Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ТГВ
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Фінанси і соціальна політика
Варіант:
112
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
КУРСОВА РОБОТА
Варіант 112
ВСТУП
У центрі економічної науки перебуває сучасна криза. Про неї розмірковують теоретики і практики,представники різних наукових напрямів,державні діячі та політики. Вона має дуже істотні особливості порівняно з відомими досі та є дійсно першою глобальною кризою,багатокорінневою і всеохоплюючою,яка нічого не залишила поза сферою свого впливу. Все частіше ми чуємо словосполучення «фінансова криза», яка є досить важливою проблемою глобального рівня. Зараз ми бачимо її масштаби та руйнівні наслідки як для економічного, так і для політичного, соціального життя країн. Жодна країна не застрахована від кризи - і досвід сьогоднішньої світової кризи це лише підтверджує (постраждали навіть ті країни, фінансові моделі яких вважалися еталоном досконалості). Світова економічна криза сприяє прояву всіх проблем, що були накопичені в українській економіці протягом останніх двох десятиріч, тому ця тема є досить актуальною.Метою статті є дослідження економічної кризи в Україні. Завданнями, які стоять перед нами є: сутність світової економічної кризи; аналіз сучасного стану економіки України; перспективи розвитку. Ми дослідимо економіку України в мовах світової фінансової кризи, спробуємо дати пояснення причин виникнення, реального стану, умов виходу з неї. Економічна криза характеризується наступними показниками: падіння обсягів виробництва; падіння фондових індексів; ріст безробіття і массові звільнення; падіння обсягу споживання індивідуальними господарствами. Сучасна глобальна фінансова криза - глибока фінансова криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Криза була викликана іпотечною кризою та є гострою фазою фінансової кризи 2007-2008.
1.УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ І МАКРОФІНАНСОВІ РИЗИКИ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ.
Істотне зростання державного боргу України впродовж останніх трьох років,високі валютні ризики зовнішньої заборгованості,непевна ситуація з рефінансуванням накопичених боргів і посилення тиску боргових виплат на державні фінанси актуалізують проблеми боргової стійкості й потребують вжиття невідкладних заходів у сфері бюджетно-податкової і макрофінансової політики,спрямованих на зменшення боргового навантаження.
У зв'язку з поширенням кризових явищ уряди багатьо країн світу почали використовувати наявні фінансові ресурси й резерви для фінансування програм.фінансових установ. Такі заходи допомогли зменшити рівень падіння ВВП і ступінь дестабілізації фінансових систем,проте мали наслідком нарощування зобов'язань держави.
У розвинутих країнах державний борг продовжує збільшуватися високими темпами,що за непевних перспектив економічного зростання ставить під сумнів можливість утримання боргової стійкості. За деякими статистичними даними,найбільший рівень боргового навантаження серед розвинутих країн на кінець вересня 2010 року мали:Японія -225,9% ВВП,Греція-130,2%,Італія-118,4%,Бельгія-100,2%,США-92,7%,Ірландія-93,6%,Франція-84,2%,Португалія-83,1% і Канада-81,7% ВВП. Істотне зростання рівня державного боргу й непевна ситуація з рефінансуванням накопичених боргів актуалізують проблеми боргової безпеки і бюджетно-податкового коригування для її досягнення.
У руслі загальноосвітніх тенденцій еволюціонували боргові процеси в Україні. За 2009 рік загальна сума державного боргу країни збільшилася на 127,5 млрд грн, у тому числі прямого боргу – на 96,3 млрд грн. За січень – жовтень 2010 року державний і гарантований державою борг збільшився ще на 87,4 млрд, у тому числі прямий борг – на 80,9 млрд грн.
За прогнозом Міністра фінансів України на кінець 2010 року прямий та гарантований державою борг країни сягне рівня 475,1 млрд грн,або 43,7% ВВП.Для порівняння:на кінець 2007 року сума державного боргу становила 12,3% ВВП.2008-го – 19,9 % ВВП.
У спільній роботі МВФ і Світового банку зазначається,що країни зі слабкими інститутами й неефективною економічною політикою характеризуються
підвищеними ризиками боргової кризи при досягненні державним боргом рівня 30% ВВП,100% доходів бюджету й накопиченні сумарного зовнішнього боргу обсягом 200% від експорту.
За висновком МВФ країни з ринками,що формуються,не спроможні забезпечувати боргову стійкість,якщо державний борг перевищує рівень 50 % ВВП, а загалом прийнятий рівень державного боргу для типової країни з ринком,що формується.становить 25 % ВВП.
При визначенні допустимого рівня державного боргу України потрібно врахувати уроки глобальної фінансової кризи,яка засвідчила,що економіки країн із високим ступенем боргової залежності найбільше постраждали від проявів фінансової кризи.Крім того,глобальна криза показала:щоб отримати належний простір для застосування стимулюючих заходів у період економічних негараздів уряд повинен мати досить низький рівень державного боргу в докризовий період.
Збереження високих темпів накопиченя державного боргу може спровокувати кризу державної заборгованості й порушити хитку макрофінансову стабільність у країні. За нашими оцінками в разі утримання високого бюджетного дефіциту і гальмування вкрай необхідних заходів ізи реформування бюджетно-податкової системи боргова криза в Україні стане неминучою. Вона може виникнути або у 2012 році на фоні зниження попиту інвесторів на боргові зобов'язання держави й неспроможність уряду рефінансувати накопичені борги,або у 2013-му в умовах стрімкого зростання витрат бюджету на погашення й обслуговування державного боргу.що підштовхуватиме державу до дефолту чи реструктуризації боргів,які підлягають погашенню.
Тобто чинником боргової кризи можуть статияк недостатність бюджетних ресурсів для здійсненняборгових виплат, так і погіршення кон'юктури внутрішнього чи зовнішнього ринку позичкових капіталів,що унеможливить рефінансування наявних боргів.Згідно з оцінки Міністерства фінансів України витрати на погашення й обслуговування прямого зовнішнього боргу мають збільшитися з 1,8 млрд дол.США у 2011 році до 2,5 млрд у 2012 –му й до 4,7 млрд дол. у 2013 році.
Стрімке зростання потреб держави у залученні позичкових коштів для рефінансування наявних боргів не гарантуватиме їх автоматичного покриття за рахунок зовнішніх офіційних кредиторів чи приватних інвесторів. За програмою співробітництва з МВФ у 2011-2012 роках кредитні надходження від Фонду мають спрямуватися до валютних резервів НБУ, а не до бюджету. Кредитну підтримку від Світового банку для пом'якшення наслідків фінансової кризи Україна вже отримала у 2008-2010 роках і навряд чи зможе розраховувати на її відновлення в разі виникнення чергового витка кризи,пов'язаного з неплатоспроможністю держави.
Для уникнення кризового сценарію розвитку подій необхідно підвищити ступінь збалансованості державних фінансів України й забезпечити зниження відносної величини державного боргу. В короткостроковому періоді ,у зв'язку з хитким станом досягнутої рівноваги й наявністю ризиків відновлення спаду,недоцільно кардинально скорочувати дефіцит бюджету. Однак у середньостроковому періоді слід провести радикальні економічні реформи,які мають забезпечити підвищення ефективності національної економіки,скорочення дефіциту бюджету і зниження рівня державного боргу щодо ВВП.
З метою забезпечення боргової стійкості країни потрібно розробити середньостроковий план бюджетної консолідації,стрижневим елементом якого стане скорочення видатків споживчого спрямування.Дефіцит державного бюджету слід зменшити до рівня 3% ВВП у 2011 році й 2% ВВП у 2012-му.
Скорочення інвестиційних видатків держави,особливо в умовах їх хронічного недофінансування впродовж тривалого періоду часу,негативно впливатиме на темпи економічного зростання. В Україні до 2008 року державні капітальні вкладення в інфраструктуру в середньому за 10-річний період становили близько 2% ВВП,у 2009-му скоротилися до 1% ВВП.Водночас у країнах із перехідною економікою,особливов тих,де економічне зростання тривало щонайменше 10 років,уряди витрачали на інвестиції в основні фонди не менше ніж 7% ВВП. За оцінками Світового банку фінансування потреб із відновлення й модернізації інфраструктури в Україні потребуватиме близько 100 млрд дол. США в період до 2015 року.
Першочерговим напрямом скорочення бюджетних витрат має стати скасування державних субсидій збитковим державним підприємствам. Насамперед йдеться про НАК «Нафтогаз України». Слід відкоригувати рівень і структуру цін на продукцію компанії,переглянути сферу її діяльності,політику в галузі зайнятості і програму капітальних вкладень.
У процесі розробки програми фіксальної консолідації потрібно враховувати,що нинішній бюджетний дефіцит має обслуговуватися за рахунок майбутніх надходжень до державного бюджету,а тому його теперішнє скорочення забезпечуватиме збільшення обсягу ресурсів ,які залишаються в розпорядженні уряду на неборгові цілі в майбутньому.
Для багатьох країн із невисоким рівнем доходів внутрішні позики є дорожчим джерелом фінансування порівняно із зовнішніми показниками,які надаються міжнародними фінансовими організаціями на пільгових умовах. Це означає ,що зважена політика управління державним боргом має поєднювати розумну політику зовнішніх запозичень із залученням внутрішніх позик за помірною ціною.
Проблеми зваженого управління борговими операціями держави й утримання помірного рівня боргового навантаження набувають особливої актуальності в умовах відновлення припливу іноземного капіталу до економіки України та формування надлишкової ліквідності в масштабах світової економіки.
Істотне зростання обсягів грошової маси в розвинутих країнах відпочатку фінансово-економічної кризи і збереження напружності на фінансових ринках цих країн зумовлюють підвищення попиту міжнародних інвесторів на активи країн із ринками,що формуються.Серед розвинутих країн з початку 2008 року до жовтня 2010-го рейтингові агентства знизили кредитні рейтинги 25 країнам. Водночас серед країн із ринками,що формуються,з початку 2010 року кредитні рейтинги було підвищено 21 країні.
Як показує міжнародний досвід,застосування обмежень на операції рахунку капіталів платіжного балансу в рамках загального пакету заходів з управління потоками іноземного капіталу може застосовуватися за дотримання таких умов:
Фактичний обсяг виробництва у країні наближається до потенційного;
Обсяг золотовалютних резервів країни є достатнім і перевищує загальноприйняті критерії адекватності резервів;
Обмінний курс національної валюти не є заниженим;
Потоки іноземних капіталів не мають постійного характеру і є перехідними.
Оскільки в умовах України справджується лише остання з названих умов,основними інструментами управління потоками іноземного капіталу до економіки країни мають стати:
-активне проведення валютних інвестицій Національним банком і прискорене накопичення валютних резервів;
-реалізація жорстокішої бюджетно-податкової політики і проведення стерилізації надлишкової грошової маси через операції з державними цінними паперами ;
-приведення нормативно-правової бази НБУ у сфері пруденційного регулювання у відповідність із рекомендаціями Базеля III.
Наведені заходи забезпечуватимуть зменшення ризикованості зовнішніх корпоративних запозичень як основної складової умовних зобов'язань держави і сприятимуть утриманню макрофінансової стабільності в Україні у довготривалій перспективі.
2. СВІТОВА ФІНАНСОВА КРИЗА.
2.1. КРИЗА СПЕКУЛЯТИВНО-ОЛІГАРХІЧНОГО КАПІТАЛІЗМУ.
Сучасна світова криза може бути з'ясована в аспекті її основних причин лише у широкому історичному контексті.Тому для їх осмислення ,насамперед,слід прослідкувати становлення сучасної системи капіталізму.Світова фінансова криза стала викликом для економік
багатьох країн, в тому числі й для України. Передусім це було пов’язано зіспецифічним характером розвитку самої кризи, яка у нашій державі розпочалась як криза ліквідності, потім переросла у валютну, а пізніше, через падіння обсягіввиробництва перетворилася на економічну. Про багатовимірність кризи в Україні свідчить той факт, що глибина падіння вітчизняної економіки суттєво перевищила
аналогічні показники більшості країн світу, які також потерпають від світової фінансової кризи. Тому необхідно детально дослідити прояви негативних процесів фінансово-економічної кризи в Україні та виявити внутрішні суперечності, які лежать в їх основі. Це дасть змогу розробити оптимальні напрями та дієві інструменти
антикризових заходів. Сучасна фінансово-економічна криза в нашій
країні обумовлена дією низки зовнішніх і внутрішніх потрясінь, до яких національнаекономіка виявилася неготовою. Це пов’язано з незавершеністю важливих процесів ринкової трансформації, вузькістю внутрішнього ринку, сильною залежністю від зовнішньої кон’юнктури, низьким рівнем економічного суверенітету, випереджальним зростанням фінансового сектора у відриві від реального, відсталою структурою економіки, надмірною енергомісткістю вітчизняних підприємств тощо. Протягом останніх сорока років фінансові кризи в десятках країн призвели до втрати близько 10-30% національних фінансових активів. В ринковій системі кризи взагалі неминучі, вони є однією з головних ознак життєдіяльності розвиненої ринкової економіки. Проте успіхи антициклічної політики останніх років породили ілюзію щодо можливості постійного зростання економіки на довгих інтервалах без спадів і небажаних різких підйомів. Останнім прикладом фінансової дестабілізації є світова фінансова криза, що зародилася в США у 2007 році як криза нерухомості та поширилася по всьому світу, в тому числі і по українському фінансовому ринку.
Основними причинами експерти називають надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи США, наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і
міжнародному рівнях.
Потрібно зазначити, що темпи спаду економіки в пострадянських країнах у 3-5 рази вищі, ніж у країнах Заходу. Причина – тотальна макроекономічна криза, тоді як на Заході ми маємо справу з фінансовою кризою. Макроекономічна криза поглиблюється ще й тому, що порівняно із Заходом у цих країнах інфляція прискорюється, а не сповільнюється, існують великі проблеми із курсом національної
валюти, «з’їдаються» валютні резерви, існує дефіцит пропозиції кредитів, масово вилучаються вклади населення із банків, знижуються доходи бюджетів, зростає дебіторська і кредиторська заборгованості підприємств.
Разом із переліченими спільними рисами кожній із цих країн притаманні свої особливості. Так, для України, характерні: дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів і зерна та «імпорту» капіталу, високих технологій, нафти й газу; висока концентрація виробництва й капіталу, обмежені можливості щодо розпорошення ризиків; значна соціальна поляризація, відсутність практики й інструментів адресної соціальної політики; невисокий рівень міжнародних резервів НБУ, відсутність накопичених резервних фондів уряду; хиткість політичної системи, її нездатність швидко й ефективно розв’язувати економічні проблеми; порівняно низька частка малого й середнього бізнесу у ВВП [1, с.39-40].
На даний час криза в Україні протікає в трьох основних площинах:
1. Заморожування кредитної діяльності, вилучення депозитів із банківської системи, ерозії капіталу банківських установ.
2. Падіння світових цін на товари національного експорту, зниження рівня виробництва, погіршення фінансових результатів підприємств і зменшення надходжень до державного бюджету.
3. Вилучення обігових коштів підприємств і банків – міжнародних позичальників та скорочення валютних резервів НБУ в умовах високого зовнішньоборгового навантаження та неможливості рефінансування боргових виплат [2]. Прояви глобальної кризи в Україні посилені реалізацією макроекономічних та фінансових ризиків, накопичених у роки економічного зростання. Серед накопичених і частково реалізованих ризиків найбільшу небезпеку складають:
- структурний ризик відсталої, але впродовж низки років фінансово ефективної економіки, який був частково реалізований у вигляді різкого погіршення внаслідок несприятливих змін у світовій кон’юнктурі стану платіжного балансу (2006-2008), що може бути початком кризової структурної корекції шляхом банкрутства застарілих
виробництв і створення конкурентоспроможних підприємств;
- ризик незбалансованого зростання доходів населення як наслідок
популістської економічної політики, частково реалізований у вигляді різкого прискорення інфляції в 2007-2008 роках; - валютний ризик, дія якого проявилася в девальвації гривні, що почалася восени 2008 року і тривала до початку 2009-го. Водночас це призвело до зростання зовнішнього боргового навантаження для економіки;
- кредитний ризик. Уперше він виявився у вигляді відпливу і наступного вимушеного заморожування банківських депозитів, але головний потенціал цього ризику дотепер залишається нереалізованим і має приховану тенденцію до зростання через погіршення фінансового стану більшості позичальників;
- зовнішній фінансовий ризик у вигляді великого обсягу валового зовнішнього боргу. Угода про кредит МВФ сприяла його частковому відкладанню в часі на тлі збереження всіх компонентів – державного, корпоративного і банківського;
- нормативний ризик, дія якого може проявитися найближчим часом у вигляді погіршення рівня узгодженості використання інструментів грошово-кредитної політики, загострення конфліктів щодо повноважень і як наслідок – різких непередбачених сплесків попиту і пропозиції на основних сегментах ринку [3, с.52-53].
В умовах високого рівня зовнішньої залежності пряму загрозу стабільності грошової одиниці складає фінансовий ризик, пов’язаний із погіршенням збалансованості грошових потоків в економіці, масовим невиконанням зобов’язань, зростанням безробіття, зниженням обсягів ВВП тощо. Національний банк України у боротьбі з кризою вдався до адміністративних заходів, зокрема, збільшив розмір гарантованих депозитів з 50 до 150 тис. грн, тимчасово заборонив комерційним
банкам достроково припиняти договори з вкладниками, тобто видавати їм строкові депозити. У лютому 2009 р. були розширені рефінансування та ре капіталізація деяких проблемних банків шляхом викупу частини їхніх акцій за рахунок бюджетних коштів, які були мобілізовані з виділеної Україні позики МВФ у розмірі 16,4 млрд дол.
США [4, с. 37].
Падіння української економіки у 2009 році є закономірним результатом якості економічного зростання, яке мало місце у до кризовий період і обумовлене переважно зростанням цін на український експорт як наслідок прискоренням темпів зростання світової економіки та високим внутрішнім попитом, який стимулювали
монетарна політика та суттєве збільшення банківського кредитування за рахунок іноземного капіталу.
За 2000-2004 роки основний внесок у приріст ВВП забезпечував експорт товарів, а з 2005 року новою рушійною силою зростання стало внутрішнє споживання і обидва джерела підтримувалося кредитним бумом та соціальними виплатами. Різке зниження експорту і внутрішнього попиту у IV кварталі 2008 року і у 2009 стали причинами глибокого спаду ВВП України. Так за останні 15 років економіка країни
зазнала найбільшого спаду у листопаді 2008 – лютому 2009 року [5, с.64]. Відповідно до прогнозу Інституту міжнародних фінансів, економічний спад в Україні 2009 рокустане найбільш різким у світі і становитиме 12% .
Спад ВВП України також спричинений найглибшим спадом за 2009 рік у будівництві, переробній промисловості і торгівлі. Відсутність ринків збуту, тимчасове припинення фінансово-господарської діяльності підприємств у зв’язку з фінансовими труднощами, зменшення реальних доходів населення, зростання заборгованості з виплати заробітної плати, зниження схильності населення до споживання і
обмеження споживчого кредитування стало причиною зменшення товарообороту вітчизняних підприємств.
Серед категорій кінцевого використання значного впливу кризи зазнало валове нагромадження основного капіталу, скорочення якого призвело до значного зниження його частки у ВВП та зростання частки кінцевих споживчих витрат, що ставить під загрозу самі можливості модернізації економіки України. Починаючи з 2008 року, помічається перевищення темпів зростання збитків над темпами прибутку.
2.2 ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА І СУЧАСНІ КРИЗИ В ПОЛЬЩІ.
Фінансово-економічна криза продовжує бути в центрі уваги економістів. До неї звернена думка також філософів, соціологів, політологів, психологів і представників інших суспільних наук. Масштабність і глибина кризи, її глобальний характер і наслідки ставлять перед ученими багато нових питань, які не виникали під час локальних чи циклічних криз і відповісти на які можна лише на основі поглибленого всебічного міждисциплінарного аналізу і фундаментальних узагальнень. Таке завдання може бути виконане тільки в результаті зусиль усієї світової спільноти, але це також зумовлює необхідність значної попередньої роботи щодо осмислення багатоманітних проявів і наслідків кризи в різних сферах економіки та суспільного життя.
Особливу складність становить вивчення процесів, що відбуваються у грошово-кредитній сфері. Тут накопичуються суперечності, що породжують кризу, і вона масштабно реагує на перші кризові ознаки. Зважаючи на актуальність цієї проблематики, в Інституті економіки та прогнозування НАН України в рамках спільного з Інститутом економіки РАН науково-дослідного проекту було проведено Міжнародний круглий стіл на тему «Грошово-кредитна політика на сучасному етапі: відповіді на виклики економічної кризи», в якому взяли участь фахівці з питань глобалізації та грошово-кредитної політики Росії, Угорщини, Польщі, Білоруссі. Це дало змогу поглибити розуміння процесів формування фінансово-економічних диспропорцій, особливостей розгортання фінансово-економічної кризи в різних країнах та відповідної реакції грошово-кредитної політики.
У даному номері розміщено ряд статей, підготовлених на основі доповідей, зроблених авторами на круглому столі. Цією публікацією редакційна колегія продовжує започатковану в минулому році традицію присвячення цілого номера журналу одній проблемі, що дає читачу змогу скласти більш повне уявлення про предмет дослідження і додає зручності в користуванні матеріалом. Редколегія також має надію, що представлені в цьому номері статті сприятимуть актуалізації досліджень з проблем грошово-кредитної політики.
2.3. ГЛОБАЛЬНА КРИЗА ЯК ФОРМА СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОІЧНОЇ ДИНАМІКИ.
Вплив глобалізаційних процесів на розвиток економіки України особливо загострюється в умовах глобальної фінансово- економічної кризи.Це викликає необхідність пошуків шляху не тільки виходу з неї,а й у відродженні національної Економіки.Актуальність даної проблеми загострюється ще й тим,що саме від прийнятих на даному етапі рішень буде залежати доля України ,відновлення у людей поваги до своєї
держави і впевненості,що вона захищатиме їх інтереси.
О с к і л ь к и ф і н а н с о в о- е к о н о м і ч н а к р и з а
носить глобальний характер проблеми розвитку економіки вже тривалий час знаходяться в полі дослідження вчених- економістів. Серед вітчизняних вчених необхідно зазначити публікації В. Геєця ,О. Малютіна,А. Гриценко,Т. Кричевської ,Н. Жиляєвої. Досвід зарубіжних країн висвітлено в прцях В. Бурлачкова, В.Вельфе, В. Маневича, М.Головніна,М.Шимаї.
Після другої світової війни Сполучені Штати набули змоги отримувати
так званий «сеньйораж» за використання долара США у ролі платіжного засобу при міжнародних розрахунках. Це становище дало змогу утримувати інфляцію в країні у заданих рамках за рахунок її «імпорту» в інші країни, але ця ситуація в умовах глобальної фінансової кризи довго триматися не може.
З часом, а особливо при чітко визначеній спрямованості міжнародного
валютного ринку до знецінення долара США, в економіку країни приплине маса грошей, несучи з собою зворотню хвилю «імпортовану» інфляцію.
Втримати стабільність грошової одиниці при зазначеному перебігу подій буде неможливо, ймовірна грошова реформа деномінаційного типу. В свою чергу це призведе до колапсу системи міжнародної торгівлі у світовому масштабі, тобто криза матиме ще й другий та третій етапи.
Криза, що розпочалася у кредитному секторі, неодмінно зачепить як
страховий сектор, так і бюджетно–податкову систему. Таким чином, нами обґрунтована необхідність обмеження віртуальної складової фінансової свободи та розкрито її суперечливий вплив на банківську, податкову і страхову сфери.
Тепер перейдемо до визначення проявів фінансової кризи в Україні.
Світова фінансова криза, що на цей час охопила й Україну, вплинула на
курсову стабільність гривні.
Також можна виділіти декілька етапів: 1 етап - «відносна стабільність»
- протягом серпня та початку вересня; 2 етап – «невелике зростання» - протягом вересня;
- 3 етап «перший поштовх» - перша половина жовтня;
4 етап – «стрімке зростання »- до 22.10 2008р.; 5 етап – «злет та падіння» - 22 жовтня 2008 р.
Таке майже дзеркальне відбиття кризових явищ в економіці приводить
до двох невтішних висновків. По-перше, на валютному ринку панують технічні тенденції, що не впорядковуються та не керуються державою в особі НБУ. Якби НБУ контролював ситуацію на валютному ринку, не було б гострих поштовхів – злетів, скачків та падінь. Державн втручання зробило б лінії графіків гладкими.
По-друге, фінансова економіка та процеси глобалізації призводять до
можливості глобальних фінансових криз, що зараз відбуваються в Україні та світі. Сучасні телекомунікації, швидкість обміну інформацією дають кризовим явищам змогу поширитися по світу з надзвичайною швидкістю, долаючи кордони країн та призвезти до паніки, до так званого «ефекту ірраціональних очікувань»
ВИСНОВКИ
Сучасна світова криза є однією із форм соціально-економічної динаміки. Це перша дійсно глобальна криза,що охоплює усі сфери суспільного життя і з'єднує різноманітні локальні кризи у планетарному масштабі.
Світова фінансова індустрія за-знала катастрофічних збитків унаслідок нинішньої кризи, яка негативно вплинула на інвестиційній бізнес у всьому світі, а саме:
1) інвестиційні інститути зазнали великих збитків унаслідок недооцінки ризиків і ще довго перебувати-муть у шоковому стані;
2) більшість інвестиційних установ гостро відчуває дефіцит позичкових коштів;
3) знизилися обсяги інвестицій у фондові ринки країн, які розвиваються (це стосується й України), що зумовлено ризиковістю таких вкладів;
4) криза дестабілізувала традиційний банківський інвестиційний бізнес; вірогідно виникнуть нові форми його організації;
5) посилився вплив органів державного регулювання та зросли обмеження щодо ризикових операцій інвестиційних інститутів;
6) велика кількість малих та середніх банківських і небанківських інвестиційних установ перейшла на готівкові розрахунки за угодами.
Такі тенденції спонукають світових регуляторів фінансового ринку пере-глянути свою політику та замислитися щодо створення міжнародного спеціалізованого органу – єдиної незалежної Наглядової ради, яка б здійснювала постійний глобальний контроль за станом фінансових ринків з метою координації дій, спрямованих на запобігання виникнення та розвитку
кризових явищ.Фінансовому сектору України також не вдалося уникнути руйнівного впливу світової кризи – навпаки, він опинився в її епіцентрі. Специфікабільшості вітчизняних інвестиційних інститутів, які безпосередньо пов’язані з необхідністю задоволення потреб національної економіки, зіграла
з ними злий жарт. Проблеми банківського та інвестиційного секторів поєдналися з виробничими негараздами у провідних галузях віт чизняної
економіки – будівельній, металургійній, добувній, хімічній та інших. А
нестабільність та слабкість українського фондового ринку остаточно
заблокували перспективу сталого розвитку фінансового сектору, водночас похитнувши довіру населення, інвесторів до банківських та небанківських інвестиційних установ. Для відродження довіри потрібна дієва програма розвитку й під тримки фінансового сектору, рішучі кроки, які б забезпечили реальний результат. На нашу думку, Україна має всі шанси для швидкого виходу з кризи, але для цього необхідні радикальні заходи, одним з яких може стати стратегія ре-структуризації фінансової сфери, орієнтована на забезпечення пожвавлення та розбудови вітчизняного ринку фінансових послуг, котрий у підсумку зможе належно задовольняти потреби реального сектору необхідними фінансовими та інвестиційними ресурсами та сприяти динамічному соціально-еко номічному розвитку країни в умовах інтеграції у
глобалізований фінансовий простір.Для втілення цієї стратегії уряд має проводити ефективну і послідовну антикризову політику. Оскільки майбутнє фінансової системи безпосередньо формується під впливом макроекономічної ситуації, для подолання кризових негараздів необхідні концентрація незалежної монетарної політики та узгодженість дій усіх ланок економічної влади.
05.06.2013 18:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора