Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ ТА ОЦІНКА РИЗИКУ З ВИРОБНИЦТВА МЕТАЛОПЛАСТИКОВИХ ВІКОН
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Економіка підприємства
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Підприємництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ
Кафедра економіки підприємства
Галузь знань 0305 - Економіка та підприємництво
Напрям підготовки 6.030504 – Економіка підприємства
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
“ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ ТА ОЦІНКА РИЗИКУ З ВИРОБНИЦТВА МЕТАЛОПЛАСТИКОВИХ ВІКОН”
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ
«Затверджую»
зав. кафедри економіка підприємства
Горлачук В.В.____________________
«___»_____________________2013 р.
ЗАВДАННЯ
на підготовку курсової роботи
Студенту:__________________________________________________________
Тема роботи:________________________________________________________
Завдання до курсової роботи:_________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Науковий керівник: к.т.н., доцент Кузьменко О.Б.
Календарний план
Етапи виконання роботи
Терміни виконання
Складання плану роботи
Виконання 1 – 2 розділів
Виконання 3 розділу
Здача курсової роботи на кафедру
Захист курсової роботи на кафедрі
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ ТА ОЦІНКИ РИЗИКУ
НА ПІДПРИЄМСТВІ…………………………….…………………………………..
1.1. Організаційний механізм прийняття господарських рішень ……...……..6
1.2. Сутність та види ризиків ..................………………………………………13
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ НА ПРИКЛАДІ ВАТ "Мікропласт"........................................……………………………………………...
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства….……………23
2.2. Аналіз ефективності інвестиційного проекту………………………….…29
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОГО РИЗИКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО
ПРОЕКТУ …………………………………………………………………………...
3.1. Якісна оцінка економічного ризику……………………………………….32
3.2. Кількісна оцінка ризику інвестиційного проекту………………………...35
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...40
ВСТУП
У процесі функціонування суб’єкти підприємництва зазнають впливу ряду чинників — соціально-політичних, адміністративно-законодавчих, виробничих, комерційних, фінансових, тощо. Майбутній розвиток ситуацій, кінцеві результати господарських операцій спрогнозувати дуже складно, оскільки прийняття рішень в економіці на всіх рівнях управління відбувається в умовах неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації. Усунути невизначеність майбутнього у підприємницькій діяльності неможливо, тому що вона являє собою елемент об’єктивної дійсності. Тому, для прийняття та реалізації будь – якого господарського рішення, доцільно враховувати ризик як об’єктивно – суб’єктивну категорію, яка присутня завжди. Таким чином, тема обґрунтування господарських рішень та оцінка ризику є актуальною на сьогодні.
У даній курсовій роботі описано процес прийняття господарське рішення стосовно впровадження нових технологій виробництва на підприємстві ВАТ «Мікропласт» та випуску вікон з якісно ногво виду профілю.
Дану тему обґрунтування господарських рішень та оцінки ризику досліджувало багато науковців, як вітчизняних: Головач Т.В., Донець Л.І., Захарченко В.І., Дуброва О.С., Клименко С.І., Лук’янова В.В., так і зарубіжних Бланк І.А., Морган Дж.П., Найт Ф.
Метою курсової роботи є: вивчення механізму економічного обгрунтування господарьских рішень, методичні рекомендації до методів розрахунку, особливості обгрунтування господарьских рішень у сучасних умовах.
Завдання:
- вивчити теоретико – методичні аспекти обґрунтування господарських рішень та оцінка ризику;
- засвоїти принципи обґрунтування різних видів господарських рішень та методичних підходів щодо оцінки ступеня ризику;
- розглянути процес розробки та впровадження інвестиційного проекту;
- проаналізувати доцільність реалізації інвестиційного проекту;
- оцінити якісний та кількісний аспекти ризику, який виникає під час прийняття обраного інвестиційного проекту.
Об’єктом дослідження курсової роботи є: процес розробки, реалізації та впровадження господарського рішення та оцінки ризику.
Предметом дослідження є: теоретико – методичні та практичні аспекти обґрунтування господарського рішення та оцінки ризику.
Основні положення курсової роботи. В ході дослідження в роботі були отримані висновки та пропозиції:
- вивчено теоретико – методичні аспекти обґрунтування господарських рішень та оцінка ризику;
- засвоєно принципи обґрунтування різних видів господарських рішень та методичних підходів щодо оцінки ступеня ризику;
- розглянуто процес розробки та впровадження інвестиційного проекту;
- проаналізовано доцільність реалізації інвестиційного проекту;
- оцінено якісний та кількісний аспекти ризику, який виникає під час прийняття обраного інвестиційного проекту.
Практичне значення результатів курсової роботи полягає в тому, що отримані висновки та пропозиції мають практичну направленість, результати дослідження можуть бути використані суб’єктами підприємницької діяльності.
Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків, які викладені на 41 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 6 таблиць, 4 рисунків, список використаних джерел з 20 найменувань.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ ТА ОЦІНКИ РИЗИКУ
НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Організаційний механізм прийняття господарських рішень.
Необхідність прийняття ГР зумовлена існуванням проблем – складних теоретичних питань чи практичних ситуацій, які характеризуються розривом між тим, що є та що має бути. Імпульс для прийняття певного господарського рішення – це необхідність ліквідації, зменшення актуальності або повне вирішення конкретної господарської проблеми.
Складається технологія прийняття рішень з таких елементів, які вимагають відповідей на запитання: ідея, мета (навіщо робити?); кількість і якість об'єктів (що робити?); ресурси (з якими витратами?); застосовувані технології (як робити?); виконавці (хто повинен робити?); терміни (коли робити?); споживачі (для кого робити?); місце (де робити?); економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти (що це дає?).
Процес прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом «інтегральних» процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково обґрунтованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні елементи: мету, суб'єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії (рис.1).
Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Слід зазначити, що існує суттєва різниця між рішенням самим по собі та процесом його прийняття. [13; 7-8c]
Процес розробки та прийняття господарського рішення починається з виявлення та формулювання сукупності проблем, що в даний момент стоять перед підприємством (підвищення прибутковості, освоєння нових видів продукції, розширення ринків збуту; зниження ефективності фірми чи підрозділів порівняно з минулим періодом, невідповідність результатів запланованим цілям; результат порівнянь з аналогічними підприємствами незадовільні). У випадку, коли таких проблем більше, ніж реально можна розв'язати, визначається їх пріоритетність. При цьому обираються найбільш та найменш важливі, для яких встановлюються різні терміни реалізації.
Прийняття господарських рішень в управлінні представляє собою складний і систематизований процес, що складається з етапів і стадій, що починається з формулювання проблеми і закінчується здійсненням дій, що вирішують цю проблему. [15;71c]
Кожне нове господарське рішення в управлінні виникає на основі раніше зробленого рішення, дії по якому або завершилися, або відхилилися від спочатку обраного варіанта, або ввійшли в суперечність зі змінами, що відбулися в зовнішнім середовищі.
Організаційний механізм процесу прийняття господарського рішення представлено на рисунку 1.1.
Перша стадія - визнання необхідності господарського рішення - складається у визнанні необхідності рішення і містить у собі такі етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми; визначення критеріїв успішного рішення проблеми.
Якщо виходити з того, що процес прийняття рішення - це організаційна реакція на виниклу проблему, то перший етап вивчення ситуації спрямований на визнання або невизнання існуючої в організації проблеми. Цей процес протікає по-різному для структурованих і неструктурованих проблем. У першому випадку визнання проблеми буде відбуватися досить прямолінійно. В другому випадку визнання проблеми саме стає проблемою. Це трапляється тоді, коли мається неясна і неадекватна інформація про розвиток і тенденції в організації і її зовнішнім оточенні. [1;8-9c]
Визнання проблеми є необхідною умовою для її рішення, тому що якщо проблема не існує не існує для того, хто приймає рішення, то й ухвалення рішення не відбудеться. У разі, якщо проблема визнана, то наступний етап у розглянутому процесі - це інтерпретація і формулювання проблеми. Інтерпретація проблеми - це додання значення тій проблемі, що визнана. Проблема може бути визначена як можливість, як криза або як рутинна проблема. Перший тип проблеми необхідно знайти і розкрити. Другий і третій - виявляються самі і вимагають утручання менеджера.
Рисунок 1.1 - Схема організаційного механізму процесу прийняття рішення
Рутинні або повторювані проблеми відносяться до категорії структурованих, а можливості і криза - до неструктурованого. Відповідно для кожного типу проблем будуть вимагатися рішення різного типу: для структурованих - програмовані рішення, для неструктурованих - не програмовані. [5;9c]
Друга стадія - розробка господарського рішення - складається з етапів розробки, оцінки і вибору альтернатив. Як тільки визначені фактори, що обмежують рішення, менеджер починає роботу з пошуку альтернатив або можливих напрямків дії для рішення проблеми. Багато хто з альтернативних рішень легко знайти. Вони звичайно відомі з минулого досвіду, стандартні і легко вписуються в критеріальні границі кращого рішення.
Однак нерідко виникають нові, унікальні проблеми, рішення яких не уміщається в звичні і стандартні рамки. У цьому випадку необхідний творчий підхід. Існує багато методів творчого пошуку альтернатив: так звана "мозкова атака"; метод висування пропозицій; груповий аналіз ситуації; причинно-наслідкова діаграма; карта думок. Важливо зрозуміти, що творча обстановка при пошуку альтернатив створюється самим керівником. Він робить людей творцями нового.
На наступному етапі усі запропоновані альтернативи повинні бути порівняні одна з одною або оцінені для того, щоб можна було здійснити вибір кращої з них. Оцінка допускає визначення негативних і позитивних сторін розглянутих альтернатив і встановлення між ними якогось рівня компромісу. Для цього використовуються як кількісні, так і якісні показники. [18;72c]
Вибір альтернативи є свого роду вершиною в процесі ухвалення рішення. Глибокий всебічний аналіз альтернатив дозволяє різко звузити рамки вибору. При виборі альтернативи можуть використовуватися три підходи:
- урахування минулого досвіду;
- проведення експерименту;
- дослідження й аналіз.
Вважається, що найбільш загальним і, можливо, найбільш ефективним методом вибору альтернатив є проведення досліджень і аналізу. Цей метод передбачає рішення проблеми на основі пошуку взаємозв'язків між найбільш важливими її змінними, обмеженнями й основами, що розглядаються стосовно поставлених цілей. У цілому, це "кабінетний" підхід до ухвалення рішення.
Третя, завершальна стадія - це виконання господарського рішення. Вона складається з організації виконання рішення, аналізу і контролю виконання та зворотного зв'язку і коректування. Найбільш розповсюдженою помилкою менеджерів є припущення, що, якщо вибір у відношенні рішення зроблено, то рішення обов'язково буде виконано.
Виконання рішення - це усунення проблеми, що його породила, стосовно якої було прийняте рішення. Організація виконання рішення передбачає координацію зусилля багатьох людей. [11;45c]
Щоб визначити найбільш обґрунтований порядок процесу управління рішенням, порівняємо етапи процесу прийняття управлінських рішень різними школам управління:
- американської (діагноз проблеми, формулювання критеріїв і обмежень, виявлення альтернатив, оцінка альтернатив, остаточний вибір);
- німецької (постановка проблеми, пошук дорівнює добуванню інформації, оцінка, ухвалення рішення);
- японської (постановка задачі, пропозиція альтернативних рішень, вибір кращого рішення);
- російської (1 - поява проблеми, виявлення факторів, розробка рішень, оцінка і прийняття рішення; 2 - діагностика, формулювання й обґрунтування проблеми, формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішення, формулювання і вибір можливих варіантів рішення, вибір кращого рішення).
Організація виконання прийнятих керівництвом рішень як специфічна діяльність менеджера передбачає, що він тримає рішення в полі зору, знаходить спосіб впливу на них, управляє ними. [2;21c]
Способи і методи реалізації рішення залежать від його складу і об'єктивних умов, в рамках яких воно перетворюється в життя, але не від бажань і вмінь відповідних керівників і співробітників. Методи реалізації рішення повинні бути практичними і економічними.
Методи, які використовуються при виконанні рішень повинні мати достатню точність, яка б забезпечувала запланований результат, бути надійними, не допускати значних помилок, не створювати підвищеного ризику. Успіх у вирішенні проблем обумовлює вплив трьох груп факторів: організаційних, матеріальних і особистих [11, с.129-130].
До організаційних факторів відносяться здатність організації швидко перебудуватися для вирішення проблеми у відповідності зі змінами умов і пристосовуватися до них; своєчасно виявити проблеми і мати необхідний час для виходу із складної ситуації. На ефективність реалізації рішення в значній мірі впливає стабільність, надійність функціонування організації, її здатність долати перешкоди, які викликають відхилення від наміченого шляху.
До матеріальних факторів, які здійснюють вплив на успішне вирішення проблем відносимо наявність необхідних ресурсів (фінансових, технічних, інформаційних, кадрових та ін.) і можливість вільного маневрування ними.
Особисті фактори, які впливають на реалізацію рішення - необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду працівників; ступінь їх розуміння, яка обумовлює відповідне відношення до справи; очікуване винагородження у випадку успіху або, навпаки, страх відповідного покарання при невдачі; загальний морально-психологічний клімат в колективі. [16; 200c]
Існує ряд обставин, які негативно впливають на ефективність вирішення проблем. Це недооцінка їх важливості, складність, можливі наслідки. У підсумку можуть стрімко розвиватися негативні тенденції, які ставлять під сумнів стабільність роботи організації. Вкрай негативно на ефективність рішень впливає і суб'єктивізм, орієнтація виключно на особистий досвід, інтуїцію, натхнення, симпатії або антипатії до окремих підлеглих, орієнтація на особисту вигоду та ін.
Часто справа ускладнюється тим, що працюючі своєю діяльністю можуть вносити суттєві корективи у початковий варіант рішення. Тому в технології менеджменту, складним і відповідальним є етап виконання прийнятих рішень. Стосовно цього доцільно розробляти спеціальні організаційні процедури, визначаючи: на якому рівні слід приймати управлінське рішення; кому доручити підготовку рішення;
- з якими структурними підрозділами і посадовими особами узгоджуються рішення;
- хто контролює і відповідає за правильне рішення;
- кому надано право вносити корективи до прийнятого рішення;
- хто оцінює рішення і дає висновок про ступінь досягнення поставленої мети.
Виконання рішення передбачає здійснення певних операцій:
Визначення строків виконання рішень (кінцевих і проміжних). При доведенні завдань до конкретних виконавців слід визначити строк виконання поставленого завдання, який сприяє успішному виконанню рішення і досягненню поставленої цілі.
Конкретизація завдань і відповідальності. Кожний підлеглий повинен одержувати розпорядження тільки від одного керівника. Подвійність розпорядництва часто вносить в роботу елементи дезорганізації знижує відповідальність за доручену справу. Надмірна централізація прийняття рішень породжує пасивність, втрату ініціативи, відповідальності, які негативно позначаються на управлінському процесі. Тому важливо децентралізувати систему управління, залучити до управлінського процесу максимальну можливу кількість виконавців, розширити делегування повноважень підлеглим.
Визначення обґрунтованої кількості матеріально-технічних ресурсів. Без виділення достатньої кількості матеріально-технічних ресурсів неможливо виконати управлінські рішення пов'язані із впровадженням нової технології, випуском нової продукції, підвищенням кваліфікації працюючих та ін.
Проведення інструктивної наради, роз'яснення цілей і завдань. Доцільно більш широко інформувати підлеглих при видачі завдань, чітко ставити конкретні цілі перед кожним виконавцем, давати підлеглим достатні повноваження. [6;41c]
Координація дій виконавців. Ефективна розпорядницька діяльність керівника досягається шляхом чіткого організаційно-правового регламентування діяльності апарату управління. Добре організоване регламентування роботи в організації усуває необхідність постійно уточнювати і координувати взаємовідносини працівників апарату управління, оскільки кожний з них знає своє місце в системі менеджменту, свої обов'язки, права і відповідальність.
Коригування прийнятого рішення. Ефективність господарських рішень залежить від своєчасного коригуючого впливу органу управління в разі зміни внутрішніх і зовнішніх умов. Тому завданням розпорядницької діяльності є організація надійного зворотнього зв'язку, який має велике значення при тривалій реалізації рішення.
Контроль виконання. Зворотній зв'язок між запланованою програмою діяльності та реалізацією прийнятого рішення здійснюють за допомогою контролю, в процесі якого враховують можливі помилки, прорахунки, корегують рішення, усувають вплив внутрішніх і зовнішніх факторів. В ході контролю не тільки перевіряють фактичний стан виконання рішення, а уточнюють і доповнюють його, вживають дійових заходів щодо усунення виявлених недоліків. [20;91c]
Організаторська робота в організації по виконанню управлінських рішень, повинна відповідати ієрархії системи управління (ланка, бригада, цех, підприємство), кваліфікації кадрів, стану трудової дисципліни, особливостям галузі та ін.
1.2 Сутність та види ризиків.
Відсутність однозначного тлумачення поняття й характеристики ризику та його класифікації пояснюється багатоаспектністю цього явища, ігноруванням його у чинному законодавстві, а у деяких випадках обмеженим застосуванням у реальній економічній практиці та управлінській діяльності підприємства. Ризик - це дуже складне явище, невід'ємний атрибут ринкової економіки і його необхідно враховувати у будь-якій сфері діяльності. Формування законодавчо-нормативної бази, методичних рекомендацій та іншої документації для ефективного управління ризиком потребує насамперед чіткого, логічного та послідовного тлумачення поняття ризику, визначення основних факторів впливу та формування класифікації для суб'єкту господарювання.[3;47c]
Складність класифікації ризиків полягає в їхньому різноманітті. Існують певні види ризиків, дії яких піддані усі без винятку організації, але поряд із загальними є специфічні види ризику, які зв'язані з господарською діяльністю; ризик, який зв'язаний з особистістю підприємця, ризик, який зв'язаний з недостатністю інформації про стан зовнішнього середовища.
Узагальнену класифікація ризиків представлено на рис. 1.2.
За характером дії ризики поділяють на статичні (чисті) і динамічні (спекулятивні).
Статичні ризики - це ризики втрати реальних активів внаслідок завдання збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність суб'єкта господарювання. [7;48c]
Вони завжди несуть у собі втрати. В залежності від причини втрат статистичні ризики підрозділяються у свою чергу на такі групи:
ймовірні втрати в результаті злочинних дій; ймовірні втрати внаслідок прийняття несприятливого для підприємницької фірми законодавства;
ймовірні втрати в результаті погрози власності третіх осіб, що приводить до змушеного припинення діяльності основного постачальника чи споживача;
втрати внаслідок смерті чи недієздатності ключових робітників фірми або основного власника підприємницької фірми.
Рисунок 1.2 Узагальнена класифікація ризиків
Динамічний ризик - це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи не передбачуваних змін ринкових або політичних обставин.
Він несе в собі або втрати, або прибуток. Він є важкими для управління. До них відносять різні види політичних ризиків, економічних ризиків, галузевих ризиків.
За терміном дії розглядають ретроспективні ризики (пов'язані з рішеннями, що були прийняти у минулому, але реалізуються тепер), поточні (співвідносяться з поточною діяльністю, змінюються під впливом постійно діючих факторів ризику), перспективні (пов'язані з можливими змінами умов функціонування суб'єкту ризику нині, що в майбутньому може змінити ризикову ситуацію). [4;52c]
За факторами виникнення розглядають політичні і економічні ризики.
Політичні ризики пов'язані з нестабільністю державного устрою, діяльність органів влади, етнічними, регіональними проблемами, поляризацією інтересів соціальних груп тощо.
Економічні ризики зумовлюються несприятливими змінами в економічній діяльності підприємства, країни, кон'юнктурі ринку, рівнях управління тощо. [19;41c]
Узагальнену класифікація економічних ризиків представлено на рисунку 1.3.
Рисунок 1.3 Класифікація економічних ризиків
Комерційний ризик - це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, що зроблені чи куплені підприємцем. Основні причини виникнення комерційного ризику:
- зниження обсягів реалізації внаслідок падіння попиту (потреб) на товар, реалізований підприємством, витиснення його конкуруючими товарами, введення обмежень на продаж;
- підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;
- непередбачене зниження обсягів закупівель у порівнянні з наміченими, що зменшує масштаб всієї операції й збільшує витрати на одиницю об'єму реалізованого товару (за рахунок умовно постійних витрат);
- втрати товару;
- втрати якості товару в процесі обертання (транспортування, зберігання), що приводить до зниження його ціни;
- підвищення витрат обертання в порівнянні з наміченими в результаті виплати штрафів, непередбачених відрахувань, що приводить до зниження прибутку підприємства.
Майнові ризики - це ризики, що зв'язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсію, перенапруження технічної і технологічної систем тощо.
Виробничі ризики - ризики, що зв'язані зі збитком від зупинки виробництва унаслідок впливу різних факторів і, насамперед, із втратою чи пошкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировина, транспорт і т.п. ), а також ризики, що зв'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.
Торгові ризики представляють собою ризики, які зв'язані зі збитком по перчині затримки платежів, відмовлення від платежу в період транспортування товару, непостачання товару тощо.
Виробничий ризик - це ймовірність збитків чи додаткових витрат, які зв'язані з перебоями чи зупинкою виробничих процесів, порушенням технології виконання операцій, низькою якістю сировини чи роботи персоналу і т.п. [8;17c]
Фінансовий ризик - це ризик, що виникає при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у фінансовому підприємництві в ролі товару виступають або валюта, або цінні папери, або кошти.
До фінансових ризиків відносяться:
- валютний ризик,
- кредитний ризик,
- інвестиційний ризик.
Валютний ризик - це імовірність фінансових втрат у результаті курсу валют у період між зміною курсу валют у період між змінами контракту з фізичними особами та виробництвом і розрахунків по ньому. Валютний курс, що установлюється з урахуванням купівельної здатності валют, дуже рухливий.
Одним з найважливіших видів ризиків діяльності підприємства в умовах ринкової економіки є кредитний ризик. Він зв'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для фінансування діяльності підприємства зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами: банком і іншими фінансовими установами; контрагентами; постачальниками і посередниками, а також із акціонерами.
Розмаїтість видів кредитних операцій визначає особливості і причини виникнення кредитного ризику:
- несумлінність позичальника, що одержав кредит;
- погіршення конкурентного положення конкретного підприємства, який одержав комерційний чи банківський кредит;
- несприятлива економічна кон'юнктура;
- некомпетентність керівництва підприємства і т.д.
Будь-яка фінансова діяльність є ризикової. Багато фінансових відносин будуються в умовах невизначеності, коли необхідно вибирати напрямок дій з декількох варіантів, здійснення яких складно прогнозувати. Господарське середовище стає усе більш ринковим, вносить у господарську діяльність додаткові елементи невизначеності, розширює зони ризикових ситуацій. Звідси і з'являються умови невизначеності, тобто неясності і невпевненості в одержанні очікуваного кінцевого результату.
Значний ріст збиткових підприємств дозволяє зробити висновок про те, що без оцінки фактора невизначеності фінансових відносин у господарській діяльності не обійтися, без цього складно одержати адекватні реальним умовам результати діяльності. [10;95c]
Кредитний ризик - це ймовірність того, що партнери - учасники контракту виявляться не в змозі виконати договірні зобов'язання як у цілому, так і по окремих позиціях. Зменшити вплив даного ризику можна шляхом обговорення контракту на попередньому етапі, аналізу можливих вигод і утрат від його висновку.
Процентний ризик виникає через коливання процентних ставок, що приводить до зміни витрат на виплату чи відсотків доходів на інвестиції, а виходить, - до зміни величини прибутку (чи втрат) у порівнянні з очікуваним. З цим видом ризиків зіштовхуються банки, страхові і інвестиційні компанії, а також не фінансові підприємства, що займають кошти чи вкладають їх в активи, які приносять відсотки (державні цінні папера, облігації підприємств і т.д.). Методи управління процентним ризиком - опціони, ф'ючерсні операції і т.д.
Інноваційний ризик - це ймовірність втрат, що виникають при вкладанні підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які можливо не знайдуть очікуваного попиту на ринку. Інноваційний ризик виникає за таких умов:
- при впровадженні більш дешевого методу виробництва товару чи послуги в порівнянні з уже тим, що використовується. Подібні інвестиції будуть приносити підприємству тимчасовий надприбуток доти, поки воно є єдиним власником даної технології. У подібній ситуації підприємство зіштовхується лише з одним видом ризику - можливою неправильною оцінкою попиту на вироблений товар;
- при створенні нового товару (послуги) на старому устаткуванні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар чи послугу додається ризик невідповідності якості товару (послуги) у зв'язку з використанням старого обладнання;
- при виробництві нового товару (послуги) за допомогою нової техніки і технології. У даній ситуації інноваційний ризик включає в себе ризики: того, що новий товар (послуга) може не знайти покупця; невідповідність нового обладнання і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару (послуги); неможливості продажу створеного устаткування, тому що воно не підходить для виробництва іншої продукції у випадку невдачі. [12;13c]
В умовах ринкової економіки ризик є ключовим елементом підприємництва. У Законі України "Господарський кодекс України" сказано, що підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і здійснення торгівлі з метою одержання прибутку. Однак процес прийняття відповідальності - одночасно є і процесом прийняття на себе ризику. Отже, здатність і готовність до ризику - якість, що притаманна підприємцю.
Підприємницький ризик зв'язаний, насамперед, з вибором і ухваленням управлінського рішення на різних рівнях структури управління: галуззю, чи прийняттям його підрозділами.
У широкому значенні підприємницькі ризики - це ризики, які характеризуються ймовірністю майнових втрат у процесі здійснення підприємницької діяльності.
Підприємницький ризик - це ризикованість вкладень у активи підприємства, що не має боргів.
Цей ризик характеризують як невизначеність в одержанні майбутнього валового прибутку від операційної діяльності. Підприємницький ризик зумовлений низкою факторів:
- коливаннями вартості матеріальних ресурсів;
- здатністю підприємства змінювати ціни на свою продукцію залежно від умов ринку;
- варіативністю попиту на продукцію підприємства;
- зниженням конкурентоспроможності продукції;
- високим рівнем операційного важеля (левериджу).
Причини виникнення підприємницького ризику:
- непередбачені зміни в зовнішньому середовищі, що відображаються або можуть відбитися на діяльності ринкового суб'єкта (зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни в соціально-політичній ситуації і т.п.);
- зміни відносин підприємства з її контрагентами. Ці зміни можуть бути викликані як самим підприємством, так і її контрагентами (можливість укласти більш вигідний договір, подовження або скорочення терміну договору, більш привабливі умови діяльності, зміна орієнтації партнерів, зміни в умовах переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів між учасниками ринку і т.п.), що спричинить за собою зміни досягнутих раніше домовленостей, або відмовлення від них;
- зміни, що проходять всередині самого підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників фірми запланованим виробничим завданням, раптовим вихід з ладу основних виробничих фондів і т.п.);
- зміни, що проходять унаслідок науково-технічного прогресу, результатом чого є формування нової системи орієнтації (наприклад, зміни відносини до ручної праці після виникнення машинного).
Метою будь-якої підприємницької діяльності є здобуття максимальних доходів при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби. Реалізація зазначеної мети вимагає порівняння розмірів вкладеного у виробничо-торгівельну діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності. В той же час, при здійсненні будь-якого виду підприємницької діяльності об'єктивно існує небезпека, а саме ризик втрат, обсяг яких обумовлений специфікою конкретної діяльності підприємства, можливості правильно оцінити конкретну ризикову ситуацію, знайти оптимальний варіант виходу з неї, враховуючи наявні у розпорядженні підприємства ресурси. Для прийняття обґрунтованих бізнес рішень ОПР необхідно враховувати наявність різних економічних ризиків. При прийнятті господарських рішень необхідно обов'язково враховувати потенційні ризики. [14;104c]
Складність врахування потенційних ризиків в підприємницькій діяльності пов'язана, перш за все, з їх багатоаспектністю, взаємозалежністю в умовах, що часто змінюються, складністю формалізації і багатьма іншими факторами. Щоб вижити за цих складних умов підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення, але це теж підвищує ступінь економічного ризику. В свою чергу підприємствам потрібно не уникати можливого ризику, а вміти правильно оцінювати його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою його обмеження, необхідно своєчасне врахування чинників ризику при прийнятті управлінських рішень, кваліфікована організація процесу управління ризиковою ситуацією, що спрямована на забезпечення адаптації діяльності підприємства до мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовища.
Господарський ризик - це невід'ємна частина господарської діяльності будь-якого підприємства незалежно від форми власності. Його можна визначити як діяльність суб'єктів підприємств, яка зв'язана з подоланням невизначеності в ситуаціях неминучого вибору, у процесі якого мається можливість оцінити імовірність досягнення бажаного результату чи невдачі, відхилення від мети. [17;78c]
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ НА ПРИКЛАДІ ВАТ "Мікропласт"
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства.
Товариство з обмеженою відповідальністю, виробничо-комерційна фірма «Мікропласт» створене у 2001 р та діє на території Миколаївської області. За ці роки підприємство значно розвинулося і сьогодні тут працює понад 150 осіб. До ВАТ «Мікропласт» входить чотири цехи, які виготовляють продукцію для побутового користування, виробничого призначення.
У 2002р. було встановлено повний комплекс обладнання для виготовлення металопластикових виробів. Для виробництва вікон та дверей "Мікропласт" використовує тільки сертифіковані в Україні матеріали - профіль німецької фірми і фурнітуру австрійської фірми. За бажанням замовника встановлюється одно чи пятикамерний герметичний склопакет, термо-звуко-ізоляційне скло, захисні плівки. Дизайн виробів забезпечує їх органічне поєднання з інтер'єрами сучасних модерних будівель і реконструйованих класичних пам'яток архітектури.
Підприємство здійснює, заміри, індивідуальне проектування, виготовлення у стислі терміни, транспортування і монтаж виробів, надає на свої вироби гарантію та забезпечує післягарантійне і сервісне обслуговування.
Продукція нині користується значним попитом. Для ефективного функціонування виробничо-технологічного процесу на підприємстві діє шихтовочний, машинно-ванний, ремонтно-механічний цехи, хімічна лабораторія, відділ технічного контролю.
Організаційна структура підприємства представлена на рис 2.1.
Основна мета діяльності підприємства – отримання прибутку, а також досягнення економічних і соціальних результатів, шляхом систематичного здійснення торгової діяльності для задоволення суспільних і особистих потреб.
Майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Опис продукції:
При виборі видів вироблених товарів важливе місце відводилося збалансованості видів і обсягів продукції, що випускається, дозволяє раціонально використовувати наявне сировину і матеріали.
Відповідно до програми розвитку підприємства був запланований випуск широкого асортименту виробів, а також сервісних послуг.
До випуску запланована наступна структура асортименту:
- Вікна й віконні рами різних видів і форм
- Двері та дверні прорізи
Сучасне обладнання дозволяє випускати високоякісні вироби з гарантією не менше 5 років, що відповідають всім нормам світового стандарту за доступними широкому колу населення цінами, що також є важливим фактором успіху підприємства і його конкурентноздатності.
Сировина і постачання:
Постачання сировини і матеріалів буде здійснюватися з різних джерел.
Основне джерело надходження матеріалів і комплектуючих - це відомі фірми-виробники КВЕ, СТОЛІТТЯ, Рехау з Німеччини або їх представники у Регіоні або в Росії. Планується також закупівлі, при можливості, комплектуючих виробів білоруських фірм-виробників, а також допоміжних матеріалів у межах СНД при наданні постачальниками товару, що відповідає за якістю та ціною західним аналогам.
Матеріали та комплектуючі купуються щомісяця залежно від їх витрачання.
Постачання сировини і матеріалів здійснюється автомобільним транспортом, з обсягами, що дозволяють мінімізувати ціни. Розвантаження і складування будуть механізовані, продукція надходитиме на палетах, що дозволить знизити трудомісткість і витрати.
Зупинимося докладніше на процесі виготовлення вікон - основний вид діяльності підприємства.
Технологічний ланцюжок виготовлення стандартного вікна включає в себе послідовне виконання наступних операцій:
1) доставка, розвантаження і складування профілю;
2) нарізка профілю на заготовки;
3) нарізка сталевого підсилювача;
4) вставка і кріплення сталевих підсилювачів;
5) свердління і фрезерування отворів для водовідливу, вентиляції і фурнітури;
6) зварювання кутів рами і стулки;
7) механічне приєднання вертикальних і горизонтальних імпостів;
8) зачистка кутів;
9) монтаж фурнітури;
9.1) Препод всі лохи.
10) вставка ущільнювачів по контуру вікна;
11) вставка склопакетів (скління);
12) функціональний контроль, перевірка комплектації і проміжне складування готових вікон;
13) остаточний вихідний контроль якості, відвантаження та доставка споживачу.
Профілі для виготовлення вікон поставляються в спеціальних упаковках - палетах. Довжина профілю, що виходить з екструдера, і пакується на палет становить 6 м .
Профілі можуть поставлятися як білими, так і пофарбованими в масі відповідно до каталогу виробника. На профілі з одного чи з двох боків може бути нанесена ламінуючої плівка, аналогічно відповідно до каталогу. При необхідності виробник вікон для одиничного конкретного об'єкта може замовити ламінацію профілю плівкою, яка відсутня в каталозі виробника профільної системи, проте може бути нанесена на профіль підприємством, що спеціалізуються на ламінації.
На виробництві профілі слід зберігати на жорстких стелажах, щоб уникнути провисання й скручування. Висота покладених у штабелі профілів не повинна перевищувати 1 м . Профілі не можна зберігати під відкритим небом, уникаючи болючих для ПВХ перепадів температур, викликаних перегрівом сонячними променями і переохолодженням в зимовий час.
Це означає, що підприємству потрібно організовувати регулярні поставки порівняно невеликих партій профілю з-за досить складних умов зберігання.
Величезне значення для успіху підприємства має його допуск до постачань до муніципального будівництва. Для цього потрібно пройти сертифікацію й отримати відповідні ліцензії.
Маркетингові дослідження показали, що останнім часом дуже інтенсивно розвивається виробництво пластикових вікон та дверних блоків, а також конструкцій з дерев'яних і дерево-алюмінієвих профілів з термовставками із пластику. Сьогодні існує великий вибір матеріалів: для виробництва вікон і дверей. Прихильники кожного матеріалу наводять свої аргументи на його користь.
Будівельна галузь готова до повсюдної заміні застарілих вікон на сучасні. Ця заміна життєво необхідна, оскільки країна не може собі дозволити і далі марнотратно витрачати енергію - втрати тепла в житлово-комунальному господарстві становлять 20% загального енергобалансу. Щоб вирішити проблему енерговтрат, необхідно збільшити потужності з виробництва «теплих» вікон приблизно в 7 разів.
Запланованим ринком збуту виробленої продукції передбачається м. Кривий Ріг, де за інвестиційним планом планується відкриття дочірного підприємтсва на основі діючого вже в Миколаївській області. Всі технології та органцізація виробництва будуть основані вже на існуючому досвіді Миколаївського підприємтсва.
Згідно проведеного опитування потенційних споживачів, основними стимулами при покупці є:
- для будівництва і ремонту будівель виробничого призначення - можливість значно знизити витрати на опалення і профілактичний ремонт.
- для будівництва і ремонту житлових будівель і приміщень - дизайн, підвищена звуко-і теплоізоляція, довгий термін служби ...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора