Обгрунтування економічної ефективності діяльності підприємства. Розрахункова робота з Менеджмент. Робота № 524942

Перехід до торгівельного партнера Binance

Обгрунтування економічної ефективності діяльності підприємства

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Економіка підприємства

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2012

Тип роботи:

Розрахункова робота

Предмет:

Менеджмент

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти, науки , молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Факультету менеджменту Кафедра економіки підприємства Індивідуально – розрахункова робота з дисципліни: «Економіка підприємства» на тему: «Обгрунтування економічної ефективності діяльності підприємства» (Варіант№7) Зміст Вихідні дані для написання розрахункової роботи…………………… Вступ……………………………………………………………………………. Розділ І 1.Визначення потреби підприємства в ОВФ…………………………… Розділ ІІ. 2.Планування поповнення амортизаційного фонду на підприємстві... Розділ ІІІ 3.Визначення потреби підприємства в оборотних засобів на підприємстві…………………………………………………………………..... Розділ IV 4.Визначення чисельності персоналу на підприємстві……………….. Висновки……………………………………………………………………….. Список літератури……………………………………………………………. ОСНОВНІ ВИХІДНІ ДАНІ ДО РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ № п/п Назва показника Одиниці Виміру Величина показника 1. 1.1. 1.2. Первинна вартість пасивної частини виробничих фондів, всього Будівля офісу Будівля цеху грн. грн.. грн.. 971600 137500 834300 2. Хар-ка будівлі офісу: одноповерхова, стіни з полегшеною цегляною кладкою - - 3. Хар-ка будівлі цеху: одноповерхова, з панелей, площа підлоги 500 кв. м. - - 4. Вартість одиниці обладнання виду А грн./од.. 20240 5. Вартість одиниці обладнання виду Б грн./од. 61430 6. Вартість одиниці обладнання виду В грн./од. 118170 7. Нормативні затрати машинного часу на виготовлення одиниці продукції: на обладнання виду А на обладнання виду Б на обладнання виду В маш.-год./шт. маш.-год./шт. маш.-год./шт. 16 13 9 8. Норма амортизаційних відрахувань на обладнання всіх видів % 13 9. Вартість виробничого та господарського інструменту та інвентарю грн.. 13100 10. Коефіцієнт змінності роботи обладнання - 0,91 11. Коефіцієнт технічної готовності - 0,76 12. Виробнича норма витрати основних матеріалів м/шт. 20 13. Ціна основних матеріалів грн./м 17,1 14. Норма підготовчого запасу з основних матеріалів дні 1,6 15. Норматив оборотних запасів на придбання додаткових матеріалів у % до нормативу оборотних засобів на придбання основних матеріалів % 27 16. Періодичність завезення матеріалів на підприємство раз в місяць 2 17. Гарантований обсяг продажу продукції підприємства за даними маркетингового дослідження шт. 1750 18. Вартість ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності (термін дії – 3 роки) грн.. 3950 19. Вартісна оцінка «ноу - хау», яка вноситься до статутного фонду одним із засновників підприємства грн.. 13130 20. Коефіцієнт збільшення діючих норм амортизаційних відрахувань при застосуванні прискореної амортизації - 1,4 21. Вартість МШП в % від нормативу виробничих запасів, необхідних для виконання виробничої програми - 25 22. Організаційно-правова форма підприємства ТОВ – всі працівники є найманими - - 23. Норма амортизаційних відрахувань по пасивній частині: Будівлі офісу Будівлі цеху % % 2,5 3,0 24. Норма обслуговування обладнання виду А, Б, В слюсарями – ремонтниками од.обладн/люд 6 Вступ В умовах реформування економіки України, впровадження ринкових відносин, важливе значення набуває постійне вдосконалення виробництва як матеріальної основи розвитку суспільства. Процес реформування торкнувся підприємств усіх галузей економіки. Ускладнились економічні відносини між підприємствами, посилилась конкуренція, виявились недоліки в роботі, які породжені незвичними для сучасного виробника процесами ринкового змісту. З’явилась необхідність в удосконаленні методів управління діяльністю підприємства, удосконалення методів планування як однієї із головних функцій управління. Нові умови господарювання змінюють застаріле стереотипне відношення до планування діяльності підприємства, як до процесу, що в повній мірі керований державними установами. Підприємства в сучасних умовах діють в правовому полі, визначеному законами, прийнятими Верховною Радою України. Правовою базою послужили Конституція України, де визначені конституційні умови розвитку суспільства, зміст та характер нових для України ринкових відносин; «Господарський кодекс України» та розроблення програм економічного і соціального розвитку України. Розрахункова робота складається з Чотирьох розділів, в яких спланована виробнича програма, собівартість продукції, затрати підприємства за різними статтями калькуляції, оптимальні обсяги виробництва, використання чистого прибутку підприємства. В розрахункові роботі також представлена потреба підприємства в оборотному капіталі і трудових ресурсах. Здійснено первинний аналіз основних економічних показників діяльності підприємства. У кожному розділі розрахунки подані у табличній формі, а їх результати наведені та проаналізовані у висновках. Для більшої наочності та кращого розуміння даної проблеми в роботі є також малюнки, графіки та схеми. В першому розділі висвітлені теоретичні основи визначення потреби підприємства в основному капіталі. У другому – розглянуті питання, що стосуються планування поповнення амортизаційного фонду на підприємстві. В третьому та четвертому розділах висвітлені підходи до визначення потреби підприємства в оборотному капіталі та трудових ресурсах. У кожному розділі розрахунки подані у табличній формі, а їх результати наведені та проаналізовані у висновках. Для більшої наочності та кращого розуміння даної проблеми в роботі є також графік. Розділ – І Визначення потреби підприємства в ОВФ 1. Визначення потреби підприємства в основному капіталі Потреби підприємства в основних виробничих фондах. Плановий баланс робочого часу у розрахунку на одиницю обладнання. Склад і структура основного капіталу підприємства в момент створення підприємства. Потребу підприємства в основних виробничих фондах визначимо, виходячи з таких обставин: банківський кредит є доступним для підприємства, процентна ставка помірна; за результатами попередніх маркетингових досліджень гарантованим є обсяг продажу даного виду продукції 1795 штук за квартал. Для здійснення підприємницької діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Під капіталом розуміють суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована. Авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і найманої робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансових грошових коштів прийнято називати відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний. Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва. Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці та оплату праці робочої сили. Під статутним капіталом розуміють вартість активів, внесених власниками до капіталу підприємства. Під активами розуміють ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Економічна вигода – це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників. За формами власний капітал поділяється на дві категорії: інвестований (вкладений або сплачений капітал); нерозподілений прибуток. Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (об’явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення. Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами. Основні фонди (основний капітал) – це частина виробничих фондів підприємства, яка має речову форму засобів праці – машини, обладнання, устаткування, приміщення, споруди. Основні фонди багаторазово беруть участь у виробничих циклах, що періодично повторюються, зберігають при цьому натурально-речову форму, переносять свою вартість на заново створений продукт поступово по частинах і відновлюються за рахунок амортизаційного фонду. Структура основних фондів – характеризується питомою вагою різних груп (видів) основних фондів в їх загальній вартості. На підприємстві (об’єднанні) визначаються показники вікової і технологічної структури ОФ. Вікова структура ОФ (капіталу) характеризується питомо вагою різних вікових груп ОФ в їх загальній вартості, а технологічна – питомою вагою різних видів ОФ у визначеній їх групі. Залежно від участі у виробничому процесі ОФ підприємства діляться на дві групи: промислово-виробничі і невиробничі. Основні промислово-виробничі фонди – це фонди, які охоплюють засоби праці, що виконують в процесі виробництва різні функції. Це викликає необхідність їх класифікації за призначенням і термінами використання. За існуючою класифікацією виділяють такі групи ОВФ: будівлі споруди і передавальні пристрої силові машини і устаткування робочі машини і устаткування вимірювальні і передавальні пристрої транспортні засоби інструменти робочий і господарський інвентар. Машини і устаткування виконують активну роль у процесі виробництва, беруть безпосередню участь у виробництві готового продукту і належать до активної частини ОФ. Інша частина ОФ створює лише умови для процесу праці, захищає людину і засоби виробництва від впливу зовнішнього середовища, безпосередньої участі у виробництві готового продукту не бере і називається пасивною частиною ОФ. Потребу в основних виробничих фондах представимо в таблиці 1.1 Потреба підприємства в основних виробничих фондах. Таблиці 1.1 № п/п Види основних виробничих фондів Кількість Вартість одиниці, грн./од. Загальна первісна вартість, грн.. 1 2 3 4 5 1.1 1.2 Пасивна частина основних виробничих фондів (ФОВ) Будівля офісу Будівля цеху - 1 1 - 137500 834300 - 137500 834300 РАЗОМ пасивної частини 2 - 971800 2.1 2.2 2.3 2.4 Активна частина ОВФ Обладнання виду А Обладнання виду Б Обладнання виду В Виробничий та господарський інструмент та інвентар - 20,1 16,3 11,3 - - 20240 61430 118170 - - 406824 1007452 1335321 13100 РАЗОМ активної частини - - 2749597 ВСЬОГО основних виробничих фондів - - 3721397 Потреби підприємства в обладнанні визначається виходячи з виробничої програми підприємства. Виробнича програма підприємства – це план виробництва продукції, робіт, послуг. Виробнича програма підприємства не повинна перевищувати його виробничу потужність. Виробнича потужність підприємства – це той максимально можливий обсяг продукції, робіт, послуг, який підприємство може виробити (виконати, надати) за умов повного і ефективного використання виробничих ресурсів підприємства. В умовах ринкової економіки для забезпечення гнучкості реагування на зміни ринкової кон’юнктури підприємства створюють резерв виробничої потужності. Виробнича потужність промислового підприємства визначається по ведучому обладнанню, яке відіграє основну роль у виробництві продукції. Кількість одиниці обладнання виду А, Б, В визначаємо за формулою: де Q – гарантований обсяг продажу продукції підприємства; tnмаш. – нормативні затрати часу обладнання А, Б, В на виготовлення одиниці продукції, маш.-год./од. продукції; (вихідні дані) tдн. – планова тривалість роботи одиниці обладнання за рік, в планових розрахунках визначається, виходячи з планового балансу робочого часу у рахунку на одиницю обладнання, дні; (табл..1.2) Кзм. – коефіцієнт змінної роботи обладнання; (вихідні дані) tзм. – нормативна тривалість зміни (8 год.) tгод. = tзм.*Кзм.*tдн, де tгод. – тривалість роботи одиниці ведучого обладнання за рік в годинах. пА =; пБ = пВ =. Для визначення тривалості роботи одиниці ведучого обладнання за даний період розробляється баланс робочого часу у розрахунку на одиницю обладнання (табл.1.2.). Плановий баланс часу у розрахунках на одиницю обладнання Таблиця 1.2 № п/п Назва показника Значення показників,дні Відсотки 1. Календарний фонд робочого часу 365 - 2 Неробочі дні, всього в тому числі: - вихідні дні - святкові дні 114 104 9 - - - 3. Номінальний фонд часу роботи обладнання 251 100 4. Час перебування обладнання в ремонті, технічному обслуговуванні і очікуванні ремонту, де Ктг. – плановий коефіцієнт технічної готовності обладнання (3 ряд.*(1-Ктг.)) 60,3 24,2 5. Планова тривалість роботи одиниці обладнання 190,8 75,8 За даними таблиці 1.2 можна визначити, що неробочі дні – це сума вихідних і святкових днів. До вихідних днів відносять суботи та неділі, а до святкових – державні календарні свята. Склади і структури основного капіталу підприємства на момент його створення. Таблиця 1.3 № п/п Назва складових основного капіталу Величин,грн. Структуні показники, % 1. Основні виробничі фонди, всього 3157760 99,46 Активна частина 2185960 68,85 Пасивна частина 971800 30,61 2. Нематеріальні активи, всього 17080 0,54 В тому числі Ліцензія 3950 0,12 Нау – хау 13130 0,41 Разом потреба в основному капіталі 3174840 100 Висновки до I розділу: Отже, підприємству необхідно всього основних виробничих фондів на суму 3721397 грн., з яких пасивна частина складає 971800 грн., активна частина – 2185960 грн. Підприємству потрібно 20,1 одиниці обладнання виду А, загальну суму 406825 грн., 16,3 одиниць обладнання виду Б, на загальну суму 1007452 грн., 11,3 одиниць обладнання виду В, на загальну суму 1335321 грн. Нематеріальні активи підприємства становлять 17080 грн. Всього підприємство потребує основного капіталу 3174840 грн. Розділ – ІІ 2. Планування поповнення амортизаційного фонду на підприємстві Визначення планової річної величини амортизаційних відрахувань. Побудова графіка «Накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення». Основні фонди у процесі виробництва поступово втрачають свою вартість і переносять втрачену вартість на новостворену продукцію чи виконану роботу відповідно втрати споживчої вартості. Цей процес переносу вартості основних фондів на готову продукцію носить назву амортизації основних фондів Характерною особливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об'єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація - це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів відокремлюється i накопичується до повної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування є джерелом відновлення основних фондів. Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно 6алансової вартості об'єкта основних Фондів. Норма амортизації - це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими i спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів. Під час їх розрахунку дуже важливо правильно визначити термін використання (експлуатації) основних фондiв який установлюється підприємством при зарахуванні об'єктів основних фондів на баланс. Визначаючи цей термін, слід ураховувати такі чинники: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фiзичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Термін використання (експлуатації) об'єкта основних фондів переглядається в разі зміни очікуваних підприємством економічних вигод від його експлуатації. У такому разі відповідно до нового терміну використання i будуть визначатись норми амортизації об'єкта основних фондів. Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, які дають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогу динамічно підходити до створення основних фондів, ураховувати вплив чинника часу. Вибір методу амортизації визначається низкою об'єктивних чинників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо. Відомі такі основні методи амортизації. ІІрямолінiйний (рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів. Прямолінійний метод амортизації є простим, наочним, забезпечує рівномірні, стабільні амортизаційні накопичення протягом усього терміну служби. Водночас цей метод має низку недоліків. По-перше, цей метод передбачає рівномірний знос основних фондів протягом усього терміну їх використання, але в реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно (простої, поломки, неповне завантаження за зміну) i вартість основних фондів на вартість продукції переноситься нерівномірно. По-друге, прямолінійний метод амортизації не враховує морального зносу основних фондів, який зменшує вартість машин та устаткування або зменшує можливу їх вартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш досконалих, ефективних машин та устаткування. Це обумовлює дострокове виведення застарілої техніки з експлуатації, а значить, i недоамортизацію цієї техніки. 3битки від недоамортизації відбиваються на результатах діяльності підприємства. Мeтoдu прискореної амортизації. Ці методи дають змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60-70% їх вартості завдяки застосовуваного в цей період підвищених норм амортизації. Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації (у відсотках). Кумулятивний метод ( метод суми чисел) характеризується також більш високими нормами амортизації в першій половині строку використання i поступовим їх зниженням у другій половині. Норма амортизації тут - величина змінна i розраховується діленням числа років (що залишились до кінця амортизаційного строку служби) на кумулятивне число, що являє собою суму чисел членів арифметичної прогресії (від 1 до 7, якщо строк служби сім років). Кумулятивне число розраховується як сума числових значень років служ6и устаткування. Досвід показує, що застосування методів прискореної амортизації основних фондів зумовлюється їх узгодженістю з конкретним механізмом ринкових відносин. Ці методи слугують для підприємств гарантією від втрат унаслідок знецінення основник фондів, посилюють роль амортизації як джерел нагромадження. Виробничий метод амортизації ґрунтується на передбаченні, що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство плану виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці. Виробничий метод амортизації застосовується на промислових підприємствах з нерівномірним випуском продукції по періодах. Рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів підприємства приймають самостійно. Підприємство використовує два методи нарахування амортизації на повне відновлення: по пасивній частині основних виробничих фондів – прискорений метод, який передбачає використання коефіцієнту зростання діючих норм амортизаційних відрахувань, який задається у вихідних даних. Планову річну суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення і капітальний ремонт основних виробничих фондів розраховуємо в таблиці 2.1. Таблиця 2.1 Визначення планової річної величини амортизаційних відрахувань. № п/п Види основних виробничих фондів Норма амортиза-ційних відраху-вань, %; Загальна вартість основних виробничих фондів, грн.. Збільшуючий коефіцієнт до діючих норм амортизаційних відрахува-нь Річна сума амортизаційних відраху-вань, грн.. 1 2 3 4 5 6 1. Пасивна частина ФОВ - - 28466,5 1.1 1.2 Будівля офісу Будівля цеху 2,5 3,0 137500 834300 - - 3437,5 25029 2. Активна частина ОВФ 610525 2.1 2.2 2.3 2.4 Обладнання виду А Обладнання виду Б Обладнання виду В Виробничий та господарський інструмент та інвентар 13 13 13 13 323840 798590 1063530 13100 1,6 1,6 1,6 1,6 67358,7 166106,7 221214,2 2724,8 РАЗОМ - 3170860 - 457404,4 Побудова графіка «Накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення».Тепер на основі отриманих вище даних побудуємо графік накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОВФ по обладнанню виду А (рис.1): Амортизаційний фонд,грн. I – рівномірний метод амортизації ІІ – прискорений метод амортизації Рис.1 Графік накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОВФ по обладнанню виду А. І. Накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення обладнання виду А при рівномірному відновленні. Роки знаходимо через норму амортизаційних відрахувань: Т = 100/Na (рівномірний метод): Т = 100/13 = 7.7 ІІ. Накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення обладнання виду А при прискореному відновленні. Роки знаходимо за формулою: Тп.т.=100/Na*Кзб (прискорений метод): Тп.т. = 100/(13*1,4) = 5.5 Висновки до II розділу: На основі проведених розрахунків ми визначили, планова річна величина амортизаційних відрахувань становить 457404,4 грн., в тому числі активна частина – 610525грн., пасивна частина – 28466,5грн.. Для накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОВФ при рівномірній амортизації потрібно 7,7 років, при прискореній – 5,5 років. Розділ - ІІІ Визначення потреби підприємства в оборотному капіталі У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємству у плановому періоді. Розрізняють потреби в основному та оборотному капіталі. Під капіталом розуміють суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, – поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована. Авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і найм робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів прийнято називати відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний. Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва. Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці та оплату праці робочої сили. Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень. Розрахунок потреби в капіталі виконується після того, як визначена ефективність запланованих інвестицій. Потреба визначається шляхом складання вартості придбаних об’єктів основного капіталу. У процесі фінансового планування необхідно також визначити джерела фінансування капітальних вкладень, до яких в сучасних умовах належать: - власні фінансові ресурси; - залучені фінансові ресурси; - кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів; - кошти державного бюджету та місцевих бюджетів; - кошти іноземних інвесторів. До власних фінансових ресурсів включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування, прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, резерви, які формуються в процесі господарської діяльності. При умові недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення використовуються залучені кошти. Але це відбувається в тому випадку, коли підприємству вигідно залучати фінансові ресурси, про що свідчать попередні розрахунки спеціалістів. Зростання капіталу на підприємстві відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди. У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу – це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери. Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. Склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: залежно від участі їх у кругообігу коштів; за методами планування, принципами організації та регулювання; за джерелами формування. Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі. За джерелами формування оборотні кошти поділяються на: власні та прирівняні до власних; залучені; інші. Потреба в оборотних коштах є одним із об’єктів фінансового планування. На практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний. Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов’язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції. Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва. Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності. Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням. Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати. Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку. Метод економічного розрахунку полягає в тому, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив). Для визначення мінімальної суми грошових коштів, які потрібні підприємству для виробничо-господарської діяльності у плановому році, застосовується метод оборотності грошей. Цей метод застосовується тоді, коли грошові надходження та витрати стійкі, рівномірні. Важливою ділянкою роботи підприємства є визначення джерел формування оборотних коштів. Такими джерелами можуть бути власні та залучені кошти. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів тощо. Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються до статутного фонду підприємства. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв’язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов’язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах. Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому в діяльності підприємств виникає потреба періодичного використання різних форм залучення кредитів (банківський, лізинговий, факторинговий). Потреба в оборотному капіталі, необхідному для забезпечення фінансово-господарської діяльності, визначається за окремими видами оборотних активів: готовою продукцією; запасами сировини, матеріалів та напівфабрикатів; незавершеним виробництвом; витратами майбутніх періодів. Оборотні виробничі фонди – частина засобів виробництва, яка є предметом праці, в процесі виробництва бере участь лише один раз і повністю переносить свою вартість на готовий продукт. Оборотні фонди діляться на такі основні частини: предмети праці, що знаходяться на підприємствах у вигляді виробничих запасів; предмети праці, що вступили в процес виробництва і які перебувають на стадії незавершеного виробництва, тобто предмети праці, що обробляються в межах виробничої дільниці, цеху або перебувають в стадії напівфабрикатів власного виробництва. це предмети праці, виготовлені на виробничих дільницях підприємств і які підлягають подальшій обробці на інших дільницях того ж підприємства. Розмір оборотних фондів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, залежить від характеру виробництва. Потреби підприємства в оборотному капіталі на момент утворення підприємства представлена у таблиці 3.1. Потреби підприємства в оборотному капіталі на момент створення підприємства. Таблиця 3.1 Потреби підприємства в оборотному капіталі на момент створення підприємства. № п/п Назви складових оборотного капіталу Сума, грн.. % 1 2 3 4 1. Матеріальна частина оборотних засобів 1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 Виробничі запаси Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) Незавершене будівництво Витрати майбутніх періодів Готова продукція на складі 65 16 - - - 4,2 1,1 РАЗОМ матеріальна частина оборотних засобів 81 5,3 2. Нематеріальна частина оборотних засобів 688 44,7 2.1 2.2 2.3 Гроші в касах та на розрахунковому рахунку Дебіторська заборгованість Короткострокові фінансові вкладання 688 - - 44,7 РАЗОМ нематеріальна частина оборотних засобів ВСЬОГО потреба в основному капіталі 1538 100 Примітка: вартість МШП задається у вихідних даних в % від нормативу виробничих запасів, необхідних для виконання річного обсягу продукції. Виробничі запаси підприємства і основними і додатковими матеріалами. За проектно – кошторисною документацією на виготовлення продукції, затрати на додаткові матеріали складають 29 % від затрат на основні матеріали у вартісному виразі. Таблиця 3.2. Визначення річної потреби підприємства в основних матеріалах. Вид матеріалі, сировини Виробнича норма витрачання, м/шт. Плановий річний обсяг виробництва, шт. Планова річна потреба в основних матеріалах, м Ціна одиниці матеріалів, грн./шт. Планові річні затрати на придбання матеріалів, грн. 1 2 3 4 5 6 Основні матеріали 20 1750 35000 17.1 598500 Матеріали передбачається завозити на підприємство три рази на місяць транспортом сторонніх організацій. Потребу в оборотному капіталі підприємства визначаємо на основі методики нормування основних засобів. Визначаємо норму запасу основних матеріалів в днях за формулою: t зап. = t пот. + t підг. + t стр.,де: t зап – норма запасу матеріалів даного виду в днях; t пот. - поточна норма запасу (час між двома суміжними поставками, в днях); t підг – норма підготовчого запасу; t стр. – норма стратегічного запасу. При визначенні норми запасу використовують наступне співвідношення: t пот. = 15 днів, t підг = 1,6 t страх = 0,5* t пот. =0,5*15=7,5 t зап. = 24,1 Визначаємо нормативний запас основних матеріалів в натуральних одиницях виміру, для цього одноденні витрати матеріалів потрібно помножити на норму запасу в днях: : Звідси . Визначаємо норматив запасу по основних матеріалах (в грн.): : грн. Норматив запасів складе 27% від основних запасів. Тоді виробничі запаси складатимуть: :

Розрахункова робота Менеджмент

vasap

19.10.2013 19:10-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись