Зміст культури і засади її розвитку в Україні. Контрольна робота з Фінанси і соціальна політика. Робота № 524600

Перехід до торгівельного партнера Binance

Зміст культури і засади її розвитку в Україні

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Інститут економіки і менеджменту

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра фінансів

Інформація про роботу

Рік:

2013

Тип роботи:

Контрольна робота

Предмет:

Фінанси і соціальна політика

Варіант:

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» Інститут економіки і менеджменту Кафедра фінансів Контрольна робота за курсом «ФІНАНСИ І СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА» (Варіант №10) ЗМІСТ 1.ВСТУП……………………………………….……………………...….3 2.РОЗДІЛ 1.Зміст культури і засади її розвитку в Україні……………..………4 3.РОЗДІЛ 2. Оцінка структури інвестування в основний капітал і характеристика окремих найважливіших фінансово – ресурсних капіталовкладень в економіку країни ………………………………….…………………..………………………..11 4. РОЗДІЛ 3. ЗАДАЧІ………………….………………………………………..…15 5.ВИСНОВКИ…………………………..…………………………………………19 6.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.…………………………………20 ВСТУП Соціа́льна полі́тика — комплекс заходів державного та недержавного характеру, спрямованих на виявлення, задоволення і узгодження потреб та інтересів громадян, соціальних груп,територіальних громад. В контрольній роботі у першому розділі йдеться мова про зміст і принципи держави в програмі освіти, дії щодо підвищення освітнього рівня населення; у другому розділі подається оцінка структури інвестування в основні капіталовкладення і охарактеризовано окремі найважливіші фінансово-ресурсні капіталовкладення в економіку країни. Розвиток соціальної політики України залежить від вдалої організації її фінансування, активними аспектами якої є: джерела фінансування, методи формування джерел фінансування та напрями фінансування.У третьому розділі подається розв’язок задач, відбувається побудова кривих Лоренцо; визначається розмір реальних витрат за роками, темп зміни кожного виду витрат, також подається графічна інтерпретація динаміки витрат і їх аналіз. РОЗДІЛ 1.Зміст і принципи держави в програмі освіти. Зміст освіти — система наукових знань, умінь І навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових І фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці. На всіх етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнавав якісних змін під впливом різних чинників: соціально-економічних відносин, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку освіти та педагогічної теорії, мети і завдань виховання, які ставить суспільство перед школою. В історії школи і педагогіки відомі різні підходи до визначення змісту освіти. Наприкінці XVIII — в середині XIX ст. поширеною була так звана теорія формальної освіти, сутність якої полягала в тому, що учневі недоцільно давати великого обсягу знань, оскільки він його не засвоїть, а потрібно давати матеріал, що розвиває розумові сили, мислення, уяву, пам'ять, здібності. Цю теорію було покладено в основу змісту класичної освіти в гімназіях. Помітний вплив теорії формальної освіти і в сучасних французьких ліцеях, покликаних давати «загальну культуру за допомогою тренування мислення» [3. c 34-36] . Держава в програмв освіти. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту» вiд 23.05.1991 № 1060-XII, інших актів законодавства України. Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством. До державних органів управління освітою в Україні належать: Мiнiстерство освіти і науки, молоді та спорту України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади; Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; Мiнiстерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Навчальні заклади незалежно від їх статусу і належності забезпечують якість освіти в обсязі вимог державних стандартів освіти. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти. Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років. [3 c. 90-94] Відповідно до Закону України «Про освіту» система освіти в сучасній Україні складається з таких ланок: дошкільна освіта; загальна середня освіта; позашкільна освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта. Встановлено й відповідні освітні рівні: початкова освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. До освітньо-кваліфікаційних рівнів віднесено такі: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр; спеціаліст, магістр. Система освіти в Україні будується згідно з принципами, сформульованими у ст. 6 Закону України «Про освіту», зокрема: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і спадкоємність системи освіти; неперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Зважаючи на завдання всебічного розвитку особистості й потребу вдосконалення освіти в сучасній національній школі, у процесі формування змісту освіти виходять з того, що загальна освіта покликана давати знання, що сприяють розвитку мислення, і знання, потрібні для життя, які можна застосовувати у практичній трудовій діяльності. Вагомого значення для української національної школи набуває оновлення її змісту відповідно до прийнятих державних документів про школу і державні стандарти освіти. Залежно від мети і характеру підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту. Заклади вищої освіти Таблиця 1 I-II рівень акредитації III—IV рівень акредитації Кількість закладів, одиниць Кількість студентів, осіб Прийнято студентів, осіб Випущено спеціалістів, осіб Кількість закладів, одиниць Кількість студентів, осіб Прийнято студентів, осіб Випущено спеціалістів, осіб 2002 667 582 855 203 665 155 542 330 1 686 912 408 639 356 743 2004 619 548 466 182 224 148 184 347 2 026 726 475 222 316 223 2006 570 468 029 151 178 137 949 350 2 318 553 507 683 413 638 2008 528 399 332 114 373 118 055 353 2 364 541 425 241 505 203 Зміст освіти полягає у забезпеченні передання та засвоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку. Цей досвід охоплює: знання про природу, суспільство, техніку і способи мислення; досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід; досвід творчої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які постають перед суспільством, потребують самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих; досвід ціннісного ставлення до об'єктів або засобів діяльності людини, його вияв у ставленні до довколишнього світу, інших людей. У Державній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») окреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки і на перспективу, визначено курс на створення життєздатної системи неперервного навчання й виховання, забезпечення можливості духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як вищої цінності нації. Передбачено такі основні шляхи реформування загальної середньої освіти: визначення державних стандартів усіх рівнів загальної середньої освіти; визначення змісту загальноосвітньої підготовки і відповідних базових дисциплін, упровадження інтегрального і варіантного принципів навчання; реформування структури загальноосвітніх навчально-виховних закладів відповідно до рівнів освіти та потреб регіонів; кооперація загальноосвітніх навчально-виховних закладів з вищими навчальними закладами; розвиток мережі загальноосвітніх навчально-виховних закладів, заснованих на різних формах власності; формування мережі навчально-виховних закладів з дво-, трирічними термінами навчання загальноосвітнього, профільного (спеціалізованого) та професійного спрямування; наукове та методичне забезпечення загальної середньої освіти, підготовка і впровадження нових навчальних планів і програм, підручників, посібників тощо; проведення науково-дослідної та експериментальної роботи щодо впровадження педагогічних інновацій, інформатизація загальної середньої освіти; впровадження у загальноосвітніх навчально-виховних закладах психологічної та соціально-педагогічної служб; пріоритетне фінансування, кадрове та матеріально-технічне забезпечення сільської школи; розширення можливостей здобуття загальної середньої освіти для тих, хто працює, через систему шкіл, класів, груп з очною, заочною, вечірньою формами навчання або екстерном; розроблення науково обґрунтованих методик оцінки якості діяльності навчально-виховних закладів загалом та кожного педагогічного працівника зокрема; державна атестація та акредитація загальноосвітніх навчально-виховних закладів усіх типів незалежно від форм власності. Характеристика навчальних планів, програм і підручників Вимоги держави і суспільства до змісту, обсягу та рівня загальноосвітньої підготовки громадян України визначає державний стандарт загальної середньої освіти, основоположним документом якого є Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів. Він дає цілісне уявлення про структуру загальної середньої освіти через інваріативну і варіативну складові. [4. c. 132-140] Державний стандарт загальної середньої освіти — звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти і гарантії держави щодо її здобуття, галузі та розподіл годин між ними за роками навчання; визначає граничне допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу; встановлює кількість навчальних годин, фінансованих з бюджету. Інваріативна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент. Варіативну складову формує навчальний заклад з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів, вона є суттєвим засобом забезпечення повноцінного розвитку особистості кожного школяра. На основі Базового навчального плану Міністерство освіти і науки України розробляє та затверджує типові навчальні плани для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів, які трансформують зміст шкільної освіти у площину навчальних предметів і курсів. Місцеві органи управління освіти можуть доповнювати їх за рахунок годин варіативної частини навчальних предметів і курсами, специфічними для даного регіону. Державний компонент (розробляє Міністерство освіти і науки України). Має забезпечити соціальне необхідний для кожної людини обсяг і рівень знань, умінь і навичок. На державний компонент припадає 80% навчального часу, з яких 35% відведено на вивчення суспільно-гуманітарних навчальних дисциплін, 25 — природничо-математичних, 16 — оздоровчо-трудових, 5% — естетичних наук. [4. c. 160-163] РОЗДІЛ2. Оцінка структури інвестування в основний капітал і характеристика окремих найважливіших фінансово – ресурсних капіталовкладень в економіку країни. Інвестиції в основний капітал – це сукупність витрат, спрямованих на придбання, створення, відновлення основного капіталу. Основними складовими капіталовкладень є: витрати на будівельно-монтажні роботи; витрати на придбання різних видів устаткування, машин, механізмів, інструментів; витрати на проектно-дослідну діяльність.В економічному аналізі розглядають галузеву, територіальну, відтворювальну та технологічну структури капіталовкладень. Ступінь інвестиційної привабливості є визначальною умовою активної інвестиційної діяльності, а, отже, і ефективного соціально-економічного розвитку економіки держави в цілому. Одним із завдань держави на сучасному етапі розвитку економіки є створення необхідних і сприятливих умов для інтенсифікації економічного зростання, підвищення якості життя населення та створення умов для підвищення рівня інвестиційної активності. Це сприятиме збільшенню обсягу залучених інвестицій до реального сектора економіки, що, у свою чергу, збільшує можливості щодо швидкого відновлення після кризи. Метою контрольної роботи є статистична оцінка інвестиційної активності України та визначення її тенденції розвитку. [5. c. 316] Українська економіка до першої половини 2008 р. була цікава для інвестування як іноземним, так і українським компаніям. Це було пов'язано зі стійкими темпами зростання промисловості. Наведені дані в табл. 1 дозволяють зробити висновок, що в абсолютному виразі спостерігається постійне зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку України. У той же час темпи зростання показують, що хоча ці зміни є позитивними, тобто перевищують 100%, але не досягають рівня 2007 року, коли приріст склав 86,7%. Інвестиції в Україну у 2011 р. надійшли зі 128 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає більше 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 12645,5 млн дол. (25,6%), Німеччина – 7386,4 млн дол. (15%), Нідерланди – 4822,8 млн дол. (9,8%), Російська Федерація – 3594,5 млн дол. (7,3), Австрія – 3423,1 млн дол. (6,9%), Велика Британія – 2508,2 млн дол.(5,1%), Франція – 2230,7 млн дол.(4,5%), Швеція – 1744,0 млн дол.(3,5%), Віргінські Острови (Брит.) – 1607,0 млн дол.(3,3%) та США – 1043,1 млн дол. (2,1%). Обсяги та темпи росту інвестицій в Україні Таблиця 2 Рік Обсяг прямих іноземних інвестиції в Україну, млн дол. США Темпи зростання іноземних інвестицій, % до попереднього року Обсяг інвестицій в основний капітал, у фактичних цінах, млн грн Темпи зростання інвестицій в основний капітал, % до попереднього року 2002 4555,3 37178 2003 5471,8 120,1 51011 137,2 2004 6794,4 124,2 75714 148,4 2005 9047 133,2 93096 122,9 2006 16890 186,7 125254 134,5 2007 21607,3 127,9 188486 150,4 2008 29542,7 136,7 233081 123,6 2009 35616,4 120,6 151777 65,1 2010 40053 112,5 150667 99,2 2011 44806 111,9 209130 138,8 Інвестиції в основний капітал потерпіли падіння лише в 2009 році на величину 34,9% від рівня попереднього року, враховуючи, що рік від року вони нарощували свої обсяги. [6. c. 213-215] Пряма інвестиція – це категорія міжнародної інвестиційної діяльності, яка відображає прагнення інституційної одиниці – резидента однієї країни, здійснювати контроль або суттєвий вплив на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни. Інвестиція є прямою, якщо капітал/права власності нерезидента складає не менше 10% вартості статутного капіталу підприємства-резидента (або) нерезидент має не менше 10% голосів в управлінні підприємства-резидента. До категорії прямих інвестицій також відносяться інвестиції, що отримані в результаті укладання концесійних договорів і договорів про спільну інвестиційну діяльність; зобов’язання/вимоги за кредитами та позиками, торговими кредитами та інші зобов’язання/вимоги підприємств-резидентів перед/до прямими(х) інвесторами(ів) [5]. За даними Державної служби статистики України, у 2011 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6473,1 млн дол. США прямих інвестицій у вигляді акціонерного капіталу. Обсяг внесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 31 грудня 2011 р. становив 49362,3 млн дол. США, що на 10,2% більше обсягів інвестицій на початок 2011 р., і в розрахунку на одну особу становив 1084,3 дол. З країн ЄС внесено 39411,2 млн дол. інвестицій (79,9% загального обсягу акціонерного капіталу), із країн СНД – 4011,3 млн дол. (8,1%), з інших країн світу – 5939,8 млн дол. (12,0%). У фінансових установах акумульовано 16318,5 млн дол. (33,1% загального обсягу) прямих інвестицій. На підприємствах промисловості зосереджено 15238,6 млн дол. (30,9%), у т. ч. переробної – 13056,8 млн дол. та добувної – 1492,4 млн дол. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів внесено 6084,2 млн дол. прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн дол., хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн дол., машинобудування – 1226,0 млн дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 893,0 млн дол. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, внесено 5721,5 млн дол. (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5193,5 млн дол. (10,5%). Таким чином, можна зробити висновок, що іноземні інвестори зацікавлені вкладати кошти в реальний сектор економіки, що є позитивним моментом, який має сприяти нарощуванню обсягів виробництва. Однак слід відмітити й той факт, що й досі значна сума коштів іноземних інвесторів вкладається у фінансову сферу. Падіння обсягу інвестицій в основний капітал стало головною причиною зниження ВВП України, яке, за даними Державної служби статистики України, склало 14,8% в 2009 р. по відношенню до 2008 р., що стало найглибшим економічним спадом з 1994 р. Таке різке зниження ВВП сталося за рахунок скорочення виробництва у багатьох секторах економіки – від будівництва до переробних галузей. Негативна тенденція була відмічена у багатьох секторах економіки, проте основний вклад у зниження валового внутрішнього продукту внесли експортний сектор, інвестиції в основний капітал і переробний сектор. Проведемо дослідження структури інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності. До інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) належать інвестиції в капітальне будівництво, машини, обладнання, інструмент, інвентар, транспортні засоби та інші основні засоби. Порівняння двох структур – структури прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал дозволить оцінити інвестиційну активність в Україні. На рис. 1 наведено динаміку структури інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності у відсотках. За даними рис. 1 можна зробити такі висновки: лідерами за обсягом вкладених інвестицій в основний капітал є промисловість. Незважаючи на падіння їх обсягу у 2008 та 2010 рр. обсяги інвестування залишаються значними; другим за привабливістю видом діяльності є операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, на третьому місці – діяльність транспорту та зв’язку. Найменший обсяг інвестицій в основний капітал було отримано фінансовою діяльністю. / Таким чином, використання для оцінки інвестиційної активності України адекватного статистичного інструментарію дозволяє не лише наочно відобразити існуючі тенденції, але й зробити висновки які саме фактори впливали на формування ситуації на інвестиційному ринку держави. Інвестиційна активність і ефективність інвестицій є самостійними, але взаємопов'язаними економічними категоріями, а, отже, виникає потреба в продовженні наукових досліджень у напрямі детального дослідження впливу інвестиційної активності на соціально-економічний розвиток як країни, так і регіону. [8. c. 211-214] РОЗДІЛ 3 ЗАДАЧІ Задача 1. Побудувати на одному графіку дві кривих Лоренцо і пояснити, в якому році ступінь розподілу доходів рівномірніший. Вихідні дані: Таблиця 3.1 Частка населення, % Частка у сукупному доході, % Перший рік 2010 Другий рік 2011 20 80 50 20 150 120 20 200 150 20 260 270 20 400 450 Розв’язок: Таблиця 3.2 Частка населення, % Частка у сукупному доході, % Перший рік Другий рік 20 5,65 3,8 20 10,59 9,13 20 14,11 11,41 20 18,35 20,53 20 28,23 34,22 Таблиця 3.3 Частка населення, % Частка у сукупному доході, % Перший рік Другий рік 20 5,65 3,8 40 16,24 12,93 60 30,35 24,34 80 48,7 44,87 100 76,93 79,09 Крива Лоренцо - крива, що показує ступінь рівномірності розподілу доходів в економіці. Чим більше крива Лоренцо відхилена від лінії 45 , тим більша нерівність у розподілі доходу. Побудуємо на графіку дві кривих Лоренцо % доходу 100 80 60 40 20 20 40 60 80 100 частка нас. Оскільки крива розташоване ближче до бісектриси, а у другому році низький ступінь рівності розподілу доходів, оскільки крива максимально відалена від бісектриси, то можна зробити висновок, що ступінь розподілу доходів рівномірніший у першому році. Задача 2.Вихідні дані: Таблиця 3.4 тис. грн. Витрати 1995 1998 1999 2000 2001 1. Грошові витрати та заощадження населення країни, в т.ч. : 24784 53376 59518 83777 102079 Купівля товарів і оплата послуг 20140 34867 41832 59024 78017 Обов’язкові платежі та добровільні внески 2156 5568 6750 9229 13977 Приріст заощаджень у вкладах придбання цінних паперів 383 2523 4556 8611 5453 Придбання інвалюти 1997 9614 4864 3971 3535 Дефлятор: 2005 рік – 2.8; 2008 рік – 5.137; 2009 рік – 6.124; 2010 рік – 7.704; 2011 рік – 8.174. Визначити: розмір реальних витрат за роками і різновидами витрат; темп зміни кожного виду витрат у відсотках до 1995 року; дати графічну інтерпретацію і проаналізувати динаміку витрат. Розв’язок Таблиця 3.5 Розмір реальних витрат за роками і різновидами витрат Витрати 2005 2008 2009 2010 2011 1.Грошові витрати та заощадження населення 8851,429 10390,5 9718,811 10874,48 12512,72 країни , в т.ч. : Купівля товарів і оплата 7192,857 6787,425 6830,83 7661,475 9544,531 послуг Обов'язкові платежі та 770 1083,901 1102,221 1197,949 1709,934 добровільні внески Приріст заощаджень у вкладах придбання 136,7857 491,1427 743,9582 1117,731 667,1152 цінних паперів Придбання інвалюти 713,2143 1871,52 794,2521 515,4465 432,4688 Таблиця 3.6 Темп зміни кожного виду витрат у відсотках до 1995 року Витрати 2005 2008 2009 2010 2011 1.Грошові витрати та заощадження населення ---------- 117,3878 109,7994 122,8557 141,3639 країни , в т.ч. : Купівля товарів і оплата --------- 94,3634 94,96685 106,515 132,6946 послуг Обов'язкові платежі та --------- 140,7664 143,1456 155,5778 222,0693 добровільні внески Приріст заощаджень у вкладах придбання --------- 359,0599 543,8859 817,1402 487,7083 цінних паперів Придбання інвалюти --------- 262,4065 111,3623 72,27092 60,63659 Наведемо графічну інтерпретацію і проаналізуємо динаміку витра Рис. 3.1. Динаміка витрат Дивлячись на рис. 3.1. ми бачимо, що найбільші витрати спостерігаються на приріст заощаджень у вкладах придбання цінних паперів. Витрати на придбання інвалюти особливо високі у 2008 році, а починаючи з 2009 року вони падають. Купівля товарів та оплата послуг спостерігаються найнижчими у 2008 році. Грошові витрати та заощадження населення країни найнижчі у 2009 році. Обов’язкові платежі та добровільні внески є найменшими у 2008 році , а от найбільшими аж у 2011 році. ВИСНОВКИ Отже, соціальна політика є найважливішою сферою діяльності будь-якої країни і в цій сфері набуто значного досвіду. Сучасні моделі соціальної політики відрізняються ступенем втручання держави в соціально-економічну сферу суспільства та ступенем соціальної захищеності громадян. Забезпеченості свободи соціального вибору в різних верствах населення та впливу соціальних процесів на економічний розвиток країни. В Україні для спрощення процедури розрахунку та забезпечення фактично цільового фінансування доцільно чітко визначити перелік інноваційно-активних підприємств та розрахувати обсяги необхідних для їх розвитку інвестиційних ресурсів. Подальшого вивчення потребують питання формулювання засад державного управління інноваційно-інвестиційною системою, кількісного виміру показників, що характеризують її функціонування, визначення механізмів розробки та забезпечення реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії країни. Напрями реформування державної інвестиційної політики мають охоплювати наступні аспекти: — в інвестиційну сферу впроваджувати державні цільові програми, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату; — основним джерелом інвестування мають стати кошти підприємств і організацій у вигляді прибутку; — здійснювати банківське кредитування галузей і виробництв, визначених як пріоритетні; — в інноваційну сферу впроваджувати державні програми, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату, та формувати інноваційну модель економіки. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. - №19. - С. 80. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1991. - №47. - С. 646. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. – К.: Твім інтер, 2003. – 391с. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с. Авер’янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення// Віче. – 2002. – № 3. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. - К.: Либра, 1996. - 344 с. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998. - 392 с. Федоренко В.Г. Інвестування: Підручник. - К.: Алерта, 2008. - 448 с. Бланк І. О., Гуляєва Н. М. Інвестиційний менеджмент: Підручник. — К.: КНТЕУ, 2003. — 398 с

Контрольна робота Фінанси і соціальна політика

Romko

05.06.2013 14:06-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись