суворо регламентована процесуальним кодексом. Ось чому правосуддя має форму судового процесу. При цьому кримінальний процес здійснюється на підстві Кримінально-процесуального кодексу України. Цивільне судовчинство на підстві Цивільного процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється на підстві Господарського процесуального кодексу України, адміністративне судочинство регламентується Кодексом адміністративного судочинства України. У всіх цих процесуальних кодексах передбачені всі дії суду, права та обо’язки учасників процесу. При цьому на суд покладаються обо’язки, щодо захисту прав та обов’язків усіх учасників судового процесу.[10;28]
Сьогодні в України існують такі форми реалізації правосуддя:
Цивільне судочинство;
Кримінальне судочинство;
Господарське судочинство;
Адміністративне судочинтсво;
Конституційне судочинтсво;
За видами судів правосуддя можна поділити на три цого складові:
Розгляд справ судами загальної юрисдикції
Розгляд справ Конституційним Судом України
Розгляд справ адміністративними судами
Основним органом правосуддяє суд – єдин суб’єкт правосуддя. Для правосуддя характерні такі особливості :
Сутність правосуддя полягає у розгляді і вирішенні всіх судових справ;
Саме правосуддя забезпечує гарантовані Конституцією України права та свободи людини та громодянина,законні інтереси юридичних осіб, суспільства та держави;
Правосуддя здійснюється лише за встановленою законом процедрою;
Судові рішення є загальнообов’язковими для всіх без виключення на всій території України.
Таким чином, правосуддя являє собою право-застосовну діяльність, яка грунтується на суворому дотриманні закону і є одним із видів державної правоохоронної діяльності.[11;73]
Акти правосуддя та їх властивості
Актами правосуддя є всі судові постанови, які приймаються судом у встановленому процесульними кодексами порядку.
Такими актами є:
В кримінальному судочинстві – вироки, постанови та ухвали;
В цивільному судочинстві – рішення, ухвали, судові накази;
В адміністративному судочинстві – постанови, ухвали;
В господарському судочинстві – рішення, ухвали та судові накази;
В конституційному судочинстві – рішення та ухвали.
Враховуючи ті обставини, що кримінальний, цивільний, господарський,адміністративний процеси мають свою стадійність розгляду, то кожній стадії процесу суди приймають свої постанови, які хоч і схожі за своєю назвою, але вони різняться за своїм змістом. Так суди першої інстанції постановляються вироки, постанови ухвали. Уразі їх оскарження до апеляційного суду вироки чи постанови суду першої інстінції можуть бути ухвалою апеляційного суду або залишення без змін. У разі скасування вироку чи постанови суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити свій вирок чи постанову, які будуть відрізнятися від суду першої інстанції своїм висновком.
У разі оскарження вирокі, постанов та ухвал апеляційного суду в касаційному до Верховного Суду України (третя стадія) останній має право своєю ухвалою скасувати, змінити чи залишити в силі вироки, постанови та ухвали судів нижчої інстанції.
Аналогічно розгляда.ться господарські та адміністративні справи. Всі судові постанови, які набрали законної сили є обов’язковими до виконання на всій території України, цим забезпечується юридична сила таких постанов. Навмисне невиконання судових постанов чи перешкодження виконання є незаконним та передбачає кримінальну відповідальність за такі діяння.[11;29]
Конституційні принципи правосуддя
Принципи правосуддя – це закріплені в Конституції та інших законах України ідейно-політичні, керівні, правові положення, які визначають природу, демократичну суть правосуддя, структуру основних інститутів, спрямованих на досягнення мети, що стоїть перед ним.
З розвитком держави система принципів правосуддя може змінюватися. Деякі з них набувають нового змісту, з’являються нові.
Чітке дотримання принципів правосуддя забезпечує повний, об’єктивний, всебічний розгляд справ судами.
Принципи правосуддя становлять єдину, цілісну, взаємопов’язану і взаємозалежну систему. Тому порушення будь-якого одного принципу тягне за собою порушення інших.[8;56]
До складу діючої системи принципів правосуддя входять такі принципи:
здійснення правосуддя лише судом;
незалежності суддів і підкорення лише закону;
здійснення правосуддя на рівних правах громадян перед законом;
змагальності та рівноправності сторін;
відкритого розгляду справ в усіх судах, гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами;
забезпечення доведеності вини;
забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист;
презумпції невинності;
державної мови судочинства;
підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, встановлених законом;
обов’язковості рішень суду. [3; 5-17]
Розглянемо ці положення більше детальніше:
Здійснення правосуддя лише судом. Правосуддя є однією з форм державної діяльності, яка здійснюється виключно судами шляхом розгляду і вирішення в судових засідання цивільних, кримінальних, адміністративних і господарських справ у встановленому законом порядку. Цей принцип закріплений у ст. 124 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про судоустрій України" і відтворений у ЦПК України і ст. 16 КПК України. Захист цивільних прав може відбуватися також в адміністративній і громадській формах, але вирішення цивільних справ адміністративними органами не є здійсненням правосуддя. [2;5]
Незалежність суддів і підкорення їх лише законові. Згідно зі ст. 126 Конституції та ст. 3 Закону України "Про статус суддів", ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" судді вирішують справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них.
Так, Пленум Верховного Суду України у постанові "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів" від 12 квітня 1996 року № 4 вказує на те, що незалежність суддів є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості. Суддя, підкоряючись лише законові при здійсненні правосуддя та приймаючи рішення у судовій справі, повинен керуватися тільки законом, виходити з власного його розуміння та переконання, які грунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, бути незалежним як від правової позиції прокурорів, захисників, інших учасників судового процесу, так і від представників влади та юридичних чи фізичних осіб.
Здійснення правосуддя на рівних правах громадян перед законом. Цей принцип передбачений ст. 129 Конституції, а також відображений у ст. 7 Закону України "Про судоустрій України".
Правова рівність полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи є рівними перед законом і судом як і громадяни України та користуються правом на судовий захист, за винятками, встановленими законом (ст. 26 Конституції, ст. 6 Закону України "Про судоустрій України").
Змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Цей принцип полягає у тому, що в судовому засіданні ведуть між собою процесуальний спір дві сторони: в кримінальному судочинстві — сторона обвинувачення і сторона захисту, в цивільному судочинстві — позивач і відповідач.
Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. У ст. 129 Конституції, ст. 9 Закону України "Про судоустрій України" серед засад судочинства проголошується гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, а також інші присутні у відкритому судовому засіданні мають право робити письмові нотатки. Суд може в порядку, встановленому процесуальним законом, дозволити проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозаписи із застосуванням стаціонарної апаратури (п. 2 ст. 9 Закону України "Про судоустрій України").
Забезпечення доведеності вини. Цей принцип закріплений у ст. 129 Конституції України і означає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції).
Конкретним формулювання цього принципу є норма кримінально-процесуального закону, згідно з якою ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду і відповідно до закону
Юридичний зміст цього принципу становлять такі положення:
а) ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62 Конституції);
б) обвинувачення не можуть грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (ч. 3 ст. 62 Конституції);
в) всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь
г) висновок про винність особи у вчиненні злочину не може грунтуватися на припущеннях;
д) з обвинуваченим не можна поводитися як з винним до остаточного вирішення кримінальної справи й офіційного визнання його винним у вчиненні злочину, а також публічно твердити в засобах масової інформації та в будь-яких офіційних документах, що дана особа є злочинцем.[4;15,22]
Забезпечення обвинуваченому права на захист. Суть цього принципу полягає в тому, що кожна особа може особисто захищатися від обвинувачення у вчиненні злочину. Разом з тим Конституцією гарантовано, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безкоштовно. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Закон зобов'язує особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суддю до першого допиту обвинуваченого і підсудного роз'яснити їм право мати захисника.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відмова від захисника не може бути прийнята:
— у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, у віці до 18 років;
— у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист;
— у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;
— при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру;
— коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення.[1;58]
Державна мова судочинства. Згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова. Закон України "Про судоустрій України" (ст. 10) передбачає, що застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і в порядку, визначених законом. Пленум Верховного Суду у постанові "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9 вніс роз'яснення, що судочинство має проводитися українською мовою. Лише за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд зобов'язаний застосувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом. Суд має суворо додержуватися вимог ч. 3 ст. 19 КПК про те, що слідчі й судові документи відповідно до встановленого цим кодексом порядку вручаються обвинуваченому в перекладі його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.[7;9]
Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором (п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України). Прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного. Прокурор зобов'язаний, підтримувати обвинувачення, керуватися вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на розгляді всіх обставин справи.
Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Діяльність апеляційної та касаційної інстанцій має важливе значення для виконання завдань суду із захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, зміцнення законності і правопорядку, утвердження принципу справедливості, забезпечення розвитку демократії. Вона має здійснюватися при суворому виконанні норм, що регулюють розгляд цивільних, адміністративних, кримінальних, господарських справ у апеляційному та касаційному порядку.
Обов'язковість рішень суду. Конституція України (ст. 124) проголошує, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими на всій території України. Рішення — найважливіший акт здійснення правосуддя. Обов'язковість рішень суду підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню режиму законності і зміцненню правопорядку в державі.
Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п. З ст. 11 Закону України "Про судоустрій України").
Висновок
Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.
Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
В контексті питань, розглянутих в лекції, важливим є проведення диференціації між такими близькими по значенню, але не синонімічними поняттями, як „судова влада”, „правосуддя” і „судочинство”.
Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.
На відміну від правосуддя, судова влада – це права судових органів, якими вони наділені по закону, можливість здійснювати широкі юрисдикційні повноваження; це правовий статус судів, їх місце як особливих органів державної влади. І, крім того, термін „судова влада” включає в себе також само здійснення владних судійських повноважень.
Таким чином, здійснення судової влади значно ширше правосуддя, так як судова влада проявляється в багатьох інших діях суду. Так, усі суди та судові структури зобов’язані узагальнювати судову практику, аналізувати судову статистику. Голови усіх судів вносять в державні органи, установи, організації, посадовим особам подання про усунення порушень закону, причин та умов, що сприяли скоєною злочину. Ці акти зобов’язують тих, кому вони спрямовані, здійснювати відповідні заходи по усуненню зазначених порушень.
Усі зазначені повноваження судів є проявами судової влади, але виходять за рамки правосуддя.
З цього можна зробити висновок про те, що правосуддя – це лише один із засобів здійснення судової влади. Правосуддя треба розглядати в традиційному розумінні цього терміну – як діяльність судів загальної юрисдикції по розгляду і вирішенню цивільних, господарських, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення.
Що стосується терміну „судочинство”, то під ним розуміється діяльність судів по розгляду та вирішенню справ, віднесених до їх відома, а також дії інших суб’єктів, які реалізують свої права та обов’язки, вступають у процесуальні відносини з судом (по кримінальним справам – також з органами дізнання, досудового слідства і прокурором). Так, наприклад, кожний громадянин може звернутися до суду з позовом про відшкодування йому матеріальної шкоди та ін.. Всі ці дії є складовою частиною судочинства, але не правосуддя, яке вповноважений здійснювати тільки суд. Тому судочинство – поняття більш широке, ніж правосуддя.
Термін „судочинство” в законодавчих актах, науковій, учбовій літературі застосовується разом з терміном „процес”.
Список використаних джерел
Конституція України від 28.06.1996
Закон України «Про статус суддів» за станом на 30 липня 2003 року.
Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р.
Кримінально-процесуального кодексу України від 22.05.2003
Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004
Постанова Пленуму ВРУ "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9
І.Є. Марочкін , Н.В. Сібільова, В.П. Тихий та інші. Організація судової влади в Україні : навчальний посібник/. За редакцією І.Є. Марочкіна , Н.В. Сібільвої. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 328 с.
Молдован В.В.,Судоустрій України: Опорні конспекти: Навч. пос.ібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Юмана, 1996. - 160с.
М.І.Мельник, М.І. Хавронюк. – «Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність» Навч. пос. – Київ: Видавництво «Атіка», 2002. – 576с.
М.М.Ясинок, В.А. Кройтор, А.А. Тогобіцька. – «Судові та правоохоронні органи України». Навч. пос. – Суми: Видавництво «МакДен», 2008. – 280с.
О.Р.Михайленко. – «Суд, правоохоронні органи та правозахисні органи України» Навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 2004. – 376с.
23.05.2013 00:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора