Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
РТ
Кафедра:
Кафедра САПР
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Лабораторна робота
Предмет:
Програмування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Національний університет "Львівська політехніка"
Кафедра САПР
/
РЕКУРСИВНІ ФУНКЦІЇ, ВКАЗІВНИКИ НА ФУНКЦІЇ В АЛГОРИТМІЧНІЙ МОВІ С
Лабораторна робота №2
з курсу: “Проблемно-орієнтоване програмування”
Прийняв:
Загарюк Р.В.
ЛЬВІВ - 2012 р.
МЕТА РОБОТИ
Мета роботи – поглиблене вивчення можливостей функцій з використанням рекурсії та вказівників.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Рекурсивні функції
Рекурсивним називається такий спосіб реалізації функції., коли функція може звертатися сама до себе. У рекурсивній функції повинні виконуватися наступні правила:
- при кожному виклику такої функції в неї повинні передаватися модифіковані дані;
- на якомусь етапі повинен бути припинений подальший виклик даної функції. Рекурсивний процес повинен крок за кроком так спрощувати завдання, щоб зрештою для нього з'явилося не рекурсивне рішення. Тут легко припуститися помилки, що полягає в тім, що функція буде послідовно викликати саму себе нескінченно довго;
- після завершення кожного виклику рекурсивної функції в точку повернення повинен передаватися деякий результат для подальшого використання.
Вказівники на функції. Масиви вказівників на функції
У мові С сама функція не може бути значенням змінної, але можна визначити вказівник на функцію. З ним уже можна оперувати, як зі змінною: передавати його іншим функціям, поміщати в масиви й т.д. Оголошення виду:
int ( *fl ) ( );
говорить про те, що fl - вказівник на функцію, що повертає ціле значення. Перша пара дужок необхідна, без них
int *f 1 ( ); /* це не вказівник на функцію */
означало б, що fl -функція, що повертає вказівник на ціле значення. Після оголошення вказівник а на функцію в програмі можна використовувати оператори виду:
y = ( *fl ) ( . . .); або y = f1(...);
Вказівник на функцію - такий тип змінної, котрій можна присвоювати адреси точки входу у функцію, тобто адресу першої виконуваної команди. Ця змінна надалі може використовуватися для виклику функції замість її імені. Визначення вказівника на функцію має наступний загальний вид:
тип_результату (* ім'я вказівника на функцію) (список типів параметрів) ;
При визначенні вказівника на функцію дозволяється одночасно із вказівкою типу параметрів задавати і їхні імена.
Нехай є прототипи функцій піднесення числа типу int у третю, п'яту і сьому степінь і які повертають результат типу int (звичайно, все це легко реалізувати й в одній функції):
int f3 ( int );
int f5 ( int ) ;
int f7 ( int );
і є вказівник на функцію наведеного вище виду:
int ( *fst ) ( int );
Тоді оператор fst = f3; присвоїть вказівнику fst адресу входу у функцію f3, fst = f5; - адресу входу у функцію f5 і, відповідно, fst = f7; - адресу входу у функцію f7. Після цього викликати кожну з функцій (f3, f5, f7) можна будь-яким оператором, записаним нижче (наприклад, f3):
f3 ( a ); // звертання до функції, використовуючи її ім'я.
(*fst ) ( а ); // виклик функції через вказівник.
fst( a ); // виклик функції також через вказівник.
Останній варіант також правильний, тому що f3, fst - це адреси входу у функцію. Однак виклик (*fst) ( а ) явно показує, що використовується вказівник на функцію, а не викликається функція з ім'ям fst, якщо бачити тільки один оператор fst ( a );.
У ряді задач, що використовують математичні методи, вказівник на функцію необхідно передавати як параметр у функцію, що реалізує відповідний метод. Наприклад, для обчислення значення інтеграла треба знати ім'я функції, у якій обчислюється значення підінтегрального виразу; для пошуку екстремума деякої цільової функції треба знати ім'я цієї функції і т.п.
Вказівники на функцію широко застосовуються в програмуванні:
- багато бібліотечних функцій як аргумент одержують вказівник на функцію;
- використання вказівників на функцію як аргументів дозволяє розробляти універсальні функції, наприклад функції чисельного рішення рівнянь, чисельного інтегрування й диференціювання;
- масиви вказівників на функції використовуються для організації меню.
Вказівники на функції можуть бути компонентами структур.
Вказівники типу near і far
Як і звичайні вказівники на дані, вказівники на функцію можуть мати тип near, far або huge. Вказівник типу near займає в пам’яті 2 байти, вказівники far і huge – 4 байти. Тип вказівника на функцію, який встановлюється по замовчуванню, залежить від моделі пам’яті. В моделях пам’яті COMPACT, TINY i SMALL по замовчуванню вказівник на функцію має тип near і задає тільки зміщення до точки входу в функцію відносно значення в сегментному регістрі CS. При прямому чи побічному виклику функції через near-вказівник використовується машинна команда “близького” прямого чи побічного виклику процедури, яка пов’язана з установкою нового значення тільки у регістрі IP.
Для моделей пам’яті MEDIUM, LARGE і HUGE по замовчуванню вказівник на функцію займає 4 байти і включає як зміщення, так і адресу сегмента точки входу у функцію. При прямому чи побічному виклику функції через far-вказівник на функцію використовується машинна команда далекого прямого чи побічного виклику процедури, яка пов’язана як з установкою нового значення в регістрі IP, так і зі зміною значення сегментного регістра CS.
В моделі пам’яті HUGE при вході у функцію додатково встановлюється значення регістра DS, яке відповідає сегменту даних функції. Пряма адресація при виклику процедури відповідає виклику функції через вказівник-константу. Побічний виклик використовується при виклику функції по вказівнику-змінній.
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
Варіант №16
Не оголошуючи масиву, ввести групу даних і вивести їх другу половину у зворотному порядку.
Текст програми:
#include<iostream.h>
#include<stdio.h>
void rec() //Функція рекурсивного вивду 2-ої частини даних
{ char i;
scanf("%c",&i);
if(i!=' ') rec();
printf("%c",i);
}
void main ()
{
int k,y,j;
char t;
printf("Vvedit kilkist danuh: ");
scanf("%d",&k);
printf("\nVveit danuh.Oznaka kinza- ' ': ");
y=k/2;
for(j=0;j<=y;j++) //Вивід 1-ої половини даних
{scanf("%c",&t);
printf("%c",t);}
rec();
printf("\n");
}
Результати обчислень:
/
ВИСНОВОК
На даній лабораторній роботі я повторила набуті знання принципу роботи рекурсії, а також вивчила нові можливості її застосування.
12.10.2013 16:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора