Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Договірне право
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДВНЗ «ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Кафедра СГП
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ
«ДОГОВІРНЕ ПРАВО»
Варіант № 10
План
Вступ………………………………………………………………………......3
Загальні положення про недійсність договору. Правові наслідки: загальні та спеціальні……………………………………………………………….4
Договір консигнації……………………………………………………8
Проект договору будівельного підряду на будівництво будівлі кінотеатру…………………………………………………………………………..10
Висновки………………………………………………………………..…...15
Список використаних джерел……………………………………………...16
Вступ
Однією з найпоширеніших підстав виникнення цивільних прав і обов’язків є договори (правочини). Цивільний кодекс України, визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Правочини належать до такого виду юридичних фактів, які є правомірними діями і залежать від волі учасників правомірних правовідносин.
Актуальність теми. Укладаючи правочин особа намагається досягти правового результату. Правовий результат полягає у виникненні, зміні чи припиненні цивільних прав і обов’язків, тобто у виникненні, зміні чи припиненні цивільних правовідносин. Але досягнути таких результатів може лише правочин, що має належну юридичну силу. Для того, щоб правочин мав належну юридичну силу, законодавець встановлює певні умови, яким повинен відповідати такий правочин.
Таким чином, вимоги чи умови, встановленні законодавством, яким відповідає правочин, що має належну юридичну силу, називаються умовами дійсності правочину.
Визначення правочину недійсним - це досить поширене явище в практичній діяльності між суб’єктами цивільних правовідносин. Особливо тепер, коли 1 січня 2004 року вступив в силу та діє новий Цивільний кодекс України.
Об’єктом дослідження виступають правові наслідки недійсності правочину.
Стан дослідження: питання недійсності правочинів у різний час було предметом дослідження Д.І. Мейєра, В.С. Мілаш, С.С. Потопальського, В.П. Шахматова, Г.Ф. Шершеневича та ін.
Загальні положення про недійсність договору. Правові наслідки: загальні та спеціальні
Недійсними правочинами є дії суб'єктів цивільного права, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, але не породжують бажаних сторонами юридичних результатів унаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Таким чином, недійсність правочину є наслідком того, що дія, яка на перший погляд нагадує правочин, за своєю суттю не відповідає вимогам, що висуваються до юридичного факту, який кваліфікується як правочин. Загальною підставою визнання правочину недійсним є його невідповідність вимогам закону. Це загальне правило конкретизоване в спеціальних нормах, що закріплюють особливі підстави і конкретні наслідки визнання правочинів недійсними.
Що стосується конкретних підстав визнання правочину недійсним, слід зазначити, що його недійсність зумовлюється наявністю дефектів ознак або елементів правочину, недотриманням вимог, необхідних для чинності правочину (ст.ст.203, 215 ЦК).
Зокрема це можуть бути:
1) дефекти суб'єктного складу (укладення правочину особою, що не має необхідного обсягу дієздатності — правочиноздатності);
2) дефекти волі (невідповідність волі та волевиявлення);
3) дефекти (недотримання) форми;
4) дефекти (незаконність та (або) аморальність) змісту та порядку укладення правочину.
Нікчемним (абсолютно недійсним) визнається правочин, якщо його недійсність безпосередньо встановлена законом (ч.2 ст.215 ЦК).
При розгляді питань про визнання правочинів недійсними згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" слід виходити з того, що визнання правочину недійсним можливе й в інших випадках порушення правочином особистих немайнових або майнових прав суб'єктів цивільного права, навіть якщо для них не встановлені спеціальні правила визнання правочинів недійсними.
Зокрема деякі статті ЦК вказують на такий момент. Так, ст.210 ЦК передбачає, що правочин, який підлягає державній реєстрації. є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно зі ст.212 ЦК правочини, укладені під відкладальною або скасувальною вимогою, набувають чинності з моменту настання відповідної умови.
Момент набрання чинності правочином може бути зазначений у самому правочині шляхом вказівки на певну дату або на певну подію чи шляхом вказівки на закінчення перебігу певного відрізку часу.
Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ч,2 ст.236 ЦК). Іншими словами, якщо із змісту правочину випливає, що він може бути припинений лише на майбутнє, його дія припиняється на майбутнє.
У разі, коли сторони, вчинивши правочин, ще не приступили до його виконання, правочин лише визнається недійсним у порядку, визначеному законом. Однак у разі, якщо хоча б одна зі сторін правочину виконала його повністю або частково, правові наслідки має і сам факт визнання правочину недійсним, оскільки воно пов'язане з усуненням майнових наслідків, що виникли внаслідок його виконання. Згідно із законом недійсний правочин не спричиняє юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Аналіз норм Цивільного Кодексу України дозволяє безпосередньо визначити дві групи правових наслідків недійсності правочину: двостороння реституція, як загальний наслідок і відшкодування збитків та моральної шкоди, як спеціальні наслідки.
Двосторонньою реституцією є повернення сторін правочину у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення, відповідно з чим у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути одна одній у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, у тому числі тоді, коли те, що одержано, полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Наприклад, у випадку визнання недійсним договору купівлі - продажу покупець зобов'язаний повернути продавцеві придбане за договором майно, а продавець повернути покупцеві отримані за майно кошти.
Двостороння реституція є загальним правилом майнових наслідків недійсного правочину, що застосовується завжди, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсності правочинів. Прикладом майнових наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції є правочини з дефектами суб'єктного складу (наприклад статті 221, 222, 226 ЦК України), правочини з дефектами форми (статті 218, 219, 220 ЦК України), правочини юридичних осіб, на вчинення яких вони не мали права (ст.227 ЦК України), правочини, вчинені під впливом помилки (ст. 229 ЦК України), правочини вчинені під впливом тяжких обставин (ст. 223 ЦК України). Для застосування двосторонньої реституції не має значення, хто винний у недійсності правочину.
Історія проблеми бере свій початок у квітні 2002 р, коли з'явилося роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін і доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду від 12 березня 1999 р. № 02-5/111" від 26 квітня 2002 р. № 04-5/491, п. 7.1 якого містить таке положення: ". у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із ст. 49 Цивільного кодексу незалежно від часу їх укладення ".
Крім двосторонньої реституції, ЦК України передбачає як наслідок недійсності правочину відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з пунктом 2 ст., 216 ЦК України у разі, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною, при цьому закон у деяких випадках покладає на винну сторону обов'язок відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі (статті 230, 231 ЦК України).
При зверненні в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди позивач повинен установити, чи діяла відповідна законодавча норма, що встановлює його право вимагати відшкодування моральної шкоди, у той момент, коли йому була заподіяна така шкода. Одночасно, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 р., обов'язок відшкодування моральної шкоди поширюється й на ті правовідносини, що виникли до вступу в силу законодавчого акта, що передбачає право на відшкодування такої шкоди. Але останнє положення поширюється тільки на ті випадки, коли неправомірні дії (бездіяльність) почалися до вступу в силу законодавчого акта, яким встановлюється відповідальність за відшкодування моральної шкоди, і продовжуються після вступу його в силу.
На даному етапі становлення вітчизняного законодавства все ж необхідно звернути увагу на той факт, що розгляд справ про компенсацію моральної шкоди небезпідставно викликає у судовій практиці певні труднощі. Це пов'язано з тим, що даний інститут знаходиться в Україні лише на етапі становлення, а тому потребує як значного законодавчого доопрацювання, так і певного часу для формування сталої практики його застосування5.
Зазначені правові наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції та відшкодування збитків і моральної шкоди застосовуються завжди, якщо положеннями цього закону щодо окремих видів недійсних правочинів не встановлені інші правові наслідки.
Договір консигнації
Договір консигнації — це договір, згідно з яким одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом певного строку і на певній території за обумовлену винагороду продавати від свого імені і за рахунок консигнанта поставлені на склад консигнатора товари. Ці товари залишаються власністю консигнанта до моменту їх продажу третім особам.
Консигнант постачає товар на консигнаційний склад консигнатора з метою демонстрації та продажу. При цьому консигнатору надається виключне право представництва і продажу зазначеного товару на певній території. До особливостей договору консигнації належить обумовлений строк консигнації, протягом якого товар має бути проданий. Нереалізований товар викуповується консигнатором або повертається назад консигнанту. Що стосується прав власності, то товари, які надійшли від консигнанта до консигнатора, є власністю першого до їх реалізації покупцям. Така загальна схема взаємовідносин свідчить про наявність у договорі консигнації головних ознак, що мають схожість з договором комісії (діяльність консигнатора за дорученням і за рахунок консигнанта з продажу товарів останнього, але від свого імені). Проте зміст договору консигнації наповнюється ще й такими умовами, які є елементами договорів поставки, перевезення, зберігання, доручення. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що договір консигнації набуває характеру змішаного договору.
Договір консигнації використовується у зовнішньоторговельній сфері, у взаємовідносинах між українськими підприємствами, зокрема для організації нових ринків збуту, при проведенні великих виставок-продаж з участю великого числа торгових представників. Консигнаційна форма продажу використовується також при слабкому освоєнні ринку або ж при поставках нових товарів, мало відомих місцевим покупцям.
Сторонами у договорі консигнації є консигнант і консигнатор. Консигнант — особа або фірма, яка дає доручення консигнатору на здійснення угод щодо продажу товарів зі складу. Консигнатор — особа або фірма, яка приймає та виконує доручення консигнанта здійснити угоди щодо продажу товару зі свого складу і від свого імені, але за рахунок консигнанта.
У договорі необхідно передбачити, що робити консигнатору з нереалізованими товарами, які залишились: або викупити їх за заздалегідь обумовленою ціною, або повернути консигнанту з дотриманням вимог договору.
Оскільки товар на весь період дії договору залишається у власності консигнанта, він має право спостерігати за ходом виконання договору консигнатором, відвідувати з цією метою склади і демонстраційні зали. Консигнант забезпечує консигнатора документами, що підтверджують якість товару (сертифікатами) та його місце походження.
В договорі консигнації визначаються міри відповідальності сторін за порушення обов´язків:
- консигнанта — за несвоєчасну поставку товарів на консигнаційний склад, невиплату винагороди консигнатору;
- консигнатора — за пошкодження (псування) чи втрату товарів, за порушення умов щодо договірної території реалізації товарів. Формами відповідальності можуть бути як відшкодування збитків, так і сплата неустойки (штрафу, пені).
Договір
Договір будівельного підряду на будівництво будівлі кінотеатру
№ 102/01
м. Кривий Ріг " 3 " січня 2011 року
Виконавчий комітет Криворізької міської ради (надалі іменується "Замовник") в особі Голови виконкому Криворізької міської ради Вілкуліна Юрія Григоровича, та
ТОВ "Прайм - Люкс" (надалі іменується "Підрядник") в особі Генерального директора Іванова Сергія Геннадійовича,
Уклали цей Договір підряду на будівництво (надалі іменується "Договір") про таке.
1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик збудувати і здати Замовникові об'єкт кінотеатру (далі - Об'єкт) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений цим Договором строк, а Замовник зобов'язується надати Підрядникові будівель ний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.
1.2. Забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням, апара турою та інструментом покладається на Підрядника.
2. УМОВИ ДОГОВОРУ
2.1. Загальний термін виконання Робіт Підрядником за цим Договором передбачено Графіком провадження робіт і терміном введення Об'єкта в експлуатацію. Термін введення Об'єкта в експлуатацію - не пізніше "30" червня 2013 року.
2.2. Підрядник має право достроково виконати свої зобов'язання за договором.
2.3. Відповідальність за дотримання субпідрядними організаціями термінів та якості виконаних субпідрядними організаціями робіт несе Підрядник.
2.4. Датою закінчення виконання Робіт Підрядника за цим Договором є дата введення Об'єкта експлуатацію.
2.5. Замовник не пізніше 3 днів після набуття чинності цим Договором передає Підрядникові будівель ний майданчик і проектно-кошторисну документацію.
2.6. Не пізніше 3 днів після отримання будівельного майданчика і згаданої вище документації Підрядник приступає до будівництва.
2.7. Якщо в ході виконання робіт Підрядник допустить відхилення від вимог проектно-кошторисної документації, які погіршують якість виконання робіт, то Підрядник зобов'язаний усунути їх за свій рахунок.
2.8. При виникненні необхідності внесення змін в порядок виконання робіт або кошторис, Підрядник приймає рішення з цих питань лише за згодою Замовника.
3. РОЗМІР ОПЛАТИ І ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ
3.1. Вартість виконання будівельних робіт становить 1 500 000 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч грн.)
3.2. Замовник проводить оплату Підряднику виконаних робіт по їх поетапному завершенні згідно з календарним планом, але не пізніше 10 днів після прийому обсягу виконаних робіт.
3.3. Остаточний розрахунок за будівництво об'єкта Замовником проводиться не пізніше 5 днів після прийому збудованого об'єкта комісією Замовника.
4. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН
4.1. Підрядник зобов'язаний:
- виконувати визначені цим Договором роботи якісно і в узгоджений календарним планом строк, не допускати відхилення від проектно-кошторисної документації;
- у разі виникнення необхідності внесення змін в проект виконання робіт чи їх кошторис узгод жувати ці питання із Замовником;
- за свій рахунок усувати неякісно та з відхиленням від проекту виконані роботи;
- своєчасно повідомляти Замовника про готові для прийому обсяги робіт і об'єкта в цілому.
4.2. Підрядник має право:
- одержувати оплату за виконані обсяги робіт в розмірах і у строки, передбачені календарним планом;
- залучати за своїм вибором для виконання певних обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації.
4.3. Замовник зобов'язаний:
- забезпечити своєчасну передачу Підрядникові проектно-кошторисної документації не пізніше 3 днів після набуття чинності цим Договором;
- не пізніше 10 днів після повідомлення Підрядника про виконання певного обсягу робіт згідно з календарним планом забезпечити їх приймання і здійснити оплату в передбаченому цим Договором обсязі;
- не пізніше 5 днів після отримання від Підрядника повідомлення про завершення будівництва направити комісію для приймання збудованого об'єкта. Комісія повинна здійснити приймання об'єкта в порядку, установленому відповідним чинним законодавством, не пізніше 4 днів від початку її роботи.
4.4. Замовник має право:
- контролювати стан та якість виконання будівельних робіт і вимагати від Підрядника за рахунок останнього усувати виявлені відхилення від проекту та переробляти неякісно виконані роботи.
5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН І ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
5.1. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
5.2. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
5.3. За затримку передачі Підряднику проектно-кошторисної документації Замовник сплачує Підрядникові пеню в розмірі 10 000грн. (десять тисяч грн.) за кожний день прострочення.
5.4. При простроченні платежу за виконані роботи і простроченні остаточного розрахунку за збудований об'єкт Замовник сплачує Підрядникові пеню в розмірі: 20% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
5.5. За перевищення передбачених цим Договором строків закінчення будівництва об'єкта, за умови відсут ності в цьому перешкод з боку Замовника, Підрядник сплачує Замовникові пеню в розмірі 15 % від вартості об'єкта будівництва за кожний день прострочення платежу.
5.6. Усі спори, що пов'язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.
6. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ ТА ІНШІ УМОВИ
6.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
6.2. Одностороннє розірвання цього Договору не допускається, крім випадків, коли одна із Сторін систе матично (більше 3 разів) порушує умови цього Договору.
6.3. Дострокове розірвання цього Договору можливе лише за взаємною згодою Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.
6.4. Після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.
6.5. Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.
6.6. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.
6.7. Усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.
6.8. Цей Договір складений українською мовою, на 5 сторінках у 3 примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН
ЗАМОВНИК ПІДРЯДНИК
м. Кривий Ріг 50101
пл. Радянська буд.1
Телефон(факс): (0564)-92-13-04
м. Кривий Ріг 50027
вул. Волгоградська буд. 12
Телефон(факс): (056) 401-75-20
Вілкулін Ю.Г.
М. П.
Іванов С.Г.
М. П.
Висновки
Умови дійсності правочину встановлюються законом для того, щоб правочин мав належну юридичну силу. Додержання цих умов сприяє законності правочину, охороні прав та законних інтересів його учасників та інших осіб, а також обмежує можливості збагачення злочинним шляхом.
Умови дійсності правочинів поділяються на три основні групи:
1) умови про суб’єктів;
2) умови про форму;
3) умови про зміст.
Порушення саме цих істотних умов призводить до визнання правочину недійсним.
Недійсними правочинами є дії осіб, хоча і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків, але які не породжують цих юридичних наслідків внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Це означає, що обумовлені правочином права та обов’язки не виникають, а наступають передбачені законодавством правові наслідки, що несприятливі для учасників правочину та є санкцією за вчинене правопорушення.
У цивільному законодавстві проведено класифікацію недійсних правочинів, в основу якої покладено такий критерій, як ступінь недійсності. За цією класифікацією правочини поділяються на дві основні групи:
абсолютно недійсні або нікчемні правочини;
відносно дійсні або оспорюванні правочини.
Договір консигнації – це різновид договору комісії. «Як за договором комісії, так і за договором консигнації комісіонер (консигнатор) за дорученням комітента (консигнанта) за винагороду зобов’язується здійснити одну або декілька угод від свого імені, але за рахунок комітента (консигнанта). При цьому власником товарів залишається комітент (консигнант), аж до моменту передачі їх комісіонером третій особі.»
Список використаних джерел
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (із змінами від 10.02.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40 - 44, ст.356.
2. Бірюков І.А. Цивільне право України - К., 2004 - 324 с.
3. О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт, Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - К.: Юрінком Інтер - 2005. - 639с.
4. О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт, Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 735 с.
5. Виноградська A.M. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку: Монографія. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 807 с.
18.10.2013 16:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора