Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінанси підприємств
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Фінанси і соціальна політика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Лекція 6. Тема: Фінансове забезпечення відтворення основних фондів
План лекції:
Склад і структура ОФ.
Знос і амортизація ОФ.
Сутність відтворення ОФ, форми простого і розширеного відтворення.
Кругообіг основних виробничих фондів.
Показники стану та ефективності використання ОФ.
Самостійно:
1. Порядок фінансування капітальних вкладень.
2. Фінансування ремонту ОФ.
3. Суть методів нарахування амортизації: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого.
Повідомлення:
Джерела фінансування капітальних вкладень
Прискорена амортизація ОФ
Основні поняття:
Амортизація, амортизаційні відрахування, знос основних засобів, капітальні вкладення, капітальний ремонт основних засобів, моральний знос основних засобів, основні засоби, просте відтворення основних засобів, розширене відтворення основних засобів, рентабельність основних засобів, фізичний знос основних засобів, коефіцієнт вибуття основних засобів. коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, фондовіддача основних засобів.
Питання для самоконтролю.
1. Дайте визначення основних фондів .
2. Класифікація основних фондів залежно від участі у процесі виробництва.
3. Сутність амортизації основних фондів.
4. Які ви знаєте методи нарахування амортизації?.
5 .На які групи поділяться ОВФ для нарахування амортизації за податковим законодавством?
6.Квартальні норми амортизації за групами ОВФ за податковим законодавством.
7. Як визначається сума амортизаційних відрахувань за податковим законодавством?
8.Як визначається балансова вартість відповідної групи ОВФ на початок звітного періоду за податковим законодавством.
9. Поняття фізичного і морального зносу.
10.Сутність капітальних вкладень
11.Назвіть джерела фінансування капітальних вкладень.
12.Суть підрядного і господарського способу будівництва.
13.Фінансування ремонту основних фондів.
14.Назвіть показники забезпеченості підприємства основними фондами.
15.Показники, які характеризують стан основних фондів.
16.Показники ефективності використання основних фондів.
Склад і структура ОФ
Основні фонди — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним абр моральним зносом. Основні фонди підприємства включають основні виробничі фонди й невиробничі основні фонди.
Виробничі основні фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання у вигляді амортизації. Відтворюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення (інвестиції).
Невиробничі основні фонди - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства.
На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Амортизація на них не нараховується. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих фондів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.
Основні виробничі фонди з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:
Будівлі і споруди.
Передавальні пристрої.
Машини й устаткування, у тому числі:
робочі машини й устаткування;
вимірювальні й регулювальні прилади;
лабораторне устаткування;
обчислювальна техніка;
транспортні засоби.
Виробничий і господарський інвентар.
Інші основні фонди.
Співвідношення окремих груп основних виробничих фондів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих фондів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.
Для обчислення амортизаційних відрахувань основні фонди поділяють на такі групи:
Група 1—будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі. Амортизація – 2% у квартал до балансової вартості.
Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них. Амортизація – 10% квартал до балансової вартості.
Група 3 — інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4 (робочі машини устаткування).Амортизація – 6% у квартал до балансової вартості.
Група 4 — Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони ( в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів. Амортизація – 15% у квартал до балансової вартості.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1998р. – про основні виробничі фонди.
Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих фондів укладати кошти. Воно зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних фондів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих фондів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних фондів.
Поліпшити структуру основних виробничих фондів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень, встановлення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.
Знос і амортизація ОФ
У процесі експлуатації основні виробничі фонди зношуються. Розрізняють два види зносу основних фондів — фізичний і моральний.
Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто, суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних фондів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних фондів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів.
Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фондів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних фондів.
Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних фондів.
Моральний знос — це знос основних фондів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.
Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.
Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.
Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установлених законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.
До складу амортизаційних витрат включають:
• витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, в тому числі на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів.
Не вважаються амортизаційними та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду:
• витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних фондів у виробництві інших основних фондів, призначених для такої реалізації;
• кошти та витрати на утримання основних фондів, що перебувають на консервації.
Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вар тості основних фондів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування. Зокрема, підприємство може самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.
Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено застосування таких методів нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів): прямолінійного, зменшення залишкової вартості, виробничого, методу нарахування амортизації за податковим законодавством. Метод амортизації обирається підприємством самостійно, найчастіше підприємства застосовують норми і метод нарахування амортизації ОЗ, передбаченим податковим законодавством.
Метод нарахування амортизації за податковим законодавством полягає в тому, що квартальна сума амортизації визначається як добуток балансової вартості груп ОВФ на початок звітного кварталу та квартальної норми амортизації. Для нарахування амортизації ОФ поділяються на 4 групи.
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.
А = Ба * Н / 100%,
де А — сума амортизаційних відрахувань (гривень);
Ба — балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду (гривень);
Н — норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів (%).
Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Ба = Б(а-1) +П(а-1) –В(а-1) – А(а-1),
де Ба — балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;
Б(а-1) — балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, що передував звітному;
П(а-1) — сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1) — сума виведених з експлуатації відповідної групи основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
Нарахування амортизації здійснюється за кожним інвентарним об'єктом основних фондів групи 1 (будівлі, споруди), і за сукупною балансовою вартістю групи 2,3,4 - незалежно від балансової вартості кожного об'єкта (верстат, машина, прилад) і часу введення його в експлуатацію.
Нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість не зношеної частини основних фондів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції. Одночасно визначається нагромаджувана частина фінансових ресурсів для наступного заміщення основних фондів, які вибувають з виробничого процесу через зношення.
Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних виробничих фондів в амортизаційному фонді (у підприємствах недержавної форми власності без створення і обліку спеціального фонду).
Амортизаційний фонд накопичується підприємствами поступово і використовується для вкладень в ОВФ не відразу, а в міру накопичення коштів. Тому деякий час кошти цього фонду є вільними, вони або відкладаються на банківських рахунках, або вкладаються підприємствами в оборотні фонди та фонди обігу.
Залучені кошти використовуються підприємством за недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.
Сутність відтворення ОФ, форми простого і розширеного відтворення
Відтворення основних виробничих фондів — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.
Просте відтворення основних фондів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних фондів або придбання нових основних фондів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Процес відтворення основних виробничих фондів має низку характерних ознак, зокрема:
1) основні виробничі фонди поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
2) у процесі відтворення основних виробничих фондів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;
3) здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих фондів на готову продукцію нарахуванням амортизаційних відрахувань;
4) основні виробничі фонди поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.
Просте відтворення основних виробничих фондів здійснюється у двох формах:
1) заміна зношених або застарілих основних виробничих фондів;
2) капітальний ремонт діючих основних фондів.
Джерелом фінансування заміни зношених основних фондів є нарахована сума амортизації. Джерелом фінансування кількісного та якісного зростання ОВФ є використання частини створеного додаткового продукту.
Формою розширеного відтворення ОФ є технічне переозброєння, реконструкція або розширення діючих потужностей, придбання нового обладнання або будівництво нових виробничих об'єктів.
Однією з форм розширеного відтворення ОФ є модернізація обладнання - його оновлення з ціллю повного або часткового усунення морального зносу і підвищення техніко-економічних показників до рівня аналогічного обладнання більш досконалих конструкцій.
Модернізація обладнання економічно ефективна, якщо в результаті її проведення зростає річний обсяг виробництва, збільшується продуктивність праці і зменшується собівартість продукції. Крім того, необхідно, щоб при цьому підвищився рівень рентабельності. Цей показник буде підвищуватись лише у випадку, якщо відносний приріст прибутку буде більше, ніж збільшення вартості виробничих фондів в результаті витрат на модернізацію.
Капітальні вкладення - це витрати, понесені підприємством на створення нових, модернізацію і реконструкцію діючих основних засобів. За рахунок капітальних вкладень відбувається як просте, так. і розширене відтворення підприємства. Щоб визначити розмір капітальних вкладень на підприємстві розраховується бюджет капітальних вкладень, тобто плановий розмір капітальних вкладень. План капітальних вкладень визначається підприємством самостійно і може включати такі напрями:
- модернізація і технічне переозброєння діючих ОВФ;
- розширення виробничих потужностей;
- створення виробничих потужностей під випуск нових видів продукції.
Одночасно із плануванням капітальних вкладень визначають джерела їх фінансування.
Кругообіг основних виробничих фондів
У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих фондів проходить три стадії.
На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих фондів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі фонди в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообороту основних виробничих фондів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.
На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих фондів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії формується амортизаційний фонд.
На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих фондів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих фондів на нові за рахунок амортизаційного фонду.
Основні фонди підприємства оцінюються:
• в залежності від моменту проведення оцінки (первісна і відновна);
• з огляду на стан ОФ (повна або залишкова вартість).
ОФ підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан ОФ - за повною або залишковою вартістю.
Відновна вартість ОФ - це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною (початковою) і відновною вартістю ОФ виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення ОФ, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення однаковості у вартісній оцінці ОФ періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю.
Повна (первісна і відновна) вартість ОФ - це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю ОФ відображаються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.
Залишкова вартість ОФ - це їх первісна або відновна вартість, зменшена на ту частину, яка вже перенесена на готовий продукт. Вона визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання ОФ (величиною зносу). Залишкова вартість ОФ на час спричиненого зношуванням їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОФ. Залишкова вартість є балансовою вартістю основних фондів.
5.Показники стану та ефективності використання ОФ
І. Показники забезпеченості підприємства ОФ
Фондомісткість
ФМ = Фк
Вп
середньорічна вартість ОВФ
Дає можливість визначити вартість ОФ на 1 гривню виробленої продукції
Характеризує забезпеченість підприємства ОФ. За норм. умов повинна мати тенденцію до зменшення
випуск товарної продукції за рік
(Задача) Випуск товарної продукції за рік становив 492370 грн., вартість ОВФ – 268306 грн. Фм= 268306 грн. : 492370 грн.
Тобто на кожну грн.. виробл. прод. припадає 54 коп. ОВФ.
Фондоозброєність
Фз = Фк
ч
вартість ОВФ
Збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором
Визначається забезпеченість ОФ, показує величину ОФ на 1 працівн.
кількість працюючих на підприємстві
(Задача) Вартість ОВФ на початку року 98612 грн., а кількість працюючих 430 роб. На кінець року відповідно 124305 грн., а кількість працюючих – 425 осіб. Т.ч. фондоозброєність на початок року-229 грн., на кінець року-292 грн.
Коефіцієнт реальної вартості ОФ у майні підприємства
Крв = Фі
м
(вартість ОФ -
сума їхн. зносу):
вартість майна підприємства
Відображає питому вагу залишкової вартості ОФ у загальній вартості майна підприємства.
(Задача) Вартість ОВФ станов. 146305 грн., сума зносу – 64184 грн., а вартість майна – 170440 грн. ( 146305-64184) : 170184= 0,48
Якщо коефіцієнт реальної вартості ОВФ у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2-0,3), то реальний вироб. потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для поліпшення становища.
ІІ. Показники стану основних фондів
Коефіцієнт зносу ОВФ
Показує ступінь зносу ОВФ. Характеризує частку вартості ОФ, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан ОФ.
Коефіцієнт придатності ОВФ
Показує, яка частина ОФ придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.
Коефіцієнт оновлення ОВФ
Характеризує інтенсивність введення в дію нових ОФ. Він показує частку введених ОФ за визначений період у загальній вартості ОФ на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт вибуття ОВФ
Показує інтенсивність вибуття ОФ, тобто ступінь вибуття тих ОФ, які або морально застаріли, або зношені і непридатні для подальшого використання.
Коефіцієнт приросту ОВФ
Показує ступінь збільшення ОФ у звітному періоді, якщо порівняти з минулим періодом.
Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених в дію ОФ перевищує вартість вибулих ОФ.
III. Показники ефективності використання ОФ
Фондовіддача
вартість виробленої продукції.
за звітний період до б. вартості ОФ
Обратн. до фондомісткості
Характеризує ефективність використання ОВФ. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих фондів
Рентабельність ОВФ
баланс. прибуток за звітний період до б. вартості ОВФ на кінець звітного періоду
Визначає ступінь використання ОВФ. Це відносний показник ефективності використання ОФ
Сума чистого прибутку на 1 грн. ОФ
Сума чистого прибутку до б. вартості ОВФ
Визначає ефективність використання ОВФ
Самостійно:
1.Порядок фінансування капітальних вкладень.
Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.
За підрядного способу будівництво об'єктів здійснюється відповідними підрядними організаціями.
Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об'єкт. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі.
Відповідальність за об'єкт будівництва покладається на генерального підрядчика, який виконує основні будівельні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні, санітарно-технічні) залучає за окремим договором спеціалізовані підрядні організації.
Підприємство-замовник і підрядчик укладають договір на будівництво із зазначенням: форми розрахунків; договірної вартості будівництва; об'єктів будівництва із вказівкою на наявність проекту й кошторису для кожного об'єкта; джерел фінансування будівництва; обсягів незавершеного будівництва, які є на день укладання договору; інвентарної вартості об'єкта; переліку підрядчиків і підрядних робіт та інших потрібних даних.
Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюються після завершення робіт на об'єкті будівництва.
Договірна вартість будівництва розраховується на підставі вартості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксованої ціни та договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів та інших критеріїв.
Господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів, реконструкції та розширення діючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.
2.Фінансування ремонту ОФ
Основні виробничі фонди в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних виробничих фондів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих фондів на підприємстві.
Своєчасний ремонт основних виробничих фондів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.
Ремонт - це спосіб відтворення основних фондів, який полягає у ліквідації ушкоджень, поломок, дефектів основних виробничих фондів і об'єктів соціального призначення.
Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих фондів усуненням окремих поломок основних фондів і заміни або поновлення їхніх окремих частин. Здійснюється, як правило, один раз на рік.
Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних фондів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією, без повного розбирання об'єкта, що ремонтується (період ремонту понад один рік).
Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування, здійснюється один раз у два-три роки.
Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих фондів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.
Економічна доцільність капітального ремонту основних виробни чих фондів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об’єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт здійснювати недоцільно.
Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.
До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.
Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. За здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних фондів, тощо.
Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.
Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) мають право протягом звітного періоду витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат (новий рахунок в обліку 18 «Валові витрати») у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.
Усі витрати на ремонт, у тому числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2,3,4 або балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних фондів.
Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих фондів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних фондів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не повинні включатися відрахування на капітальний ремонт основних фондів.
Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.
Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть ви явитися придатні для подальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і в подальшому можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих фондів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих фондів.
Ремонт основних невиробничих фондів фінансується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних фондів.
Термінологічний словник
Активна частина ОВФ - частина ОВФ, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому зумовлює певний обсяг та якісь виробленої продукції.
Амортизація основних фондів - це процес поступового перенесення авансованої раніше вартості (витрат на придбання, виготовлення або поліпшення) всіх видів основних виробничих фондів і нематеріальних активів на вартість з виготовленої продукції з метою її повного відшкодування.
Індексація основних фондів і нематеріальних активів - це збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів чи нематеріального активу на коефіцієнт індексації.
Капітальні вкладення - це витрати, понесені підприємством на створення нових, модернізацію і реконструкцію діючих основних засобів.
Коефіцієнт вибуття - це відношення вартості виведених ОВФ до вартості ОВФ на початок року (або середньорічної вартості ОВФ).
Коефіцієнт зносу - це відношення суми зносу ОВФ до первісної (балансової) вартості ОВФ.
Коефіцієнт оновлення - це відношення вартості введених ОВФ до вартості ОВФ на кінець року (або середньорічної вартості ОВФ).
Коефіцієнт придатності - це 1 – К зносу.
Коефіцієнт приросту - це відношення різниці суми введених і виведених ОВФ до середньорічної вартості ОВФ.
Коефіцієнт реальної вартості основних фондів у майні підприємства - це відношення залишкової вартості ОВФ до підсумку по балансу.
Метод нарахування амортизації за податковим законодавством полягає в тому, що квартальна сума амортизації визначається як добуток балансової вартості груп ОВФ на початок звітного кварталу та квартальної норми амортизації.
Моральний знос показує втрату вартості через появу нового, більш продуктивного і економічного обладнання і матеріальний знос окремих елементів основних фондів.
Невиробничі основні фонди - це фонди, які не приймають участі у виробничо-господарській діяльності підприємства, вони належать до об'єктів соціальної сфери підприємства і перебувають на його балансі.
Основні виробничі фонди (ОВФ) - це частина оборотних засобів, яка безпосередньо чи опосередковано бере участь у процесі виробництва.
Основні фонди (засоби) - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати ведення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Пасивна частина ОВФ - частина ОВФ, яка створює умови для здійснення процесу виробництва.
Рентабельність основних фондів - це відношення прибутку від усіх видів діяльності до оподаткування до балансової вартості ОВФ, помножене на 100%.
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.
Сума чистого прибутку на одну гривню ОВФ - це відношення суми чистого прибутку до балансової вартості ОВФ (або середньорічної вартості ОВФ).
Фізичний знос - це втрата вартості через порушення техніко-економічних параметрів роботи обладнання.
Фондовіддача - це відношення вартості випущеної продукції до середньорічної вартості ОВФ.
Фондомісткість - це відношення середньорічної вартості ОВФ до вартості випущеної продукції.
Фондоозброєність - це відношення вартості ОВФ до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу.
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
Питання №1. Основні виробничі фонди підприємства - це ...
1. сукупність засобів праці, які протягом тривалого періоду функціонують у сфері виробництва у незмінній формі й переносять свою вартість на вартість виготовленого продукту частинами в міру зносу;
2. матеріальні й грошові засоби, які знаходяться в розпорядженні підприємства з метою забезпечення функціонування процесу виробництва й обігу;
3. сукупність предметів праці, які приймають участь в процесі виробництва, втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість виготовленого продукту протягом одного виробничого циклу;
4. грошові кошти, що авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції.
Питання№2. Відтворення основних фондів - це ...
1. процес перенесення вартості основних фондів на вартість виробленої продукції;
2. процес безперервного відновлення основних виробничих фондів;
3. купівля основних засобів;
4. вірної відповіді немає.
Питання№3. В залежності від моменту проведення оцінки ОФ підприємства оцінюються за
1. повною вартістю;
2. початковою вартістю;
3. залишковою вартістю;
4. відновною вартістю.
Питання №4. Фондовіддача - це відношення ... ,
1. вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів;
2. вартості реалізованої продукції до середніх залишків оборотних засобів;
3. середніх залишків оборотних засобів до вартості реалізованої продукції;
4. вартості основних виробничих фондів до вартості виробленої продукції.
Питання №5. Сума амортизаційних відрахувань за податковим методом нарахування амортизації залежить від ...
1. вартості основних фондів;
2. норм амортизації;
3. кількості років експлуатації;
4. дати введення в експлуатацію.
09.06.2013 22:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора