Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінансова діяльність підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Фінанси підприємств
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Курсова робота
з курсу «Фінанси підприємств»
на тему
«Фінансова діяльність підприємства»
Ірпінь - 2012
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………
І. Організаційно-економічна характеристика підприємства……………………….
1.1. Організаційно-правовий статус підприємства…………………………………
1.2. Аналіз фінансового стану підприємства………………………………………..
ІІ. Організація фінансової діяльності підприємства……………………………….
2.1. Основи організації фінансової діяльності підприємства……………………...
2.2. Фінансова діяльність і зміст фінансової роботи……………………………….
2.3. Зміст і завдання управління фінансами підприємства…………………………
ІІІ. Шляхи вдосконалення фінансової роботи на підприємстві……………………
Висновки.…………….………………………………………………………………...
Список використаної літератури……………………………………………………..
Додатки……………………………………………………………………………......
Вступ
Ринкова економіка являє собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих громадян, так й трудових колективів підприємств. З’явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво - це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійний характер та відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю за прийняття рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не виключає ризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це важливіша причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємством самостійності але й необхідності фінансувати особисті витрати бездержавної підтримки, але й від тієї долі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток,знижати витрати.
Під фінансуванням підприємства розуміють притягання необхідного для отримання основних та оборотних фондів підприємства капіталу, іншими словами, покриття потреб в капіталі.
Розділ 1. Організаційно-економічна характеристика підприємства
Організаційно-правовий статус підприємства
Стаття 62 Господарського кодексу України визначає, що підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або місцевого самовря дування для здійснення виробничої, науково-дослідницької, тор говельної та іншої господарської діяльності. Це зумовлено особ ливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб’єкта є центральною частиною системи господарського зако нодавства України, його правовою основою.
Стаття 84 Цивільного кодексу України визначає підприєм ницькі товариства як товариства, що здійснюють підприємниць ку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.
Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються, виходячи з економічного та правово го становищ підприємства.
Поняття “підприємство” є узагальнюючим або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб’єкти господарського пра ва стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні фор ми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), буді вельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства.
Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб’єкт і суб’єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ст. 63 Госпо дарського кодексу України, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.
Господарський кодекс України визначає, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства Украї ни. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організа ційну форму господарського суб’єкта, тобто організації, в якій влас ники засобів виробництва і робочої сили об’єднують свої вироб ничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначена основна ланка, з одного боку, відме жовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо).
Суть визначення “господарюючий суб’єкт” полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє або реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб’єкт підприєм ство здійснює виробничу, науково-технічну та комерційну діяльність. Термін “господарюючий” означає, що підприємства належать до комерційних організацій, а їх діяльність спрямована на отримання прибутку, (на відміну від неприбуткових органі зацій – релігійних об’єднань громадян тощо).
Підприємство є самостійним господарюючим суб’єктом. Са мостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприєм ство при здійсненні своєї господарської діяльності “має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України” (ст. 62 Господарського кодексу України).
Крім того, підприємство – це статутний господарюючий суб’єкт. Статут підприємства як локальний акт господарського за конодавства нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремо го підприємства, відхилятися від яких без зміни самого статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з най важливіших правових актів підприємства, тому ст.ст. 64–69 Госпо дарського кодексу України спеціально визначають обов’язкові і аль тернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.
Підприємство має необхідне для господарюючого суб’єкта – основні і обігові кошти, інші цінності, якими воно користуєть ся і розпоряджається на певних правах (на праві власності або повного господарського відання). Це майно юридично відмежо ване, як правило, від власника підприємства і закріплене за підприємством як самостійним суб’єктом права. Основні і обо ротні кошти знаходяться на його бухгалтерському балансі, гроші – на розрахунковому рахунку підприємства в банку.
Підприємство є самостійним суб’єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов’язки) як господа рюючого суб’єкта, з другого – зазначає, що підприємство є юри дичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (ч. 4 ст. 62 Господарського кодексу України). Цим підприємство суттєво відрізняється від об’єднань підприємств (господарських об’єднань), до складу яких входять юридичні особи.
Як господарюючий суб’єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.
Таким чином, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом по рядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволен ня суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одер жання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках.
Законодавство України про підприємства оперує такими по няттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.
Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначе них Конституцією України і Законом “Про власність”, та від спо собів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в ураху ванні в законодавстві, тобто в Господарському кодексі України та інших законодавчих актах особливостей правового становища підприємств окремих видів.
Структура підприємств складається з виробничих під розділів (виробництв, цехів, відділень, бригад, лабораторій), а та кож функціональних підрозділів апарату управління (управлінь, відділень, бюро, служб). Підприємства самостійно визначають свою структур, встановлюють штати. Функції, права, обов’язки структурних підрозділів визначаються положенням про них, що затверджуються керівниками підприємств.
Законодавство визначає наступні організаційно-правові фор ми та види підприємств, які класифікуються в залежності від трьох форм власності (державної, колективної та приватної):
1. Колективне підприємство – це організаційно-правова фор ма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колек тивної власності.
Колективне – означає, що підприємство належить колекти ву співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб’єкт права колективної власності. Правосуб’єктність власника (у цьому випадку колективу або групи власників, організованих у колектив не підприємство з правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу – підприємство, яке володіє, користується і роз поряджається майном відповідно до свого статуту (ст.ст. 6, 20, 21 Закону “Про власність”). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві без посередньо здійснюють його органи управління – вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє, – це об’єкт права влас ності відповідної юридичної особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємства.
Господарський кодекс виділяє такі види колективних під приємств:
– господарські товариства (ст.ст. 79, 80 ГК України);
– виробничі кооперативи (ст.95 ГК України);
– підприємства споживчої кооперації (ст. 111 ГК України);
– підприємства об’єднань громадян, релігійних організацій та ін. (ст. 112 ГК України).
2. Державне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на державній формі власності. Таке підприємство є суб’єктом права державної власності. Державні підприємства поділяються на такі види:
– державне унітарне підприємство – це підприємство дер жавної форми власності, що утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державною власності;
– державне комерційне підприємство – це суб’єкт підприєм ницької діяльності, що функціонує шляхом вільного вибо ру та розпорядження прибутком. Його майно закріплюєть ся за ним на праві господарського відання;
– казенні підприємства – це господарюючий суб’єкт, майно якого перебуває у державній власності і закріплене за ка зенним підприємством, належить йому не на праві повного господарського відання, а на праві оперативного управлін ня. Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє і користується зазначеним майном. Розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативно го управління державним майном, що належить до основ них фондів підприємства, казенне підприємство може лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного підприємства визначаються у його ста туті;
– комунальне унітарне підприємство – це підприємство, що утворюється компетентним органом місцевого самовряду вання в розпорядчому порядку на базі відокремленої час тини комунальної власності.
3. Приватне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності одного або кількох грома дян України, іноземців або осіб без громадянства та їх праці з вико ристання найманої робочої сили.
Визначення “приватне” крім форми власності виражає головну особливість правового становища підприємства цієї організацій ної форми. Згідно із законодавством України власники у такому випадку водночас є і підприємцями, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються.
Господарський кодекс України визначає такі види приват них підприємств:
– селянське (фермерське) господарство – це форма підприєм ництва громадян з метою виробництва, переробки і реалі зації товарної сільськогосподарської продукції; – орендне підприємство – це підприємство, створене орен дарем на основі оренди цілісного майнового комплексу іс нуючого державного або комунального підприємства.
4. Підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство, в статутному фонді якого не менш як 10% становить іно земна інвестиція. Воно набуває статусу такого підприємства з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Правове стано вище і діяльність таких підприємств крім Господарського кодек су України регулюється Законом України від 19 березня 1996 р. “Про режим іноземного інвестування” та Законом України від 16 квітня 1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
5. Іноземне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб’єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Визначення “іноземне” (іноземна власність) означає, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок створення і внутрішньої діяльності іноземного підприємства регу люється законодавством країни, якій воно належить. Законодав ство України не регулює цих відносин. Разом з тим умови реєст рації та діяльності іноземного підприємства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства зага лом поширюється національний правовий режим господарської діяльності.
Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємств поняття категорії, що означає техніко-економічну (не юридичну) класифікацію підприємств усіх організаційно-правових форм за ст. 3 закону “Про власність”, ст. 64 Господарського ко дексу України за кількістю працівників. За цією ознакою розрі зняються такі види підприємств:
Малі – підприємства, середньоспискова облікова чи сельність працюючих в яких за звітний період не перевищує 20 осіб, а обсяг валового доходу становить не більше 50 тис. євро.
Середні – підприємства, з середньосписковою обліковою чисельністю працюючих за звітний період від 50 до 100 осіб та валовим доходом не більше 5 млн. євро.
Великі – підприємства, в яких середньоспискова обліко ва чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 1000 осіб, а валовий дохід перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро.
Створення підприємства в юридичному розумінні – це за твердження та одержання передбачених законом документів– рішень власника (власників) або уповноваженого органу про ство рення підприємства, статуту (якщо цього вимагає організаційна форма), посвідчення про державну реєстрацію. За необхідності для новостворюваного підприємства земельної ділянки сюди вхо дять також документи на землекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України.
Дозвіл на користування створюваним підприємством земель ною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевих органів влади за місцезнаходженням під приємства в порядку, встановленому Земельним кодексом Ук раїни (ст.ст. 19, 21, 23, 32, 34 та ін.). Відмова в наданні земельної ділянки може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Господарське законодавство регулює також способи створен ня підприємств. Так, підприємство може бути створене згідно з рішенням одного чи кількох власників або уповноваженого ним органу.
Підприємство може створюватися внаслідок примусового по ділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного зако нодавства України. Примусовий поділ підприємства здійснюється згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України, його територіальних управлінь. Розпорядження про поділ підприємства-монополіста є обов’язковим для власника (власників) або упов новаженого органу. Розпорядження про примусовий поділ виз начає строк створення нових підприємств, який не може бути мен ше шести місяців.
Поряд з цим підприємство може створюватись шляхом ре організації діючого підприємства, тобто в результаті виділення із складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є зго да власника чи уповноваженого ним органу. Аналогічно може ство рюватися підприємство на базі структурної одиниці діючого об’єднання. Щодо таких підприємств діє правило про збережен ня за ними взаємних зобов’язань та укладених договорів з інши ми підприємствами.
Розділ 2. Організація фінансової діяльності підприємства
Основи організації фінансової діяльності підприємства
Фінансова діяльність і зміст фінансової роботи
В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-гос подарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінан сових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господа рювання.
Фінансова діяльність — це система форм і методів, які викори стовуються для фінансового забезпечення функціонування підпри ємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практич на фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення та ких основних завдань:
— фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської ді яльності;
— пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
— виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господа рювання, бюджетом, банками;
— мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фі нансування виробничого й соціального розвитку, збільшення влас ного капіталу;
— контроль за ефективним, цільовим розподілом та використан ням фінансових ресурсів.
Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основ ними напрямками:
— фінансове прогнозування та планування;
— аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
— оперативна, поточна фінансово-економічна робота. Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливі ших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансо вої роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.
За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпоря дженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.
Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бю джет. Від обгрунтованості та правильності розрахунку виручки ве ликою мірою залежить також реальність основного джерела надхо дження коштів та розмір запланованого прибутку.
Мета планування витрат — визначення можливості найекономні-шого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важли вим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собі вартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продук ції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює ре альні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виро бництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів.
Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необ хідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:
— поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню ос новних фондів;
— раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;
— зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на осно ві науково-технічного прогресу;
— скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удо сконалення форм її збуту;
— зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація не продуктивних витрат;
економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.
Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фі нансовий план складається у формі балансу доходів та витрат, опе ративний — у формі платіжного календаря.
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діаг ноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських ре зервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробниц тва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовую ться в процесі фінансового планування та прогнозування.
Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допо могою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підпри ємства можна поділити на два блоки:
1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;
2) аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за та кими основними напрямками:
—аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;
— аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалі заційної та фінансової інвестиційної діяльності;
— аналіз та оцінка використання чистого прибутку;
—аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;
— аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;
— аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;
— факторний аналіз показників рентабельності. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:
— аналіз та оцінка складу та динаміки майна;
—аналіз фінансової стійкості підприємства;
— аналіз ліквідності балансу;
— комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства. Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спря мовується на практичне втілення фінансового забезпечення підпри ємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.
Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:
— постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за ре алізовану продукцію, роботи, послуги;
— своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цін ності та послуги з постачальниками;
— забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;
— своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;
— своєчасне погашення банківських кредитів та сплата від сотків.
Зміст і завдання управління фінансами підприємства
Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку - до соціально-економічної та політичної нестабільності.
Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства (рис. 1.2).
/
Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.
Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.
Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.
На підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами, суб'єктами господарювання.
Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій іще до відшкодування виробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції.
Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.
Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших - виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.
Управління фінансами виключає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.
Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.
Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.
Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.
Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівники - від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку.
06.06.2013 12:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора