Лекція 4. Тема: ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
План лекції:
Сутність податків і їх функції
Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні
Пряме оподаткування
Оподаткування прибутку
Платежі за ресурси
Непряме оподаткування підприємств
Мито
Акцизний збір
ПДВ
Самостійно:
1.Збори на формування цільових державних фондів.
2.Місцеві податки та збори.
Повідомлення:
Види податкових ставок в Україні.
Податкові пільги.
Індивідуальне завдання:
Сутність, значення та порядок сплати єдиного податку .
Шляхи удосконалення податкової системи України.
Основні поняття:
Акцизний збір; валовий національний продукт; відрахування; відсоткові ставки; елементи системи оподаткування; загальнодержавні податки; місцеві податки і збори; мито; національний дохід; неподаткові платежі; об'єкт оподаткування; плата; податок; податкова система; податок на додану вартість; податкова квота; позабюджетні цільові фонди; регулююча функція; ставки; суб'єкт оподаткування, фіскальна функція; цільові фонди; юридичні та фізичні особи.
Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення податків та назвіть їх основні функції.
2. Яка сутність податкової системи в Україні після 1991 року?
3. Що ви розумієте під податковою ставкою і які існують види податкових ставок?
4. За якими ознаками класифікуються податки?
5. Розкрийте зміст загальнодержавних та місцевих податків.
6. Розкрийте зміст прямих та непрямих податків.
7. Розкрийте зміст "податкова квота".
8. Згідно із законодавством України хто є платниками податку на прибуток?
9. Що є об'єктом оподаткування податку на прибуток і як він розраховується?
10. Економічний зміст акцизного збору.
11. Як розраховується сума акцизного збору, яку необхідно перерахувати до бюджету?
12. Економічний зміст податку на додану вартість.
13. Як розраховується сума ПДВ, яку необхідно перерахувати до бюджету?
14. Що спільного і чим відрізняється акцизний збір від ПДВ?
15. Розкрийте зміст майнового оподаткування.
16. Для чого використовуються кошти від плати за землю?
17. Що є підставою для нарахування земельного податку?
18. Розкрийте суть ресурсних платежів.
19. На які цілі направляються кошти від справляння місцевих податків і зборів?
20. Хто є платниками зборів до державних цільових фондів?
Сутність податків і їх функції
Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі.
Податки — це обов(язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.
Обов(язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а також в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування. Податки виконують дві основні функції — фіскальну та регулювальну.
Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.
Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів.
Регулювальна функція податків реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції залежить від правильного вирішення таких питань.
Визначення об(єкта оподаткування. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.
Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (при стягненні податків на землю, на транспортні засоби, на прибуток, на майно); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата акцизного збору, податку на додану вартість, мита).
Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку.. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).
Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об(єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для здійснення регулювальної функції податків важливе значення має запобігання іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.
Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на регулювальну функцію податків і можуть надаватися окремим платникам податків щодо окремих об'єктів оподаткування.
Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.
Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні
Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов'язкових платежів, платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку. Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.
Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, тобто обов'язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у державні цільові фонди.
Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
обов(язковість;
рівнозначність і пропорційність;
рівність, недопущення будь–яких проявів податкової дискримінації;
соціальна справедливість;
стабільність;
економічна обгрунтованість;
рівномірність сплати;
компетентність;
єдиний підхід;
доступність.
На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів щодо окремих податків.
Підприємства — суб(єкти господарювання сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:
прямі податки (податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість));
непрямі податки (податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито);
збори (на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов(язкове соціальне страхування; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори);
відрахування на фінансування дорожнього господарства, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Місцеві податки і збори включають:
два податки (комунальний податок і податок з реклами);
різні збори (за право використання місцевої символіки, за парковку автотранспорту, за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон, за видачу дозволу на розміщення об(єктів торгівлі та сфери послуг, за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, за право проведення кіно- і телезйомок).
Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулювальна функція основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнені.
Пряме оподаткування
3.1. Оподаткування прибутку
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. При цьому більше сплачують ті члени суспільства, які мають вищі доходи.
До прямих податків відносяться:
Податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість), платежі за ресурси (плата за землю), збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини), збір за забруднення навколишнього середовища.
Податок на прибуток підприємств є елементом податкової системи України та інструментом перерозподілу національного доходу.
Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них витратами.
Чистий дохід на рівні підприємства набирає форми прибутку і перебуває під впливом такого елемента валового доходу, як заробітна плата. Співвідношення заробітної плати і прибутку у валовому доході залежить від форми власності. Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування. Податок на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується регулювальна функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.
Обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат виробництва й обігу, а також нарахованих амортизаційних відрахувань.
Визначаючи валовий дохід, ураховують:
загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів (окрім операцій з їх первинного випуску й остаточного погашення);
доходи від здійснення банківських операцій, страхових та інших операцій, пов'язаних з наданням фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, від здійснення операцій лізингу (оренди);
доходи, не враховані за обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;
доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій (сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойок, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду).
У суму валового доходу, а отже і скоригованого валового доходу, не включаються суми акцизного збору та податку на додану вартість, отримані підприємством у складі ціни реалізації товару (робіт, послуг).
Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має розрахунок валових витрат виробництва та обігу.
До складу валових витрат виробництва та обігу слід включати:
1.Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Таким чином, у валові витрати будуть включені матеріальні витрати і витрати на оплату праці. Слід звернути увагу, що включення у валові витрати вартості матеріальних ресурсів пов'язане з їх придбанням, а не списанням на виробництво і реалізацію продукції.
2.Витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів, в сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.
3.Суми плати за землю, податку з власників транспортних засобів, внесених загальнодержавних зборів, а також місцевих податків і зборів (див. мал. 1).
4.Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованого (переданого) в Державний бюджет України, територіальних громад чи переданого організаціям (не більше 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).
5.Суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли на цих підприємствах як на основному місці роботи працює не менше 75% таких осіб, згаданим об'єднанням для проведення благодійної діяльності (не більш 10% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).
6.Суми коштів, унесених у страхові резерви (в порядку, передбаченому Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»).
7.Суми резервів, не включених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою або псуванням документів, чи допущенням помилок у розрахунках податкового зобов'язання, виявлених у звітному періоді.
8.Суми безнадійної заборгованості в разі, коли відповідні дії щодо стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких минув термін позовної давності.
До складу валових витрат дозволяється включати також такі витрати платників податку на прибуток (витрати подвійного призначення):
на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів;
на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;
на придбання науково-технічної літератури, передплату спеціалізованих періодичних видань, оплату участі в наукових семінарах з основної діяльності;
Вивчення валових витрат виробництва й обігу, особливостей їх формування дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподаткованого прибутку. Зменшення оподаткованого прибутку також досягається внаслідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключаються із скоригованого валового доходу.
Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в розмірі 25% до об'єкта оподаткування. Крім того, передбачені й інші ставки оподаткування.
Платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор зобов’язаний утримувати і вносити в бюджет 30% суми таких виграшів.
Оподатковувані доходи від страхової діяльності страховиків-резидентів оподатковується за ставкою 3% від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.
Суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковується за ставкою 6%.
Прибутки нерезидентів, що не здійснюють підприємницької діяльності в Україні (не мають тут постійного представництва), але отримані з джерел на території України, прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних пунктах оподатковуються за ставкою 15%.
Не підлягають оподаткуванню виграші у державних грошових лотереях
Звільняється від оподаткування:
прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких товарів;
прибуток підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх власністю, прибуток, отриманий від продажу товарів, крім прибутку, отриманого від грального бізнесу ( якщо кількість інвалідів становить 50% загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці не менш як 25% від суми витрат на оплату праці).
4.1. Платежі (податки) за ресурси
До платежів за ресурси, передбачених податковим законодавством України для суб'єктів господарювання, можна віднести: плату (податок) за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини); збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів збільшує обсяг чистого прибутку або скорочує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку також збільшує обсяг прибутку.
Плата (податок) за землю.
Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:
заходів щодо раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів;
відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;
розвитку інфраструктури населених пунктів.
Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України «Про плату за землю» від 19.06.1996 р.
Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (в тому числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та землекористувачі (в тому числі орендарі).
Плата за землю справляється у двох формах:
Земельний податок;
Орендна плата.
Ставки земельного податку встановлено окремо для сільськогосподарських угідь, земель у межах населених пунктів і земель, які розташовані за межами населених пунктів.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться органами Державного комітету України по земельних ресурсах, а сам порядок її проведення – наказами Держкомзему України.
Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від їхньої грошової оцінки у таких розмірах:
Для ріллі. Сіножатей та пасовищ – 0,1,
Для багаторічних насаджень – 0,03.
Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку (у копійках за 1 м ). Ці ставки диференційовано залежно від кількості населення в населеному пункті: вони збільшуються зі збільшенням його кількості.
Передбачено також застосування підвищених коефіцієнтів до встановлених ставок у населених пунктах курортних зон Чорноморського узбережжя, гірських і пригірських районах Карпат, в інших рекреаційних районах.
Місцеві Ради можуть диференціювати і затверджувати ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місцезнаходження земельної ділянки на території населеного пункту та її функціонального використання.
Джерела і порядок сплати земельного податку. .
Суб'єкти господарської діяльності сплачують земельний податок за рахунок їхнього прибутку. Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат. Отже, він зменшує суму оподаткованого прибутку, а відтак, і податку на прибуток. Крім того, для підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському обороті.
За несвоєчасну сплату земельного податку стягується штраф (пеня) в розмірі 0,3% суми заборгованості за кожний день несплати. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю.
Податок із власників транспортних засобів
Податки з власників транспортних засобів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
В Україні оподаткуванню підлягають наземні та водні транспортні засоби.
Кошти, що надходять від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування; проведення природоохоронних заходів на водоймищах. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.
Порядок обчислення і сплати податку на транспортні засоби регулюється Законом України «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 18 лютого 1997 р.
Платниками податку є підприємства, організації, установи (юридичні особи) — власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Згідно із законодавством об'єктами оподаткування є автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери. Не є об'єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу; машини та механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги та пожежні; транспортні засоби (підйомні і самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані).
Ставки податку визначені в розрахунку на рік: зі 100 см3 потужності двигуна, з 1 кВт потужності двигуна, з 1 см довжини транспортного засобу. Усі ставки податку встановлені в ЄВРО за видами транспортних засобів і диференційовані залежно від потужності двигуна, виду транспортного засобу, його призначення й використання.
Обчислення податку здійснюється виходячи з даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби отримані у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.
Податок сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів за період до наступного технічного огляду.
Сплата податку здійснюється в валюті України, розраховується за валютним курсом Національного банку на перший день кварталу, в якому сплачується податок, і залишається незмінною до кінця кварталу.
Від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування (стосовно транспортних засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, у тому разі, коли законодавче встановлено тарифи на оплату проїзду
Для підприємств встановлено достатньо високу відповідальність за сплату податку. У разі заниження податку стягується вся сума заниження і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми. За відсутності обліку об'єктів оподаткування, або за ведення обліку з порушенням установленого порядку (неподання, несвоєчасне подання розрахунків та інших документів, необхідних для обчислення і сплати податку) стягується штраф в розмірі 50% від суми податку, що підлягає сплаті. Сплата вказаних штрафів здійснюється за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.
Сума податку на транспортні засоби включається до складу валових витрат платника, а отже, зменшує оподатковуваний прибуток і суму податку на нього. Джерелом сплати податку на транспортні засоби є балансовий прибуток підприємства, що впливає на розмір чистого прибутку підприємства.
Аналіз механізму стягнення податку на транспортні засоби дозволяє зробити висновок, що поряд із фіскальною функцією вказаний податок виконує регулювальну функцію. Він спрямований на підвищення інтенсивності використання транспортних засобів.
Податок на нерухоме майно (нерухомість).
У Законі України «Про систему оподаткування» передбачений податок на нерухоме майно суб'єктів господарювання. Законодавчих актів щодо вказаного податку поки що не прийнято.
Мета введення названого податку — забезпечити підвищення ефективності використання нерухомості суб'єктами господарювання. Було підготовлено кілька варіантів закону стосовно цього податку. Останній його варіант, опрацьований 1997 року, передбачав, що об'єктом оподаткування є земля, а також будівлі і споруди, що постійно на ній знаходяться, конструктивно, технологічно зв'язані з землею, на якій їх розміщено.
Податок на рухомість складається з суми податків на землю, будівлі і споруди.
Нерухомість – це земля і постійно розміщені на ній будівлі і споруди. Будівлі – це житлові будинки, офіси, гаражі, дачі. Споруди – це об’єкти, які підпадають під визначення першої групи основних фондів, за винятком будівель.
Будівлі і споруди оподатковуються за ставкою, що встановлюється Законом «Про Державний бюджет» на черговий рік у розмірах не нижче одного відсотка, але не вище трьох відсотків від бази оподаткування протягом одного бюджетного року.
База оподаткування щодо будівель обчислюється множенням одиниці їх виміру на середню поточну їхню вартість, визначену на 1 січня податкового року. База оподаткування розраховується для кожної будівлі, що має окремий реєстраційний номер у податковій адміністрації.
Перегляд середньої вартості будівлі здійснюється не рідше одного разу на 5 років, але не частіше одного разу на 3 роки. Розмір середньої вартості будівлі не може змінюватися протягом одного бюджетного року.
Базою оподаткування споруд, що перебувають у власності (користуванні) платника податку, є їх сукупна балансова вартість.
Балансова вартість споруд включає суму відображених в обліку витрат платника податку на їх придбання або будівництво з урахуванням індексації вартості основних фондів.
Консервація нерухомості, що є у власності (користуванні) суб'єктів господарювання, звільняє їх від сплати податку. Для цього платник податку повинен інформувати податкову адміністрацію про консервацію нерухомості. Остання приймає рішення про припинення стягнення податку.
Прийняття Закону «Про податок на нерухомість» у розглянутому вище варіанті потребує внесення змін у Закон «Про податок на землю» в частині плати за землі населених пунктів.
5. Непряме оподаткування підприємств
Непрямі податки включають у ціну товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. На мал. 7 зображено структурно-логічну схему формування цін реалізації товарів з урахуванням непрямих податків.
Непрямі податки мають, в основному, фіскальне спрямування. Однак було б неправильно заперечувати регулювальну функцію непрямих податків.
Платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи — суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб’ єктами господарювання.
Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають, мають більш високі доходи.
5.1.Мито
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути зв'язане з увезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулювальну функції. Регулювальна функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт); заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.
Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на його фінансовий стан. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.
На фінансову діяльність імпортерів — суб’єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об’єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.
Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації.
Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:
у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон – адвалерне мито,
у грошовому вимірі на одиницю товару – специфічне мито,
комбіноване ( адвалерне плюс специфічне ).
На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються. Ставки ввізного мита диференційовані за товарними групами, як і ставки акцизного збору. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.
При стягненні мита діє розгалужена система пільг — від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-постачальника (на імпортні товари), залежно від країни-покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.
Нарахування та сплата всіх видів мита – відповідно до Закону України «Про єдиний митний тариф»
Ввізне мито:
Для країн митного союзу – преференційні ставки ( нульові );
Для країн, що є режим найбільшого сприяння – пільгові ставки;
решта країн – повні ( загальні ставки ).
Вивізне мито (спеціальне) – для учасників, що порушують національні інтереси; антидемпінгове – для товарів, що є об’єктом демпінгу, компенсаційне – для товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, що може заподіяти шкоду національному товаровиробнику, сезонне – не більше, ніж на 4 місяці.
Акцизний збір
Акцизний збір — це непрямий податок, що встановлюється на високорентабельні й монопольні товари, законодавче визначені як «підакцизні», та включається в їх ціну.
Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники або імпортери підакцизних товарів.
Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Як правило, визначено такі об'єкти оподаткування:
обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безкоштовна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (передача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для власних працівників (у тому числі і в порядку натуральної оплати праці);
митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати;
обороти з реалізації конфіскованого і безхозного чи заставленого майна.
Платниками акцизного збору в бюджет є кілька видів суб'єктів підприємницької діяльності.
Підприємства, організації, установи (їхні філії, відділення, підрозділи) як юридичні особи, що знаходяться на території України та мають рахунки в банках.
Міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і громадяни, які мають розрахункові рахунки в банках України.
Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і є єдиними на всій території України, за здійснення експортних та імпортних операцій.
У перелік підакцизних товарів включені: спирт етиловий і алкогольні напої, пиво солодове, тютюнові вироби, транспортні засоби і шини до них, бензин, рушниці спортивні, ювелірні вироби, апаратура звукозапису, відеоапаратура, компакт-диски, телевізори, набори кухонні або столові, офісні меблі, одяг з натуральної шкіри та хутра, шоколад, кава, рибні делікатеси, частини тушок домашньої птиці.
Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:
у твердих ставках (сумах) з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів;
у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів.
Тверді ставки акцизного збору встановлені в ЄВРО з одиниці (переданих, завезених в Україну) товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовані залежно від якісних характеристик товару.
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, реалізованих або ввезених, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому відбулася реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, що діяв на день подання митної декларації.
За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:
1) для товарів, які реалізуються за вільними цінами. Оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами з урахуванням акцизного збору, без ПДВ
2) для товарів, що отримані за межами України за іноземну валюту, включаючи товари, завезені на територію України в порядку товарообмінних операцій і безкоштовно. Оборот, що оподатковується, обчислюється, виходячи з їхньої митної вартості, перерахованої за курсом Національного банку України, що діяв на день подання митної декларації.
В оподаткований оборот включаються також оплата митних послуг (митні збори), ввізне мито, сума акцизного збору.
Пільги щодо акцизного збору. На фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання справляють вплив пільги, надані щодо акцизного збору.
Акцизний збір не стягується за реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільга підвищує конкурентоспроможність відповідних товарів на зарубіжних ринках, сприяє збільшенню надходжень валютних ресурсів.
Не обкладаються акцизним збором обороти з реалізації підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів. У цьому випадку виключається можливість подвійного оподаткування.
Не підлягає обкладанню акцизним збором реалізація легкових ' автомобілів спеціального призначення.
5.3. Податок на додану вартість
Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.
Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 20 грудня 1991 р.
Порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від З квітня 1997 р.
Платники податку. Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання:
продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);
завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.
Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, та їхнього імпорту чи експорту.
Слід звернути увагу, що законодавчо визначено поняття продажу товарів (робіт, послуг). Продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не є продажем операції, що не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.
Продаж послуг (робіт) — це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права користування або розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання (послуг). Продаж послуг (результатів робіт) включає надання права користування або розпорядження товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, встановлених законом способів передачі права інтелектуальної власності.
Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб'єктами господарювання:
випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;
обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська та клірингова діяльність щодо цінних паперів;
передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;
надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування;
обіг валютних цінностей;
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами; — виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;
надання брокерських, дилерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;
передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;
оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету.
База оподаткування. База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір.
Приклад.
Договірна (контрактна) ціна виробу 120 грн. Виріб є підакцизним. Акцизний збір (включений у відпускну ціну) — 20 грн. Відпускна ціна, включаючи акцизний збір, — 140 грн. Сума ПДВ, включена