МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА» Кафедра політології та соціології Аналіз публікації Київ 2010 Я вирішила проаналізувати статтю «Майбутнє без демократії» надруковану в журналі «Віче», № 9-10 за травень 2008 року. Написана дана стаття Сергієм Білошицьким кандидатом історичних наук, професором, здобувачем Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Актуальність проблеми даної статті полягає в тому, що через інтенсивний розвиток інформаційної й фінансово-економічної глобалізації, відбувається ослаблення ліберальної демократії, обмежуються можливості національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію. А окремі держави, перебуваючи під впливом міжнародної економічної й політичної кон’юктури, втрачають національний суверенітет. Метою даної статті є з’ясування причин обмеження можливостей національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію, вплив представників соціальних груп на результати руйнування традиційної державності, причин за рахунок яких відбувається процес маргіналізації правлячих еліт, і наслідки цього процесу. Наскрізною проблемою статті є те, що сьогодні спостерігаються тенденції у сфері перехоплення державної влади з боку наднаціональних світових інституцій, які справляють інколи більший вплив на політику урядів національних держав, ніж її населення та похідні політичні інститути. Ато й взагалі розбалансовують їхню політику, віддаючи перевагу питанням захисту приватних інтересів еліт, а не задоволенню колективних потреб і забезпеченню соціальної справедливості. Кажучи словами Б. Кагарлицького, «Принципова новизна сучасності полягає не в тім, що національна держава слабшає, а в тім, що корпорації приватизують її». Тому, на мою думку, важлим постає питання: наскільки гнучкими й ефективними виявляться демократичні інститути в країні, наскільки вони будуть відповідати умовам, що змінюються, і чи витримають вони випробування на міцність? І заявляє, що фундаментальні рішення, які стосуються життя на планеті, приймають безвідповідальні еліти, позбавлені жодної інвеститури й демократичної легітимності. Цим самим завдаючи глибокої шкоди корінню демократії. І це дісно так. На сьогодні політичні еліти України не мають внутрішньої потреби враховувати інтереси всього українського суспільства. Головним для нинішньої національної еліти є орієнтація на цінності власного споживання. Звідси – пріоритет корпоративних інтересів над загальнонаціональними, надзвичайно високий рівень корумпованості влади. Якість реалізації політичною елітою своїх функцій залишається занадто низькою. Зрозуміло чому більшість громадян негативно ставляться до нинішньої еліти. Громадяни знаходяться в таких умовах, що бояться змін, бояться що буде ще гірше, тому просто ухвалюють ті правила, які пропонуються елітою. Широкі верстви населення сьогодні ж лише масовкою усередині елітних змагань. Їхня самостійність почне виявлятися тільки після істотного ослаблення олігархічних і аристократичних еліт. Що в більшій мірі практично нереально. Згідна також і з думкою про те, що традиційні національні еліти інтенсивно інкорпоруються в транснаціональні структури, перетворюються на їхні регіональні філії. Відбувається це через глобалізацію суспільства, яка просто вимагає переформування політичних еліт на філії транснаціональних структур. Що, в свою чергу, обмежує можливості національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію. Так, підтверджується думка про те, що сьогодні відбувається інтенсивна маргіналізація національних еліт, яка призводить до втрати легітимності існуючих демократичних інститутів та ідеї представництва, що символізують саму сутність ліберально-демократичного режиму. Тому, відбувається процес делегітимізації сучасного ліберально-демократичного суспільства, який неабияк посилюється. Спостерігається тенденція скорочення політичних прав громадян і встановлення прямого контролю над поведінкою населення з боку розвідувальної спільноти та корпорацій у рамках глобальних антитерористичних або маркетингових стратегій. Тож про яку демократію може йти мова, якщо нинішнє суспільство вдається до таких методів контролю людей? Які ні в якій мірі практично не зможуть вплинути на політичний процес, і цим покращити своє життя. Усе це створює задушливу атмосферу в суспільстві, що не сприяє прогресу демократизму. У громадян посилюється підозрілість і відчуття власного безсилля перед стихіями містичних викликів. Майбутнє демократії вони бачать у відмові від ліберальних свобод в обмін на гарантії безпеки й комфорту.