Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Шпори з БЖД
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Відповіді до екзаменаційних білетів
Предмет:
Безпека життєдіяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
1. Безпека життєдіяльності - це одна з молодих наук, які почали розвиватися в Україні за роки незалежності Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру досліджень, мову . Виходячи з цього, безпека життєдіяльності це така характеристика життя і діяльності людини, що відображає збалансованість чинників, які загрожують життю людини, та чинників, які запобігають наслідкам дії таких загроз . Основними чинниками які характеризують загрози є чинники небезпеки та безпеки Серед характеристик сфери життя людини БЖД є однією з найважливіших . Як більш загальну характеристику цієї сфери життя людини використовують термін "Якість життя" . Завдання полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у навколишньому середовищі, їх ідентифікація, пошук і обґрунтування оптимальних безпечних умов життя людини.
2. За походженням небезпеки поділяють на два класи: природні та антропогенні.Природні небезпеки пов’язані з природними явищами: а) в атмосфері (бурі, урагани, ожеледь, град, зливи, блискавки та ін.); б) у гідросфері (повені, селі, цунамі); в) у літосфері (землетруси, обвали, виверження вулканів); г) біологічні небезпеки від живих об’єктів рослинного і тваринного світу (хвороботворні мікроорганізми, гриби, отруйні рослини, хижі тварини, плазуни та ін.); д) космічні (астероїди, планети, випромінювання).Антропогенні небезпеки обумовлені діяльністю людини і проявляються як у виробничій, так і в побутовій сферах. За причинами і характером проявлення антропогенні небезпеки можна поділити на техногенні і соціальні.У зв’язку з технізацією діяльності людського суспільства техногенні небезпеки посідають перше місце серед інших. За характером проявлення техногенні небезпеки поділяють на механічні, хімічні, енергетичні, екологічні.
За характером впливу на організм людини:Механічні небезпеки створюють об’єкти, які падають, рухаються, обертаються. До механічних небезпек пасивного характеру відносять колючі та ріжучі предмети, ковзкі та нерівні поверхні, відкриті люки підземних колекторів та ін.Енергетичні небезпеки створюють об’єкти, установки, здатні випромінювати енергії різного роду (електромагнітне, іонізуюче (радіоактивне, рентгенівське, світлове тощо) випромінювання), а також шуми, вібрації, вибухи та пожежі.Екологічні небезпеки як наслідок недалекоглядної діяльності людства, надмірного втручання в природне середовище обумовлені забрудненням середовища, зміною параметрів біосфери, що викликає небезпеки ЖД локального і глобального масштабу: кислотні дощі, парниковий ефект, озонові діри та ін.Соціальні небезпеки обумовлені стосунками між людьми в суспільстві, поведінкою окремих груп людей. Ці небезпеки пов’язані з протиправними діями (насильство, тероризм, бандитизм), психологічним упливом на людей (шантаж, шахрайство), вживанням речовин, що руйнують організм людини (паління, наркотики, алкоголь та ін.), поширенням небезпечних хвороб (СНІД, туберкульоз, венеричні хвороби), порушенням психологічної і фізіологічної рівноваги – суїциди (самогубства). За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щорічно фіксується близько 500 тис. самогубств і майже 7 млн спроб до самогубства. Суїциди – це результат упливу соціального середовища, яке підриває віру людини в себе.
3. Відповідно до державного стандарту шкідливі і небезпечні чинники за дією та природою впливу поділяються на чотири класи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.
До фізичних шкідливих та небезпечних чинників належить шум, вібрація і інші коливальні впливи, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, кліматичні параметри (температура, вологість і рух повітря), атмосферний тиск, рівень освітлення, а також фіброгенний пил і т.ін.До хімічних шкідливих і небезпечних чинників за характером впливу на організм людини належать токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні та мутагенні речовини різного агрегатного стану, що здатні викликати будь-які загальні, місцеві або віддалені в часі негативні наслідки на організм. За шляхами проникнення в організм людини вони можуть діяти через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки.До біологічних шкідливих та небезпечних чинників належать патогенні мікроорганізми, мікробні препарати, біологічні пестициди, сапрофітна спороутворююча мікрофлора, мікроорганізми – продуценти мікробіологічних препаратів.До психофізіологічних небезпечних й шкідливих виробничих чинників за характером їх дії належать фізичні статичні й динамічні перевантаження-піднімання й перенесення вантажів, незручне положення тіла, тривалий тиск на шкіру, суглоби, м‘язи та кістки; фізіологічно недостатня рухова активність (гіподинамія); нервово-психічні перевантаження – розумове перевантаження, емоційні навантаження, перенапруга аналізаторів.Найбільш характерними специфічними наслідками впливу шкідливих й небезпечних чинників є виробничі травми і професійні захворювання.Між виробничими небезпечними й шкідливими чинниками досить важко провести відповідну межу. Один і той же виробничий чинник за природою своєї дії може одночасно належати до різних класифікаційних груп. Наприклад, виробничий пил залежно від походження та інших характеристик може спричинити легеневий фіброз або травмування очей або інших ділянок тіла; іонізуюча радіація може викликати променеву хворобу або спричинити променеве смертельне ураження («смерть під променем»); шум може бути причиною професійного невриту або слухової травми і т. ін.Відповідна форма організації праці та результати наукових розробок з питань гігієни та виробничої санітарії усувають дію деяких шкідливих небезпечних чинників, знімають негативні наслідки перевантажень як фізичного так й психофізіологічного характеру і створюють умови для тривалого довголіття та високого рівня працездатності .
4. Ідентифікація небезпек - процес розпізнавання образу небезпек, встановлення можливих причин, простору, часових координат, імовірності прояву величини та наслідків небезпеки. Для того, щоб пізнати природу можливу небезпеку, необхідно знати її зовнішнє вираження, форму її прояву: це або землетрус, або виверження вулкану, або шквальний вітер, або дорожньо-транспортна пригода і т.д. Крім цього, необхідно встановити причину небезпеки, тобто, що саме лежало в її підставі: людська недбалість, явище природи, умисна дія людини, а, можливо - низька, застаріла надійність агрегатів на міцність. У основі небезпеки можуть лежати не одиночні чинники, які сукупність. Наприклад, поєднання навмисних дій кількох покупців, безліч явища природи ( розведення в суху спеку року багать лісом), що далі міг проявитися у виникненні вогнища пожежі, чи недотримання правил безпеки під час проведення висотних робіт, коли людину зриває з робочого місця порив. Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками, наприклад в алфавітному порядку, за ймовірністю проявлення з негативними наслідками та ін. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для конкретних об’єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці і т. ін.). Таксономія небезпек – класифікація та систематизування небезпек за окремими ознаками, наприклад за походженням (природні, антропогенні), за сферою проявлення (техногенні, соціальні, екологічні, побутові, виробничі), за характером дії на людину (механічні, енергетичні, хімічні, біологічні, психологічні, активні, пасивні), за наслідками дії на людину (захворювання, травми, загибель), за структурою факторів (прості, складні, похідні), за часом проявлення (імпульсивні, кумулятивні)
5. Згідно офіційних стандартів небезпеки поділяються на фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні; за характером дії на людину поділяються на активні та пасивні; за походженням - природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані; за збитками - соціальні, технічні, екологічні тощо; за часом дії - негативні наслідки поділяються на імпульсні і накопичувальні; за локалізацією: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом; за сферою прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощоДжерела небезпек можуть бути: природні, техногенні, соціальні та комбінованіПриродні джерела небезпеки - це об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, вулкани, повені, снігові лавини, урагани, ожеледі, блискавки, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, бактерії, віруси) .Техногенні джерела небезпеки - це небезпеки, пов'язані з використанням: горючих, вибухонебезпечних речовин (рис . 1 .12); процесів, що відбуваються при підвищених температурах та тисках; транспортних засобів електричної енергії, хімічних речовин та різних видів випромінювання. До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем людей: п'янство, алкоголізм, наркоманія, бродяжництво, злочинність тощо. Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни. Але більшість джерел небезпек мають комбінований характер . Перелік можливих небезпек (номенклатура) налічує понад 150 найменувань . З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативних наслідків існує необхідність класифікації та систематизації небезпек, джерел, що породжують їх, та тих факторів, які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину. Небезпечності зазначених напрямків завжди діють в комплексі (комплексність дії) Для того, щоб була можливість прогнозувати, аналізувати і відслідковувати всі вище згадані небезпечності, з точки зору сучасної концепції, необхідне планування профілактики небезпечностей . Основними напрямками профілактики небезпечностей є зменшення ризику і реальний захист людини в природному середовищі, в виробничому середовищі і в екстремальних ситуаціях, розпізнавання характеристик і координат небезпечностей, захист від небезпечностей на основі співставлення витрат і вигод, ліквідація можливих небезпечностей, виходячи з концепції залишкового ризику.
6. Згідно офіційних стандартів небезпеки поділяються на фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні; за характером дії на людину поділяються на активні та пасивні; за походженням - природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані; за збитками - соціальні, технічні, екологічні тощо; за часом дії - негативні наслідки поділяються на імпульсні і накопичувальні; за локалізацією: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом; за сферою прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощоДжерела небезпек можуть бути: природні, техногенні, соціальні та комбінованіПриродні джерела небезпеки - це об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, вулкани, повені, снігові лавини, урагани, ожеледі, блискавки, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, бактерії, віруси) .Техногенні джерела небезпеки - це небезпеки, пов'язані з використанням: горючих, вибухонебезпечних речовин (рис . 1 .12); процесів, що відбуваються при підвищених температурах та тисках; транспортних засобів електричної енергії, хімічних речовин та різних видів випромінювання. До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем людей: п'янство, алкоголізм, наркоманія, бродяжництво, злочинність тощо. Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни. Але більшість джерел небезпек мають комбінований характер . Перелік можливих небезпек (номенклатура) налічує понад 150 найменувань . З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативних наслідків існує необхідність класифікації та систематизації небезпек, джерел, що породжують їх, та тих факторів, які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину. Небезпечності зазначених напрямків завжди діють в комплексі (комплексність дії) Для того, щоб була можливість прогнозувати, аналізувати і відслідковувати всі вище згадані небезпечності, з точки зору сучасної концепції, необхідне планування профілактики небезпечностей . Основними напрямками профілактики небезпечностей є зменшення ризику і реальний захист людини в природному середовищі, в виробничому середовищі і в екстремальних ситуаціях, розпізнавання характеристик і координат небезпечностей, захист від небезпечностей на основі співставлення витрат і вигод, ліквідація можливих небезпечностей, виходячи з концепції залишкового ризику.
7. Людина постійно взаємодіє з навколишнім середовищем, перетворює це середовище, а воно, у свою чергу, впливає на життєдіяльність самої людини. Тобто взаємодія людини із середови-щем, що її оточує, відбувається при наявності прямих і зворотних зв’язків.Результат взаємодії людини з навколишнім середовищем може змінюватися в широких межах: від позитивного до катастрофічного, що супроводжується загибеллю людей і руйнуванням компонентів середовища. Негативні впливи, які виникають раптово, періодично або постійно діють у системі “людина – життєве середовище” і визначаються як дія небезпек.Небезпека – це центральне поняття безпеки життєдіяльності і являє собою явища, процеси, об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як прямо, так і згодом. Життєвий досвід людини показує, що шкоду людині може нанести будь-яка діяльність: робота на виробництві (трудова діяльність), різні види відпочинку, розваги та навіть діяльність, пов’язана з навчанням.Небезпека – це явище або вплив на людину несприятливих або навіть несумісних із життям факторів.Небезпека зберігає всі системи, які мають енергію, хімічні або біологічні активні компоненти, а також характеристики, які не відповідають умовам життєдіяльності людини.Усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека – це така небезпека, яка має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Потенційна небезпека може реалізуватися у формі хвороб або травм. Але наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Для реалізації негативного впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина знаходиться в зоні дії небезпеки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту.Умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію, називаються небезпечною ситуацією.Ситуацію, за якої проявляється велика можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною.
8. Державна концепція безпекилюдини в Україні базується на основних принципах безпеки людини, які проголошені у Концепції ООН про "Сталий людський розвиток". Метою цієї концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь. Економіка, стабільність природи, державних кордонів, суспільні цінності розглядаються як засоби досягнення цієї мети.Країни Європейської спільноти започаткували роботу зі створення децентралізованої системи освіти в сфері ризику як найважливішої складової Частково Відкритої Угоди Ради Європи щодо зменшення негативних ризиків і взаємодопомоги при запобіганні та ліквідації наслідків природних і техногенних небезпек. Понад 400 університетів практично всіх країн Європи оголосили свою підтримку цієї програми і серед них - 32 вищі навчальні заклади України. Важливою в цьому є Болонська конвенція, яку ратифікувала Україна, що повинно сприяти розвитку вищої освіти, інтеграції в світовий освітній простір.Концепція визначила основні тенденції сучасної науки в галузі освіти з БЖДЛ: розширення тематики навчальних дисциплін, безпосередньо спрямованих на певні теми безпеки - безпека праці, цивільна оборона, безпека дорожнього руху тощо, безпека в побуті, екологічна безпека, безпека здоровая, основи ергономіки.,
9. На практиці досягнути нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо, тому що, по-перше, обмежено економічні можливості суспільства із забезпечення усіх сфер життєдіяльності людей. Із збільшенням витрат на підвищення безпеки технічних чи інших систем суспільство вимушено зменшувати витрати на соціально-економічні проблеми. Надмірні витрати на підвищення безпеки можуть завдати шкоди суспільній сфері, наприклад погіршити медичну допомогу населенню. По-друге, в існуючих системах взагалі неможливо забезпечити нульовий ризик.Сучасна концепція безпеки життєдіяльності ґрунтується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику – такого рівня ризику, який суспільство спроможне забезпечити у цей час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки.Прийнятний ризик – це компроміс між рівнем безпеки і можливостями його досягнення. Концепція прийнятного (допустимого) ризику може бути застосована для визначення рівня індивідуального ризику загибелі людини в суспільстві за рік для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, окремого підприємства.У деяких країнах, наприклад у Голландії, рівні прийнятного ризику встановлено законами. На сучасному етапі розвитку досить малим прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини вважається ризик, який становить 10–6 за рік. Занадто малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що становить 10–8 за рік.Питання ризику небезпек та його оцінювання є питанням підвищення рівня безпеки життєдіяльності людей і відіграє головну роль для прийняття рішень у різних сферах людської діяльності. Оцінка ризику – це аналіз причин проявлення небезпек і визначення масштабів негативних наслідків у конкретній ситуації. Рішення, що приймаються на підставі оцінки ризику небезпек, є складовою процесу управління ризиком.Управління ризиком – аналіз, оцінювання ризикової ситуації і прийняття рішень щодо дій, спрямованих на зниження ризику проявлення небезпеки з негативними наслідками до мінімуму.Управління ризиком є управління безпекою. Згідно з ДСТУ 2293-99 «Система стандартів безпеки праці», безпека – це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди. Близько до цього існує таке визначення: безпека – прийнятний рівень ризику.Виходячи з цього в управлінні безпекою впроваджується ризик-орієнтовний підхід (РОП), що базується на плануванні управління ризиком, ідентифікації, якісній й кількісній їхній оцінці, плануванні реалізації заходів щодо зниження рівнів ризиків на основі постійного моніторингу.Ризик-орієнтовний підхід може бути базою в розробленні декларацій безпеки промислових об’єктів, державного нагляду і контролю у сфері господарської діяльності.Згідно із законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5.04.2007, № 877 державний нагляд здійснюється з урахуванням оцінок ступеня ризику від здійснення господарської діяльності її суб’єктами. Отже, ступінь ризику законодавчо стає загальною характеристикою рівня безпеки: чи то техногенної, промислової, пожежної безпеки, безпеки праці, чи то якісної продукції, що випускається підприємствами.Методики визначення (розрахунку) ризику та його контролю (моніторингу) визначено на законодавчому рівні для техногенної безпеки у Постанові Кабінету Міністрів України № 956 від 11.07.02 «Про ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки»; Методиці визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування об’єктів підвищеної небезпеки (виданій комітетом Держнаглядохорони праці. – К.: Основа, 2003 р. – 191 с. – Нормативне виробничо-практичне видання).
10. Для передбачення небезпеки необхідно знати і враховувати фактори ризику, що супроводжують нас у житті. Ми не будемо розглядати небезпеку природного походження (землетруси, пожежі, повені і т. п.), а зупинимося на тих, що пов'язані із насильством. До них треба бути завжди готовим, що вже само собою є ефективним засобом захисту від небезпеки. Поки людина знаходиться у звичній для неї обстановці, її поведінка має стабільний характер. Але як тільки вона потрапляє у складну чи небезпечну ситуацію, з нею можуть траплятися нерідко неймовірні речі. В екстремальній ситуації у багато разів зростають психологічні навантаження, змінюються реакції поведінки, знижується критичність мислення, порушується координація рухів, погіршується увага і сприйняття оточуючої дійсності, змінюються емоційні реакції і т. д. У багатьох ляк перед нападом набагато вищий, ніж реальний ризик піддатися насильству. Через страх з'являється почуття тривоги, боязні, які можуть перерости у жах з його фізичними наслідками: слабість, нерухомість або панічну втечу. Це може супроводжуватися істеричною реакцією — панікою, що, у свою чергу, призводить до алогічної поведінки в екстремальній ситуації. Такий стан утруднює пошук виходу з цієї ситуації, викликає безнадію і, отже, відмову від боротьби. Дезорганізація Вашої поведінки може проявитися у несподіваній втраті раніше набутих навиків, які, здавалося, були доведені Вами до автоматизму. Мені доводилося не раз спостерігати, як деякі люди в ситуації, що не віщувала реальної загрози, проявляли чудеса у володінні різними прийомами самозахисту, але в екстремальній ситуації вони раптом цілком забували про все це і, в кращому випадку, переходили до звичайної вуличної рукопашної бійки.Різке гальмування дій характеризується тим, що подібна ситуація може викликати у Вас стан ступору (заціпеніння).Підвищення ефективності дій при виникненні екстремальної ситуації виражається у мобілізації усіх ресурсів психіки людини на подолання несприятливих для нього обставин. При цьому спостерігається підвищений самоконтроль, чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, вчинення адекватних ситуації дій. Така форма реагування, звичайно, найбільш бажана, але ж чи у всіх і завжди її можна спостерігати? Подібне реагування на екстремальну ситуацію можливе тільки при наявності певних якостей і спеціальної підготовки людини до дій в такій ситуації. Якраз на цьому ми й зупинимося. Але було б несправедливо передбачати, що, прочитавши брошуру. Ви зможете просто виходити з будь-якої екстремальної ситуації. Але якщо Ви усвідомите, що, як і чому відбувається з Вами, що і як слід робити для того, щоб уникнути або хоча б применшити можливість настання небажаних для Вас наслідків,— це стане істотним кроком уперед на шляху ефективного подолання неадекватної поведінки в екстремальній ситуації.
11. Графік, який ілюструє підхід до визначення прийнятного ризику загибелі людини в країні за рік, наведено на рис. 1.3. З графіка видно, що за збільшення витрат на підвищення безпеки технічних систем технічний ризик (Rт) зменшується, але зростає соціально-економічний (РСЕ).
Під час вирішення питання з підвищення безпеки ЖД потрібно виходити з того, що існує ризиковий баланс між перевагами та недоліками, настає момент, коли переваги поступаються недолікам.Ідивідуальний ризик розглядають як основне поняття, по-перше, у зв'язку з пріоритетністю людського життя як вищої цінності, по-друге, у зв'язку з тим, що саме індивідуальний ризик може бути оцінений за великими вибірками з достатнім рівнем вірогідності, що дає змогу визначити інші важливі категорії ризику під час аналізу небезпек і встановлювати прийнятні і неприйнятні рівні ризику.У загальному випадку кількісно індивідуальний ризик виражається відношенням числа постраждалих людей із певної причини до загального числа людей, які ризикують за визначений період часу.Англійські вчені запропонували при визначенні індивідуального ризику замість критерію "загибель людини" використовувати критерій "отримання людиною того чи іншого ступеня ураження".Наприклад, можна визначити таке значення інтенсивності того чи іншого чинника ураження, за дії якого значна кількість людей отримає серйозні ушкодження, які потребуватимуть тривалого лікування; можливі смертельні випадки для невеликої кількості людей з підвищеною чутливістю до впливів чинників ураження. Конкретне значення інтенсивності того чи іншого чинника ураження назване "небезпечною дозою", тобто дозою, яка може спричинити смерть людини, проте це відбувається не обов'язково, оскільки люди залежно від віку, статі, стану здоров'я тощо мають різні сприйнятливість і опірність організму. У цьому разі під індивідуальним ризиком розуміють частоту впливу "небезпечної дози" на конкретну людину у певному місці.Під час розрахунку розподілу ризику по території навколо об'єкта індивідуальний ризик визначається потенційним територіальним ризиком та ймовірністю перебування людини в районі можливої дії небезпечних чинників.У загальному випадку індивідуальний ризик від деякої небезпеки, що розраховується для певної території дослідження, характеризуються ймовірністю загибелі окремої особи з населення за період часу 1 рік. Так, якщо є достатньо статистичних даних, то оцінку індивідуального ризику (Ш) можна отримати за формулоюЯ1= п / N де п- кількість смертей за рік з певної причини; N - чисельність населення на досліджуваній території в оцінюваному році. Соціальний ризик визначається кількістю втрат, що, як правило, обраховується статистично. Він в багатьох випадках є синонімом колективного ризику. Характеристика соціального ризику зазвичай показується як FN -діаграма наслідки надзвичайної ситуації для реципієнтів ризику в межах певної території описуються функціональною залежністю прогнозованої частоти від величини втрат при НC. FN- діаграма) є дискретним аналогом цієї залежності, вона широко використовується при аналізі ризику і небезпек. FN - діаграма у випадку, якщо кількість даних і діапазон їх змін дуже великий, звичайно будується в логарифмічному масштабі. На цих діаграмах накопичена (комуля-тивна) частота різних наслідків сценарію НС відображається як функція наслідків у вигляді числа летальних результатів чи інших видів шкоди від лиха. Вона може бути апрок-симована кривою-графіком безперервної функції.У такий спосіб визначається гранична крива частоти НС , яка може використовуватися, перш за все, для порівняння небезпек і як початкові дані проектувальниками та фахівцями по безпеці.
12. Допустимий ризик — це ризик, який у конкретній ситуації вважається допустимим до рівня, прийнятого у суспільстві, виходячи з економічних і соціальних чинників. На практиці досягнути нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо, тому що, по-перше, обмежено економічні можливості суспільства із забезпечення усіх сфер життєдіяльності людей. Із збільшенням витрат на підвищення безпеки технічних чи інших систем суспільство вимушено зменшувати витрати на соціально-економічні проблеми. Надмірні витрати на підвищення безпеки можуть завдати шкоди суспільній сфері, наприклад погіршити медичну допомогу населенню. По-друге, в існуючих системах взагалі неможливо забезпечити нульовий ризик.Сучасна концепція безпеки життєдіяльності ґрунтується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику – такого рівня ризику, який суспільство спроможне забезпечити у цей час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки.Прийнятний ризик – це компроміс між рівнем безпеки і можливостями його досягнення. Концепція прийнятного (допустимого) ризику може бути застосована для визначення рівня індивідуального ризику загибелі людини в суспільстві за рік для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, окремого підприємства.У деяких країнах, наприклад у Голландії, рівні прийнятного ризику встановлено законами. На сучасному етапі розвитку досить малим прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини вважається ризик, який становить 10–6 за рік. Занадто малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що становить 10–8 за рік.
13. Графік, який ілюструє підхід до визначення прийнятного ризику загибелі людини в країні за рік, наведено на рис. 1.3. З графіка видно, що за збільшення витрат на підвищення безпеки технічних систем технічний ризик (Rт) зменшується, але зростає соціально-економічний (РСЕ).Під час вирішення питання з підвищення безпеки ЖД потрібно виходити з того, що існує ризиковий баланс між перевагами та недоліками, настає момент, коли переваги поступаються недолікам.Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інве стицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно врахо вувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене ми ритися.Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 106 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосова на для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.
14 Управління ризиком — це процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику. Мета управління ризиком — завчасне передбачення (прогнозування) ризику, виявлення чинників, що впливають на ситуацію, вживання відповідних заходів щодо їхнього відповідного впливу. Рис. 3, запозичений з довідника «Менеджмент ризику», графічно ілюструє модель індексу витрат, що очікуються, яка базується на вар тості витрат, у системі порівняно з вірогідністю цих витрат. Прийнят на вартість небезпечної ситуації визначена індексом п'ять (насправді можна використовувати будь-який індекс, це призведе лише до зміни нахилу лінії). Приклад на цьому малюнку має відношення тільки до матеріальних втрат. Можлива шкода персоналу (смерть, травми, зах ворювання) в даному прикладі не розглядається. В разі шкоди персо налу значення втрат у системі та пов'язані з цим витрати повинні бути переглянуті через важливість збереження людського життя.На цій гіпотетичній ілюстрації показана система, в якій допускається прийнятною ймовірність небезпечної ситуації 1 з 1000, якщо витрати менші або дорівнюють $5000. Так само була запроектована втрата $5 млн, якщо можливість такої ситуації — 1 з 1 млн була б прийнятним ризиком. Вико ристовуючи цю концепцію як базову лінію, можна визначити якісні та кількісні межі для будь-яких інших ситуацій. Проте, оскільки залежність вартості витрат від ризику встановлюється на фазі розробки проекту, в процесі його реалізації іноді стає очевидним, що деякі обставини змушують збільшити ризик порівняно з програмованим.Рис. 3. Індекс втрат, що очікуються.Іншим аспектом того, як встановлюється співвідношення витрат з розміром прийнятного ризику, є можливість контролювання чи лікві дації ризику.Деякі небезпеки, що мають відносно низький рівень ризику, вважа ються неприпустимими, тому що їх досить легко контролювати та ліквідувати.
15. Система управління ризиками, як показано на рисунку 10.2, складається з двох підсистем: об'єкт управління і суб'єкт управлінняОб'єкт управління - це безпосередньо ризик, ризиковані вкладення капіталу й економічні відносини між суб'єктами в процесі підприємницької діяльності (наприклад, відносини між страховиком і страхувальником, позичальником і кредитором, між підприємцями (партнерами, конкурентами) і т.ін.).Суб'єкт управління - це спеціальна група людей (фінансові менеджери, фахівці зі страхування й ін.), що здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління, використовуючи різні прийоми і способи управлінського впливу.До основних функції об'єкта управління ризику належать:дозвіл ризику;ризиковане вкладення капіталу; робота зі зниження величини ризику; страхування ризиків;економічні відносини і зв'язки між підприємцями. До основних функцій суб'єкта управління належать: прогнозування; організація;регулювання; координація; стимулювання; контроль.Прогнозування - це здатність передбачати певну подію. Прогнозування вимагає від менеджера певного почуття ринкового механізму й інтуїції, а також уміння знаходити гнучкі негайні вирішення.
16. Управління ризиком – розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до мінімуму. Перший етап процесу управління ціновими ризиками реалізується досить просто, оскільки сам факт володіння балансовими та (або) позабалансовими позиціями, чутливими до зміни відсоткових ставок, валютних курсів або фондових індексів уже означає наявність ризику. Ідентифікувати ризик та проаналізувати його характер необхідно, але недостатньо. Важливо з'ясувати розмір ризику, тобто здійснити його квантифікацію. Ступінь ризику економічних рішень оцінюється очікуваними втратами, що є наслідками даного рішення. Через це системи оцінки ризику, які формалізують процес вимірювання та розрахунків, мають визначати три основні компоненти ризику: розмір (обсяг можливих втрат), імовірність негативної події, тривалість впливу ризику.Даний етап процесу управління завершується порівняльним аналізом реального та допустимого рівнів ризиків. Якщо фактичний ризик не перевищує межі допустимого, то керівництво може обмежитися контролюючою функцією з метою недопущення зростання рівня ризиковості, тобто зразу перейти до останнього етапу управлінського процесу. Якщо ж рівень реального ризику перевищує допустимі межі, то виникає проблема пошуку оптимальних методів управління, вибір яких значною мірою визначається видом ризику, а також особливостями та можливостями конкретного підприємства, загальним станом економіки, ступенем розвитку інфраструктурних елементів фінансової системи, законодавчим та нормативним середовищем.Для управління ціновими ризиками використовується методика хеджування (від англ. hedge— захищатися від можливих втрат, ухилятися, обмежувати), під якою розуміють діяльність, спрямовану на створення захисту від можливих втрат у майбутньому. Більшість зарубіжних учених (Дж. Сінкі. Пітер Роуз) до хеджування відносять будь-які дії, спрямовані на обмеження чи мінімізацію цінових ризиків. Таким чином, хеджування включає способи впливу на структуру балансу з метою обмеження цінових змін і створення систем захисту від ризиків шляхом укладання додаткових фінансових угод, які дозволяють компенсувати можливі втрати. Дотримуючись такого ж погляду, конкретизуємо прийоми хеджування, згрупувавши їх за певними ознаками.
17. Небезпеки класифікують за локалізацією (літосфера, гідросфера, атмосфера, космос - клас природних небезпек), за наслідками (стомлення, стрес, отруєння, аварія, катастрофа, захворювання, смерть - клас антропогенних небезпек), за шкодою (соціальна, технічна, екологічна - соціокультурні небезпеки), за сферами діяльності (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна, військова), за структурою (прості, складні, похідні), за характером дії (активні, пасивні). Це типи небезпек, що складають класи, групи.
Серед класу небезпек можна виділити групи небезпек - латентні або скриті та явні - легко проявляються, наприклад насильницькі - повстання, економічне, психічне насилля. Групи небезпек складаються з їх родів, які утворюють укрупнені цілі - екологічні, соціальні, державно-політичні. Роди небезпек складаються з видів небезпек, для яких характерна певна ціль. Наприклад, в класі природних небезпек можна виділити категорію явних небезпек - отруєння довкілля. Категорію складають роди, види екологічних небезпек (наприклад, загроза сукупності тварин, рослин) Можна ідентифікувати вид - небезпека загибелі певному виду тварин. Вид складають підвиди небезпек. Наприклад, голод через зменшення поголів'я тварин.
18. Попередній аналіз небезпек — це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек. ПАН звичайно виконується у такому порядку: - вивчають технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матеріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості; - визначають закони, стандарти, правила, дія яких розповсюджується на даний об'єкт, систему чи процес; - перевіряють технічну документацію на відповідність її законам, правилам, принципам і нормам безпеки; - складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіковані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки. При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наявності вибухопожежонебезпечних та токсичних речовин, виявленню компонентів об'єкта, в яких можлива їх присутність, потенційна небезпечна ситуація від неконтрольованих реакцій чи при перевищенні тиску. Після того, як виявлені крупні системи об’єкта, які є джерелами небезпеки, їх можна розглядати окремо і досліджувати більш детально за допомогою інших методів аналізу, перелік яких наведено вище.
19. Існують базові запитання, на які обов'язково необхідно відповісти, коли проводять ПАН, незважаючи на те, що деякі з них можуть здаватися занадто простими. Якщо ці запитання не розглянути, то існує ризик неповного аналізу безпеки системи. Вся простота чи очевидність має схильність приховувати деякий рівень прихованої небезпеки. Базові запитання, які мають бути вирішені, включають наступні: - який процес/система аналізуються? - чи залучені до цієї системи люди? - що система повинна звичайно робити? - чого система не повинна робити ніколи?Проведення ПАН може бути спрощено і формалізовано завдяки використанню матриці попередньої небезпеки, спеціальних анкет списків і таблиць.
20.Виявлення послідовності небезпечних ситуацій - виявлення послідовності небезпе-чних ситуацій. Будь-яка небезпека реалізується у результаті якоїсь причи-ни або декількох причин. Без причин немає реальних небезпек. Між реалізованими небезпеками й причинами – причинно-наслідковий зв'язок. Небезпека є наслідком деякої причини, що, у свою чергу, є наслідком іншої причини й т.д. Таким чином, причини й небезпеки утворять ієрархічні структури або системи. Графічне зображення таких залежностей чимось нагадує гіллясте дерево.
21. Подія - це аварія, травма, відмова від якогось елементу або пристрою.Частота цих подій пов'язана з кількістю працюючих і тривалості роботи. Частота подій трактується як ймовірність, що лежить між 0 і 1.0 <= Pi <= 1, де Pi - імовірність якоїсь події.Дерева подій - є графічними моделями, які упорядковують і відбивають події перебігу аварії (виконання функцій безпеки чи роботу систем) відповідно до вимог із послаблення вихідних подій. Вони показують, як зреагують системи АС на аналізованих вихідне подія, чи буде виконані у своїй функції безпеки, умови безпечної експлуатації І що відбудеться революції у результаті, як позначиться вихідне подія на ядерно-небезпечному об'єктіКожне дерево подій включає діаграму станів (граф) і таблицю, поставлених однозначне відповідність друг до друга. Діаграма станів (граф) є систему горизонтальних і вертикальних ліній, розвивається зліва-направо вздовж послідовно складених осередків таблиці. Дерева подій може бути функціональними чи системними — залежно від стадії (глибини) моделювання. Символіка використовувана при побудові дерева відмов:Прямокутник - подія, головне подія, або подія аналізоване далі.Коло - нормальне подія (вихідне подія, яка довше не аналізується).Ромб - подія не досить детально розроблене, і тому далі не аналізується.
22 Дерево відмов - модель, що застосовується для побудови логічної структури сценаріїв та оцінки ймовірностей критичних подій (у тому числі часткових критичних подій). В моделі "дерево відмов" розгляд починається з певної критичної події (це може бути й часткова критична подія) і далі аналізуються послідовно-паралельні ланцюги проміжних відмов (разом з імовірностями їхнього виникнення), які можуть спричинити критичну подію, що розглядається.Основна структура дерева відмов: 1 Відмова системи або подія (кінцева подія). 2 Послідовність подій, які ведуть до відмов системи або до події, будується за допомогою логічних символів і символів подій. При цьому події, які мають більш елементарні причини відмовлень, містяться в пря-мокутнику. 3 Послідовності в остаточному підсумку ведуть до вихідних при-чин, для яких є дані із частоти відмов. Ці вихідні причини позначають на-вкруги. Вони представляють розв'язну здатність даного...
26.05.2013 19:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора