Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Мікроекономіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Конспект лекцій
з дисципліни Макроекономіка
Львів-2011
Предмет і методи економічної теорії.
План.
1. Предмет і методи економічної теорії.
2. Методологія дослідження економічних явищ.
3. Економічні закони і категорії.
4. Економічна теорія і економічна політика.
5. Історія становлення економічної теорії.
Теорія – це система наукового пізнання об’єктивної дійсності.
Економіка – це наука господарювання(ведення господарства).
1. Предмет і методи економічної теорії.
а) Економічна теорія – це наука про раціональне використання обмежених ресурсів в умовах альтернативності їх використання з метою максимально повного задоволення суспільних потреб.
б) Економічна теорія – це наука про національне багатство, його джерела і шляхи розподілу.
в) Економічна теорія – це наука господарювання. Вивчає фінанси, гроші, тощо.
Система економічних наук.
1. Політекономія.
2. Мікроекономіка – вивчає механізми поведінки і прийняття рішень такими мікросистемами як індивід, господарство, фірма, в умовах обмеженості ресурсів та альтернативності їх використання, з метою максималізації споживчої вартості (для споживача) та прибутку (для виробника).
3. Мікроекономіка – вивчає економіку в цілому на рівні держави, має справу з агрегованими величинами.
4. Мезоекономіка – вивчає економіку на рівні галузі, регіону і ФПГ.
5. Мегаекономіка – світова економіка.
Спеціалізовані економічні дисципліни: маркетинг, менеджмент, аудит. . .
Економічна теорія поділяється на:
1. Позитивну(що є) – вивчає економічні процеси на основі фактів.
2. Нормативну(що має бути) – дає економічний аналіз і розробляє економічну стратегію.
2. Метод економічної теорії.
Метод ЕТ – це сукупність способів і засобів дослідження економічних явищ.
Складові методу:
1.Узагальнення (абстракція, „за інших рівних умов”)
2. Аналіз – розкладання єдиного на складові.
3. Синтез – на основі фактів виводиться теорія.
4. Індукція – рух від фактів до теорії.
5. Дедукція – висувається теорія і під неї підбираються факти.
6. Графічний.
7. Економіко-математичне моделювання.
8. Статистичний.
3. Економічні закони і категорії.
Економічна теорія досліджуючи економіку прагне вивести економічні закони.
Закон – постійний, причинно-обумовлений, незалежний від свідомості зв’язок між явищами.
Економічні закони:
1) Закон попиту і пропозиції.
2) Закон спадної віддачі.
3) Закон економії часу.
Економічні закономірності – зв’язок між явищами, який не має стійкого характеру.
Економічна категорія – це логічне поняття, яке відображає суть економічного явища (ціна, вартість, корисність).
4. Економічна теорія і економічна політика
Економічна політика – це сукупність засобів, інструментів, важелів щодо досягнення поставленої економічної мети.
Цілі економічної політики:
1) Зростання обсягу національного виробництва і підвищення його ефективності (ВНП, ВВП, НД).
2) Стабільність грошово-кредитної системи.
3) Повна зайнятість.
4) Соціальний розвиток.
5) Справедливий розподіл доходів.
6) Економічна свобода.
Економічна теорія – це теоретична основа економічної політики.
1) Фіскальна (бюджетно-податкова) – маніпулювання надходженнями і видатками держбюджету з метою впливу на хід економічного циклу.
2) Грошово-кредитна (монетарна) – регулювання пропозиції грошей і вплив через неї на економічну ситуацію.
3) Соціальна (доходи, витрати населення).
4) Зовнішня економічна політика. Її мета активний платіжний баланс.
5) Амортизаційна – відновлення зменшеного капіталу.
6) Інноваційна – нові технологія.
7) Антимонопольна.
5. Етапи становлення економічної теорії:
1) Від давнини до 16-17ст.
Економіка – сукупність знань ведення господарства. Частина філософії.
2) Меркантилізм.
Національне багатство – це сукупність, грошей, його джерело торгівля (матеріальне виробництво не розгул.)
3) Фізіократія – влада природи.
Національне багатство – сукупність матеріальних благ, які створ. Продукт працею в с.г.
Представник: Француа Тешт
4) Класична політична економія (Адам Смітт, Давид Ринальдо 18 поч. 19 ст)
Розділяється на:
- маржиналізм – це теорія гран. величин (цінності товару). Це суб’єкт – психологічна оцінка цінності товару;
- марксизм (пролетарська теорія).
Марж. діл на:
- кембріджська школа;
- американська школа (Бецікларк). Теорія граничної продуктивності факторів вир-ва.
5) Істор. школа: нова школа (сер. 19 ст.);
стара школа (поч. 20 ст.).
Обґрунтування розвитку політики протекціонізму. (Захист національного ринку).
Сучасні напрямки економічної теорії:
- кейнсіанство;
- неокейнсіанство.
Кейнсіанство
Ринок є недосконалою економічною схемою. Внаслідок монополізації виробництва і негнучкості ринків ресурсів.
– класична
– неокласична (монетарна)
Ринкова економіка є саморегулюючою с-мою, яка не потребує втручання держави. Доходи одних є втратами інших і навпаки. Діє невидима рука ринку. Рука – це економічний інтерес виробника, а пальці – це конкуренція.
– інституціоналізм. Ринок є недосконалою соціально-економічною схемою. Соц. інституції (профспілки, корпорації, фірми) підкеровують соц. впливи ринкової економіки.
– Неокласичний синтез. Поєднання трьох попередніх.
Суспільне вир-во та його ефективність
СВ. Його структура та фактори.
НТП та його типи.
ЕК зростання та його ефективність.
1) СВ- це доцільна діяльність людей щодо вир-ва матеріальних благ. Розвиток СВ базується на сусп. поділі праці.
Три великих поділи:
Відокремлення скотарства від землеробства.
Відокремлення торгівлі від землеробства.
Відокремлення землеробства.
Сусп. поділ праці проявляється у формі спеціалізації (зосередження випуску однорідної продукції на підприємствах)
Кооперування – це налагодження зв’язків між спеціалізованими підприємствами. Форми суспільного вир-ва (його структура):
Сукупність сфери матеріального і нематеріального виробництва вир-ва.
Продуктом їх функціонування є товар, а невиробн. сфера продукує послугу;
Сукупність галузей народного господарства;
Сукупність продукт. сил (ПС) і виробн. Відносин
ПС:
- робоча сила;
- засоби вир-ва, праці і предмет праці.
ВВ – це відносини між людьми з приводу вир-ва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.
Процес відтворення – це повторення процесу сусп. вир-ва. (вир-во, розподіл, обмін і споживання)
Вир-во – це вир-во товарів і послуг.
Розподіл – це розн. Доходів згідно факторів вир-ва (Фактор розподіл). Розподіл власності (матеріального продукту).
Власність – це відносини між людьми з приводу привласнення, володіння, розпорядження викор. матер. благ.
Обмін – це торгівля.
Споживання:
виробниче споживання, як процес поч.. вир-ва споживання товарів і послуг.
В процесі суспільного виробництва складаються такі відношення між субєктами господарювання:
- соціально-економічні відносини
- організаційно-економічні відносини( господарський механізм) – це сукупність важелів та інструментів щодо регулювання економічних процесів
- техніко-організаційні відносини – це технологія виробництва( менеджмент)
Фактори суспільного виробництва:
- праця
- капітал
- земля
- підприємство
Основою розвитку суспільного виробництва є розвиток продуктивних сил, який обумовлює розвиток економічних потреб.
Економічні потреби – усвідомлена необхідність
Види економічних потреб:
за суб’єктами:
індивідуальні
колективні
державні
за нагальністю
нагальні фізіологічні
дійсні( визн. рівнем розвитку продуктивних сил та рівнем життя)
абсолютні
Економічний інтерес – форма прояву економічних потреб. Види:
індивідуальні
колективні
державні
національні
Економічний інтерес – рушійна сила економічного розвитку.
Конфлікт інтересів лежить в осн. в пошуку оптимальної соц-економічної моделі розвитку
Узгодження інтересів та їх гармонізація притаманна економіці висорозвинутих країн.
Економічні інтереси повинні враховуватися в системі матеріального зацікавлення, яка побудована на системі матеріальних цін( зарплата, премія та ін.).
Економічні стимули скеровані на підвищення зацікавлення у зростанні продуктивності праці, що дає відповідно зростання ВВП.
Економічна ефективність суспільного розвитку – це співставлення результату з затратами ( прибутку з витратами).
Показники :
обсяг нац. виробництва ВВП
рентабельність виробництва (прибуток / собівартість * 100%)
(Прибуток витрачається :
фонд розвитку виробництва
фонд соціального розвитку
фонд матеріального заохочення)
фондовіддача (скільки з гривні знімається з основних фондів)
фондомісткість ((осн. вир-чі фонди/обсяг виробництва) – скільки вартості основних фондів припадає на 1 грн. випуску)
продуктивність праці
матеріаломіскість (варт. матеріалу/обсяг випуску)
матеріаловіддача (обсяг випуску/ варт. матеріалу)
трудоміскість (затрати робочого часу / обсяг випуску)
Соціальна ефективність – це оцінка соціальних наслідків економічних рішень:
рівень соціальних стандартів
рівень життя
ступінь досягнення оптимуму , якщо національний добробут зріс, але рівень життя хоча б одної людини знизився, то оптимуму не досягнено.
Економічне зростання – збільшення економічних показників. Економічний ріст є складовою економічного розвитку.
Типи економічного росту:
екстенсивний (↑ обсягів виробництва за рахунок кількісних параметрів)
інтенсивний (↑ за рахунок якісних параметрів)
Фактори економічного росту:
фактори попиту – сукупний попит населення, держави, підприємства.
фактори пропозиції – наявність трудових ресурсів, земельних ресурсів і сировини, розвиток МТП.
Основні показники економічного росту є ВВП і ВВП на душу населення.
Центральні проблеми економічної організації
1. вихідним пунктом економічної організації є обмеженість ресурсів. Це фундаментальна проблема суспільства. Перед суб’єктами господарювання постають 3 центральні проблеми:
що виробляти (орієнтуючись на ціну товару)
як виробляти (технологія)
для кого виробляти (на основі орієнтації на доходи)
Дані проблеми в різних економічних системах вирішуються по-різному. Має значення форма організації суспільного виробництва:
адміністративна командна система
ринкова економіка
традиційна економіка
змішана економіка
2. Для суспільства притаманні різноманітні проблеми, тому в суспільстві обмежені ресурси потрібно розподіляти так, щоб оптимально задовольнити суспільні потреби; тому здійснюється технічний вибір.
За технічного вибору економіка прац.:
в умовах часткової зайнятості (реальна)
в умовах повної зайнятості (оптимальна)
Повна зайнятість означає, що якнайповніше використовуються наявні ресурси. Повна зайнятість формує потенційний ВВП.
Економіка не може забезпечити необмежений випуск, тому в економіці повної зайнятості потрібно робити вибір на основі кривої виробничих можливостей. Вона показує альтернативну вартість використання ресурсів з умови їх рідкісності.
економіка функціонує в умовах потенційного ВВП і рес. викор. ефект.
величина зад. рес. не змінюється кількісно і якісно
технологія виробництва не змінна
виробн. два товари
Етапи класифікації
Визначення мети класифікації.
Визначення класифікаційної ознаки.
Класифікаційна група.
Фактори виробництва:
земля
капітал
праця
підприємницькі здібності
Капітал може бути основним і оборотним.
Характерні риси
Основний капітал
Оборотний капітал
1. Участь у виробничих циклах
2. Натурально-речова форма
3. Перенос вартості на собівартість готової продукції
1. Багатьох виробничих циклах
2. Не змінна
3. По частинах, по мірі зношення, у вигл. аморт. відрах.
1. Один раз
2. Змінна (як правило)
3. Вартість переноситься повністю за один цикл.
Фактори виробництва:
засоби праці засоби (земля, капітал)
предмети праці виробництва продуктивні сили
робоча сила (праця)
виробничий відносно визначений спосіб виробництва
Підприємницькі здібності можуть бути охарактеризовані 4 функціями, якими обов’язково має відрізнятись кожен підприємець.
Риси:
ініціативність – в поєднанні з іншими факторами виробництва виконує роль свічки запалювання;
новаторство – підприємець на діловій комерційній основі впроваджує нові продукти, нові технології, нові форми організації бізнесу;
здатність приймати відповідні рішення по веденню бізнесу;
здатність ризикувати не тільки власними коштами і репутацією, але і коштами своїх компаньйонів-акціонерів.
КВМ – крива виробничих можливостей
КВМ – це графічне відображення альтернативної вартості двох обмежених ресурсів
Вартість
Тх
Ту
Альтернативна вартість
А
Б
В
Г
Д
Е
0
1
2
3
4
5
15
14
12
9
5
0
1
2
3
4
5
Тх, Ту – товари
В умовах повної зайнятості суспільство може замінити товар Х на товар У за даного рівня технології і кількості ресурсів. Тільки збільшиться альтернативна вартість Х.
Точка U в середині сегменту вказує на не ефективне використання ресурсів, точка поза КВМ вказує на недосяжний рівень виробництва за даних ресурсів. Тому, суспільство вибирає певну комбінацію товару х і товару y, яка б максимально відповідала його потребам. Опуклий вигляд КВМ вказує на дію закону спадної доходності:
кожна додаткова одиниця одного альтернативного товару вимагає скорочення кількості виробництва іншого товару і зростання витрат на його виробництво.
КВМ характеризує потенційний ВВП.
Товарне виробництво. Гроші.
поділ праці і її роль у розвитку суспільства.
товарне виробництво (ТВ), його суть і умови розвитку.
товар і його властивості.
гроші. Закони грошового обігу.
У своєму розвитку, суспільство знає дві форми організації суспільного виробництва:
натуральне
товарне
Риси натурального:
низький рівень розвитку продуктивних сил
низький рівень поділу праці
общинна форма праці
замкнутість
натуральний товарообіг
Товарне виробництво – це форма суспільного поділу праці. Її риси:
економічна самостійність і відокремленість товаровиробників
поглиблення суспільного поділу праці
виробництво товару на продаж
існування ринку
високий рівень розвитку продуктивних сил
простий обмін товарів замінюється товарообігом (торгівля)
Саме третій суспільний поділ праці створює основу для розвитку товарного виробництва і ж основою зростання продуктивності праці появи надлишку продукції для постійного обміну.
Товаровиробництво пройшло два етапи:
Просте – базується на власній праці і економічній самостійності товаровиробників і тільки надлишок продукції поступає на ринок.
Розвинене товаровиробництво – економічно відокремлені товаровиробники використовують найману працю, випускають продукцію, яка повністю передбачена для продажу. Це виробництво має великі масштаби і носить всезагальний характер (робоча сила стає товаром), здійснюється заради прибутку
Товар.
Результат товарного виробництва є товар. Національне багатство є сумою товарів.
Товар – це результат суспільно корисної праці, здатний задовольнити певну потребу і призначений на продаж.
Властивості товару:
Споживана вартість
Вартість
Споживана вартість – це здатність товару задовольняти потреби споживача. Споживана вартість створюється конкретною працею.
Вартість – кількість суспільно необхідної праці, витраченої на виробництво товару, створеного абстрактною пацею.
Цінність – суб’єктивна оцінка загальності, задоволення потреби даного товару для споживача.
Вартість – це матеріальні витрати, а цінність – це суб’єктивна психологічна оцінка потреби в даному товарі.
Формою прояву вартості є мінова вартість – це кількісна пропорція обміну двох товарів.
Щодо оцінки вартості товару існує дві теорії:
Трудова. В основі кількість суспільно необхідної праці витраченої на товар.
Марженалізм. В основі вартості лежить гранична корисність (оцінка споживача нагальності потреби у даному товарі). Вона формує суб’єктивну оцінку цінності товару.
Між споживною вартістю і вартістю існує певна суперечність:
товари, різні за споживною якістю;
товар реалізується, в першу чергу, як споживна вартість;
не завжди вартість має споживну вартість;
споживна вартість має індивідуальні характеристики, а вартість – суспільні.
4). З виникнення товарного виробництва сформувалась потреба у існування загального еквівалентну ,як механізму товарного обміну .Таким механізмом є гроші. Гроші - це загальний еквівалент, який здатний оцінити товарну масу або по відношення до якого оцінуються товарна маса . Гроші - це будь яка річ яка є посередником в купівлі-продажу.
Функції грошей :
1) Міра вартості - вимірювання вартість товару потрібні ідеальні гроші .
2) Засіб обігу .
3) Засіб платежу .Гроші використовуються коли є розрив у часі між купівлею і продажу .
4) Світові гроші.
5) Засіб накопичення.
Закони грошового обігу :
1.Монетарна формула :
М*V = P*Q (формула монетаризму)
де М - маса грошей обігу
V - швидкість обігу грошової одиниці.
P - Ціни.
Q - Кількість.
P*Q = BBП
якщо M*V > P*Q - інфляція.
якшо M*V < P*Q - товарів більше ,банкрутство підприємства.
Монетарне правило :
Темп інфляції за 2 роки не повинен бути більший за 6% (Для Україні 6.6%).
М = ((P*Q – Tк + Tп - BП) / V
Tп - товари за яким наступив термін платежу.
V - швидкість обігу (нормальний 4-5 за рік)
Види грошей :
1) Готівка ( металеві монет є дешевшими за номінал).
2) Банкноти - це боргові зобов’язання центр банку (ступінь захисту 20 грн - 20 ).
3) Банківські гроші - це чекові депозити .
4) Електронні гроші .
5) Майже гроші - електронні гроші , векселя , сертифікати, облігації, акції.
Грошова маса поділяється на грошові агрегати відповідно до їх ролі у пропозиції грошей та М0 - готівка , М1 =М0 +чекові депозити , М 2=М1 + строкові банківські депозити , М3 =М2 +довготермінові крупні вклади .
М1 - пропозиція грошей у вузькому розумінні , М2 - пропозиція грошей у широкому розумінні ,Грошові агрегати розрізняють за ступенем ліквідності.
Економічні системи сучасного світу
1 - Поняття економічної системи .
2 - Основні економічні системи світу .
1)Економічна система - це складова суспільного ладу. Економічна система - це певним чином упорядкована система зв’язків між
економічні суб’єктами , сукупність всіх видів економічної діяльності людей відповідно до мети суспільства.
Елементи економічної системи :
1. Конкретні економічні зв’язки між економічними системами .
2. Соціальна економічні відносини , що базується на економічні ресурси і результати праці.
3. Організація форми економічної діяльності (поділ праці ,спеціалізація).
4. Господарський механізм - спосіб регулювання господарської діяльності на макрорівні .Сукупність форм , важелів.
2) Економічні системи сучасного світу :
1-Ринкова економіка.
2-Адм.-Ком. система.
3-Змішана економіка.
4-Традиційна.
1-Це ідеальна модель, з якою порівняно ситуацію . Риси :
- приватна власність на засоби виробництва .
- ринок - це саморегулюючий механізм системи . Ринок - це місце зустрічі продавця і покупця.
Ринок – це механізм узгодження економічних інтересів:
економічно самостійне господарювання суб’єктів;
прибуток – це результат діяльності;
держава не втручається в економічний механізм.
Позитиви:
саморегулювальна схема;
рушійна сила економічних інтересів;
високо – ефективне використання ресурсів.
Негатив:
стихійність розвитку;
значне майне розташування;
не стійкість економічної системи.
2) АХС
Альтернативна ринкова економіка. Державна власність. Директивність планування.
плюси:
концентрація ресурсів на важливих напрямках;
сильний соціальний захист;
егалітарна роль держави;
передбачливість роль розвитку.
мінуси:
обмеження економічного інтересу;
зрівнялівка в оплаті праці;
слабкий мотиваційний механізм;
затратний метод господарювання.
3) Змішана
Проміжне місце між ринковою економікою і АХС базується на плюралізмі форм власності, але домінує приватна. Уряд відіграє важливу економічну роль. Кожна сучасна країна поєднує різні економічні системи.
4) Традиційна
Заснована на традиції і релігії. Технологія виробництва, характеристика розподілу, створення продукту особливого обміну і споживання засновані на звичаях. Рівень розвитку продуктивності сильно низький. Економіка має підпорядкований характер щодо релігії, яка втручається в цю систему з метою підтягнути їх до розвинутих країн, приносить більше негараздів ніж позитивів.
Моделі країн
Вільний ринок – США;
всебічний розвиток підприємництва;
Соціально орієнтований ринок;
активна роль держави щодо соціального захисту;
Демократично – соціальний ринок (Скандинавія);
активна політика зайнятості + роль держави + ринок;
Державно – керований ринок (Японія, постіндустріальні країни Азії).
тісний взаємозв'язок бізнесу і держави, особливо у розміщенні капіталу. Функції соціального забезпечення виконують фірми.
МІКРОЕКОНОМІКА
Попит і пропозиція
Попит. Закон попиту.
Пропозиція. Закон пропозиції.
Ціна ринкової ваги.
Еластичність.
Ринкова економіка – це певним чином упорядкована система зв’язків між господарю вальними суб‘єктами. Основою функціонування є механізм балансування попиту і пропозиції, а регулятором є ціна.
Попит – це кількість матеріальних благ, яку бажає і може купити споживач за даних ринкових умов. Це платоспроможність споживача. На попит впливають цінові і нецінові чинники.
Ціна (Р). Під її впливом формується залежність (обернена пропорційність) залежність Р і Qd (закон попиту), Р – ціна, Qd - обсяг попиту .
Під впливом цінових факторів (зміна ціни) змінюється обсяг попиту.
Нецінові чинники:
Кількість споживачів;
Бюджет споживача;
Ціни на товари. Замінні і допоміжні товари;
Інфляція очікування;
Смак.
Відбувається зміна попиту зміщення кривої попиту.
2. Пропозиція - це обсяг товарів і послуг, які може виробити виробник, за даних ринкових умов. Цінові чинники зумовлені прямопропорційну залежність.
Закон пропозиції, Qs=f(p).Під впливом ціни змін обсяг пропозиції (Qs).
Нецінові чинники:
ціни на ресурс;
технолог. вир-ва;
к-сть виробників;
інфляційні очікування. Обумовлює зміну пропозиції (зміна кривої S).
3. Ціна ринкової рівноваги – це ціна , яка забезпечує зрівноваж. Qd i Qs
Ринкові ціни тяжіють до ціни ринк рівноваги.
Ф-ції ціни:
- інформаційна;
- стимулююча;
- розподільча (пофакторний розподіл доходів);
- облікова
∆Qнадл=Q2-Q1
∆Qдиф=Q4-Q3
4. Еластичність – це ступінь реакції однієї змінної на зміну іншої змінної. Застосовується для аналізу стану ринку і передбач. напрямку і величину зміни Qd i Qs.
Види:
цінова(попиту і пропозиції);
за доходом споживача;
перехресна;
точкова еластичність;
дугова еластичність;
Коеф. еласт – це число, яке показує на скільки змін. Qd або Qs у відповідності на зміну ціни (p) на 1%. Еластичність – це відсоткове відношення.
Ed=0 Абсолютний попит.
Ed=∞ Це ринок досконалої конкуренції.
За еластичного попиту підвищ. ціни обумовить скорочення сукупного доходу продавця. Для споживача його загальну витрату будуть зменшувати, якщо попит еласт, в міру зрост. ціни. Нееласт попит підвиш ціни обумовить зріст сукупного доходу продавця. Витрати споживача не чутливі до зміни ціни. Еластичність за доходом споживача показує зміну попиту при зміні ціни на 1%
Коеф вказ на якість товару.
Ei>0
Ei<0 Це низькояк. товари
0<Ei<1 Перша необх.
Ei≥1 товари розкошу
Перехресна еластичність характеризує реакцію попиту на товар А при змінні ціни на товар В на 1 %.
Вказує на ступінь взаємозамінності і взаємодоповнюваності товарів.
- взаємозамінні товари;
- взаємодоповнюючі товари (компліменти);
- незалежні товари.
Точкова еластичність – це еластичність в точці на кривій.
Коли P і Q змінюються менше ніж на 5%.
; Q і P початкові.
Дугова еластичність – це еластичність на середині хорди кривої.
Коли P і Q змінюються більше ніж на 5%.
Для кількісного аналізу ринку використовують лінійну функцію попиту:
Функція пропозиції:
Поведінка споживача
Корисність
Корисність – це здатність товару задовольняти потребу споживача.
Види корисності:
Гранична (MU) – величина користі, яку отримує споживач при використані кожної додаткової одиниці товару. Вона падає із зростанням обсягу споживаного товару.
Загальна (TU) – це корисність, яку отримує споживач від споживання всієї сукупності даного товару.
3. Середня (AU) – загальна корисність на одиницю спожитого товару.
Концепцій корисності
Кардиналістська (кількісна) теорія
Вимірюється абсолютна корисність окремого споживчого блага.
Оптимум споживача згідно кардиналістської теорії це:
Виміру піддається гранична корисність кожного блага, що споживається. При виборі товару співставляється гранична корисність товарів з одного боку, а з іншого їх ціни.
Ординалістська (порядкова) теорія
Виміру піддається не корисність окремого блага, а наборів благ.
Для оцінки поведінки споживача використовуються такі обмеження:
Економічні (бюджет споживача);
Неекономічні:
Раціональна поведінка (споживач купляє більше за низькі ціни);
Транзитивність (перехідність) переваг;
Ранжування потреб:
нагальні;
дійсні;
абсолютні;
Для оцінки рівноваги споживача використовують криву байдужості і бюджетну лінію. Крива байдужості показує однаковий рівень задоволення, який отримує споживач від використання певної кількості двох наборів благ.
Крива байдужості є кривою інтерферентності.
Карта кривих байдужості
Чим далі розташована крива байдужості від початку координат, тим більший рівень задоволення отримує споживач.
Гранична норма заміщення (MRS) – вона показує від скількох одиниць одного блага треба відмовитись, щоб збільшити споживання іншого блага на 1-ю.
Бюджетна лінія – це дохід споживача ()
Точка D є дотичною, показує, що бюджетна лінія є дотичною до кривої байдужості. В D встановлюється рівновага споживача.
Рівновага (оптимум) споживача показує стан, коли його бажання співпадають з його можливостями.
За ординалістською концепцією – це є т. дотику бюджетної лінії і кривої байдужості.
Моделювання поведінки споживача.
Бюджет і ціни не залишаються незмінними. Зміна ціни спричиняє два ефекти: 1) Ефект доходу. При зменшенні або збільшенні ціни на певне благо змінюють реальний дохід споживача.
2) Ефект заміщення. Споживач змінює свою поведінку на ринку внаслідок зміни відносних цін на благо.
Ціна споживача
Споживчий надлишок – це вигода, одиниці даного блага.
Дохід споживача
Дохід змін
яку отримує споживач від купівлі
Витрата виробництва
Підприємство на ринку ресурсів виступає їх споживачем. Воно здійснює витрати.
Витрати – це плата за вхідний ресурс.
Витрати бувають:
Економічні – це витрати втрачених можливостей. Явні та неявні.
Бухгалтерські – це платежі постач. ресурсів (явні витрати).
Неявні витрати – це винагорода за використання власних ресурсів.
Підприємство діє короткострокове і довгострокове періодах.
Короткостроковий період – це період до фіксованих потужностей (вироб. Потужності незмінні (const)).
Довгостроковий період – це проміж уток часу, за який можна змінити масштаб виробництва фіксованої потужності. Всі витрати стають змінними.
У короткостроковому періоді розрізняють такі види витрат:
1) Постійні фіксовані витрати: (FC)
- кредит і відсотки за ним;
- оренда;
- охорона;
- зарплата директора і головного бухгалтера;
- стипендія;
- штрафи.
2) Змінні витрати: (VC)
- зарплата;
- сировина;
- матеріали.
Вони змінюються із зміною обсягу виробництва.
3) Загальні витрати (TC)
TC = FC + VC
FC = TC – VC
VC = TC – FC
4) Середні витрати (AC) – це витрати на одиницю виробленої продукції (собівартість)
(собівартість продукції)
5) Граничні витрати (MC) – це витрати на створення кожної додаткової одиниці продукції.
– похідна.
Зміна – обумовлена тільки зміною змінних витрат для нормального строкового періоду.
У довгострокові періоди відсутній поділ на вище зазначені витрати. Всі витрати стають змінними.
Крива перетинає криві і в тачках їх мінімумів.
Валовий дохід підприємства (сукупність загальних витрат) – це виторг від реалізації виробленої продукції.
– це сукупний дохід.
Середній дохід – це дохід на одиницю продукції ()
Транспортний дохід – це дохід, який отримує виробник від реалізації кожної додаткової одиниці продукту ().
Прибуток – це основна мета діяльності підприємства ().
Прибуток – це плата за підприємницьку діяльність.
Види прибутку:
Економічний – це прибуток від втрачених альтернативних можливостей.
Бухгалтерський
Нормальний – це мінімальна величина прибутку, яка утримує підприємця в даній галузі.
Технологія виробництва
1. Підприємства та його види.
2. Виробнича функція.
3. Оптимум виробника.
1. Підприємство – це самостійний господарський суб’єкт, що здійснює економічну діяльність.
Види підприємств:
За власністю:
1) Державні (муніципальні і національні);
2) Колективні;
3) Індивідуальні;
4) Приватнокапіталістичні;
5) Спільні.
За сферою діяльності:
1) Місцеві;
2) Регіональні;
3) Національні;
4) Міжнародні.
За характером економічної діяльності:
1) Виробничі;
2) Торгівельні;
3) Фінансово-кредитні;
4) Посередницькі;
5) Науково-виробничі.
Кошти підприємства:
– Основний капітал (основні виробничі фонди):
споруди, верстати, комунікації. Вони переносять свою вартість на створений продукт (амортизація).
– Оборотні фонди:
сировина, матеріали, енергоресурси, зарплата. Вони переносять свою вартість зразу у ході виробничого циклу.
– Обігові гроші – це гроші в касі і депозитні рахунки в банку.
– Фонди обігу – це оборотні фонди + напівфабрикати і товарна продукція на складах підприємства.
Технологія виробництва – це процес перетворення вхідних ресурсів у вихідні (витрати – випуск).
2.
Функція Кобба - Дугласа
K – капітал, L – праця
, – еластичність ресурсів.
+>1 – зростаюча віддача від масштабу;
+=1 – постійна віддача;
+<1 – спадна віддача;
27.09.2013 17:09-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора