Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Облікова політика підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ НАУКИ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНО – ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
КООРДИНАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І НАУКИ
ВПУ №29
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: «Облікова політика підприємства»
професія: обліковець з реєстрації
бухгалтерських даних
ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ I. Загальна характеристика діяльності Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН. 5
1.1 Форма власності і види діяльності підприємства 5
1.2 Форми бухгалтерського обліку на підприємстві. План рахунків 9
Розділ II. Облікова політика Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН 19
2.1 Сутність та зміст облікової політики підприємства 19
2.2 Нормативна і законодавча база 23
2.3 Формування облікової політики підприємства 27
2.4 Документальне оформлення 32
2.5 Техніка здійснення облікової політики 34
Розділ III. Охорона праці та безпеки життєдіяльності в Інституту землеробства і тваринництва західного регіону 37
Висновки і пропозиції 46
Використана література 48
Додатки 50
Вступ
Бухгалтерський облік у бюджетних установах є важ ливою частиною господарського обліку в Україні.
Він виконує свої конкретні завдання, має специфічні об’єкти, ведеться за окремим планом рахунків на балансі, який відрізняється від балансу госпрозрахункових підприємств.
Підготовка фахівців, обізнаних з особливостями бух галтерського обліку в бюджетних установах, неможлива без наявності навчальної літератури, яка б ураховувала чинне нормативно-правове забезпечення обліку та сучасну облікову політику бюджетних установ.
Предметом бухгалтерського обліку в бюджетних установах є господарські засоби за складом і розміщенням, за джерелами їх формування і призначенням у процесі невиробничого споживання. Як система контролю за наявністю та рухом бюджетних коштів бухгалтерський облік у бюджетних установах виконує управлінську, контрольну та інформаційну функції. Основним його завданням є повне і своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних коштів відповідно до їхнього цільового призначення.
Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку і визначає облікову політику. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто, це вибір підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.
Основною метою облікової політики підприємства є забезпечити одержання достовірності інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.
На сьогоднішній день надзвичайної актуальності набуває тема «Облікова політика підприємства» так як, ні одне підприємство не може обійтись без облікової політики.
Об’єктом дослідження моєї роботи виступає поглиблене вивчення облікової політики в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН.
Метою моєї роботи буде розробка пропозицій щодо вдосконалення облікової політики в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН на основі поглибленого вивчення даного питання.
Щоб досягнути поставленої мети потрібно розглянути і вирішити наступні завдання:
вивчення спеціальної літератури з питань здійснення облікової політики;
розглянути принципи та методи формування облікової політики в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН;
вивчити організацію облікового процесу в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН;
формування висновків та розробка пропозицій щодо здійснення облікової політики в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН;
Розділ I. Загальна характеристика діяльності Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН.
Форма власності і види діяльності підприємства.
Інституту землеробства і тваринництва західного регіону Національної академії аграрних наук України знаходиться у с. Оброшино, Львівської області, Пустомитівського району. Інститут був заснований на державній формі власності на основні засоби, інше майно, закріплене за ним академією та придбане за рахунок коштів загального або спеціального фондів державного бюджету, що є економічною основою його діяльності. За Інститутом також, закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Академії і надані йому на праві постійного користування землею, що посвідчується державним актом.
Інститут являється державною установою і фінансується з державного бюджету.
Інститут працює на основі Статуту, затвердженого 29 жовтня 2010 року (Додаток 1). Основною метою Інституту є вирішення актуальних питань теорії і практики землеробства, рослинництва, кормовиробництва, тваринництва та наукового забезпечення АПВ (агропромислового виробництва).
Основними напрямами та видами наукової та господарської діяльності Інституту є:
розробка грунтозахисних систем землеробства та відтворення родючих грунтів;
створення високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур, стійких до захворювань з використанням біотехнологічних методів генетико-біохіміч-них маркерних систем;
формування екологічно чистих лучних ценозів на основі високоврожайних сортів бобових і злакових трав, здатних забезпечувати високу асоціативну та симбіотичну азотфіксацію;
розробка науково обгрунтованих технологій створення та раціонального використання пасовищ;
введення первинного насінництва та виробництво елітного насіння;
розробка зональних високоефективних систем захисту сільськогосподарських культур від шкідників та хвороб;
удосконалення існуючих і виведення нових порід, груп, типів та ліній сільськогосподарських тварин і птиці з використанням передових методів генетики і селекції;
розробка шляхів адаптації різних типів агроформувань західного регіону до соціально орієнтованих ринкових відносин в АПК;
підготовка наукових кадрів та підвищення кваліфікації спеціалістів з питань землеробства, рослинництва, кормовиробництва, і тваринництва.
Усі ці напрями та види діяльності Інституту фінансуються з державного бюджету, тому не можливо вказати суму Доходів чи Видатків.
Також, Інститут має власні кошти, які обліковуються на самостійному балансі. Дохід за I квартал 2011р. був одержаний від таких видів господарської діяльності:
Основної діяльності:
ведення картоплярства – 22375 грн. 31коп.
ведення рослинництва – 9188 грн. 52коп.
ведення кормовиробництва – 18262 грн. 38коп.
ведення елітного насінництва – 6023 грн. 89 коп.
ведення сільськогосподарських культур – 2200 грн. 00 коп.
Всього разом – 58050грн. 10 коп.
Додаткової діяльності:
- виробництво молока – 6856 грн. 49 коп.
- розведення дрібного тваринництва – 8414 грн. 75 коп.
- розробка для захисту рослин - 2095 грн. 62 коп.
Всього разом – 17366 грн. 86 коп.
Дохід за I квартал 2011р. становив – 75416 грн. 96 коп.
Інститут у своїй діяльності керується Конституцією України «Про науку і науково-технічну діяльність», «Про особливості правового режиму діяльності національної академії науку України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», бюджетним, Цивільними та Господарським кодексами України, іншими законами, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Статутом Академії.
Майно Інституту складають всі матеріальні і нематеріальні активи (об’єкти майнового комплексу – надалі майно), які обліковуються на самостійному балансі інституту і закріплені за ним Академією, а також придбані Інститутом за рахунок бюджетних коштів та коштів від фінансово-господарської діяльності, або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством.
Джерелами формування майна Інституту є:
державне майно, передане їй Академією;
кошти державного бюджету, що виділяються Академією на фінансування науково-дослідних робіт;
доходи, одержані від реалізації науково-технічної продукції та різних видів господарської діяльності;
пасивні доходи (проценти, дивіденди, страхові платежі, роялті);
придбане майно іншого підприємства, організації;
кошти або майно, які надходять безоплатно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань підприємств, організацій та громадян.
Управління Інститутом здійснюється відповідно до Статуту Академії та Статуту Інституту на основі поєднання прав Академії щодо господарського використання державного майна, переданого в користування Інституту і принципів самоврядування трудового колективу.
Ліквідація і реорганізація Інституту здійснюється рішенням Президії Академії за погодженням з Кабінетом Міністрів України у встановленому чинним законодавством України порядку.
Ліквідація Інституту здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється академією або за дорученням Академії директором Інституту.
Порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензії кредиторів визначаються ліквідаційною комісією.
Структуру Інституту я хочу зобразити у вигляді схеми, показавши його всі підрозділи.
Схема побудови Інституту та його підрозділів наведено на рис. 1.
Інститут поділяється на два підрозділи:
1
2
Відділення
Лабораторії
Адміністративно-управлінський відділ
Лабораторія землеробства і відтворення родючості грунтів
Відділ планування обліку і фінансів. Відділення рослинництва
Лабораторія селекції і насінництва сільськогосподарських культур:
Сектор селекції і сільськогосподарських культур;
Відділ економіки
Сектор селекції і насінництва кормового буряка;
Відділ наукового менеджменту і маркетингу з питань інтелектуальної власності
Сектор первинного і елітного насінництва;
Лабораторія кормовиробництва
Лабораторія рослинництва
Лабораторія картоплярства
Лабораторія насіннєзнавства
Лабораторія захисту рослин
Лабораторія годівлі тварин і технології виробництва
Лабораторія виробництва молока і яловичини
Лабораторія виробництва і розведення ВРХ
Рис. 1 Схема побудови Інституту та його підрозділів
1.2 Форми бухгалтерського обліку на підприємстві, План рахунків.
Бухгалтерський облік у бюджетних установах ведеться за певною формою, що охоплює систему регістрів обліку, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 (далі — Закон про бухгалтерсь кий облік) установа сама обирає форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології оброблення облікових даних.
Форми бухгалтерського обліку — це певна система взаємопов’язаних облікових регістрів встановленої форми і змісту для відображення наявності та руху активів, капіталу, зобов’язань і процесів господарської діяльності, а також способів і технічних засобів запису операцій в облікових регістрах.
Ознаками форм бухгалтерського обліку є:
зовнішній вигляд і будова регістрів хронологічного і систематичного (синтетичного й аналітичного) обліку;
взаємозв’язок облікових регістрів;
способи і технічні засоби запису господарських операцій в облікові регістри.
Основною формою бухгалтерського обліку в Інституті є форма «Меморіально ордерна» (додаток 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9).
Перевагами Меморіально ордерної форми є:
достатня простото побудови – замість численних регістрів синтетичного обліку використовують один регістр синтетичного обліку – Головна Книга;
наочність записів – всі синтетичні рахунки розташовані на одному аркуші, що дає можливість перевіряти правильність записів в облікових регістрах і вип- ливають допущені помилки;
в будь-який час можна одержати баланс по рахунках - для цього достатньо підрахувати суми по підсумковій графі та корегуючих рахунках;
можливість розподілу облікової роботи між спеціалістами різного рівня кваліфікації: простота та доступність облікової (системи) техніки, сувора пос- лідовність облікового процесу.
Суть Меморіально-ордерної форми полягає в тому, що на підставі первинних документів складають меморіальні ордери, в яких вказують кореспонденцію рахунків за здійсненою операцією та її суму з обов’язковим посиленням на документ, що служить підставою для записів. Меморіальні ордери складають на спеціальних бланках або безпосередньо в документі, якщо на ньому відтворена форма ордера.
Ця форма обліку передбачає подальшу реєстрацію меморіальних ордерів у реєстраційному журналі, де ведеться хронологічний облік господарських операцій. Аналітичний облік ведеться в регістрах аналітичного обліку, за даними яких складається оборотна відомість за аналітичними рахунками. Синтетичний облік ведеться у Головній книзі, на основі якої складається оборотна відомість за синтетичними рахунками, бухгалтерський баланс та інші звітні форми.
Схему меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку подано на рис. 2.
Рис. 2. Схема меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку
На підприємствах і в організаціях, що мають невелику кількість синтетичних рахунків, може застосовуватись один із спрощених варіантів меморіально-ордерної форми обліку, який прийнято називати формою «Журнал-Головна».
Форма «Журнал-Головна» (додаток 10) ґрунтується на широкому застосуванні системи місячних накопичувальних відомостей — меморіальних ордерів. Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затвердженою Наказом Державного казначейства України від 27.07.00 № 68 (далі — Інструкція № 68) передбачено 15 меморіальних ордерів, зміст і порядок ведення яких розглядатиметься у відповідних темах. Кожний меморіальний ордер (МО) має постійний номер і призначений для відображення певних операцій з одним чи групою взаємозв’язаних рахунків/субрахунків. Застосування меморіальних ордерів за групою взаємозв’язаних субрахунків робить записи більш наочними, сприяє скороченню облікової роботи.
Завдяки цьому загальна кількість меморіальних ордерів значно менша за кількість синтетичних рахунків, передбачених Планом рахунків. Записи в мемо-ріальні ордери (основні регістри) здійснюються безпосередньо на підставі належним чином оформлених виправдальних документів у міру їх надходження та опрацювання. У разі значної кількості однорідних документів за операціями їхні дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні під сумки яких потім переносять у відповідні меморіальні ордери. (табл. 1)
Таблиця 1.
ПЕРЕЛІК І ПРИЗНАЧЕННЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ОРДЕРІВ
Номер МО
Накопичувальні відомості, зведення
Номер рахунка, субрахунка
Назва
Номер форми
1
2
3
4
1
Накопичувальна відомість за касови-ми операціями
380 (бюджет)
301,
302
2
Накопичувальна відомість руху гро-шових коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків)
381 (бюджет)
311, 312, 321, 322 та інші
3
Накопичувальна відомість руху грошо-вих кош тів спеціального фонду в орга-нах Державного казначейства України (установах банків)
382 (бюджет)
313, 323, 324—329
4
Накопичувальна відомість за розра-хунками з іншими дебіторами
408 (бюджет)
364
Закінчення таблиці 1.
1
2
3
4
5
Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій
408 (бюджет
66
6
Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій
409 (бюджет)
675
7
Накопичувальна відомість за розра-хунками в порядку планових плате-жів
410 (бюджет)
361
8
Накопичувальна відомість за розра-хунками з підзвітними особами
386 (бюджет)
362
9
Накопичувальна відомість про ви-буття та переміщення необоротних активів
438 (бюджет)
10, 11, 12
10
Накопичувальна відомість про ви-буття МШП
439 (бюджет)
22
11
Зведення накопичувальних відомо-стей про надходження продуктів харчування
398 (бюджет)
232
12
Зведення накопичувальних відо-мостей про витрачання продуктів харчування
411 (бюджет)
232
13
Накопичувальна відомість витра-чання матеріалів
396
(бюджет)
231,
233-239
14
Накопичувальна відомість нараху-вання доходів спеціального фонду бюджетних установ
409
(бюджет)
711, 712
15
Зведення відомостей за розра-хунками з батьками на утримання дітей
406
(бюджет)
714
Як виняток до рахунка 232 «Продукти харчування» передбачено два меморіальні ордери.
Операції, які не потрібно накопичувати протягом місяця або які фіксуються в меморіальних ордерах № 1—15, реєструються в меморіальних ордерах ф. № 274 (бюджет). Так оформляється, наприклад, нарахування зносу необоротних активів. Меморіальні ордери ф. № 274 застосовуються також в установах з невеликим об-сягом здійснюваних операцій.
Регістром синтетичного обліку за формою «Журнал-Головна» (в Інструкції № 68 назви форми немає) є книга «Журнал-Го ловна», яка й дала назву формі. Облік у книзі «Журнал-Головна» ведеться, як правило, за субрахунками. За рішенням голов-ного бухгалтера вона може вестись за синтетичними рахунками. Порядок відкриття книги, записів у неї, звірки оборотів і залишків розглядався в курсі «Бухгалтерський облік».
Розроблені Державним казначейством облікові регістри надають формі «Журнал-Головна» низку переваг і особливостей, завдяки яким її можна засто-совувати в бюджетних установах, що мають різний обсяг господарських операцій і рівень технології їх оброблення. Це такі особливості:
1. Меморіальні ордери № 1—15 застосовуються в разі як ручного, так і автоматизованого ведення бухгалтерського обліку (наприклад, меморіальний ордер № 1. Накопичувальна відомість за касовими операціями — ф. № 380 (бюджет) і ф. № 380 — авт. (бюджет)).
2. Аналітичний облік організується:
- використанням позиційного способу записів в окремих меморіальних ордерах (меморіальні ордери № 4, 6, 7, 8);
- веденням типових регістрів аналітичного обліку (книг і карток кількісно-сумового обліку, касової книги, інвентарних карток тощо);
- використанням спеціалізованих регістрів, призначених для бюджетних установ. З цією метою Державним казначейством України розроблено й затверджено 6 форм карток і книг аналітич ного обліку бюджетних установ та порядку їх складання (Наказ Державного казначейства України від 06.10.2000 № 100).
3. В облікових регістрах синтетичного й аналітичного обліку забезпечується роздільний облік грошових коштів, доходів і видатків загального і спеціального фондів, що є принциповим для бюджетних установ.
4. Сувора регламентація облікових записів здійснюється на рів ні не тільки синтетичного обліку (синтетичних рахунків і субрахунків), а й аналітичного, що надає формі «Журнал-Головна» переваг журнально-ордерної форми.
5. Пристосованість окремих регістрів синтетичного й аналітичного обліку до вимог звітності.
6. Ураховуються вимоги міжнародних стандартів щодо розділь ного обліку розра-хунків з іншими дебіторами і кредиторами. З цією метою замість меморіального ордера № 6 «Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами» передбачено два меморіальні ордери: № 4 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими дебіторами» і № 6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими креди-торами».
Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, застосовуються План рахунків і порядок його застосування, затверджені Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 (додаток 11). Зазначений План розроблено на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженого Мінфіном України від 30.11.99 № 291, і його структура дає змогу отримувати вичерпну інформацію, необхідну для складання балансу та звітності про виконання кошторисів бюджетних установ. Усі рахунки згруповано у два розділи: І розділ — балансові рахунки, ІІ розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки за економічним змістом згруповано у вісім класів, кожний з яких містить синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом обліковуваних на них об’єктів. Структуру Плану зорієнтовано на потреби складання балансу та інших форм фінансової звітності. Зв’язок Плану рахунків із балансом унаочнює рис. 3.
Рис. 3. Взаємозв’язок балансу і Плану рахунків
Головною метою Плану рахунків є забезпечення інформацію для контролю та прийняття управлінських рішень, складання фінансової звіт ності. Структура Плану рахунків узгоджена зі структурою Балансу і Звіту про фінансові результати.
У плані використано децимальну систему нумерації (кодування) рахунків. Це означає, що максимально можлива кількість синтетичних рахунків у плані — не більш як 99. Синтетичним рахункам присвоєно двоцифрові коди, в яких перша цифра — номер класу, друга — порядковий номер рахунка в даному класі (починаючи з нуля). Усього у Плані передбачено 42 рахунки — від № 10 «Основні засоби» до № 82 «Виробничі витрати». При цьому деякі коди використовуються як резервні.
Для підвищення аналітичних можливостей облікової інформації без істотного збільшення кількості рахунків і розрядності їхніх кодів більшість синтетичних рахунків поділяються на субрахунки І рівня. Код субрахунка трицифровий і складається з коду синтетичного рахунка й порядкового (від 1 до 9) номера. Планом рахунків передбачено понад 150 субрахунків. Саме через систему субрахунків у Плані рахунків відбиваються специфічні особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних уста нов — здійснюється облік доходів, грошових коштів, видатків, розрахунків. Тому у практиці бюджетних установ для записування фінансово-господарських операцій у поточному обліку, подальшого узагальнення облікових даних та з метою складання звітності користуються субрахунками, і лише в окремих випадках інформація узагальнюється на синтетичних рахунках. Бухгалтерський облік доходів і видатків загального та спеціального фондів ведеться роздільно, для чого передбачено окремі рахунки. Більшість рахунків призначено для поточного обліку операцій бюджетних установ різних галузей невиробничої сфери. До Плану рахунків включено й такі рахунки, застосування яких зумовлюється особливостями основної діяльності окремих груп установ та організацій. Так, тільки в науково-дослідних інститутах застосовуються субрахунки з обліку спец обладнання для науково-дослідних робіт за господарськими дого-ворами, із розрахунків із замовниками та співвиконавцями.
План рахунків містить також рахунки, призначені для обліку виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів, а саме: № 327 «Реєстраційні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів», № 691 «Кошти передані і отримані» та ін.
За призначенням усі рахунки, передбачені Планом рахунків, поділяються на основні, регулювальні, операційні та фінансово-результатні. Застосовують також активні, пасивні та активно-пасивні рахунки. У практиці бухгалтерського обліку бюджетних установ активно-пасивними рахунками користуються порівняно рідко, наприклад для обліку внутрішніх розрахунків. Рахунок № 68 «Внутрішні розрахунки» може бути активним, пасивним чи активно-пасивним залежно від того, в якій установі його застосовують.
У самостійний розділ у Плані рахунків виокремлено забалансові рахунки. Вони призначені для обліку активів і розрахунків, які вилучені з обороту установи й не відображаються в балансі. До забалансових віднесено 7 рахунків — від 01 «Орендовані необоротні активи» до 09 «Призначення та зобов’язання». На забалансових рахунках господарські операції відображаються без застосування методу подвійного запису, тобто облік на них ведеть ся за простою системою.
Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і бюджетних установ є одним із напрямків удосконалення бухгалтерського обліку, його реформування із застосуванням міжнародних стандартів. Нова концепція Плану рахунків зорієнтована на перспективу розвитку бюджетних установ, вона дає змогу прискорити процес упровадження персональ них комп’ютерів у сферу обліку за рахунок використання типових проектних рішень, скоротити пов’язані з цим витрати і підвищити ефективність автоматизації обліку. Важлива роль уніфікації в підготовці та використанні кадрів працівників, зайнятих обліком.
Щоб забезпечити правильне використання рахунків з метою відображення господарських операцій, Головне управління Державного казначейства України, ухваливши План рахунків, водночас розробило й затвердило Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, а згодом — Інструкцію про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського облі ку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ (Наказ Державного казначейства України від 10.07.2000 № 61). У цих документах наведено характеристику, призначення і структуру кожного рахунка, типову кореспонденцію субрахунків.
План рахунків та Інструкція щодо його застосування є обов’язко вим і важливим засобом державного управління бухгалтерським обліком у бюджетних установах. Оскільки План рахунків передбачено застосовувати в усіх бюджетних установах, то в кожному конкретному випадку цілком закономірно використовується лише певна частина синтетичних рахунків і субрахунків, передбачених Пла ном. Тому кожна установа (централізована бухгалтерія) розробляє для себе робочий план рахунків, який затверджує керівник установи.
Структуру Плану рахунків бюджетних установ наведено в табл. 2.
Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ
Таблиця 2
Номер класу
Найменування класу
Номери рахунків , які входять до класу
Синтетичні рахунки
Кількість
Частка до підсумку, %
1
Необоротні активи
10-13
4
10
2
Запаси
20-25
6
14
3
Кошти, розрахунки та інші активи
30-36
7
16
4
Власний капітал
40-44
5
12
5
Довгострокові зобов’язання
50-52
3
7
6
Поточні зобов’язання
60-69
10
24
7
Доходи
70-74
5
10
8
Витрати
80-82
3
7
Усього
-
42
100
Позабалансові рахунки
01-09
9
Слід зазначити, що підприємство може самостійно вводити до Плану рахунків субрахунки, не передбачені в Плані рахунків, а також субрахунки другого й інших порядків, виходячи з власних потреб.
Розділ II. Облікова політика Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН.
Сутність та зміст облікової політики підприємства
Система бухгалтерського обліку — це своєрідний механізм підготовки та відображення ін формації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві.
Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первин них облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінсько го, бухгалтерського та подат-кового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності. Створення цілісної системи обліку пе редбачає активне застосування специфічного еле мента регулювання бухгалтерського обліку та звіт ності — облікової політики підприємства.
«Облікова політика — сукупність принципів, ме тодів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» — таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухгалтерський облік).
Згідно з визначенням, облікова політика під приємства базується на основних принципах об ліку та звітності. Під принципами бухгалтерсько го обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх ре зультатів у фінансовій звітності.
Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в статті 4 розділу 1 Закону про бухгалтерський облік і пункті 18 П(С)БО 1 «За гальні вимоги до фінансової звітності».
Під час розробки облікової політики слід вра ховувати вимоги до якісних характеристик бухгал терського обліку та фінансової звітності, викладе ні в пунктах 14—17 П(С)БО 1, методи та процеду ри, передбачені іншими П(С)БО, норми й норма тиви, встановлені законодавчими актами України.
На жаль, визначення терміна «процедура», що використовується при складанні і поданні фі нансової звітності підприємства, у Законі про бу хгалтерський облік і в стандартах не наведене. На мою думку, а також на думку інших фахівців, до зазначених процедур доцільно віднести форму бухгалтер ського обліку, порядок заповнення і підписання первинних документів, правила документообігу і технологію обробки облікової інформації тощо.
Пункт 5 статті 8 Закону про бухгалтерський облік право встановлення облікової політики підприємства ціл ком і повністю полишає на розсуд суб'єкта господа рювання. При цьому підприємство самостійно:
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з до держанням єдиних засад, встановлених цим За коном, та із урахуванням особливостей своєї ді яльності й технології обробки облікових даних;
розробляє систему і норми внутрішньогос подарського (управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями, визна чає права працівників на підписання бухгалтер ських документів;
затверджує правила документообігу й тех нологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;
може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Необхідно також мати на увазі, що облікова політика є складовою частиною фінансової звіт ності підприємства та повинна відображатися у примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє поєднати ведення бухгалтерських опе рацій та складання фінансової звітності. Без та кого регламентуючого розпорядчого документа та його додержання бухгалтерський облік не від повідатиме принципу послідовності, а фінансова звітність не буде зрозуміла користувачам.
Раніше, система ведення бухгалтер ського обліку в Україні також передбачала ство рення та дотримання на підприємстві певної об лікової політики, але ці вимоги мали формаль ний характер.
Часи, коли визначення облікової політики на підприємстві обмежувалось комплексом основ них (стандартних) параметрів обліку і звітності, механічно переписаних із законодавчих цирку лярів (таких, як порядок нарахування зносу за основними засобами і МШП, порядок звітності підзвітних осіб тощо), минули назавжди. Ринкові методи господарювання вимагають досконалих, конкретних і незмінних правил ведення бухгал терського обліку та звітності на підприємстві. А встановлення таких правил, в свою чергу, потре бує наукового аналітичного підходу, глибоких маркетингових досліджень, зваженої і далеког лядної кадрової політики, поєднання інтелекту та досвіду працівників підприємства.
Такі підходи до бухгалтерського обліку перед бачають інший рівень вимог до кваліфікації го ловного бухгалтера, насамперед високий профе сіоналізм. Нові правила обліку, до яких нале жить облікова політика, можна порівняти з пере ходом до нових правил дорожнього руху.
Нові стандарти поставили перед підприєм ством нові вимоги, часом досить складні, розв'я зання яких потребує ґрунтовних знань економіч них процесів (що відбуваються як на самому під приємстві, так і за його межами), чинного законо давства України (особливо щодо обліку І звітності).
Перехід до нової системи обліку пов'язаний з певними труднощами і передбачає виконання нових операцій у бухгалтерському обліку, зокре ма визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, порядку оцінки, системи переоцінки активів, визначення доходів та витрат тощо.
Було б несправедливо не згадати про пози тивний момент нового законодавства: положен ня (стандарти) бухгалтерського обліку у багатьох випадках передбачають можливість вибору одно го варіанта з декількох пропонованих методів і процедур, застосування яких і визначає облікову політику. Але такий позитив, з одного боку, роз ширює права і можливості підприємства, а з ін шого — підвищує ризик щодо кінцевих результа тів його діяльності Тож потрібна висока відпові дальність конкретної посадової особи за прийня те управлінське рішення. Вибір слід робити зва жено, із максимальним врахуванням усіх «за» й «проти» на користь того чи іншого варіанта.
Суттєвим моментом для підприємства є спів відношення організаційних завдань та питань, які безпосередньо стосується облікової політи ки. Дехто вважає, що це різні речі, які потребують окремих рішень (наказів). На мою думку, встановлення облікової політики є скла довою частиною організації і ведення обліку та звітності на підприємстві. Це підтверджується тим, що п. 5 Закону про бухгалтерський облік є невід'ємною частиною, логічним продовженням статті 8 Зако ну, яка так і називається: «Організація бухгалтер ського обліку на під-приємстві».
2.2 Нормативна і законодавча база
Одним з основних принципів здійснення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.
Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” облікова політика підприємства — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
До нормативно-правової бази облікової політики підприємства відносяться:
І. Закон України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема такі його розділи та статті:
1. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансо вої звітності:
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких ос новних принципах:
обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищен ню оцінки активів і доходів підприємства;
повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інфор мацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у ви падках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгал терського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітно го періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінан совій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
превалювання сутності над формою — операції обліковуються відпо відно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх гос подарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
2. Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ, стаття 8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві, пункт 5:
Підприємство самостійно:
визначає облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технологи обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських
23.05.2013 19:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора