Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Фінансове право
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Л. К. Воронова
ФІНАНСОВЕ
ПРАВО
УКРАЇНИ
Підручник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Київ
Прецедент
Моя книга
2006
ББК 67.9(4УКР)302я73
В 75
Рекомендовано Міністерством
освіти і науки України
(№14/18.2-2205 від 13 жовтня 2005 р.)
ЗМІСТ
Воронова Лідія Костянтинівна — доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України
Рецецзенти:
Кучерявенко М.П. — доктор юридичних наук, професор, заві дувач кафедрою фінансового права Харківської Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого
Бекерська Д.А. — професор кафедри адміністративного та фі нансового права Одеської національної юридичної академії
Воронова Л. К. В 75 Фінансове право України: Підручник. — К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 448 с.
ІЗГШ 966-520-091-7
І8ВК 966-8845-02-1
Підручник дає необхідні знання фінансового права як навчальної дисципліни. Послідовно розкриті сутність і функції фінансів, поняття фінансового права, особливості фінансово-правових норм і правовід носин, поняття, зміст, методи І форми фінансового контролю в Ук раїні. Розкривається зміст фінансово-правових інститутів з нових по зицій, які відповідають розвитку фінансово-правової науки, аналізу ються погляди і пропозиції сучасних українських і зарубіжних вчених.
Розрахований на студентів юридичних та економічних факультетів, широке коло осіб, які цікавляться питаннями фінансового права. }
ББК 67.9(4УКР)302я73 і
І8ГЯМ 966-520-091-7 І8ВМ 966-8845-02-1
© Л. К. Воронова, 2006 © Прецедент, 2006 © Моя книга, 2006
1
Загальна частина Модуль 1.
Глава 1. Діяльність держави й органів місцевого
самоврядування в галузі публічних фінансів і фінансове право 10
§ 1. Поняття і методи діяльності держави і органів місцевого
самоврядування в галузі публічних фінансів 10
§ 2. Фінансова система України 21
§ 3. Органи держави і місцевого самоврядування, які здійснюють управління фінансами 24
Глава 2. Предмет і метод, система, джерела і наука
фінансового права 33
§ 1. Поняття фінансового права, його предмет та метод 33
§ 2. Система фінансового права 41
§ 3. Джерела фінансового права 48
§ 4. Наука фінансового права 57
Глава 3. Фінансово-правові норми і фінансові
правовідносини 64
§ 1. Поняття, особливості та види фінансово-правових норм. ... 64
§ 2. Фінансово-правові відносини, їх зміст і особливості 70
§ 3. Суб'єкти фінансового права і фінансових правовідносин ... 75 Глава 4. Правове регулювання фінансового контролю в
Україні 79
§ 1. Поняття фінансового контролю, принципи його здійснення. . 79
§ 2. Контрольні правовідносини 84
§ 3. Види фінансового контролю 87
§ 4. Методи фінансового контролю 94
§ 5. Аудиторський контроль 102
Особлива частина
Модуль 2. Правове регулювання державних
і місцевих централізованих фондів коштів
Глава 5. Бюджетне право і бюджетна система України .... 108
5 І. Поняття бюджету та його значення для функціонування
держави й органів місцевого самоврядування 108
4
Л. К. Воронова
Фінансове право України 5
§ 2. Бюджетне право, його предмет і особливості. Бюджетно- правові норми І бюджетно-правові відносини 113
§ 3. Бюджетна система України І принципи її побудови 118
§ 4. Зведений бюджет держави 120
§ 5. Правове регулювання структури бюджетів 121
Глава 6. Бюджетні повноваження України й органів
місцевого самоврядування 131
§ 1. Поняття бюджетних повноважень 131
§ 2. Бюджетні повноваження України та органів місцевого
самоврядування 133
Глава 7. Бюджетний процес в Україні 142
§ 1. Поняття й зміст бюджетного процесу 142
§ 2. Складання проекту Державного бюджету України 146
§ 3. Розгляд та прийняття Державного бюджету України
та місцевих бюджетів 154
§ 4. Порядок виконання бюджету 167
§ 5. Звітність про виконання Державного і місцевих бюджетів. . . 180
Глава 8. Правовий режим державних цільових
позабюджетних фондів 183
§ 1. Поняття та види державних цільових позабюджетних фондів . . 183 § 2. Фонди загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування 186
§ 3. Кошти Пенсійного фонду 190
§ 4. Інші соціальні страхові позабюджетні фонди 195
§ 5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 199
Модуль 3. Правове регулювання державних і муніципальних
доходів
Глава 9. Правовий інститут публічних доходів держави та
органів місцевого самоврядування 202
§ 1. Поняття фінансово-правового інституту державних і
муніципальних доходів 202
§ 2. Види податків і обов'язкових платежів, що включаються в
бюджет 204
Глава 10. Податкове право 209
§ 1. Поняття податку, його функції. Принципи оподаткування. . . 209
§ 2. Поняття податкового права і податкових правовідносин. . . . 214
§ 3. Юридичний склад податку 217
§ 4. Податки з юридичних осіб ■; ' 220
Глава 11. Податки з фізичних осіб 245
§ 1. Податок на доходи фізичних осіб 245
§ 2. Податок на промисел 257
Глава 12. Податки, що сплачують юридичні Й фізичні особи. 259
§ 1. Податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин І механізмів 259
§ 2. Плата за землю 263
§ 3. Єдиний податок 266
§ 4. Плата за торговий патент 270
§ 5. Фіксований сільськогосподарський податок 273
§ 6. Місцеві податки І збори 275
Глава 13. Інші доходи, що включаються до бюджетів та
гаранти забезпечення податкових зобов'язань . . . 282
§ 1. Неподаткові доходи 282
§ 2. Доходи від операцій з капіталом 296
§ 3. Фінансовий моніторинг 297
§ 4. Гарантії забезпечення виконання податкових обов'язків. . . . 300
Глава 14. Правові основи державних і муніципальних
запозичень, державного і муніципального боргу
та державного кредиту 305
§ 1. Поняття правового Інституту державного та муніципального запозичення, його особливості 305
§ 2. Державний та муніципальний кредит. Управління державним і муніципальним боргом. Правові основи державного кредитування 314
§ 3. Право на запозичення місцевих органів самоврядування. . . . 324
Глава 15. Правове регулювання страхування 325
§ 1. Поняття страхування, його завдання і функції 325
§ 2. Законодавче та нормативно-правове регулювання страхових відносин. Терміни, які зазначаються у страхових документах ! при страхових правовідносинах 331
Модуль 4.
Правове регулювання публічних державних і
муніципальних видатків
Глава 16. Правові основи державних і місцевих видатків . . 342
§ І. Поняття І види державних І місцевих видатків 342
§ 2. Розподіл видатків між ланками бюджетної системи України . 348
б
Л. К. Воронова
ВСТУП
§ 3. Поняття І правові принципи фінансування державних І
муніципальних видатків 352
§ 4. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування 353
§ 5. Соціально-культурні видатки 356
§ 6. Фінансування охорони здоров'я і фізичної культури 360
§ 7. Видатки на культуру та мистецтво 361
§ 8. Фінансування оборони 361
§ 9. Фінансування органів законодавчої, виконавчої влади,
правоохоронних органів 362
§ 10. Позабюджетні кошти бюджетних установ 363
Модуль 5.
Правові основи банківської системи, грошового обігу
і розрахунків. Основи валютного регулювання і
валютного контролю
Глава 17. Правові основи банківської діяльності 366
§ 1. Фінансово-правовий інститут регулювання банківської
діяльності 366
§ 2. Види банків в Україні 367
§ 3. Правовий статус НБУ 368
§ 4. Поняття грошової системи 371
§ 5. Правила ведення касових операцій 375
§ 6. Правові засади здійснення безготівкових розрахунків 376
Глава 18. Правове регулювання валютних операцій 380
§ 1. Поняття І зміст валютного регулювання 380
§ 2. Правові основи валютного контролю 386
§ 3. Відповідальність за порушення валютного законодавства
України 388
Список рекомендованих нормативно-правових актів
та літератури 394
Словник 408
438
Покажчик термінів і понять
Кожна галузь права, яка входить у правову систему держави, повинна бути зрозумілою кожному громадянину, органам дер жави, всім юридичним особам. Однак, це дуже важко, оскіль ки розібратися в тонкощах окремих галузей права складно. Але є фахівці, які покликані допомагати зрозуміти, що саме хотів урегулювати законодавець, складаючи і затверджуючи той чи інший закон, у якому багато норм (правил поведінки), виконання яких обов'язкове при певних обставинах. Юристи покликані знати норми різних галузей права, вміти аналізувати їх і ситуацію, яка виникла у практиці, для того, щоб правиль но застосувати припис держави. Кожна галузь права має свій предмет регулювання. Фінансове право регулює специфічний вид відносин, які виникають в процесі фінансової діяльності, тобто в процесі формування, розподілу і використання центра лізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для виконання функцій органами держави і органами місцевого
самоврядування.
Із зміною економічної основи в Україні, утворенням нової суверенної держави, наданням широких повноважень органам місцевого самоврядування змінюється фінансова система, а ра зом з нею великі зміни йдуть у фінансово-правовому регулю ванні грошових відносин, що виникають у процесі фінансової діяльності. У фінансовій діяльності беруть участь усі без ви нятку органи держави, органи місцевого самоврядування, юри дичні особи всіх форм власності І організаційно-правових ви дів діяльності, громадяни, які відповідно до ст. 67 Конституції України зобов'язані сплачувати податки і збори. Фінансове за конодавство розгалужене, мобільне, слідкувати за його зміна ми важко, а знати його необхідно, оскільки різновидів відно син, що мають грошовий характер, багато, але виникають во ни не з фінансової діяльності і регулюються нормами цивіль ного, адміністративного та господарського права. Для правиль ного вибору актів, норми яких регулюють грошові відносини, що виникають з фінансової діяльності, необхідно знати специ фіку цих відносин і норм, що їх регулюють. Фінансове право
8 Встун
входить в так звану "родину" публічних галузей права, але В зв'язку з особливими значенням фінансових відносин для функ ціонування держави, метод фінансово-правового регулювання має специфіку, властиву тільки Йому. Знання фінансового пра ва, сутності, особливостей фінансово-правових інститутів не обхідно для студентів-юристів, економістів, аспірантів, викла дачів фінансового права, практикам для вірного застосування фінансово-правових актів. Юристи-практики завжди повинні інтерпретувати фінансову ситуацію. Знаючи фінансове законо давство, кожен робить висновки із наявної правової інформа ції, оскільки вирішити справу треба тільки на підставі норма тивно-правового акту, а не власних міркувань. Фінансове пра во доволі складна і не "весела" галузь права, але кошти, які збирають органи державної влади і місцевого самоврядування, необхідні для функціонування держави. Знання норм фінансо вого права необхідні всім, хто хоче знати, як регулюються від носини в галузі бюджету, обов'язкових платежів, у тому числі податків, державного кредиту, державного боргу, на шо і як витрачаються кошти держави, як регулюється грошовий обіг та валютні відносини в нашій державі.
Головне завдання підручника "Фінансове право" — показа ти сукупність правових норм, що регулюють фінансові відно сини в Україні, їх взаємозв'язок із змінами, які відбуваються у фінансовій системі у зв'язку із переходом до ринкової еконо міки, можливі альтернативні підходи до реалізації методів фінансово-правового регулювання. Знання фінансового права повинно підготувати студентів і читачів до орієнтування у ве ликому масиві нормативно-правових актів, які постійно зміню ються.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Модуль 1
11
Глава 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ Й ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В
! ГАЛУЗІ ПУБЛІЧНИХ ФІНАНСІВ І
ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Фінансова діяльність і методи її здійснення
Що являють собою владні повноваження держави у галузі фінансів?
Які органи держави і місцевого самоврядування здійснюють управління фінансами?
§ 1. Поняття і методи діяльності держави й органів місцевого самоврядування в галузі публічних фінансів
Виробничу інфраструктуру відтворювального процесу, без якого не може існувати цивілізоване суспільство, складають заводи, фабрики, сільськогосподарські та інші підприємства. Поза її межами знаходиться вторинний капітал, фінансові рин ки, тобто сукупність грошових відносин і грошових ресурсів. Одна частина цих ресурсів і відносин виникає у суспільстві як умова відтворювального процесу, а друга—створює умови для розширеного відтворення.
Поза виробничою сферою після появи держави виникають фінансові відносини, що формують грошові фонди, які необ хідні для існування публічних органів і фінансування покладе них на них функцій. Ці фонди мають назву публічних фінансів.
У роки адміністративно-командної системи все публічне вважалося державним, тому і не використовувався термін "публічні фінанси" на відміну від приватних фінансів.
Держава, її органи, органи місцевого самоврядування — по стійно діючий механізм, в якому використовується товарне ви робництво як результат суспільного поділу праці. Із появою держави виникли фінанси1. Існують вони тому, що без них держава й органи місцевого самоврядування не зможуть вико-
1 Термін "фінанси", на думку більшості вчених, походить від лат. "Гіпап- Ііо" — платіж. Для визначення явищ, пов'язаних Із утворенням і використан ням фондів коштів держави, він вперше був застосований у XVI ст. у Фран ції. Часто фінанси ототожнюють із коштами. Але це не так. Фінанси — це економічні відносини, які виникають у реальному грошовому обігу при фор муванні, розподілі її використанні фондів фінансових ресурсів (Див.: Ба бич А. М, Павлови Л. И. Финансьі. — М., 2000. —С. 15). Фінанси відобража ють економічні відносини, завдяки яким забезпечуються джерелами фінансу вання всі сектори економіки, сфери виробництва і невиробнича сфера. \
Фінансове право України
нувати свої функції. Не зможуть існувати інститути фінансо вого ринку і фінансових послуг.
Інші грошові категорії: заробітна плата, прибуток, ціна — це породження економіки, вони походять із факту наявності не держави, а виробництва і товарно-грошових відносин. Дер жава втручається в економічні процеси, встановлюючи роз міри й пропорції цих економічних категорій, але "їхня сутність не стає імперативною. Фінанси — породження держави. Дер жаві необхідні не просто кошти, а фонди коштів, які дозво лять витрачати їх для безперебійного функціонування.
Публічні грошові доходи до кінцевого їх використання по діляються на відповідні цільовому призначенню відокремлені частки, які мають назву фонди коштів. Формування і викорис тання таких фондів є суттєвою рисою фінансів, яка відрізняє останні від Інших видів грошових відносин. Цільове призна чення таких фондів є умовою їх ефективної мобілізації, розпо ділу і використання-зСаме завдяки фінансам держава і муніци пальні органи можуть контролювати весь хід розподільного процесу: коли надходять кошти, як використовуються. Слід погодитися з відомими економістами Санкт-Петербурзького університету, що для фінансів властиві такі ознаки: це завжди грошові відносини; ці грошові відносини існують в державі, яка управляє ними; ці відносини виникають при перерозподілі вже розподіленого суспільного продукту.
Будь-яка держава або орган місцевого самоврядування утво рюють І підтримують на своїй території правопорядок, охоро няють свою незалежність, суверенітет, сприяють фізичному, духовному і матеріальному добробуту населення. Жодне сус пільство не може Існувати без постійного відтворення їжі, одягу, житла, соціальної сфери. Кожна держава піклується про охорону навколишнього природного середовища. Із постійним зростанням кількості населення землі, урбанізацією, загострен ням внутрішніх та зовнішніх протиріч відтворення є безумов ною можливістю виживання людства. Усі ці завдання поклада ються на органи влади, а для безперебійного функціонування необхідні матеріальні засоби, які в умовах об'єктивно існуючо го закону вартості мають грошовий характер, тобто для вико нання функцій державі і муніципальним органам потрібні ве личезні кошти.
Ще в роботах давньоримських юристів для відмежування публічних відносин від приватних використовували таку кате-
.**■
12
Л. К. Воронова
Фінансове право України
13
горію, як інтерес. Мабуть, дуже важливим моментом для з'я сування предмета фінансового права, його суб'єктів є саме з'ясування фінансових інтересів. Наявність публічного фінан сового інтересу І дає можливість чітко відокремити межу ре гулювання відносин, які мають грошовий характер, нормами фінансового права.
Регулювання й управління публічними фінансами є голов ним напрямком діяльності будь-якої держави у будь-який пе ріод її Історичного розвитку. Дореволюційний фінансист, про фесор Санкт-Петербурзького університету В. А. Лебедєв вва жав, що без фінансів держава обійтись не може, ними обумов люється політичне зростання держави, рух історії, бо багато політичних змін відбулося через фінанси, і, можливо, політич на карта кожної держави була б іншою, якщо б не переживала вона фінансових криз.
У підручнику В. А. Лебедєва "Фінансове право" (виданий у 1882-1885 роках) подається така трактовка фінансів: "...під фінансами слід розуміти не тільки державні доходи або гроші, але взагалі всі матеріальні або особисті кошти, які державна чи громадська влада має в своєму розпорядженні для задово лення потреб суспільства".
Держава і місцеві органи були зацікавлені в тому, щоб чле ни суспільства підтримували їхній фінансовий інтерес — задо волення потреб на їх функціонування, без чого не зможе бути порядку в державі, на всій "її території, бо скрізь необхідно підтримувати правопорядок, забезпечувати оборону країни, утримувати органи охорони здоров'я, освіти, апарат управлін ня тощо. Доходи суспільства перерозподілялися, природно, на користь держави, оскільки вона потрібна всім. Держава розви вається, виконуючи ті функції, які необхідні суспільству. Іноді здається, що без якого-небудь державного чи суспільного ін ституту можна й обійтися, бо він дорогий, але без нього сус пільство понесе більше збитків.
^фінанси — це економічні відносини, які здійснюються пе реважно в грошовій формі між державою та юридичними і фізичними особами. Фінансові взаємозв'язки між державою і господарюючими суб'єктами є нееквівалентними, вони вини кають лише як обов'язок дії сторони. Так, юридичні й фізичні особи, виконуючи конституційний обов'язок, сплачують подат ки, а держава виконує свої обов'язки (функції), покладені на неї Конституцією і законодавством.
Загальнодержавні і муніципальні потреби усвідомлюються суспільством, створюють публічний інтерес у формуванні, роз поділі і використанні централізованих і децентралізованих фон дів коштів, тобто у галузі фінансів. Але публічний фінансовий інтерес не може виражатися окремо кожним громадянином, він знаходить своє відбиття у вигляді державної волі, у вигля ді закону (нормативно-правового акта) і стає метою діяльності держави і органів місцевого самоврядування. Фінансовий Ін терес повинен опосередковуватися в праві. Об'єктивований правом фінансовий інтерес визначає зміст фінансово-правових норм і властивий їм загальнообов'язковий характер'.
Фінанси — це завжди грошові відносини, в яких однією стороною виступає держава або орган місцевого самовряду вання. Але не всі грошові відносини є фінансовими. Так, ви кладач університету за свою працю одержує зарплату. Це від носини між працедавцем І викладачем, але це не фінанси. Проте викладач зобов'язаний сплатити податки і внески до Пенсійного фонду — це вже фінанси, а після одержання зар плати викладач купує собі продукти харчування, одяг тощо. Це відносини грошові, та регулюються вони нормами цивіль ного права.
Фінанси — це відносини, які завжди мають грошовий ха рактер, і в яких однією стороною виступає держава. Як пра вило, грошові відносини мають еквівалентний характер, тобто суб'єкту, який розраховується грошима, замість цієї суми нада ється еквівалент — товар, послуга, праця. У фінансах цього немає. Вони опосередковують безеквівалентний рух коштів. Один виняток із загального правила — придбання цінних па перів, емітованих державою2. Але ці кошти повернуться після закінчення строку, на який держава випускає ці папери3.
Об'єктивна необхідність фінансів у будь-якій державі, на території муніципальних органів пояснюється тим, що діє об'єк тивний закон вартості, Існують товарно-грошові відносини. Для забезпечення потреб функціонування держави Й адмініст ративно-територіальних одиниць на чолі з органами місцевого самоврядування за допомогою фінансів використовується ме ханізм розподілу валового внутрішнього продукту і національ-
1 Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М, 1995. — С. 54.
2 Див.: Сабаити Б. М. Теория финансов. — М., 1998. — С. 5. ,.^( Див. главу "Правове регулювання державного кредиту".
14
Л. К. Воронова
Фінансове право України
15
ного доходу. Крім того, фінанси використовуються для контро лю за господарською діяльністю організацій, підприємств будь-якої форми власності й організаційно-правової форми діяльності.
Об'єктивна необхідність фінансів у державі обумовлює не обхідність діяльності держави з управління фінансами. Держа ва керує грошовими фондами і відносинами з їх приводу, ви даючи закони, нормативно-правові акти, які вмішують припи си, що регулюють фінансові відносини,
Централізовані фінанси відбивають відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фон дів коштів, які надходять у розпорядження держави і органів місцевого самоврядування. До них належать державний і міс цеві бюджети, позабюджетні цільові фонди, кошти обов'язко вого майнового І особистого страхування. За рахунок цих фон дів фінансуються будови, реконструюються підприємства, за безпечується оборона країни, освіта, наука, культура, утриму ються органи державної влади і управління, відшкодовується шкода, завдана стихійним лихом, надається допомога матерям із дітьми, хворим, інвалідам, перестарілим громадянам.
Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галу зях народного господарства. В об'єднаннях, на підприємствах державної форми власності грошові фонди створюються за ра хунок власних ресурсів, шляхом перерозподілу коштів всере дині галузі, а також і за рахунок бюджетних асигнувань. Те саме можна сказати про муніципальні підприємства. Сільсько господарські підприємства різних форм власності використо вують для створення фондів власні доходи, прибутки. Держа ва, зацікавлена в підвищенні врожайності у сільськогосподар ських підприємствах, надає їм допомогу. Оскільки 2005 рік видався надзвичайно складним для сільгоспвиробників, держа ва допомагала їм дешевими кредитами, регулюванням заку півельних цін на їхню продукцію.
Розподіл фінансів на централізовані і децентралізовані ви значається роллю держави і органів місцевого самоврядування по керівництву економікою та наявністю кількох форм власності.
Щодо формування, розподілу і використання централізова них фондів держава і муніципальні органи є розпорядниками. Інакше держава і муніципальні органи регулюють відносини щодо децентралізованих фондів, особливо підприємств різних форм власності (недержавних і немуніципальних). На них дер-
жава повинна впливати зовсім по-іншому. Французький фінан сист П. М. Годме писав, що ні в якому разі не слід забувати про фундаментальні відмінності між державними І приватними фінансами. Основна різниця між ними обумовлена тим фак том, що стан і динаміка приватних фінансів залежить від зако нів ринкової економіки... Стан же й динаміка державних фі нансів визначаються рішеннями держави і діями публічної влади.
П. М. Годме чітко проводить межу між державними І при ватними фінансами:
держава забезпечує свої потреби в примусовому порядку. Наприклад, в Державному бюджеті України податкові над ходження від громадян складають понад 25% усіх доходів. А стосовно до держави примусового виконання ніхто не за стосовує;
державні фінанси пов'язані із грошовою системою, якою так чи інакше керує держава, але ця система ніяк не зале жить від волі приватних власників, які розпоряджаються своїми фінансами;
приватні фінанси зорієнтовані на одержання особистих прибутків. Державні фінанси, навпаки, витрачаються на здійснення публічного Інтересу;
розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри приватних, якими розпоряджаються окремі особи. П. М. Год ме говорить, що таких відмінностей досить, щоб розгляда ти фінансове право як самостійну науку, яка, не дивлячись на свій зв'язок Із приватними фінансами, чітко відмежову ється від останніх1.
Таким чином, фінанси України — це система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням І розподілом публічних централізованих І децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необ хідними.
Держава й органи місцевого самоврядування встановлюють порядок формування і використання централізованих і децен тралізованих фондів, тобто керують ними як владні і господа рюючі суб'єкти фінансових відносин. Держава не може бути бездіяльною. Вона, як і всі державні та муніципальні органи,
Див.: Годме П. М. Финансовое право.—М., 1978. — С. 41.
16
Л. К. Воронова
Фінансове право України 17
дування передоачає такі іаодаппл.
Завдання фінансової
ДІЯЛЬНОСТІ
Формування публічних державних і муніципальних централізо ваних і децентралі зованих фондів
Розподіл публічних державних і муніци пальних ресурсів
Викорис тання публічних державних і муніци пальних ресурсів
Державний і муніципальний контроль за фінансовою діяльністю усіх суб'єктів грошово-кредитних відносин
Емісія
грошових
знаків -
це завдання виключно держави
Оскільки в бачимо, держ жуть одиаков
Україні іс ава і оргаї о керувати
нуют
т мі всім
ь різн сцевог а вели
і форм о само кими І
и власн
врядува
малимі
ості, ння н
1 ПІД!
як ми є мо-іриєм-
функціонує безперервно. Усі ЇЇ дії вимагають матеріального опосередкування, витрати фінансових ресурсів, постійного їх відшукування, планового розподілу і ощадливого використан ня. Держава постійно впливає на процес формування, розпо ділу Й використання централізованих І децентралізованих фон дів, тобто керує ними. Ця її діяльність має назву фінансової.
Важливішою особливістю діяльності держави в галузі пуб лічних фінансів є те, що вона властива законодавчим, виконав чим органам, усім підприємствам, організаціям і установам.
Наприклад, підприємства, об'єднання, організації усіх форм власності беруть участь у формуванні як централізованих, так і децентралізованих фондів, вносячи обов'язкові платежі (по датки, збори, мито) в бюджет, а також частину свого прибутку на створення своїх децентралізованих фондів. Бюджетні уста нови витрачають кошти державного І місцевих бюджетів для свого нормального функціонування. Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, з одного боку, є керівними органа ми в усіх галузях державної діяльності, в тому числі фінансо вої, а з другого — як усі бюджетні установи для здійснення своїх повноважень потребують бюджетних асигнувань.
Діяльність держави і муніципальних органів у галузі фінан сів базується на певних правових засадах і принципах.
Фінансова діяльність держави і органів місцевого самовря дування передбачає такі завдання.
ствами, організаціями, установами. Зростаюча потреба в кош тах примушує будь-яку державу застосовувати різні засоби правового впливу до різних суб'єктів.
Існують загальні засоби (методи), які державі та органам місцевого самоврядування необхідно застосовувати, щоб фор мувати публічні централізовані фонди коштів — бюджети, з яких згідно з запланованими у актах про бюджет, покривати видатки, що супроводжують їх функціонування. Ці загальні засоби зводяться до застосування:
імперативного методу, коли держава і органи місцевого са моврядування виражають вольові бажання, обов'язкові для всіх юридичних І фізичних осіб у процесі фінансової діяль ності;
рекомендаційного методу, заснованого на Імперативному, коли держава або орган місцевого самоврядування не нака зують, а радять виконувати ті чи інші дії. Наприклад, Конституція України, Закон України "Про самоврядування в Україні" мають припис щодо можливості введення но вих чи встановлення порядку справляння місцевих податків і зборів, якщо законодавством не встановлено Інше. Тобто
"'■'' на першому плані імперативний метод, що випливає із за конодавства, а при відсутності норми закону органи місце вого самоврядування можуть зробити це самі, прийнявши свої нормативно-правові приписи.
У фінансовій діяльності може застосовуватися і колегіаль ний метод, коли уповноважені державою і органами місцевого самоврядування на здійснення фінансової діяльності суб'єкти спільно вирішують ці питання. Так, при реалізації припису ст. 143 абз. З Конституції України органам місцевого самовря дування можуть надаватися законом окремі повноваження ор ганів виконавчої влади, і держава бере на себе фінансування здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок кош тів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого само врядування відповідні об'єкти державної власності. Ці питання органи державної виконавчої влади вирішують колегіально, але всі ці узгодження йдуть на підставі закону. Тільки в ме жах закону і буде вироблено колегіальне узгодження фінансо вих питань.
18
Л. К. Воронова
Фінансове право України
19
До спеціальних методів фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування належать:
а) формування публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів;
б) розподіл фінансових ресурсів, які створюють публічні фон ди коштів;
в) використання цих ресурсів при фінансуванні видатків, що супроводжують кожну дію органів держави та органів міс цевого самоврядування.
При формуванні публічних централізованих державних і міс цевих фондів коштів держава і органи місцевого самоврядуван ня застосовують такі спеціальні методи мобілізації коштів:
обов'язкові платежі для юридичних і фізичних осіб у ви гляді податків, зборів, мита у державні централізовані фо нди коштів;
добровільні платежі, випускаючи і реалізуючи державні і муніципальні цінні папери юридичним І фізичним особам, приймаючи доброчинні внески на користь держави від іно земних і українських юридичних і фізичних осіб;
вилучення в бюджет вільного залишку прибутку казенних підприємств, Національного банку України тощо;
встановлення і стягнення штрафів і пені за порушення фінансового законодавства.
Розподіляючи фінансові ресурси з централізованих фондів, держава і органи місцевого самоврядування застосовують та кож спеціальні методи фінансової діяльності:
здійснюють беззворотне фінансування заходів, включених до бюджету поточного бюджетного періоду, тобто виділя ють бюджетні кошти на засадах беззворотності й безвідплат ності;
здійснюють зворотне фінансування, тобто виділяють кошти з бюджетів на засадах зворотності в тих випадках, коли та кий припис вміщено в акт про бюджет, і якщо кошти ви діляються недержавним і немуніципальним організаціям, то за них сплачуються відсотки, тобто зворотне фінансування може виділятися як безоплатно, так і відплатно .
1 Тосунян Г. А., Викулин А. Ю. Финансовое право. — М, 2001.—С. 19.
2 При розподілі фінансових ресурсів застосовуються методи бюджетного регулювання. Про їх сутність див. розділ "Бюджетне право".
Методи фінансової діяльності
загальні
спеціальні
імперативний
При формуванні фондів:
1) обов'язкові платежі: податки, мито, збори, штрафи, пені;
2) вилучення в бюджет перевищень доходів над видатками;
3) добровільні платежі у формі випуску цінних паперів, благодійні внески.
При розподілі:
1) беззворотне фінансування;
2) зворотне (може
рекомендаційний
бути відплатним)
При бюджетному регулюванні:
а) процентні відрахування;
б) дотації, субвенції;
в) трансферти;
г) через фонд вирівнювання.
Головним завданням державного регулювання фінансових відносин є узгодження Інтересів суб'єктів цих відносин вста новленням необхідних обмежень і заборон у цих відносинах.
Державні органи, як частина державного механізму, наділе ні владними повноваженнями в галузі фінансів, тобто юридич но закріпленими можливостями здійснювати державну владу, приймати від імені держави юридично значимі рішення в га лузі фінансів і забезпечувати їх реалізацію.
Державно-владне повноваження в галузі фінансів характе ризується тим, що:
норми фінансового права закріплюють порядок формування фондів коштів та права й обов'язки владних органів;
орган держави у фінансово-правових відносинах видає юридичні акти, які вміщують як нормативні (наприклад, ін струкція ГДПА), так і індивідуальні правові акти;
орган держави має певну економічну і організаційну ві докремленість і самостійність;
ІГ
20
Л. К. Воронова
Фінансове право України 21
орган держави, виконуючи повноваження в галузі фінансів, бере участь у виконанні функцій держави;
орган держави завжди наділяється фінансовими ресурсами для виконання своїх функцій;
державний орган, який вступає у фінансові правовідносини, завжди наділений фінансовими ресурсами для можливості виконання закріплених за ним повноважень.
Владні повноваження у галузі публічних фінансів — це за безпечена законом і нормативно-правовими актами вимога уповноваженого суб'єкта — органа законодавчої чи виконавчої влади певної поведінки і дій у галузі фінансів, що звернена до юридичних або фізичних осіб — суб'єктів фінансових право відносин.
Владні повноваження в галузі фінансів забезпечуються за конами і нормативно-правовими актами і ними ж обмежу ються. У фінансових правовідносинах не може бути свавілля. Державне казначейство чітко виконує приписи закону про дер жавний бюджет, відпускаючи розпоряднику бюджетні кошти у розмірі бюджетного призначення, визначеного законом про бюджет. Але воно не може профінансувати ні більшу, ні мен шу суму, ніж передбачає бюджетне призначення. І режим за стосування владних повноважень у фінансовій сфері різний.
Завдання, що вирішуються в процесі
фінансової діяльності державою і органами
місцевого самоврядування:
1) планова мобілізація, розподіл І використання коштів для виконання функцій держави і органів
2) стимулювання суспільного виробництва з метою його розвитку та інтенсифікації
органів, які визнаються державою необхідними
3) контроль за законним і
доцільним використанням грошових коштів
Деякі повноваження використовуються постійно (наприклад, у галузі податків або обов'язкові норми витрат), можуть засто совуватися періодично (ті, які основані на періодичних бю джетних актах), інші — тільки у форс-мажорних або критич них обставинах (покриття збитків, викликаних весняним па во дком).
Таким чином, фінансова діяльність держави — це засно ваний на нормах права планомірний процес управління публіч ними централізованими і децентралізованими фондами кош тів, необхідними для здійснення завдань і функцій, що по ставлені Конституцією України перед державою, органами місцевого
23.05.2013 19:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора