Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
БЖД
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»
/
Розрахункова робота
Теоретичні питання :
1.Суть,функції і види ринку.
Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням,
пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається
суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що
втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає
суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між
попитом та пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити
покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. В
такому випадку ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде
до рівноваги. Отже, ціна рівноваги – це ціна, за якої пропозиція відповідає
попиту.
Ринок – це місце взаємодії покупців та продавців , де формуються ціни та визначається обсяг реалізації товарів та послуг. Розрізняють ринки продуктів,ринки ресурсів,фінансовий ринок , ринок праці…. Попит – це кількість товарів та послуг яку споживачі бажають та спроможні купити за певних цін впродовж певного періоду. Пропозиція - це та кількість продуктів та послуг, яку виробники бажають та можуть виробити за певного рівня цін впродовж певного періоду. Взаємодія попиту та пропозиції сприяє встановленню ринкової ціни.
Ринок споживчих товарів та послуг є визначальним ,оскільки його частка в розвинених країнах досягає близько двох третин обсягу ВНП.
ВИДИ РИНКУ
Ринки можна розподілити по наступним критериям:
1. По економічному призначенню об’єктів ринкових відносин
• ринок благ та послуг;
• ринок засобів виробництва;
• ринок науково-технічних розробок;
• ринок цінних паперів;
• ринок робочої сили.
2. По товарним групам:
• ринок товарів виробничого призначення;
• ринок товарів народного споживання; продовольчих товарів;
• ринок сировини та матеріалів і т.д..
3. Утворення ринків по просторовій ознаці являє собою ринки:
• внутрішньорегіональні;
• міжрегіональні;
• міжнародні (світові).
5. По видам суб’єктів ринкових відносин ринки можуть поділятись на:
• ринок оптової торгівлі, коли в якості покупців та продавців
виступають підприємтсва та організації;
• ринок роздрібної торгівлі, коли покупцями виступають окремі
громадяни;
• ринок державних закупок сільгосппродукції, коли покупцем виступає
держава, а продавцями – безпосередні виробники сільськогосподарської
продукції.
6. З врахуванням дотримання законності в економіці ринки поділяються на:
• легальні, офіційні:
• нелегальні (тіньові, чорні і т.д.)
Дослідження структуризації ринків дозволяє виділити основні види
ринків:
1. Ринки товарів та послуг. В цю групу включаються наступні ринки:
• товарів споживчого призначення (продовольчі та непродовольчі
товари);
• послуг (побутові, транспортні, комунальні);
• житла та будівель невиробничого призначення.
2. Ринки факторів виробництва. До їх складу входять:
• ринок нерухомості;
• знарядь праці;
• сировини та матеріалів;
• енергетичних ресурсів;
• корисних копалин.
3. Фінансові ринки:
• ринок капіталів (інвестиційні ринки);
• кредитний ринок;
• ринок цінних паперів;
• валютно-грошовий ринок.
5. Ринок інтелектуального продукту - інновації, винаходи, інформаційні
послуги, твори мистецтва та літератури.
6. Ринок робочої сили. Являє собою економічну форму руху трудових ресурсів,
при якому робоча сила мігрує відповідно з законами ринкової економіки.
7. Регіональні ринки: місцевий, внутрішній, національний, зовнішній,
міжнародний.
Основні види ринків підрозділяються на різноманітні субринки, ринкові
сегменти. Сегментація ринку представляє собою розподіл споживачів даного
товару на окремі групи, що пред’являють до товарів неоднакові вимоги.
Сегмент ринку - це частина ринку, група споживачів, продуктів чи
підприємств, що утворюються на основі спільних ознак. Сегментація може бути
проведена різними шляхами з використанням різноманітних факторів (ознак).
Основними з них є:
1. Географічні (по регіонам, за адміністративним поділом, за густотою
населення, за кліматичними умовами).
2. Демографічні (групування населення за віком, за статтю, за розміром
сім’ї, за рівнем доходу, за професійним складом, за рівнем освіти, за
національним складом).
3. Психографічні (групування населення за соціальним складом з
низьким, середнім, високим, дуже високим достатком, за стилем життя:
богемний, елітарний, молодіжний, спортивний).
4. Поведінчі (придбання товарів носить випадковий характер, пошук
користі при придбанні товарів: вироби високої якості, хороше
обслуговування, низькі ціни, статус постійного клієнта, ступінь потреби в
продукті, емоційне відношення до продукції) .
ФУНКЦІЇ РИНКУ
Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які
він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та
інтегруюча.
Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними
галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в
економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові
відносини активно впливають на рівень витрат та виробництво будь-якого
товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту
населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції,
інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно
необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного
обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню
прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми
прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в
свою чергу, є регулятором пропозиції в економіці.
У зв’язку з тим, що створена споживна вартість перетволрюється на
товар лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити
висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає,
то в суспільстві принижується роль ринку як регуулятора, що призводить до
наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення
дефіциту як загальноекономічного явища.
Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютувати
її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також
державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть
бути також державними і недержавними. До перших належать: а) економічні
важелі – кредити, податки, ціни, які встановлює держава; б) адміністративні
важелі – державне замовлення, державні програми, правила укладання
господарських договорів. До других належать різні угоди між
товаровиробниками про ринки збуту, ціти, квоти тощо.
Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню
тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для
одерржання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші
досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління.
Якщо суб’єти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення
ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть
вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть неконкурентоздатними і
стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як
розподільча.
У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи
товаровиробників, виявляє переможців та переможених. Для перших створюються
умови для подальшого розвитку і процвітання, а для других постає питання
про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування
суспільства за доходами – на багатих і бідних.
Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему
горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємтсв, галузей, регіонів), у
тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція.
Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню
товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами
здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтенаціональній
вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляє товари, витрати на
виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати
праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.
2. Цінові та нецінові фактори попиту та пропозиції.
Попит – це кількість благ яку споживачі бажають і спроможні купити за кожного рівня цін із низки можливих за деякий проміжок часу.
Пропозиція – кількість благ яку продавець хоче і здатний пропонувати для продажу за певний період.
Цінова еластичність попиту показує, на скільки відсотків величина попиту на певний товар із зміною його ціни на 1 відсоток. Вона характеризує змінність одного товару іншими цу споживанні. Існують такі форми еластичності попиту за ціною:
Еластичний попит (Еd>1) – це ситуація коли величина попиту змінюється на більший відсоток ніж ціна.
Нееластичний попит (Еd <1) – це процентна зміна величини попиту є меншою ,ніж аналогічна зміна ціни.
Одинична еластичність (Еd=1)- це величина попиту і ціна змінюються на однаковий відсоток.
Абсолютна еластичність (Еd=∞), коли щонайменші зміни ціни спричиняють невизначено значні зміни у величині попиту.
Абсолютна еластичність (Еd=0) , коли величина попиту зовсім не реагує на будь-які зміни ціни.
Розрізняють такі форми еластичності пропозиції:
Еластична пропозиція – величина пропозиції змінюється на більший процент, ніж ціна (Еs>1). Ця форма еластичності пропозиції характерна для тривалого періоду.
Нееластична пропозиція – величина пропозиції змінюється на менший відсоток ніж ціна (Еd<1). Ця форма еластичності характерна для нетривалого періоду.
Абсолютно еластична пропозиція – величина пропозиції зазнає безмежно великих змін за незначної зміни ціни (Еs=∞).
Абсолютно еластична пропозиція відзначається тоді, коли величина пропозиції абсолютно не змінюється зі зміною ціни(Еs=0).
Сукупна пропозиція (Aggregate supply) - це обсяг кінцевих товарів і
послуг, який може бути запропонований, тобто вироблений, в економіці за
різних рівнів цін.
Величина сукупної пропозиції визначається наявними в економіці
капіталом, працею і технологією і може бути записана на основі
виробничої функції.
До нецінових чинників сукупної пропозиції належать зміни
цін на ресурси;
у продуктивності праці;
податків з підприємств та субсидій.
Якщо змінюються нецінові чинники, змінюються й середні витра-ти.
Залежність між ними є оберненою.
Кейнсіанську модель сукупного попиту та сукупної пропозиції
ви-користовують для аналізу короткострокових коливань в економіці
Вона грунтується на таких припущеннях: а) неповна зай-нятість в
економіці; б) жорсткість номінальної заробітної плати та цін на товари.
При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в
короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, при
зменшенні - бути меншим за потенційний. Рівень цін впливає на обсяг
виробництва, а обсяг виробництва, у свою чергу, - на рівень цін.
3. Міжнародний поділ праці та і світове господарство.
Економіка абсолютної більшості країн ,зокрема України, є відкритою економікою в якій люди можуть здійснювати господарські операції на міжнародних ринках товарів і послуг. В сучасному світі створилась взаємозалежність економік країн, які, вирішуючи свої проблеми, спираються не тільки на власні можливості, але і на можливості ,які пов’язані з їхньою участю у світовому господарстві.
Під світовим господарством розуміють сукупність національних господарств окремих країн, об’єднаних всесвітнім поділом праці і системою міжнародних економічних відносин. Світове господарство можна розглядати як сукупність світових ринків: ринку ресурсів, продуктів, фінансових ринків із відповідною світовою інфраструктурою.
Світове господарство ґрунтується на міжнародному поділі праці, тобто спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів, яким вони обмінюються на світовому ринку.
Основними чинниками, що зумовили поділ праці між країнами, були відмінності у володінні природними ресурсами , у їхніх природно-кліматичних умовах, географічному розташуванні,тощо.
В сучасний період міжнародний поділ праці є продовженням поділу праці всередині країни і охоплює різні види спеціальності – міжгалузеву,внутрігалузеву та технологічну.
Міжнародний ринок відкриває перед кожною країною широкі можливості для спеціалізації і концентрації виробництва, кращого використання ресурсів в інтересах розвитку національної економіки. Коли будь-яка країна здійснює політичні автаркії,тобто політику господарського відокремлення від зовнішньоекономічного середовища, вона змушена розпорошувати свої ресурси, внаслідок чого обсяги виробництва будуть менші, ціни вищі, технологічний рівень продукції низький.
Світове господарство моє певну інфраструктуру – комплекс галузей що обслуговують світові економічні та інші відносини. Вона містить такі компоненти ,як світова транспортна система; мережа міжнародних інформаційних комунікацій; міжнародні товарні, фондові,; світові та міжнародні банки і парабанківські інслютні й золоті біржі;міжнародні угоди які забезпечують провів режим праці.
Під глобалізацією розуміють широкий спектр процесів ,що відбуваються в сучасному світі - інтеграцію ринків ресурсів, продуктів і капіталу, появу єдиних для цілої низки країн валют, уніфікацію стандартів і споживчих смаків, лібералізацію руху капіталів між країнами, введення єдиних правил у сфері регулювання банківських операцій.
Глобалізація забезпечує нові можливості для економічного розвитку країн. Разом з тим вона має негативні аспекти, зокрема , наражає національну економіку на небезпеку зовнішніх збурень. Тому в сучасних умовах особливої ваги набирають питання захисту національних інтересів країни.
Тестові питання
4. Зміна якого фактора не призводить до зміщення кривої попиту?
б) розміру і розподілу національного доходу;
Фрикційне безробіття охоплює тих, хто:
в) переходить з однієї роботи на іншу;
6.Якщо номінальний процент ставки становить 9%, а темп інфляції 3%, то реальна процентна ставка становить:
б) 6%;
7. Валові приватні інвестиції враховують при обчисленні :
в) особливого доходу;
8.Теорію відносної переваги розвинув:
а) Д.Рікардо;
Задачі
9.Виходячи з наступних даних,визначити середні постійні витрати виробництва:
Обсяг виробництва(шт)
Загальні витрати(грн.)
Змінні витрати(грн.)
Постійні витрати(грн.)
Постійні середні витрати
0
100
0
100
0
10
200
100
100
10
20
280
80
200
20
30
320
50
270
90
40
520
40
480
12
50
700
150
550
11
Постійні середні витрати = постійні витрати/обсяг продукції
Постійні витрати = загальні витрати – змінні витрати
10.Визначити темп інфляції, якщо в минулому році індекс споживчих цін становив 110%,а цього року – 121%
12.06.2013 20:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора