Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
середній клас
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Теорія
Предмет:
Політологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….. .3
І Розділ. Суть та особливості середнього класу…………….…...…………….….. 4
ІІ Розділ. Значення середнього класу для розвитку українського суспільства… 6
Висновки………………………………………………………………………….. . 10
Список використаної літератури…………………………………………………. 12
Вступ
Актуальність питання становлення в Україні середнього класу зумовлена низкою політичних, соціальних і економічних обставин. Із вирішенням цього питання пов'язують успішність загальноцивілізаційних перетворень, науково-технічного прогресу, інно ваційного розвитку економіки та соціально-політичної стабільності українського суспільства[1,с.24].
Основне суспільне багатство розвинених країн – це нова інтелектуальна еліта: науковці, підприємці, менеджери, фінансисти, висококваліфіковані інженери, інші фахівці у сфері висо ких технологій, поширення інформації та нових знань. Саме вони формують середній клас, який є основою соціальної стабільності та рушієм прогресу. Це дає підстави говорити про необхідність станов лення в сучасному світі економіки, яка ґрунтується на знаннях і використанні інтелекту. Ці аспекти актуальні саме за умов прагнення України досягти європейського рівня життя та соціального захисту. Проблемі становлення та розвитку середнього класу присвячено праці російських – Р. Авраамова, О. Авраамової, Л.Овчарової, О. Олександрової, українських – В. Савчука, Ю. Зайцева, Є. Головахи, Е.Ліба-нової, Т. Ковальчука та ін. авторів. Проблеми становлення середнього класу в Україні досліджувалися такими вченими, як Е. Лібанова, Т. Заславська, В.Геєць та інші.
Перехід до ринкової економіки висуває на перше місце проблему формування середнього класу як наймобільнішої соціальної категорії, яка є опорою сучасного цивілізованого суспільства. При цьому вважається, що саме середній клас є в суспільстві суб’єктом запиту на демократичні цінності і стандарти, їх головним носієм і захисником. Взагалі середній клас українського суспільства можна розглядати як соціально-економічний потенціал держави, тому що він забезпечує розвиток економіки, а його представники як окрема соціальна спільнота є запорукою демократичних суспільних перетворень в Україні.
Поступово у країні створюється критична маса економічних передумов для формування і розвитку середнього класу. Для реалізації економічної стратегії зростання і поступового відновлення економіки після світової фінансово-економічної кризи необхідно забезпечувати модернізацію її галузей. Для цього потрібний первісний капітал,який можна створити тільки за допомогою потужного середнього класу, як це відбувалось у розвинутих країнах світу. Чисельний середній клас, платоспроможний за визначенням, є також важливим інвестором національної економіки та «замовником» наповнення внутрішнього ринку інноваційними продуктами. Отже, середній клас має бути дійсним локомотивом економіки та головною складовою політики подолання бідності в Україні, яка повинна поєднуватися із політикою його становлення. Це вимагає визначення пріоритетних напрямів стратегії розвитку середнього класу[2,c.48]. Значна частина проблем у такій багатогранній сфері, як становлення середнього класу на етапі формування ринкових відносин в економіці країни, потребує більш детального вивчення і теоретичного узагальнення. До них, зокрема, належить і визначення напрямів стратегії розвитку середнього класу,оцінювана саме з боку створення сприятливих умов для його діяльності та розвитку. Це зумовлює актуальність проблеми та вимагає досліджувати її саме в контексті формування соціально орієнтованої економіки.
І Розділ. Суть та особливості середнього класу
Середній клас — група людей, що має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб. До середнього класу, як правило, відносять таких людей, які мають високий рівень освіти і кваліфікації, і що займають в суспільстві проміжне становище: між багатою невеликою частиною і значною - низькооплачуваною частинами населення.
Словосполучення «середній клас» чи не вперше було зафіксовано 1766 року в «Оксфордському словнику англійської мови». У сучасному розумінні цей термін утвердився в Англії десь в середині ХІХ століття. Уже тоді до середнього класу, на відміну від робітничого, зараховували крамарів, ремісників, різний „майстровий” люд.
У новітні часи за допомогою поняття „середній клас” визначають (переважно) статус громадянина в суспільстві, а не чітко сформовану соціальну групу і, тим більше, не клас. Існують певні параметри цього статусу. При цьому враховуються рівень освіти, умови праці, професія, споживчі звички громадянина тощо. Так, А. Шанкін ознаками середнього класу називає економічну (матеріальну, фінансову) незалежність, професіоналізм та високу самооцінку громадянина, яка грунтується на його усвідомленні своєї значимості в громадському житті. Західний представник цього класу вирізняється не тільки (і не стільки) певним рівнем доходів, скільки особливим менталітетом.
Середній клас формується нині в країнах Європи, Північної Америки та Південно-Східної Азії у рамках соціальної стратифікації, обумовленої соціальною нерівністю, розшаруванням суспільства. Критерієм стратифікації виступають інституційність політики, а також рівень і можливості виокремлення певних політичних страт, кожна з яких посідає своє місце в системі політичних відносин держави і суспільства. Крім того, поняття «політична стратифікація» фіксує певний обсяг влади, яким володіють конкретні політичні суб’єкти, у тому числі й середній клас. Слід мати на увазі, що в розвинених країнах саме середній клас у процесі виборів визначає, а точніше призначає (можна і так сказати) владу, оскільки саме він – найчисельніша і політично найактивніша соціальна група. Адже нині до середнього класу належать насамперед люди, які вчать, лікують, управляють процесами виробництва, програмують, виконують інші складні види робіт. Звідси – їхня висока активність, політична культура, небайдужість до громадського життя. Однак є важлива обставина, з якою необхідно рахуватися, оцінюючи можливості середнього класу. Він дуже неоднорідний за складом, і це обумовлює значне розходження інтересів та політичних уподобань його представників. Тому під час виборчих кампаній точиться шалена боротьба за голоси саме представників цього класу.
Соціальний прошарок, який, у певному розумінні, можна було б зарахувати до середнього класу, існував здавна. Такі люди, на думку, наприклад, Плутарха, є опорою нації і держави. Він писав: „Хто по зрілому розмислу взяв на себе турботу про загальне благо як шляхетну справу, яка йому найбільше личить, той нічому не дозволить відвернути себе від цієї справи і похитнути у своєму рішенні”. Підкреслимо: „Взяв на себе турботу про загальне благо”. Це означає, що саме середній клас і сьогодні працює, творячи і зміцнюючи суспільство, опікуючись тим, від чого залежить суспільний розвиток.
У радянських словниках і довідниках важко було зустріти пояснення поняття « середній клас ». Замість цього вживався і трактувався термін «середній прошарок», який визначався як „класи і соціальні групи, що посідають проміжне становище між двома основними класами”. Або: «В сучасному капіталістичному суспільстві до середніх прошарків належить частина селян, ремісники, кустарі, дрібні промисловці і торговці, частина службовців та інтелігенції, що працює за наймом».
Тим часом у західній філософській і політологічній літературі ідея «середнього класу» не тільки закріпилася, але й розвивалась. З’явилося навіть таке поняття як «новий середній клас», де взагалі ігнорувалася головна різниця в класових (за К. Марксом) ознаках – склад його визначався, насамперед, рівнем доходів, способом життя, суспільним престижем, зовнішньою оцінкою своєї класової приналежності (хоча оцінні фактори тут носять переважно суб’єктивний характер).
Розвиток ідеї про «новий середній клас» мав особливе політичне підґрунтя – формувалася певна теорія « революції середнього класу »: цей клас нібито поглинає більшу частину як пролетаріату, так і буржуазії. Відтак, на думку авторів цієї теорії, створюється безкласове суспільство, тобто ліквідується суспільство капіталістичне. Серед тих, хто розробляв теорію «нового середнього класу», був німецький соціал-демократ Е. Бернштейн (1850 – 1932 роки). У книзі «Проблеми соціалізму і завдання соціал-демократії» (1899 р.) він твердив, що соціалізм уже стає реальністю, а тому немає жодної необхідності в революції. Оцінюючи робітничий клас (а це 90-і роки ХІХ століття), Е. Бернштейн писав: «Ми повинні брати робітників такими, якими вони є. Вони ж, по-перше, уже зовсім не настільки всі зубожілі, як це можна було б уявити з „Комуністичного маніфесту», а, по-друге, далеко ще не позбулися забобонів і вад, як бажають нас у тім запевнити їхні апологети». Така концепція суперечила розумінню ролі пролетаріату, вироблену К. Марксом і розвинену В. Леніним у його теорії про диктатуру пролетаріату як форму влади робітничого класу. Теорія «середнього» і «нового середнього класу» не просто суперечить марксистсько-ленінському вченню про класи – вона прямо її відкидає. Про це пишеться, зокрема, у „Філософському енциклопедичному словнику” 1989 року видання.
Водночас підкреслимо, що в концепціях, запропонованих Е. Бернштейном, відомих в політології під назвою бернштейніанство, є чимало помилкових, з сучасних позицій, суджень і висновків. Так, за Е. Бернштейном, прихід робітничого класу до влади в результаті класової боротьби передбачався в міру наростання його чисельності в капіталістичному світі при активній політичній діяльності політичних партій, профспілок, кооперацій та інших громадських організацій робітників. На практиці цього не сталося. По-перше, тому що робітничий клас у класичному розумінні (пролетаріат) не став не тільки наймасовішим класом, але й розшарувався через появу різних форм трудової діяльності, викликаної науково-технічним прогресом і навальним рухом суспільства від „індустріального” до „постіндустріального” стану. По-друге, зникає саме поняття «пролетаріату» як класу, джерелом засобів існування якого є тільки заробітна платня, а єдиним надбанням, що має матеріальну цінність, – його робоча сила.
Згідно з марксистською теорією, пролетаріат живе винятково за рахунок своєї праці, не одержуючи прибутку. Тому йдеться не стільки про самі терміни („робітничий клас”, „пролетаріат”), скільки про рівень їх якісного наповнення і сприйняття у певні періоди. Відомо, що на європейському континенті поява робітничого класу датується XVI століттям. Паралельний розвиток його та буржуазії періодично виливався в масштабні конфлікти – революції. Перетворення робітничого класу на пролетаріат (пролетаріат – від лат. proletarius, тобто приналежний до незаможного класу в Стародавньому Римі) відноситься до другої половини XVIII століття (наприклад, в Англії). І це стало, як відзначив Ф. Енгельс, „найважливішим дітищем цього промислового перевороту”.
Зміна класової структури в розвинених країнах відбулася за набагато коротший час, ніж перетворення робітничого класу на пролетаріат. Французький соціолог П. Бурдьє увів таке поняття як «соціальний простір», що, на його думку, «припускає серію розривів з марксистською теорією». Він підкреслював, що помилково «акцентувати субстанцію», тобто реальні групи, у тому числі й робітничий клас, наприклад, на шкоду відносинам. Як вважає П. Бурдьє, не можна все зводити «до редукції соціального поля, як багатомірного простору, до одного лише економічного поля, до економічних відносин виробництва, тим самим встановлюючи координати соціальної позиції».
Середній клас - складне соціальне утворення. Дослідники вирізняють у його складі «старі», або «традиційні» верстви, котрі існували в усі епохи, та «нові» верстви. До першої категорії відносять ремісників, фермерів, дрібних і середніх підприємців, крамарів, спеціалістів, які займаються приватною практикою, осіб вільних професій, частка котрих має тенденцію до зменшення. До «нових» верств, які становлять швидко зростаючу частину середнього класу, входять менеджери, державні службовці, вчені, високооплачувана частина інженерно-технічних працівників та висококваліфікованих робітників, основна частина працюючої за наймом інтелігенції, військові, працівники сфери обслуговування і побуту та деякі інші групи населення. Зростання їх чисельності зумовлено роллю і значенням освіти й науки в сучасному світі, розгортанням НТР, ускладненням організаційної структури господарської діяльності, розширенням сфери послуг.
Критеріями приналежності до середнього класу є не тільки високий рівень матеріальної забезпеченості, а й спосіб його досягнення, самостійність джерела прибутку, певний житєвий стандарт. На відміну від збіднілої частини населення середній клас має не тільки можливість продавати свою працю, але й водночас інші джерела доходу - від власності, нерухомого майна, цінних паперів тощо. Це робить його певним чином незалежним від роботодавця та держави і тим самим забезпечує певну свободу в громадській та політичній діяльності. Середні верстви відрізняються й структурою споживання, рівнем особистого розвитку, типом свідомості. Характерним для них є однакове несприйняття як необмеженої свободи діяльності, так і зрівняльної вимоги люмпенізованих прошарків поділити «все і вся». Свідомість середніх верств спрямована на пошук таких рішень, які б не лише відкривали перспективи підвищення добробуту,а й збільшували можливості індивідуального вибору у царині професійної діяльності та суспільних відносин.
ІІ Розділ. Значення середнього класу для розвитку українського суспільства
У перехідних суспільствах важко точно визначити розмір середнього класу, окреслити його характерні риси та уподобання. Але про те, що краще бути здоровим і багатим, ніж хворим та бідним, знають усі. У середньому класі, як і будь-якому ідеалізованому витворі людського розуму, втілюються найкращі риси професіоналізму, індивідуалізму та ініціативності. І українці, з своєю природньою жагою до “золотої середини”, тут зовсім не виняток. Про потребу підтримувати та зміцнювати середній клас давно вже говорять соціологи й політики. Про необхідність здійснення практичних кроків щодо створення умов для розвитку середнього класу в Україні йшлося навіть у посланні Президента України Леоніда Кучми до Верховної Ради.
Формування середнього класу в Україні, його зростання і зміцнення водночас є і соціальним, політичним і гуманітарним замовленням суспільства. Але є і інші виміри цієї проблеми. У минулому 20 столітті питання нової соціальної стратифікації та долі середнього класу набуло надсоціального, есхатологічного масштабу. Протистояння двох ідеократичних систем - СРСР та США у союзі із Європою – у кінцевому рахунку було кристалізовано у протиставленні двох нових “царств божих на Землі” – комунізму як суспільства вільного часу і реалізованих людських потреб, та “суспільства благоденства” або суспільства суцільного середнього класу.
Більше того, питання нового “некомуністичного” суспільства, де панує середній клас, органічно випливало і з певного розуміння шляху розвитку усього людства – міжцивілізаційних та міждержавних стосунків, глобальної економіки, гуманітарної та соціально-економічної конвергенції тощо. Ось як розмірковував про ідеальне майбутнє відомий англійський історик та філософ А.Дж.Тойнбі, «людина середнього класу та середнього віку»: «До кого ж нам звертатися за спасінням в цьому найнебезпечнішому становищі, коли в наших руках не лише власні життя та смерть, але й доля всього людства? Спасіння, можливо, лежить – як це найчастіше буває – у пошуках середнього шляху. В політиці ця золота середина не означатиме ані необмеженого суверенітету окремих держав, ані цілковитого деспотизму центрального світового уряду; в економіці це також буде щось відмінне від неконтрольованої приватної ініціативи або, навпаки, явного соціалізму».
Соціальною базою формування середнього класу виступають представники окремих соціальних груп, яким притаманні наступні характеристики: достатньо високий рівень доходів, володіння нерухомістю, наявність власного бізнесу, висока професійна освіта та кваліфікація, відносна задоволеність соціальних статусів, помірний рівень політичного консерватизму та високий рівень самоідентифікації. Середній клас в розвинених країнах виступає як гарант соціальної стабільності та опора демократичних перетворень в суспільстві.
В той же час в Україні критеріям “типового” середнього класу (рівню самоідентифікації, доходів та освіти, характеристикам споживання, стилю життя, професійному статусу) відповідає лише невелика частка населення. Причому цей прошарок населення характеризується нестабільністю та відзначається плинністю, оскільки в умовах перехідної економіки термін перебування в складі середнього класу (по доходній критеріальній ознаці) залежить від стабільності ознак економічного пожвавлення в економіці. Загалом складність класифікаційного визначення середнього класу в Україні обумовлена тим, що критеріальні ознаки середнього класу, які вважаються загальноприйнятними для більшості країн (рівень доходів, професійний детермінізм), в умовах перехідної економіки України не можуть вважатися характерними для визначення “українського середнього класу”. Одним з головних стратифікаційних критеріїв належності до середнього класу виступає рівень доходу ( в розрахунку на душу населення), достатній не тільки для задоволення першочергових життєвих потреб (в їжі, одязі, необхідних товарах споживання, житлі), але й для реалізації зростаючих потреб. Серед них, в першу чергу, слід виділити:
придбання престижних та коштовних товарів тривалого користування (сучасної побутової техніки, комп’ютерів, засобів масової комунікації (мобільних телефонів, супутникових антен), нових автомобілів;
поліпшення житлових умов, придбання житла більш високої якості, наближеної до світових стандартів;
можливості відкладення частини отриманих грошових доходів для інвестування в розвиток власного бізнесу (для підприємців), власну освіту або освіту своїх дітей;
заощадження коштів на майбутнє (купівля іноземної валюти, коштовностей);
турбота про власне здоров’я та здоров’я членів своєї сім’ї, можливість отримання повноцінного курортно-санаторного лікування, відпочинку за кордоном.
Збільшення кількості працівників, які отримують стабільні середні доходи, достатні для забезпечення не тільки розширеного відтворення їх робочої сили та нормального забезпечення членів своїх сімей, може сформувати соціальну базу середнього класу в Україні. Зараз же межі середнього доходу окреслені недостатньо чітко, так як значні обсяги доходів отримуються в тіньовій економіці. Це не дозволяє чітко виділити ту групу людей, яка може складати потенціальний середній клас.
Однак, проаналізувавши за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України розподіл домогосподарств за рівнем середньодушових сукупних та грошових витрат, можна отримати наступні результати. Так, питома вага домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами у 2000 році складала 18,2% від загального числа домогосподарств. Це може бути частково пояснено використанням продукції, отриманої з особистого підсобного господарства. Однак достатньо висока питома вага домогосподарств із середньодушовими грошовими витратами (10,2%) свідчить про те, що в Україні на поточний момент нараховується достатньо велика кількість домогосподарств з рівнем витрат, вищим від рівня прожиткового мінімуму.
Пошук прототипів середнього класу серед елементів соціальної структури суспільства виявляє певний прошарок, який має достатній освітній, культурний та економічний потенціал і претендує на виконання відповідних функцій. Оцінки такого потенціалу визначають приблизно 40-45% українських громадян, які мають потенційні можливості входження до середнього класу – належну освіту, професійну підготовку, бажання працювати і, не очікуючи від когось допомоги, самостійно забезпечити прийнятний рівень життя собі і своїй родині.
Аналізуючи основні процеси становлення середнього класу в Україні, потрібно враховувати і таке. У структурі нашого населення є певна частина людей, яка отримує достатньо високі (вищі за середні) доходи, однак не може бути віднесена до середнього класу. Це особи, пов’язані з тіньовим капіталом та бізнесом, корумповані посадові особи органів державної влади, ті, хто співпрацює з кримінальними структурами тощо. Вони не зацікавлені в соціально-економічній та політичній стабільності суспільства.
Таким чином, перспективи створення процвітаючої української держави багато в чому пов’язані з формуванням середнього класу як активної суспільної сили, що виражає і відстоює інтереси всього суспільства . Становлення масового середнього класу повинно йти паралельно з перетворенням інституту держави і формуванням інститутів громадянського суспільства.
Це виступає непрямим підтвердженням того факту, що значна частка доходів отримується в тіньовому секторі, які не фіксуються офіційною статистикою. Поширення масштабів зайнятості в офіційно незареєстрованому секторі економіки, в якому зосереджуються приховані від оподаткування результати легальної діяльності, обумовлюється можливістю отримання, з одного боку, більш високих незадекларованих доходів. Ці доходи включають, поряд з доходами від вторинної зайнятості, доходи від продажу іноземної валюти, доходи від здавання в найм житла, доходи від отримання спадщини, отримані від “човникової торгівлі” доходи, доходи від продажу своєї “інтелектуальної власності” висококваліфікованими спеціалістами та ін.
З іншого боку, для деяких категорій працівників (зайнятих в режимі неповної зайнятості, тих, хто знаходиться в адміністративних відпустках, осіб передпенсійного та пенсійного віку, молоді, зареєстрованих та незареєстрованих безробітних) цей вид діяльності виступає реальним джерелом отримання доходів. Саме тому необхідно враховувати, що в структурі доходів, які отримуються в тіньовому секторі, можна умовно виділити доходи, які необхідні для підтримання нормальної життєдіяльності.
При врахуванні статусу зайнятості не менш важливим повинно вважатися те, що рівень доходу, який отримується по основному місцю роботи, повинен бути достатнім для задоволення зростаючих потреб, та виключати необхідність пошуку додаткової роботи. В той же час необхідно враховувати, що переважна більшість населення суміщає різні типи зайнятості, тобто має як постійну, так і додаткову роботу. Причому, якщо проаналізувати структуру зайнятості, то серед зайнятих на постійній основі переважають зайняті в державному секторі економіки, тоді як додаткову роботу пропонують більш гнучкі та пристосовані до змін економічної кон’юнктури підприємства приватної форми власності. Сфера надання праці в цьому секторі майже в 2,5 рази перевищує сферу надання праці в державному секторі економіці.
Зайнятість в неформальному секторі важко відслідкувати, оскільки переважна більшість зайнятих в цьому секторі не реєструють офіційно свою діяльність. Це пояснюється, з одного боку, тим, що є те, що вони не вбачають необхідності в реєстрації. Це пояснюється тим, що в більшості випадків дохід, який отримується від цієї діяльності, нерегулярний та нестабільний. Тому для значної частки населення отримання доходів, які дають можливість не тільки задовольняти першочергові, але й реалізовувати зростаючі потреби та робити заощадження, носить спорадичний характер. Це обумовлюється, в першу чергу, існуючою нестабільністю економічної ситуації в країні.
Саме тому для тих категорій населення, які можуть бути віднесені до “потенційного середнього класу” по рівню доходів, характерним є нестійкість перебування в цьому статусі (в залежності від можливості отримання додаткових доходів). У випадку відсутності можливості отримання цих доходів значна кількість населення не буде відповідати одній з найважливіших стратифікаційних ознак середнього класу.
На думку деяких дослідників середнього класу в Україні ще не існує. Головними причинами, які перешкоджають формуванню даного класу є: “клановий принцип побудови економічних стосунків в країні та економіки в цілому. Сьогодні клани організували своєрідні економічні піраміди, які переплелися з криміналом і владою. Декілька таких пірамід тримають майже всю систему влади, передусім виконавчу. Вони стали монополістами і задають свої правила гри в усіх секторах економіки, вирішальним чином впливаючи на виробництво – через тарифи, пільги, тощо. Ці монопольні утворення реалізують свій інтерес і через експорт сировини. Якщо ви подивитесь на структуру експорту-імпорту, то побачите, хто там займає домінуюче становище.
Саме тому в Україні відбувається збагачення окремих людей з паралельним збіднінням переважної кількості населення. Клани, задаючи параметри існування економічної системи, не допускають ні конкуренції, ні приходу іноземних інвестицій, ні рівних умов господарювання. Це означає, що розвиток підприємництва, який може бути середовищем для створення середнього класу, в Україні поки що неможливий”.
Висновки
Отже,становлення середнього класу відбуватиметься за рахунок збільшення прошарку власників нерухомого майна, земельних ділянок і акцій, прискореного розвитку малого та середнього бізнесу, фермерських господарств, посилення законодавчого захисту інтелектуальної власності і зміцнення на цій основі соціальних позицій та доходів представників науково-технічної інтелігенції, діячів культури й освіти, фахівців середньої ланки управління, фінансистів та менеджерів. Від держави більшість середнього класу очікує допомоги щодо створення сприятливих умов зайнятості працездатних громадян, встановлення адекватної ціни праці, створення нових робочих місць, умов для вільного підприємництва, надання соціальних кредитів на отримання освіти, житла тощо. Вирішення цих завдань держави стане можливим за умови виходу зі світової фінансово-економічної кризи.
Формування середнього класу значною мірою залежить від удосконалення структури доходів (зростання частки доходів від оплати праці, дивідендів, відсотків на вклади, володіння власністю) і від розвитку споживчого ринку. Головною передумовою формування середнього класу є адаптація домашніх господарств до ринкових відносин,усвідомлення необхідності розраховувати на власні можливості при зменшенні соціальних зобов’язань з боку держави перед громадянами, становлення та розвиток нового способу життя, моральних цінностей.
У структурі доходів громадян має зростати частка доходів від приватизації, права володіння землею. Держава має сприяти залученню працездатного населення до розподілу прибутків підприємств, організацій та поліпшенню його становища шляхом самозайнятості. Стимулом до зростання частки оплати праці у структурі грошових доходів є легалізація прихованої оплати праці в результаті впровадження системи пенсійного забезпечення на заощаджувальних засадах і страховій основі, удосконалення механізму залучення працюючих до участі в прибутках підприємств та організацій. Джерелами коштів для підвищення рівня оплати праці мають стати реінфляційні шляхи : збільшення доходів в реальному секторі економіки та у сфері послуг за рахунок зростання продуктивності праці на основі сучасних технологій та ефективної організації управління, зниження податків і застосування раціональних шкал оподаткування з метою стимулювання широких верств населення до сплати податків як із офіційних, так і не декларованих доходів . Для успішного формування і розвитку середнього класу в Україні потрібно обгрунтувати, розробити та прийняти відповідні стандарти і створити належні соціально – економічні умови, побудувати правову демократичну державу, що ініціює відповідну політичну та економічну поведінку середнього класу. Правові норми мають бути адекватними економічним, соціальним та політичним умовам розвитку середнього класу і не відриватися від них.[2,c.50]
Можна констатувати, що майбутнє України знаходиться в руках середнього класу. У представників цього класу з’являються нові вимоги до рівня і нинішніх умов життя, а саме : вони зайняті висококваліфікованою та інтелектуальною працею, якою саме вони ініціюють створення високотехнологічних виробництв, де можна одержувати за свою працю відповідно велику заробітню плату. Велика заробітня плата дає можливість робити заощадження, які , у свою чергу, стимулюють роботу фінансової і банківської систем. У представників середнього класу виникають нові підвищені вимоги до рівня розвитку сфери послуг ( охорони здоров’я, освіти, відпочинку, торгівлі, підприємств ресторанного господарства, транспортних засобів тощо). Особлива увага приділяється власним житловим умовам, що спонукає розвиток будівництва і взагалі розвиток внутрішнього виробництва і внутрішнього споживчого ринку. Все це вимагає від суспільства, держави створення і забезпечення захисту й охорони прав і приватної власності представників малого і середнього бізнесу, що потребує розвитку і реформування господарського законодавства, удосконалення податкової і митної систем, проведення судової реформи. Встановлення середнього класу належить до фундаментальних процесів у трансформаційних економіках. Це одна з головних цілей переходу до ринкової економіки. Середній клас у розвиненій ринковій економіці – основний платник податків, від економічного стану якого залежить інвестиційна активність населення, стан державного бюджету, реалізація державних соціальних програм та інші важливі соціально – економічні процеси. Поглиблення економічних реформ і рівноправне існування різних форм власності, свобода підприємництва, вільний вибір видів зайнятості, регулювання оплати праці через тарифні угоди створюють принципово нові соціально – економічні та правові умови встановлення середнього класу.
Те, що існування "середнього класу" необхідне для функціонування стабільного суспільства, а, отже, й сильної держави, – аксіома. Завдання для України полягає в тому, щоб "середній клас" в країні не тільки зростав кількісно і змінювався якісно, але й брав активну участь у творенні громадянського суспільства, не був відчужений від процесу формування влади, а відтак став локомотивом економічного, соціального і духовного прогресу.
Список використаної літератури
Антошкіна Л. Середній клас: соціальний статус та економічні чинники його становлення і розвитку в Україні // Україна: аспекти праці. – 2005. - №6. – С.24-27.
Борецька Н. Пріоритетні напрями стратегії розвитку середнього класу у сучасних умовах [Текст] / Н. Борецька, О.Созінов // Україна: аспекти праці − 2010.−№3 –с.46-51
Соскін О.І. Проблеми та шлях становлення національної буржуазії і середнього класу в Україні / О.І.Соскін // Економіка і держава – 2009. − №11 – с.92-95
www.politik.org.ua
26.05.2013 19:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора