Організація фінансової діяльності підприємств. Конспект лекцій з Фінанси і соціальна політика. Робота № 524654

Перехід до торгівельного партнера Binance

Організація фінансової діяльності підприємств

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Конспект лекцій

Предмет:

Фінанси і соціальна політика

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Лекція 1. Тема: Організація фінансової діяльності підприємств План лекції: Сутність та функції фінансів підприємств. Грошові фонди і фінансові ресурси. Основи організації фінансів підприємств. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи. Управління фінансовою діяльністю підприємства. Самостійна робота: Зміст та функції фінансового механізму. Забезпечення фінансового механізму підприємства. Повідомлення: Особливості організації фінансової діяльності підприємств різних форм власності. Індивідуальні завдання: 1. Законодавча база як правова основа діяльності підприємств. Основні поняття: Гроші; грошові кошти; грошові фонди; комерційний розрахунок; організація фінансів підприємств; суб'єкти фінансових відносин; фінанси; фінансовий механізм; фінанси підприємства; фінансові ресурси; фінансова система; функції фінансів підприємств. Питання для самоконтролю: 1.Сутність і значення фінансів підприємств 2.Групи фінансових відносин підприємств. 3.Характеристика суб’єктів та об’єктів фінансових відносин на підприємстві. 4.Функції фінансів підприємств 5.Поняття грошових фондів та фінансових ресурсів 6. Основи організації фінансів підприємств 7.Поняття комерційного розрахунку 8.Фінансова діяльність та зміст і напрямки фінансової роботи. 9.Поняття та значення фінансового механізму підприємства 10.Роль фінансів підприємств у економічній системі держави. Сутність та функції фінансів підприємств У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою виступають фінанси підприємств. Тому що вони функціонують у тій же сфері суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт і національний доход суспільства, а також формується основна частина фінансових держави. Розподіл і перерозподіл матеріальних і духовних благ, які створюються, в грошовій формі здійснюється за допомогою фінансів шляхом створення цільових грошових фондів у відповідних підрозділах (ланках) народного господарства. Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворювання, вирішення виробничих, економічних та соціальних задач, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів як на рівні держави, так і на рівні господарюючих суб'єктів. Економічну природу фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб’єктів у процесі їх створення і здійснення виробничо-фінансової діяльності. До таких видів відносин належать: грошові відносини між підприємствами та їх засновниками, які виникають при формуванні статутного фонду (капіталу), - одержання грошей з Державного бюджету, надходження пайових внесків та ін. Статутний капітал - головне джерело формування власних коштів підприємства. За його рахунок формуються основні фонди й оборотні активи підприємств. Сума статутного капіталу державного і муніципального підприємств відображає розмір статутного фонду, а акціонерного товариства - суму випущених ним акцій; грошові відносини між підприємствами та іншими суб’єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), які виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо. Ці відносини досить значні оскільки вони виникають у сфері матеріального виробництва, де виготовляється та реалізується продукція, надходить виручка, створюються доходи які є джерелом відшкодування затрат, сплати податків і платежів, формування внутрішньогосподарчих грошових фондів та ін.; грошові відносини між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи відповідно до внесків у ці ланки (бюджет, централізовані фонди і т.д.) різних видів податків і платежів і отриманих з них коштів на різні цілі. Сюди ж відносяться фінансові відносини підприємств з установами банків, які виникають у процесі отримання і погашення кредитів, здійснення безготівкових розрахунків, а також відносини з органами майнового і особистого страхування по лінії сплати до них підприємствами страхових внесків і отримання від них відповідних страхових відшкодувань. До цієї групи включаються й відносини підприємств з фондовим ринком та інвестиційними фондами; грошові відносини між підприємством та зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення; виплати дивідендів по акціях, а також стягування грошей за нанесений збиток і утримання податків; грошові відносини в середині самих підприємств, які виникають при розподілі отримуваних доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів грошових коштів. Так, при розподілі отримуваної виручки, її частину перш за все, на відшкодування вартості спожитих у виробництві основних і оборотних фондів, потім на відшкодування живої праці, а з частини, яка залишилась, формують чистий доход (прибуток), з якого утворюють і поповнюють відповідні резерви і фонди: резервний фонд, статутний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд дивідендів (в акціонерних товариствах) тощо. Створення і функціонування підприємств, їх господарська діяльність пов'язані з грошовими відносинами, які опосередковують процес виробництва і продажу продукції, отримання доходів і накопичень і їх розподіл по відповідних каналах (фондах). У цьому зв'язку, об’єктом фінансів підприємств виступають грошові відносини, пов'язані з отриманням доходів і накопичень, їх розподілом, формуванням і використанням коштів. Суб'єктами є підприємства і організації, установи (банківські і бюджетні), позабюджетні фонди та інші господарюючі суб'єкти. Матеріальною, умовою появи і функціонування фінансів виступають гроші, які лежать в основі функціонування відповідних видів грошових відносин підприємств. Виникнення фінансових відносин підприємств відбувається в процесі первинного розподілу отримуваного ними валового внутрішнього продукту (с+V+т), коли з нього відшкодовується, перш за все, вартість використаних у процесі виробництва засобів виробництва (с). Потім зі знов створеної живою працею вартості (V + m), що залишилася, формується фонд оплати праці (V - необхідний продукт), і чистий доход (т - доданий продукт), який розподіляється в подальшому на формування відповідних фондів грошових коштів, що приймають форму фінансових ресурсів. Тобто розподіл отримуваних доходів і накопичень у підприємств відбувається шляхом створену відповідних фондів грошових коштів. Таким чином, фінанси підприємств – це система грошових відносин, які виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів. Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво. Тобто в процесі виробництва продукції, її продажу формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств і виробництво взаємопов'язані між собою і впливають один на одного. Чим міцніша економіка підприємств, тим стійкіший їхній фінансовий стан. Тобто стійкість фінансового стану підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності. Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди грошових коштів, які створюються в підприємствах при розподілі їх доходів і накопичень. Фінанси підприємств слід відрізняти від грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові ресурси - це специфічні, самостійні економічні категорії, які мають свій зміст, їх можна змінювати кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси підприємств – це грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати кількісно. Призначення фінансів підприємств - забезпечити фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва господарюючих суб'єктів, розширення їх виробничих фондів (основних і оборотних), спричиняти активний вплив на зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання накопичень і підвищення ефективності виробництва. Головними принципами, на основі яких базується організація фінансів, є: демократичний централізм; плановість; господарський (комерційний) розрахунок; самофінансуванні. Демократичний централізм у сфері фінансів проявляється в централізації державою частини доходів підприємств в централізовані фонди (державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються самими платниками під контролем держави, в проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків - з одного боку, в господарській самостійності ведення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних власних доходів і накопичень - з іншого. Принцип плановості у сфері фінансів виявляється в розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів у обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств. Господарський (комерційний) розрахунок - основний метод господарювання підприємств, який базується на співвідношенні витрат з результатами діяльності й передбачає відшкодування витрат власними доходами, а також забезпечення рентабельності виробництва. Впровадження господарського (комерційного) розрахунку на підприємствах здійснюється його принципів: • господарсько-оперативної самостійності; • самоокупності; • матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності; • контролю гривнею за результатами діяльності. Найважливішим серед принципів госпрозрахунку принцип самоокупності. Він передбачає покриття витрат підприємства: власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків до бюджету, розв'язання соціальних питань і матеріального стимулювання робітників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їхньої роботи на самоокупності, за розрахунками економістів, повинен складати 8-15% до собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це значив що на кожні 100 грн. затрат підприємство має отримати 8-15 грн. прибутку. Досить важливим принципом організації фінансів підприємств виступає самофінансування. Воно проявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання робітників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань та ін.). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати з виробництва і продажу продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання робітників, як при самоокупності, але й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних обігових активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. У той же час, самофінансування не виключає (при нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів основі поворотності і платності. Фінансування з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не здійснюється. Для роботи підприємств на умовах самофінансування, вони, за розрахунками економістів, мусять забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності в 30-35% до собівартості реалізованої продукції, послуг. Цей рівень рентабельності - величина відносна й залежить від віку і ступеня зношеності наявних у підприємства основних фондів, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їхнім розширенням підприємства повинні збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що має призводити, як правило, до зростання рівня рентабельності, і навпаки. Принципи організації фінансів підприємств: • самостійність у сфері фінансової діяльності; • зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності; • відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності; • контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств; • самофінансування. На наш погляд, перші чотири принципи - це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте госпрозрахунок як принцип організації фінансів підприємств автор не виділяє. Не визначаються в складі принципів організації фінансів підприємств і демократичний централізм, а також плановість. Нами виділено ці принципи і розкрито їхній зміст у сучасних умовах господарювання підприємств. Функції фінансів підприємств та їх характеристика Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія свою дію в процесі відтворення виявляють через дві головні функції: розподільчу і контрольну. Розподільча функція фінансів. Валовий внутрішній продукт, що виробляється в країні, належить для споживання учасниками процесу виробництва та ін. Проте перед споживанням він обов'язково має бути розподілений між державою, підприємствами і населенням. Розподіл валового продукту, утворюваного в сфері матеріального виробництва, відбувається, перш за все, в підприємствах та інших господарюючих суб'єктах за допомогою застосування розподільчої функції фінансів. Розподільча функція фінансів підприємств виявляється в розподілі отримуваних господарюючими суб'єктами виручки, інших доходів і накопичень за відповідними напрямками. Так, отримувана виручка, в першу; чергу спрямовується на відшкодування вартості використаних у процесі виробництва, що залишилась, - валовий доход – розподіляється на фонд оплати праці робітників сфери матеріального виробництва і чистий доход (прибуток). Отриманий чистий доход (прибуток) розподіляється, в першу чергу, на сплату відповідних податків і платежів до бюджету, а частина його, що залишилась, - на утворення резервів і фондів підприємства. Найбільш наочно розподіл отримуваних підприємствами доходів і накопичень. Тобто при розподілі отримуваних доходів і накопичень, здійснюваних на підприємствах за допомогою розподільчої функції фінансів, у підприємств утворюються фонди і резерви, які реально використовуються. Наявність розподільчої функції фінансів виділяє їх зі сфери дії грошей і робить фінанси самостійною економічною категорією, інструментом розподілу та перерозподілу доходів і накопичень, формування відповідних фондів і резервів. Тобто існування розподільчої функції фінансів підприємств об'єктивне і в умовах ринкової економіки. Через неї фінанси здійснюють первинний розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, який створюється в сфері матеріального виробництва шляхом утворення централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, які використовуються на потреби держави і підприємств. Проте існування розподільчої функції фінансів підприємств в умовах ринку ігнорується окремими економістами, що на наш погляд, економічно не обґрунтовано. Контрольна функція фінансів підприємств виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, за формуванням і цільовим використанням фондів грошових коштів фінансових ресурсів підприємств. Фінансовий контроль охоплює всі сторони господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, утворення і використання всіх видів ресурсів. Фінансовий контроль - це контроль гривнею за формуванням і раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві країни в цілому. Мета контролю: перевірка збереження і правильності витрачання ресурсів згідно з чинним законодавством і нормативними документами, викриття і попередження порушень в їхньому використанні. Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюється як органами управління, так і відомствами всіх рівнів за різними напрямками: державними структурами - по лінії отримання обсягів прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків і платежів до бюджету та централізованих позабюджетних фондів; установами банків - при кредитуванні і здійсненні розрахунків підприємств тощо. При цьому здійснення контролю за діяльністю підприємств пов'язано зі застосуванням різного роду санкцій і стимулів, які сприяють покрашенню діяльності підприємств і підвищенню ефективності їхньої роботи. Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій обумовлюється необхідністю співвідношення затрат з результатами виробництва шляхом грошей, вартісного (грошового) обліку. Найбільший ефект він дає на базі господарського розрахунку, при якому витрати підприємств прямо залежать від їх доходів, а фінансовий стан - від результатів діяльності. Цим самим, фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, доходності та ефективності роботи підприємств. Крім згаданих і розкритих нами двох головних функцій: розподільчої і контрольної, в економічній і фінансовій літературі наводяться і інші функції фінансів: забезпечуюча, стимулююча, регулююча, формування грошових фондів і їх використання та ін. Ці функції, на наш погляд, не мають свого економічного змісту та самостійності. Вони виступають кінцевою дією, метою, частіше всього, розподільчої функції. Наприклад, регулювання в економіці - це двосторонній процес, який передбачає, з одного боку, розподіл частини якогось вищестоящого фонду (бюджету) між його нижчими ланками з метою приведення останніх до відповідного потрібного рівня. Тобто регулювання здійснюється за допомогою, через розподіл. Формування грошових фондів також здійснюється шляхом розподілу відповідних доходів і накопичень підприємств. Грошові фонди і фінансові ресурси Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб'єктів. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, у результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують доходи і накопичення, розподіляють їх, формують відповідні фонди грошових коштів. З іншого боку, для здійснення господарської діяльності, отримання продукції, доходів і накопичень підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти. При цьому матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва, їх формування здійснюється, як правило, за рахунок різних джерел: власних активів підприємства, позичених та залучених. Власні кошти - це кошти підприємств, які постійно знаходяться в їхньому обігу й строк користування якими не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тої частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Позичені кошти - це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів банку. Злучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості. Усі види перерахованих вище джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства так і в здійсненні його виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку. Отже, фінансові ресурси підприємств - це власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку. Активи - це ресурси, які створюються підприємствами в результаті минулих заходів, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди в майбутньому. Активи бувають оборотні та необоротні. Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти (короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції), не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства (сировина, матеріали, готова продукція і т.д.), які призначені для реалізації місяців з дати балансу. Необоротні активи - всі активи, які не вважаються оборотними (основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та ін.). Власний, позичений і залучений капітал, який формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, є зобов'язанням перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами. Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок певних подій. Погашення заборгованості, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання бувають довгострокові та поточні. Довгострокові зобов'язання - це зобов'язання, які мають бути погашені підприємством після операційного циклу або через дванадцять місяців з моменту їх виникнення (довгострокові позики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довгострокові векселі, які видані, довгострокові зобов'язання з оренди, інші довгострокові зобов'язання). Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які мають бути погашені протягом операційного циклу підприємств або протягом дванадцяти місяців з дня їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та ін.). Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Це проявляється в формуванні, перш за все, статутного капіталу при створенні підприємств, а в процесі їхньої діяльності - відповідних джерел грошових коштів. Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. При створенні підприємств вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищестоящих органів управління, коштів інших аналогічних підприємств при їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Всі ці внески (кошти) є статутним (первинний) капіталом і акумулюються в статутному фонді створеного підприємства. Отже, статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників до капіталу підприємства. Статутний капітал є основною частиною-власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його грошових коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємств. Отже, власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками, або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку. До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів), статутного (пайового) капіталу, включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, ділове фінансування та ін. Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю. Інший додатковий капітал включає: суму дооцінки необоротних активів; вартість активів, отриманих безоплатно підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу. Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства у відповідності до чинного законодавства або засновницьких документів. Нерозподілений прибуток являє собою суму прибутку, який залишився у підприємства та реінвестований у його господарську діяльність, а цільове фінансування - сума цільових надходжень, отриманих з бюджету. Крім власного капіталу, фінансові ресурси підприємств формуються також за рахунок залучених і позикових коштів. До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також усі види поточних зобов'язань підприємства по розрахунках: • сума авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг; • сума заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів робітників; • заборгованість по внесках до позабюджетних фондів, фонду соціального страхування, до Пенсійного фонду, по страхуванню майна підприємства та індивідуальному страхуванню його робітників; • заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам; • сума векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо. До складу позикових фінансових ресурсів входять довгострокові і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані з залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки та ін. Усі види фінансових ресурсів відображені у відповідних розділах пасиву балансу підприємства. Склад фінансових ресурсів, їхні обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більше обсяг виробництва і вище ефективність роботи підприємства, тим більше обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки. Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їхнє ефективне використання, визначають добрий фінансовий стан підприємства платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найефективніше їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому. Основи організації фінансів підприємств Перехід до ринкової економіки, який здійснюється в процесі роздержавлення, передбачає наявність багатьох суб'єктів господарювання різних форм власності: державної, комунальної, кооперативної, орендної, акціонерної, приватної, змішаної. Функціонування кожного господарюючого суб'єкта тієї чи іншої форми власності передбачає і свої особливості в організації фінансів. Вони виявляються в формуванні статутного фонду (капіталу), розподілі прибутку, формуванні і використанні фондів грошових коштів, взаємовідносинах з бюджетом тощо. Більш конкретно особливості організації фінансів у підприємств різних форм власності проявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Так, якщо у підприємств державної форми власності фінансові ресурси формуються в основному за рахунок бюджетних коштів, то на підприємствах недержавної форми власності вони формуються в основному за рахунок часткових (пайових) внесків засновників - юридичних і фізичних осіб. У той же час, в умовах ринку для підприємств навіть державної форми власності в значній мірі скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. З іншого боку, у багатьох підприємств з'являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки по цінних паперах, прибуток від участі в діяльності інших підприємств, прибуток від проведення операцій з валютою та валютними цінностями та ін. Основною формою господарювання в ринковій економіці є акціонерне товариство. Акціонерне товариство - це організаційно-правова форма об'єднання, утворена на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб, які об'єднали свої фінансові та матеріальні ресурси і випустили в обіг акції з метою отримання прибутку. Акціонерне товариство є юридичною особою, що має власну назву, статут, печатку і баланс. У відповідності до статуту воно може здійснювати будь-які види діяльності, які не суперечать чинному законодавству. В статуті, крім видів діяльності, мають бути зазначені види акцій, що випускаються, їхня номінальна вартість, кількість акцій, які купуються засновниками, а також відповідальність за несвоєчасний випуск акцій. Акція - вид цінних паперів, що засвідчує внесення визначених коштів до складу майна акціонерного товариства і підтверджує право власності її власника на долю в статутному капіталі. Акція надає її власнику право на тримання частини прибутку (дивіденду) від діяльності акціонерного товариства і, як правило, на участь в його управлінні. Кожне акціонерне товариство має повну господарську самостійність у розв'язанні установчих питань, а саме: у виробництві та розподілі продукції, оплаті праці своїх робітників, у встановленні цін, у порядку розподілу та використання чистого прибутку та інших видів підприємницької діяльності. Акціонерне товариство несе відповідальність по своїх зобов’язаннях усім майном, проте не відповідає по зобов'язаннях акціонерів. З іншого боку, акціонери відповідають по зобов'язаннях товариства в межах особистого внеску в капітал. Акціонерні товариства можуть бути відкритого і закритого типів. Різниця між ним полягає в тому, що акціонерні товариства закритого типу можуть створювати обмежену кількість акціонерів, а кількість та склад акціонерів товариства відкритого типу не обмежені. Статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій у формі відкритої підписки, а в акціонерних товариствах закритого типу статутний капітал створюється лише за рахунок внесків засновників, тому що у відкриту підписку акції не поступають. Далі акціонер товариства відкритого типу може самостійно розпоряджатися своїми акціями, тобто продавати їх, передавати іншим особам, закладати під заставу без згоди інших акціонерів свого товариства. Член акціонерного товариства закритого типу не може продавати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цих акцій. Створення і функціонування акціонерних товариств опосередковано фінансовими відносинами, які охоплюють грошові відносини з засновниками товариства та їхніми трудовими колективами, постачальниками і покупцями, бюджетом та позабюджетними фондами, страховими компаніями і банками, а також грошові відносини, пов'язані з отриманням і розподілом своїх доходів і накопичень, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Ці грошові відносини практично виражають сутність фінансів акціонерних товариств, які активно беруть участь у формуванні доходів і накопичень, їхньому розподілі та контролі за використанням. З утворенням акціонерного товариства формується його статутний капітал, який являє собою загальну суму коштів, відображену в його статуті. Розмір статутного капіталу акціонерного товариства відкритого типу складає не менше 1250 мінімальних заробітних плат, а товариства з обмеженою відповідальністю - не менше 625 мінімальних заробітних плат, статутний капітал акціонерного товариства складається з визначеної кількості простих акцій, оплачених акціонерами. Крім цього, в статутний капітал включаються також вартість майна, переданого засновниками товариству (обладнання, техніка, матеріальні цінності, цінні папери тощо), а також майнові права на користування природними ресурсами та інтелектуальної власності. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Фінансова діяльність - це система економічних заходів використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань: - фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності; - пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності; - виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками; - мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу; - контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів. Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками: - фінансове прогнозування та планування; - аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності; - оперативна, поточна фінансово-економічна робота. Облік фінансових ресурсів, регулювання доходів і видатків, стимулювання кінцевих результатів виробництва. Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів. За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків. Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку. Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів. Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать: - поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів; - раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості; - зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу; - скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту; - зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат; - економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством. Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування. Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки: 1) аналіз фінансових результатів та рентабельності; 2) аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками: - аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг; - аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності; - аналіз та оцінка використання чистого прибутку; - аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку; - аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків; - аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати; - факторний аналіз показників рентабельності. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками: - аналіз та оцінка складу та динаміки майна; - аналіз фінансової стійкості підприємства; - аналіз ліквідності балансу - комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства. Залежно від часу здійснення фінансовий контроль поділяється на: попередній (проводиться до здійснення фінансово-господарської діяльності); поточний (здійснюється під фінансово-господарської діяльності) наступний (проводиться після здійснення операцій) Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні. Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому: - постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; - своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками; - забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди; - своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі; - своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків; - здійснення платежів за фінансовими операціями. Результати контролю та аналізу, як правило, як правило, використовуються керівниками підприємців для застосування заходів щодо покращення фінансової роботи в майбутніх періодах. Фінансова робота на підприємствах здійснюється на підставі Закону України «Про підприємства в Україні» статутів підприємств, на підставі спеціальних інструкцій і вказівок фінансових та банківських органів з різних фінансово-кредитних питань. Управління фінансовою діяльністю підприємства Фінансова робота на підприємствах організовується і проводиться спеціальними фінансовими службами. Самостійні фінансові служби створюються, як правило, на великих підприємствах. У їх склад можуть входити відділи: А) планові; Б) реєстраторські; В) розрахункові. На малих підприємствах відповідальність за фінансову роботу несе головний бухгалтер. Фінансовий відділ фірми має право: - контролювати інші відділи в питаннях, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків; - вимагати від інших відділів матеріали, необхідні для виконання обов'язків; - вибирати в бухгалтерії, плановому відділі, відділі маркетингу, технічному, капітального будівництва необхідні документи і матеріали для роботи. Крім того, працівники фінансових відділів мають право вимагати: - звіти і баланси; - плани випуску і реалізації продукції; - плани руху товарно-матеріальних цінностей; - розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень; - кошториси. Начальник фінансового відділу, чи фінансовий директор, чи фінансовий менеджер підпорядковуються керівнику фірми чи заступнику з економічних питань і несуть відповідальність за: - збереження власних оборотних засобів підприємства; - виконання планів реалізації і прибутку; - забезпечення фінансовими ресурсами витрат, передбачених фінансовим планом; - використання коштів за цільовим призначенням; - дотримання фінансової і кредитної дисципліни. Завдання і функції фінансової служби Завданнями фінансової служби підприємства є: - фінансування витрат на виробництво, капітальних вкладень і інших витрат; - виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками, засновниками; - пошуки шляхів збільшення грошових надходжень; - забезпечення збереження і оборотності оборотних засобів; - контроль за ...

Конспект лекцій Фінанси і соціальна політика

nikki

09.06.2013 22:06-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись