Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінанси підприємств
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
1991
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Фінанси і соціальна політика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Лекція 4. Тема: ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
План лекції:
Сутність податків і їх функції
Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні
Пряме оподаткування
Оподаткування прибутку
Платежі за ресурси
Непряме оподаткування підприємств
Мито
Акцизний збір
ПДВ
Самостійно:
1.Збори на формування цільових державних фондів.
2.Місцеві податки та збори.
Повідомлення:
Види податкових ставок в Україні.
Податкові пільги.
Індивідуальне завдання:
Сутність, значення та порядок сплати єдиного податку .
Шляхи удосконалення податкової системи України.
Основні поняття:
Акцизний збір; валовий національний продукт; відрахування; відсоткові ставки; елементи системи оподаткування; загальнодержавні податки; місцеві податки і збори; мито; національний дохід; неподаткові платежі; об'єкт оподаткування; плата; податок; податкова система; податок на додану вартість; податкова квота; позабюджетні цільові фонди; регулююча функція; ставки; суб'єкт оподаткування, фіскальна функція; цільові фонди; юридичні та фізичні особи.
Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення податків та назвіть їх основні функції.
2. Яка сутність податкової системи в Україні після 1991 року?
3. Що ви розумієте під податковою ставкою і які існують види податкових ставок?
4. За якими ознаками класифікуються податки?
5. Розкрийте зміст загальнодержавних та місцевих податків.
6. Розкрийте зміст прямих та непрямих податків.
7. Розкрийте зміст "податкова квота".
8. Згідно із законодавством України хто є платниками податку на прибуток?
9. Що є об'єктом оподаткування податку на прибуток і як він розраховується?
10. Економічний зміст акцизного збору.
11. Як розраховується сума акцизного збору, яку необхідно перерахувати до бюджету?
12. Економічний зміст податку на додану вартість.
13. Як розраховується сума ПДВ, яку необхідно перерахувати до бюджету?
14. Що спільного і чим відрізняється акцизний збір від ПДВ?
15. Розкрийте зміст майнового оподаткування.
16. Для чого використовуються кошти від плати за землю?
17. Що є підставою для нарахування земельного податку?
18. Розкрийте суть ресурсних платежів.
19. На які цілі направляються кошти від справляння місцевих податків і зборів?
20. Хто є платниками зборів до державних цільових фондів?
Сутність податків і їх функції
Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі.
Податки — це обов(язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.
Обов(язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а також в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування. Податки виконують дві основні функції — фіскальну та регулювальну.
Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.
Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів.
Регулювальна функція податків реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції залежить від правильного вирішення таких питань.
Визначення об(єкта оподаткування. Згідно з чинним зако нодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість май на, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалі зації та ін.
Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (при стягненні податків на землю, на транспортні засоби, на прибуток, на майно); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата акцизного збору, податку на додану вартість, мита).
Установлення розміру ставок податків і методики їх роз рахунку.. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (зни жуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).
Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об(єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для здійснення регулювальної функції податків важливе значення має запобігання іммобілізації оборотного капіта лу підприємства для сплати податків.
Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на регулювальну функцію податків і можуть надаватися окремим платникам податків щодо окремих об'єктів оподаткування.
Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових пла тежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне за ниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку за лежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.
Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні
Кожна держава формує свою систему оподатку вання з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необ хідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийнят тям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподатку вання, перелік податків, зборів та обов'язкових платежів, платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку. Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.
Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, тоб то обов'язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у дер жавні цільові фонди.
Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та ін вестиційної активності;
обов(язковість;
рівнозначність і пропорційність;
рівність, недопущення будь–яких проявів податкової дискримінації;
соціальна справедливість;
стабільність;
економічна обгрунтованість;
рівномірність сплати;
компетентність;
єдиний підхід;
доступність.
На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів щодо окремих податків.
Підприємства — суб(єкти господарювання сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:
прямі податки (податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість));
непрямі податки (податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито);
збори (на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов(язкове соціальне страхування; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори);
відрахування на фінансування дорожнього господарства, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Місцеві податки і збори включають:
два податки (комунальний податок і податок з реклами);
різні збори (за право використання місцевої символіки, за парковку автотранспорту, за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон, за видачу дозволу на розміщення об(єктів торгівлі та сфери послуг, за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, за право проведення кіно- і телезйомок).
Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і роз витку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Час ті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, ос новним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулювальна функція основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправ дано ускладнені.
Пряме оподаткування
3.1. Оподаткування прибутку
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. При цьому більше сплачують ті члени суспільства, які мають вищі доходи.
До прямих податків відносяться:
Податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість), платежі за ресурси (плата за землю), збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини), збір за забруднення навколишнього середовища.
Податок на прибуток підприємств є елементом податкової системи України та інструментом перерозподілу національного доходу.
Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів гос подарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує зано во створену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них вит ратами.
Чистий дохід на рівні підприємства набирає форми прибутку і перебуває під впливом такого елемента валового доходу, як заробіт на плата. Співвідношення заробітної плати і прибутку у валовому доході залежить від форми власності. Оскільки прибуток визнача ється як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування. По даток на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких ак тивно реалізується регулювальна функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на при буток належить другорядна роль.
Обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виклю ченням із суми скоригованого валового доходу валових витрат виробництва й обігу, а також нарахованих амортизаційних відра хувань.
Визначаючи валовий дохід, ураховують:
загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів (окрім операцій з їх первинного випуску й остаточного погашення);
доходи від здійснення банківських операцій, страхових та інших операцій, пов'язаних з наданням фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отрима них від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимо гами, від здійснення операцій лізингу (оренди);
доходи, не враховані за обчислення валового доходу у попе редніх періодах і виявлені у звітному періоді;
доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій (сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платни ку податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойок, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду).
У суму валового доходу, а отже і скоригованого валового доходу, не включаються суми акцизного збору та податку на додану вартість, от римані підприємством у складі ціни реалізації товару (робіт, послуг).
Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має розрахунок валових витрат виробництва та обігу.
До складу валових витрат виробництва та обігу слід вклю чати:
1.Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Таким чином, у валові витрати будуть включені матеріальні витрати і витрати на оплату праці. Слід звернути увагу, що вклю чення у валові витрати вартості матеріальних ресурсів пов'язане з їх придбанням, а не списанням на виробництво і реалізацію продукції.
2.Витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення ос новних фондів, в сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової ва ртості груп основних фондів на початок звітного року.
3.Суми плати за землю, податку з власників транспортних засо бів, внесених загальнодержавних зборів, а також місцевих податків і зборів (див. мал. 1).
4.Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованого (переданого) в Державний бюджет України, територіальних громад чи переданого організаціям (не більше 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).
5.Суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катаст рофи, коли на цих підприємствах як на основному місці роботи пра цює не менше 75% таких осіб, згаданим об'єднанням для проведен ня благодійної діяльності (не більш 10% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).
6.Суми коштів, унесених у страхові резерви (в порядку, перед баченому Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»).
7.Суми резервів, не включених до складу валових витрат мину лих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою або псуванням документів, чи допущенням помилок у розрахунках податкового зо бов'язання, виявлених у звітному періоді.
8.Суми безнадійної заборгованості в разі, коли відповідні дії щодо стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких минув термін позовної давності.
До складу валових витрат дозволяється включати також такі витрати платників податку на прибуток (витрати под війного призначення):
на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів;
на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;
на придбання науково-технічної літератури, передплату спе ціалізованих періодичних видань, оплату участі в наукових семіна рах з основної діяльності;
Вивчення валових витрат виробництва й обігу, особливостей їх формування дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає в собівар тість, що зменшує суму оподаткованого прибутку. Зменшення оподаткованого прибутку також досягається вна слідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключа ються із скоригованого валового доходу.
Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в розмірі 25% до об'єкта оподаткування. Крім того, пе редбачені й інші ставки оподаткування.
Платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор зобов’язаний утримувати і вносити в бюджет 30% суми таких виграшів.
Оподатковувані доходи від страхової діяльності страховиків-резидентів оподатковується за ставкою 3% від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.
Суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковується за ставкою 6%.
Прибутки нерезидентів, що не здійснюють підприємницької діяль ності в Україні (не мають тут постійного представництва), але отримані з джерел на території України, прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних пунктах оподатковуються за ставкою 15%.
Не підлягають оподаткуванню виграші у державних грошових лотереях
Звільняється від оподаткування:
прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких товарів;
прибуток підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх власністю, прибуток, отриманий від продажу товарів, крім прибутку, отриманого від грального бізнесу ( якщо кількість інвалідів становить 50% загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці не менш як 25% від суми витрат на оплату праці).
4.1. Платежі (податки) за ресурси
До платежів за ресурси, передбачених податковим законодавст вом України для суб'єктів господарювання, можна віднести: плату (податок) за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини); збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяль ності підприємств досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів збільшує обсяг чис того прибутку або скорочує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку також збільшує обсяг прибутку.
Плата (податок) за землю.
Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінан сування:
заходів щодо раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів;
відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;
розвитку інфраструктури населених пунктів.
Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється За коном України «Про плату за землю» від 19.06.1996 р.
Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у влас ності або користуванні (в тому числі й на умовах оренди). Платника ми є власники землі та землекористувачі (в тому числі орендарі).
Плата за землю справляється у двох формах:
Земельний податок;
Орендна плата.
Ставки земельного податку встановлено окремо для сільськогосподарських угідь, земель у межах населених пунктів і земель, які розташовані за межами населених пунктів.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться органами Державного комітету України по земельних ресурсах, а сам порядок її проведення – наказами Держкомзему України.
Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ставки зе мельного податку встановлено з одного гектара сільськогоспо дарських угідь у відсотках від їхньої грошової оцінки у таких розмірах:
Для ріллі. Сіножатей та пасовищ – 0,1,
Для багаторічних насаджень – 0,03.
Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки. Якщо грошової оцін ки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку (у копійках за 1 м ). Ці ставки диферен ційовано залежно від кількості населення в населеному пункті: вони збільшуються зі збільшенням його кількості.
Передбачено також застосування підвищених коефіцієнтів до встановлених ставок у населених пунктах курортних зон Чорномор ського узбережжя, гірських і пригірських районах Карпат, в інших рекреаційних районах.
Місцеві Ради можуть диференціювати і затверджувати ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місцезнаходжен ня земельної ділянки на території населеного пункту та її функціо нального використання.
Джерела і порядок сплати земельного податку. .
Суб'єкти господарської діяльності сплачують земельний податок за рахунок їхнього прибутку. Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат. Отже, він зменшує суму оподаткованого прибут ку, а відтак, і податку на прибуток. Крім того, для підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сума на рахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському обороті.
За несвоєчасну сплату земельного податку стягується штраф (пеня) в розмірі 0,3% суми заборгованості за кожний день несплати. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю.
Податок із власників транспортних засобів
Податки з власників транспортних засобів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
В Україні оподаткуванню підлягають наземні та водні транспортні засоби.
Кошти, що надходять від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання ав томобільних шляхів загального користування; проведення природо охоронних заходів на водоймищах. Податок зараховується в бюдже ти місцевого самоврядування.
Порядок обчислення і сплати податку на транспортні засоби регу люється Законом України «Про податок із власників транспортних за собів та інших самохідних машин і механізмів» від 18 лютого 1997 р.
Платниками податку є підприємства, організації, установи (юридичні особи) — власники транспортних засобів та інших само хідних машин і механізмів.
Згідно із законодавством об'єктами оподаткування є автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мо тоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери. Не є об'єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу; машини та механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги та пожежні; транспортні засоби (підйомні і самохідні, що використову ються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на ко роткі відстані).
Ставки податку визначені в розрахунку на рік: зі 100 см3 потужно сті двигуна, з 1 кВт потужності двигуна, з 1 см довжини транспортно го засобу. Усі ставки податку встановлені в ЄВРО за видами транс портних засобів і диференційовані залежно від потужності двигуна, виду транспортного засобу, його призначення й використання.
Обчислення податку здійснюється виходячи з даних про кіль кість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби отримані у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.
Податок сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або те хнічним оглядом транспортних засобів за період до наступного тех нічного огляду.
Сплата податку здійснюється в валюті України, розраховується за валютним курсом Національного банку на перший день кварталу, в якому сплачується податок, і залишається незмінною до кінця кварталу.
Від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування (стосовно транспортних засо бів, зайнятих перевезенням пасажирів, у тому разі, коли законодав че встановлено тарифи на оплату проїзду
Для підприємств встановлено достатньо високу відповідаль ність за сплату податку. У разі заниження податку стягується вся сума заниження і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми. За відсутності обліку об'єктів оподаткування, або за ведення об ліку з порушенням установленого порядку (неподання, несвоєча сне подання розрахунків та інших документів, необхідних для обчислення і сплати податку) стягується штраф в розмірі 50% від суми податку, що підлягає сплаті. Сплата вказаних штрафів здійс нюється за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.
Сума податку на транспортні засоби включається до складу ва лових витрат платника, а отже, зменшує оподатковуваний прибуток і суму податку на нього. Джерелом сплати податку на транспортні засоби є балансовий прибуток підприємства, що впливає на розмір чистого прибутку підприємства.
Аналіз механізму стягнення податку на транспортні засоби доз воляє зробити висновок, що поряд із фіскальною функцією вказаний податок виконує регулювальну функцію. Він спрямований на під вищення інтенсивності використання транспортних засобів.
Податок на нерухоме майно (нерухомість).
У Законі України «Про систему оподаткування» передбачений податок на нерухоме майно суб'єктів господарювання. Законодав чих актів щодо вказаного податку поки що не прийнято.
Мета введення названого податку — забезпечити підвищення ефективності використання нерухомості суб'єктами господарювання. Було підготовлено кілька варіантів закону стосовно цього подат ку. Останній його варіант, опрацьований 1997 року, передбачав, що об'єктом оподаткування є земля, а також будівлі і споруди, що пос тійно на ній знаходяться, конструктивно, технологічно зв'язані з зе млею, на якій їх розміщено.
Податок на рухомість складається з суми податків на землю, будівлі і споруди.
Нерухомість – це земля і постійно розміщені на ній будівлі і споруди. Будівлі – це житлові будинки, офіси, гаражі, дачі. Споруди – це об’єкти, які підпадають під визначення першої групи основних фондів, за винятком будівель.
Будівлі і споруди оподатковуються за ставкою, що встановлю ється Законом «Про Державний бюджет» на черговий рік у розмірах не нижче одного відсотка, але не вище трьох відсотків від бази опо даткування протягом одного бюджетного року.
База оподаткування щодо будівель обчислюється множенням одиниці їх виміру на середню поточну їхню вартість, визначену на 1 січня податкового року. База оподаткування розраховується для кожної будівлі, що має окремий реєстраційний номер у податковій адміністрації.
Перегляд середньої вартості будівлі здійснюється не рідше одно го разу на 5 років, але не частіше одного разу на 3 роки. Розмір се редньої вартості будівлі не може змінюватися протягом одного бюд жетного року.
Базою оподаткування споруд, що перебувають у власності (користуванні) платника податку, є їх сукупна балансова вартість.
Балансова вартість споруд включає суму відображених в обліку вит рат платника податку на їх придбання або будівництво з урахуван ням індексації вартості основних фондів.
Консервація нерухомості, що є у власності (користуванні) суб'єктів господарювання, звільняє їх від сплати податку. Для цього платник податку повинен інформувати податкову адміністрацію про консервацію нерухомості. Остання приймає рішення про припинен ня стягнення податку.
Прийняття Закону «Про податок на нерухомість» у розглянутому вище варіанті потребує внесення змін у Закон «Про податок на зем лю» в частині плати за землі населених пунктів.
5. Непряме оподаткування підприємств
Непрямі податки включають у ціну товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на за гальний рівень цін. На мал. 7 зображено структурно-логічну схему формування цін реалізації товарів з урахуванням непрямих податків.
Непрямі податки мають, в основному, фіскальне спрямування. Однак було б неправильно заперечувати регулювальну функцію не прямих податків.
Платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юри дичні особи; фізичні особи — суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб’ єктами господарювання.
Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Від так більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають, мають більш високі доходи.
5.1.Мито
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транс портних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути зв'язане з увезенням, вивезенням або переве зенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок ви конує фіскальну і регулювальну функції. Регулювальна функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експо рту, захист національного виробника (мито на імпорт); заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.
Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому під сумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є спожи вачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного ко рдону мито сплачує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на його фінансовий стан. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам това рів, що імпортуються, відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.
На фінансову діяльність імпортерів — суб’єктів господарюван ня будуть справляти вплив: визначення об’єкта оподаткування, роз мір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.
Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщу ється через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за кур сом Національного банку на день подання митної декларації.
Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:
у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються че рез митний кордон – адвалерне мито,
у грошовому вимірі на одиницю товару – специфічне мито,
комбіноване ( адвалерне плюс специфічне ).
На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.
При стягненні мита діє розгалужена система пільг — від вста новлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-поста чальника (на імпортні товари), залежно від країни-покупця (на екс портні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За вико нання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних по слуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнюва ти з митним податком.
Нарахування та сплата всіх видів мита – відповідно до Закону України «Про єдиний митний тариф»
Ввізне мито:
Для країн митного союзу – преференційні ставки ( нульові );
Для країн, що є режим найбільшого сприяння – пільгові ставки;
решта країн – повні ( загальні ставки ).
Вивізне мито (спеціальне) – для учасників, що порушують національні інтереси; антидемпінгове – для товарів, що є об’єктом демпінгу, компенсаційне – для товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, що може заподіяти шкоду національному товаровиробнику, сезонне – не більше, ніж на 4 місяці.
Акцизний збір
Акцизний збір — це непрямий податок, що встановлюється на високорентабельні й монопольні товари, законодавче визначені як «підакцизні», та включається в їх ціну.
Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької ді яльності — виробники або імпортери підакцизних товарів.
Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Як правило, визначено та кі об'єкти оподаткування:
обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, без коштовна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для власних працівників (у тому числі і в порядку нату ральної оплати праці);
митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну ва люту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати;
обороти з реалізації конфіскованого і безхозного чи заставле ного майна.
Платниками акцизного збору в бюджет є кілька видів суб'єктів підприємницької діяльності.
Підприємства, організації, установи (їхні філії, відділення, під розділи) як юридичні особи, що знаходяться на території України та мають рахунки в банках.
Міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові ор ганізації, іноземні юридичні особи і громадяни, які мають розрахун кові рахунки в банках України.
Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (під акцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються зако нодавче і є єдиними на всій території України, за здійснення екс портних та імпортних операцій.
У перелік підакцизних товарів включені: спирт етиловий і алкогольні на пої, пиво солодове, тютюнові вироби, транспортні засоби і шини до них, бензин, рушниці спортивні, ювелірні вироби, апаратура зву козапису, відеоапаратура, компакт-диски, те левізори, набори кухонні або столові, офісні меблі, одяг з натуральної шкіри та хутра, шоколад, кава, рибні делікатеси, части ни тушок домашньої птиці.
Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:
у твердих ставках (сумах) з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів;
у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів.
Тверді ставки акцизного збору встановлені в ЄВРО з одиниці (переданих, завезених в Україну) товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовані залежно від якісних характеристик товару.
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, реалізованих або ввезених, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому відбулася реалізація то вару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) кур сом Національного банку, що діяв на день подання митної декларації.
За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:
1) для товарів, які реалізуються за вільними цінами. Оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами з урахуванням акцизного збору, без ПДВ
2) для товарів, що отримані за межами України за іноземну ва люту, включаючи товари, завезені на територію України в порядку товарообмінних операцій і безкоштовно. Оборот, що оподаткову ється, обчислюється, виходячи з їхньої митної вартості, перерахова ної за курсом Національного банку України, що діяв на день подан ня митної декларації.
В оподаткований оборот включаються також оплата митних по слуг (митні збори), ввізне мито, сума акцизного збору.
Пільги щодо акцизного збору. На фінансово-господарську ді яльність суб'єктів господарювання справляють вплив пільги, надані щодо акцизного збору.
Акцизний збір не стягується за реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільга підвищує конкурентоспро можність відповідних товарів на зарубіжних ринках, сприяє збіль шенню надходжень валютних ресурсів.
Не обкладаються акцизним збором обороти з реалізації підак цизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів. У цьому випадку виключається можливість подвійного оподаткування.
Не підлягає обкладанню акцизним збором реалізація легкових ' автомобілів спеціального призначення.
5.3. Податок на додану вартість
Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих пода тків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яс краво виражену фіскальну функцію. Осо бливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.
Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 20 грудня 1991 р.
Порядок обчислення і сплати ПДВ регламенту ється Законом України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 р.
Платники податку. Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні два надцять календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мі німумів доходів громадян.
Об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування є такі опера ції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання:
продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами опера тивної оренди (лізингу);
завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для вико ристання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за ме жами митної території України.
Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, та їхнього імпорту чи ек спорту.
Слід звернути увагу, що законодавчо визначено поняття продажу товарів (робіт, послуг). Продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивіль но-правовими договорами, що передбачають передачу права влас ності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного на дання товарів.
Не є продажем операції, що не передбачають передачу права власності на товари ін шій особі.
Продаж послуг (робіт) — це будь-які операції цивільно-пра вового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права ко ристування або розпорядження товарами, в тому числі нематері альними активами, за компенсацію, а також операції з безкошто вного надання (послуг). Продаж послуг (результатів робіт) включає надання права користування або розпорядження това рами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензуван ня, встановлених законом способів передачі права інтелектуаль ної власності.
Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, здійс нювані суб'єктами господарювання:
випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;
обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєс траторська та клірингова діяльність щодо цінних паперів;
передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;
надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціально го і пенсійного страхування;
обіг валютних цінностей;
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслугову вання, за кредитними і депозитними договорами; — виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;
надання брокерських, дилерських послуг з укладанням контра ктів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;
передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;
оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослід них і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету.
База оподаткування. База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визнача ється, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір.
Приклад.
Договірна (контрактна) ціна виробу 120 грн. Виріб є підакциз ним. Акцизний збір (включений у відпускну ціну) — 20 грн. Відпус кна ціна, включаючи акцизний збір, — 140 грн. Сума ПДВ, включена
09.06.2013 22:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора