Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Філософія 1 модуль
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Модульний контроль
Предмет:
Філософія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Варіант 2
1– ні 2 – так 3– ні 4– так 5– ні 6.в) 7. б) 8. б) 9.а) 10.в) 1. а) 2. а)
А) Основною ідеєю даного фрагменту є показати людині що її Я є індивідуальне і неповторне, що тільки через нього людина здатна пізнати себе і свою мету. Автор хоче показати нам що людина- це не спостерігаючий розум, вона сама творить собі житя і встановлює правила. Все навкруги, проходить через людину, а не мимо неї, її Я стає її світоглядом. Б) У даному фрагменті автор намагається висвітлити, почуття людини її душу та внутрішнє Я. Він розглядає людину з двох сторін: як спостерігаючий розум, та практично- діючу людину, яка сама будує своє життя, а не пливе за течією. На мою думку основними відмінностями між цими двома сторонами є те що людина, яка живе за принципом спостерігаючого розуму не намагається змінити щось в своєму житті, вона спостерігає за всім навколо і впевнена в тому що це так має бути, а людина практично-діюча робить все для того, щоб її життя було прожите за її правилами, як каже автор там де проходить вона пробуджується природа. В) Найпершим і найважливішим початком людини автор вважає занурення у свою свідомість, своє я, де людина знаходить гармонію та спокій, вирізняється серед одноманітної, несформованої маси. Автор це аргументує тим, що «лише через людину все поширюється навколо неї, та до границь її спостереження, панування правил, які вона сама створює». початок у нашому Я, аргументає що все вперше проходить через нього. Г) ???? На мою думку цей фрагмент можна віднести до Філософії Просвітництва, адже саме в ній людина постає як неповторна індивідуальність та особистісь. Філософські ідеї цього періоду відображали бачення людини в добу Нового часу. саме філософія Нового часу розвиваючись у діалозі з наукою приділили значну увагу дослідженням пізнання, а в цьому фрагменті, найяскравіше представлене пізнання людини, через призму його особистого Я.
Варіант № 3
1-Так 2- Ні 3- Ні 4-Так 5- Ні 6-в 7-б 8-б 9-б 10-б
Тести В 1-б 2-в
А- основною ідеєю даного фрагменту є представити в образно-міфологічній формі найфундаментальніші складники давньо- китайського світобачення. Люди завжди прагнули розкрити таємницю виникнення життя і Всесвіту. Наведена нижче китайська версія оповідає про створення світу Паньгу.
Б-Особливості подання цієї ідеї в даному уривку полягають у тому, що ідея Паньгу нагадує античне зіставлення Всесвіту з людиною-мікрокосмом. «Його плоть перетворилася на землю, кров - в річки і озера. Його дихання стало вітром, краплі поту - дощем, волосся стали рослинами, ліве око - Сонцем, а праве око - Місяцем. Голос Паньгу звернувся в грім. Комахи ж, які повзали по його тілу, стали людськими істотами різних рас.» Подібне зіставлення має глибокий філософський зміст. Область життя постає як сверхорганізм, жива істота, а не механічна система, якою вона нерідко виглядає в наукових моделях.
На основі певних особливостей в даному уривку наведені тексти можна віднести до культурно-історичного регіону Стародавнього Китаю.
В- Стародавні міфи Китаю описують історію давньої цивілізації Китаю з моменту народження Всесвіту. Можна було б сказати, що з моменту Великого вибуху, але це частина сучасної наукової міфології, а в стародавніх міфах Китаю Всесвіт описується як якась подоба яйця, яке розбили зсередини. Можливо, якби в той момент існував зовнішній спостерігач, для нього це виглядало б як вибух. Адже яйце було наповнене Хаосом.з цього Хаосу за допомогою сил Всесвіту Інь і Ян народився Паньгу. Ця частина стародавніх міфів Китаю цілком поєднується з сучасним науковим міфом про те, як з хаосу хімічних елементів на Землі випадково вийшла молекула ДНК. Отже, відповідно до прийнятої в стародавній китайській цивілізації теорії про походження життя, почалося все з першопредка Паньгу, який розбив яйце. Китайські мислителі, і особливо даоські філософи, визнають, що вселенський принцип інь-ян існував завжди. І цей принцип не тільки лежить в основі всієї китайської філософії, науки і медицини, а й пронизує всю громадську особисте життя китайців. Однак, хоча легенда про Паньгу і може викликати певний інтерес у китайського селянства, вона, звичайно ж, ніколи не сприймалася серйозно китайськими мудрецями. Даоси не уподібнюйся людей богам і, тим більше, богів людям, а всі вірування такого роду вважали наївними чи навіть надмірно претензійними. Вони ніколи не дотримувалися погляду на Всесвіт як на світ, керований якимсь божеством, наділеним людськими якостями. Вони вважають, що природа сама себе створює, сама себе упорядковує і має своє власне духовне начало.
Г- У наведеному вище фрагменті фігурують такі терміни як: інь та ян, які активно використовуються у філософії. Адже Інь і ян— основні поняття давньокитайської натурфілософії, космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну (жіноче — чоловіче, темне — світле, пасивне — активне). Вчення про сили «Інь-ян» представлене в «Книзі змін», яку приписують Конфуцію. Взаємодія інь і ян підтримує рівновагу і гармонію світу, вона присутня в усьому, породжує п'ять стихій (першоелементів) - воду, вогонь, дерево, метал і землю, з яких виникає все різноманіття матеріального світу - «десять тисяч речей» - включаючи людину. П'ять стихій перебувають у постійному русі і гармонії, взаємне породженні (вода породжує дерево, дерево - вогонь, вогонь - землю, земля - метал, а метал - воду) і взаємне подоланні (вода гасить вогонь, вогонь плавить метал, метал руйнує дерево, дерево - землю, а земля засинає воду
Варіант 4
1.так 2.так 3.НІ 4.ні. 5 ?. 6.В 7.А 8.В 9.В 10.В...1.А 2.Б
Завдання Г а) До антропологічного, тому що автор змальовує становище людини у світі, її обмеженості в крайнощах оточення. Завжди щось залишається недосяжним для розуміння. Людина не може осягнути та відчути нічого надмірного. б) Основною думкою фрагмента є суперечність між бажанням людини до чогось сталого, стабільного та її природною долею, в якій немає нічого непорушного. Розуміння людини, що все «занадто» мале чи велике, старе чи мале, далеке чи близьке є дорогою у безвихідь. в) На мою думку, якщо людина прийме дані міркування як свою життєву позицію, життєві завдання в неї полягатимуть в спокої та керуванні своїми бажаннями та гонитвою за якоюсь впевненістю та стабільністю. Потрібно розуміти, що ніщо не є досяжним, та кінцеве не буде мати якоїсь міцної основи. Людина наче обмежена в максимумах і мінімумах життя. Людина наче не існує для них, вони не існують для людини. Недосяжні, невідомі, неіснуючі. г)Агностицизм, за якого не можливо вибудувати істинну всеосяжну систему знань. Людина не може досягнути того, що є для неї надто…Воно вислизає від нас, ми – від нього…
Варіант 5.
1.ні 2.так 3.ні 4.так 5.ні 6.б 7.в 8.в 9.в 10.б 1.а 2.в
а) Міркування автора даного фрагмента розгортаються у полеміці з позицією, що буття – це загальне поняття, яке можна відокремити від речей. Автор відстоює позицію єдності буття із тим, що існує; те, що складає сутність, і є буття. Цікавою є думка, що лише там, де знаходиться твоє серце, там ти існуєш.
б) Автор пояснює сутність буття як границю мислення, адже єство, як тільки мислить, не має уявлення про саме буття, існування чи про дійсність Буття є тим, що існує, те що є, його не можливо уявити. Уявлення буття є лише його вигадкою, чимось поза самою сутністю буття. Тому випливає з міркувань автора, що буття дорівнює сукупності речей, і його не можна розглядати у багатоманітності сутностей. І якщо забрати з буття всі важливі якості речей, то буття буде лише уявленням про нього, а не самим буттям.
в) Автор фрагмента виділяє ситуацію людини з – поміж інших явищ дійсності у її відношення до буття думкою про те, що лише в людському житті буття і сутність можуть бути відокремлені. Наприклад, серце людини знаходиться там, де вона сама. Її буття, існування певним чином відокремлене від неї.
г)Автор фрагмента абстрактному мисленню протиставляє невизначеність буття, у якому не можна нічого розрізняти та мислити. Ірраціоналізм припускає існування певних областей світобачення, які недоступні розуму і що їх можна досягнути через інтуїцію, почуття та віру, тому можна зробити висновок із думок автора про те, що буття має ірраціональний характер.
Варіант6.
1.ні 2.так 3.ні 4.так 5.ні 6.а 7.б 8.а 9.в 10.б 1.а 2.а
а) Основною ідеєю даного фрагмента можна вважати метод пізнання істини та його значення. Позиція автора полягає у методі пізнання, який базується на певних правилах, суворо дотримуючись яких людина не сплутає істини з хибним, а буде примножувати знання, щоб пізнати те, що вона здатна пізнати.
б) Основні кроки пізнавальної діяльності полягає у розташуванні тих речей, на які потрібно звернути увагу, щоб дійти до певної істини. Потрібно важчі положення зводити до більш простих, і тоді пізнавати їх. Таким чином можна пізнати й усі інші. Такі кроки мають сучасне значення. Бо будь-яке важке завдання справді можна звести до декількох малих, і подолавши їх в комплексі отримати вирішення даного завдання.
в) У даному фрагменті метод пізнання зводиться до певних правил, яких людина повинна дотримуватись, щоб пізнати істину. У сучасному світі, на мою думку, має місце таке визначення, адже, щоб дійти до істини, справді зручно розбити сутність пошуку на певні фрагменти, і подолавши їх, можна вийти на істину.
г) На мою думку, автор фрагменту так високо підносить значення методу для пізнання, бо вбачає в цьому єдиний шлях для отримання пізнання та більш достовірних та, як наслідок, ширших здібностей людського розуму.
Автором пропонується принцип раціоналізму, в якому наголошується вагомість та компетентність розуму та логічного ходу міркувань у пошуках істини.
варіант 7
1.так 2.так 3.ні 4.так 5.ні 6.б 7.в 8.б 9.б 10.а 1.в 2.б
А)Автор тексту хоче довести, що Існує найбільше благо, яке «породжує» інші блага.тому існує одне найбільше і найповніше благо, тобто – найвище у відношенні до всього існуючого.через цю його властивість це благо є ще більшим благом, і тому воно виходить через себе самого.тому те, що існує через себе, є найбільшим від усього.
Б) у міркуваннях автора переважає доведення, тому що він поступово доказує нам свою думку, що найбільше благо – породження самого себе. «якщо немає сумніву що усі блага у рівній або нерівній суть блага, то всі вони постають благими через дещо, що мислиться як те саме у різних благах. ..Тоді оскільки всі існуюче існує через одне,немає сумніву, що це існує через себе. Тому те, що існує через себе, є найбільшим від усього» - цими цитатами автор доводить свою думку про найбільше благо.
В) думки даного тексту характерні для доби Нового часу, де розвивала проблеми пізнання, в осмисленні субстанції як вихідної підоснови дійсності. Проблему субстанції чітко охарактеризував Спіноза, який покладався на геометричний метод(тому без сумніву можна сказати що автор тексту послідовно доводив свої думки)
Г) субстанція – те, що існує через себе, пронизує собою усі форми та явища дійсності, є першопочатком всього. Важливо довести таке існування, тому що субстанція не може мати іншої якоїсь причини, бо тоді вона перестане бути основою для всього.
Варіант 8.
1. Ні 2. Так 3. Ні 4. Ні 5. Ні 6. А 7. Б 8. А 9. Б 10. В 1. А 2. В
Завдання із текстом.
А) Істина про страждання чітко дає нам зрозуміти, що страждання є невід*ємною частиною нашого життя і воно дане для того, щоб ми цінували радість і щастя, щоб ми боролися, мислили і ставали кращими та сильнішими. Щодо походження страждання, то воно вказує нам на жагу (нестримне бажання, надмірність). Саме воно рухає нас щось робити, здобувати, досягати… І під час цього ми наштовхуємося на перешкоди, які в більшій чи меншій степені змушують нас страждати (фізично чи душевно). Знищення жаги життя означатиме знищення бажання рости, розвиватися, ставати кращим, але це в жодному разі не означає самогубство (яке в деякій мірі можна охарактеризувати жагою смерті). Життя, позбавлене природніх властивостей жаги буде спокійним, але водночас і нудним, бо все буде без надмірностей, в якихось певних межах. Людина привикне до цього і життя поступово втрачатиме інтерес. Б) Якщо взяти за основу поняття «існування» унікальну особистісну сутність людини, що втілює в собі неповторність особи, то знищення жаги існування призведе до повного знищення будь-яких проявів особистості: її почуття, емоції, переживання, бажання, прагнення, потребу в самореалізації, власної точки зору. Навіть при максимальному пригніченні особистості (тобто знищення основних її особистісних проявів) вона все ж на підсвідомому рівні буде зберігати свою особистісну сутність (хай навіть частково). Саме тому повне знищення жаги існування практично неможливе. І якщо б це трапилося, життя такої особи теж буде частковим, тобто позбавленим кольорів, радості та щастя. Це була б особа без особистості. В) У даному тексті домінує раціонально-логічний тип мислення, тому що викладені в тексті ідеї пов*язані між собою, описані точно, послідовно, без протиріччя, кожна частина тексту логічно зв*язана з наступною частиною і загалом всі частини утворюють єдину систему.
Г) В даному тексті сутність людського буття ототожнюють стражданню. Але насправді наше життя є таким, яким ми його робимо і бачимо самі. Нам просто потрібно навчитись цінувати і знаходити ті прекрасні та веселі миті, які заставляють жити дальше. Тому у цьому тексті нас наштовхують на правильне бачення світу(сприйняття світу таким, яким він є), на правильну думку (без осуду), на правильну мову (без брехні, образ та брудних слів), правильну дію (без вчинення зла іншим), правильне життя (допомога іншим), правильне зусилля (тратити зусилля на те, що дійсно варте цього) тощо. Саме завдяки цьому, світ не здаватиметься таким сірим і жорстоким.
Варіант 9.
1. Так 2. Так 3. Ні 4. Так 5. Так? 5. В 7. В 8. В 9. В 10. Б 1. Б 2. А
Завдання із текстом.
А) Основна ідея цього фрагменту - не «закидати» себе у яму, бути особистістю на землі і не загубити свій дар подарований нам Спасителем. Людина повинна удосконалюватись. Цьому сприяє наука, освіта і віру у щось вище на землі – віра у Спасителя. Саме це сприяє до пізнання самого себе, до вдосконалення себе та світу. І саме це допоможе знайти сенс свого життя.
Б) Автор у даному фрагменті протиставляє між собою освічену і неосвічену людину. Неосвічена людина, за його словами, вишукує у собі якусь позитивну якість, і вихваляється нею, не задумуючись над тим, що її можна розвивати. А освічена – перебуває у постійному русі та розвитку. Вона шукає позитивні якості та розвиває їх. Щодо покладання надій у справі покращення людини, то автор покладає їх на віру у Спасителя, в освіту і в науку. Ці три фактори взаємопов’язані. Адже вони вдосконалюють доброчесність і не дозволяють впасти у заблудження, допомагають виправляти свої помилки і спонукають до самовдосконалення. Вони змушують повернутись до розмірковувань про божественну всемогутність і заставляють нас розвивати себе.
В)Освіта і наука – все те, що розвиває розум людини. На думку автора неосвічена людина не знає, що таке заглиблюватись у себе і оцінювати себе. Для того, щоб ми не впали у заблудження, знали своє місце на землі і прославляли Божественну велич, автор даного тексту закликає нас звернутись до основних двох джерел, які дав нам Спаситель - це книга Писання та книга природи. На його думку, вони є одні з основних джерел, які заставляють нас задуматись про життя, про Божественну могутність і все ж таки про самого себе.
Г) На думку автора освіта робить людину особистістю – «звільняє людину від дикості і варварства». Неосвічена людина не знає всіх радостів життя, вона «не бачить», що з кожним днем воно стає краще. Я згідна з автором, адже освіта є важливим критерієм у нашому житті. Усе життя ми вчимось і вчитись ніколи не пізно. Це удосконалює нас, нашу свідомість. Це допомагає нам долати буденні труднощі. Перевагою науки є те, що вона спрямовує розум на те, що він постійно спонукав себе до дії і прагнув до вдосконалення. Наука спонукає нас звеличувати і прославляти божественну велич. Як на мене наука і людина повинні завжди стояти поруч. Без науки людина не вдосконалювалась би, вона б деградувала. Без неї людина замкнулась у собі, картаючи себе своїми ж недоліками. Завдяки науки розум людини вдосконалюється.
Варіант 10
1. Ні 2. Так 3. Так 4. Ні 5. Ні 6. Б 7. Б 8.В 9. Б 10.Б? 1. А 2.А
А) основною ідеєю даною фрагмента є те, що істина є ціле, але його можна осягнута лише у систематичному викладі та в історичному русі. Тобто будь-яка річ є маленькою складовою чогось глобального, цілого, єдиного. Так само і кожна людина є частинкою цілої, істинної системи. А оскільки істина – це процес, то людство не стоїть на місці – воно розвивається і знаходить відповіді на запитання, які виникають у процесі його еволюції.
Б) автор даного тексту доводить системну позицію у розумінні засад дійсності, тобто вивчення будь якого процесу, дії чи роздуми над чимось конкретним є лише невеликою частиною цілого, яке продовжується як осмислення людиною істинного її життєвого покликання. Також системність означає, що при осмисленні певних речей необхідно враховувати протилежні думки. Це означає, що протиріччя дають нам цілісні окреслення предмета. Тобто предмет постає як суперечливий, мінливий, рухливий. У протилежних виявленнях та окресленнях він ніби сам відрізняється від себе, залишаючись єдиним, але різноманітно виявленим та суперечливим. Таке бачення засад світу називається діалектикою.
В) використання несистемного, тобто неповного значення не дає повною мірою оцінити своє життя і навколишню дійсність. Тому краще користуватися системним значенням і складати часткові знання в істинне ціле, вивчаючи окремі поняття і формуючи загальну картину дійсності.
Г) знання певного процесу чи дії вимагає у людини пізнання іншого, більш складнішого процесу чи дії, до якого людина дійшла, та ще не переступила поріг розуміння. Тобто попереднє знання є науковим механізмом для пізнання чогось іншого.
Варіант 11
1. На 2. Ні 3. Ні 4. Ні 5. Ні 6 Б 7 А 8 (А) 9. В 10.В 1. А 2. А
А) Автор даного уривку виділяє три стадії життєвого сходження. Перша називається стадією безпосередності людської особистості (етики), наступна стадія - стадія переможної краси, а третя стадія – стадія визнання (естетики).
б) Вирішальною ознакою стадії безпосередності людської особистості є фізичність, тобто фізичне здоров’я як благо. Ознакою другої стадії (стадії переможної краси) є доброта, милосердність, співчуття, як рятівні кола для людства. Характерною рисою наступної стадії – стадії визнання є владний та грошовий олімп.
В) Паралельним моментом між етичним та естетичним є вимогливість та невблаганність. У етика вимогливість до себе, а у естетика до себе і до інших.
Г) «Перебувати в абсолютному відношенні до Абсолютного» значить, що лише наявність Бога як абсолюта може виправдати абсолютність людської унікальності. Оскільки людина у своїй унікальності виходить на прямий зв’язок із Богом, то вона ніби отримує цим санкцію на абсолютну свободу самоздійснень. Враховуючи те, що з індивідуального складається загальне, то індивід може як зруйнувати всезагальні цінності, так і укріпити їх.
Варіант 12
1.ні 2.так 3.ні 4.ні 5.ні 6.в 7.б 8.в 9.б 10.а 1.а 2.б
а)У психіці людини Фройд спершу виділяє Я і Воно, де Воно – це несвідома частина нашої психіки з якої з часом формується Я. Пізніше частина Я може переходити назад у Воно, але тоді ми вже назвемо його так званим Над-Я, яке контролює поведінку і бажання Я.
б)Можливо можна, адже неконтрольоване Воно спричинятиме різні бажання і по різному для різних людей сприймає прекрасне та задоволення. Тому ми маємо художників абстрактів, письменників фантастів, танцівників авангардних стилів і тому подібне. Також якщо Я має агресивні потяги і слабке Над-Я не зможе його контролювати, то це може вилитися у неконтрольовані спалахи агресії
в) Коли хтось зривається на тобі, то варто звернути увагу на те, що його Над Я не контролює Я, або його просто не має. Якщо ми відчуваємо, що прийшло натхнення, то це просто наше Воно отримало більшу владу і почало малювати різноманітні картини у нашій уяві
г)Я- це та частина психіки, яка координує нас весь час і тримає під контролем. Воно, це те що ми робимо не задумуючись, природно. Над Я, можна в певному розумінні назвати совістю, бо вона корегує поведінку Я.
Варіант 13
1.ні 2.в 3.так 4.так 5.ні 6.а 7.б 8.в 9.б 10.в 1.в 2.ні
а) Екзистенціалізм досліджує людину, як унікальну духовну істоту, що власна до вибору власної долі. Основним положенням екзистенціалізму є постулат: існування передує сутності, а персоналісти вважали, що особистість є жива активність само творення, тобто немає різниці між існуванням і сутністю. Філософська антропологія у широкому сенсі це вчення про природу (сутність) людини, коли персоналізм не розглядає людини як такої взагалі, лише особистість необмежену.
б) В основному я погоджуюсь з позиціями персоналізму, адже особистістю не можна назвати щось матеріальне чи визначене, вона самотвориться. Також не заперечую і того, що кожна особистість має власне призначення, яке для неї підготував Творець і вона повинна виконати його, тому постійно бореться з долею і закінчується ця боротьба тільки після смерті. Вважаю, що особистості могло б і не бути, якби не само активація, саморозвиток., саме від того на скільки багато особистість над собою працює залежить її рівень розвитку і досконалості. Чим він вищий тим ближче особистість є до самосвідомості, тобто розуміння свідомості існування свідомості.
в) Текст належить до періоду філософії 20 століття, який характеризується тим, що у ХХ ст. відбулось своєрідне переосмислення проблеми людини у філософії, або й навіть її перше надзвичайно гостре осмислення самої у плані намагання з’ясувати, що, власне, робить людину людиною. Основна риса розвитку філософії XX століття - плюралізм шкіл, напрямків; поява нових, нестандартних (некласичних) ідей і концепцій. Причина цьому, можливо, демократизація громадського життя, ріст ступеня свободи особи. Воля є каталізатором творчості, а творчість - це завжди розмаїтість. І все-таки серед самих різних по типу філософствування і методології теорій можна виділити два основних напрямки, які протилежним чином реагують на нашу епоху - епоху науково-технічної революції (НТР), епоху технічної цивілізації
г) Персоналізм наставляє нас на спілкування у творчості, заради творчоті. Він закликає до активного, невпинного руху, життя. Задля того, аби пізнати душею Царство Боже і жити у ньому на землі. Звичайно,людина не живе сама, тому саме в людському суспільстві, спілкуючись з іншими людьми, ми можемо досягти омріяного Раю на землі, якщо ті, хто нас оточує буде нас підтримувати і прагнути того ж. Основою такого спілкування будуть спільні цілі, спільна мета, яка заклечається в тому, аби «змінити таємницю своєї душі».
Варіант14
1 так 2ні 3так 4так 5 ні 6 а 7 б 8 в 9б 10 б 1 б 2 в
А) згідно з тексту поштовхом до створення культури постає роздуми людини про життя , світ,душа У філософії культура виступає не окремою сферою суспільного життя, а суспільством, якщо розглядати людину як суб'єкта діяльності, проявом її властивостей і обдарувань. Культура уособлює творчу діяльність у предметах, необхідних для життєдіяльності людини, виступає втіленням створених людьми матеріальних і духовних цінностей. Культура - певна суть людини. Міра розвитку культури визначається мірою розвитку життєдіяльності людини. Життєдіяльність людини втілюється, насамперед, у безлічі створюваних матеріальних і духовних речей: у нових засобах праці, нових продуктах харчування, нових елементах матеріальної інфраструктури побуту, виробництва, нових наукових ідей, політичних та ідеологічних концепцій, релігійних вірувань, моральних регуляторах. Б)співвідношення Культури і цивілізації це одне з дискусійних питань.Цивілізація характеризується Функціонуванням культури назовні, під цивілізацією розуміють епоху розвитку, Суспільство можна вважати цивілізованим, якщо на сучасному рівні розвиваються всі сфери життєдіяльності людей: виробництво і споживання, наука і освіта, мистецтво і політика, мораль та ін. Поняття сучасний рівень означає відповідність світовим зразкам, досягненням загальнолюдської культури. Називаючи суспільство цивілізованим, мало що можна сказати про стан людини, про розвиток ЇЇ духовних якостей. В оточенні сучасних речей та ідей людина може не знайти себе, втратити, почувати дискомфортно, тобто перебувати у стані відчуження. Цивілізація може не влаштовувати людину, бути чужою їй. Особистість вимушена бігти від безлічі суперсучасних речей, цивілізацій, від самої себе. Низький рівень культури заважає цивілізованому суспільству забезпечити добробут і щастя людини, тобто такий взаємозв'язок суб'єкта з предметом, за якого існування речі повністю підпорядковується розвитку суттєвих сил людини, її розвитку. Цивілізація, повинна мати високий культурний рівень, тобто базуватися на високих духовних надбаннях. Будь-який відхід від гуманістичних загальнолюдських пріоритетів деформує обличчя суспільства, спрямовує його розвиток в антицивілізоване русло. В)Ні.Культури впливають одні на одну і приносять туди свої зміни або добавлення.Розуміння культури як способу самореалізації і самотворення особистості, світу символів у різних сферах суспільного життя дозволяє диференціювати історичні форми культури, охарактеризувати конкретні типи, визначити їх місце і роль в історії. Кожна історична епоха та цивілізація мала свою культуру і ця культура вносила у нову епоху чи іншу цивілізацію якісь свої зміни. Г)Людина сприймає культуру свідомістю ,а цивілізація це продукт культури. У процесі творчої людської життєдіяльності розвивається весь комплекс соціально-політичного буття людини: складаються нові соціальні спільності і стосунки між ними, ефективніші форми урядування і самоврядування у суспільстві, нові інститулізовані структури духовного виробництва, зв'язки між різними народами і державами, нові інформаційні канали та ін. У результаті активної людської життєдіяльності розвиваються, збагачуються усі суспільні форми життя, прогресує суспільство як складний соціальний організм. Отже, культура є вираженням досягнутого людиною рівня історичного прогресу. Називаючи суспільство цивілізованим, мало що можна сказати про стан людини, про розвиток ЇЇ духовних якостей. В оточенні сучасних речей та ідей людина може не знайти себе, втратити, почувати дискомфортно, тобто перебувати у стані відчуження. Цивілізація може не влаштовувати людину, бути чужою їй. Особистість вимушена бігти від безлічі суперсучасних речей, цивілізацій, від самої себе. Низький рівень культури заважає цивілізованому суспільству забезпечити добробут і щастя людини, тобто такий взаємозв'язок суб'єкта з предметом, за якого існування речі повністю підпорядковується розвитку суттєвих сил людини, її розвитку.
Варіант 15
1так 2ні 3так 4ні 5так 6б 7в 8в 9в 10а 1б 2в
а)Ф.Ніцше високо цінував думку про волю як вихідну основу сущого, але ще більше загострював її. Ніцше наголошував на тому. Що власне воля являє собою «волю до влади » ,тобто поривання до простого становлення у будь- який спосіб. Воля виявляє себе насамперед через життя , життя постає першою і єдиною реальністю.І в житті існує боротьба за виживання.Я погоджуюсь з Ніцше у тому що у нашому житті перемагає сильніший, даний принцип діє і до сьогодні. б)оскільки життя рухає волевиявленням у ньому панує боротьба за виживання . звичайно у ній панує ильніший. Завдяки такій перемозі життя може змінюватись. Слабким людям не слід ні допомагати ні співчувати.Найвищою цінністю для Ніцше є воля, завдяки якій людина приходить до влади.Сучасній людині певною мірою можна покластись на його принципи, тому що щоб дійти до влади потрібно насправді бути сильною людиною із силою волі. в)Ніцше вважає , що мораль-засіб боротьби слабких проти сильних вважав що життя не підлягає моральним оцінкам бо воно є таким яким воно є.Мораль на думку Ніцше тримається на авторитеті та залякуванні, але «Бог помер» тому, що він не втручається у життя для його зміцнення. Ті ж, що посиляються на Бога , підтримують слабкість та виродження, а не силу життя. г)Надлюдина у філософії Ніцше це: Якщо ж людина відчуває у собі »голос крові» , вона не повинна звертати увагу на мораль а стати «по той бік добра та зла» й піднести себе саму на надлюдський рівень. Тільки надлюдина може бути справжнім виявленням життя, вона є поза моральністю (імморалізм).Надлюдина характеризується силою життя, а прості люди вони звертаюься до культурних норм та цінностей це і є виявленням людської слабості та незахищеності
Варіант – 16
1.ні 2.ні 3. Так 4. Ні? 5. ні(скептицизм є, але не основний) 6. б) 7. в) 8. в) 9. в) ? 10.а) 1.б)? 2. в)
а) вроджені(поділяються на ідоли роду,ідоли печери та ідоли площі) і набуті(“ідоли театру”)
б) Третій вид оман - ідоли ринку (або ринкової площі), які виникають у середовищі «взаємного спілкування і спільного використання мови» Четвертий, останній, вид оман - ідоли театру, які своїм корінням йдуть в науку і філософію. Вони переселяються в людські думки з різних філософських вчень в результаті довіри і поклоніння тим чи іншим науковим авторитетам.
в) Основний засіб подолання «привидів» - звернення до досвіду і обробка досвідчених даних науковим методом. Проблему вибору методу істинного Бекон вирішує алегоричним способом. На його думку існують три основних шляхи пізнання - «павука, мурашки і бджоли». Кожен з них має свої позитивні і негативні сторони.
- «Шлях павука» - це спроба вивести істину з «чистого» свідомості як такого. На цьому шляху має місце повне нехтування до фактів і самої дійсності. Висновки, що одержуються таким методом, мають форму гіпотез. Вони можуть бути істинними, а можуть бути помилковими. Цим методом користуються догматики і раціоналісти, які подібно павуку тчуть павутиння думок з свого розуму.
«Шлях мурашки» - це вузький емпіризм, сконцентрований тільки на збиранні фактів. Емпірики наполегливо, як мурашки, збирають розрізнені факти, але не вміють їх узагальнювати. Такий метод пізнання також односторонній, бо не дозволяє досліднику заглянути в суть досліджуваного предмета.
«Шлях бджоли» поєднує в собі гідність перших двох методів і вільний від недоліків кожного з них. З його допомогою дослідник здійснює підйом від емпірії до теорії. Боязнь цього підйому повертає на помилковий «шлях мурашки», а поспішність сходження відводить на «шлях павука». Для того, щоб уникнути обох крайностей, слід дотримуватися, на думку Бекона, систематичну наполегливість і неухильну послідовність, дотримуватися принципу єдності чуттєвого і раціонального.
г) є. Перший вид оман - ідоли роду - притаманний усім людям, оскільки вони домішують до природи пізнаваних речей природу власного духу. До цього виду помилок наводять і обмежені можливості органів почуттів, і бажання людей витлумачити нові ідеї в дусі колишніх уявлень, і прагнення людини поширити уявлення про маленькому світі, в якому живе він сам, на великий і загальний мир. Зміст ідолів печери складають особливості виховання та психології людини, специфіка соціального середовища проживання, спрямованість інтересів особистості. Привиди печери відрізняються значною різноманітністю, оскільки вони висловлюють індивідуальні відмінності кожної людини окремо. Третій вид оман - ідоли ринку (або ринкової площі), які виникають у середовищі «взаємного спілкування і спільного використання мови» Невдалий і неправильний вибір слів створює серйозні труднощі і перешкоди на шляху пізнання істини. У цьому випадку слова як би затуманюють розум, приводять його у сум'яття, дезорієнтують в пошуках істини.
Четвертий, останній, вид оман - ідоли театру, які своїм корінням йдуть в науку і філософію. Вони переселяються в людські думки з різних філософських вчень в результаті довіри і поклоніння тим чи іншим науковим авторитетам. Основний засіб подолання «привидів» - звернення до досвіду і обробка досвідчених даних науковим методом.
Варіант – 17
1. ні ? 2. Ні 3. Так 4. ні 5. Так 6. а) 7. в) 8. в) 9. в) 10. б) 1. в) 2. б)
Г
а) вона відмінна від свого явища та від усіх її форм, яких вона набуває під час зяви і які стосуються лише її об’єктивації, а їй самій непритаманні. Вона знаходиться поза сферою дії закони у всіх його проявах і цілком позбавлена основи, хоча кожний її прояв необхідно йому підкоряється
б) вона відмінна від свого явища та від усіх її форм, яких вона набуває під час зяви і які стосуються лише її об’єктивації, а їй самій непритаманні. Вона знаходиться поза сферою дії закони у всіх його проявах і цілком позбавлена основи, хоча кожний її прояв необхідно йому підкоряється. Воля свобідна від будь якого розмаїття,сама вона одна, але не як один об’єкт, єдність якого пізнається лише у протиставленні можливості розмаїття.
в) у всіх функціях нашого тіла, яке не керується пізнанням
Г) Так тому що,центральним поняттям філософії є «життя», виявами якого є «становлення» і «воля». Життя — постійне становлення, боріння, процес, а не предмет і субстанція. Воля — рушійна сила будь-яких процесів у неорганічному світі, боротьба за виживання, за розширення власного Я, самоствердження.
Варіант 18
1.так 2.так 3.так 4.ні 5.ні 6.в 7.б 8.в 9.б 10.а 1.а 2.б
А)Так, кожна особа може стати тим, ким забажає. Ми самі творимо своє життя.Немов по цеглині вибудовуємо його. Не кожен з нас правильно розуміє і відмежовує добре та погане. Саме тому ми збиваємося з вірного шляху і йдемо не у тому напрямку.
Б)Людина не може бути чимось одним тому логічно, що вона може бути всім. Людина, орієнтована на майбутнє, може не тільки освоїти усі види діяльності, а й створити зовсім нові. У неї є вибір, і вона може ним скористатися. Вона повинна пам’ятати, що життя-це мить. Його потрібно прожити відповідно. Так , що залишити слід у житті. Проте безліч факторів впливає на людину. Світ – не справедливий. Він легко може зламати людину. Він відбирає сильніших, які не хочуть підкорятися.
В)Божественність людини – це її божественне начало. Людину створив Бог за своїм образом та подобою. Всі ми народжуємося чистими та безгрішними. Бог залишив нам право вибору, і в залежності як ми ним скористаємося, буде залежати наше життя.
Г)В цьому уривку найпершими твердженнями про особливості людини постають такі: це творіння невизначеного образу, вона не має ні певного місця, ні особливого обов’язку. Обовязок має за власним бажанням,згідно зі своєю волею і своїм рішенням.
Відродження не відкидає вихідних положень християнського світобачення, а лише змінює у
28.05.2013 19:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора