Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Облік і аудит нематеріальних активів підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Метрологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: Облік і аудит нематеріальних активів підприємства
(на прикладі діяльності Житомирського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації )
ПЛАН
Вступ.
с.
РОЗДІЛ 1.
Теоретичні аспекти обліку нематеріальних активів.
1.1.
Визначення нематеріальних активів в літературних джерелах та їх критична оцінка.
с.
1.2.
Поняття та сутність нематеріальних активів.
с.
1.3.
Інвентаризація нематеріальних активів.
с.
1.4.
Порядок нарахування зносу нематеріальних активів.
с.
РОЗДІЛ 2.
Організація бухгалтерського обліку нематеріальних активів.
с.
2.1.
Організаційно-економічна характеристика підприємства.
с.
2.2.
Документування операцій з руху нематеріальних активів.
с.
2.3.
Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів.
с.
2.4.
Відображення інформації в облікових реєстрах та звітності про рух нематеріальних активів.
с.
2.5.
Витяг (з наказу про облікову щодо ведення обліку нематеріальних активів). Посадова інструкція бухгалтера з обліку нематеріальних)
с.
2.6.
Аналіз наявності та ефективності використання нематеріальних активів.
с.
РОЗДІЛ 3.
Методика організації аудиту нематеріальних активів підприємства.
с.
3.1.
Мета і завдання аудиту нематеріальних активів.
с.
3.2.
Предметна галузь досліджень.
с.
3.3.
Етапи перевірки та списання контрольних процедур.
с.
3.4.
Документальне оформлення аудиту нематеріальних активів.
с.
РОЗДІЛ 4.
Фінансова звітність підприємства: склад, призначення, порядок надання.
с.
4.1.
Журнал реєстрації господарських операцій.
с.
4.2.
Баланс підприємства: мета надання, користувачі, порядок заповнення.
с.
4.3.
Звіт про фінансові результати підприємства: мета надання, користувачі, склад, порядок заповнення.
с.
4.4.
Звіт про рух грошових коштів підприємства, мета надання, користувачі, склад, порядок заповнення.
с.
4.5.
Звіт про власний капітал підприємства і мета надання, користувачі, склад, порядок заповнення.
с.
РОЗДІЛ 5.
Охорона праці на підприємстві.
с.
Висновки.
Список використаної літератури.
Додатки.
Анотація.
ВСТУП
Сучасні процеси економічної інтеграції, перехід народного господарства до використання ринкових механізмів вимагають погодження всієї сукупності елементів вітчизняної і світової господарських систем, породжують нові проблеми в організації і методології бухгалтерського обліку.
Розвинутий ринок не терпить замкнутості господарства в межах держави , навпаки, він передбачає вільний міжнародний рух не тільки товарів, капіталів, робочої сили, а також об’єктів інтелектуальної та промислової власності. Сучасні економічні реалії гостро вимагають переходу на прийняті у міжнародній практиці економічні показники та стандарти бухгалтерського обліку, співставні з міжнародними. У зв’язку з цим важливого значення набуває аналіз відносно нових для практики господарювання в Україні об’єктів права власності підприємств – нематеріальних активів.
Згідно новим правилам та стандартами ведення бухгалтерського обліку, що діють в Україні, вкладення капіталу в нематеріальні активи з новим об’єктом обліку, аналізу та управління.
Питома вага нематеріальних активів в вартості майна більшості підприємств в теперішній час поки ще мала. В майбутньому їх роль в економіці підприємств, які працюють в ринкових умовах господарювання, буде збільшуватися. В країнах з ринковою економікою підприємства та фірми витрачають на придбання нематеріальних активів значні кошти і намагаються окупити їх в найкоротші строки.
Завдання бухгалтерії в цьому випадку полягають не тільки в узагальненні в наданні облікової інформації про надходження, наявність і використання патентів, ліценцій, програмних продуктів, про власності і інших об’єктів , але й в спостереженні за їх ефективним використанням. Організація такого обліку потребує розробки відповідних реєстрів, методики їх заповнення, техніки обліку. З часом треба буде освоювати нові види нематеріальних активів, таких як ціна фірми, монопольні права і привілеї, і навчитися використовувати їх для підвищення доходності підприємства.
Нематеріальні активи повинні використовуватись для підвищення доходності підприємства, що володіє цими активами ( як зазналося вище). Тому виникає потреба швидкого розвитку облікового аналітичного забезпечення управління нематеріальними активами.
Метою даної дипломної роботи є розгляд теоретичних основ об’єкта дослідження та практичного відображення даного об’єкта в обліку та звітності, визначення його економічного змісту.
В роботі проводиться економічний аналіз нематеріальних активів, який включає в себе такі завдання як і аналіз структури і динаміки нематеріальних активів; аналіз ефективності використання нематеріальних активів.
Дана дипломна робота основується на використанні нормативних документів і спеціальних теоретичних і практичних літературних джерел з даної теми дослідження.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
1.1. Визначення нематеріальних активів в літературних джерелах та їх критична оцінка.
На сьогоднішній день нормативні документи в Україні та літературні джерела містять близько десяти різних визначень самого поняття “нематеріальні активи”, які відрізняються одне від одного не тільки своїми обсягами і ступенем деталізації, але і в певній мірі не співпадають за змістом як з економічної, так із правової точки зору (табл.1.1).
Таблиця 1.1
Визначення нематеріальних активів в різних літературних джерелах
№ п/п
Джерело
Визначення
1
2
3
1.
Бирюкова И.К.,Кондрянский А.В.
“Бухгалтерский учет в Украине”, -К: Товариство “Знання”, КОО, 1998,408 с.
Нематеріальні активи довгострокові вкладання підприємства в вартісній оцінці, але які не є речовою цінністю (с.63)
2.
Бабич В.В., Свидерский Е.И. “Бухгалтерский учет на предприятиях малого бизнеса в Украине”. 4-е изд., 1996,-160 с.
До коштів малого підприємства можуть входити нематеріальні активи, які представляють собою довгострокові вкладання, які мають вартісну оцінку, але не є матеріальними цінностями. (с.85)
3.
Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г ., ”Фінансовий облік”, частина П, Житомир: ЖІТІ, 1998,-704 с.
Нематеріальні активи, - це об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені в порядку, встановленому відповідним законодавством об’єктом права власності платника податку (с.160)
Продовження Таблиці 1.1
1
2
3
4.
Бухгалтерский учет :Учебник П.С. Безруких, В.Б.Кондраков и др.; Под редак. П.С. Безруких,
- 2-е изд. переработанное и дополненное ,М, “Бухгалтерский учет”, 1996,- 576 с.
До нематеріальних активів відносяться витрати організації на нематеріальні об’єкти, які належать їй на правах власності, використовуються протягом тривалого часу (понад 1 рік) в господарській діяльності і приносять доход (с.95)
5.
Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 7.05.93 р. №25
До складу нематеріальних активів належать довгострокові вкладення (інвестиції) у придбання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, права на здійснення окремих видів діяльності, права оренди будівель (споруд, приміщень) або користування ними, а також інших аналогічних майнових прав, що визнані об’єктом права власності підприємства і приносять доход. До інших аналогічних майнових прав відносяться права на місце, на товарній, фондовій біржі, до вартості якого входять всі витрати, пов’язані з практичним використанням переваг цього місця для самого підприємства.(п.16.)
6.
Завгородній В.П., Савченко В.Я. “Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку” - 2 –е вид. К., 1997, 732 С. РОС.
У складі нематеріальних активів відображаються придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об’єктами промислової і інтелектуальної власності і іншими аналогічними правами (с.512)
7.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств
Нематеріальні активи – об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку (ст.1,п.1.2)
Продовження Таблиці 1.1
1
2
3
8.
Кондраков Н.П. “ Бухгалтерский учет”, учебное пособие – М. ИНФРА – М, 1997 , 580 с.
Під нематеріальними активами розуміють об’єкти довготривалого користування (понад 1 рік), які не мають матеріального речового змісту, але мають вартісну оцінку і приносять доход (с.148)
9.
Кольвах О.И., “Компьютерная бухгалтерия для всех”. Ростов н/д:изд.”Феникс” 1996 – 416 с.
До нематеріальних активів відносять права, які мають грошову оцінку, і які використовують понад 1 рік (с.298)
10.
Порядок експертної оцінки, нематеріальних активів, затверджений Наказом ФГИУ: Держкомітетом з питань науки і технології від 27.07.95 р. № 969/97
Нематеріальні активи - об’єкти права інтелектуальної власності інші права власності та користування (п.7)
11.
Прикар М.С.,Журавель Г.П., Литвин ЮЛ., Мельник В.Г. “Бухгалтерський облік і основи методології та організації”, - Тернопіль, 1997.-266 с.
Нематеріальні активи – це вартість документально оформлених прав користування землею, водою, іншими природними ресурсами, а також патенти, авторські права і товарні знаки, програмне забезпечення, комп’ютерна техніка, тощо. (с.107)
12.
Свідерський Є.У.” Настольна книга бухгалтера”,- К,:1996.-220 с. рос.мов.
Нематеріальні активи – довгострокові вкладання, які мають вартісну оцінку, але не є матеріальними цінностями.
13.
Сопко В. “Бухгалтерський облік”,: навчальний посібник, - К.: КНЕУ, 1998, 448 с.
Під матеріальними активами розуміють умовну вартість об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, які визначаються об’єктом права, власності конкретного підприємства (господарства).(с.260)
14.
Чацкис Е.Д., Лысюк А.Н. Лукашова И.А. “ Бухгалтерский учет” – Д. Сталкер, 1997 – 352 с.
Нематеріальні активи – це умовна вартість об’єктів промислової, інтелектуальної власності, інші аналогічні майнові права (с.115)
Як бачимо у наведених в таблиці визначень під нематеріальними активами розуміють об’єкти інтелектуальної власності ( 3, 4, 7, 10, 13, 14), в тому числі промислової (3, 5, 7, 13), також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності платника податку в законодавчому порядку (3, 5, 7,10, 13, 14), в тому числі права (5, 6, 10, 11, 13), які мають грошову оцінку (1, 2, 8, 9, 12) та використовуються протягом тривалого періоду часу приносять доход (4, 5, 8, 9) або витрати (4), довгострокові вкладення, інвестиції (1, 2, 5, 12) в нематеріальні об’єкти, що належать підприємству на правах власності, або умовну вартість (13, 14) таких об’єктів.
Неважко помітити, що перелічені вище визначення мають серйозні недоліки, але, в цілому можуть дати “усереднене” тлумачення сутності нематеріальних активів.
Узагальнюючи вищесказане, наведемо найбільш повне визначення нематеріальних активів.
Нематеріальні активи – об’єкти, права інтелектуальної та промислової власності, інші аналогічні права власності, які визнані законодавством, що належать підприємству, використовуються протягом тривалого періоду часу, приносять доход і мають грошову оцінку.
Нематеріальні довгострокові активи відрізняються від матеріальних тим, що вони не пов’язані з будь – якими фізично існуючим предметом. Нематеріальні довгострокові активи включають торгові марки, патенти, аматорські права, і так званий гудвіл – грошову оцінку наявності стійкої клієнтури, ділових зв’язків, престижу торгової марки та інших нематеріальних факторів, які здатні призвести до підвищення прибутку підприємства у майбутньому.
Хоча на практиці під тривалим періодом розуміють строк більше одного року, беручи до уваги відповідність обліку та звітності характеру діяльності підприємства, доцільно застосовувати такий критерій, як тривалість виробничого циклу, якщо майно використовується протягом одного виробничого циклу, навіть якщо тривалість циклу більше одного року, воно не може буде віднесено до поза оборотних активів за своїм економічним змістом.
Якщо при здійсненні робіт використовуються майнові права, придбані для виконання конкретного замовлення, і такі, що не можуть бути використані для інших робіт, то Ії вартість повинна повністю відноситесь на витрати по виконанню цього замовлення.
Таким чином, у складі нематеріальних активів слід враховувати тільки ті майнові права, строк корисного використання яких більше одного виробничого циклу.
Вартість нематеріальних активів визначається наявністю у підприємства певних прав, використання яких дає можливість мати комерційну вигоду, при веденні різного роду господарської діяльності.
В світовій практиці до нематеріальних активів відносяться затрати підприємств на нематеріальні об’єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності і такі, що приносять доход: права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, ноу-хау, програмні продукти, монопольні права та привілеї (включаючи ліцензії на певні види діяльності), організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце тощо), торгові марки, товарні знаки, авторські права, орендована власність, франчайзинг тощо .
Не відноситься до нематеріальних активів будь-які вкладення з метою подальшого перепродажу.
1.2. Поняття та сутність нематеріальних активів.
Сьогодні серйозну практичну і теоретичну проблему становить класифікація об’єктів обліку за групами нематеріальних активів, а також початкове визнання об’єкта нематеріальним активом. Труднощі ідентифікації супроводжуються і додатковими проблемами обліку операцій з об’єктами, які мають бути визнані нематеріальними активами, зокрема, з урахуванням витрат на утримання об’єктів в робочому стані, обчисленням та обліком амортизації тощо.
До затвердження стандартів бухгалтерського обліку нормативні акти з бухгалтерського обліку обмежувались невичерпними переліками видів матеріальних активів без визначення їх загальної поняття. За визначенням, що наведене у п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 8, нематеріальний актив – це нематеріальний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі , з адміністративною метою чи надання в оренду іншим особами. Інакше кажучи, термін “нематеріальні активи” охоплює будь які (їх коло залишається невичерпним) безтілесні об’єкти цивільного обігу, що можуть бути капіталізовані підприємством, організацією, установою. У вітчизняному законодавстві було наведено кілька переліків та класифікацій нематеріальних активів. Всі вони мали методологічний характер.
Види нематеріальних активів згідно з п.5 П(С) БО 8 можна поділити на такі групи (схема 1.2.1) .
Але в різних країнах застосовується різна класифікація нематеріальних активів. Так, сучасні правила обліку та звітності в Росії виділяють наступні групи:
права на об’єкти інтелектуальної (промислової) власності;
права на користування окремими природними об’єктами;
організаційні витрати;
ділова репутація організації тощо.
В США наприклад, нематеріальні активи поділяються на специфічні активи, що ідентифікуються, такі як патенти, авторські права, ліцензії, для яких можуть бути визначені витрати на придбання та строк корисного використання, а також нематеріальні активи типу гудвіл, які дають фірмі певні права та привілеї, але для яких практично неможливо однозначно визначити витрати на придбання та строк корисного використання.
Нематеріальні активи
Схема 1.2.1 Групи нематеріальних активів
Розшифруємо нематеріальні активи за їх укрупненими групами.
І. Права на об’єкти промислової власності.
Почнемо з загального поняття прав промислової власності, які є складовою частиною нематеріальних активів (схема 1.2.2.).
Схема 1.2.2. Склад об’єктів прав інтелектуальної власності.
Тепер докладніше розглянемо кожну підгрупу даної групи нематеріальних активів.
Сукупність прав на об’єкти винахідництва та ноу-хау охоплює собою об’єкти, що передбачені, відповідно, законам України “Про охорону прав на винаходи і корисні “моделі”, “про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав на сорти рослин”, “Про племінну справу у тваринництві”.
Право на винахід і корисну модель
Винахід (корисна модель) – це результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології.
Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штамп мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини) або спосіб.
Об’єктом корисної моделі – конструктивне виконання пристрою. проте далеко не кожен продукт, спосіб або пристрій може бути в господарчому обігу об’єктом права на винахід (корисну модель). Для цього вони повинні відповідати умовам патентоспроможності.
Для того, щоб продукт або спосіб були патентоспроможними, вони повинні:
бути новими;
мати винахідницький рівень;
бути промислово придатними.
Патент представляє собою юридично закріплені виняткові права користування, виробництва і продажу продуктів або процесів на період, передбачений законодавством. Патентні права купуються у відповідного органу за плату, що включає і побічні витрати на оплату консультативних та юридичних послуг, друкування і розмноження документів тощо.
Первісна вартість патенту, що придбається у винахідника або власника, включає в себе його купівельну ціну. Крім того, до первісної вартості включаються всі витрати, пов’язані з юридичним оформленням патенту, гонорари юристам, витрати на успішний захист патенту тощо. Витрати, понесені підприємством у зв’язку з розробкою ідеї, продукту чи процесу, які потім патентуються, відносяться на витрати того періоду, коли вони виникли, тобто є поточними витратами, а не капіталізованими. На рахунку нематеріальних активів знаходить відображення тільки купівельна ціна патенту або юридичні витрати, пов’язані з реєстрацією самостійно розробленого патенту, в той час, коли цінність патенту не дуже успішний продукт перевищує ці витрати.
В комерційній практиці поширені випадки, коли власник патенту надає право користування ним іншій особі на визначений у контракті період в обмін на виплату періодичних платежів, які називаються роялті. У відповідності до принципу порівняння доходів та витрат роялті відображаються в обліку як доходи тих періодів, в які вони надходять.
Новизна продукту (способу, пристрою) існує тоді, коли він є частиною існуючого рівня техніки. Під рівнем техніки мають на увазі всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки про отримання патенту або замовлено про пріоритет.
Продукт (спосіб) має винахідницький рівень, якщо в умовах існуючого рівня техніки він не є очевидним для фахівця.
Продукт (спосіб, пристрій) визначається промислово придатним, якщо він може бути використаний у промисловості або іншій сфері діяльності.
Для визнання патентоспроможності корисної моделі треба, щоб вона, відповідала критеріям новизни та промислової придатності.
Не можуть одержати правову охорону як винаходи; відкриття; наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани; умови позначення, розклади, правила, методи виконання розумових операцій; програми для ЕОМ; результати художнього конструювання; технології інтегральних мікросхем.
Право на промисловий зразок
Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.
Об’єктом промислового зразка можуть бути : форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. У цивільному обігу промисловим зразком може бути певний об’єкт (форма, малюнок, розфарбування..), якій відповідає умовам патентоспроможності, тобто характеризується новизною і промисловою придатністю. Об’єкт вважається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати за явлення про пріоритет. Об’єкт вважається промислово придатним, якщо його можна використати у промисловій або в іншій сфері діяльності.
Не можуть одержувати правову охорону як промислової зразки:
об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм);
промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;
друкована продукція як така;
об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих або подібних їм речовин.
Право на сорт рослин
Сорт рослини – це штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того ж ботанічного таксону з притаманними біологічними ознаками і властивостями, які характеризуються їх спадковість, що має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксону і може вважатися єдиною з точки зору придатності для відтворення сорту.
Патентоспроможним є сорт, що є новим : відповідає умовам відмінності, однорідності й стабільності.
Сорт вважається новим, якщо на дату надходження заявки про видачу патенту насіння цього сорту не продавалася чи не відчужувалося іншим шляхом автором сорту або його роботодавцем іншим особам для його використання:
1) на території України понад один рік;
2) на території будь-якої країни: для винограду; деревних; декоративних; плодових культур та лісових порід – понад 6 років; для будь – яких інших культур – понад 4 роки.
Сорт відповідає умовам відмінності, якщо він явно відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки про видачу патенту.
Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей розмноження рослин цього сорту за своїми ознаками є досить однаковими.
Сорт відповідає умовам стабільності, якщо його основні ознаки залишаються незмінними після кожного розмноження, а в разі особливого циклу розмноження – в кінці кожного циклу розмноження.
Право на сорт охороняється державою і засвідчується патентом. Жодна особа не може використовувати за патентований сорт без згоди власника патенту.
Право на породу тварин
Об’єктом самостійних майнових прав є результат селекційного досягнення – створена в результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високо генетичні ознаки та стійко передає їх нащадкам. Племінна тварина – чистопородна або отримана за затвердженою програмою порідного вдосконалення, - це тварина, племінну (генетичну) цінність: можна використовувати у селекційному процесі відповідно до чинних загальнодержавних програм селекції.
Патентоспроможний результат селекційних досягнень визначається винаходам на підставі критеріїв і в порядку, викладених вище.
Право на об’єкт ноу – хау
Законодавство України не регламентує відносини, пов’язаних з кваліфікацією та охороною ноу-хау так, як наприклад, щодо винаходів та корисних моделей. Підзаконні нормативні акти колишнього Союзу РСР визначали ноу-хау як знання та досвід , що не мають правової охорони, не є загальновідомими та можуть бути застосованими на практиці у виробничій та господарській діяльності.
Ноу-хау – це сукупність професійних, технічних, комерційних знань та досвіду в процесі виготовлення товарів, продукції та надання послуг. Це нові технології, технічні та інші рішення, що приносять прибуток в процесі виробниче - господарської діяльності.
Наведене визначення ноу – хау виділяє № важливі сфери визначення цього явища як самостійного предмета цивільного обігу, а саме:
1) ноу-хау не є об’єктом інтелектуальної власності, тому безпосередньо не охороняється законами про захист об’єктів промислової власності та авторського і суміжних прав. На ноу-хау не може бути отриманий охоронний документ (свідоцтво чи патент);
2) ключова характеристика об’єкта ноу-хау – це завжди конфіденційна інформація, тобто інформація, що не є загальновідомою та легкодоступною звичайними, легальними каналами отримання інформації;
3) ця інформація (знання та досвід) може бути застосована у господарській діяльності тобто може спричинити певний економічний ефект.
Ноу-хау багато в чому схожі з патентами, але на відміну від них ноу-хау вноситься учасником (засновником) підприємства в рахунок його матеріального внеску до доходів (капіталу) підприємства. Вартість ноу-хау, за якою воно приймається на баланс підприємства , визначається за згодою засновників або учасників.
Ціна ноу-хау - узагальнюючий показник корисності ноу-хау – сукупності науково-технічних знань, технічного та виробничого досвіду, секретів виробництва, винаходів, не запатентованих з якихось причин, дорівнює винагороді за використання ноу-хау, що виплачується як роялті. Джерелам сплати ноу-хау є додатковий прибуток, отриманий від його використання.
Основою ноу-хау становить комерційна таємниця або “діловий секрет”, яким володіє суб’єкт підприємництва. Тому опосередковано об’єкт ноу-хау охороняється Законом України “ Про підприємства в Україні” та Законом України “Про інформацію”. Однак, для того способу охорони ноу-хау потрібно, щоб інформація була документально зафіксована, визнана суб’єктом підприємництва такою , що є комерційною таємницею. Крім того, для неї повинен бути встановлений розумний режим забезпечення конфіденційності (обмежений доступ осіб, визначені умови зберігання та використання тощо).
Ноу-хау може бути виражене як в матеріальній формі у вигляді документів, фотографій, мікрофільмів тощо (наприклад, схеми розміщення обладнання, інструкції зі складання комплектуючих, інструкції щодо технічного персоналу та спеціалістів), так і в нематеріальній формі. Проте в умовах чинного законодавства, в тому числі для забезпечення ефективного захисту від порушення права на володіння конфіденційною інформацією, варто виражати її в певній матеріальній формі.
Право на раціоналізаторську пропозицію
Світова практика не знає раціоналізаторської пропозиції як об’єкта промислової власності. Вітчизняне законодавство успадкувало раціоналізаторську пропозицію з часів СРСР.
Відповідно до Тимчасового положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій. Раціоналізаторська пропозиція – це пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана і передбачає створення або заміну конструкції виробів, технології виробництва, техніки або складу матеріалів.
П. Сукупність прав на захист від недобросовісної конкуренції.
Право на припинення недобросовісної конкуренції згідно зі світовою практикою є одним з елементів промислової власності. Відповідно до Закону України “ Про захист від недобросовісної конкуренції”. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у підприємницький діяльності. Закон не наводить вичерпною переліку дій, які є недобросовісною конкуренцією . Коментар до розробленою, Всесвітньою організацією інтелектуальної власності Типового закону з товарних знаків, фірмових найменувань та актів недобросовісної конкуренції для країн, що розвиваються, подає докладний перелік видів діяльності, що визначаються як недобросовісна конкуренція. Відповідно до цього переліку можна передбачити право кожного суб’єкта підприємництва на захист від :
1) підкупу покупців конкурентів, що є спрямований на їх залучення як клієнтів і збереження в подальшому їх вдячності;
2) з’ясування виробничих або комерційних таємниць конкурента шляхом шпигунства або підкупу його службовців;
3) неправомірною використання або розкриття ноу-хау конкурента;
4) спонукання службовців конкурента до порушення або розірвання їх контактів з наймачем;
5) загрози конкурентам позовами про порушення патентів або товарних знаків, якщо це робиться недобросовісно або з метою протидії конкуренції в сфері торгівлі;
6) бойкотування торгівлі одної фірми для протидії або недопущення конкуренції;
7) демпінгу, тобто продажу своїх товарів за нижчою ціною з наміром протидіяти конкуренції або придушити її;
8) створення враження, що споживачу надається можливість купівлі на незвичайно вигідних умовах, коли насправді цього немає;
9) навмисною копіювання товарів, послуг, реклами або інших аспектів комерційної діяльності конкурента;
10) заохочень до порушень контрактів, укладених конкурентами;
11) випуску реклами, де робиться порівняння з товарами або послугами конкурентів;
12) порушення правових положень, що не мають прямого відношення до конкуренції, коли таке порушення дозволяє досягти невиправданої переваги над конкурентами.
Однак, слід враховувати, що в нашій країні, за відсутності цивілізованої ділової етики торгових звичаїв, а також через те, що звичаї в Україні не є джерелом права, практика правозастосування визнає актами недобросовісної конкуренції тільки ті дії, що прямо визначені в законі як правопорушення. Слід зазначити, що Закон “про захист від недобросовісної конкуренції стосується класичних випадків незаконного використання товарних знаків або фірмових найменувань, порушення комерційної таємниці тощо. Таким чином, він є лише доповненням до інших спеціальних законів, що захищають об’єкти промислової власності, коли забезпечує засоби захисту у випадках, не передбачених спеціальними законами. Тому, застосовуючи норми Стандарту бухгалтерського обліку, де право захисту від недобросовісної конкуренції визначене як самостійний вид нематеріального активу, на мою думку, слід передбачити, що можливості використаню цього виду об’єктів промислової власності в цивільному обігу обмежені.
Вищеназвані права власності, що відносяться до нематеріальних активів узагальненні в табл. 1.2.1.
Таблиця 1.2.1.
Законодавче регулювання нематеріальних активів
№ п/п
Право
на
Строк дії патенту
(свідоцтва)
Нормативна база регулювання
1
2
3
4
1.
Винахід
(патент)
20 років від дати подачі заявки
Закон України “ Про патентування деяких видів підприємницької діяльності від 23.03.96 р. № 98/96 - ВР
2.
Корисна модель
(патент)
5 років від дати подання заявки продовжується відомством, не більше ніж на 3 роки
Закон України “ Про патентування деяких видів підприємницької діяльності від 23.03.96 р. № 98/96- ВР.
3.
Промисло -вий зразок
(патент)
10 років з дати подання заявки, продовжується відомством за клопотанням власника патенту, але не більше ніж на 5 років.
Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 23.12.93 р. № 3770-ХП
4.
Об’єкт
ноу-хау
-
Лист ДПАУ від 10.04.97р. № 22-0417/10-2799
5.
Раціоналіза-торську пропозицію
Визначається
договором
Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій
Продовження Таблиці 1.1
1
2
3
4
6.
Сорта рослин
20 років з дати надходження заявки до Державного патентного відомства України. Для винограду, деревних і плодових культур даний строк договору є 30 років. За клопотанням власника патенту строк дії патенту може бути продовжений державним відомством України, але не більше ніж на 10 років.
Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21.04.93 р. № 3117-ХП
7.
Породу тварин (птиці) патент або свідоцтво
–
Закон України “ Про племінну справу у тваринництві”
8.
Захист від недобросо-вісної конкуренції
–
Закон України “ Про захист від недобросовісної конкуренції”
П. Авторське і суміжної з ними права
Об’єктом авторського права є твір науки, літератури, мистецтва, що виражений у будь-який об’єктивній формі. Загального законодавчого визначення твору як джерела прав не існує. Закон України “ Про авторське право і суміжне права” визначає перелік об’єктів авторського права та їх загальної ознаки. Однак зазначений перелік не є вичерпним. Твір охороняється авторським правом, якщо він:
є результатом творчої праці автора. Не вважається об’єкти авторського права результат суто технічної роботи;
виражений в об’єктивній формі. Об’єктивна форма передбачає можливість сприяння, відтворення твору.
Не охороняється авторським правом будь-які: ідея, процедура, метод, процес, концепція, відкриття, винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів та послуг, раціоналізаторська пропозиція, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані пояснені, проілюстровані у творі, тощо.
Не є об’єктами авторського права також повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події ” у вигляді звичайної” прес-інформації, твори народної творчості, офіційні документи (укази, закони, постанови, судові рішення тощо, затверджені державними органами, державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки).
Перша умовна підгрупа нематеріальних активів цієї групи – права на первісні твори.
Первісні твори – протилежність похідними.
Похідний твір – це продукт інтелектуальної творчості, заснований на іншому існуючому творі (переклад, адаптація, тощо). Оригінальність його полягає або у творчій переробці твору, що існував раніше, або у творчому перекладі його іншою мовою. Первісний твір не має, так би мовити попередника. У зв’язку з цим права на похідний твір можуть бути дійсними у випадку, якщо автор похідного твору завчасно отримав дозвіл від автора первісного твору про його творчу переробку.
Суміжні права – це права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов’язані з використанням творів літератури і мистецтва, авторські права на які належать іншим особам.
Об’єктом прав виконавця є публічне повідомлення або будь-яке відтворення твору виконавцем. Об’єктом прав виробника фонограми є відтворення, розповсюдження вироблених ними фонограм. Слід брати до уваги, що фонограма – це виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Матеріальні об’єкти, грамофоні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів – є примирниками фонограми, тобто їх не слід ототожнювати з об’єктом суміжних прав.
Об’єктом прав організацій мовлення є публічне сповіщення про зроблені ними програми.
Не є об’єктом майнових прав (тобто не мають і не можуть мати вартісної оцінки), а відповідно не можуть бути предметом внеску на формування відокремленого майна суб’єкта підприємництва права вільного використання, відтворення твору, що передбачені статтями 15-19 “Закону України “Про
23.05.2013 21:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора