Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
В.Б. Василів
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ
Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення
Кредитно-модульна система організації
навчального процесу
Для студентів напряму підготовки 6.030505 „Управління персоналом і економіка праці”
Рівне - 2008
УДК 331.103 (075.8)
ББК 65.24.я7
В 87
Затверджено вченою радою Національного університету водного господарства та природокористування.
(Протокол № 11 від 30 листопада 2007 р).
Рецензенти : В.Я. Гуменюк, д-р економ. наук, професор, НУВГП;
Г.Г. Сисун, старший викладач кафедри трудових ресурсів і підприємництва НУВГП.
Василів В.Б.
В 87 Організація праці : Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення - Рівне: НУВГП, 2008 . - 224 с.
Інтерактивний комплекс включає типову програму, рекомендації щодо вивчення окремих тем, план практичних занять, тестові питання, тематику самостійної роботи, індивідуальну роботу, список рекомендованої літератури, які можуть бути використаними при самостійному вивченні дисципліни в умовах кредитно-модульної організації навчального процесу студентами економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
ПЕРЕДМОВА
В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку, але і виживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Одним із найсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці. Організація праці як самостійна область економічної роботи на підприємстві має особливий зміст, сферу досліджень та методи вивчення виробничої діяльності людини.
Основними завданнями навчальної дисципліни є :
вивчення теоретико-методологічних та соціально-економічних аспектів організації праці;
формування навичок і вмінь самостійно розробляти й обґрунтовувати заходи щодо вдосконалення організації праці.
Програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалаврів.
Програма побудована за вимогами КМСОНП та узгоджена з орієнтовною структурою змісту навчальної дисципліни, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).
Опис предмета навчальної дисципліни
Предметом навчальної дисципліни “ Організація праці” є трудовий процес у всіх його проявах.
Денна форма навчання
Курс: підготовка бакалаврів. Підвищення кваліфікації, післядипломна освіта
Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ECTS : 4
Напрям 6.030505 „Управління персоналом і економіка праці”
Обов’язкова. Нормативна
Рік підготовки: 3
Семестр: 5
Модулів : 1
Змістових модулів: 2
Лекції: 32 години
Практичні заняття: 32 год
Загальна кількість годин: 144
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Самостійна робота: 80 год.
Тижневих годин: аудиторних – 4
СРС – 5
Вид контролю: екзамен
Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять і самостійної роботи студентів становить 45% до 55%.
Заочна форма навчання
Курс: підготовка бакалаврів. післядипломна освіта
Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень
Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ECTS : 4
Напрям 6.030505 „Управління персоналом і економіка праці”
Обов’язкова. Нормативна
Рік підготовки: 3
Семестр: 6
Лекції: 10 год.
Практичні заняття: 6 год.
Модулів : 2
Змістових модулів: 2
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Самостійна робота: 118 год.
Загальна кількість годин: 144
Контрольна робота: 10 год.
Вид контролю: екзамен
Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять і самостійної роботи студентів становить 12% до 88%.
Мета вивчення дисципліни
Метою навчальної дисципліни “Організація праці” є формування системи знань з теорії і практики організації праці.
1. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ"
1.1 Тематичний план та розподіл навчального часу
Змістові модулі, теми
Кількість годин *
лекції
практичні заняття
самостійна та індивідуальна робота
разом
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи організації праці
Тема 1.
4/2
4/0
10/16
18/18
Тема 2.
4/0
4/2
10/16
18/18
Тема 3.
4/2
4/0
10/16
18/18
Тема 4.
4/0
4/2
10/16
18/18
Змістовий модуль 2. Зміст організації праці на підприємстві
Тема 5.
4/2
6/0
10/16
20/18
Тема 6.
4/0
4/2
10/16
18/18
Тема 7.
4/2
4/0
10/16
18/18
Тема 8.
4/2
2/0
10/16
16/18
Усього годин
32/10
32/6
80/128
144/144
- в чисельнику вказані години для денної форми навчання, в знаменнику – для заочної.
1.2. Програмний матеріал блоків змістових модулів
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
Теоретичні основи організації праці.
Тема 1. Сутність, задачі та зміст організації праці
Предмет дисципліни “Організація праці” (ОП). Наукова організація праці. Сутність і зміст організації праці на підприємстві. Системний, ситуаційний та процесійний підхід до ОП. Організація праці як елемент виробничо господарського комплексу. Задачі і напрямки організації праці. Теоретичні основи ОП. Вплив ринкових відносин та науково-технічного прогресу на теорію та практику ОП. Становлення і розвиток наукової організації праці (НОП) . Розвиток НОП в ринковій та плановій економіці.
Тема 2. Процес праці та методи його організації
Поняття виробничого, технологічного процесу та процесу праці. Структура виробничої операції і її оптимізація. Класифікація та характеристика трудових рухів, дій, прийомів. Види процесів праці і принципи їх організації. Методи та прийоми праці. Принципи організації трудового процесу. Раціоналізація методів та прийомів праці.
Тема 3. Поділ та кооперування праці
Сутність та значення поділу праці. Форми поділу праці. Межі поділу праці. Сутність та форми кооперування праці. Масштаби кооперування праці. Напрямки розвитку поділу та кооперування праці.
Тема 4. Форми організації праці
Поняття про форми організації праці; їх різновиди і умови застосування. Суміщення професій та функцій. Різновиди суміщення професій. Колективні форми організації праці. Виробнича бригада. Організація і нормування праці в бригадах. Багатоверстатне обслуговування. Передумови багатоверстатного обслуговування. Варіанти планування робочих місць при багатоверстатному обслуговуванні
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2
Зміст організації праці на підприємстві
Тема 5. Організація та обслуговування робочих місць
Поняття і класифікація робочих місць, задачі їхньої організації. Класифікація робочих місць. Технічні, організаційні та психофізіологічні вимоги до організації робочих місць. Спеціалізація та оснащення робочих місць. Планування робочих місць. Організація обслуговування робочих місць . Карта організації праці. Атестація і раціоналізація робочих місць.
Тема 6. Умови праці та відпочинку на підприємстві
Поняття умов праці. Елементи умов праці. Оцінка умов праці. Категорії "ваги праці". Атестація робочих місць по умовам праці. Характеристика умов праці. Режими праці і відпочинку. Оптимізація режимів праці та відпочинку.
Тема 7. Управління організацією праці на підприємстві
Система управління організацією праці. Організаційно-функціональна структура управління ОП на підприємстві. Програмно-цільове управління ОП. Самоорганізація. Психологічні фактори процесу управління ОП
Тема 8. Аналіз і проектування організації праці
Аналіз рівня і ефективності ОП. Розробка питань організації праці на стадії проектування нових об’єктів. Вимоги організації праці при проектуванні техніки, технологій і споруд. Проектування організації праці на діючих підприємствах.
2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ.
Тема 1. Сутність, задачі та зміст організації праці
1.1. Предмет дисципліни "Організація праці"
В найзагальнішому розумінні, праця — це діяльність людини спрямована на досягнення певного результату. Праця як доцільна і цілеспрямована діяльність людей є неодмінною умовою існування і розвитку суспільства.
За традиційним підходом до розгляду праці як чинника виробництва, процес праці містить три обов'язкові елементи: доцільну діяльність людини (власне працю), предмети праці та засоби праці. Нині економічна наука розглядає працю ширше і комплексніше. Зокрема пропонується розглядати щонайменше п'ять елементів процесу праці:
предмет праці — річ, дана природою, або предмет, вироблений попередньою працею, чи об'єкт надання послуг, на котрі спрямована трудова діяльність працівника з метою надання їм нових корисних людині властивостей;
засіб праці — провідник продуктивної дії людини на предмети і сили природи, те знаряддя, за допомогою якого працівник впливає на предмет праці;
технологія діяльності — визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми, місцезнаходження в просторі, взаємного розташування складових блага, що виробляється;
організація праці — система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації та здійснення процесу праці;
сама праця (жива праця) — процес усвідомленого впливу працівника на предмети праці за допомогою засобів праці, технології, організації з метою зміни предметів і сил природи задля задоволення своїх потреб. У процесі праці люди взаємодіють також і з навколишнім середовищем.
Взаємодія людини з названими елементами процесу праці показана на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Взаємодія людини з елементами процесу праці
При аналізі змісту організації праці слід враховувати особливості виробничого рівня, на якому вона відбувається.
На макроекономічному рівні вдосконалення організації праці має такі завдання: відвернення економічних і соціальних втрат, забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального і нематеріального виробництва, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо. Для цього застосовуються прямі і непрямі регулятори, що враховують міру розвитку ринкових відносин.
На мікроекономічному рівні головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці і суміщення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Ще одним завданням є узгодженість діяльності - кооперування при здійсненні суворої кількісної пропорційності трудових витрат на взаємопов'язаних ділянках виробництва. У цьому важлива роль належить технологічному і виробничому плануванню, нормуванню праці, які дозволяють науково встановити кількісну пропорційність якісно різних видів праці.
На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці, як впровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту всього комплексу трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини
У вітчизняній теорії і практиці широко використовується термін «наукова організація праці» (НОП). Це поняття має свою історію і виникло в противагу примітивним, нераціональним організаційним відносинам і ненауковим, некваліфікованим рішенням в галузі організації праці .
НОП - це така організація праці, при якій практичному впровадженню конкретних заходів передує ретельний науковий аналіз трудових процесів і умов їхнього виконання, а самі практичні заходи базуються на досягненнях сучасної науки і передової практики.
Таким чином, терміни НОП і «організація праці» виражають сутність одного і того ж самого явища (процесу), а різниця між цими поняттями визначається методом, підходом до вирішення однакових завдань, станом системи взаємодії працівників один з одним і з засобами виробництва в процесі трудової діяльності. Тому використання терміна «наукова організація праці» і в даний час цілком виправдано. За усіх часів, у будь-якій сфері діяльності краще організована праця при рівній оснащеності забезпечувала досягнення більш високих результатів.
Організація праці зв'язана з матеріальним виробництвом і працею робітників, а також з будь-яким видом трудової діяльності в будь-якій сфері і галузі національної економіки, з будь-якою категорією працівників. Тому курс «Організація праці» - міжгалузева дисципліна, що вивчає теоретичні і методичні питання організації праці на рівні підприємства, що мають значення для усіх галузей національної економіки.
1.2. Сутність і зміст організації праці на підприємстві
Термін "організація" має декілька значень.
Перше значення — це внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії відносно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці на підприємстві - це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок здійснення трудового процесу. Суттєвою ознакою організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки відсутності організації праці.
Друге значення терміна "організація" — це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв'язків між частинами цілого. Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово "організовування", але воно не поширене в українській мові. Тобто це дія, функція управління. В цьому значенні організація праці на підприємстві - це сукупність процесів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здіснення трудового процесу і пов'язаних з ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами виробництва.
Ще одне значення терміна "організація" - це об'єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на основі встановлених правил та процедур. В цьому значенні в економічній літературі це слово найчастіше вживається як синонім слів "господарюючий суб'єкт", "підприємство" з відтінком нематеріальної сфери діяльності такого підприємства. Однак, беручи до уваги що в цьому посібнику нам доведеться називати терміном "Організація праці" два охарактеризованих вище поняття, господарюючі суб'єкти і виробничої, і невиробничої сфери діяльності ми будемо називати підприємствами, щоб уникнути плутанини.
Розглянемо наступні підходи до визначення сутності і змісту організації праці на підприємстві:
системний;
ситуаційний;
процесійний.
В сучасній теорії і практиці організації праці будь-яке підприємство розглядають як сукупність технічної, економічної, організаційної, та соціальної систем, що складають єдиний виробничо-господарський комплекс (ВГК). Організація праці - складова частина організаційної системи - взаємодіє з іншими системами і підсистемами ВГК. Труднощі визначення місця і ролі організації праці серед цих систем пов'язана з надзвичайною складністю самого комплексу і структури ВГК. Будь який ВГК багатомірний. Найчастіше як основну структуру розглядають тривимірну систему.
Перший вимір - рівні виробничої структури: окремий працівник (робоче місце), бригада, цех (дільниця), виробництво, підприємство.
Другий вимір - предметний, за об'єктами управління: засоби праці ( устаткування, верстати , транспортні засоби, інструменти і т.д.) предмети праці (заготовки, напівфабрикати, комплектуючі й ін.), ресурси (трудові, фінансові, енергетичні й ін.).
Третій вимір - функціональні системи: технічна, технологічна, організаційна, економічна, соціальна.
Тому кожен елемент ВГК існує одночасно як частина функціональної системи, а також управління за об'єктами і належить до певного рівня виробничої структури.
Однак і ця схема спрощена, тому що не цілком відбиває реальність. Це пов’язано з іншою принциповою складністю аналізу ВГК, а саме, кожна функціональна система (підсистема) у дійсності зв'язана не з двома сусідніми, а з всіма іншими. Нарешті, найбільша складність аналізу ВГК у тім, що межі підсистем цього комплексу не постійні і чітко не позначені. Системи ВГК характеризуються взаємопроникненням (поліструктурністю), що призводить до взаємного перекриття технічної, технологічної, організаційної, економічної і соціальної систем, наявності у них загальних структурних областей і елементів. Кожну з названих систем не можна механічно виділити з ВГК або розчленувати на більш прості частини, кожен елемент може входити одночасно в кілька підсистем. Однак з метою вивчення будь-яку складову систему можна виділити, але при цьому в неї обов'язково ввійде хоча б частина елементів іншої системи, що необхідно враховувати й в аналітичній і практичній діяльності. Наприклад, матеріальне стимулювання праці — це складова частина й економічної, і організаційної і соціальної систем. Організація робочих місць - це елемент технічної, технологічної, організаційної і соціальної систем.
У такий спосіб неможлива однозначна формалізація кожної з виробничих систем, повне структурне (поелементне) їх розмежування. Недооцінка цього принципового положення приводить до неповних представлень про склад ВГК і його систем, що відбивають тільки яку-небудь одну з його сторін, зріз елементів. Тому можна сказати: організаційна система містить елементи інших систем - технічної, технологічної, економічної, соціальної.
Організаційна система у свою чергу, як і в цілому ВГК, має поліструктурність. Складовими частинами організаційної системи є організація технологічних процесів, організація праці й організація управління.
Ядро всієї організаційної системи - підтримка безперервності (безперебійності), стабільності, ритмічності й одночасно гнучкості трудового процесу в межах підприємства. Це - область потрійного перекриття, тобто відноситься до організації технологічних процесів і до організації праці, організації управління і передбачає організацію взаємозв'язку і взаємодії в процесі праці і характеризується поняттям кооперування праці.
Організація праці, як складова частина організаційної системи, сама складається із сукупності елементів і також представляє собою систему. Організація праці як система на рівні підприємства - це сукупність організаційних відносин і організаційних зв'язків між працівниками і засобами виробництва і працівників один з одним, що забезпечує визначений порядок протікання трудового процесу, характер функціонування робочої сили і засобів виробництва і певну ефективність трудової діяльності. Ці організаційні відносини і зв'язки - елементи організації праці - формують зміст організації праці на підприємстві. До них (елементами організації праці) відносяться відносини з приводу:
поділу і кооперування праці;
організації робочих місць;
розробки і використання прийомів і методів праці;
створення сприятливих умов праці;
установлення міри (норми) праці;
застосування конкретних форм і систем оплати праці, організації винагороди персоналу;
підбору, підготовки і підвищення кваліфікації працівників;
підтримки необхідного рівня дисципліни праці.
Теорія систем, розглядаючи організацію праці як єдину систему, проте не відкидає, що в той або інший момент часу, у тій або іншій ситуації вирішальну роль у функціонуванні і розвитку системи організації праці відіграють окремі її елементи. Тому іншим найважливішим сучасним підходом до організації праці, тісно зв'язаним із системним, є ситуаційний, що дозволяє краще зрозуміти, які елементи організації праці в даний момент найважливіші, які заходи будуть у більшій мірі сприяти ефективному організаційному розвитку. Ситуаційний підхід означає також необхідність правильно оцінювати й інтерпретувати ситуацію, уміти передбачати ймовірні наслідки організаційних рішень.
Ще одним підходом до організації праці є процесійний. З цієї точки зору організація праці — це діяльність, (одна з управлінських функцій), по створенню, підтримці, упорядкуванню і розвитку системи організації праці. Дана діяльність повинна здійснюватися як постійний процес, а не як одноразові розрізнені дії.
1.3. Завдання і напрямки організації праці
Мета організації праці як управлінської діяльності - створення організаційних умов, необхідних для досягнення високої соціально-економічної результативності трудової діяльності. Реалізація даної мети забезпечується вирішенням наступних завдань.
Завдання організації праці:
економічні, які полягають в створенні такої системи взаємозв'язків людини з засобами виробництва й один з одним, що забезпечує максимальну продуктивність праці, мінімальну собівартість виготовлення продукції, високу рентабельність виробництва. Такий взаємозв'язок забезпечується на основі вибору оптимальних варіантів поділу і кооперування праці, застосування передових прийомів і методів праці на робочих місцях, оптимальних систем їхнього обслуговування, встановлення обґрунтованих і напружених норм праці, створення комфортних умов праці;
соціальні, які полягають у створенні умов для різнобічного і гармонійного розвитку особистості. Для цього необхідно внести елементи творчості в процес праці, постійно підвищувати кваліфікацію робітників, покращувати трудову дисципліну;
психофізіологічні, які полягають у створенні сприятливих умов праці на робочих місцях, що забезпечують високу і стійку працездатність людини протягом тривалого періоду часу, збереження її здоров'я. Це стає можливим завдяки застосуванню при організації трудового процесу фізіологічно обґрунтованих режимів праці і відпочинку, оптимізації темпу робіт при встановленні працівникам міри праці, створенню на робочих місцях нормальних умов праці.
Вирішення психофізіологічних і соціальних задач створює умови для гуманізації праці, що представляє собою врахування людського фактора при організації праці. Під гуманізацією розуміють створення таких умов на підприємстві, що найбільшою мірою враховують психофізіологічні і соціальні потреби працівників. Гуманізація - найважливіша вимога організації праці, реалізувати яке досить складно. Для цього іноді необхідно поступитися принципом економічності.
Напрямки організації праці
Усі перераховані завдання вирішуються в комплексі, причому в зв'язку не тільки між собою, але і з удосконаленням техніки, технології, організації виробництва і управління. Тільки такий підхід може забезпечити максимальну ефективність організації праці, напрямки якої, виходячи з перерахованих груп завдань, можна сформулювати в такий спосіб:
1) розробка раціональних форм поділу і кооперування праці заснованих на відокремленні частин виробничого процесу виходячи з їхніх технологічних особливостей, виконуваних функцій і кваліфікаційних вимог до робітників. Іншою стороною цієї діяльності є встановлення тісних зв'язків між різними групами працівників і окремих працівників у процесі їхньої спільної праці. Розділяючи працю, одночасно розробляють систему її кооперування;
2) оптимізація трудового процесу шляхом упровадження раціональних методів і прийомів праці передбачає побудову будь-якого трудового процесу на основі прийомів і методів праці, які забезпечують максимальну економію робочого часу при найменших витратах фізичної енергії й оптимальному темпі роботи;
Рис 2.2 Завдання і напрямки організації праці
3) організація та обслуговування робочих місць включає організацію РМ, організацію обслуговування РМ, атестацію і раціоналізацію РМ. Організація РМ передбачає забезпечення їх засобами виробництва, предметами праці, інструментом, пристосуваннями і оснащенням, засобами зв'язку, а також їхнє раціональне розміщення на робочій площадці й у робочій зоні, що сприяє застосуванню раціональних методів і прийомів праці і в кінцевому підсумку високої ефективності праці кожного працівника; обслуговування робочих місць передбачає пошук оптимальних варіантів взаємодії основних і допоміжних робітників, що дозволяє безперебійно постачати робочі місця сировиною, матеріалами, заготовками, послугами налагоджувального і ремонтного характеру, транспортним і господарським обслуговуванням і ін.; атестація і раціоналізація робочих місць, представляє собою періодичний облік, всебічну оцінку й атестацію робочих місць на предмет їхньої відповідності сучасним вимогам, а у випадку цієї невідповідності - розробку заходів щодо їхньої раціоналізації;
4) створення сприятливих умов праці на робочих місцях, раціоналізація режимів праці і відпочинку передбачають установлення науково обґрунтованих річних, тижневих, добових і змінних режимів праці і відпочинку, комфортних умов праці на кожному робочому місці, що забезпечують стійку працездатність людей протягом тривалого періоду часу і збереження їхнього здоров'я;
5) нормування праці, що представляє собою діяльність по управлінню працею і виробництвом, спрямовану на встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також відповідності між чисельністю різних груп персоналу і кількістю одиниць устаткування;
6) добір, підготовку і підвищення кваліфікації працівників;
7) зміцнення дисципліни праці.
Зазначені напрямки організації праці нерозривно зв'язані між собою, тому їх варто розглядати як систему. Усі вони в однаковій мірі відносяться як до основних так і допоміжних робітників.
Зміст напрямків організації праці наведений на рис 2.3.
Рис 2.3 Зміст напрямків організації праці
продовження рис. 2.3
1.4. Взаємозв’язки дисципліни "Організація праці" з іншими дисциплінами та науками
Організація праці спирається на використання знань ряду точних наук, їхніх законів, методів і принципів. Математичні методи знайшли широке застосування при розробці норм праці, у методиках вивчення витрат робочого часу, при оптимізації організації робочих місць, визначенні чисельності працюючих. Крім того, режими різання, що використовуються для розрахунку основного часу, розроблені на основі досліджень в галузі фізики твердого тіла, теорії пластичної деформації, опору матеріалів, металознавства і технології металів.
Іншою характерною рисою організації праці є широке використання аналітичного методу дослідження в вирішенні організаційних питань і розрахунках норм витрат праці. Глибока диференціація складних явищ на прості і найпростіші, усебічне дослідження останніх і, нарешті, проектування їхньої раціональної структури і послідовності, тобто синтез складного явища, дозволяє знаходити найбільше оптимальні варіанти в усіх напрямках організації праці.
Для успішного виконання своїх завдань організація праці спирається на природничі науки і насамперед фізіологію, психологію праці і соціологію. Це пов’язано з тим, що в процесі будь-якої праці обов'язково відбувається мобілізація фізіологічних і психологічних функцій, витрата нервової і м'язової енергії. Функції людського організму обмежені. Вони нормально виконуються за певних умов. Якщо останні порушуються, це приведе до стомлюваності і виникнення патологічних явищ. Отже, прагнення до досягнення найвищої продуктивності праці може бути виправдано, якщо є присутнім оптимальна відповідність змісту й організації праці фізіологічним і психологічним вимогам.
Фізіологія і психологія праці — науки про психофізіологічні явища і їхні особливості, що виникають в організмі людини в процесі праці.
Фізіологія і психологія праці розрізняє у кожному виді живої праці дві його основні характеристики: з одного боку, психофізіологічний зміст праці, а з іншого боку - умови праці. Психофізіологічним змістом праці називають роботу органів чуттів,Таблиця 2.1
Взаємозв'язок проблем дослідження дисципліни "Організація праці" з іншими дисциплінами та науками
Економічна теорія
Нормування праці
Соціологія, фізіологія та психологія праці
Системи технологій
Менеджмент
Охорона праці
Трудове право
Організація виробництва
Математичні методи
Економіка підприємства
Сутність, задачі зміст ОП
+
+
+
+
+
Процес праці
+
+
+
+
Поділ та кооперація праці
+
+
+
+
+
+
Форми організації праці
+
+
+
+
Організація і обслуговування робочих місць
+
+
+
+
+
Умови праці
+
+
+
Управління ОП
+
+
+
Аналіз і проектування ОП
+
+
+
+
логічні операції мозку, рефлекторні м'язові рухи і позотонічні напруги мускулатури. Усе це є природною потребою організму, неминучим наслідком його біологічної організації — здатності до діяльності.
З погляду раціонального використання ці природні процеси можуть бути поставлені в сприятливі або несприятливі умови праці, що представляють собою усі виробничі фактори, від яких залежать і під впливом яких складаються величина і тривалість фізичного, нервово-психічного й емоційного навантаження працівника. Розрізняють санітарно-гігієнічні, психофізіологічні і естетичні фактори умов праці.
Вирішення проблем кооперування і поділу праці, його нормування також спирається на соціологію праці — науку, що досліджує взаємини людей і соціальних груп у виробничих колективах. Вона допомагає в вирішенні питань забезпечення працівникам змістовної праці, підвищення його привабливості за рахунок розмаїтості виробничих операцій, зміни праці, насичення творчими елементами.
У вирішенні завдань, які стоять перед організацією праці, велику роль відіграє і така наукова дисципліна, як ергономіка — галузь знань про пристосування до людини засобів виробництва. Ергономіка (від грецького егоз — робота і потоз — закон) ґрунтується на фізіології, анатомії, психології і технічних науках. Вона використовує найбільш важливі положення і рекомендації цих дисциплін для вироблення рекомендацій з удосконалення організаційних і психофізіологічних умов праці при проектуванні нової техніки, пристосовуючи її до людини.
Запитання для самоконтролю
Що є предметом курсу "Організація праці" ?
В чому особливість сучасної концепції організації праці" ?
Який зміст і напрямки організації праці на підприємстві ?
Знання яких основних дисциплін використовує організація праці ?
В чому суть системного підходу до організації праці ?
Як співвідносяться поняття "організація праці", організація виробництва", організація управління" ?
Які завдання вирішує організація праці ?
Тема 2. Трудовий процес та методи його організації
2.1. Поняття виробничого, технологічного та трудового процесу
Об’єкт організації праці – діяльність людини при здійсненні виробничого процесу. Виробничий процес представляє собою процес перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію.
За основу найпростішої організаційної системи розглядають комплекс із трьох елементів: предмет, знаряддя праці, працівник, а також зв’язки між ними – між знаряддям (машиною) і предметом праці (технологічні операції); працівник зі знаряддями праці і предметами праці або його трудові дії з ними.
Ця система представляє собою в просторі робоче місце, у часі – трудовий процес.
Виробничий процес – це сукупність процесів праці і технології, необхідних для регулярного досягнення певної виробничої мети, він характеризується особливим технологічним змістом і вимагає для свого виконання спеціальних засобів виробництва і працівників певних професій.
Трудовий процес – сукупність дій виконавця або групи виконавців по перетворенню предметів праці в продукт праці, які виконуються на робочих місцях.
Технологічний процес – це доцільна зміна форми, розмірів, властивостей, положення, місця предметів праці. Технологічний процес складається з ряду послідовних технологічних операцій, необхідних для досягнення мети виробничого процесу (чи однієї з локальних цілей).
Технологічні процеси за джерелом енергії, необхідної для їхнього здійснення, можна розділити на природні (пасивні) і активні. Перші відбуваються як природні процеси і не вимагають додаткової, перетвореної людиною енергії для впливу на предмет праці (сушіння сировини, остигання металу в звичайних умовах і т.п.). Активні технологічні процеси протікають у результаті безпосередньої дії людини на предмет праці, або в результаті впливу засобів праці, що приводяться в рух енергією, доцільно перетвореною людиною.
За ступенем безперервності впливу на предмет праці технологічні процеси поділяються на неперервні і дискретні. При неперервних технологічний процес не зупиняється під час завантаження сировини, видачі готової продукції і контролю процесу. З метою організації нормування праці безупинні процеси можна поділити на ті, що виконуються цілодобово, і процеси, що можуть перериватися в зв’язку з закінченням робочого дня або після виконання заданої програми випуску. До цілодобового відносяться: виплавка чавуну, безупинні апаратурні процеси в хімічній промисловості, до не цілодобових – виготовлення пельменів на автоматах, транспортування вантажів на стрічкових транспортерах і т.і.
У зв’язку з особливостями встановлення норм, до неперервних можна віднести процеси з безупинною видачею однієї і тієї ж продукції, при яких можуть мати місце перерви протягом робочого дня для попередження й усунення порушень самого процесу. Це виготовлення продукції на автоматичній лінії, виробництво певного сорту тканини на автоматичних ткацьких верстатах та інші.
Дискретні процеси характеризуються наявністю перерв у дії на предмет праці. У свою чергу, вони поділяються на циклічні і нециклічні.
До циклічних відносяться перервні процеси, увесь час повторювані при виконанні конкретного виробничого завдання по виготовленню даної продукції (вироблення вершкового масла, механічна обробка серії деталей на верстатах і т.д.)
До нециклічних процесів відносяться перервні процеси, що не повторюються або повторюються в різній послідовності (термічна обробка деталей при дрібносерійному й одиничному їхньому виробництві).
У залежності від способу впливу на предмет праці і застосовуваного устаткування розрізняють механічні й апаратурні технологічні процеси.
Механічні процеси здійснюються вручну або за допомогою машин (верстати, складальні автомати і т.д.). У результаті предмет праці піддається механічним впливам, тобто змінюються його форма, розміри, положення.
Апаратурні процеси протікають в апаратах різних конструкційних форм - печах, камерах, ваннах і т.д. Продукт апаратурного процесу може відрізнятися від сировини по хімічному складі, структурі й агрегатному стану. Апаратурні процеси переважають у хімічній, металургійній, харчовій, мікробіологічній галузях промисловості.
2.2. Види трудових процесів і принципи їх організації
Жива праця людини є неодмінною умовою будь-якого матеріального чи духовного виробництва. Тобто в основі будь-якого виробництва лежить трудовий процес. Трудові процеси розрізняються за такими ознаками: за характером предмета і продукту праці, за функціями працівників, за мірою механізації праці, за мірою тяжкості і шкідливості умов праці та ін.
За характером предмета і продукту праці виділяють два види процесів праці – матеріально-енергетичні та інформаційні. Перші характерні для робітників, другі – для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців). Предметом і продуктом праці робітників є речовина (сировина, матеріали, деталі машин) або енергія (електрична, теплова, гідравлічна і т.п.). Предмет і продукт праці керівників та спеціалістів – інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т.п.).
Рис. 2.4 Класифікація технологічних і трудових процесів
По ступені участі людини у впливі на предмет праці трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні й автоматизовані.
Ручні процеси здійснюються одним робітником або групою вручну, найпростішими знаряддями (сокира, рубанок, лопата, гідравлічний інструмент і т.п.). У результаті предмети праці змінюються під впливом фізичних зусиль працівників.
При машинно-ручних процесах матеріал обробляється механізмами при особистій участі працівника (шиття на швейній машині, обробка деталей на верстаті з ручною подачею і т.д.).
До машинних або механізованих процесів відносяться процеси, при яких форма, розміри, вид, положення предмета змінюються виконавчими механізмами машини. Робітник вручну або за допомогою механізмів управління машиною також виконує елементи допоміжної роботи (закріплення і знімання деталей, зміна інструмента і т.д.).
Автоматизовані процеси здійснюються під контролем і спостереженням виконавця без безпосереднього його впливу на предмети праці, тобто основна робота механізована цілком, а допоміжна – частково (напівавтомати) або повністю (автомати).
В залежності від характеру виконуваних функцій виділяють основі і допоміжні трудові процеси.
2.3. Структура виробничої операції
Виробнича операція – це частина виробничого процесу, здійснювана одним робітником (або групою) на одному робочому