Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування
Індивідуальна навчально-дослідна робота
з дисципліни: «Фінансова санація та банкрутство підприємства»
ЗМІСТ
Вступ
1. Сутність, необхідність та задачі фінансового контролінгу
2. Санація банку в рамках не примусових заходів впливу
Практична частина
Висновок
Список використаних джерел
ВСТУП
Наслідком фінансової кризи банківської установи є втрата ліквідності та платоспроможності, а отже — порушення норм і вимог чинного банківського законодавства та нормативних актів НБУ. З першими ознаками фінансової кризи комерційного банку система банківського нагляду НБУ вживає ряд примусових та непримусових заходів впливу, спрямованих на фінансове оздоровлення банку з метою забезпечення ліквідності, платоспроможності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів.
Згідно з нормативними актами НБУ непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків у разі незначного рівня підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності і мають характер добровільності їх вирішення й розуміння наявності проблем з боку комерційного банку.
Метою даною роботи визначення сутності, необхідності, та завдань фінансового контролінгу, а також загальний огляд на санацію банку в рамках не примусових заходів впливу.
В даній роботі також проводитиметься діагностика кризи розвитку підприємства на прикладі Холдингової компанії «АвтоКрАЗ». Діагностика кризи розвитку підприємства – це система ретроспективного, оперативного, прогнозного аналізу, яка спрямована на виявлення ознак кризового стану підприємства, на оцінку загрози його банкрутства.
1. Сутність, необхідність та задачі фінансового контролінгу
Під фінансовим контролінгом прийнято розуміти функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством. Служби фінансового контролінгу на підприємстві безпосередньо не приймають рішення, а здійснюють їх підготовку, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за реалізацією. Інформаційне забезпечення менеджменту повинно здійснюватись у зрозумілій для користувачів формі. З цією метою відповідна інформація спочатку обробляється, узагальнюється, аналізується і подається користувачам у формі рапортів, звітів, доповідних записок, резюме, рекомендацій, прогнозів тощо.
Фінансовий контролінг є одним з напрямків контролінгу, поряд з такими як контролінг збуту, контролінг виробництва та закупівель тощо. Однією з основних цілей фінансового контролінгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. Для досягнення цієї мети фінансовий контролінг (контролер) вирішує цілий ряд функціональних завдань. Система контролінгу підсилює вартісні орієнтири керівництва підприємством через:
• розділу сфер діяльності підприємства на центри відповідальності у вигляді центрів прибутковості, центрів затрат та центрів інвестицій;
• аналіз відділом маркетингу конкурентоспроможності та місця підприємства на ринку, постійного збору ринкової інформації;
• циклічний завершений цикл планування, який включає оперативне бюджетування — помісячне, поквартальне, річне; інвестиційне, середньострокове та стратегічне планування;
• оперативний аналіз відхилень від виконання бюджетів;
• стандартну в межах підприємства систему звітності в розрізі центрів відповідальності;
• розрахунок та розгляд вартісних показників.
Таблиця 1.1
Завдання та функції фінансового контролера
Функції
Завдання
Фінансова стратегія
Активна участь у розробці фінансової стратегії підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності "Продаж" цілей і планів. Вироблення пропозицій щодо адаптації організаційної структури підприємства до обраної стратегії розвитку
Планування та бюджетування
Розробка та постійне вдосконалення внутрішньої методики
прогнозування та бюджетування
Забезпечення процесу бюджетування.
Участь у розробці інвестиційних та інших бюджетів
Бюджетний контроль
Внутрішній (управлінський) облік = managerial accounting. Участь у складанні річних, квартальних і місячних звітів. Аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих.
Забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації. Виявлення та ліквідація вузьких місць на підприємстві. Своєчасне реагування на появу нових можливостей (виявлення та розвиток сильних сторін). Підготовка звіту про виконання бюджетів і розробка пропозицій щодо корегування планів і Діяльності (рапортування)
Внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення
Розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів.
Надання консультацій і рекомендацій керівництву підприємства та структурним підрозділам у процесі розробки фінансової стратегії, планування, розробки і впровадження нових продуктів, процесів, систем
Внутрішній аудит та ревізія
Забезпечення постійного контролю за дотриманням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій і повноважень згідно з покладеними на них обов'язками. Проведення внутрішнього аудиту та координація власної діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту підприємства. Забезпечення збереження майна підприємства
Найважливішими цільовими показниками концепції фінансового контролінгу е рентабельність капіталу (ROI) та Cash-flow. У рамках системи контролінгу починаючи з 1995 р. на підприємстві в розрізі окремих полів діяльності розраховується вартість капіталу (власного та позикового). Порівняння вартості капіталу із рентабельністю окремих полів бізнесу показує, які з них отримали додаткову вартість, а які зменшили. Центри прибутковості, що є санаційно неспроможними, недоцільно підтримувати.
Реалізація покладених на фінансовий контролінг завдань досягається в ході виконання службами контролінгу своїх функцій та використання специфічних методів. Залежно від виконуваних функцій і методологічної підтримки фінансовий контролінг поділяють на стратегічний та оперативний.
2. Санація банку в рамках не примусових заходів впливу
Санація банків в Україні, як правило, здійснюється з ініціативи та під контролем НБУ. Питання санації регулюються Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства. Банкам, які перебувають у фінансовій кризі, надає допомогу Управління по роботі з проблемними банками.
Рішення про санацію банку може прийматися в таких основних випадках:
- З ініціативи комерційного банку в рамках непримусових заходів впливу НБУ.
- З ініціативи НБУ в рамках непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк.
- За погодженням усіх сторін у ході провадження справи про банкрутство.
Підставою для застосування НБУ непримусових та примусових заходів впливу можуть бути:
- результати перевірок діяльності комерційних банків з боку НБУ та відповідного рівня системою банківського нагляду;
- матеріали правоохоронних органів, місцевих державних податкових адміністрацій та інших органів, що характеризують рівень додержання комерційними банками законодавчих актів з питань банківської діяльності;
- результати перевірок діяльності комерційних банків зовнішніми аудиторськими організаціями чи внутрішнім аудитом;
- інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).
Управління по роботі з проблемними банками систематично аналізує фінансово-господарський стан банків за системою Camel, оцінюючи стан банку за спеціальною рейтинговою системою. У разі одержання незадовільних оцінок банки стають «клієнтами» Управління.
Отже, згідно з нормативними актами НБУ непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків у разі незначного рівня підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності і мають характер добровільності їх вирішення й розу-міння наявності проблем з боку комерційного банку. До непримусових заходів впливу належать:
1) лист із зобов’язаннями;
2) письмове попередження.
Лист із зобов’язаннями — це письмове визнання комерційним банком своїх проблем і недоліків та порушень у роботі. Лист має містити перелік заходів, що їх банк зобов’язується вжити для вирішення й усунення недоліків із зазначенням конкретних строків виконання цих заходів. Лист із зобов’язаннями застосовується тоді, коли на відповідному рівні системи банківського нагляду вважають, що зазначені проблеми усвідомлюють Правління та Рада комерційного банку, що сам банк здатний до фінансового оздоровлення. Лист із зобов’язаннями можна інтерпретувати як інструмент стимулювання комерційного банку до фінансового оздоровлення з власної ініціативи. Він може містити в собі програму або навіть план санації банку. НБУ рекомендує відбивати в листі такі основні інструменти та умови санації:
• механізми поліпшення практики кредитування та управління кредитними ризиками;
• рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;
• рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочір-нім компаніям чи інсайдерам банку;
• рішення стосовно тимчасового обмеження розміру відсотків, які банк може виплачувати за депозитами;
• тимчасове припинення виплати дивідендів;
• рішення про обмеження розміру суми, яку банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій.
Контроль за виконанням листа із зобов’язаннями здійснюється у процесі аналізу звітів комерційного банку, під час нарад чи перевірок.
Письмове попередження. Згідно з Положенням НБУ, якщо банк не виконує свої зобов’язання або якщо його проблеми є настільки серйозними, що можуть призвести до підвищення ризику діяльності, втрати платоспроможності та загрожують інтересам вкладників і кредиторів, він отримує з боку системи банківського нагляду НБУ відповідного рівня письмове попередження. В останньому НБУ повідомляє про своє занепокоєння станом справ у банку, вказує на конкретні заходи, яких необхідно вжити для налагодження справ, указує на конкретні коригуючі дії, до яких має вдатися банк, аби усунути наслідки небезпечної чи неправильної банківської практики, конкретних порушень пруденційних правил банківської справи та строки їх усунення. Іншими словами, письмовим попередженням НБУ пропонує комерційному банку провести комплекс заходів щодо подолання фінансової кризи та фінансового оздоровлення. У противному разі банку загрожують примусові заходи впливу.
Зауважимо, що непримусові заходи впливу застосовуються в рамках системи раннього попередження та реагування на фінансову кризу і є виправданими, якщо банк перебуває у фазі кризи, яка за умови переведення його на режим антикризового управління безпосередньо не загрожує його функціонуванню.
Практична частина
1. Модель Альтмана
Модель Альтмана розроблена в 1968р. і є однією з найточніших моделей визначення рівня загрози банкрутства.
Точність прогнозування банкрутства згідно з цією моделлю становить 95%.
Якщо Z1,8, то ймовірність банкрутства дуже висока.
Якщо 1,8 Z 2,7, то ймовірність банкрутства висока.
Якщо 2,7 Z 2,99, то ймовірність банкрутства можлива.
Якщо Z3, то ймовірність банкрутства дуже мала.
Z = 1,2*А + 1,4*В + 3,3*С + 0,6*Д + Е
№
Показники
Умовні позначення
Значення
1
Робочий капітал
РК
60869,1
2
Чистий прибуток
ЧП
74112,7
3
Чистий дохід
ЧД
86195,2
4
Обсяг продажу (виручка від реалізації)
Вр
1017480,4
5
Загальна вартість активів
ƩА
4177954,7
6
Ринкова вартість акцій
Вар
1980667,5
7
Заборгованість
З
2025403,2
Розрахунок змінних моделі Альтмана
1
Робочий капітал/Загальну вартість активів
А
0,0146
2
Чистий прибуток/Загальну вартість активів
В
0,0177
3
Чистий дохід/Загальну вартість активів
С
0,0206
64
Ринкова вартість акцій/Заборгованості
Д
0,9779
5
Обсяг продажу / Загальна вартість активів
Е
0,2435
Z = 1,2*А + 1,4*В + 3,3*С + 0,6*Д + Е
0,94
Висновок: провівши розрахунок за даною моделлю можна сказати, що в підприємства дуже висока ймовірність банкрутства, так як значення Z<1,8 і в нашому випадку становить 0,94. Це зумовлено тим, що у підприємства велика сума поточних зобов’язань та короткострокових кредитів.
2. Модель Спрінгейта.
Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується. Якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.
№
Показники
Умовні позначення
Значення
1
Робочий капітал
РК
60869,1
2
Прибуток до сплати податків та відсотки
П%
86195,2
3
Короткострокове зобов'язання
КЗ
2025403,2
4
Обсяг продажу (виручка від реалізації)
Вр
1017480,4
5
Загальна вартість активів
ƩА
4177954,7
Розрахунок змінних моделі Спрінгейта
1
Робочий капітал/Загальну вартість активів
А
0,0146
2
Прибуток до сплати податків та відсотки/Загальну вартість активів
В
0,0206
63
Прибуток до сплати податків та відсотки/Короткострокове зобов'язання
С
0,0426
4
Обсяг продажу (виручка від реалізації)/Короткострокове зобов'язання
Д
0,5024
Z = 1,03*А + 3,07*В + 0,66*С + 0,4*Д
0,31
Висновок: в результаті розрахунку змінних моделі Спрінгейта, можна сказати, що підприємство належить до категорії потенційних банкрутів так, як значення Z менше Z < 0,862 і в нашому випадку становить 0,31.
3. Модель Бівера
№
Показники
Алгоритм розрахунку
Значення
Стійкий фін.стан
За 5років до банкрутсва
За 1рік до банкрутсва
1
Коефіцієнт Бівера
Чистий прибуток + амортизація/ Довгострокове зобов'язання + короткострокове зобов'язання
0,4-0,45
0,17
-0,15
2
Коефіцієнт загальної ліквідності
Оборотні активи/
короткострокове зобов'язання
3,2
˂2
˂1
3
Рентабельність активів
(Чистий прибуток/загальна сума активів)*100%
6-8
4
-22
4
Фінансовий леверидж
(Довгострокове зобов'язання+
короткострокове зобов'язання/
загальна сума активів)*100%
37
50
80
№
Показники
2011
1
Коефіцієнт Бівера
0,06
2
Коефіцієнт загальної ліквідності
1,03
3
Рентабельність активів
1,77
4
Фінансовий леверидж
52,59
Висновок: Провівши розрахунки за даною моделлю, можна сказати, що підприємство знаходиться за рік до банкрутства. Ці показники можна змінити здійснивши оздоровлення даного підприємства.
4. Для визначення масштабів кризового стану використовують інтегральний показник Z, який для акціонерного товариства розраховується: