Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
ІКТА
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економічна теорія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІКТА
Кафедра ЗІ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсу: «Економічна теорія»
Варіант №18
Теоретичні питання.
1. Фіскальна політика держави. Державний бюджет.
Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.
Це дії уряду, спрямовані на формування оптимального обсягу і структури державних витрат для забезпечення належного рівня зайнятості, обмеження і запобігання інфляції та інших негативних економічних явищ.
Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування.
Бюджетно-податкова політика держави є важливим сутнісним компонентом державного регулювання економіки. На думку Дж. Кейн-са та представників неокласичного напряму, в економічні теорії саме внаслідок фіскальної політики держава здійснює основні функції з регулювання основних макроекономічних процесів та явищ ринкової економіки.
Фіскальну політику розрізняють як дискреційну та недискреційну.
Державний бюджет
Основним елементом фінансової системи державний бюджет.
Державний бюджет (англ. budget - сумка) - це фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття (за рік).
Згідно із Законом України "Про бюджетну систему України", бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади.
Ідеологією формування бюджету національної економіки виступає визначення джерел і сум надходжень коштів до нього, державних видатків та шляхів покриття дефіциту бюджету.
Завданням державного бюджету є підтримка ринкової рівноваги і стимулювання розвитку окремих сфер та галузей національної економіки.
Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому порядку.
Через державний бюджет розподіляється близько 70% національного доходу країни. Сутність держбюджету визначається соціально-економічним ладом, природою, завдання і функціями держави.
Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети.
Сума всіх бюджетів бюджетної системи називається зведеним бюджетом.
До основних джерел доходів відносять:
- податки;
- платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);
- неподаткові надходження (від приватизації);
- доходи від операцій з капіталом;
- офіційні трансферти;
- цільові фонди.
Основним джерелом поповнення державного бюджету є податки. Податки забезпечують близько 90% доходів держави.
Податки - це обов'язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб.
2. Власність у економічних системах.
Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає ставлення до певних речей як до своїх.
Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. Із виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, які визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами.
Власність, з економічної точки зору, — це економічна категорія, яка відображає належність майна певній фізичній або юридичній особі, умови володіння ним, розпоряджання і користування та відносини між економічними суб'єктами стосовно привласнення засобів виробництва і його результатів.
Вона виступає як сукупність матеріальних благ, результатів інтелектуальної діяльності, певної суми грошей, цінних паперів, які можуть передаватися в користування іншим суб'єктам за відповідну плату, або відчужуватися шляхом продажу об'єктів власності на ринку.
В Україні прийнято закон про власність. Він трактує право власності як регульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпоряджання майном.
Власність — це система виробничих відносин між людьми та іншими суб'єктами з приводу привласнення різних об'єктів.
Власність с основоположною економічною категорією. Вона визначає економічну структуру суспільства, економічне і політичне становище різних соціальних груп і взаємовідносини між ними, бо становить основу всіх виробничих відносин суспільства. Вона детермінує характер економічної системи суспільства.
Будь-яка виробнича діяльність людей починається з відносин власності. Так, щоб розпочати виробництво матеріальних благ, необхідно спочатку оволодіти об'єктивними умовами виробництва — землею, будівлями, засобами і предметами праці, тобто привласнити їх. Хто привласнив засоби виробництва, той стає господарем продуктів виробництва, розподіляє й обмінює їх у своїх інтересах.
В економічному розумінні власність являє собою складну систему економічних відносин, які існують у виробництві. Ця система включає:
а) відносини з приводу привласнення умов виробництва та його результатів;
б) відносини з приводу використання виробничих ресурсів;
в) економічні форми реалізації власності.
За об'єктами у відносинах власності можна виділити такі компоненти:
1) власність на засоби виробництва;
2) власність на предмети споживання;
3) власність на робочу силу;
4) власність на результати інтелектуальної діяльності. Об'єктами власності можуть бути матеріальні блага
та результати інтелектуальної діяльності.
3. Земельна рента і ціна землі.
Земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю. Тому зі зміною відносин власності з'являються нові форми земельної ренти.
В умовах феодалізму рента як економічна форма реалізації власності феодала на землю виступала спочатку як панщина, пізніше — оброк, на зміну якому прийшла грошова форма.
Земельна рента за умов капіталізму виступає у формі орендної плати землевласнику за тимчасове користування землею орендарем.
У сільському господарстві розрізняють три види ренти: диференційну, абсолютну, монопольну. Причини, умови та джерела їх виникнення різні.
Диференційна земельна рента як економічна категорія відображає відносини між власником землі та користувачем з приводу розподілу і використання надлишкового додаткового продукту, що створюється внаслідок різниці в родючості та місці розташування земель. Є дві форми диференційної ренти.
Диференційна рента І — це додатковий дохід, обумовлений природною родючістю земель та кращим їх місцем розташування. Диференційна рента II — це додатковий дохід, обумовлений підвищенням економічної родючості землі за рахунок додаткових капітальних вкладень (засобів виробництва і праці) на основі науково-технічного прогресу.
Абсолютна рента є економічною формою реалізації монополії приватної власності на землю. Теоретичні проблеми абсолютної ренти є найбільш дискусійними в економічній літературі.
Монопольна рента — це особлива форма земельної ренти, її сплачують споживачі рідкісних за якістю сільськогосподарських товарів, що виробляються на землях з винятковими природними умовами. Тому ціни на такі товари (цитрусові, тютюн тощо) визначаються високим попитом і обмеженою пропозицією.
Рентні відносини складаються також у добувній промисловості та будівництві.
Нині серед учених-аграрників і практиків утверджується думка, що земельна рента має вилучатися безпосередньо шляхом рентних платежів з кожного гектара землі залежно від його економічної оцінки, яку дано в державному земельному кадастрі.
Земля у багатьох країнах світу є об'єктом купівлі-продажу внаслідок узаконеної приватної власності на землю.
Земля — це особливий товар, що є продуктом природи і не має початкової вартості, але має ціну. Основою ціни землі є дохід, який земля дає її власникові, тобто рента.
Ціна землі є капіталізованою земельною рентою. Власник землі погодиться продати свою ділянку за умови, що він отримає за неї таку суму, яка, будучи вкладена до банку, принесе йому процент, не нижчий від ренти. Ціна землі прямопропорційна розмірові ренти і обернено пропорційна банківському проценту. її визначають за формулою:
/
Ціна землі має тенденцію до зростання. Особливо помітно підвищуються ціни на земельні ділянки в містах. Цьому сприяють зростання ренти та попиту на ділянки під будівництво.
В умовах розвинутих ринкових відносин в Україні значно поширюється оренда як форма господарювання, за якої на основі договору оренди між землевласником і орендарем останньому передається право володіння і користування землею за певну плату на певний термін.
У договорі оренди передбачено винагороду власникові землі у вигляді орендної плати, яка може включати не тільки платежі за користування землею (ренту), а й амортизацію споруд і будівель, які розміщені на цій ділянці.
Отже, орендна плата має ширший економічний зміст порівняно з земельною рентою.
Сучасна аграрна реформа передбачає перехід на суцільні земельно-орендні відносини між власниками землі (земельних паїв) та суб'єктами господарювання і обов'язкову платність за використання землі між суб'єктами земельних відносин.
Тести.
4. Операції Центрального банку на відкритому ринку цінних паперів – це:
а) інструмент зовнішньоекономічної політики;
б) інструмент монетарної політики держави;
в) інструмент фіскальної політики держави;
г) інструмент політики „дорогих грошей”.
Іншим важливим інструментом реалізації грошово-кредитної політики є операції на відкритому ринку, зміст яких полягає у здійсненні центральним банком купівлі-продажу цінних паперів з метою впливу на ресурсну базу комерційних банків. Уперше цей інструмент грошово-кредитної політики почав використовуватись у XX ст. Так, зокрема, у 20-х роках його застосували у США, у 30-х - у Великій Британії, що було обумовлено високим рівнем розвитку ринку цінних паперів цих країн. У наш час операції на відкритому ринку проводяться центральними банками більшості країн і поступово займають провідні позиції серед усіх регулятивних інструментів грошово-кредитної політики.
Монетарна полі́тика — комплекс заходів щодо регулювання грошової сфери задля досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, які здійснює держава через центральний банк. В вітчизняній літературі зустрічається термін "грошово-кредитна" політика.
5. Якими причинами можна пояснити наявність фундаментальних проблем що, як, для кого виробляти?
а) впливом держави на економіку країни;
б) забрудненням навколишнього середовища;
в) наявністю безробіття та інфляції;
г) необмеженими бажаннями людей та обмеженими ресурсами.
Економічна теорія зайнята вирішенням проблеми: як розв'язати протиріччя між обмеженими ресурсами і безмежними потребами. Споконвіку існуюча кількісна нерівність поміж першим та другим змушує економістів постійно займатися проблемою: як використовувати обмежені ресурси; який варіант їхнього застосування буде найліпший? Оскільки кількість наявних ресурсів завжди обмежена, економісти повинні зробити вибір, яку продукцію слід виробити насамперед (ЩО?), як це зробити (ЯК?) і ДЛЯ КОГО? Економічна теорія не має можливості виробляти таку кількість товарів та послуг, щоб без обмежень задовольнити потреби всіх і кожного.
6. До трансфертних платежів належать:
а) заробітна плата;
б) прибуток;
в) стипендія студентам навчального закладу;
г) процентні платежі.
Трансфертні платежі - одна з основних статей витрат бюджету держави. Трансферні (тобто перерозподільні) платежі являють собою переклад частини доходів державного бюджету в приватний сектор - населенню і підприємствам. Умовно можна виділити три категорії трансфертних платежів: допомога та дотації на соціальні потреби, субсидії підприємцям і виплати відсотків по державному боргу. До першої категорії належать: допомога по безробіттю, засновані на соціальних програмах; дотації багатодітним сім'ям та малозабезпеченим верствам населення; пенсії; різноманітні виплати ветеранам і інші допомоги по соціальному забезпеченню. За допомогою такого роду трансферних платежів держава перерозподіляє податкові доходи, отримані від усіх платників податків, певним верствам населення, зменшуючи тим самим нерівність доходів у суспільстві. За допомогою субсидій підприємцям регулюються галузеві та регіональні пропорції суспільного виробництва. Третю категорію трансферних платежів складають виплати державою відсотків по державному боргу. Вони йдуть у пенсійні фонди, населенню, банкам, які купили державні цінні папери. Таким чином, трансфертні платежі являють собою форму перерозподілу доходів у суспільстві через державний бюджет.
7. Індукція - це:
а) гіпотетичний метод;
б) перехід від фактів до теорії;
в) хід міркувань від загальних положень до фактів;
г) усі відповіді неправильні.
Під індукцією розуміють перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу в цілому.
8. До змінних витрат у короткостроковому періоді не належать:
а) заробітна плата;
б) витрати на сировину і матеріали;
в) витрати на паливо та електроенергію;
г) амортизаційні відрахування.
Короткостроковий період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші - фіксовані.
Відповідно, визначення періодів діяльності фірми у короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.
Змінними витратами (Variable Cost - VC) називають витрати, величина яких знаходиться в залежності від зміни обсягу виробництва. До змінних належать витрати на заробітну плату, сировину, матеріали, паливо, електроенергію.
Динаміка змінних витрат нерівномірна: із збільшенням виробництва вони спочатку швидко зростають, потім виникає фактор економії на масовому виробництві (ефект масштабу виробництва). Потім знову вони ростуть швидше.
Постійними витратами (Fixed Cost - FC) називають такі, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва. До постійних витрат належать витрати, на cплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), витрати на рентні та страхові платежі, сплату відсотків за кредит та ін.
Задачі
9. Функція попиту населення на товар задана рівнянням: Qd=8–р, а функція пропозиції:
Qs=–4+2р, де Qd – обсяг попиту, млн. шт. в рік, Qs – обсяг пропозиції, млн. шт. в рік; р – ціна товару, гр. од. Визначте: а) рівноважну ціну і обсяг продажу; б) Припустимо, що на даний товар державою встановлено ціну на рівні 5 грн. Визначте обсяг продажу товару та вкажіть, що виникло на ринку – надлишок чи дефіцит і в якому обсязі.
Qd=8–р
Qs=–4+2р
Qd=Qs
–4+2р=8−p −3p=−12 p=4
Qx=8−4=4
При P=5
Qd=8–5=3
Qs=–4+2∙5=−4+10=6
На ринку виник надлишок у обсязі Qs−Qd=6−3=3 тобто обсяг пропозиції буде більший за обсяг попиту.
10. Визначити темп інфляції у 1998 р. у порівнянні з 1997 р., якщо індекси цін на товари в 1998 р.= 107,8%, а в 1997р.=105,4%. Через скільки років ціни на товари і послуги в даній країні зростуть в 2 рази при умові, що рівень інфляції в подальшому не буде змінюватися?
Темп інфляції=
29.05.2013 23:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора