Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Аналіз публікації
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Київський національний економічний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра політології
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Соціологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
Кафедра політології та соціології
Аналіз публікації
Київ 2010
Я вирішила проаналізувати статтю «Майбутнє без демократії» надруковану в журналі «Віче», № 9-10 за травень 2008 року. Написана дана стаття Сергієм Білошицьким кандидатом історичних наук, професором, здобувачем Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України.
Актуальність проблеми даної статті полягає в тому, що через інтенсивний розвиток інформаційної й фінансово-економічної глобалізації, відбувається ослаблення ліберальної демократії, обмежуються можливості національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію. А окремі держави, перебуваючи під впливом міжнародної економічної й політичної кон’юктури, втрачають національний суверенітет.
Метою даної статті є з’ясування причин обмеження можливостей національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію, вплив представників соціальних груп на результати руйнування традиційної державності, причин за рахунок яких відбувається процес маргіналізації правлячих еліт, і наслідки цього процесу.
Наскрізною проблемою статті є те, що сьогодні спостерігаються тенденції у сфері перехоплення державної влади з боку наднаціональних світових інституцій, які справляють інколи більший вплив на політику урядів національних держав, ніж її населення та похідні політичні інститути. Ато й взагалі розбалансовують їхню політику, віддаючи перевагу питанням захисту приватних інтересів еліт, а не задоволенню колективних потреб і забезпеченню соціальної справедливості.
Кажучи словами Б. Кагарлицького, «Принципова новизна сучасності полягає не в тім, що національна держава слабшає, а в тім, що корпорації приватизують її».
Автор зазначає, що питання про погоджування режиму ліберальної демократії й рамок національної держави залишається дискусійним і неоднозначним. Тому у свої статті спирається на слова англійського дослідника Роберта Даля, який сказав: «Тільки час дасть відповідь на запитання, зможе глобалізована держава зберегти лояльність до демократичних цінностей чи демократія помре разом із національними кордонами». І це дійсно так. Адже ліберальна демократія в умовах глобалізації стискається із серьйозною проблемою. Глобальний рух капіталу, фінансові, інформаційні потоки, виходячи з під контролю національної держави, впливають на внутрішнє політичне життя країни, держава позбавляється регулятивних функцій і потрапляє у пастку транснаціональних зв’язків, у яких переважають непідвладні їй глобальні сили, і стає нездатною визначати власну долю. Отже, глобалізація робить проблематичним розвиток демократії як основи національної держави, підриває її цінності
Тому, на мою думку, важлим постає питання: наскільки гнучкими й ефективними виявляться демократичні інститути в країні, наскільки вони будуть відповідати умовам, що змінюються, і чи витримають вони випробування на міцність?
Автор звертається і до більш радикальнішої точки зору, якої дотримується депутат Європарламенту Дж. Кєза. Він константує, що руйнування національних держав позбавляє бази сучасні демократичні системи.
І заявляє, що фундаментальні рішення, які стосуються життя на планеті, приймають безвідповідальні еліти, позбавлені жодної інвеститури й демократичної легітимності. Цим самим завдаючи глибокої шкоди корінню демократії.
«Разом з тим через руйнування основ національної держави відбувається процес маргіналізації правлячих еліт від цінностей та інтересів суспільства»,- стверджує автор. Що у зв’язку із глобалізаційними процесами перетворився на домінуючу тенденцію.
І це дісно так. На сьогодні політичні еліти України не мають внутрішньої потреби враховувати інтереси всього українського суспільства. Головним для нинішньої національної еліти є орієнтація на цінності власного споживання. Звідси – пріоритет корпоративних інтересів над загальнонаціональними, надзвичайно високий рівень корумпованості влади. Якість реалізації політичною елітою своїх функцій залишається занадто низькою. Зрозуміло чому більшість громадян негативно ставляться до нинішньої еліти. Громадяни знаходяться в таких умовах, що бояться змін, бояться що буде ще гірше, тому просто ухвалюють ті правила, які пропонуються елітою. Широкі верстви населення сьогодні ж лише масовкою усередині елітних змагань. Їхня самостійність почне виявлятися тільки після істотного ослаблення олігархічних і аристократичних еліт. Що в більшій мірі практично нереально.
Згідна також і з думкою про те, що традиційні національні еліти інтенсивно інкорпоруються в транснаціональні структури, перетворюються на їхні регіональні філії. Відбувається це через глобалізацію суспільства, яка просто вимагає переформування політичних еліт на філії транснаціональних структур. Що, в свою чергу, обмежує можливості національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію.
«У даній ситуації, коли спосіб мислення і світогляд еліти істотно різняться від найпоширеніших у суспільстві, еліта відривається від нього і тим самим втрачає не просто свою ефективність, але й свою суспільно корисну функцію, яка виправдовує її існування», - стверджує автор. І вважає, що це знищує сам зміст демократії, бо суспільні ідеї й уявлення просто не сприймаються елітою та відповідно перестають впливати на державне життя. І я цілком погоджуюся з цим.
Так, підтверджується думка про те, що сьогодні відбувається інтенсивна маргіналізація національних еліт, яка призводить до втрати легітимності існуючих демократичних інститутів та ідеї представництва, що символізують саму сутність ліберально-демократичного режиму.
Тому, відбувається процес делегітимізації сучасного ліберально-демократичного суспільства, який неабияк посилюється. Спостерігається тенденція скорочення політичних прав громадян і встановлення прямого контролю над поведінкою населення з боку розвідувальної спільноти та корпорацій у рамках глобальних антитерористичних або маркетингових стратегій. Тож про яку демократію може йти мова, якщо нинішнє суспільство вдається до таких методів контролю людей? Які ні в якій мірі практично не зможуть вплинути на політичний процес, і цим покращити своє життя.
Усе це створює задушливу атмосферу в суспільстві, що не сприяє прогресу демократизму. У громадян посилюється підозрілість і відчуття власного безсилля перед стихіями містичних викликів. Майбутнє демократії вони бачать у відмові від ліберальних свобод в обмін на гарантії безпеки й комфорту.
Отже, як висновок можна сказати, що тема даної статті цілком актуальна. Автор приділяє значну увагу таким глобальним проблемам, як: перехоплення державної влади наднаціональними світовими інституціями, які обмежують можливості національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію; маргіналізації політичних еліт, що ставить власні інтереси вище, ніж цінності та інтереси суспільства; делегітимізації сучасного суспільства. Все це згубно впливає на демократію, ослаблює її. І створює всі умови для «майбутнього без демократії».
05.08.2013 10:08-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора