Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінанси підприємств
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Фінанси і соціальна політика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Лекція 3. Тема: Формування доходів підприємств
План лекції:
Характеристика і склад грошових надходжень підприємств.
Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг.
3.Формування і розподіл валового і чистого доходу.
Самостійно:
1.Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності і інші позареалізаційні доходи.
2.Розподіл та використання доходів на підприємстві.
Повідомлення:
Характеристика фондів, що формуються за рахунок прибутку.
Індивідуальні завдання:
Інвестиційна стратегія підприємства.
Фінансові результати діяльності підприємств, їх зміст і значення у розширенні виробництва.
Основні поняття:
Валовий дохід; виручка; відпускна ціна; вільна ціна; позареалізаційні доходи; регульована ціна; фіксована ціна; фінансово-інвестиційна діяльність; фінансові санкції; фонд відшкодування; фонд накопичення; фонд оплати праці; фонд споживання; чистий дохід.
Балансовий прибуток; використання прибутку; прибуток підприємства; рентабельність; чистий прибуток.
Питання для самоконтролю:
1. Характеристика і склад грошових надходжень підприємств.
2. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг.
3. Фактори, які впливають на величину виручки від реалізації продукції, робіт та послуг.
4. Прогнозування, планування та використання виручки.
5. Особливості формування доходу від реалізації на підприємствах окремих галузей економіки.
6. Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності.
7. Економічний зміст прибутку.
8. Використання чистого прибутку.
9. Розподіл балансового прибутку підприємства.
10. Сутність і методи обчислення рентабельності.
1.Характеристика і склад грошових надходжень підприємств
В процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється рух грошових потоків і відбувається кругообіг коштів. Під грошовими потоками розуміють надходження і витрати грошових коштів. Вкладення коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.
Забезпечення грошових надходжень, які необхідні для покриття витрат виробництва та обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, формування, доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств. Грошові надходження – це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємства у банках та касу підприємства.
Вхідні грошові надходження підприємств за їх джерелами можна розділити на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять із будь-яких джерел на самому підприємстві, то вони відносяться до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчать про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності і організаційно-правової основи. В світовій практиці від 60 до 70% фінансових ресурсів надходять на підприємства за рахунок їх внутрішніх джерел.
Внутрішні грошові надходження, згідно діючої практики обліку та звітності на Україні включають:
виручку від реалізації продукції, робіт і послуг;
виручку від іншої реалізації;
доходи від позареалізаційних операцій.
Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг залежить від основної діяльності підприємства. Тому вона складає основну долю у внутрішніх грошових надходженнях. Виручка від реалізації є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво продукції, утворення доходів і формування фінансових результатів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів та погашення банківських кредитів.
На підприємствах може реалізовуватися продукція підсобного сільського господарства, непотрібні та зайві залишки сировини, напівфабрикати та інші матеріали, основні фонди, нематеріальні активи та інше майно. Вони можуть реалізовуватися за вільними відпускними цінами. Такі грошові надходження підприємств до виручки від іншої реалізації.
У командно – адміністративній економіці, коли ще не було реального фінансового ринку, було досить виправданим введення до класифікації грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій. Дійсно, в той період на підприємствах майже не було доходів від цінних паперів, крім як від державних облігацій, які займали досить незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях. В основному, доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, який виявлений у звітному році, списаної раніше безнадійної заборгованості погашеної в минулому періоді. В процесі фінансово-господарської діяльності окремими підприємствами порушуються фінансові зобов’язання, умови господарських договорів, за що до них застосовуються економічні санкції. Якщо ці умови порушує підприємство, то воно зобов’язане виплатити штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій, а також покривати збитки.
Штрафи, пені, неустойки виникають внаслідок порушення фінансових і господарських зобов’язань підприємств через недотримання законодавства і умов договору, які мають місце в практиці господарювання і фінансової діяльності підприємств. Крім того, на протязі року може виявитися прибуток і доходи минулих років, погашатися раніше списана як безнадійна дебіторська заборгованість.
Всі ці надходження відносяться до доходів від позареалізаційних операцій, які у фінансових планах підприємств не передбачаються, хоча вони включаються до складу їх балансового прибутку.
Однак, в умовах ринкової економіки, коли функціонує та розвивається фінансовий ринок, і підприємства здійснюють фінансові інвестиції, доцільно ввести до класифікації грошових надходжень «доходи від фінансово - інвестиційної діяльності» окремо від «доходів від позареалізаційних операцій».
Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється та функціонує фінансовий та страховий ринок. В цих умовах багато підприємств поряд з основною займаються фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею та продажем цінних паперів, вкладенням тимчасово вільних грошей на депозитні рахунки, лізингом, наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.
Доходи від цієї діяльності складають значну питому вагу у вхідних грошових надходженнях підприємств і по мірі розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку, ці доходи будуть зростати. Доходи від фінансових інвестицій здійснюють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.
З 2000 року в Україні введена наступна класифікація грошових надходжень:
- Доходи від основної операційної діяльності – виручка від реалізації продукції, робіт, послуг.
- Доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти, від операційної оренди, одержані пені, штрафи. Неустойки, від списання кредиторської заборгованості, одержані гранти, субсидії, інші доходи.
- Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в дочірні підприємства, одержані дивіденди та відсотки за облігаціями.
- Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, ліквідації необоротних активів, не операційних курсових різниць, безоплатно отриманих оборотних активів.
- Доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи.
Таким чином, грошові надходження підприємств грають важливу роль в кругообороті коштів. Повертаючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, тим самим вони створюють економічні умови для нового кругообігу коштів.
2.Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг
Підприємство процес виробництва завершує доведення продукції до споживача. Реалізація продукції (Т-Г) являє собою заключну стадію кругообігу коштів підприємства(Г-Т…В…Т-Г) і є його найважливішим показником. На основі руху товарів і грошей утворюються економічні відносини між постачальниками, посередниками і покупцями.
Для підприємства –виробника реалізація продукції свідчить про те, що вона за своїми споживчими властивостями, якістю , асортименту відповідає суспільному попиту і задовольняє потреби покупців.
На практиці можуть використовуватись два варіанти визначення реалізації продукції:
а) продукція відвантажена чи відпущена споживачу (тобто відбулася передача права власності);
б) надійшли кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію.
При цьому всі розрахунково-платіжні документи оформлені відповідно до діючого положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т-Г) і суб’єктів (постачальник-покупець). Тому прямий товарообмін (Т-Т)- бартер не можна вважати реалізованою продукцією. При бартерному обміні товарів не здійснюється рух грошових засобів. Немає надходжень виручки від реалізації продукції. В даному випадку не відбувається зміна вартості (Т-Г), а здійснюється просто товарообмін.
Однак потрібно відмітити, що згідно діючого законодавства бартерні операції включають в звітність по реалізації продукції підприємств.
Розмір виручки від реалізації продукції, при інших рівних умовах, залежить від:
кількості і асортименту реалізованої продукції;
рівня реалізаційних цін.
1)Об’єм (кількість) реалізованої продукції здійснює прямий вплив на розмір виручки. А сама кількість реалізованої продукції залежить від об’єму виробництва товарної продукції і зміни розміру перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Асортимент реалізованої продукції також здійснює вплив на розмір виручки. Підвищення питомої ваги в загальному об’ємі реалізованої продукції більш дорого вартісного асортименту збільшує розмір виручки і навпаки.
2) Прямий вплив на розмір виручки здійснює рівень цін. В свою чергу, на рівень цін впливають якість та споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит та пропозиція на ринку.
На окремі види продукції, робіт та послуг держава встановлює фіксовані та регульовані ціни. В цьому випадку виручка від реалізації продукції залежить від рівня, прейскуранта цих цін.
В умовах ринкової економіки існують вільні, фіксовані та регульовані ціни.
Фіксовані ціни – встановлюються адміністративно державою перш за все на послугу першої необхідності і на монопольні товари, які виготовляє держава(газ, електроенергія і ін.) .
Регульовані ціни – встановлюються на товари першої необхідності для регулювання рівня рентабельності. Наприклад, на хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування. При цьому державою встановлюються індикативні ціни - мінімальний рівень цін і максимальний рівень цін.
У всіх інших випадках використовуються вільні ціни, тобто ціни, які складаються під впливом попиту і пропозиції або за домовленістю сторін-постачальника і споживача.
При встановленні вільних цін за основу береться собівартість і прибуток, планова рентабельність. Потім добавляються акцизний збір(на підакцизну продукцію) і податок на додану вартість.
Розрахунок ціни продукції можна здійснити за формулою:
Ц1=С+П,
Де Ц1-ціна продукції(ціна виробника продукції);
С - собівартість;
П – прибуток в ціні.
Ц2=С+П+ПДВ,
Де Ц2- ціна продукції з ПДВ;
ПДВ- податок на додану вартість.
Ц3=С+П+АЗ+ПДВ,
Де Ц3-ціна продукції з акцизним збором і ПДВ;
АЗ- акцизний збір.
Ц4+С+П+АЗ+ПДВ+ТН,
Де Ц4-роздрібна ціна продукції;
ТН – торгівельна націнка.
В залежності від того, кому реалізується продукція, ціни встановлюються оптові і роздрібні. Відвантаження і відпуск продукції відбувається посередниками оптом чи партіями за оптовими цінами.
В умовах ринкової економіки ціни стають найголовнішим фактором регулювання процесу виробництва і споживання і безпосередньо здійснюють вплив на попит та пропозицію .
Планування виручки.
Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку, шляхом множення кількості реалізованих виробів на їх реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум по всій номенклатурі виробів.
Обсяг реалізації може бути обрахований виходячи із товарного випуску виробів у планову періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи їх залишки на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації визначається за формулою:
Р=З1+Т-З2
Де Р- обсяг реалізації в плановому періоді;
З1- залишки кожного виду готових виробів на складі і відвантажених на початок планового періоду;
З2- залишки кожного виду виробів на складі і відвантажених на кінець планового періоду;
Т- товарний відпуск виробів у плановому періоді.
Реалізаційні ціни в плановому році визначаються на основі цін, які склалися в базовому періоді, шляхом коректування їх на зміни, які передбачаються в плановому періоді, в тому числі, з врахуванням попиту та пропозиції.
При великому асортименті виробів, що випускаються, розрахунок плану реалізації можна здійснити комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для розрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод. Для розрахунку беруть товарний випуск по всій номенклатурі виробів і добавляють до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю.
Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг служить основним джерелом покриття коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів та формування фінансових ресурсів.
3.Формування і розподіл валового і чистого доходу.
Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво — використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).
Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.
Валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка залишається після відрахування частини цього продукту, що використовується на відтворення виробництва. Водночас, вартість цієї частини продукту — валового доходу, — утворена у вигляді заробітної плати і вартості додаткового продукту, набирає грошової форми і є фінансовою категорією.
Валовий дохід — це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції.
Використання валового доходу як основного узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект, котрий отримує народне господарство від діяльності кожного підприємства. Переваги показника валового доходу полягають у тім, що в ньому найбільш реально відбито таку важливу сторону діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий дохід, показуючи ступінь ефективності виробництва, є величиною знов створеної вартості — основного джерела національного доходу. Валовий дохід — основне джерело утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.
З народногосподарського погляду валовий дохід є складовим елементом національного доходу країни.
У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці й на чистий дохід. Оплата праці — це витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці. За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві частини — необхідну й додаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт — це продукт, створений працею людей на підприємствах, котрий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового продукту). Додатковий продукт – це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є остаточною з важливих умов їхнього успішного розвитку. Чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.
Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави.
Прибуток – це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма прояву вартості додаткового продукту.
Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості формування прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форм власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності;обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.
Самостійно:
1.Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності та інші позареалізаційні доходи
Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово – кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок.
З переходом на ринкові основи господарювання збільшується роль фінансової діяльності підприємства. Пошук фінансових джерел розвитку підприємства стає важливим для фінансових служб підприємства.
Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки — це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосередній вплив на формування загального прибутку. Тому багато підприємств поряд з основною займається і фінансово – інвестиційною діяльністю.
Підприємства отримують доходи від таких видів фінансово – інвестиційної діяльності:
придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;
продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів;
цільових грошових внесків;
валютних операцій;
пайових внесків, дольової участі в діяльності інших підприємств;
надання позичок;
лізингових операцій.
Найважливіша сторона фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки полягає в раціональному використанні вільних фінансових ресурсів, знаходження ефективних напрямів інвестування коштів, які приносять підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.
При купівлі акцій, облігацій інших підприємств потрібно виходити із того, що інвестувати потрібно тільки надлишки фінансових ресурсів. При цьому у підприємства повинна бути готівка на випадок непередбачуваних обставин. Ця готівка може бути у вигляді грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов’язань).
Перед тим як придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, які очікуються в майбутньому, а не тими, які обіцяні у вказаному на акції рівні дивідендів. Не рекомендується здійснювати угоду володіючи тільки конфіденціальною інформацією про стан справ того підприємства, цінні папери якого планується придбати. Не можна купувати акції фірми, яка не друкує звіти про свої доходи.
Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі відсотки. Іноді краще піти на порівняно невисокі відсотки, якщо при цьому забезпечується стабільність і довгостроковий характер їх отримання.
Однак відсутність в країні необхідних умов для вільного фінансового ринку перешкоджає дотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випуску і торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, яка забезпечувала б чесність угод з цінними паперами.
Тимчасово вільні грошові кошти підприємства можуть вноситися на депозитні рахунки до комерційних банків під обумовлений відсоток.
Підприємства, крім того, можуть мати позитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операціям в іноземній валюті.
Підприємство має право здавати своє нерухоме майно (споруди, будівлі, обладнання, техніку та ін.) в оренду за обумовлену орендну плату або здійснювати фінансовий лізинг.
Лізинг - це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб’єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений термін. Об‘єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних фондів. У лізинговій угоді приймають участь три сторони: підприємство - постачальник, лізингова фірма (підприємство як орендодавець), орендатор, який отримав та використовував нерухоме майно на протязі домовленого строку.
Розрізняють 2 види лізингу: фінансовий та оперативний.
Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі ) вартості обладнання, заказаного орендатором, та передача його в оренду. При фінансовому лізингу строк оренди обладнання відповідає строку амортизації обладнання. Фінансовий лізинг носить назву лізинг майна з повною окупністю чи повною виплатою. Це означає, що лізиногодавець на протязі строку договору повертає собі всю вартість майна та отримує прибуток від лізингової операції.
При закінченні строку дії договору орендатор може викупити об’єкт лізингу за залишковою вартістю, або повернути об’єкт лізингу лізингодателю, або заключити новий контракт на оренду.
Оперативний лізинг заключається, як правило, на термін, що менший амортизаційного періоду майна. Після закінчення договору об’єкт лізингу повертається лізингодателю або знову здається в оренду.
При заключенні лізингового договору важливим аспектом є лізингова плата. Лізингова плата залежить від виду основних фондів, строку лізингу та інших умов договору. Як правило, сума лізингової плати є фіксованою, вноситься незмінною величиною протягом всього періоду дії договору. Проте, в умовах інфляції в договорі в договорі може обговорювати можливість перегляду величини лізингового відсотка.
Таким чином, в умовах переходу до ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності та інших позареалізаційних операцій стають постійними джерелами грошових надходжень підприємств.
Тести
ТЕСТ 1. З-поміж поданих нижче відповідей виберіть найбільш правильне й повне визначення поняття" загальний прибуток підприємства".
Відповіді:
1. Прибуток від операційної діяльності.
2. Прибуток від звичайної діяльності.
3. Прибуток від фінансових операцій.
4. Прибуток від надзвичайних операцій.
5. Прибуток від основної та іншої операційної діяльності.
6. Прибуток від операційної діяльності та фінансових операцій.
7. Прибуток від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності.
8. Прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій.
9. Прибуток від операційної діяльності та надзвичайних подій.
10. Прибуток від операційної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та від надзвичайних подій.
ТЕСТ 2. Назвіть складові прибутку від операційної діяльності. Відповіді:
1. Прибуток від реалізації іноземної валюти.
2. Одержані дивіденди.
3. Прибуток від реалізації основних фондів.
4. Прибуток від реалізації продукції.
5. Одержані гранти, субсидії.
6. Відсотки, одержані за облігаціями та іншими цінними паперами.
7. Прибуток від реалізації нематеріальних активів.
8. Прибуток, одержаний від спільної діяльності.
9. Прибуток від реалізації основних засобів.
ТЕСТ 3. Назвіть складові прибутку від іншої операційної діяльності.
Відповіді:
1. Одержані дивіденди.
2. Прибуток від ліквідації необоротних активів.
3. Дохід від операційних курсових різниць.
4. Відсотки, одержані за облігаціями.
5. Прибуток від реалізації іноземної валюти.
6. Одержані пені, штрафи, неустойки.
7. Прибуток від реалізації нематеріальних активів.
8. Дохід від списання кредиторської заборгованості.
9. Прибуток від реалізації фінансових інвестицій.
ТЕСТ 4. Назвіть складові прибутку від фінансових операцій. Відповіді:
1. Дохід від списання кредиторської заборгованості.
2. Одержані пені, штрафи.
3. Дохід від спільної діяльності.
4. Прибуток від реалізації фінансових інвестицій.
5. Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства.
6. Прибуток від неопераційних курсових різниць.
7. Відсотки, одержані за облігаціями.
8. Доходи від операційної оренди.
9. Відшкодування раніше списаних активів.
ТЕСТ 5. Назвіть складові прибутку від іншої звичайної діяльності.
Відповіді:
1. Одержані дивіденди.
2. Доходи від операційної оренди.
3. Прибуток від реалізації фінансових інвестицій.
4. Відсотки, нараховані за депозитним рахунком підприємства в банку.
5. Прибуток від ліквідації необоротних активів.
6. Дохід від списання кредиторської заборгованості.
7. Прибуток від реалізації іноземної валюти.
8. Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів.
9. Одержані штрафи.
ТЕСТ 6. Назвіть показники, які враховуються за обчислення валового прибутку підприємства.
Відповіді:
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції.
2. Дохід (виручка) від реалізації оборотних активів.
3. Податок на додану вартість.
4. Дохід (виручка) від реалізації основних фондів.
5. Акцизний збір.
6. Дохід (виручка) від реалізації необоротних активів.
7. Собівартість реалізованої продукції.
8. Дохід від спільної діяльності.
9. Одержані штрафи.
10. Адміністративні витрати.
ТЕСТ 7. Назвіть показники, які враховуються за обчислення прибутку від операційної діяльності.
Відповіді:
1. Дохід від операції в асоційовані підприємства.
2. Прибуток від реалізації основних фондів.
3. Дохід (виручка) від реалізації продукції.
4. Податок на додану вартість.
5. Собівартість реалізованої продукції.
6. Одержані штрафи.
7. Відсотки, одержані за облігаціями.
8. Адміністративні витрати.
9. Витрати на збут.
10. Одержані гранти, субсидії.
ТЕСТ 8. Знайдіть правильне визначення економічної сутності рентабельності.
Відповіді:
1. Абсолютна сума отриманого прибутку підприємства.
2. Абсолютна сума прибутку, отриманого від операційної діяльності.
3. Рівень дохідності підприємства.
4. Прибутковість реалізації продукції.
5. Перевищення виручки від реалізації продукції над її собівартістю.
6. Сума фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його виробничо-господарську діяльність.
7. Перевищення прибутку від фінансових операцій над збитками від указаних операцій.
8. Перевищення доходів від іншої звичайної діяльності над збитками від указаної діяльності.
ТЕСТ 9. Назвіть показники, які необхідно використати для обчислення рентабельності підприємства в цілому.
Відповіді:
1. Прибуток від реалізації продукції.
2. Прибуток підприємства.
3. Прибуток від звичайної діяльності.
4. Собівартість реалізованої продукції.
5. Вартість основних засобів.
6. Вартість основних засобів і оборотних активів.
7. Загальна сума активів підприємства.
8. Загальна сума оборотних активів.
ТЕСТ 10. Знайдіть правильне визначення чистого прибутку підприємства.
Відповіді:
1. Прибуток підприємства після сплати податків на прибуток, за землю і транспортні засоби.
2. Прибуток від реалізації продукції.
3. Прибуток, що залишився у підприємства після сплати податку на прибуток.
4. Прибуток, що залишився у підприємства після сплати податку на прибуток і виплати дивідендів.
5. Прибуток, що залишився у підприємства після сплати податку на прибуток і поповнення статутного фонду.
6. Прибуток після відшкодування збитків від операційної діяльності.
7. Прибуток після відшкодування збитків від фінансових операцій.
8. Прибуток після відшкодування збитків від звичайної діяльності.
ТЕСТ 11. Назвіть показники, яких буде достатньо для обчислення чистого прибутку підприємства.
Відповіді:
1. Прибуток підприємства.
2. Прибуток від реалізації продукції.
3. Податок на прибуток і платежі за ресурси (за землю і транспортні засоби).
4. Одержані дивіденди.
5. Прибуток від звичайної діяльності.
6. Сплачений податок на прибуток.
7. Сплачений податок на дивіденди.
8. Прибуток від фінансових операцій.
ТЕСТ 12. Назвіть можливі напрямки використання чистого прибутку.
Відповідi:
1. Сплата відсотків за користування банківськими кредитами.
2. Погашення довгострокових банківських кредитів.
3. Сплата комунального податку.
4. Сплата податку на прибуток.
5. Виплата дивідендів.
6. Створення резервного фонду.
7. Фінансування капітальних вкладень.
8. Виплата матеріальної допомоги працівникам підприємства.
09.06.2013 22:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора