Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Екологічні проблеми водних ресурсів Львівської області
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Екологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра ПЕП
Контрольна робота
з курсу «Екологія»
«Екологічні проблеми водних ресурсів Львівської області»
Зміст
1. Вступ………………………………………………………………………………….3
2. Загальна характеристика водних ресурсів України……..…………..…………..5
3. Екологічний підхід до використання водних ресурсів………………………….6
4. Екологічні проблеми водних ресурсів Львівської області ………………………8
5. Ожидівської фосфорна катастрофа та її вплив на екологічну ситуацію в області, зокрема, на водні ресурси в зоні катастрофи………………………………………..15
6. Екологічні проблеми водних ресурсів та водопостачання міста Львова….........16
7. Забруднення водних ресурсів міста Львова й області кислими гудронами……21
8. Висновки…………………………………………………………………………….23
9. Список використаних джерел……………………………………………………...24
1. Вступ
Вода – найпоширеніша речовина у природі. Вона перебуває у вільному стані (океани, моря, озера, ріки, льодовики), міститься в мінералах, гірських породах, ґрунті та входить до складу живих організмів (50-90 % їхньої маси, а в тілі медузи і огірка – близько 98 %). Планета Земля містить близько 16 млрд км3 води, що становить 0,25 % її маси. Основна частина води знаходиться в глибинних зонах (мантії) Землі. За місцем розміщення воду поділяють на атмосферну, поверхневу та підземну.
Усі водні джерела (океани, моря, ріки, озера, водоймища, льодовики, болота, атмосферні та підземні води) входять до складу Світового океану й утворюють гідросферу планети Земля. Більша частина поверхні планети (близько 71 %) вкрита водами Світового океану. Загальний об'єм води в ньому становить 1338000 тис. км3 – близько 94 % усієї води планети.
Вода в природі перебуває у безперервному русі, бере участь у геологічному та біологічному колообігах речовин. Колообіг води у природі – це безперервний процес руху та обміну водою між складовими гідросфери під впливом тепла і гравітаційних сил. Під дією теплової радіації сонця вода випаровується з поверхні океанів, морів, річок, озер, водосховищ, ставків та суші і надходить до атмосфери. В атмосфері водяна пара конденсується з утворенням хмар. Крім того, водяна пара охолоджується, конденсується і під дією гравітаційних сил випадає у вигляді опадів – дощу, снігу, граду. Отже, вода переходить з одного агрегатного стану (газуватого) в інший (рідкий або твердий) і перерозподіляється на поверхні Землі, сприяючи руху поверхневих і підземних вод і навіть течіям в океанах та морях.
Прісна вода становить незначну частину гідросфери (менш як 4 %). Основна маса прісної води (до 77 %) знаходиться в сніго-льодовиковому покриві. Розподіл води в гідросфері досить нерівномірний. Найбільші запаси прісної води зосереджені в сніго-льодовикових покривах Антарктиди, Гренландії та Арктики. Вода в льодовиках перебуває в твердому стані й характеризується найменшим умістом солей серед відомих водних джерел у природі. Людство, розглядаючи водний баланс майбутнього, з надією дивиться на цю величезну «комору» прісної води, де зосереджено до 77 % усіх запасів прісної води нашої планети. Вже існують проекти буксирування айсбергів з льодовиків Антарктиди до Австралії, Південної Америки та інших регіонів. За вартістю вода з льодовиків не перевищуватиме вартості підземних або прісних вод.
Усі інші складові гідросфери, крім вод Світового океану, підземних і снігольодовикових утворів, є малими складовими гідросфери і становлять незначну частку світових запасів прісної води. Найбільша кількість прісної води міститься у ставках та озерах (близько 0,28 · 1015 т), яких на Землі налічуються мільйони. Деякі з озер мають дуже великі розміри і досить глибокі. Найбільше прісної води міститься в озері Байкал у Росії, яке має глибину 1620 м.
Озера різняться як за складом, так і за концентрацією розчинених у їхніх водах речовин. За своїм складом вони наближаються до підземних вод. У посушливих і пустельних зонах Землі переважають солоні й солонуваті озера.
Ґрунтові води за інтенсивністю обміну з поверхневими водами та атмосферою подібні до поверхневих вод, за дією капілярних сил – до підземних вод, а за вмістом різних речовин (газів, органічних сполук і організмів) – це середовище, в якому інтенсивно відбуваються біогеохімічні процеси. Останні забезпечують родючість ґрунтів.
Річки і струмки – джерела прісної води, яка відтворюється в них найшвидше порівняно з іншими складовими біосфери. Маючи невелику миттєву масу (близько 1,2·1012 т), вони впродовж року доставляють води у 37-38 разів більше (близько 4,5·1013 т), ніж містять самі водойми. Середня мінералізація цих вод ~ 90 мг/л. Солоні річки трапляються дуже рідко. Це здебільшого річки, які живляться солоними підземними водами або мають у своїх руслах поклади солі.
Практичний інтерес для задоволення потреб людей становлять води річок. Їхній одномоментний об'єм дуже малий, однак у колообігу вологи він відтворюється протягом року в середньому приблизно 23 рази і в зв'язку з цим оцінюється у 47 тис. км3 на рік.
Крім вод Світового океан, значну частину складають підземні води (ґрунтові, підґрунтові, міжпластові безнапірні й напірні води, води тріщин карстових порожнин). Підземні води становлять 60 млн км3, або 4,12 % загального об'єму, і знаходяться на різних глибинах (до кількох кілометрів). Проте в зоні активного водообміну їх міститься менш як 4 млн км3. У льодовиках знаходиться 24 млн км3 води, в озерах і водосховищах – 280 тис. км3, у ґрунтах – 85 тис. км3, в атмосфері – 14 тис. км3. Вода, що знаходиться в руслах річок, становить лише 1,2 тис. км3.
Рис. 1. Схема залягання підземних вод:
1 – верховодка; 2 – міжпластові безнапірні води; 3 – ґрунтові води; 4 – міжпластові напірні води
Підземні води заповнюють пори, тріщини й пустоти, тісно контактують з ґрунтом і породами земної кори. Для них характерне пошарове розміщення водоносних горизонтів (рис. 1), що відокремлені водонепроникними пластами породи, слабкий зв'язок з атмосферою, незначний розвиток біологічних процесів, бідність форм життя, підвищені температура і тиск. Усе це сприяє меншому забрудненню вод нечистотами та мікроорганізмами, завдяки чому вони за якістю наближені до питних вод. Знаходячись на значних і різних глибинах, вони характеризуються стабільним хімічним складом.
За глибиною залягання підземні води поділяють на три зони. Верхня зона, глибина якої здебільшого становить 2 - 6 м (рис. 1), але може досягти 20-60 (середня частина України) і навіть 300 м (південна частина України), має активний водообмін, зазнає дії фільтраційних атмосферних опадів та деякою мірою атмосферного повітря. Мінералізація води коливається в межах 100-1000 мг/дм3. Середня зона розміщена на глибині 300-600, інколи – 2000 м. Цю воду використовують для бальнеологічних цілей. Нижня зона залягає на глибині кількох кілометрів. У цій зоні практично немає водообміну і містяться високомінералізовані води хлорнатрієво-кальцієвого складу, інколи зі значним умістом сірководню, брому та рідкісних елементів. Ці води використовують у промисловості для добування йоду, брому та рідкісних елементів.
Із господарсько-питною метою використовують здебільшого воду верхньої зони. Якість води залежить від типів ґрунтів і порід, розміщених нижче. Зі збільшенням глибини залягання води зменшується число мікроорганізмів і на глибині 6 м і більше воно дорівнює нулю. Шар ґрунту завтовшки 3,5-4 м на полях фільтрації затримує до 90 % мікроорганізмів.
Теоретично водні ресурси невичерпні, оскільки вони відновлюються в процесі колообігу. Ще не так давно вважалося, що води на землі так багато, що, за винятком окремих посушливих районів, людям не слід турбуватись про її нестачу. Однак це не так. Через значне зростання потреби у воді дедалі частіше виникає проблема із її забезпеченням, особливо екологічно чистою водою.
2. Загальна характеристика водних ресурсів України
Усі води (водні об'єкти) на території України, як зазначено у Водному кодексі України, є водним фондом країни.
До цього фонду належать:
— поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки і канали), інші водні об'єкти;
— підземні води та джерела;
— внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України, водні об'єкти поділяють на водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення.
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
— внутрішні морські води і територіальне море;
— підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
— поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, а також притоки всіх порядків), які розташовуються і використовуються на території більш як однієї області;
— водні об'єкти у межах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
— поверхневі води, що розташовуються і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до об'єктів загальнодержавного значення;
— підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Води річок, озер, каналів, водосховищ, морів і океанів, води підземні, ґрунтові, льодовиків, водяна пара атмосфери, які придатні для використання в народному господарстві, є водними ресурсами.
Оскільки об'єм підземної води, що використовується, і води, що є в озерах, відносно незначний, то до водних ресурсів великих територій і держав включають лише величину стоку річок за рік. Для окремих регіонів та економічних районів водні ресурси оцінюють з урахуванням запасів підземних вод і вод акумульованих в озерах.
Водні ресурси України складаються зі стоку річок та прісних підземних вод. Місцевий річковий стік, тобто той, що формується в межах країни, у середній за водністю рік становить 52,4 км3. З урахуванням припливу із суміжних країн, середній багаторічний річковий стік сягає 87,1 км3, а при врахуванні стоку Дунаю по Кілійському рукаву ця величина зростає до 209,8 км3.
Прогнозні ресурси підземних вод України оцінені як 22,5 км3/рік, або 61,7 млн м3/добу, з них, гідравлічно не зв'язаних з річковим стоком, – лише 7 км3/рік (19 млн м3/добу). Таким чином, сумарні водні ресурси у середній за водністю рік оцінюються в 94,1 км3, у маловодний рік – 77,2, а в дуже маловодний – 59,4 км3
У розрахунку на 1 км2 площі країни середній місцевий стік становить 86,8 тис. м3/рік, а в розрахунку на одного жителя – близько 1 тис. м3/рік. У дуже маловодний рік ці цифри дорівнюють відповідно 49,2 і 0,61. Це свідчить про те, що Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн. Розподіл річкового стоку по території України дуже нерівномірний. Це відповідає територіальному розподілу атмосферних опадів і сумарного випаровування. Найменше водних ресурсів формується там, де зосереджені найбільші водоспоживачі, – Донбас, Криворіжжя, Крим, Південні області.
Україна має значні запаси підземних вод. Як і поверхневі, підземні води складаються зі щорічно відновлюваних і вікових запасів. Найпрактичнішими є щорічно відновлювані ресурси підземних вод, тобто води зони активного водообміну, об'єм яких становить 18,6 км3/рік.
Регіони України відчувають гостру нестачу води (західні регіони та східна частина Кримського півострова). Дефіциту води зазнають Львів, Житомир, Бердичів та інші міста. Близько 33% населення країни проживає в недостатньо забезпечених водою регіонах.
3. Екологічний підхід до використання водних ресурсів
Поняття якість водних ресурсів, або якість води, є неповним і непостійним. Мимоволі виникають запитання: якої води, для чого, з якою метою? Для пиття чи для зрошення, для рибного господарства чи для охолодження якихось агрегатів. Іншими словами, зміст терміна змінюється залежно від мети використання води. У водогосподарській практиці переважає споживчий (господарський) підхід до оцінки якості води. При цьому водні об'єкти розглядаються і характеризуються не як елементи, блоки природного середовища, біосфери, а як джерела водних і біологічних ресурсів для господарського використання.
Доцільно було б розглянути стан водних ресурсів з позицій водної екології. Це потребує зміни ідеологічних уявлень і пов’язаних зі зміною уявлень про місце людини та її діяльності в екосистемі планети. Слід твердо розуміти, що стан водних об'єктів і водних ресурсів тісно пов'язаний зі станом водозборів, інакше кажучи – ґрунтів, лісів, атмосферного повітря. Тому оцінювати стан водних екосистем можна лише у сукупності з оцінкою стану всієї території водозбору, області, регіонів.
Господарська діяльність змінює природні гідрометео-рологічні, гідрологічні, гідрохімічні, гідрогеологічні, гідробіологічні та інші процеси, в яких бере участь вода. Одним з основних видів антропогенного впливу на стан і режим водних об'єктів і водних ресурсів є промислове, сільськогосподарське та комунальне водопостачання й скид стічних відпрацьованих вод у водні об'єкти; характер землеробства; регулювання стоку та ін.
Забруднення води призводить до зміни екосистеми річки, але при зменшенні забруднення екосистема відновлюється. Це відбувається до певної межі забруднення. Після досягнення такої межі екосистема не відновлюється. Самоочищення і самовідновлення стає неможливим тому, що змінюється склад екосистеми.
Для самоочищення і самовідновлення природі ще до досягнення критичної межі забруднення потрібен певний час, а інтенсивність людської діяльності не дає цього часу екосистемам водних об'єктів. Уже нині третина населення Землі відчуває нестачу питної води, тому й багато розмов (і публікацій) про раціональне водокористування, про охорону вод і т. п. Але якість води у природі формується переважно гідробіонтами, які відповідно до гідрологічного і гідробіологічного режимів водного об'єкта утворюють складну екосистему.
Створюючи необхідні умови існування для водних організмів, людина завжди матиме воду оптимальної якості, що в свою чергу дасть змогу протягом необмеженого часу використовувати її безперервно у формі ресурсообігу. Створення таких умов неможливе без зміни ставлення до інших сторін діяльності людей на всій території водозбору. Отже, щоб створити сприятливі умови у воді річки (водного об'єкта) для розвитку гідробіонтів, які очищатимуть воду і самі не забруднюватимуть її, потрібно вести сільське господарство таким чином, щоб у річки не потрапляли біогенні елементи, хімікати та органічні рештки функціонування тваринництва, не скидати забруднені промисловістю і комунальним господарством стоки, не викидати у повітря сотні тисяч тонн сполук сірки, азоту, вуглецю тощо, які потім падають на поверхню землі у вигляді різних кислот, солей та інших сполук і зрештою потрапляють у річку. Крім того, щоб створити оптимальні умови для нормального розвитку бажаних гідробіонтів, треба створити певні гідробіологічні умови, зокрема не перетворювати річки з текучою водою на стоячі води.
Наступний напрям – це екологічно безпечне використання водних ресурсів. Мета – забезпечення у процесі використання водних ресурсів пріоритету природоохоронних функцій над господарськими, раціональне використання поверхневих та підземних вод, широке впровадження водозберігаючих технологій в усіх галузях народного господарства.
Основні цілі:
— скорочення обсягів водоспоживання і водовідведення із впровадженням інтенсивного способу ведення водного господарства;
— зменшення витрат води і скидання забруднених стічних вод за рахунок удосконалення технологічних процесів у металургійній, коксохімічній, гірничодобувній та інших галузях промисловості;
— скорочення використання питної води промисловістю за рахунок використання мінералізованих підземних і шахтних вод;
— використання в промисловості оборотної і повторно використовуваної води на рівні 97-97,5 % загального обсягу води, що споживається промисловими підприємствами.
Досягнення намічених цілей забезпечуватиметься за рахунок:
— впровадження екосистемного регулювання потреб водоспоживання;
— упорядкування та підвищення технічного і технологічного рівня спеціального водокористування шляхом виконання природоохоронних заходів, розроблених об'єктами господарювання, а також галузевих науково-технічних та інвестиційних, регіональних та місцевих екологічних програм, забезпечення обліку використання вод;
— впровадження маловодних і безводних технологій, повторного використання стічних вод, замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання.
4. Екологічні проблеми водних ресурсів Львівської області
Природна водозабезпеченість Львівщини середня на Україні і становить на 1 км2 території 226 тис. м3/рік (місцевий стік), що в перерахунку на 1 мешканця – 1,82 тис. м3/рік.
Ріки області належать до басейнів Балтійського і Чорного морів. В межах Карпат в середньому на площу 1км2 припадає 1 км річок. На Передкарпатській височині густота річкової сітки зменшується, але річки стають більш повноводними.
На території області протікають ріки Дністер, Стрий, Опір, Західний Буг, Бистриця, Вишня‚ які в період весняної повені і випадання значних опадів створюють зони затоплення, особливо в Миколаївському, Самбірському, Мостиському, Стрийському, Дрогобицькому, Старосамбірському, Городоцькому, Жидачівському, Сокальському районах та місті Червонограді.
Водні ресурси нерівномірно розподілені на території області. Основним джерелом водопостачання в області є підземні води. Поверхневі води використовуються в обмеженій кількості, в основному, для рибоводних ставів, технічного водопостачання підприємств. У Львівській області нараховується понад 8950 річок загальною протяжністю 16343 км. Річки області відносяться до басейнів Чорного (Дністер, Стрий) і Балтійського (Західний Буг, Сян) морів. Найбільша кількість річок нараховується в басейні р. Дністер (5838), р. Західний Буг (3213) і незначна кількість в басейнах р.р. Сян.
Загальні відомості про річки Львівської області наведені в Таблиці 1.
Характеристика річок на території області:
Таблиця 1.
Назва
Протяжність по
К-сть населених
К-сть гребель
К-сть трубопроводів,
К-сть
території області,
пунктів вздовж
(водосховищ)
які проходять через річку
мостів
км
берегової смуги
Газо
Нафто
Аміако
Продукто
ВЕЛИКІ РІЧКИ
Дністер
207
25
1
1
1
-
1
19
Західний Буг
195
19
2
1
1
-
1
6
Всього:
402
44
3
2
2
-
2
25
СЕРЕДНІ РІЧКИ
Стрий
232
21
1
1
1
-
1
22
Серет
5
1
-
-
-
-
-
1
Сан
56
-
-
-
-
-
-
-
Іква
17
4
-
-
-
-
-
6
Стир
91
8
-
-
1
-
1
10
Всього:
410
34
1
1
2
-
2
39
Всього за
812
78
4
3
4
-
4
64
область:
МАЛІ РІЧКИ
Загальна кількість - 235шт. сумарною протяжністю - 4732 км.
Поверхневі води на даний час продовжують належати до найбільш забруднених елементів навколишнього середовища. Результати здійснення заходів державного контролю за станом водних ресурсів свідчать про те, що, незважаючи на спад виробництва та зупинку багатьох підприємств, не спостерігається суттєвого покращення якості стічних вод та зменшення скиду неочищених або недостатньо очищених стічних вод. Це, в першу чергу, пов’язане з погіршенням технічного стану діючих очисних споруд і відсутністю коштів на їх ремонт та реконструкцію.
На екологічний стан поверхневих та підземних вод області впливають різноманітні фактори, які в той же час тісно взаємопов’язані, це забруднення ґрунтів, атмосфери, зміна ландшафтної структури та техногенне перевантаження території.
Через Львівську область проходить Головний Європейський вододіл. Внаслідок цього область не отримує забруднень поверхневих вод ззовні. Але з верхів’їв рік забруднює басейни Дністра, Дніпра, Західного Бугу, Сяну.
По стану водних ресурсів Львівщина є не в найгіршому стані у порівнянні з іншими областями України. Область займає 9 місце за скидами недостатньо очищених і неочищених стоків у відкриті водойми. За даними Львівського регіонального відділу Дністровського басейнового водогосподарського об’єднання у 2002 році у водні об’єкти області було скинуто 47,69 млн. м3 недостатньо очищених стічних вод. При цьому в ріки було скинуто: 2,1 т нафтопродуктів.
Забрудненість водних ресурсів по галузям
Централізованим господарсько-питним водопостачанням забезпечені всі міста, селища міського типу та 16 % сіл з охопленням до 20 % сільського населення.
Централізоване господарсько-питне водопостачання населення області здійснюється 806 водопроводами, в тому числі 11 з яких - з відкритих водоймищ.
З загальної кількості водозаборів – 82 комунальні (в т.ч. 9 з відкритих водоймищ), 551 відомчий (в т.ч. 2 з відкритих водоймищ), 173 - сільських.
Основним джерелом водопостачання в області є підземні води. Поверхневі води використовуються в обмеженій кількості, в основному для рибоводних ставів, технічного водопостачання підприємств та в гірських районах – для господарсько-питного водопостачання.
Водопостачання сільських населених пунктів з підземних водоносних горизонтів здійснюється як централізовано, так і з індивідуальних свердловин, які були пробурені в попередні роки. Значна частина свердловин, пробурених у господарствах колишніх колгоспів, на даний час не використовується, є безгосподарською та безконтрольною і тому стала джерелом забруднення підземних водоносних горизонтів через відсутність ліквідаційного тампонажу. Іншими джерелами забруднення підземних водоносних горизонтів є діяльність гірничо-видобувних підприємств області (гірничохімічні, вугледобувні, озокеритові та нафтові родовища). Мережа спостережних свердловин на підземні водоносні горизонти обслуговується нерегулярно, належної інформації з цього питання немає. Найбільш поширеним джерелом водопостачання в області є індивідуальні колодязі, які розкривають верхні водоносні горизонти, не захищені від забруднення поверхневими та дощовими стоками. Контроль за якістю води в таких колодязях носить нерегулярний, спорадичний характер і здійснюється лише в окремих районах службами рай СЕС.
Затверджені запаси підземних вод використовуються для водопостачання міст, їх основна частина витрачається на забезпечення м. Львова. Затверджені запаси підземних вод приурочені до міжпластових водоносних горизонтів (крім Стрийського родовища), які зверху перекриті водотривкими породами, що надає їм напірних властивостей, захищає від забруднення з поверхні і визначає якісний стан. На станції водопідготовки води доводяться до необхідної якості і направляються споживачам.
Прісні води в північній частині області приурочені до верхньокрейдових, девонських і неогенових відкладів, в центральній – переважно до неогенових відкладів, в південній – до неогенових і четвертинних відкладів.
Львівські водозабори західної групи, що експлуатують верхньокрейдовий і нижньобаденський водоносні горизонти мають підвищений вміст природного стронцію, тому необхідна очистка води від стронцію.
Діаграма забрудненості стічних вод
На території Львівської області в основному водопостачання здійснюється з підземних прісних горизонтів (артсвердловин), проте є кілька підприємств які використовують поверхневі водні ресурси, а саме:
— Львівська дистанція водопостачання, що нараховує 7 поверхневих водозаборів (Станція Лавочне (р. Опір), ст. Тухля (р. Опір), ст. Сокаль (р. Зах. Буг) ст. Мостиська № 1 (р. Зелена Кривуля), ст Стрілки (р. Дністер) , ст. Турка (р. Яблунька), ст. Сянки. (пот. Бенерський)).
— промислові підприємств - 28 поверхневих водозаборів (ВАТ НПК «Галичина», ВАТ «Дрогобицький долотний завод», НГБУ «Бориславнафтогаз», ВАТ «Жидачівський ЦПК», Добротвірська ТЕС та ін.);
— рибні господарства - 14 поверхневих водозаборів
— водоканали - 5 поверхневих водозаборів (КП «Бориславвводоканал» (р. Стрий), ДП «Мостиська ВКГ» (р. Зелена Кривуля),Трускавецьке ВУКГ (р. Войутище), КП «Моршинводоканал» (р. Бережниця), Сколе ВУКГ (р. Опір)).
Якість стічних вод визначається за такими показниками: водневий показник рН(кислотність), завислі речовини, запах, мінералізація, прозорість, нафтопродукти, феноли, амоній сольовий, сульфати, хлориди, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, залізо загальне, кальцій, магній, мідь, нікель, хром (IV), цинк.
Загалом на 74 підприємствах було проведено 114 контрольних замірів на 139 випусках. Всього виконано 2253 компоненто визначень, за якими встановлено 439 перевищень допустимих нормативів (19,4%).
Найбільше перевищень зафіксовано для таких забруднюючих речовин:
— Азот амонійний – 44,8 % замірів;
— Завислі речовини – у 44,6 %;
— Залізо загальне – 38,1%;
Лише у 20 пробах зі 139 виконаних (14,4%) не зафіксовано перевищення вмісту того чи іншого хімічного елементу. Встановлені перевищення нормативів складали від 1 до 15.
Висока питома вага відхилень якості води з суми джерел централізованого водопостачання за санітарно-хімічними показниками відмічалася на водозаборах Дрогобицького (12,1%), Жидачівського (33,3%), Жовківського (8,8%), К.Бузького (23,8%), Миколаївського (13,1%), Самбірського (16,1%) та Сокальського (13,95%) районів і міст Трускавця (29,4%) та Червонограда (34,6%) при середньо обласному показнику 6,5%.
Радіологічний контроль здійснюється в постійних контрольних пунктах: м. Львів, м. Дрогобич, Сокальський та Яворівський районах, а також вибірково в районах області.
Проводиться щоквартальний моніторинг води р. Дністер у створах №4 Миколаївського району, №5 Жидачівського району. Визначається радіонуклідний склад води по цезію – 137, стронцію – 90, радію – 226, урану – 238, сумарний альфа-, бета-активності. Вміст радіонуклідів у воді ріки Дністер не перевищує величин, що характерні для Львівської області.
Лабораторний контроль за якістю питної води, що подається населенню здійснюється як територіальними санепідустановами, так і 19 відомчими лабораторіями виробничих управлінь водопровідно-каналізаційного господарства міст і районів області.
Внаслідок тривалої експлуатації (понад 60-90 років) значна частина водопровідних мереж та замортизованого і морально застарілого енергоємного обладнання вимагають зміни. В першу чергу це стосується центральної частини міста Львова та міст Дрогобича, Борислава, Золочева, Червонограда, Миколаєва та ряду інших населених пунктів, в т.ч. сільських.
Основними процесами поліпшення якості води для господарсько-питних цілей є прояснення, знебарвлення та знезараження.
Прояснення води. З метою видалення з води завислих домішок проводять її прояснення. Залежно від потрібного кінцевого вмісту завислих речовин у воді прояснення здійснюють відстоюванням води у відстійниках, у гідроциклонах, центрифугуванням, флотацією, фільтруванням, пропусканням через шар раніше утвореного завислого осаду в прояснювачах та інших апаратах.
Для інтенсифікації процесу осадження завислих речовин застосовують їх коагулювання. Для цього у воду додають хімічні речовини – коагулянти. В результаті коагуляції утворюються великі агрегати, на поверхні яких адсорбуються домішки та завислі часточки, що швидко осідають під дією сил гравітації. Процес коагулювання здійснюють у прояснювачах із шаром завислих пластівців або в контактних прояснювачах зі статичним зернистим шаром.
Виділення з води грубодисперсних зависей здійснюють центрифугуванням та в гідроциклонах із наступним проясненням на швидких фільтрах, фільтруванням крізь сітки, на мікрофільтрах або крізь тканини. Прояснення води одночасно з її знебарвленням відбувається у флотаторах.
Знебарвлення води – процес видалення з неї забарвлених колоїдів або розчинених домішок, які зумовлюють кольоровість води. Вона знебарвлюється під час коагулювання або флотації із застосуванням окисників або сорбентів. Для цього застосовують хлорування, фільтрування крізь гранульоване активоване вугілля та напірну флотацію з обов'язковим попереднім коагулюванням домішок.
Знезалізнення води – процес зменшення вмісту солей Феруму до вимог державного стандарту на питну воду або технічних умов споживача. Залежно від форм сполук Феруму, наявних у воді, застосовують безреагентні або реагентні способи видалення сполук Феруму. Широко застосовують аерування води з наступним її фільтруванням на швидких фільтрах.
Фторування води зазвичай здійснюють уведенням до її складу сполук Флуору для запобігання захворюванню зубів на карієс. Розчин фтор-вмісного реагенту додають у воду до або після фільтрування на швидких фільтрах.
Знезараження води здійснюють для знищення в ній патогенних бактерій та вірусів, проводячи хлорування, озонування або вводячи перманганат калію.
Для доведення якості води до вимог питної кондиції крім наведених вище заходів інколи використовують такі процеси: дезодорацію (усунення небажаних запахів і присмаків застосуванням аерації, окисників і сорбентів), введення у воду лужних реагентів і осадження солей твердості, опріснення (зменшення загальної мінералізації води електродіалізом, зворотним осмосом, дистиляцією, йонним обміном та ін.).
На екологічний стан водних ресурсів в області негативно впливають:
1. Скиди стічних вод у поверхневі водойми без належної очистки. Це в першу чергу пов’язано з виходом з ладу очисних споруд, фізичним та моральним їх зношенням і відсутністю коштів на будівництво, ремонт та реконструкцію. Вже не перший десяток років не вирішується проблема будівництва очисних споруд м. Самбора. В р.Стрвяж поступає щодобово 4750 м3 недостатньо очищених стоків. Не працюють очисні споруди м.Турка, що призводить до забруднення р. Яблунька. Неефективно працюють очисні споруди в м.Стрий, що призводить до забруднення поверхневих вод р. Стрий. Очисні споруди в м. Яворова є основним забруднювачем р. Шкло в прикордонній з Республікою Польща зоні. Очисні споруди міста, які знаходяться на балансі Яворівської КЕЧ, побудовані в 1975 році потужністю 750 м3/добу і були розраховані для очистки стоків військового містечка. Проведеною інспекційною перевіркою встановлено, що на даний час вказані очисні споруди знаходяться в незадовільному технічному стані, морально застарілі та технічно зношені.. Враховуючи, що практично неочищені стічні води скидаються в прикордонну р. Шкло в безпосередній близкості від кордону, незадовільна екологічна ситуація та санітарний стан ріки набувають транскордонного масштабу.
2. Самовільний скид у водойми неочищених дощостоків. Одною з причин забруднення поверхневих водойм області є забруднення від приватного сектора. Складається досить парадоксальна ситуація: покращення водопостачання приватного сектору в містах та селах погіршує санітарний та екологічний стан річок за рахунок прихованого скиду стічних вод безпосередньо в річки. За останній рік такі факти виявлені майже в усіх районах області: приватні будинки в мм.Камўянка-Бузька, Самбора, Яворова, с. Козьова , смт. Щирець сільських та населених міст Пустомитівського району та інші.
3. Забруднення поверхневих вод за рахунок скиду стічних вод з ставків-накопичувачів Стебницького ДГХП «Полімінерал» та Роздільського та Яворівського ДГХП «Сірка». Навіть при неухильному дотриманні регламенту скиду відбувається негативний вплив на ріку, що може завдати шкоди далеко за межами області.
4. Транзит нафти та нафтопродуктів транснаціональними нафтопроводами
Території області проходить декілька продуктопроводів та нафтопроводів, а саме: нафтопровід «Дружба», продуктопровід Дрогобич-Калуш заводу «Поліолефін» ВАТ «Оріана», ПУ «Прикарпатзахід транс нафтопродукт», ЗАТ «Лукор». Ці обўєкти відносяться до найбільш екологічно небезпечних і, на жаль, виправдовують це визначення. В останні роки значно виросла кількість аварійних ситуацій, внаслідок яких скидається в поверхневі водойми тони нафтопродуктів.
5. Недотримання режиму у прибережних смугах та водоохоронних зонах безпосередньо впливає на екологічний та санітарний стан річок. Багато річок в селах та містах стали практично місцем для скидання сміття, відходів крім того у більшості випадків прибережно захисні смуги не винесені в натуру.
За період, який пройшов, і з часу розробки старих проектів, відбулися зміни, обумовлені прийняттям нового Водного кодексу, змінилася ситуація із залуженням і залісенням у водоохоронних зонах, а також, у зв’язку із розформуванням колгоспів та приватизацією землі, відбулись зміни землекористувачів. Наведене потребує коригування розроблених проектів та виділення відповідних коштів. Через те на сьогоднішній день прибережно- захисні смуги в багатьох місцях не винесені в натуру. Межі ПЗС встановлюютья згідно чинного законодавства в залежності від площі водозабору річки. Організація роботи з винесення в натуру та влаштування прибережно-захисних смуг, входить в компетенцію районних рад народних депутатів (ст.9 Водного кодексу України).
Майже в усіх районах області розроблені екологічні програми з врахуванням питань встановлення, охорони та збереження прибережних захисних смуг, виконання даних заходів не проводиться у зв’язку із відсутністю коштів.
6. Значною проблемою є випадки відключення енергоживлення на очисних спорудах області, що призводить до прямого скиду забруднених стічних вод у поверхневі водойми області та виходу їх з ладу на тривалий період.
5. Ожидівської катастрофа та її вплив на екологічну ситуацію в області, зокрема на водні ресурси в зоні катастрофи.
16 липня 2007 року о 16 год. 50 хв. на 12 км. перегону Ожидів-Красне, Львівської залізниці, під час прямування вантажного поїзда № 2005 зі швидкістю 55 км/год стався схід з рейок 17 вагонів, серед яких два вагони, завантажені коксом, та 15 цистерн, в яких транспортувався білий фосфор. Згідно звіту про Ожидівську катастрофу ЛОДА внаслідок аварії стався викид 130 тонн фосфору з 6 цистерн на площі 900м2. Горіння жовтого фосфору тривало 5 годин 27 хвилин. Загалом на місці сходження з рейок вантажного поїзда у Львівській області в гасінні пожежі брали участь 228 залізничників пожежної служби Укрзалізниці та 15 пожежних потягів, які здійснили 32 виїзди на місце пожежі.
У зону впливу аварії потрапили 32 сільради, 97 населених пунктів з населенням 43114 осіб та територією близько 193 кв.км Буського, Бродівського, Золочівського, Кам'янка-Бузького та Радехівського районів.
Були проведені в стислі терміни невідкладні організаційні та практичні заходи з ліквідації наслідків аварії:
— евакуйовано 3422 осіб з 17-ти населених пунктів, у т.ч. 2186 дітей;
— госпіталізовано 320 осіб, у т.ч. 83 дитини, з діагнозом гостре інгаляційне отруєння продуктами горіння фосфору 174 особи у т.ч. 23 дитини;
— фахівцями медичної служби під час подвірних обходів обстежено 38819 осіб у 97 нас. пунктах;
— проведено моніторингові дослідження якості поверхневих вод, грунтів, питної води, атмосферного повітря, продукції рослинництва і тваринництва, стану лісових насаджень (понад 4 тисяч відібраних проб);
— обстежено близько: 140 тис. голів великої рогатої худоби, 10 тис. голів свиней, 50 тис. голів дрібної рогатої худоби, 30 тис голів коней, 1,3 млн тис. птиці. Загиблих продуктивних тварин не виявлено.
— досліджено понад 700 проб зеленої маси, овочів, яблук, сіна, зерна, соломи, комбікорму, молока, крові ВРХ, крові птиці. За результатами лабораторних досліджень відібрані зразки на вміст фосфору відповідали встановленим нормативними документами рівням.
Проведена Комплексна державна експертиза екологічної ситуації поблизу с. Ожидів. За висновками експертизи загроз для проживання населення і ведення господарської діяльності на територіях впливу аварії немає.
Згідно останньої інформація в поверхневій воді немає перевищення гранично-допустимої концентрації ортофосфатів. «Облводгосп» також не виявив нічого, окрім відвідного каналу на місці аварії, де ортофосфати перевищують норму в 3,9 рази. Ґрунти в нормі, якість продукції, за результатами Державної станції захисту рослин Львівської області, також нормальна.
Однак мешканці Ожидова і навколишніх сіл не довіряють результатам цих моніторингів, бо можна почути таку фразу: «А що робити, треба жити, куди звідси дінешся...»
А якою є насправді екологічна ситуація в Ожидові люди так і не знають:
- «
28.05.2013 18:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора