ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ. Дипломна робота з Інші. Робота № 524209

Перехід до торгівельного партнера Binance

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Дипломна робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ З М І С Т ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2-3 РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ПРИНЦИПИ ЇЇ ПОБУДОВИ, ЦІЛІ ТА МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ 1.1. Основні принципи і джерела банківського права . . . . . . . . . . 4-6 1.2. Банківські правовідносини, їх зміст і склад . . . . . . . . . . . . . . 7-14 1.3. Правове становище національного банку України та його роль у функціонуванні комерційних банків . . . . . . . .. . . . . . 15-28 РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 2.1. Сутність і роль комерційних банків, їх класифікація, та порядок утворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29-48 2.2. Операції та послуги комерційних банків . . . . . . . . . . . . . . . . . 49-55 2.3. Правові основи розрахунків в Україні та роль комерційних банків у цих розрахунках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56-70 РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 3.1. Банківське кредитування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71-80 3.2. Операції комерційних банків з цінними паперами . . . . . . . . . 80-83 3.3. Участь комерційних банків у валютних операціях . . . . . . . . . 83-94 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95-97 Використана література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .98-99 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ВСТУП Кардинальні зміни у соціально-політичному розвитку України пов'язані з радикальною економічною реформою, демократизацією і формуванням правової держави та громадянського суспільства, побудованих на пріоритеті прав і свобод громадян, рівності всіх форм власності. Органічною складовою здійснюваних у країні перетворень є реформування банківської системи і визначення її правових засад. Сучасні банки своєю діяльністю глибоко проникають в усі сфери економіки, активно впливають на економічні та соціальні процеси, що відбуваються в Україні. Сферою банківської діяльності охоплені всі суб'єкти — від органів законодавчої та виконавчої влади до підприємств, організацій, фірм, фізичних осіб. Банківська система й банківське законодавство України перебувають у процесі становлення, отже, їх розробка і розвиток є першочерговим і актуальним завданням сучасної науки. Мета моєї дипломної роботи -- визначити сутність банківського права й банківської системи України, а головне -- опанувати організаційно-правові засади діяльності комерційних банків України. У процесі розбудови демократичної правової держави та становлення ринкової економіки важливого значення набуває вдосконалення банківської системи в державі та відповідне правове регулювання банківської діяльності. Останнім часом банківська система України зазнала суттєвих змін: створена дворівнева банківська система, дедалі більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків і клієнтури. В зв'язку з цим підвищується роль правового забезпечення банківської діяльності, чим і зумовлена тама моєї дипломної роботи. Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться у загальних і спеціальних нормативних актах з регулювання банківських відносин. До них належать Конституція України, закони й постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови, положення та інструкції НБУ і Міністерства фінансів України, статути банків та ін. До системи банківського права належать не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття й структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а й норми, що регулюють відносини, пов'язані з організацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регулюванням кредитування та правил у галузі валютних операцій. Норми банківського права закріплюють правові основи банківського кредитування, визначають правове становище кредитних установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення, строковості та платності, а також основи валютних відносин України з іноземними державами та правила валютних операцій на території України. Сукупність правових норм, що регулюють організацію банківської системи і проведення банківських операцій, формує визначений комплекс норм і має предметну єдність. Крім тою, норми банківського права містять в собі норми інших галузей національного права (наприклад, норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що виникають під час здійснення банками та іншими фінансовими інститутами банківських операцій, або застосування застави у кредитних правовідносинах). Норми адміністративного права регулюють управління кредитною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні. Отже, банківське законодавство слід розглядати як комплексну галузь. Таким чином, банківське право тісно пов'язане з економічними процесами в державі та застосовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають у процесі банківської діяльності та надання банківських послуг. В умовах ринкової економіки банківське право відіграватиме дедалі вагомішу й активнішу роль у державі. Як інструмент вивчення фінансово-кредитного механізму воно спрямоване на забезпечення раціонального й ефективного функціонування банківської системи в державі, сприятиме розвитку кредитної системи, встановленню правових основ розрахунків та валютних відносин на території України. РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ, ПРИНЦИПИ ЇЇ ПОБУДОВИ, ЦІЛІ ТА МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ 1.1. Основні принципи і джерела банківського права Банківське право грунтується на принципах, які притаманні всьому національному праву, але має свої специфічні принципи. В нинішніх ринкових умовах такі принципи мають сприяти вдосконаленню економічних відносин і способів їх правового регулювання з метою підвищення ефективності функціонування банківської системи, здатної мобілізувати фінансові ресурси та сконцентрувати їх на пріоритетних напрямах структурної перебудови економіки. До принципів банківського права належать: • принцип свободи економічної діяльності. Суб'єкти банківської діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Обмеження у здійсненні банківської діяльності передбачаються законодавством України; • принцип неухильного виконання економічних нормативів, встановлених НБУ, норм чинного законодавства. Цей принцип зобов'язує суб'єктів банківських правовідносин дотримуватись правил поведінки, приписуваних нормами банківського права. Наприклад, відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів, встановлених НБУ; • принцип задоволення потреб клієнтів та максималізіїції отримання прибутку банками; • принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їх клієнтів. Суб'єкти банківських правовідносин (при кредитуванні, організації розрахунків) будують відносини на основі рівності сторін, їх диспозитивності та ініціативності у формуванні та виконанні прав і обов'язків. У цих відносинах проявляються взаємна воля і свідомість учасників; • принцип підтримки конкуренції та заборони економічної діяльності, спрямованої на монополізацію й недобросовісну конкуренцію. Це означає, що банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення відсоткових ставок і розміру комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів, об'єднуватися з іншими банками. Контроль за дотриманням антимопопольного законодавства у сфері банківської діяльності покладено на Антимонопольний комітет України (АКУ). Реорганізація комерційних банків здійснюється за погодженням з АКУ у випадках, передбачених чинним законодавством. Для подальшого розвитку конкуренції та обмеження прояву монополізму серед банків НБУ вживає заходи щодо лібералізації кредитного ринку, створюючи однакові умови доступу для комерційних банків до кредитних аукціонів НБУ, а також лібералізації валютного ринку шляхом зняття обмежень на валютних біржових торгах; • принцип контролю і нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ. У належному функціонуванні банківської системи найважливіша роль відводиться контролю. Без нього не може здійснюватися економічна діяльність, за його допомогою забороняється втручання держави у внутрішньогосподарську сферу комерційних банків, підприємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобігання правопорушенням, за його сигналами притягуються до відповідальності винні особи. На практиці останній принцип знаходить відображення в тому, що Верховна Рада України контролює діяльність НБУ (затверджує звіт про його роботу та баланс діяльності, ліміт зовнішнього державного боргу); НБУ контролює діяльність комерційних банків (встановлює для них економічні нормативи, перевіряє створення їх шляхом реєстрації, контролює додержання ними законодавства, ведення касових операцій); в свою чергу, комерційні банки контролюють ліміти залишків готівки в касах для юридичних осіб, порядок відкриття та закриття рахунків, здійснення валютних операцій через уповноважених банків тощо. Джерелом національного права є, як відомо, форма вираження державної волі в нормативних актах — офіційних письмових документах компетентного органу держави, в яких встановлюються норми права. До джерел банківського права належать: Конституція України (зокрема, ст. 99, 100), закони і постанови Верховної Ради України (наприклад, Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р., Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 р., постанови Верховної Ради України "Про впорядкування оплати комерційними банками за здійснення платежів" від 24 грудня 1993 р.; "Про норматив обігу платіжних документів в Україні" від 25 червня 1993 р.). У системі банківського законодавства особливу роль відіграють закони, які мають вищу юридичну силу і охоплюють найважливіші питання, що виникають у банківській сфері. Серед чинних законів виділяється важливий опорний Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р., зі змінами та доповненнями, який визначає правові основи існування банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності, правове становище НБУ, встановлює правову природу відносин з клієнтами та їхній захист. Серед джерел банківського права важливий блок становлять підзаконні нормативні акти, що поділяються на дві групи: 1. Укази й розпорядження Президента України та постанови Кабінету Міністрів України. Наприклад, Укази Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р., "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16 березня 1995 р., "Про Державний інвестиційно-кліринговий Комітет" від 29 січня 1997 р.; розпорядження Президента України "Про заходи щодо розв'язання кризи платежів і підтримку вітчизняних виробників" від 25 травня 1995 р.; постанови Кабінету Міністрів України, які приймаються відповідно до ст. 117 Конституції України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Це, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення системи розрахунків за споживану електричну й теплову енергію" від 21 травня 1997 р., "Про врегулювання окремих питань взаєморозрахунків із належних до бюджетів платежів" від 21 лютого 1997 р. та ін. 2. Нормативні акти міністерств, державних комітетів, у тому числі НБУ, що належать до сфери банківської діяльності. Ці акти приймаються в межах компетенції тієї організації, що їх видає, у вигляді постанов, положень, наказів, інструкцій, правил тощо. Наприклад, постановою Правління НБУ від 13 жовтня 1997 р. затверджено "Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", від 7 травня 1997 р. — Положення про порядок реєстрації одержання резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів; наказом Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 25 лютого 1997 р. затверджений "Порядок виписування та погашення простих векселів, що видаються вітчизняними нафтопереробними заводами у разі поставки на ці заводи нафти суб'єктами підприємницької діяльності —резидентами". До цієї групи належать також нормативні акти, прийняті асоціаціями та суб'єктами господарювання (наприклад, рішення Асоціації комерційних банків та локальні акти — статути комерційних банків, установчі договори, положення про філії, представництва). 1.2. Банківські правовідносини, їх зміст і склад Результатом регулюючого впливу норм права на суспільні відносини є перетворення їх на правові відносини. Банківські правовідносини (різновид правових відносин) — це такі суспільні відносини, що встановлюють між учасниками юридичний зв'язок організаційного і майнового характеру, врегульовані нормами банківського права. Банківські правовідносини складаються із суб'єктів, між якими виникли правові відносини, об'єктів та змісту, тобто суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Суб'єктами банківських правовідносин можуть бути державні органи (НБУ), юридичні особи (комерційні банки, підприємства), фізичні особи (громадяни України, іноземці). Особливим суб'єктом цих відносин є держава. Об'єктом банківських правовідносин є те, стосовно чого вони виникають, — кошти, цінні папери, майно, дії громадян та юридичних осіб (здійснення платежів, операцій з іноземною валютою, купівля-продаж цінних паперів). Банківські правовідносини, що регулюються нормами банківського законодавства, різняться за змістом, оскільки пов'язані з економічною діяльністю держави і виникають у процесі організації та здійснення банківської діяльності. Банківські правовідносини за змістом регулювання можна класифікувати на правовідносини: • що регулюють організацію банківської системи; • що виникають у сфері банківських операцій; • кредитні; • розрахункові; • валютні; • з приводу обігу цінних паперів. Виникнення, зміна і припинення банківських правовідносин пов'язані з юридичними фактами, тобто подіями і діями, передбаченими нормами банківського законодавства. Наприклад, для виникнення правовідносин з організації комерційного банку необхідною умовою є дія -- подання комерційним банком встановлених документів на реєстрацію до НБУ. Для виникнення кредитних правовідносин юридичним фактом є укладення кредитного договору. Зміна банківських правовідносин може настати на підставі нормативного акту, наприклад при зміні облікової ставки НВУ чи мінімального розміру статутного фонду комерційного банку. Банківська система існує в будь-якій країні в певний історичний період і є складовою кредитної системи держави. Для нормального функціонування банківська система мас відповідати таким вимогам: 1. У країні має бути достатня кількість діючих банків і кредитних установ. Систему слід розглядати як таку, що постійно розвивається і зазнає постійних кількісних і якісних змін. 2. Система не повинна містити зайвих елементів. У цьому секторі економіки не має бути банківських установ, які не розпочали виконувати банківські операції у встановлений строк, не мають належно оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені всупереч чинному законодавству та акту засновника про створення. 3. У країні діє центральний банк, який є основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці. 4. Поряд із центральним банком функціонують різні комерційні банки, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв'язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та надають фінансові послуги юридичним і фізичним особам. 5. У країні діють банки й фінансово-кредитні установи, які не обмежуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють накопиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки. 6. Банківська система є складовою більш широкої економічної системи держави. Таким чином, банки є органічною складовою загального механізму регулювання господарського життя, тісно взаємодіють з бюджетом і податковою системою, впливають на систему ціноутворення, політику цін і прибутків, умови зовнішньоекономічної діяльності. Проте банківська система — це не механічне об'єднання різних банків, а специфічна економічна структура, яка має особливе призначення і виконує спеціальні функції в економіці держави. Банківська система являє собою законодавче визначену, чітко структуровану сукупність фінансових інститутів, які здійснюють банківську діяльність. Банківська система має такі специфічні функції: а) створення грошей і регулювання грошової маси; б) трансформаційну; в) стабілізаційну. Поняття ''банк" походить від італійського "bаnсо" і означає "стіл". У стародавні часи в Північній Італії на площах, де відбувалася жвава торгівля, встановлювали спеціальні столи і міняйли при купівлі-продажу обмінювали різні монети. В Європі зародження банківської справи і поява перших лихварів пов'язані з князівськими дворами і торговими домами пізнього Середньовіччя. Утримання князівських дворів у розкоші, марнотратство, необхідність мати регулярну армію викликали всезростаючу потребу у фінансах. Князі готові були для цього залізти в борги, проте християнам ''канонічна заборона на стягнення відсотка" забороняла брати їх. Гроші вважались "неурожайними", нарахування відсотка — лихварством, це загрожувало великими штрафами. Нішу, що виникла, заповнили євреї, яких у багатьох країнах обмежували заняттям ремеслами. Євреї ставали посередниками при дворах, добували для князів необхідні гроші, що спричинило появу перших приватних банківських домів. Крім того, розповсюджувачами банківської справи в Європі ставали великі та іноземні комерсанти, які як торгові банкіри разом з торговими угодами укладали банківські та здійснювали операції з обміну грошей. Згодом банківські операції комерсантів стали їх основним заняттям. Пізніше, на мануфактурній стадії капіталізму, виникли банківські доми, які надавали кредити промисловим і торговим капіталістам під помірні відсотки. В Україні банківська діяльність розпочалась в середині ХVIII ст., її розвиток відбувався водночас із становленням банківської системи Росії. Торгівля велась за готівку, а промисловість розвивалась переважно за рахунок держави. В Україні поширення комерційного кредиту суттєво запізнювалося порівняно із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а роль кредиторів відігравали одноособові підприємці-лихварі. В умовах натурального поміщицького господарства така діяльність давала можливість безконтрольно піднімати відсоток за кредит. Крім того, упродовж 1769-1774 рр. Росія випустила в обіг паперові гроші — асигнації на суму 20 млн. руб. Усе це й сприяло створенню казенних банків та банківських контор у провінції, які мали намір вдосконалити грошовий обіг в імперії та надавати позики. У 1754 р. були засновані перші дворянські банки в Петербурзі та Москві. На кошти громадськості та пожертвування приватних осіб створювалися міські банки. У 1781 р. в Києві, Ніжині, Харкові з'явились перші банківські контори. У 1839 р. у Києві засновується місцева контора державного комерційного банку. Указом від 31 травня 1860 р. був створений Державний банк Росії, який займався емісією кредитних білетів і комерційними операціями. У 60-70-х роках XIX ст. в Україні створюється низка великих комерційних банків (Дворянський, Селянський) та налагоджується мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення. Після реформи 1861 р. в Україні виникають місцеві банки: 20 травня 1864 р. утворено Херсонський земський банк, що діяв на основі принципу взаємного кредитування для надання довгострокових позик під заставу поземельної власності, а 4 травня 1871 р. — Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях. Усе це сприяло розвитку товарно-грошових відносин та виникненню промислового капіталу. Стрімкий розвиток економіки і нагромадження капіталів у країні наприкінці XIX ст. забезпечували умови розвитку банківської системи Росії в цілому і в Україні зокрема. У радянський період правове становище банків неодноразово змінювалось. Період з 1917 по 1921 р. характеризується поступовою ліквідацією банків. Але у зв'язку з переходом до непу і пожвавленням товарно-грошових відносин виникла потреба у відновленні банківської системи для організації торговельного обороту та фінансування народного господарства. Після заснування у Харкові Всеукраїнської контори Держбанку (жовтень 1921 р.) в Україні створюються контори й філії інших банків (кооперативного, торгово-промислового, сільськогосподарського, комунального). Під час непу в країні відбувається деяке пожвавлення ринку, економіка починає набувати ринкового характеру, функціонує відносно розгалужена кредитна система, випускаються державні облігації та акції в системі дозволеного приватного сектора, використовується іноземний капітал. Однак такий період тривав недовго. Суттєві зміни у правовому становищі банків відбулись у результаті кредитної реформи 1930-1932рр. Були ліквідовані банки, засновані на недержавній формі власності. Виникла система державних банків, яку очолив Держбанк СРСР. Він став єдиним розрахунковим центром і органом державного управління. У 1987 р. в СРСР було проведено банківську реформу, яка зумовила реорганізацію банківської системи та створення таких банків: Держбанку СРСР; спеціалізованих банків; Агропромбанку СРСР; Промбудбанку СРСР, Житлосоцбанку СРСР, Ощадного банку СРСР, Зовнішньоекономічного банку СРСР, які підпорядковувалися Раді Міністрів СРСР і водночас відігравали роль органів державного управління та юридичних осіб, займалися господарською діяльністю. Формування нової банківської системи України розпочалося із побудови незалежної суверенної держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Закону України "Про економічну самостійність України" від 3 серпня 1990 р., в яких було визначено, що Україна на своїй території самостійно організовує банківську справу й грошовий обіг і створює банківську систему. Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. Відповідно до цього Закону сучасна банківська система України представлена двома рівнями банків. До першого рівня належить НБУ з відповідною мережею своїх установ (із своїми філіями); до другого — комерційні банки різних видів і форм власності спеціаліацій та сфер діяльності. Національний банк України як центральний банк держави координує діяльність кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни. Він як емісійний центр держави є її власністю і підзвітний Верховній Раді України, має право законодавчої ініціативи. НБУ проводить єдину грошово-кредитну політику, регулює діяльність банківської системи в цілому, організовує і здійснює міжбанківські розрахунки. У разі введення власної валюти несе повну відповідальність за забезпечення її стабільності, дістає монопольне право на випуск грошей в обіг, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн, створює державну скарбницю України та забезпечує її діяльність. Національний банк України (як і його регіональні управління в рамках резервної системи) виконує функції, які в основному притаманні центральним банкам більшості країн світу, здійснює емісію грошей і організовує їх обіг; розрахунки між іншими кредитними установами, концентрує кредитні ресурси і передає їх за плату іншим банкам, тобто є своєрідним кредитором останньої інстанції для комерційних банків, здійснює управління і планування напрямів і масштабів використання кредитних ресурсів і грошового обігу; організовує касове виконання державного бюджету та обслуговування державного боргу країни, інкасацію й перевезення грошових знаків та інших цінностей; здійснює ліцензування банківської діяльності. Національний банк України є власністю України, юридичною особою, має свою печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, здійснює господарську діяльність. Таким чином, діяльність НБУ скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві. Комерційні банки (з різними формами власності, спеціалізації та сферами діяльності) — це такі фінансово-кредитні установи, шо здійснюють універсальні банківські операції для юридичних і фізичних осіб. Перший комерційний банк в Україні зареєстровано восени 1988 р. Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють практично всі види кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, у зв'язку з чим їх часто називають "універмагами фінансових послуг". Комерційні банки надають різноманітні послуги, однак це не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи з потреб клієнтури, яку він обслуговує. Проте існує низка основних, базових функцій комерційного банку, які дають змогу зарахувати цей фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій комерційного банку, що визначають його економічну суть, належать посередництво у кредиті, в розрахунках і платежах, випуск кредитних засобів обігу. Банківська система України є одним із найбільш динамічно розвинутих секторів національної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувся досить швидко і де реально відбувається процес демонополізації, поступово починає діяти конкуренція, гроші та кредит набувають ринкового змісту. Сучасна банківська система країни — це сфера надання різних послуг своїм клієнтам; від традиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, які використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст та ін.). Нині розвиток банківської системи країни пов'язаний із серйозними труднощами, що уповільнює її функціонування і чинить вплив на формування повноцінних ринкових засад. На розвиток банківської системи України впливають різні чинники. Насамперед, це суперечливі політичні, економічні й соціальні перетворення у країні, відсутність обгрунтованої та загальновизначеної концепції розвитку національної банківської системи і, звичайно, відсутність досвіду побудови національної банківської системи в умовах ринкової економіки. Крім того, серед економічних чинників, які впливають на розвиток банківської системи, можна назвати: низькі темпи приватизації; рівень інфляції, нерозвиненість ринків капіталу і нерухомості у країні, зниження обсягів виробництва, що зумовлює зменшення кількості клієнтів банків, повільний розвиток малих підприємств і важкий податковий тягар. На функціонування банківської системи впливають такі організаційні чинники: нечітка кредитна політика, неможливість передбачити ступінь ризику, брак кваліфікованих банківських кадрів, збільшення НБУ статутного капіталу для комерційних банків, великі витрати (на рекламу, інфраструктуру та інше). Для нормальної діяльності банківської системи країни велике значення має існування належної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяльність у відповідних сферах. Зміст діяльності банківської системи України розкривається в її головних напрямках: • закріпленні фінансової стабілізації та підвищенні купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції; • здійсненні кількісного контролю за динамікою грошової маси, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового продукту; • забезпеченні купівельної спроможності національної валюти, яка б сприяла збалансуванню інтересів як державних, так і суб'єктів національної економіки; • підтримці короткотермінової ліквідності комерційних банків НБУ; • стимулюванні процесів збільшення вкладів населення в банки шляхом підвищення гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції; • зростанні кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств; • стимулюванні інвестиційної спрямованості діяльності комерційних банків шляхом збільшення обсягів довгострокового кредитування; • подальшому скороченні питомої ваги готівки в обігу; • утриманні валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримки купівельної спроможності національної валюти; • покритті дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів та зовнішніх позик; • підвищенні внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні; • продовженні забезпечення процесу "дедоларизації" національної економіки шляхом активізації привабливості гривневих активів порівняно із вкладеннями в активи в іноземній валюті; • поточному регулюванні системи валютних обмежень та економічних нормативів; • забезпеченні нормального функціонування національної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів; • ретельному контролі за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України; • сприянні співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залученні інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки. У сучасних умовах банківська система відіграє важливу роль у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у її внутрішній, так і зовнішній політиці. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання гривньового обігу, кредитування, фінансування та досягнення інших економічних і соціальних успіхів у країні. 1.3. Правове становище Національного банку України та його роль у функціонуванні комерційних банків У системі центральних органів виконавчої влади України особливе місце посідає НБУ. Правове становище НБУ визначається Конституцією України (ст. 99, 100), Законом України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р., а також іншими нормативними актами (наприклад, Положенням про регіональне управління НБУ, затвердженим постановою Правління НБУ від 11 травня 1999 р.). Перехід України до ринкової економіки, створення в державі ефективного фінансово-кредитного механізму зумовили необхідність створення в 1991 р. НБУ, який повинен відігравати важливу роль у проведенні державної грошово-кредитної політики та стабілізації національної валюти, в організації та функціонуванні банківської системи України та фінансового ринку в державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" НБУ є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством. Національний банк України як державний банк країни разом зі своїми філіями є першим рівнем банківської системи України і свого роду "банком банків", оскільки виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання державного бюджету країни. Національний банк України є емісійним центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни. Він проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки. НБУ забезпечує управління золотовалютними резервам держави, є єдиним зберігачем державного золотовалютного запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей, що належать державі. НБУ з метою безпеки і фінансової стабільності координує діяльність банківської системи в цілому, виконує функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю комерційних банків, а також інших фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках. Національний банк України приймає на зберігання кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів, виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними, підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці. НБУ забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України. Відповідно до ст. 93 Конституції України НБУ має право законодавчої ініціативи, тобто право безпосереднього внесення до Верховної Ради України законопроектів з питань грошово-кредитної політики. НБУ представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків, має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій щодо міжнародних договорів, учасником яких є Україна. Важливе значення для характеристики правової природи НБУ має економічна самостійність центрального банку країни. Національний банк України функціонує як самостійний економічний орган, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених чинним законодавством випадках — також за рахунок Державного бюджету України. НБУ є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності й перебуває у його повному господарському віданні. НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Не допускається також втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради НБУ чи Правління НБУ інакше, як в межах, визначених Законом України ''Про Національний банк України". НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк України може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за кордоном. НБУ, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. НБУ як суб'єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майно НБУ складається з фондів основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі НБУ. З метою організації міжбанківських розрахунків НБУ запровадив автоматизовану систему розрахунків з використанням електронних прогресивних технологій у банківській справі на базі Центральної розрахункової палати. Ця система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, що забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз, захист від несанкціонованого втручання. Треба зазначити, що НБУ у своїй діяльності має деякі обмеження. Зокрема, йому забороняється бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ і здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності НБУ та його установ; займатися торговельною, виробничою, страховою та іншою діяльністю, що не відповідає його функціям. Чинним законодавством України встановлено, що НБУ підзвітний Президентові України та Верховній Раді України в межах Їх конституційних повноважень. Проте в системі органів виконавчої влади НБУ має автономний статус і не залежить від неї при вирішенні питань, що входять до компетенції центральної о банку. Такий правовий статус НБУ забезпечує Йому самостійність у проведенні єдиної державної грошово-кредитної політики, сприяє запобіганню не-контрольованій емісії грошей, забороні фінансування дефіциту державного бюджету. Отже, НБУ має подвійну правову природу. З одного боку, він має широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною політикою держави (ст. 24, 25 Закону України "Про Національний банк України"), а з іншого — є економічно самостійним органом, юридичною особою (ст. 4 зазначеного Закону), яка має право укладати цивільно-правові договори з комерційними банками і державою і як учасник цивільних відносин несе цивільну відповідальність. Діяльність НБУ спрямована насамперед на забезпечення єдиної державної політики в сфері грошового обігу, кредитування, валютного регулювання, здійснення фінансування і розрахунків у народному господарстві України. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" НБУ виконує такі функції: • відповідно до розроблених Радою НБУ основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; • монопольне здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг; • виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування; • встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; • організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

Дипломна робота Інші

djbest

23.05.2013 21:05-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись