Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Лекції з фінансів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Фінанси і соціальна політика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ТЕМА 1. Предмет фінансової науки як
пізнання сутності фінансів
План
1.1.Історичний аспект становлення та розвитку фінансів
1.2.Соціально-економічний зміст фінансів, їх функції. Закон вартості
1.3.Фінансові категорії
1.4.Призначення та значення фінансів в розвитку країни
Фінанси входять до складу соціально-економічних наук. Наука про фінанси сьогодні вивчає систему грошових відносин процесу розширеного виробництва в умовах використання закону вартості і функціонування держави.
Фінанси відіграють важливу роль в суспільстві. Вони формують його життєдіяльність, його потенціал, при цьому забезпечуючи реалізацію завдань, програм та цілей потавлених кожною людиною, кожним підприємством і державою в цілому.
Виникнення та розвиток фінансів зумовлювались зростанням продуктивних сил в суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту. Своїй досконалості й завершеності фінанси зобов’язані також появою та прогресом різних видів державних утворень. Тому можна говорити, що фінанси є продуктом розвитку товарно-грошових відносин і держави. Подальший розвиток фінансів і фінансових відносин пов’язаний із розвитком і становленям держави.
Вперше в сучасному тлумаченні термін «фінанси» почав застосовуватись у Франції, де під фінансами розумілось сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.
У 18 ст. фінанси тлумачились як форми та методи добування коштів, їх витрачання для виконання державними утвореннями покладених на них функцій. Ці форми та методи коштів постійно змінювались, удосконалювались, що було пов’язано із розвитком економіки держави. В цей час із розвитком приватної власності, коли з’явились великі господарства, великі структури у промисловості, торгівлі, сільському господарстві, виникли різні форми мобілізації коштів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.
У 19 ст. спостерігається бурхливий економічний розвиток держав у світі і одночасно поглиблюється саме розуміння фінансів. Від спрощеного поняття фінансів переходять до більш складного розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери їх функціонуванняі впливу. Це – фінанси сфери виробництва, виконання робіт та надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит, виникають різного роду фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного і економічного життя в державі.
Вчення про фінанси порівнюють із вченням про хліб насущний, про те, чому в одних його достатньо, а в інших нема, і в чому полягають найкращі способи добування хліба.
Виникнення фінансів порівнюють із винаходом парової машини, колеса. Сьогодні відомо, що невміле використання фінансів призводить навіть до загибелі цивілізації. Так, Римська імперія занепала через непосильний тягар податків і зборів. Кризи у фінансовій сфері призводили до революційних подій, розвалу та занепаду країн і, навпаки, коли фінансовий стан в державі високий – до процвітання економічної системи та держави в цілому. Тому, хто не розумів сутності фінансів, не зміг засвоїти кращих методів їх використання, той завжди програвав.
Найвищого розквіту фінанси досягли у 20 ст., коли функції держави набагато розширились, вдосконалились, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах держав. Фінанси перетворились на універсальний елемент економічного життя, розвинулися методи і форми мобілізації коштів, їх розподіл в державі з метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих і соціальних процесів.
В останні роки фінансові теорії зазвичай розробляються вченими-економістами, які спеціалізуються в галузі фінансів. Прикладом того є, що в 1990 та 1997 роках лауреатами Нобілівської премії з економіки за видатний внесок у розвиток теорії фінансів, були Террі Марковіц, Мертон Міллер, Вільям Шарне, а також Роберт К.Мертон і Майрон Шоуїз.
Фінансова наука успішно виконує свою роль тільки за умови використання певних методів пізнання. Основні загальнонаукові методичні прийоми дослідження фінансів грунтуються на аналізі та синтезі, індукції і дедукції, аналогії, моделюванні, моніторингу тощо. Об’єктом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають між державою, юридичними і фізичними особами. Предметом фінансів є підприємницькі та управлінські процеси суб’єктів господарювання на мікро- і макрорівнях, які пов’язані з мобілізацією, розподіло і використанням грошових коштів для розширеного відтворення та забезпечення соціально-економічного і політичного розвитку держави.
В кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення високого рівня добробуту як окремого громадянина, так держави в цілому.
Свого найвищого розвитку, досконалості, фінанси досягли в умовах ринкової економіки, фундаментальною основою якої є різні форми власності. При обмеженості форм власності фінанси не можуть проявити всі свої потенційні можливості, бо їх функціонування обмежуються відповідними державними законодавчими та нормативними актами. Перехід до ринкової економіки характеризується різкою зміною впливу фінансів на процеси відтворення. Сьогодні фінанси трактуються як категорія економічного життя, що випливає з об’єктивних процесів економіки, є невід’ємною частиною фінансових відносин і використовується для зростання суспільного добробуту.
Фінанси є відносинами зі створення і перерозподілу суспільних благ та багатства і тому тісно пов’язані із розвитком держави і товарно-грошового обігу.
Обов’язковою ознакою участі фінансів, їх матеріальною основою, в економічному житті юридичної, фізичної особи і держави є г р о ш і. Без використання грошей в процесі виробництва, у здійсненні державою своїх функцій, задоволенні життєвих потреб населення не існували б фінанси. Усі процеси економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошові вираження, тобто оцінку у грошовій формі. Гроші виконують різні функції, основною з яких є функція загального еквіваленту – товару, який слугує вимірником цінності та вартості інших товарів, робіт та послуг. На відміну від грошей фінанси є в і д н о с и н а м и , тобто інструментом накопичення і розподілу суспільного багатства, що здійснюється за допомогою грошових потоків. Матеріальним джерелом фінансів є національний дохід (НД). Через два головних компоненти НД – фонди накопичення і фонди споживання - відбувається акумуляція і розподіл ресурсів суспільства, вирівнювання пропорцій і тенденцій економічного розвитку та контроль за правильністю їх здійснення.
Тому, сутність фінансів можна трактувати через певні складові цих відносин:
- відносини зі створення і використання централізованих фондів держави;
- відносини з розподілу і перерозподілу ресурсів (суспільних благ) шляхом використання державного, місцнвих бюджетів і позабюджетних фондів;
- відносини зі створення і перерозподілу фондів суб’єктів господарювання.
Головною ознакою, що визначає сутність і форму функціонування фінансів є рух грошових потоків.
Фінанси виражають грошові відносини, які виникають:
між підприємствами у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей та реалізації товарів і послуг;
державою і підприємствами при сплаті ними податків, зборів;
підприємством і громадянами при внесені ними податків та добровільних платежів;
окремими ланками бюджетної системи;
підприємствами і банками у процесі розрахунків з постачальниками, отримання та повернення кредитів;
на самому підприємстві і в державних органах влади і т.д.
В усіх цих операціях відбувається рух коштів від одного суб’єкта до іншого, між різними учасниками суспільної діяльності.
Економічним законом товарного виробництва, за яким здійснюється виробництво і обмін товарами відповідно до необхідних витрат, єЗакон вартості. Закон вартості виступає регулятором збалансування попиту і пропозиції, пропорціональності розвитку шляхом територіального і галузевого перерозподілу фінансових ресурсів і продуктивних сил. Цей закон стимулює НТП, виробництво товарів підприємствами, їх реалізацію та створення ВВП. Саме через фінанси здійснюється розподіл, перерозподіл ВВП. За допомогою фінансів можна впливати, активізувати розвиток вирбництва різних ринкових і позаринкових структур, використовуючи податкові важелі.
Фінанси за економічних змістом дуже непроста, багатогранна складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому. В кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення високого рівня добробуту як держави, так і
За економічною суттю:
Ф І Н А Н С И - це сукупність економічних відносин, пов’язаних із створенням, обміном, розподілом і перерозподілом вартості ВВП, НД, НБ з приводу формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб суспільства.
ВВП – сукупність матеріальних благ, вироблених усіма галузями економіки держави за певний проміжок часу (переважно за рік).
НД – це частина ВВП, що залишається після вирахування з нього фонду заміщення.
НБ – це результат праці як минулих, так і теперішніх поколінь у сфері матеріального виробництва або це сукупність створених та нагромаджених матеріальних благ, якими володіє суспільство.
За матеріальною суттю:
Ф І Н А Н С И - це фонди грошових коштів, які в сукупності є фінансовими ресурсами. Тобто матеріальними носіями фінансових відносин є фінансові ресурси.
Характерні ознаки фінансів:
1.грошова форма вираження фінансів;
2.обмінно-розподільчий характер фінансів;
3.рух вартості від одного суб’єкта до іншого;
4.формування доходів і здійснення видатків;
5.еквівалентний характер обміну і розподілу( за призначенням) та нееквівалентний перерозподілу.
В ринковій економіці відбувається якісний і кількісний перехід на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави. Це досягається шляхом створення та ефективного використання різних факторів фінансових ресурсів на всіх рівняхдіяльності держави, підприємства чи окремого громадянина. За допомогою фінансів, фін.ресурсів вирішуються економічні, соціальні завдання держави.
На рівні підприємства фінанси виражають свою сутність через формування фін.ресурсів, їх ефективне використання в процесі господарської діяльності з метою отримання прибутку та виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом та іншими суб’єктами господарювання і фінансовими інститутами.
До фінансів населення належать всі доходи та витрати окремих осіб або групи людей, які зайняті на підприємствах і отримують заробітню плату і інші виплати; на ринку товарів і послуг, де отримують прибуток від реалізації товарів власного виробництва; на фінансовому ринку, де отримують девіденди і % від інвестицій; та пенсії.
Тому ф і н а н с и є складною багатогранною системою, яка охоплює фінансову політику держави на макро- і мікрорівнях.
Фінанси виконують дві важливі функції –
- р о з п о д і л ь ч у;
- к о н т р о л ь н у.
Через ці функції фінанси активно впливають на процеси суспільного відтворення та накопичення фондів і раціональне їх використання.
Розподільча функція фінансів полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму розподіляється і перерозподіляється вартість НД між різними суб’єктами господарювання та напрямами цільового використання. Кожен вид фінансового розподілу обслуговується різними ланками фінансової системи:
- внутрішньогосподарський - фінансами підприємств;
- міжгалузевий та міжтериторіальний – державним бюджетом, цільовими державними фондами.
Механізм дії розподільчої функції охоплює 2 стадії розподілу:
первинний розподіл НД;
вторинний розподіл (перерозподіл) НД.
При первинному розподілі формуються первинні доходи, які в свою чергу поділяються на 2 групи:
Перша – заробітня плата робітників, службовців, доходи селян зайнятих у сфері матеріального виробництва;
Друга – прибуток підприємств сфери матуріального виробництва (ті, що виробляють ВВП).
Первинний розподіл починається разом із розподілом виручки, що отримує підприємство за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги. Кошти направляються на покриття матеріальних затрат, утворення амортизаційного фонду і відповідно на оплату праці. При цьому підприємство розраховується із державою у вигляді сплати податків, внесків у цільові фонди.
Первинний розподіл НД не утворює суспільних грошових фондів для забезпечення соціально-економічних функцій держави, здійснення соціального захисту населення. Створення таких суспільних державних грошових фондів досягається шляхом вторинного розподілуНД, при якому формуються бюджети і доходи. Це доходи одержані в галузях невиробничої сфери – освіті, медичному обслуговуванні, науці, обороні, правоохоронній системі і ін.
Контрольна функція фінансів породжена розподільчою функцією і проявляється в контролі за розподіло ВВП і НД по відповідних фондах і їх цільовому призначенню. Основою контрольної функції фінансів є рух фінансових ресурсів, який може відбуватись як у фондовій, так і в нефондовій формах з метою контролю з боку суспільства за виробництвом та розподілом ВВП на всіх рівнях господарювання за умов дотримання фінансової дисципліни.
Важливою ознакою фінансового контролю є його методи, до яких відносять ревізію, тематичну перевірку, обстеження, безперервне відстеженя, аудит фінансової діяльності.
Схема розподілу ВВП і НД в процесі
виконання фінансами розподільчої функції
ВВП
-
Фонд відшкодуван
ня витрачених засобів виробницт-
ва в т.ч. непрямі
податки
=
НД
Фонд
накопичення
Фонд
споживання
-фонд капіталовкладень -фонд оплати праці у вироб-
(інвестиції) ництві
-резервний фонд -фонд оплати праці працівників
-страховий фонд державного управління
-фонд виробничого -фонд соціального страхування
накопичення -витрати соціального характеру
Контрольна функція фінансів спрямована на вирішення таких основних завдань:
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності, платоспроможності;
- своєчасне виконанняфінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі необхідному для фінансування виробничого і соціального розвитку;
- збільшення власного капіталу;
- ефективне використання фінансових ресурсів.
У практичній діяльності контрольна функція фінансів знаходить свій прояв у фінансовому контролі.
Об’єктом фінансового контролю є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ і організацій, що здійснюють фінансову діяльність.
Предметом контролю є фінансові операції, пов’язані зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів.
Контрольна функція фінансів обумовлена нормативним характером грошових відносин. Нормативні акти регулюють умови розподілу доходів і прибутку. Важливим завданням фінансового контролю являється перевірка дотримання законодавства по фінансових питаннях, своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, а також взаємних зобов’язань підприємницьких структур по розрахунках і платежах.
Фінансові категорії відображають дійсні явища економічного життя і закономірності фінансових процесів, тому їх необхідно використовувати в інтересах підвищення економічної ефективності господарювання. Фінансові категорії тісно пов’язані з функціями фінансів. Фінансові категорії – це інструменти створення, розподілу і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення потреб розвитку підприємницьких структур та держави.
Важливою фінансовою категорією є фінанси підприємницьких структур, які відображають різноманітні фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються для виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки.
Центральною ланкою фінансової системи, через яку здійснюється вплив фінансів на соціально-економічний розвиток країни, є фінансова категорія державних фінансів. Державні фінанси – це сукупність економічних відносин в зв’язку з розподілом і перерозподілом ВВП і НД, що виникають в процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою її функцій.
Як фінансова категорія державний кредит є формою вторинного розподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Державний кредит має строки повернення, ціну у формі %. Джерелом його повернення є доходи бюджету.
Виділяють фінансовою категорією фінанси домогосподарств як економічні відносини з приводу формування і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів домогосподарства та їх відтворення.
Самостійною фінансовою категорією є державні фонди цільового призначення (позабюджетні фонди) – фонди фінансових ресурсів, що створені державою для задоволення соціально-економічних потреб населення, для витрат на розширене виробництво, розвиток науково-технічного потенціалу держави тощо.
Складовою категорії фінансів є страхування – це сукупність економічних відносин, що виникаюють з приводу формування страхового фонду і його використання на відшкодування вірогідного збитку, завданого фізичній чи юридичній особі в результаті непередбачуваних чи несприятливих подій.
Важливою фінансовою категоріє в ринковій економіці є фінансовий ринок, на якому мобілізуються та використовуються фінансові ресурси, капітал, для забезпечення економічного розвитку держави.
Значення фінансів в історії та суспільному житті є дуже важливим, адже за фінансами визначається як економічна, так і політична доля держави, розвиток соціальних процесів країни та авторитет країни на міжнародному рівні.
Основним фактором у розвитку фінансів завжди була потреба в коштах, що пояснювалось зміцненням держави та боротьбою за її існування.Проте сутність і форми задоволення потреб у коштах зумовлюються економічним розвитком країни, зростанням міст, становищем у промисловості й сільському господарстві.
Призначення фінансів полягає у забезпеченні необхідними умовами для здійснення процесу створення, розподілу і використання ВВП у державі. Це досягається шляхом формування та використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємства і кожного громадянина. Фонди фінансових ресурсів, що обслуговують економічні процеси різняться методами створення, напрямами використання, інтересами суб»єктів економічної діяльності, методами виробничої і суспільної інтеграції та кінцевими цілями відповідного виду діяльності.
ТЕМА 2. Генезис і еволюція фінансів
План
2.1.Генезис фінансів
2.2.Еволюція фінансів
2.3.Економічна система. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними
категоріями
2.4.Правове регулювання фінансів
2.5.Роль фінансів в економіці
Генезис – це момент зародження і подальший процес розвитку, який привів до певного стану, виду, прояву того чи іншого явища.
Фінанси як історична категорія суттєво змінювалась за зміною загальних умов суспільного ладу. Термін «фінанси» походить від латинського слова finis , тобто «кінець», «фініш». Цей термін використовувався у грошових відносинах, що виникали між державою ( в особі монарха, судді чи ін.представників влади) і населенням та трактувався як завершення грошового платежу. Із завершенням грошового розрахунку особа, що сплатила внесок на користь представника державної влади, отримувала документ – fine. Саме назва цього документу і стала підставою виникнення терміну “financia”. Цей термін виник у 12-13 ст. у торгових містах Італії і в перекладі означав « фініш, кінець платежу».
Пізніше термін «Фінанси» набув міжнародного поширення і став викоритовуватись як поняття, пов’язане з системою грошових відносин між населенням і державою, які виникають в процесі створення державних фондів грошових коштів.
Задовго до виникнення поняття «фінанси» людство вже мало гроші, товарно-грошові відносини, розвиток яких відповідав особливостям державного устрою, але тільки у Середньовіччі виникло явище і термін, що можна пояснити історичним формуванням певних історичних передумов.
Перша передумова. У Середньовіччі у Центральній Європі в результаті певних буржуазних революцій ще зберігалися монархічні режими, алевлада монархів була дуже обмеженою і найголовніше – відбулось відсторонення голови держави (монарха) від казни. Виник загальнодержавний фонд грошових коштів – бюджет, яким голова держави не міг особисто розпоряджатися.
Друга передумова. Формування та використання бюджету почало носити системний характер, тобто виникли законодавчо закріплені системи державних доходів і державних витрат з визначеним складом і структурою (особливістю бюджету стало те, що основні групи витратної частини практично не змінювалися протягом багатьох століть).
Третя передумова. Податки в грошовій формі набули панівного характеру, тоді як раніше доходи держави формувались за рахунок податей і трудових повинностей. Тому, тільки на цьому етапі розвитку державності і грошових відносин став можливим розподіл створеного продукту у вартісному вираженні.
Історичного аналізу будь-якого явища має передувати виокремлення певних його характеристик. Тому визначення характерних ознак категорії «фінанси» дають змогу зробити предметнішим її генезис.
Досить часто в буденному житті фінанси ототожнюють з грошима, але це велика помилка, це 2 різні економічні категорії з різними суспільними призначеннями. Гроші є стародавньою категорією, яка виникла на зорі розвитку людства як товар, що відіграє роль загального еквівалента і вимірює витрати праці виробників. Фінанси виникли з появою держави, для існування якої були потрібні певні ресурси, спочатку у вигляді натуральних податей і трудових повинностей, а потім і в грошовій формі. Тому фінанси – це завжди грошові відносини, а грошовий характер фінансових відносин є першою ознакою фінансів як специфічної вартісної категорії.
Із виникненням держави і розвитком товарно-грошових відносин в суспільстві з’являється об’єктивна необхідність формування системи перерозподільчих грошових відносин, якими є фінанси.
Фінанси, як історична категорія,є продуктом цивілізації. Вони виникають на вищому щаблі розвитку цивілізації з появою торгівлі, держави і її інститутів.
Фінанси, як економічна категорія представляє собою систему розподільчих грошових відносин, які виникають в процесі формування та використання грошових фондів у суб’єктів фінансових відносин. Економічна категорія фінанси реалізується за допомогою розподільчої і вартісної категорій.
Розподільча категорія фінансів проявляється в розподілі ВВП і НД.
Фінанси як вартісна категорія. Для здійснення розподілу НД, повинен бути реалізований товар. Тільки за допомогою ціни може бути визначена величина грошових засобів, які поступлять від реалізації продукції до її власника і стануть основою подальшого розподільчого процесу.
Розвиток держави і товарно-грошових відносин зумовив історичне формування певних рис фінансів, які визначають їх сутність:
- відбувається розмежування доходів і витрат держави та особистих доходів і витрат монархів;
- відносини, пов’язані з формуванням доходів держави та їх використання, стають вартісними;
- в умовах усунення держави від підприємницької діяльності всі її витрати мають практично непродуктивний характер;
- зростає значення державного кредиту;
- вирішальим методом формування доходів держави починають виступати податки і позики.
Історичний характер фінансів підтверджує, що будь-яка держава в будь-який час створює систему формування і використання фондів, необхідних для реалізації своїх функцій. Методи і форми створення і використання можуть суттєво відрізнятись, проте джерела виникнення фондів завжди обмежені і уряд держави не можу створити нових джерел доходів для покриття своїх потреб. Йдеться не про форму вилучення, а про об’єкт, що оподатковується. Такими об’єктами історично були майно і дохід.
В наш час повсюди, незалежно від економічного чи політичного устрою держави, фінанси перейшли до нової стадії розвитку. Це зумовлено великою кількістю ланок фінансової системи, великим рівнем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин. Фінансам в розвиненій формі властиві такі закономірності:
* набувають розвитку всі ланки фінансів;
* фінанси є одним із найважливіших знарядь непрямої дії на відносини суспільного відтворення – відтворення матеріальних благ, робочої сили, виробничих відносин;
* більша частина НД перерозподіляється через бюджет держави;
* податки використовуються як метод впливу на розвиток матеріального виробництва;
* підвищується значення податку з населення як наймасовішого податку;
* різко зростає роль державного кредиту;
* відбуваються значні зміни в бюджетному устрої, бюджетному процес і ін.
Історична еволюція фінансів України доводить, що її фінансова система пройшла ті ж етапи розвитку як будь-яка країна світу. Сьогодні Україна є незалежною державою, в якій сформувались стійкі тенденції до формування ефективних ринкових відносин, зміцнення бюджетної системи, відбувається реформування податкової системи. Тому можна стверджувати, що фінансова система України досягла етапу еволюції, який характеризується навяністю великої кількості її ланцюгів, великим ступенем їх впливу на економіку, різноманітністю фінансових відносин.
Економічна система кожної країни включає низку підсистем: власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту і звичайно фінансів. Кожна з цих складових має свою сферу діяння і принципи функціонування, складні внутрішні і зовнішні зв’язки. Проте найважливішим єїх взаємодія. Вона визначає ефективність господарювання.
Економічна система –це сукупність певних підсистем, пов’язаних між собою та спрямованих на створення, розподіл, перерозподіл і споживання ВВП відповідно до потреб суспільства.
Саме фінансам належать провідна роль в економічній системі країни і це зумовлено тим, що їх функціонування визначає параметри будь-якого економічного явища чи економічного процесу. Фінанси в економічній системі будь-якого типу мають місце тоді, коли здійснюються процеси створення і використання фондів грошових засобів, фінансових ресурсів. Обов’язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є г р о ш і, які опосередковують процес товарного обміну і без використання яких в процесі виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення життєвих потреб населення немає фінансів. Об’єктом, де проявляють сутність і роль фінансів є створення та використання ВВП. Суб’єктами цих процесів є держава, юридичні і фізичні особи. Держава для виконання своїх функцій повинна мати в своєму розпорядженні певний обсяг фінансових ресурсів, які створюються в її народногосподарському комплексі. Саме тому вона здійснює свою фінансово-господарську діяльність відповідно до законів визначення форм мобілізації доходів і витрат з метою досягнення соціально-економічного прогресу у суспільстві.
Усі процеси в економічному житті, де беруть участь фінанси, повинні мати грошовий вираз, тобто оцінку в грошовій формі. Це дає змогу формувати фонди грошових коштів для здійснення виробничої діяльності, виконання функцій держави, задоволення власних потреб кожного громадянина держави.
Фінанси з’являються тоді, коли в економіці країни переважають товарно-грошові відносини. Вони повинні забезпечити ефективне формування і використання фондів фінансових ресурсів як на макро- так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності та забезпечити всі потреби необхідні для розвитку супільства. Держава для виконання своїх функцій повинна мати у своєму розпорядженні певний обсяг фінансових ресурсів, що створюються в народногосподарському комплексі. З цією метою вона здійснює свою фінансову діяльність шляхом законодавчого визначення форм мобілізації доходів і витрат з метою досягнення економічного та соціального прогресу в суспільстві.
Ціна – грошовий вираз вартості будь-якого товару. Ціна так само як і фінанси здійснюють розподіл ВВП. Вона визначає параметри впливу фінансів на всі процеси пов’язані із створенням і використанням ВВП. Проте фінанси мають ширший діапазон розподілу, здійснюють не лише первинний розподіл ВВП на рівні виробничої структури, але і подальший перерозподіл через бюджетну систему країни. Функціонування фінансів і цін, як важелів господарського механізму, відбувається у двох істотно різних сферах товарно-грошових відносин. Цінові методи перерозподілу чистого доходу діють через механізм ринкового відхилення цін від вартості, що відбувається безпосередньо у сфері товарообігу, процеси купівлі-продажу товарів. Фінанси і ціни - самостійні економічні категорії. В економічних процесах держави вони не можуть функціонувати незалежно одна від одної, бо їх об’єднують розподільчі відносини. Подальше удосконалення фінансових відносин і зв’язків у народногосподарському комплексі держави, поліпшення практики ринкового ціноутворення є взаємопов’язаними аспектами однієї проблеми – підвищення дієвості фінансово-економічних важелів у досягненні високої ефективності суспільного виробництва.
У розподільчих процесах разом з фінансами бере участь і заробітня плата.
За своєю економічною природою заробітня плата є грошовим виразом вартості праці – це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника і використовується для задоволення особистих потреб. Для виплати заробітньої плати на підприємстві створюється фонд фінансових ресурсів. Фінанси створюють умови для функціонування заробітньої плати. Одержавши заробітню плату, людина використовує її не лише для обміну на товари першої необхідності, але і створює фонди грошових засобів для придбання товарів тривалого користування, цінних паперів з метою одержання доходів. Тоді ці фонди стають фінансами для кожної людини. Фінанси і заробітня плата перебувають у постійній взаємодії. Держава регулює заробітню плату за допомогою податків, створюючи при цьому загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за рахунок централізованих фондів грошових коштів стимулює розвиток окремих видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції і інші форми фінансових дотацій.
Фінанси тісно пов’язані із кредитом. По своїй суті вони мають однакову економічнуприроду і виражають рух вартості ВВП. Проте кожна з них має свою специфіку участі в економічних процесах. При їх функціонувані створюються і використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціонування кредиту. Кредит продовжує перерозподільчі процеси, розпочаті фінансами, ціною, заробітньою платою. Фінанси формують централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів на рівні підприємств і держави. В процесі використання цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві з’являються тимчасово вільні кошти, а на іншому виникає потреба в них. При нестачі на підприємстві коштів для виробничої діяльності, розширеного виробництва, вони використовують кредит, як джерело формування фінансових ресурсів. На рівні держави при нестачі коштів для фінансування загальнодержавних потреб, а також місцевого самоврядування, уряд держави може використовувати кредити банків, кошти населення і міжнародних фінансових інститутів. Між фінансами і кредитом існують відмінності. Фінанси здійснюють процеси розподілу і перерозподілу ВВП, а кредит обмежується лише перерозподілом, бо має справу лише з тимчасово вільними коштами. Він акумулює їх і за плату надає в користування на умовах повернення. Для фінансів характерний рух без повернення.
Взаємовідносини фінансів і грошей мають свою специфіку і особливу систему зв’язків. Фінанси часто трактують як певну суму грошей, що знаходиться в розпорядженні фізичної чи юридичної особи. Саме фінанси, як правило, завжди мають грошовий вимір. Певна сума грошей – це ще не фінанси. Гроші – це товар, який виконує роль загального еквіваленту, тобто має властивість обмінюватись на інший товар. Гроші мають своє чітке призначення в економічному житті, що виражено в їх функціях. Гроші і грошовий обіг впливають на фінансове становище юридичної, фізичної особи і держави. Якщо грошей в обігу більше ніж товарів і послуг, що надаються, то гроші знецінюються. Відповідно зменшуються доходи і обсяги витрат кожного. Лише рішучі дії з обмеження витрат держави та збільшення доходів можуть забезпечити стабілізацію фінансового становища. Адже не можна досягнути стабілізації фінансового становища, не налагодивши нормального грошового обігу в державі.
За останні роки фінанси розширили свої межі і наголос тепер ставиться на пошукові ефективних шляхів використання фінансових ресурсів та на інвестування коштів в активи чи проекти, що приносять високі доходи за найменшого ризику.
Фінансова діяльність передбачає відповідні правові відносини, тому що фінанси не існують поза юридичними відносинами. Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів є однією із форм управління з боку держави соціально-економічним розвитком. Усі дії держави у сфері фінансів мають грунтуватись на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції:
- визначають коло юридичних і фізичних осіб, на яких в певний період поширюється дія правової норми;
- визначають права і обов’язки юридичних і фізичних осіб щодо формування і викориcтання фондів фінансових ресурсів;
- акти є основою для прийняття відповідних дій з виконання правових норм.
Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Основним законом держави є її Конституція, на основі якої приймаються певні закони, котрі регулюють окремі сфери фінансових відносин. В Україні до таких законів відносять Бюджетний, Податковий, Господарський кодекси, Закони «Про Державний бюджет на…», «Про цінні папери та фондову біржу», «Про страхування», «Про регулювання ринку фінансових послуг» і інші. Від імені держави організаційну роботу з виконання чинного законодавства з питань фінансів здійснюють фінансові органи, систему яких в Україні представляє Міністерство фінансів України. Воно несе відповідальність за фінансове становище держави, за розробку і реалізацію фінансової полатики.
Фінанси є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як держава, ринок, гроші, власність, релігія вони – ефективне знаряддя державної політики, направленої на забезпечення життєдіяльності суспільства і :
1) процесів розподілу і перерозподілу ВВП між різними верствами населення, окремими господарськими структурами і територіями;
2) усунення вад ринкових механізмів щодо розміщення ресурсів і з абезпечення суспільними благами;
3) заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці;
4) антициклічне регулювання економіки;
5) підтримання рівня зайнятості;
стабілізацію економічного стану в державі.
Фінпанси в економіці держави відіграють важливу роль. Вони:
- забезпечують розподіл ВВП і потреби фізичних, юридичних осіб і держави у фінансах;
- забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;
- здійснюють розв’язання соціальних проблем шляхом створення фондів фінансових ресурсів для забезпечення соціальних заходів як на рівні кожного громадянина для покриття витрат на соціальні цілі, так і на рівня господарських структур для задоволення соціальних , позабюджетних і благодійних потреб;
- здійснюють перерозподіл доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, юридичними і фізичними особами;
- впливають на інтереси суб’єктів розподільчих відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;
- відіграють провідну роль в системі економічних методів управління економікою держави;
- утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану розвитку економічної і соціальної сфер суспільства;
- забезпечують всеохоплюючий контроль між суб’єктами обмінно-розподільчих відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів.
Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур:
- тут створюються фонди фінансових ресурсів, які направлені на підвищення ефективності господарювання – тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал. Для цього залучаються фонди фінансових ресурсів для впровадження нових технологій виробництва, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, для підвищення якості продукції, її конкурентноспроможності;
- створюються резерви, які мають нейтралізувати вплив непередбачуваних обставин на господарську діяльність суб’єкта господарювання;
- для підвищення ефективності господарювання використовуються обігові кошти за рахунок залучення в обіг наднормованих запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, кращої організації виробництва.
Активне і дієве використання фінансів для підвищення ефективності економіки можливе лише тоді, коли фонди фінансових ресурсів підприємницьких структур доповнюються відповідними державними фондами.
ТЕМА 3. Фінансова система
План
3.1.Теоретичні основи побудови фінансової системи
3.2.Внутрішня і організаційна структури фінансової системи України
3.3.Система управління фінансовою системою України
3.4.Проблеми функціонування фін.системи України
Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідно до діючої моделі економіки та певною мірою визначається нею.
Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але в усіх них є загальна ознака – це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямами використання, мають прямий і зворотний вплив на соціально-економічні процеси в державі.
Фінансова система притаманна кожній державі незалежно від рівня економічного розвитку. Для всіх типів фінансової системи характерною є загальна ознака – сукупність різноманітних особливих фондів грошових коштів, які відрізняються методами мобілізації на напрямами використання, проте тісно пов’язані між собою на засадах єдності політико-економічних відносин у суспільстві.
Типи фінансової системи
за терто- національна (в межах певної країни)
ріальною регіональна (в межах регіону чи груп країн)
ознакою світова ((система міжнародн.фін.відносин)
за типами ринкова фін.система
економіч- фін.система країн, щ...
23.05.2013 15:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора