МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра обліку і аудиту
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З АУДИТУ
ЗМІСТ
Питання 1.Суттєвість в аудиті та її взаємозв’язок з аудиторським ризиком
Питання 2. Методичні прийоми аудиторського контролю
Завдання. Який вид висновку повинен обрати аудитор у разі, якщо коли його думка суперечить даним перевіреної звітності підприємства в цілому? Скласти відповідний аудиторський висновок.
Список використаної літератури
Питання 1.Суттєвість в аудиті та її взаємозв’язок з аудиторським ризиком
Аудит - процес, за допомогою якого компетентний незалежний фахівець накопичує і оцінює свідоцтва про інформацію, яка піддається кількісній оцінці та відноситься до специфічної господарської системи, щоб визначити і висловити в аудиторському висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям.
В Україні аудиторська діяльність регулюється Законом України '"Про аудиторську діяльність" №3125-ХІII від 22.04.1993р. в редакції Закону №140-V від 14.09.2006р., який визначає правові та фінансово-економічні засади здійснення аудиторської діяльності. Закон спрямований на створення системи незалежного фінансово-економічного контролю з метою захисту інтересів власників і поширюється на усі господарюючі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності.
Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність" - аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, П(С)БО та інших правил згідно із вимогами користувачів
Аудит може проводитися з ініціативи господарюючого суб'єкта, а також у випадках, передбачених чинним законодавством Згідно зі статтею 8 Закот України "Про аудиторську діяльність"' проведення аудиту є обов'язковим для:
підтвердження повноти та достовірності річної фінансової звітності консолідованої фінансової звітності ВАТ, підприємств-емітентів облігацій, професійних учасників РЦП, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких підлягає офіційному оприлюдненню;
перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, акціонерних товариств, інвестиційних фондів, холдінгових компаній, бірж та інших фінансових посередників;
перевірки емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на РЦП;
при порушенні питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Аудиторська діяльність вимагає від аудитора самостійних дій, обгрунтувань та прийняття рішень і супроводжується певним ризиком. Згода аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або вимова від неї, складання плану перевірки залежать від аудиторського ризику.
Аудиторський ризик означає той ризик, який бере на себе аудитор, коли видає висновок про повноту і достовірність даних фінансової звітності, в той час, як можливо в ній містяться похибки, неточності, інші недоліки, що не потрапили в поле зору аудитора.
Згідно з МСА 400 "Оцінка ризиків та внутрішній контроль" ризик аудиту або загальний аудиторський ризик це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах фінансової звітності існують суттєві перекручення. Інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.
Ризик аудиту має три складові:
Властивий ризик;
Ризик контролю;
Ризик невиявлення помилок.
Властивий ризик. Властивий ризик обернено пропорційний ризику невиявлення і прямо пропорційний кількості свідоцтв. Оцінюючи властивий ризик, аудитор повинен врахувати ряд чинників:
характер бізнесу клієнта;
чесність адміністрації;
мотиви поведінки клієнта;
результати попереднього аудиту;
первісний та повторний аудит;
взаємопов'язані сторони:
нетрадиційні операції;
професіоналізм, шо необхідний для правильного запису сальдо рахунків;
вірогідність привласнення активів клієнта.
Ризик контролю. Ця складова аудиторського ризику являє собою оцінку ефективності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта з точки зору їх здатності попереджати і виявляти помилки. Ризик контролю складається з двох компонентів: ризику системи бухгалтерського обліку і ризику системи внутрішнього контролю. Існує ризик, шо помилок не вдається завчасно запобігти і що вони будуть допущені і їх не буде виявлено після виникнення. Ефективність внутрішнього контролю не залежить від аудиторської перевірки, аудитор лише оцінює систему внутрішнього контролю та її ефективність.
Ризик невиявлення помилок. Ризик невиявлення помилок - це та частка похибок при проведені аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при тих системах бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта, що склалися на момент проведення аудиту. Ризик невиявлення визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. Ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть у тих випадках, коли аудитор досліджує 100% залишків за рахунками бухгалтерського обліку або класами операцій, оскільки аудитор може вибрати невідповідну аудиторську процедуру, неправильно використати таку процедуру або перекрутити тлумачення результатів аудиту.
Властивий ризик і ризик контролю не залежать від аудитора, він не може на них вплинути, вони існують незалежно від аудиторської перевірки і е результатом діяльності підприємства-клієнта. Ризик невиявлення помилок с результатом проведення аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудитором роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто цей ризик визначає ступінь якості і професіоналізму аудитора.
Питання 2. Методичні прийоми аудиторського контролю
Перелік ознак оцінки фінансової звітності є основою для визначення способів і прийомів, які ефективно використовуються при перевірці певного об'єкту аудиту.
Власні методичні прийоми аудиторського контролю можна об'єднати в наступні групи.
Органолептичні - використовуються при перевірці фактичного стану об'єкту аудиту. Це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові, суцільні спо. стереження, експертиза тощо.
Розрахунково-аналітичні - дають змогу встановити загальний фінансовий стан об'єкта аудиту та виявити чинники, що позитивно або негативно впливають на фінансові результати. Це економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи.
Документальні - пов'язані з перевіркою достовірності, законності, необхідності здійснення господарських процесів, операцій, які оформляються за допомогою документації. Це інформаційне моделювання, дослідження документів, нормативно-правове регулювання.
Узагальнення і реалізація результатів аудиту - це сукупність прийомів синтезування результатів проведеного аудиту і прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у фінансово-господарській діяльності господарюючого суб'єкта і запобігання їх повторенню в майбутньому.
В світовій і національній аудиторській практиці знаходять широке застосування наступні методи і прийоми.
Метод опитування передбачає отримання письмової або усної інформації з питань аудиторської перевірки від працівників господарюючого суб'єкта: керівників, менеджерів, головного бухгалтера.
Письмове запитання може надсилатися до третіх осіб (банку, дебіторів, кредиторів) з проханням відповісти на запит аудитора.
Метод аналітичного огляду, за допомогою якого аудитор визначає тенденції та перспективи діяльності господарюючого суб'єкта не лише за даними його фінансового становища, а і за результатами роботи споріднених підприємств, конкурентів тощо
Прийом анкетування в отриманні від працівників та третіх осіб відповідей на попередньо сформульовані запитання.
Прийом тестування, завдяки якому аудитор сам дає відповіді на певний перелік питань на кожному етапі аудиторської перевірки або на кожному об'єкті аудиту.
В практичній діяльності аудитор повинен вирішувати самостійно, які конкретно способи і прийоми доцільно застосовувати для оцінки фінансової звітності за певними ознаками. Подальший вибір способів і прийомів аудиторської перевірки в відповідності до ознак є проблемою окремих етапів проведення аудиту.
Мал. 1. Загальна послідовність аудиту
Завдання. Який вид висновку повинен обрати аудитор у разі, якщо коли його думка суперечить даним перевіреної звітності підприємства в цілому? Скласти відповідний аудиторський висновок.
За умови існування причин, що не дають можливості сформулювати думку щодо стану обліку та звітності підприємства в цілому аудитор може відмовитись від висловлення думки.
Відмова від висловлення думки застосовується, якщо впив обмежень обсягу є настільки істотним, що аудитор не в змозі отримати достатні та відповідні аудиторські докази та, відповідно, не може висловити думку про фінансові звіти.
ЗВІТ НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТОРА
про фінансову звітність
ТОВ «МММ»
Аудиторська фірма ТОВ «Аудит-Плюс»
ЕДРПОУ 32532574
Місцезнаходження: м. Київ, вул. Фрунзе, 25
Свідоцтво про державну реєстрацію АН № 413258 від 01.10.2009р.
Свідоцтво про внесення до реєстру суб’єктів аудиторської діяльності № 5525 від 20.10.2009 року, видане Аудиторською Палатою України, рішення № 555.
Сертифікат аудитора: серія А № 004215 від 12 травня 2008 року, діє до 2013 року.
Аудитор провів перевірку фінансової звітності (Баланс форма 1 та Звіт про фінансові результати форма 2) ТОВ «МММ» станом на 31 грудня 2010 року.
Відповідальність за ці фінансові звіти несе керівництво ТОВ «МММ».
Аудитор несе відповідальність за висловлення думки щодо цих звітів на підставі аудиторської перевірки.
Аудитор провів перевірку у відповідності з вимогами Міжнародних стандартів аудиту № 700, № 705 та інших нормативних актів, що регулюють діяльність підприємства.
Згідно з Міжнародними стандартами аудиту аудиторську перевірку сплановано і здійснено з метою одержання обґрунтованої впевненості в тому, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень. Аудитор включає перевірку шляхом тестування доказів, які підтверджують суми та розкриття інформації у фінансових звітах. Аудиторська перевірка включає також оцінку застосованих принципів бухгалтерського обліку й суттєвих попередніх оцінок, здійснених управлінським персоналом, а також оцінку загального подання фінансових звітів.
Ми вважаємо, що проведена аудиторська перевірка не забезпечує обґрунтовану підставу для висловлення аудиторської думки.
Заключний висновок аудитора
Концептуальною основою складеної фінансової звітності ТОВ «МММ» є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) та Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.
Час проведення аудиторських процедур не дозволяв спостерігати за порядком здійснення Замовником інвентаризації матеріальних активів і підтвердити реальність існування дебіторської заборгованості через обмеження Замовником обсягу перевірки. Відповідні статті активів мають суттєвий вплив на оцінку фінансового стану Замовника й результатів його діяльності, при цьому ми могли отримати достатнього обсягу інших надійних аудиторських доказів. Враховуючи вищевикладене, ми дійшли до висновку:
І) прийняті елементи облікової політики по всіх суттєвих аспектах відповідають вимогам діючих в Україні Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку;
2) внаслідок викладених вище обставин не висловлюється судження стосовно повноти й достовірності інформації, що наведена у фінансових звітах ТОВ «МММ» станом на 31 грудня 2010 року за наслідками господарських операцій з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року
Дата видачі 15 жовтня 2011 року.
Директор Аудиторської фірми ТОВ «Аудит-Плюс» Миколаєв О.О.
Список використаної літератури
1.Беренда Н.І. Аудит: Курс лекцій для студ. Напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит» денної та заочної форми навчання – К.:НУХТ,2009. – 44 с.
2.Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит: Теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: «Хай-Тек Прес», 2008. – 560 с.