Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розрахунок точки беззбитковості по виготовленню токарно-гвинторізного верстата
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Технологічний коледж Національного університету «Львівська політехніка»
Курсова робота
з дисципліни «Економіка підприємства»
на тему:
Розрахунок точки беззбитковості по виготовленню токарно-гвинторізного верстата
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Технологічний коледж Національного університету «Львівська політехніка»
Економічне відділення
спеціальність 5.03050702
«Комерційна діяльність»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Заст. директора з навчальної
роботи:
_____________ Кривішин Н.Т.
«___» _____________ 2012р.
З А В Д А Н Н Я
На курсову роботу з дисципліни «Економіка підприємства»
студенту групи КДМ-21 Пущинському Т.М.
1. Тема роботи: Розрахунок точки беззбитковості по виготовленню верстату токарного
2. Дата одержання теми «29» грудня 2011р.
3. Термін здачі курсової роботи «___» ________ 2012р.
4. Вихідні дані:
1) Вид продукції – токарно-гвинторізний верстат.
2) Обсяг річної виробничої програми – 4025
3) Питома величина капіталовкладень на 1т. виробу, тис. грн. – 7,3
4) Щорічний приріст програми – 15%
5) Перелік необхідних матеріалів, комплектуючих виробів, норм їх розходу та ціни на 1т.
Матеріали і комплектуючі
Норми розходу на 1 виріб, т.
Ціна за 1 т., грн.
Сталь
1,0
3,97
Чавун
1,2
2,97
Кольрові метали
0,06
7,97
Електродвигуни
0,4
6,97
Електроапаратура
0,2
6,47
Підшипники
0,24
8,97
6) Маса одного виробу , т. – 3,1.
7) Трудомісткість 1 виробу, нормо годин/верстатогодин – 0,132/0,104
8) Коефіцієнт виконання норм виробітку – 1,07
9) Процент премій основних і допоміжних робітників – 25%
10) Процент премій керівників, спеціалістів та службовців – 31%
11) Додаткова заробітна плата основних і допоміжних робітників – 15%
12) Чисельність допоміжних робітників в процентному відношенні від чисельності основних робітників – 20%
13) Чисельність керівників і спеціалістів в процентному відношенні від сумарної чисельності основних та допоміжних робітників – 11%
14) Чисельність службовців в процентному відношенні від чисельності всіх працюючих – 4%
15) Структура основних фондів (умовно в % відношенні від загального основного капіталу):
- будинки й споруди – 55%
- транспортні засоби і машини – 7%
- технологічне устаткування – 25%
- господарський інвентар –13%
16) Загально-заводські витрати – 24%
17) Інші витрати – 5%
18) Позавиробничі витрати – 3%
19) Величина прибутку від реалізації 1 виробу – 27%
20) Величина податку на прибуток -21 %
21) ПДВ – 21 %
22) Коефіцієнт витрат часу на ремонт обладнання – 0,05
23) Розряд робіт для основних робітників – IV
Завдання прийняв до виконання ___________________
(особистий підпис П.І.Б студента)
Завдання видав __________________________________
ЗМІСТ
Вступ …………………………………….………….................................................. 6
Розділ І …………………...…………………………................................................. 8
Теоретична частина :
Оцінка економічної ефективності виробничих інвестицій….……………………………………………………….............. 8
Поняття та види інвестицій…………...….……………………………….. 8
Загальні положення оцінювання ефективності виробничих інвестицій ..…………………………………………………………………………….. 11
Показники ефективності……………………… ...……………………….. 13
Етапи визначення доцільності виробничих інвестицій ….………………………...………………………. ………………………...18
Розділ ІІ ………….………………………………………........................................ 20
Вихідні дані ……………………………………………….............................. 20
Розділ ІІІ ……………………….……………………….......................................... 22
Розрахункова частина .…………………………………...…………............ 22
3. Визначення витрат на матеріали та комплектуючі вироби ( без ПДВ)... 22
4. Визначення необхідної сумарної величини капіталовкладень для будівництва приміщень і організацій виробництва……………………. 23
5. Визначення чисельності працюючих……………………. .…….....……. 28
6. Розрахунок річного фонду заробітної плати цеху……………………… 32
7. Розрахунок кошторису витрат на утримання і експлуатацію устаткування ……………………………………………………………… 42
8. Визначення цехових витрат ……………………………………………… 45
9. Визначення повної собівартості одиниці продукції за калькуляційними статтями ………………………………………………………………….... 47
10. Визначення величини прибутку від реалізації річного обсягу продукції………………………………………………………………….... 55
11. Визначення сум податків……………………………………………….. 55
12. Визначення ціни підприємства річного обсягу продукції…………… 56
13. Визначення величини фондовіддачі…………………………………... 56
14. Визначення продуктивності праці, в т. ч. по доданій вартості……… 56
15. Визначення річної суми податку від прибутку………………….……. 57
16. Визначення рівня рентабельності……………………………….…….. 57
17. Визначення точки беззбитковості………………………………..……. 57
Висновок…………………………………………………………………….…… 61
Список використаної літератури………………………………………….……. 63
Вступ
Економічні науки належать до суспільних наук, які є необхідними для введення нашого життя. Вони мають на меті ефективне використання обмежених ресурсів, розглядають питання організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг.
Цим наукам слід придавати великої уваги в наш час, оскільки, реформування економіки країни, що відбувається, перш за все торкається зміни характеру організаційно-економічних відносин у процесі виробництва. Сучасні підходи до ринкового господарювання ставлять перед виробництвом конкретні цілі: випускати певні види продукції (надавати послуги) за номенклатурою, кількістю, якістю та ціною, які відповідають існуючому попиту чи прогнозу щодо нього. Тому завданнями виробництва є: систематичне підвищення рівня його організації, гнучкості реагування на зміни попиту, мобільності проектування та освоєння нової продукції (послуг); підтримання оптимальності функціонування з найменшими витратами; забезпечення високої культури трудової діяльності персоналу, спрямованої на точне і своєчасне виконання замовлень належної якості та конкурентоспроможності.
Проблема надання гнучкості та мобільності виробничим підприємствам особливо актуалізується на сучасному етапі реформування економіки, проведення широкомасштабних заходів реструктуризації промислового виробництва. Це потребує розроблення і впровадження нових підходів, способів та методів організації виробництва, які б узгоджувались із змінами, що виникають навколо та всередині підприємства. Бо підприємства, як самостійна ланка економіки виробляють продукцію, надають різноманітні послуги як з метою задоволення потреб населення, так і для власного виробництва. Сучасне підприємство - це складна система, що об’єднує і використовує різноманітні ресурси : людські, матеріальні, фінансові, інформаційні, тощо. Ефективне управління підприємствами не можливе без вивчення їх сутності та взаємозв’язків. Від того, як підприємства використовують власні ресурси , настільки якісною і конкурентоспроможною є вироблена ними продукція, як вони здійснюють інноваційні перетворення, значною мірою залежать добробут населення і економічна могутність держави.
Отже, запорукою ефективної економіки є правильна робота її складової ланки – підприємства, і тому в дані курсові роботі буде розповідатись про оцінку економічної ефективності виробничих інвестицій.
РОЗДІЛ І
Оцінка економічної ефективності виробничих інвестицій
Інвестиції та їх види.
Значну частину фінансових коштів підприємств становлять інвестиції.
Інвестиції — це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку. Юридичні та фізичні особи, що здійснюють вкладення капіталу (інвестування), називаються інвесторами.
Всі інвестиції можуть поділятись на зовнішні і внутрішні, тобто іноземні та вітчизняні, а вітчизняні, в свою чергу, поділяються на реальні (виробничі) та фінансові.
Реальні інвестиції — це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів ("капітальних" матеріальних благ). Реальні інвестиції називаються виробничими, поскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають просто капітальними вкладеннями.
Фінансові інвестиції — це використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємствами. В умовах ринкової економіки найбільш поширеним видом фінансових інвестицій є купівля акцій з метою одержання доходу у вигляді дивідендів.
Капітальні вкладення — це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на % реконструкцію, > розширення, > технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, І заміну основних фондів, що вибули, новими.
До складу капітальних вкладень входять:
Вартість будівельно-монтажних робіт (підготовка території під забудову, саме будівництво будівель і зведення споруд, монтаж обладнання).
Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентаря, які включаються до складу основних фондів.
Витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, інші витрати, пов'язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об'єкта.
залежності від класифікаційних ознак та напрямків використання капіталовкладень розрізняють таку їх структуру:
галузеву; територіальну; технологічну; відтворювальну; структуру за формами власності.
Галузева структура характеризує розподіл капіталовкладень по галузях і видах виробництв.
Територіальна структура — це співвідношення їх розподілу по економічних районах, областях країни.
Технологічна структура — це співвідношення між основними їх складовими частинами: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами.
Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар. В цьому криються резерви підвищення ефективності використання капітальних вкладень, поскільки на сьогоднішній день майже половина їх йде на будівельно-монтажні роботи.
Відтворювальна структура капітальних вкладень відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів.
Структура капітальних затрат за формами власності свідчить про значне переважання державних інвестицій над приватними. Поки що вони є домінуючими, але з ростом приватизації, акціонування державних підприємств має зростати частка приватного капіталу в загальному його обсязі.
Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період. Визначення джерел фінансування капіталу.
Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:
а)ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю і це не вимагає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві. В цьому випадку повинно здійснюватись лише просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капіталу визначається на основі даних про потребу в новому устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості його монтажу;
б)попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має сенс нарощування обсягів виробництва продукції з метою збільшення приросту прибутку. В цьому випадку необхідне розширене відтворення основних фондів і нарощування виробничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переоснащення, розширення виробництва за попередньо розробленим проектом. Такий проект складається за розділами:
зведені техніко-економічні показники;
заходи по окремих напрямках технічного, технологічного та організаційного розвитку;
потреба в устаткуванні.
Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.
Загальні положення оцінювання ефективності виробничих інвестицій
Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передовсім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі.
● По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.
● По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).
● По-третє, з метою всебічного обгрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників — узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.
● По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо.
У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, зв’язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи тому підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу. Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв’язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.
Показники ефективності
Застосовують два взаємозв’язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій перший (прямий) — коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Ер; другий (зворотний йому), — період (строк) окупності капітальних вкладень (Тр = 1/Ер). Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за співвідношеннями:
для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств
;
для підприємств (окремих цехів і виробничих об’єктів), що додаються
.
Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за останній рік попереднього та розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах — як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівнянними цінами без будь-яких вирахувань.
Розрахункові значення коефіцієнтів Ер треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України на певний період (його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). Проект (варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови
Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z за формулою
,
де Сі — поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);
Кі — капітальні вкладення за і -м проектом (варіантом).
Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найліпшим з економічного погляду. Однак треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища та техніки безпеки.
Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вони (вкладення) здійснюються одноразово в повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або тривалістю створення виробничих об’єктів. Тому економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на їхню ефективність. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року (як правило, це перший рік інвестування) множенням їх на спеціальний коефіцієнт (, який обчислюється за формулою:
,
де hn -норматив приведення різночасних витрат, що дорівнює 0,08;
t — період приведення (t-й рік).
Розраховані за формулою коефіцієнти ( мають такі значення для відповідних років: першого — 1,0; другого — 0,926; третього — 0,857; четвертого — 0,793; п’ятого — 0,734; шостого — 0,680; сьомого — 0,630; восьмого — 0,583; дев’ятого — 0,540; десятого — 0,5.
Існують певні особливості визначення ефективності капітальних вкладень на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.
● За здійснення проектно-кошторисних робіт ефективність капітальних вкладень має визначатись з урахуванням кінцевого їхнього результату — якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності реальних інвестицій проводяться вибір та економічне обгрунтування найліпших варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами розраховують питомі капітальні витрати на проектування, порівнюють останні з нормативами або аналогами з урахуванням періоду їхньої окупності.
● За розрахунків ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне вивільнення працівників та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може бути збільшення прибутку виробника та споживчого попиту. За проведення цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з аналогічними показниками ефективності спорудження нового підприємства.
● Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розбудови діючих підприємств треба проводити з обов’язковим порівнянням економічної результативності технічного переозброєння (реконструкції) відповідних виробничих об’єктів. У процесі порівнювання показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капітальних вкладень, включаючи витрати на створення об’єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від «заморожування» інвестицій.
● Економічну ефективність капітальних вкладень у природоохоронні об’єкти визначають порівнянням досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення екологічного стану довкілля або зменшення його забруднення і капітальних витрат на створення (розвиток) таких об’єктів. За проектування таких об’єктів вибір найліпшого технічного рішення з кількох можливих здійснюється з урахуванням чинника часу. Для визначення повного ефекту від здійснення природоохоронних заходів необхідно враховувати можливе поліпшення стану довкілля на всій території, де мають місце негативні наслідки порушення екологічної рівноваги.
Викладена методика визначення ефективності капітальних вкладень дає змогу відібрати найліпші проекти (варіанти) за мінімальною величиною зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкладення в межах періоду їхньої нормативної окупності) та визначити загальну економічну ефективність здійснюваного проекту через обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте широке застосування такої методики істотно ускладнює чи навіть унеможливлює об’єктивну оцінку доцільності капіталовкладень за умов розвинутих ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона: 1) грунтується на показнику зведених витрат, який є штучно сконструйованим і реально не існує в практиці господарювання; 2) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом); 3) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами; 4) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.
З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи мають бути позбавлені вад, властивих офіційній методиці, і завдяки цьому більш пристосовані до реальних ринкових відносин між суб’єктами господарювання.
Передовсім треба домовитись про однозначне розуміння і тлумачення нових (раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів: початкові інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський ризик.
Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) — це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом усього початкового доходу. Початкові капітальні витрати охоплюють: вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за реальною ціною купівлі; додаткові витрати, що зв’язані з транспортуванням і монтуванням нового обладнання, а також із технічним наглядом за ним; податки з продажу старого обладнання, якщо такі передбачено чинним законодавством країни. За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включають також вартість будівельно-монтажних робіт. За спорудження нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень).У зв’язку із започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, тобто виручку від продажу старого устаткування; податкові знижки на продаж старого обладнання зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо.
Грошовий потік — це фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тобто вимірник того, як швидко можна продати його (її) активи та одержати гроші. Цей показник складається з чистого доходу підприємства і безготівкових витрат (зокрема амортизаційних відрахувань). Урахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, оскільки амортизаційні відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між нарахуванням і використанням за призначенням.
Оцінюючи доцільність інвестицій, обов’язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту (капіталізації), тобто процентну ставку, що характеризує, по суті, норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається. За допомогою дисконту (облікового відсотка) визначають спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення котрого покладено формулу складних процентів та який застосовується для приведення інвестицій і грошових потоків за різні роки до порівнянного в часі виду (інакше: визначення теперішньої вартості останніх через певну кількість років інвестиційного циклу).
Під теперішньою вартістю розуміють вартість майбутніх доходів нині, яка обчислюється множенням грошового потоку за кожний рік на так званий процентний чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою. Якщо з загальної величини теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції, то матимемо показник чистої теперішньої вартості, що його покладають в основу одного з найпоширеніших методів оцінки доцільності капіталовкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою.
Внутрішня ставка доходу відбиває ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими. Інакше кажучи: внутрішня ставка доходу — це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник також можна достатньо широко використовувати у практиці господарювання підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень. Розрахований показник внутрішньої ставки доходу має бути не нижчим за граничну (необхідну) ставку, яку підприємства (фірми, компанії) мають встановлювати, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту капітальних витрат.
Господарський ризик звичайно означає непевність і нестабільність гарантування та одержання сподіваних доходів від капітальних вкладень. Оцінка доцільності інвестицій — це майже завжди оцінка проектів (альтернативних варіантів) з ризиком. Майбутні доходи від реалізації того чи того проекту вкладення капіталу можуть несподівано зменшитись або збільшитись. Існує багато чинників, які зумовлюють зменшення сподіваних грошових потоків підприємства: втрата підприємством своїх позицій на зовнішньому чи внутрішньому ринках; збільшення собівартості товарної продукції (послуг); зростання вартості фінансування; більш жорсткі вимоги захисту довкілля тощо.
Етапи визначення доцільності виробничих інвестицій
Основні методичні положення щодо визначення доцільності інвестицій того чи того суб’єкта господарювання відображуються в узгодженій системі розрахунків і логічних дій, що здійснюються поетапно, у певній послідовності.
• Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на підставі наявних цифрових даних щодо всіх елементів, котрі входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства.
● Другий етап: визначення здогадних і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду, ураховуючи всі види доходів підприємства, суми амортизаційних відрахувань і фактор еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.
● Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків із використанням її процентного чинника (коефіцієнта приведення (), що обчислюється за формулою ,, де hn позначає ставку дисконту (капіталізації).
● Четвертий етап: обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінка за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції та (або) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень за методом ВСД.
У процесі оцінки ефективності застосування цінних паперів у вітчизняній системі господарювання зазвичай треба враховувати: поточні (операційні) витрати, зв’язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів; номінальну і ринкові вартість одиниці певного виду цінних паперів; загальний обсяг емітування цінних паперів та їхню частку в загальній величині фінансових ресурсів підприємства (організації) та інших суб’єктів господарювання; абсолютний (відносний) дохід емітентів і власників тих чи тих видів цінних паперів. Саме з урахуванням названих показників визначаються особливості оцінки ефективності випуску, розміщення й обігу цінних паперів на вітчизняному та міжнародному фондовому ринках.
РОЗДІЛ ІІ
Вихідні дані
1) Вид продукції – токарно-гвинторізний верстат.
2) Обсяг річної виробничої програми – 4025
3) Питома величина капіталовкладень на 1т. виробу, тис. грн. – 7,3
4) Щорічний приріст програми – 15%
5) Перелік необхідних матеріалів, комплектуючих виробів, норм їх розходу та ціни на 1т.
Матеріали і комплектуючі
Норми розходу на 1 виріб, т.
Ціна за 1 т., грн.
Сталь
1,0
3,97
Чавун
1,2
2,97
Кольрові метали
0,06
7,97
Електродвигуни
0,4
6,97
Електроапаратура
0,2
6,47
Підшипники
0,24
8,97
6) Маса одного виробу , т. – 3,1.
7) Трудомісткість 1 виробу, нормо годин/верстатогодин – 0,132/0,104
8) Коефіцієнт виконання норм виробітку – 1,07
9) Процент премій основних і допоміжних робітників – 25%
10) Процент премій керівників, спеціалістів та службовців – 31%
11) Додаткова заробітна плата основних і допоміжних робітників – 15%
12) Чисельність допоміжних робітників в процентному відношенні від чисельності основних робітників – 20%
13) Чисельність керівників і спеціалістів в процентному відношенні від сумарної чисельності основних та допоміжних робітників – 11%
14) Чисельність службовців в процентному відношенні від чисельності всіх працюючих – 4%
15) Структура основних фондів (умовно в % відношенні від загального основного капіталу):
- будинки й споруди – 55%
- транспортні засоби і машини – 7%
- технологічне устаткування – 25%
- господарський інвентар –13%
16) Загально-заводські витрати – 24%
17) Інші витрати – 5%
18) Позавиробничі витрати – 3%
19) Величина прибутку від реалізації 1 виробу – 27%
20) Величина податку на прибуток -21 %
21) ПДВ – 21 %
22) Коефіцієнт витрат часу на ремонт обладнання – 0,05
23) Розряд робіт для основних робітників – IV
РОЗДІЛ III
Розрахункова частина
3. Визначення витрат на матеріали та комплектуючі вироби ( без ПДВ)
Результати розрахунків (на річний обсяг продукції) зводимо в таблицю 1.
Таблиця 1
Види матеріальних витрат
Одиниця виміру
Ціна за одиницю, . грн.
Потреба в т., шт.
Вартість річної програми в грн.
Транспортні витрати
10% гр.6
Загальні витрати
Гр.6+гр.7
На 1 виріб
На програму
1
2
3
4
5
6
7
8
Основні матеріали
- чавун
2970
1,2
4830
14345100
1434510
15779610
- сталь
3970
1,0
4025
15979250
1597925
17577175
- кольорові метали
7970
0,06
241,5
1924755
192475,5
2117230,5
Комплектуючі вироби
- електродвигуни
6970
0,4
1610
11221700
1122170
12342870
- електроапаратура
6470
0,2
805
5208350
520835
5729185
- підшипники
8970
0,24
966
8665020
866502
9531522
ВСЬОГО
57344175
5734417,5
63077592
3.1 Визначити витрати на паливо і енергію для технологічних, виробничих і побутових потреб.
Умовно, суму витрат на паливо і енергію для технологічних, виробничих і побутових потреб приймають в розмірі 30% від вартості матеріальних і комплектуючих за формулою:
Вел.ен. = Взаг * 30%; грн. (1)
Вел.ен. = 63077592 * 0,3 = 18923277 грн.;
4. Визначення необхідної сумарної величини капіталовкладень для будівництва приміщень і організацій виробництва.
4.1 Визначення капіталовкладень на 1 виріб за формулою:
k = β * m; грн. (2)
β – питома величина капіталовкладень на 1т. ваги виробу;
m – питома маса виробу;
k – величина капіталовкладень на 1 виріб;
k = 7300 * 3.1 = 22630 грн.;
4.2 Визначення сумарної величини капіталовкладень для будівництва і організації підприємства з заданим обсягом річної програми.
Визначаємо сумарну величину капіталовкладень для будівництва і організації підприємства за формулою:
∑k = k * Np , грн. (3)
Np – обсяг річної виробничої програми;
∑k = 22630 * 4025 =91085750 грн.;
4.3 Визначаємо балансової вартості основних фондів, застосовуючи структуру, передбачену завданням.
Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і поступово, в міру зношування переносять свою вартість на вироблювану продукцію. Цим вони відрізняються від оборотних фондів, які цілком переносять свою вартість на виготовлюваний продукт протягом одного виробничого циклу.
До складу основних фондів житлово-комунального господарства включають: основні фонди підприємств комунального господарства, споруди міського благоустрою, житловий фонд та ін.
Залежно від призначення основні фонди поділяють на виробничі й невиробничі. До складу виробничих основних фондів входять ті, що беруть участь у виробничих процесах, створюють умови для їх здійснення або служать для зберігання і транспортування продукції, а саме: виробничі споруди, передавальне обладнання, силові й робочі машини, вимірювальні й регулювальні прилади, пристрої й лабораторне обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, а також робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження. Засоби праці стають основними фондами тільки після введення їх у виробничий процес, а в практиці обліку - після зарахування на баланс підприємства, що їх використовує.
До складу невиробничих основних фондів належать об'єкти тривалого користування, які задовольняють побутові й культурні потреби людей. Незважаючи на відмінність за суттю, виробничі й невиробничі основні фонди мають багато спільного за формою: подібні елементи - будівлі, споруди, машини, обладнання та ін.; і виробничі, і невиробничі основні фонди довговічні, поступово зношуються, потребують ремонту (часткового відтворення) і повної заміни після вичерпання строку служби. Вартість основних невиробничих фондів поступово, частками, в міру зношування включається в експлуатаційні витрати підприємства. Таким чином, як щодо виробничих, так і невиробничих основних фондів необхідно розглядати питання їх використання, структури, оцінки, зносу, амортизації та ремонту.Велике значення для обліку й аналізу основних фондів має класифікація (групування) їх за натурально-речовими ознаками. Розрізняють такі види основних фондів: будівлі; споруди; передавальні пристрої; силові й робочі машини; вимірювальні й регулювальні прилади; транспортні засоби; інструмент; виробничий і господарський інвентар і т.д.
Структура основних фондів - це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. Зміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основних фондів, про технічний рівень виробництва.
Структура основних фондів :
Будівлі і споруди 55%
Транспортні засоби і машини 7%
Технологічне устаткування 25%
Господарський інвентар 13%
Балансова вартість основних фондів:
Будівлі і споруди 50097162,5 грн.;
Транспортні засоби і машини 6376002 грн.;
Технологічне устаткування 22771437,5;
Господарський інвентар 11841147,5.;
4.4 Визначення величини амортизаційних відрахувань по кожній групі основних фондів.
Амортизáція (пізньолат. amortisation — погашення, сплата боргів) — процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва.
Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.
Таблиця 2
Розрахунок величини капіталовкладень та амортизаційних відрахувань
Групи основних фондів
Балансова вартість, грн
Норма АВ %
Сума АВ
1
2
3
4
1)Будівлі і споруди
50097162,5
5%
2504858,125
2)Транспортні засоби і машини
6376002,5
25%
1594000,625
3)Технологічне устаткування
22771437,5
15%
3415715,625
4)Інструмент
11841147,5
25%
2960286,875
ВСЬОГО
91085750
10474861,25
4.5 Визначення необхідної кількості технологічного устаткування і коефіцієнту його завантаження.
Mp =
Тшт∗Np
Фд∗Кв
(4)
Тшт – трудомісткість 1 виробу (верстато годин);
Np – обсяг річної виробничої програми;
Фд – дійсний робочий фонд 1 обладнання;
Кв – коефіцієнт виконання норм виробітку;
Дійсний річний фонд роботи 1 обладнання:
Фд = Нф *Тзм * Кзм * ( 1 – α ), год. (5)
Нф – номінальний фонд часу (251 днів);
Тзм – тривалість зміни (8 год.);
Кзм – кількість змін (2);
Фд = 251 * 8 * 2 * (1 – 0,05) = 3815,2 год.;
Mp =
104 ∗ 4025
3815,2 ∗ 1.07
= 102,541138936629
Приймаємо 103 верстатів
4.6 Визначаємо коефіцієнт завантаження обладнання
Кз =
Мр
Мпр
∗100% ; (6)
Кз =
102,541138936629
103
∗100%=99,5%;
5. Визначення чисельності працюючих.
5.1 Визначаємо річний плановий бюджет робочого часу одного робітника, дані зводимо в таблицю 3.
Таблиця 3
Робочий час
Од. виміру
План на 2012р.
Примітка
1
2
3
4
1. Календарний фонд часу
2. Кількість неробочих днів, всього
в т. ч. - вихідних
- святкових
3. Номінальний фонд часу
4. Неявка на роботу, всьо в т. ч.
- чергові і додаткові відпустки
- відпустки у зв’зку з пологами
- відпустки учнів
- невиходи через хворобу
- невиходу у зв’язку з виконанням державних та суспільних обов’язків
- невиходи з дозволу адміністрації
- прогули
- цілоденні простої
5. Явочний робочий час
6. Номінальна тривалість робочого дня
7 .Витрати часу у зв’язку із скороченням тривалості робочого дня , всього
В т. ч.
- для зайнятих на роботах зі шкідливими умовами
- для матерів годувальниць
- для підлітків
- внутрішньозмінні простої
8. Дійсний річний фонд робочого часу одного робітника
Дні
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
-“-
Дні
Год.
-“-
-“-
-“-
-“-
Год.
366
115
105
10
251
23,594
13,303
0,502
0,502
6,275
0,753
0,753
0,753
0,753
227,406
8
0,032
0,008
0,008
0,008
0,008
1811,97101
п1-п2
5,3%п3
0,2%п3
0,2%п3
2,5%п3
0,3%п3
0,3%п3
0,3%п3
0,3%п3
п3 – п4
0,1%п6
0,1%п6
0,1%п6
0,1%п6
(п6 – п7)*п5
23.06.2013 00:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора