Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Курсова робота з фінансів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
ІНЕМ
Факультет:
Фінанси і кредит
Кафедра:
Кафедра фінансів та економіки природокористування
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Вступ до фаху Фінанси і кредит
Варіант:
9 6
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра фінансів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
«Вступ до фаху «Фінанси і кредит»
Варіант №9
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………….3
Питання 1. Перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями…………………………………………………………………………...4
Питання 2. Банк розвитку в Україні…………………………………………………8
Висновки……………………………………………………………………………….14
Список використаної літератури……………………………………………………15
ВСТУП
Актуальність питання 1 полягає в тому, щоб переглянути перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями.
Міжнародні організації грають усе більш помітну роль у світовій економіці. Їхня діяльність дозволяє внести необхідний регулюючий фактор і визначену стабільність у функціонуванні валютно-розрахункових відносин між країнами. Зростає значення міжнародних валютно-фінансових і кредитних організацій у сфері вивчення, аналізу й узагальнення інформації про тенденції розвитку і вироблення рекомендацій з найважливіших проблем світового господарства.
Світова фінансово-економічна криза призвела до спаду виробництва, загальних неплатежів, зростання державного боргу та дефіциту державного бюджету, безробіття, загострення соціальних суперечностей. Тому для подолання цих негативних тенденцій в розвитку економіки країни актуальним є співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями.
Співробітництво України і міжнародним фінансових організацій є досить актуальним у наш час, оскільки нові урядові зміни призводять до радикальних перебудов в економіці і бюджеті для покращення фінансового становища України у світовому масштабі.
Актуальність питання 2 (банк розвитку в Україні) полягає в тому, щоб переглянути перспективи формування банку розвитку в Україні.
Передумовою для створення Банку є аналіз стану інноваційної сфери в Україні, який дає змогу констатувати, що сприятливих умов для розвитку інновацій в країні не створено. Основними недоліками розвитку інноваційної діяльності в Україні є недостатнє фінансування, слабкі механізми контролю за цільовим використанням та своєчасним погашенням інноваційних кредитів, чим і зумовлена недостатня ефективність використання інноваційного капіталу. Таким чином, Банк розвитку потрібно створити з метою сприяння розвитку інноваційної діяльності в Україні через надання банківських послуг та продуктів підприємствам, що займаються інноваційною діяльністю.
Питання 1. Перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями
Розвиток міжнародних фінансів у 2012 р. характеризувався нагромадженням проблем у банківській сфері Єврозони. Основною проблемою національних урядів і міжнародних організацій, на подолання якої були спрямовані їхні основні зусилля, стала зростаюча нестабільність фінансування глобального фінансового сектору, зумовлена поглибленням макрофінансових дисбалансів у переважній більшості країн світу, гальмуванням темпів економічного зростання, що посилило боргове навантаження та погіршило стан державних і корпоративних фінансів. Переважна більшість міжнародних експертів погоджується з тим, що в середньостроковій перспективі світ стане чутливішим до так званих ризиків десятиліття, одним із яких визначено хронічні бюджетні дисбаланси.
У даній статті мова йде про міжнародні фінансові організації (МФО), діяльність яких орієнтована на підтримання міжнародної фінансової стабільності і трансфер прогресивних фінансових механізмів.
Підвищення значимості МФО зумовлена необхідністю забезпечити рефінансування державного боргу (співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ) надає можливість віднайти потрібні кошти); фінансування державних соціально значущих проектів (за рахунок співпраці з МВФ); фінансування довгострокових, передусім інфраструктурних, проектів (держава співпрацює з міжнародними банками розвитку, такими як Світовий банк, Азійський банк розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), а також іншими спеціальними МФО, зокрема Європейським інвестиційним банком (ЄІБ)).
Використання переваг співробітництва з МФО для підвищення міжнародної конкурентоспроможності України є важливим завданням, передбаченим Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки.
Протягом 2006-2008 рр. основним стратегічним документом щодо співпраці України з МФО була Стратегія співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями на 2006-2008 роки. Із закінченням терміну реалізації даного документу затверджено Стратегічні напрями та завдання щодо залучення міжнародної технічної допомого і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2009-2012 роки. На етапі ініціювання й підготовки проектів, передбачено розроблення й запровадження Стратегії залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і співробітництва з МФО на 2013-2016 рр. [1, с. 3–4]
Дана стратегія має передбачати розширення інструментів реалізації співробітництва з МФО, яке здатне забезпечити реальний сектор економіки достатніми фінансовими ресурсами, розширити пропозицію фінансових послуг на внутрішньому ринку, активізувати міжнародні фінансові відносини.
Розширення формату співробітництва України з МФО потребує поглиблення взаємодії з організаціями Групи Світового банку, а саме з Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), МАР, БАГІ. Завдяки активізації співробітництва України з БАГІ зросте інтерес міжнародних інвесторів до вітчизняного ринку. Україні доцільно розширити співробітництво з Європейським і Північним інвестиційними банками, що дасть змогу збільшити залучення кредитних ресурсів у вітчизняну економіку на вигідних умовах а також диверсифікувати джерела їх надходження. [1, с. 8]
З метою успішної реалізації пріоритетів розвитку співробітництва України з МФО важливо забезпечити конкурентну альтернативність серед МФО. Україна має активізувати співробітництво з ЄІБ, що допоможе зменшити її залежність від ресурсів Світового банку та ЄБРР. Фінансово-ресурсний потенціал цієї організації дає підстави розраховувати на реалізацію проектів, масштабніших, ніж це було б можливо з допомогою інших МФО. Разом з тим співробітництво з ЄІБ має євроінтеграційні ознаки, що відповідає стратегічним пріоритетам України. А також слід забезпечити формування в тісному співробітництві з ключовими МФО (ЄБРР, ЄІБ) фондів інституційного фінансування; розглянути можливість запровадження Національної програми гарантування кредитів.
Реалізація зазначених пріоритетів вимагає визначення інноваційних механізмів розвитку співробітництва з МФО для забезпечення міжнародної конкурентоспроможності України в сучасних умовах.
Розширення інструментарію співробітництва з МФО відповідає національним інтересам України та виступає необхідною умовою зміцнення її фінансової безпеки. Перспективними механізмами можуть бути такі механізми, як механізм інфраструктурних облігацій МФО, механізм проектного фінансування МФО, механізм оптимізації й розподілу ризиків у великих інфраструктурних проектах, котрі реалізуються з використанням ресурсів МФО, механізм забезпечення транспарентності, механізм ідентифікації іноземних інвестицій на відповідність критеріям фінансової безпеки.
Механізм інфраструктурних облігацій МФО полягає в упорядкуванні випуску цінних паперів нового типу – інфраструктурних облігацій МФО. Перевагою цього механізму є визначення чітких критеріїв цільового використання акумульованих ресурсів. Його застосування сприятиме розвиткові вітчизняного фінансового ринку та залученню фінансових ресурсів для реалізації в Україні значимих інфраструктурних проектів. [1, с. 13–14]
Механізм проектного фінансування МФО полягає у тому, що джерелом обслуговування боргових зобов’язань за інвестиційними проектами є грошові потоки, котрі генеруються цими проектами. Актуальність застосування цього механізму пов’язана з неможливістю державного фінансування окремих важливих проектів, котрі мають комерційний потенціал у довгостроковому періоді.
Реалізація даного механізму передбачає утворення в Україні спеціальних фондів та компаній із управління активами (КУА) МФО, які є резидентами, засновниками котрих виступають окремі МФО – партнери України. Акумулювання фінансових ресурсів таких організацій, інституційних та інших інвесторів відбувається шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і акцій, що засвідчує їхнє право на частину прибутку від проекту, під який утворюється фонд КУА МФО. [1, с. 14–15]
Механізм оптимізації й розподілу ризиків у великих інфраструктурних проектах, котрі реалізуються з використанням ресурсів МФО передбачає залучення БАГІ до системи спів фінансування великих інфраструктурних проектів, котрі здійснюються з допомогою ресурсів МФО.
На думку автора, у розширення формату міжнародного співробітництва України доцільно використати механізми страхування ризиків, які надає БАГІ. Успішним є досвід цієї організації в покритті муніципальних кредитних ризиків без використання державних гарантій. [1, с. 15]
Механізм забезпечення транспарентності співробітництва України з МФО поєднує сучасні вимоги інформаційної моделі міжнародної фінансової системи, вимоги МФО щодо посилення боротьби з непрозорістю вітчизняних адміністративних процедур у реалізації співробітництва, а також стратегічну мету – розширення сфер кредитування. [1, с. 16]
Механізм ідентифікації іноземних інвестицій на відповідність критеріям фінансової безпеки забезпечуватиме встановлення регламентів залучення міжнародних інвестицій у окремі галузі, перелік яких визначається з урахуванням національних інтересів України. [1, с. 16]
Україна повинна співпрацювати з міжнародними фінансовими організаціями для того, щоб залучити ресурси міжнародних фінансових ринків для проведення економічних реформ, а також для того щоб розширити доступ українських виробників і постачальників до участі в тендерних закупівлях в рамках проектів МФО.
Питання 2. Банк розвитку в Україні
В даному питанні відображено перспективи формування банку розвитку в Україні. Економічна ситуація в Україні висуває об’єктивну потребу в існуванні фінансових інститутів, які забезпечували б, з одного боку, акумуляцію значних грошових ресурсів, а з другого – їх спрямування на розвиток пріоритетних галузей при одночасному підвищенні доступності і зменшенні вартості для позичальників. У світі подібні інститути класифікують як інститути розвитку. Ключова роль у їх появі належить державі. Найбільшого поширення серед них набули банки розвитку. Їх діяльність спрямована на довгострокове фінансування проектів, що створюють значні позитивні зовнішні соціально-економічні ефекти, але не можуть бути повністю профінансовані приватним сектором.
У статті «Визначення рівня конкуренції на фондовому ринку як провідному сегменті інвестиційного ринку» мова йде про проблему формування в Україні ефективної моделі банку розвитку. В Україні не один рік точиться дискусія щодо доцільності створення вітчизняного банку розвитку. У нашій державі з 2004 р. існує Український банк реконструкції та розвитку (УБРР), який належить Державній інноваційній фінансово-кредитній установі (ДІФКУ). Ряд обставин не дозволяє віднести цей банк до категорії банків розвитку. На відміну від більшості установ цього типу, діяльність УБРР не регулюється окремим законом, а проводиться у рамках законодавства про банки банківську діяльність. УБРР не має чіткої спеціалізації,а позиціює себе як універсальну банківську установу. Автор вважає, що УБРР не можна вважати банком національного масштабу тому, що географія діяльності цього банку обмежена практично однією областю (Київською),а також тому, що капітал банку є мізерним, він не здатний справити відчутний вплив на економіку. В Україні відсутній банк розвитку у тому форматі, який притаманний таким банкам. Тому доцільно переглянути діяльність УБРР або створити новий Український банк розвитку. [5, с. 33–36]
На думку автора, при формуванні нового банку необхідно збільшити ресурсну базу, переглянути та привести у відповідність до загальнодержавних пріоритетів напрями діяльності, закріпити спеціалізацію, змінити підходи до організації роботи та управління, створити регіональну мережу представництв і ухвалити окремий законодавчий акт. Необхідно мати специфічний механізм мобілізації довгострокових ресурсів, створювати особливий механізм довгострокового інвестування в основний капітал реального сектора економіки, отримати систему інституційних привілеїв, працювати у комерційно непривабливих сферах, не створюючи конкуренції комерційним банкам. [5, с. 38]
Важливим питанням при формуванні вітчизняного банку розвитку є визначення моделі забезпечення його діяльності фінансовими ресурсами. Для формування ресурсної бази Українського банку розвитку Уряду доцільно передати йому бюджетні асигнування, призначені для фінансування капітальних видатків за державними інвестиційними програмами та проектами.
Автор вважає, що політика високої ефективності та фінансової стабільності Українського банку розвитку має вибудовуватися з огляду на обставини, неврахування яких посилюватиме ймовірність значних втрат інвестованого капіталу. Серед таких обставин слід виділити поверховість і слабкість прогнозних оцінок; недооцінку та неврахування окремих ризиків і слабкий контроль за ними; звуження сфер діяльності банку розвитку і обмеження їх впливу на економіку. [5, с. 43–45]
Отже, створення в Україні дієздатного банку розвитку є важливим і необхідним завданням урядової політики у найближчий час.
У статті «Концептуальні підходи до створення державного банку розвитку» показано необхідність створення в Україні Державного банку розвитку. Негативні наслідки економічної кризи найбільш болючіше проявилися в інвестиційній сфері. Нині фінансово-кредитна система України неспроможна забезпечити потенційних інвесторів доступним кредитним ресурсом. Комерційному банкові вигідніше здійснювати спекулятивні та короткострокові операції між суб'єктами і посередниками фінансово-кредитного ринку і таким чином гарантувати собі дохід на рівні існуючої норми.
Автор вважає, що банк розвитку повинний бути спрямований на підтримку і фінансування капіталомістких інфраструктурних проектів із тривалим строком окупності, сприяти створенню великих імпортозамінних виробництв, забезпечити якісний прорив у сфері виробничого інвестування. Найважливішими умовами для досягнення цих цілей є наявність достатнього капіталу, надійних державних гарантій, чітка організація інвестування і суворий контроль за цільовим використанням засобів. [3, с. 203]
На думку автора, вироблення раціональних підходів розширення позитивної участі банків до забезпечення інвестиційного розвитку корпоративних структур за рахунок кредитних ресурсів вимагає проведення аналізу зарубіжного досвіду становлення і розвитку банківських систем, які мають інвестиційне спрямування. Слід зазначити, що необхідність прискорення акумуляції фінансових джерел інвестицій за рахунок різних джерел поставила перед урядами країн на порядок денний проблему підтримки національних банківських систем, в тому числі і щодо зменшення ризиків при здійсненні операцій на інвестиційному ринку.
Формування статутного капіталу та поточна діяльність банку розвитку у перші роки його функціонування мають бути забезпечені за рахунок коштів державного бюджету або на паритетних засадах. Серед імовірних джерел формування коштів державного бюджету можуть бути кошти стабілізаційного фонду, доходи від приватизації державного майна, дивідендний дохід державних підприємств. В подальші роки фінансування Банку розвитку буде забезпечено за рахунок повернення раніше виданих кредитів, надходжень відсоткового доходу за користування виданими кредитами, а також інших (суміжних) доходів. [3, с. 204]
Отже, в Україні потрібно створити ефективно працюючий Банк розвитку. При створенні такого банку необхідно враховувати міжнародний досвід і не повторити помилки минулих років. Досвід розвинених країн свідчить, що державний банк розвитку не повинен створюватися за рахунок збільшення капіталу якого-небудь комерційного банку, тому що через статус комерційного банку він не зможе повноцінно виконувати фінансові функції банку розвитку. Банки розвитку не повинні конкурувати з комерційними банками. В усіх країнах з ринковою економікою формуються механізми державної підтримки довгострокового кредитування економіки за допомогою банків розвитку.
У статті «Проблеми використання інститутів розвитку в сучасній економічній політиці» мова йде про створення банку розвитку. Автор вважає, що при формуванні банку розвитку потрібно визначити модель забезпечення його діяльності фінансовими ресурсами. За цим критерієм у світі БР поділяються на банки першого і другого рівня. «Перші» мають право залучати фінансові ресурси з усіх джерел, у тому числі шляхом залучення коштів населення і приватних компаній на депозити, виступаючи конкурентом для комерційних банків. «Другі» формують свої ресурси лише на основі бюджетних трансфертів, коштів позабюджетних фондів, державних підприємств і організацій, позик зарубіжних і міжнародних фінансових інститутів та організацій, емісії власних боргових зобов'язань.
В Україні слід гнучко підійти до вибору моделі фінансового забезпечення. На перших порах, на думку автора, доцільно віддати перевагу моделі банку «першого рівня». Такий крок виправданий, оскільки зараз кошти населення та підприємств, залучені комерційними банками на депозити, не трансформуються в інвестиції, а використовуються переважно на спекулятивні операції та короткострокові позики суб’єктам на поточну діяльність. При наближенні рівня вітчизняного фінансового ринку до параметрів розвинених країн банку слід припинити залучати кошти населення та обмежити йому урядову підтримку, переорієнтувавши на формування ресурсів за рахунок операцій з цінними паперами, тобто перейти до моделі «другого рівня». [4, с. 7-8]
Діяльність банку розвитку в Україні доцільно спрямувати на вирішення таких стратегічних завдань, як фінансове забезпечення проектів, здійснюваних в рамках реалізації державної інвестиційної політики; фінансова, кредитна й гарантійна підтримка поточної та інвестиційної діяльності малого і середнього бізнесу; підтримка зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів; кредитування підприємств реального сектора; розвиток фінансових інститутів небанківського типу, управління й контроль за комерційними ризиками; розвиток внутрішнього ринку цінних паперів.
У світовій практиці сформувалися два основних способи реалізації банками розвитку своїх основних завдань. Перший передбачає орієнтацію у виконанні інвестиційних функцій переважно на власні фінансові ресурси із можливістю несистематичного залучення комерційних банків до участі у фінансуванні інвестицій. Другий відводить банку розвитку роль каталізатора приватних інвестицій у пріоритетні сфери шляхом надання гарантій, страхування ризиків. В Україні, на думку автора, обидва ці способи організації діяльності БР можуть бути застосовані. Причому на перших порах – у період відновлення зіставного з інвестиційними потребами економіки рівня інвестиційного кредитування – перевага має надаватися першому способу при не запереченні використання інструментів другого. [4, с. 8]
Автор вважає, що структуру управління банку слід вибудовувати за традиційними підходами для такого типу організацій. Вищим органом управління банку, який ухвалює усі стратегічні рішення, має бути наглядова рада. Ураховуючи спрямованість банку на вирішення важливих соціально-економічних задач, очолювати її має найвища посадова особа виконавчої влади країни, а до її складу, задля мінімізації проявів лобізму, слід включити представників бізнес-асоціацій, громадських об’єднань підприємців, керівників органів регіональної влади, провідних наукових експертів країни. Виконавчі органи управління банку, що беруть на себе реалізацію стратегічних рішень ради банку, мають бути представлені правлінням банку та його головою. [4, с. 9-10]
Отже, Український банк розвитку повинен стати банком національного масштабу, який забезпечуватиме інвестиційні потреби реального сектора економіки.
У статті «Інфраструктура банківського сектору: питання визначення, структуризації та розвитку» показано основні орієнтири і пріоритетні напрями діяльності вітчизняного банку розвитку.
Міжнародні банки розвитку – це інституції, створені групами країн, для фінансової та професійної консультаційної підтримки процесів розвитку. На сьогодні в Україні вже функціонує ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку», але його роль на кредитному ринку мізерна через низьку капіталізацію.
На даний час в Україні склалася важка фінансова і макроекономічна ситуація. Знайти необхідну модель і внутрішні резерви та оздоровити національну економіку можна лише за умов прийняття кардинальних рішень, які б ураховували національні інтереси. Один із ключових заходів – створення банку розвитку, що взяв би на себе низку важливих функцій таких, як страхування інвестиційних проектів; довготермінове кредитування за низькою відсотковою ставкою інноваційних проектів і програм; здійснення лізингових операцій. [2, с. 14]
Автор пропонує два напрями фінансування проектів банком розвитку. Перший напрям – фінансування на принципах приватно-державного партнерства. Другий напрям полягає у фінансуванні проектів, що належать до високотехнологічних, тобто сприяти підтримці, розвитку і створенню інновацій. Перевагу у фінансуванні, на думку авторів, необхідно надавати технологіям сучасної постіндустріальної епохи. [2, с. 15]
Капітал, на думку авторів, формуватиметься за рахунок цільового бюджетного фінансування. Джерелами коштів, які надходять з державного бюджету, можуть бути: частина бюджетних видатків, які мають інвестиційне призначення; цільові відрахування від прибутків підприємств окремих галузей; частина коштів від реалізації державних цінних паперів; частина коштів, отриманих у вигляді пені, штрафів та інших відрахувань із суб’єктів господарювання; добровільні внески об’єднань, підприємств. Прибуток не підлягає розподілу між засновниками, а повністю спрямовується на поповнення фондів. Важливим, на думку авторів, є і те, що створювати інститут, про який ідеться, необхідно у формі відкритого акціонерного товариства з початковою 100-відсотковою участю держави. [2, с.15-16]
Утворення банку розвитку дасть змогу вивести на якісно новий рівень використання бюджетних коштів, збільшити частку державних коштів, що перерозподілятимуться в економіку держави на оплатних та поворотних засадах.
ВИСНОВКИ
В питанні 1 ми досліджували перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями. Розбудова механізмів управління міжнародним фінансовим співробітництвом України є важливим напрямом державної політики у сфері залучення ресурсів міжнародних фінансових ринків для проведення економічних реформ у країні, що дасть змогу вчасно адаптуватися до системних змін світової економіки в період розгортання європейської банківської кризи та ймовірного початку глобального економічного звуження. Розширення формату співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями потребує розвитку конструктивної взаємодії з організаціями Групи Світового банку (МФК, МАР, БАГІ). Оскільки Україна є членом зазначених організацій, активізація співпраці на основі її ініціатив є пріоритетним напрямом розвитку її міжнародного фінансового співробітництва. Важливим для нашої країни є поглиблення співпраці з Європейським і Північним інвестиційними банками, котре дасть змогу залучати потрібні кредитні ресурси в економіку на вигідних умовах, а також диверсифікувати джерела їх надходжень.
В питанні 2 ми досліджували перспективи формування банку розвитку в Україні. Необхідно забезпечити подальший розвиток інвестиційного кредитування корпоративного сектору економіки, в тому числі шляхом створення кредитної інституції, яка могла б забезпечити доступне довгострокове кредитування високотехнологічного сектору економіки – Державного банку розвитку. Такий банк не повинен створюватися за рахунок збільшення капіталу якого-небудь комерційного банку, тому що через статус комерційного банку він не зможе повноцінно виконувати фінансові функції банку розвитку. Це дозволить одержати на державні фінансові ресурси гарантований дохід, реально розпочати давно необхідну для країни модернізацію економіки, розпочати процес створення потужного високотехнологічного сектору. Український банк розвитку має стати основним фінансовим джерелом забезпечення інвестиційної частини щорічних програм соціально-економічного розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Базилюк Я.Б., Венцковський Д.Ю., Власюк О.С., Лапко О.С. Перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями // Фінанси України. – 2012. - №9. – С. 3–17.
Дробязко А. Інфраструктура банківського сектору: питання визначення, структуризації та розвитку // Вісник НБУ. – 2012. - №7. – С. 14–17.
Захарін С.В. Концептуальні підходи до створення державного банку розвитку // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №9. – С. 201–205.
Кіндзерський Ю. Проблеми використання інститутів розвитку в сучасній економічній політиці // Економіст. – 2010. - №9. – С. 7–11.
Кобушко І.М. Визначення рівня конкуренції на фондовому ринку як провідному сегменті інвестиційного ринку // Економіка України. – 2012. - №9. – С. 33–46.
12.10.2013 13:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора