Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Дизайн
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”
ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра репрографії
Контрольна робота
з дисципліни «Дизайн видань та паковань»
Рівновага при створенні дизайну
Формати графічних файлів
Студент групи ЗРП-81
Ільницький В.В
Викладач
Тараканова Е.В.
Київ-2012.
ЗМІСТ.
1. РЕДАКТОРИ ШРИФТІВ. 3
1.2. Alphabet Synthesіs Machіne. 3
1.2. BіtCopy 3
1.3. Font Creator Program 4
1.4. FontLab 4
1.5. GOTE 5
1.6. Macromedіa Fontographer 5
1.7. Softy 6
1.8. TypeDesіgner 6
1.9. ParaNoіse 7
2. Апроші. Кернінг. Переваги. 8
2.1. Апроші. 8
2.2. Кернінг. 8
2.3. Межбуквенные пробіли. 9
ЕЛЕМЕНТИ ДИЗАЙНУ
Дизайн - це конструктивне мислення, матеріалізація ідеї, її вираження. Дизайнер, у першу чергу, - не художник, а творча особистість. Він виконує на професійному рівні те, що люди роблять щодня - коли прибирають у кімнаті, накривають на стіл, одягаються тощо. Порядок, який дизайнер створює з хаосу малюнків, текстів, заголовків і білого простору, сприяє кращому прочи- танню і розумінню реклами. Естетичні засоби викликають позитивну реакцію. Краса полягає в простоті, але одночасно й у розмаїтості.
Основа краси - у дотриманні принципів дизайну. Ці принципи застосо- вуються до найпростіших елементів дизайну: лінії, тону і плями, форми і силуету, які через колір, текстуру, розмір, контраст задають напрямок, рух, ритм, урівноваженість, масштабність.
Лінії. Одним із основних елементів композиції є лінія. Вона потрібна для обмеження простору, позначення форми, створення певного середо- вища, спрямування погляду - хоча і не завжди явного. Вона може бути пряма, крива, ламана, товста і тонка, гладка і груба, безупинна і перерив- часта, видима й уявна. За допомогою ліній легко керувати увагою люди- ни, її настроєм. Перш за все лінії працюють у глибину композиції, створю- ють враження тривимірності. Лінії ведуть за собою погляд - у напрямку горизонту, до певного об'єкта. Лінія надає об'єму пласкій композиції, чіткіше подає просторові форми. Доведено, що різні лінії сприймаються по-різному: вигнуті - заспокоюють, ламані - дратують, вертикальні - пе- редають велич, силу, міць, горизонтальні - спокій та безтурботність, діагоналі надають динаміки.
Лінія може бути самостійним зорово сприйманим елементом. Оточен- ні лінією частини поверхні створюють контур і задають форму. Лінія, яка не змінюється по ширині і світлості втрачає об'ємно-просторові функції і стає графічним знаком, схемою, шрифтом. Потовщення або утоньшення лінії, їх світлове модулювання просторово розміщують елементи: фронтальне розміщення, під кутом, переплетення. Лінія передає такі якості як: легкість, освітленість, прозорість, важкість форм, підсилення верху або низу компо- зиції, вертикальну спрямованість.
/
У роботах видатних художників Мікеланджело, Рафаеля, Доре лінія зо- рово зникає у просторі аркуша або виходить з нього, фіксуючи увагу на де- талях обличчя, фігури в просторі і збирає все в одну форму. Принцип недомовки, який примушує глядача завершувати подумки ідею митця, надзвичайно корисний у рекламі. Найбільш цілісно і осмислено він засто- совується у китайському та японському мистецтві юген.
Лініями є не тільки власне лінії, але й об'єкти зображення - дороги, стовпи, лінія горизонту, а також напрямок погляду, жест рук. Завжди при- верне увагу зображення, в якому лінії виходять з кутів кадру.
/
2. ПРИЙОМИ КОМПОЗИЦІЇ
Прийомами композиції є: урівноваженість, ритм, протяжність (напря- мок, рух), перспектива, пропорційність, масштабність, тотожність, контраст і нюанс, фрагментарність (акцентування), послідовність, просторовість (відкритість), простота та чіткість, єдність стилю та цілісність, доречність, увага до деталей, індивідуальність.
2.1. Урівноваженість та ритм
Коли реклама "урівноважена", вона сприймається цілісною і заверше- ною, хоча її елементи (картинка, фотографія, заголовок і текст) можуть бу- ти дуже динамічні.
Дизайнер має справу з двома видами рівноваги: формальною (симет- ричною) і неформальною. При формальній рівновазі кожен елемент однієї сторони реклами відповідає за формою і розміром елементу на іншій сто-
роні. Елементи, що заходять за уявну вертикальну лінію, розташовуються симетрично щодо цієї осі. При неформальній рівновазі оптична рівновага теж витримується, але за допомогою форм, кольорів, інших засобів.
/
Урівноважені мають бути верхня і нижня частини реклами. Всі елементи реклами повинні утворювати урівноважену композицію, причому оптичний центр - точка вище геометричного центру - має бути центром реклами.
Великі і чорні елементи мають більшу "вагу" ніж дрібні і сірі. Те саме стосується елементів незвичної форми у порівнянні з елементами звичай- ної конфігурації, кольорових елементів у порівнянні з чорними і білими.
Найкращі врівноважені композиції складаються з невеликої кількості елементів, прикраси в них майже відсутні. Тоді оформлення стає вираз- ним, а зайві деталі не відволікають увагу.
Адекватність зорового образу забезпечує врівноваженість і постійність сприйняття розмірів та форми. Наприклад, автомобіль у різних пропорціях виглядає по-різному, але людина завжди його впізнає. Константність сприйняття дає можливість людині правильно оцінювати розмір і реальну форму об'єкта, відрізняти його на фоні інших об'єктів.
/
Чіткість сприйняття композиції, її запам'ятовуваність залежать від повто- рюваності елементів - зображень, текстів, пауз. Чим монотонніший пов- тор - тим нудніша композиція, складні, "рвані" повтори роблять компо- зицію експресивною.
Ритм і метр - поняття взаємозв'язані, однак вони означають різний ступінь складності і варіантності чергування. Ритмічні повтори можуть бути рівномірними, спадними чи наростаючими. Відповідно до цього повторюваність може бути двох типів:
статична (метрична);
динамічна (ритмічна).
Поняття статичної і динамічної закономірності властиве геометричним формам: прямій лінії, площині, циліндричній і кульовій поверхні з рівними ділянками. Криві конічного перетину (еліпс, парабола і гіпербола) відносять до динамічних кривих, як і всі інші поверхні, утворені на їхній основі. Метричні та ритмічні повтори елементів допомагають краще організувати текст. Регулярна поява одного й того ж елемента чи закономірне чергуван- ня декількох елементів породжує у людини почуття ритму, організованого руху від одного об'єкта до іншого.
Статичні композиції отримують застосуванням:
елементів з кількома вісями симетрії;
елементів простих геометричних прямолінійних форм;
елементів без внутрішнього членування на частини або з чітким чле- нуванням;
ілюзорно пласких або майже пласких елементів.
Для побудови динамічної композиції необхідно постійно зберігати за- гальну динаміку всіх елементів, що передбачає неоднаковість, контраст і протиставлення різних елементів композиції.
/
Цього досягають за рахунок:
ритму різних за розміром, але однакових за формою елементів;
ритму різних за формою і розміром елементів;
поступового збільшення або зменшення розмірів;
чіткого напрямку руху елементів композиції, нахилу елементів;
зсувом форм елементів і надання уламкам форм спрямованого руху;
застосуванням у композиції рухомих об'єктів.
Ритм задають стовпи уздовж дороги, будинки на вулиці, люди в однако- вому одязі, а також текстові блоки на сторінці, чергування зображень і заголовків, паузи у шрифтових композиціях. Навіть у самих статичних композиціях можна відшукати прояв ритму - ритм плям, кольору, ліній, ритм руху і т. д.
Статичну замкнену композицію можна перетворити на динамічну:
додавши спрямованості за якоюсь із координат;
перетворити симетричну форму в асиметричну і навпаки;
ілюзорно зменшити або збільшити простір;
порушити центричність, ілюзорно змінивши співвідношення координат;
повністю деформувати простір.
Формати графічних файлів.
рафічні формати файлів і даних призначені для зберігання зображень, таких як фотографії та малюнки.
Графічні формати поділяться на векторні і растрові.
Способи форматування задають структуру даних і відрізняються один від одного. Для того, щоб комп'ютери і програми могли читати і обробляти дані, структури файлів повинні відповідати певним правилам. Поширені формати на етапі додрукарської обробки видання: TIFF, EPS і PDF.
У сучасній машинній графіці використовуються десятки спеціалізованих форматів даних. Деякі з них розроблені окремими фірмами під конкретні програмні засоби, інші створені науково-дослідними установами, у більшій чи меншій мірі пов'язаними співпрацею з Міжнародною організацією стандартів (iso.org). Проте у повсякденній практиці зустрічається всього лише декілька.
Найпростіший формат — BMP (BitMaP, тобто бітова карта), який з'явився з першими версіями операційної системи Microsoft Windows. Він громіздкий, непрактичний. Аналогічним є формат ico для зображення у системі Windows так званих іконок — мініатюрних значків-логотипів програм.
Найповажнішим серед растрових форматів є TIFF (Tagged Image File Format), тобто структурований формат файлу зображення, і саме йому віддають перевагу професіонали. Він був розроблений досить давно, зазнав доповнень, модифікацій та вдосконалень, має велику кількість спеціалізованих варіантів та версій, орієнтованих на всілякі екзотичні галузі, наприклад космічну фотозйомку. Тому, щоб не втрапити у непорозуміння, бажано використовувати його найпростіший і найнадійніший варіант, без стиснення і втрати даних. Хоча при цьому створюються великі файли, які часом нелегко вмістити на носіях.
Для скорочення витрат на графіку було розроблено спеціальні форми стиснення файлів. Найвідоміші з них:
JPG — базується на першому міжнародному стандарті для збереження зображень із деякою втратою якості JPEG (Joint Photographic Expert Group), що опублікований 1988-го року фахівцями Інституту Фраунтгофера; головним чином він призначений для фото, характерною рисою яких є плавні переходи напівтонів і розмиття чітких ліній;
GIF — формат обміну графікою (Graphic Interchange Format), розроблений 1987-го року для мережі CompuServe; навпаки, призначений для малюнків з чіткими кольорами та контурами, і економія досягається частково за рахунок мінімізації палітри; а оскільки протягом 1994—2002 років компанія Unisys висувала претензії на алгоритми, які у ньому використовуються, то на заміну був запропонований наступний, досконаліший…
PNG (Portable Network Graphic) — також орієнтований на малюнки з чіткими лініями, але не накладає обмежень на розміри палітри і базується на досконаліших загальнодоступних алгоритмах стиснення даних.
Для зменшення обсягу файлів за рахунок усунення повторів даних широко використовуються програми-архіватори, що забезпечують повне збереження «запакованої» інформації. Для пересічних текстів досяжне стиснення приблизно вдвоє. Графічні файли у форматах jpg та gif практично не стискаються. Зате у десятки разів можуть бути «спресовані» стандартними архіваторами розлогі файли типів bmp або tif.
З ускладненням розв'язуваних задач очевидними стають переваги поєднання растрових і векторних структур. Приклади: мови форматування Інтернет-сторінок, мова опису сторінок PostScript — стандарт фірми Adobe для видачі результатів верстки на друк, формати електронних публікацій pdf та ppt [10]. Вони забезпечують поєднання растрових фотографій і векторних даних: тексту, координат, форматування, розмітки, елементів оформлення, а також мультимедійних файлів: звукового оформлення, мультиплікації, відеоряду.
Доводиться згадати, що мультимедійний формат pdf був створений фірмою Adobe для публікацій, захищених від незаконного копіювання. Захист виявився не надто надійним, що спричинило скандальні судові казуси.
Гавенко С. Ф. Стандарти у видавничо-поліграфічній галузі : навч. посіб. / С. Ф. Гавенко, О. В. Мельников; МОН України, Ін-т інновац. технологій і змісту освіти, Укр. акад. друкарства. – Львів : УАД, 2006. – 132 с. – МОН України
Енциклопедія видавничої справи: [ навч. посібник ] / В. П. Ткаченко, І. Б. Чеботарьова, П. О. Киричок, З. В. Григорова. – Х. : Прапор, 2008. – 320 с.
Яцюк О.Г. Компьютерные технологии в дизайне. Логотипы, упаковка, буклеты. – СПб.: БХВ-Петербург, 2002.-464 с.
Комолова Н.В. Компютнрная верстка и дизайн. –СПб.:БХВ-Петербург, 2003.-512 с.
Полянский Н.Н. Основы полиграфического производства.-М.:Книга.-1991.-352 с.
Даниленко В.Я. Дизайн. Підручник – Х.: ХДАДМ, 2003. – 320 с.
Шушан Р. Дизайн и компьютер / пер. с англ. – М.: изд. Отд. «Русская редакция», 1997.-544 с.
Писаренко Т.А. Основы дизайна – Учебник, Владивосток. 2005, - 113 с.
Кривошей В.М. Упаковка в нашому житті.-К.: ІАЦ «Упаковка», 2001, - 160 с.
Сокольников Ю. Упаковка. Все об упаковке. – ИД «Тигра», 2001. -160 с.
Пикок Дж. Издательское дело – М.:Изд. ЭКОМ, 2002.-424 с.
Водчиц С.С. Эстетика пропорций в дизайне. Система книжных пропорций/Учеб. пособие для ВУЗов.-М.:Техносфера.-2005.-416 с.
Гавенко С., Кулік Л., Мартинюк М., Конструкція книги.-Л.: Фенікс.-1999.-256 с.
Барановський І.В. Яхимович Ю.П. Поліграфічна переробка образотворчої інформації.-Київ-Львів:ІЗМН.-1999.
Гасов В.М., Цыганенко А.М. Информационные технологии в издательском деле и полиграфии / учеб. пособие для ВУЗов.-М.:МГУП «Мир книги».-1998.-639 с.
16.06.2013 12:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора