Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Державний бюджет. Державний бюджет України
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Мікроекономіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Наукова робота
з дисципліни “Макроекономіка ” на тему:
“Державний бюджет. Державний бюджет України”
Львів – 2013
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Теоретичні аспекти державного бюджету України …4
1.1.Державний бюджет України як головний фінансовий план країни……………..4
1.2 Складові Державного бюджету України……………………………………………..5
1.2.1 Загальний і спеціальний фонди………………………………………………………..5
1.2.2 Доходи державного бюджету………………………………………………………..5
1.2.2.1. Класифікація доходів Державного бюджету України………………………6
1.2.2.2 Джерела формування доходів державного бюджету України…………….7
1.2.3 Видатки державного бюджету…………………………………………………….8
Розділ 2. Дослідження структури і динаміки державного бюджету України за 2007-2012 рр.………………………………………………………………………………………9
2..2 Дослідження структури і динаміки доходів державного бюджету України…9
1.3 Дослідження структури і динаміки видатків державного бюджету України..11
1.4 Дослідження динаміки бюджетного дефіциту державного бюджету України13
Розділ . 3. Рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення діючої системи доходів Державного бюджету України……………………………………………………………15
Висновки…………………………………………………………………………………………….17
Список використаної літератури…………………………………………………………..18
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………………………….19
Вступ
Адміністративно-командні методи управління економікою СРСР призвели до нерівномірного економічного розвитку регіонів країни, створення неефективного народногосподарського комплексу в тому числі і на Україні.
З проголошенням в 1991 році Україною державної незалежності починається новий етап формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Але перша спроба початку економічних перетворень в Україні сталася ще до 1991 року, а саме 3 серпня 1990 року, коли Верховною Радою УРСР був прийнятий Закон УРСР "Про економічну самостійність Української Радянської Соціалістичної Республіки". Згідно з цим законодавчім актом Україна самостійно визначатиме економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах усього народу, а також розроблятиме і формуватиме незалежну фінансову (бюджетну, податкову, валютну) політику в контексті загальнодержавної економічної політики і займатиметься її виконанням.
Фінансова політика – це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання державою її функцій. Вона має самостійне значення і водночас є головною метою реалізації волі держави в будь-який сфері суспільного життя. Головним напрямком фінансової політики держави було у всі часи і залишається формування по можливості найбільшого обсягу фінансових ресурсів держави – єдиної матеріальної бази всіх державних перетворень.
Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою й активною, і повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси країни та бути привабливою для потенційних інвесторів-нерезидентів. Побудова і формування фінансової політики - це досить складаний процес.
Основу фінансової політики будь-якої країни становить бюджетна політика, яка пов'язана, насамперед, із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів. Структура бюджетної системи та бюджетний устрій України визначені Законом України “Про бюджетну систему України”, що був прийнятий 05 грудня 1990 року та викладений в новій редакції 29 червня 1995 року.
Розділ 1. Теоретичні аспекти державного бюджету України
Державний бюджет України як головний фінансовий план країни.
Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України.
Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.
Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет – це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет – це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави – це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.
Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.
Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення
Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.
1.2 Класифікація доходів і видатків Державного бюджету
1.2.1 Загальний і спеціальний фонди
Бюджетний кодекс України передбачає поділ доходів і видатків бюджету України на 2 великі групи - загальний і спеціальний фонди [1] (стаття 13 Бюджетного кодексу України). Загальний фонд бюджету включає (стаття 13 п. 2):
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;
2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету;
3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету);
4) фінансування загального фонду бюджету.
Спеціальний фонд бюджету включає (стаття 13 пункт 3):
доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету;
кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);
фінансування спеціального фонду бюджету.
Отже, загальний фонд складається з фінансування видатків бюджету за рахунок усіх дохідних надходжень, крім призначених для зарахування до спеціального фонду.
Спеціальний фонд передбачає предметно-цільове використання бюджетних коштів за бюджетним призначенням, яке виступає як повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні й часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Створення спеціального фонду сприяє посиленню централізованого регулювання коштів бюджетних установ. Перелік їхніх власних надходжень визначає Кабінет Міністрів України, враховуючи плату за послуги, що надаються бюджетними установами (від господарської або виробничої діяльності, оренди майна) та інші надходження (гранти й дарунки, отримані бюджетними установами; кошти, які отримують бюджетні установи на виконання певних доручень) [3].
Окрім того, в державному бюджеті створюється резервний фонд на непередбачувані витрати у розмірі 1% обсягу видатків загального фонду.
1.2.2 Доходи державного бюджету
Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. При чому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.
Доходи державного бюджету – поняття більш вужче, ніж доходи держави. Доходи Державного бюджету України – це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.
Доходи Державного бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій [12].
1.2.2.1. Класифікація доходів Державного бюджету України.
Класифікація доходів бюджету визначена Постановою Верховної Ради України” “Про структуру бюджетної класифікації України”, яка була прийнята 12 липня 1996 року. Згідно з цим документом доходи групуються наступним чином:
Податкові надходження:
податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
податки на власність;
платежі за використання природних ресурсів;
внутрішні податки на товари та послуги;
податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;
інші податки.
Неподаткові надходження:
доходи від власності та підприємницької діяльності;
адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
надходження від штрафів та фінансових санкцій;
інші неподаткові надходження.
Доходи від операцій з капіталом:
надходження від продажу основного капіталу;
надходження від продажу державних запасів товарів;
надходження від продажу землі та нематеріальних активів.
Офіційні трансферти:
від органів державного управління інших рівнів;
із-за кордону;
з недержавних джерел.
Державні цільові фонди:
Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
Пенсійний фонд України;
Фонд соціального страхування України;
Фонд сприяння зайнятості населення України;
Державний інноваційний фонд України;
Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу;
інші фонди.
Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі (стаття 9 пункт 4).
Таким чином, під системою доходів Державного бюджету можна розуміти взаємозв’язок всієї сукупності доходів та її диференціацію на окремі групи.
1.2.2.2. Джерела формування доходів Державного бюджету України.
Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.
Згідно зі ст. 11 Закону України “Про бюджетну систему України” доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:
частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;
податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;
орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;
внесків до Пенсійного фонду України;
внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;
надходжень від внутрішніх позик;
перевищення доходів над видатками Національного банку України;
повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;
дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;
плати за спеціальне використання природних ресурсів;
інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України.
1.2.3 Видатки державного бюджету
Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування. [1] Виокремлюють державні і бюджетні видатки.
Державні видатки - це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету - це лише частина державних видатків [18].
Видатки бюджету - це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави. Бюджетним кодексом України передбачено декілька критеріїв класифікації видатків (стаття 10):
1. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
Функціональна класифікація передбачає виділення 10 напрямків видатків:
1) загальнодержавні функції;
2) оборона;
3) громадський порядок, безпека та судова влада;
4) економічна діяльність;
5) охорона навколишнього природного середовища;
6) житлово-комунальне господарство;
7) охорона здоров’я;
8) духовний та фізичний розвиток;
9) освіта;
10) соціальний захист та соціальне забезпечення. [10] Останні 4 напрямки об’єднують під назвою "видатки на соціальну сферу", оскільки вони мають спільну природу, і заслуговують окремої уваги при аналізі, оскільки в них розкривається соціальна природа держави.
Відомча класифікація базується на виокремленні головних розпорядників бюджетних коштів - бюджетних установ в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Всього виділяється біля 160 головних розпорядників бюджетних коштів [10].
Програмно-цільовий метод - це метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу [1]. Запровадження і використання програмно-цільового методу є важливим механізмом підвищення ефективності використання бюджетних коштів та полегшення контролю за цільовим їх використанням.
Розділ 2. Дослідження структури і динаміки державного бюджету
України за 2007-2012 рр.…
2.1 Дослідження структури і динаміки доходів державного бюджету України
Для аналізу структури і динаміки видатків державного бюджету України обрано період 2007-2011 років та використано дані, що надаються офіційною статистикою. Основне джерело, використане для аналізу - закони про Державний бюджет України на відповідні роки [4,5,6,7,8] (2012 - проект закону [16]).
Для початку проаналізуємо загальну динаміку доходів за 2007-2012 роки, що наведена у вигляді таблиці (видатки зазначені з міжбюджетними трансфертами).
Таблиця №1
Доходи державного бюджету України, 2007-2012 рік
Рік
Всього доходів, тис. грн.
Відношення до попереднього року
Відношення до 2008 року
Зростання доходів з року в рік, тис. грн.
1
2
3
4
5
2007
147 888 145,70
-
1
-
2008
215 359 392,30
1,456232
1,456231609
67 471 246,60
2009
288 098 060,90
1,337755
1,948080825
72 738 668,60
2010
267 451 994,90
0,928337
1,808474869
-20 646 066,00
2011
281 464 879,40
1,052394
1,903228133
14 012 884,50
2012
337 556 920,40
1, 199286
2,282515064
56 092 041,00
Для більш правильного аналізу цих даних у динаміці, необхідно скорегувати зазначені дані на інфляцію, виділивши не інфляційне зростання видатків. Таким чином, отримаємо наступні результати:
Таблиця №2
Реальні доходи державного бюджету України, 2007-2012 рік
Рік
Всього доходів, тис. грн.
Відношення до попереднього року
Відношення до 2007 року
Зростання доходів з року в рік, тис. грн.
1
2
3
4
5
2007
147888145,70
-
1,00
-
2008
184699307,29
1,25
1,25
36811161,59
2009
202029750,61
1,09
1,37
17330443,32
2010
167009462,34
0,83
1,13
-35020288,27
2011
161099687,51
0,96
1,09
-5909774,82
2012
177414708,47
1,10
1, 20
16315020,95
Проаналізувавши дані двох вищенаведених таблиць, можна зробити висновок, що номінальні доходи державного бюджету спадали лише у 2010 році, в той час як реально вони продовжили падіння і у 2011, досягши відмітки, лише на 10% більшої за базовий 2007 рік. Як ми можемо бачити, темпи приросту також є не дуже високими. Для наочності номінальний і реальний рівень доходів надано у вигляді рис.1.
Рис.1.Динаміка номінальних та реальних доходів державного бюджету
України 2007-2010 рр, тис. грн.
Далі необхідно визначити 4 основних типів надходжень (та цільових фондів) до бюджету згідно з бюджетною класифікацією, дослідження їх структури та динаміки. Результати наведені у додатку А. Як ми бачимо, існує тенденція до збільшення частки податкових надходжень до бюджету та в певній мірі зменшення всіх інших. Основне джерело доходів - податкові надходження, що на 2012 рік заплановані на рівні 288 641 431,80 тис. грн., що становить 86,41% усіх надходжень. На графіку "Структура надходжень державного бюджету України на 2012 рік, тис. грн." (рис.1), наглядно відображені пропорції доходів, а у таблиці "Динаміка структури доходів державного бюджету України" (Додаток Б) відображена зміна обсягів та часток надходжень у державний бюджет України. Так, видно, що запланована сума податкових надходжень на 2012 рік зросла майже на 173%, порівняно з 2007, або на 23,6%, порівняно з 2011, а їх частка, у порівнянні з минулим роком, зросла на 2,33 відсоткових пункти.
Аналізуючи доходи і видатки Державного бюджету, необхідно також виокремити окремі пункти надходжень. Для аналізу ми взяли окремі, найбільш цікаві у вартісному та науково-методологічному вимірі статті надходжень та розглянули їх динаміку протягом 2007-2011 років. Результат наведений у таблиці "Основні статті доходів державного бюджету України, 2007-2012 роки, тис. грн." (Додаток В). У даній таблиці ми бачимо тенденцію до зростання надходжень по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Планується, що останній забезпечить у 2012 році майже 44% всіх надходжень, а разом з іншими непрямими податками та зборами - майже 56 % усіх надходжень державного бюджету України. Також необхідно зазначити, що 5 найбільших статей доходів у проекті бюджету на 2012 рік такі: ПДВ (146643000 тис. грн.), податок на прибуток підприємств (52826000 тис. грн.), акцизні збори з вироблених в Україні товарів (36149000 тис. грн.), плата за послуги бюджетних установ (17121687,3 тис. грн.) та рентна плата (16182810,10 тис. грн.)
Слід звернути увагу на те, що з роками структура надходжень змінюється не лише кількісно, але й якісно. Так, з 2011 року з’являється стаття "податок на доходи фізичних осіб" (раніше це був дохід місцевих бюджетів, тепер 50% надходжень по цьому податку м. Києва перераховується до державного бюджету (6766237,2 тис. грн. у 2011 році). Рентна плата, що до 2010 року входила до неподаткових надходжень, останні 2 роки входить до податкових. Збір за забруднення навколишнього середовища був замінений екологічним податком тощо.
Окрім того, зауважимо, що при аналізі доходів бюджету необхідно враховувати такий важливий показник, як перерозподіл ВВП через бюджет. Слід зазначити, що у кризовому 2009 році частка державного бюджету у ВВП перевищила 30%, в той час як рекомендовані показники передбачають перерозподіл через зведений бюджет не більше 30,5%. Ця цифра є не лише наслідком зростання доходів, а і зменшення обсягу ВВП. На 2012 рік запланована величина хоч і збільшується, порівняно з попереднім роком, але залишається у межах норми.
2.2.. Аналіз структури і динаміки видатків державного бюджету України Для аналізу структури і динаміки видатків державного бюджету України обрано аналогічний період 2007-2011 років та використано дані, що надаються офіційною статистикою.
Для проведення функціональної класифікації розглянуто розподіл видатків за основними напрямками та їх частки у бюджеті. Результати дослідження наведені у Додатку Є. Як ми бачимо з таблиці (додаток Г), на 2012 рік заплановано загальний обсяг видатків на суму 361585950 тис. грн., з них 3 напрямки займають більше ніж 10%: загальнодержавні функції, економічна діяльність, соціальний захист та соціальне забезпечення (44,43%, 13,12% та 15,63% відповідно або 157028887, 47433148 і 56507808 тис. грн. у абсолютному вимірі). Також ми можемо побачити тенденції до зміни обсягів та часток окремих напрямків видатків у загальному обсязі видатків. Так, наприклад, частка видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення зростала до 2010 року, досягши відмітки у 22,85% державного бюджету, після чого знижувалась. Окрім того, у порівнянні з 2007 роком, зросли видатки на загальнодержавні функції з 37,32% до 43,43% державного бюджету або з 60223360 до 157028887 тис. грн. Частка видатків на соціальну сферу, що мала тенденцію до зростання і досягла максимуму у 2010 році (34,73%), отримала тенденцію до зменшення, в 2012 запланована 27,78% від усіх видатків (рис.2.)
фінансів).
Рис. 2.Загальна динаміка видатків бюджету України та окремих статей, по функціональній класифікації, тис. грн.
Ми знаємо, що коли розраховується зростання витрат, певна частина цього зростання доцільно віднести на компенсацію інфляції. Отже, слід розрахувати "чистий бюджет", де всі суми будуть скореговані на інфляцію (індекс споживчих цін розрахований [9] та прогнозований на 2011 рік [15], і приведені у відповідність до базового 2007 року (поділені на інфляцію у порівняні з базовим роком за минулий рік)(табл.3.).
Таблиця 3
Інфляція в Україні,%
Рік / показник
2007
2008
2009
2010
2011
У порівнянні з минулим роком
116,6
122,3
112,3
109,1
108,9
У порівнянні з базовим роком
142,6018
160,1418214
174,7147271
190,2643379
Показники скорегованого на інфляцію бюджетів наведені у додатку З, а відповідні показники приросту у додатку Д. Остання таблиця дає дуже важливу і цікаву інформацію - про не інфляційний приріст видатків бюджету. Так, з неї видно, що у загальному видатки бюджету зменшувались у 2010 та 2011, а на 2012 рік "чисті" заплановані підвищення витрат на духовний та фізичний розвиток, на охорону навколишнього середовища, на оборону і на загальнодержавні функції становлять не 50%, 40%, 27% і 23%, а 38%, 28,6%, 16,4% і 12,7% відповідно.
Для того, щоб визначити загальні видатки на одну особу та видатки соціальної сфери на одну особу, ми використали як номінальні, так і скореговані на інфляцію значення, а чисельність населення України зазначена станом на 1 січня відповідного року [11]. Результати наведені у додатку Е. Видно, що номінальні загальні видатки на одну особу у 2012 зростуть і становитимуть 7931 грн., а номінальні соціальні видатки на одну особу зменшаться до рівня 2203 грн. Реальні ж загальні видатки, обчислені на базі 2007 року, у 2012 зростуть до 4168 грн. на особу, але це фактично буде нижче рівня 2008 року. Схожу ситуацію ми маємо і з реальними видатками на соціальну сферу.
Щодо відомчої класифікації видатків, то тут ми визначимо 5 найбільших розпорядників бюджетних коштів. Отже, найбільшим розпорядником на 2012 рік є Міністерство фінансів України (загальнодержавні витрати), що отримує 104 074 299 тис. грн. За ним йде Міністерство соціальної політики України, що концентрує 53 519 177,2 тис. грн. (значна частина коштів, що йдуть через цього розпорядника, напрямлені у пенсійний фонд), безпосередньо Міністерство фінансів України (43 577 593,2 тис. грн.), Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (21 755 005,6 тис. грн.), Міністерство інфраструктури України (19 582 748,5 тис. грн., з них левова частка - у спеціальному фонді, що пов’язано з проведенням ЄВРО-2012). В сумі передбачається, що у 2012 5 найбільших розпорядників отримають 242508823,5 тис. грн., тобто 67% бюджетних коштів. В попередні роки п'ятьма найбільшими розпорядниками були ті самі установи, окрім 5 місця (2011 - Державна служба автомобільних доріг України, 2010 - Міністерство оборони, у 2009 ці дві служби посіли 4 і 5 місця відповідно, оскільки пенсійний фонд тоді ще знаходився на балансі Міністерства фінансів).
У контексті програмної класифікації у проекті державного бюджету України на 2012 рік слід виділити такі найбільші напрямки використання бюджетних коштів:
Дотації вирівнювання з державного бюджету місцевим бюджетам - 52 318 208,7 тис. грн.
Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами - 46 063 116,7 тис. грн.
Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям - 30 211 777,3 тис. грн.
Обслуговування державного боргу - 30 004 142,4 тис. грн.
Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики - 14 506 694,8 тис. грн.
Як ми бачимо, трансферти і субвенції в збиткові місцеві бюджети складають значну суму. Отже, стає зрозумілим, що однією з причин дефіциту бюджету є значне перевищення видатків місцевих бюджетів над їхніми доходами. Так само, великою статтею видатків держбюджету є дотації для пенсійного фонду.
Таким чином, проведення пенсійної реформи, яка б зменшила дефіцит пенсійного фонду, а також зміни у розрахунках міжбюджетних трансфертів, що більш стимулювала б місцеву владу до активного розвитку регіонів, і, як наслідок, до бездефіцитних місцевих бюджетів, є двома важливими шляхами оптимізації видатків державного бюджету України.
2.3. Аналіз динаміки бюджетного дефіциту державного бюджету України
Аналізуючи доходи і видатки держбюджету, необхідно звернути увагу на аналіз динаміки бюджетного дефіциту. Адже, як ми вже побачили, протягом усього досліджуваного періоду Державний бюджет України затверджувався лише з дефіцитом. Згідно з Бюджетним кодексом України, це можливо лише за наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту.
По-перше, визначимо величину дефіциту бюджету та її динаміку, а також долю дефіциту у видатках бюджету:
Таблиця №3
Дефіцит державного бюджету України, 2007-2012 рік
рік
Видатки, тис. грн.
Доходи, тис. грн.
Дефіцит, тис. грн.
Частка фінансування дефіциту у забезпеченні видатків
Приріст, у % до попереднього року
1
2
3
4
5
6
2007
161351719,8
147888145,7
13463574,1
8,344%
-
2008
232217096,1
215359392,3
16857703,8
7,259%
25,210%
2009
302184689,1
288098060,9
14086628,2
4,662%
-16,438%
2010
324016473,7
267451994,9
56564478,8
17,457%
301,547%
2011
321531596,1
281464879,4
40066716,7
12,461%
-29,166%
2012
361585949,5
337556920,4
24029029,1
6,645%
-40,027%
Як видно з таблиці, найбільш критичним з точки зору дефіциту бюджету був 2010 рік. В цьому році дефіцит становив 56,5 млрд. грн., або 17, 45% видаткової частини бюджету, а сума дефіциту зросла, порівняно з минулим роком, на понад 300%. Це, перш за все, обумовлено кризовою економічною ситуацією. В наступні роки уряд вжив відповідні заходи і на 2012 рік запланований дефіцит бюджету складає 24 млрд. грн. і покриває лише 6,64% видатків бюджету.
Також необхідно проаналізувати покриття дефіциту, тобто його фінансування.
Для цього, згідно бюджетної класифікації та законів України про державний бюджет України на відповідні роки виділимо фінансування за борговими операціями, розділивши внутрішніх та зовнішніх кредиторів, доходи від приватизації та фінансування за активними операціями:
Таблиця №4
Фінансування дефіциту державного бюджету України, 2007-2012 рік
Найменування
2007
2008
2009
2010
2011
2012
Загальне фінансування
15148448,0
18500304,4
31000000,0
46748269,9
38843000,0
24129484,1
Фінансування за борговими опера-ціями, тис. грн
4977251,0
9969497,7
61296645,8
87238270,9
29326201,0
32585000,0
Внутрішні запозичення - погашення, тис. грн.
1330233,6
4161271,0
55418468,0
83168439,6
11064673,1
10101677,3
Зовнішні запози-чення – погашення, тис. грн.
3647017,4
5808226,7
5878177,8
4069831,3
18261527,9
22483322,7
Частка зовнішніх запозичень у фінансуванні дефіциту
24,08%
31,27%
8,42%
4, 19%
46,44%
52,80%
Надходження від приватизації державного майна, тис. грн.
10020430,0
8602206,7
8501224,0
10000000,0
10000000,0
10000000,0
Фінансування за активними операціями, тис. грн.
150767,0
-71400,0
-38797869,8
-50490001,0
-483201,0
-18455515,9
З даної таблиці видно, що, якщо в 2007 році надходження від приватизації покривали більшу частину дефіциту, то у подальшому провідну роль почали відігравати зовнішні запозичення.
3. Рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення діючої системи доходів Державного бюджету України.
Оскільки в структурі доходів Державного бюджету України основну частку складають податкові надходження, то вдосконалення діючої системи оподаткування буде мати найвагоміший вплив на подальше поліпшення системи доходів державного бюджету. Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. На даний час ця система потребує перенесення центру ваги з фіскальної функції до функції регулюючої.
Особливість податкової системи в Україні полягає в тому, що фіскальна функція податків переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологічному враженню платників податків.
Якщо проаналізувати відсоток доходів зведеного бюджету країни у структурі ВВП, то бачимо, що спостерігається стійка тенденція до зниження цієї частки у ВВП (2009 рік – 37,1%; 2010 рік – 30,1; 2011рік – 28,2%; 2012 рік – 25,4%). В 2013 році за перші два місяця цей показник стабілізувався і складав 25,9%. Це говорить не про велике податкове навантаження на платників податків, а, навпаки, на зниження із року в рік рівня оподаткування в країні.
Але з-за того, що система оподаткування в Україні вкрай непрозора, дуже складна (існує більш ніж 40 різноманітних податків, платежів і зборів), податкове законодавство не відрізняється досконалістю, а скоріше дуже заплутано, у платників податків складається таке враження, що податковий прес є непосильним. Це враження, як ми бачимо із наведених даних, взагалі не є вірним.
Головні принципи побудови податкової системи країни можна сформулювати наступним чином:
сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і послуг; усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид витрат у бюджеті, куди вони будуть направлені; знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;
платники податків мають бути поінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків; нові податки вводяться тільки для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;
об'єктом оподаткування може бути тільки доход, а не його джерело і не розмір витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;
умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові; податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для нього методом; при цьому слід ураховувати дешевизну стягування податків;
відсутність податкових пільг; пільги можуть застосовуватися тільки до тих коштів, які витрачаються на інвестиції та благодійну діяльність.
Враховуючи досвід проведення податкових реформ у розвинених країнах, можна запропонувати такі заходи удосконалення податкової системи України:
основним податковим платежам необхідно надати більшої еластичності в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування, гармонізації податків на споживання з податками на особисті доходи і прибутки підприємств. Мається на увазі. що податки повинні доповнювати один одного з метою досягнення рівномірного податкового навантаження, оптимального перерозподілу коштів між окремими соціальними групами і територіями;
кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння податків на споживання; тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50% платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки. На нашу думку, необхідно якомога більше скоротити число пільгових категорій з одночасним зниженням ставки податку на додану вартість;
податок на прибуток підприємств недостатньою мірою виконує регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим;
з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до
26.06.2013 13:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора