Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Основи діловодства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
РТ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
1999
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Основи діловодства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Лекція 5. Зміст спеціального діловодства як діловодства документів, що містять інформацію з обмеженим доступом: конфіденційне діловодство (в т.ч. документів, що містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави) та секретне діловодство.
Вступ
Відповідно до Закону "Про інформацію" вона поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на кофіденційну і таємну (ст. 30 ).
Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних та юридичних осіб і поширюються за іх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Таємна інформація - це інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю( банківську, комерційну, службову, професійну, адвокатську тощо), розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі).
Закон України "Про державну таємницю " регулює суспільні відносини, пов"язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані такою( державною таємницею) у порядку втановленому Законом України "Про державну таємницю" і підлягають охороні державою.
Державну політику щодо державної таємниці як складову засад внутрішної та зовнішної політики визначає Верховна Рада України.
Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
1. Загальні відомості про інформацію з обмеженим доступом.
Таємна інформація - це інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.
Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р. (в редакції від 21.09.1999 р.) державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані державною таємницею і підлягають охороні державою.
Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути ви знані його комерційною таємницею (ст. 36 Господарського кодексу України). Комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових невідома та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з чим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 Цивільного кодексу України).
Адекватними заходами захисту комерційної таємниці є:
.- Прийняття локальних нормативних актів - наказів, розпоряджень про затвердження і введення в дію Положення про комерційну таємницю. Це положення має містити перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю конкретного підприємства, а також перелік наслідків, види юридичної відповідальності за втрату інформації, що є інтелектуальною власністю підприємства.
.- Затвердження форми зобов'язання (договору) про нерозголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю.
.- Ознайомлення працівників, які мають доступ до конфіденційної інформації, з об'єктом правової охорони та відповідальністю за порушення правил його використання і підписання ними договору про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю.
.Якщо перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства, є значним за обсягом, то доцільно видати його працівнику на руки, щоб у разі необхідності він міг поновити його у пам'яті.
У зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці можуть також бути включені пункти про нерозголошення відомостей комерційного характеру не тільки в період роботи працівника на даному підприємстві, але й протягом певного часу після його звільнення. Таке зобов'язання має зберігатися в особистій справі працівника. Але до зобов'язання про нерозголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства, можуть бути включені тільки такі положення, які не Конституції України та чинним нормативно-правовим актам (у тому числі Кодексу законів про працю України).
2. Організація конфіденційного діловодства
2.1 Особливості організації конфіденційного діловодства
Конфіденційне діловодство у цілому базується на тих самих принципах, що й загальне, але водночас має відмінності, зумовлені обмеженням доступ у до документованої інформації За сферою діяльності відкрите діловодство поширюється на управлінські дії і включає в основному управлінські документи. Конфіденційне діловодство поширюється як на управлінську, так і на різні види виробничої діяльності, включаючи не тільки управлінські, а й науково-технічні документи (науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні тощо). До конфіденційних належать і деякі документи з особового складу. Крім того, конфіденційне діловодство поширюється не лише на офіційні документи, а й на їх проекти, робочі записи, які не мають необхідних реквізитів, але містять інформацію, що підлягає захисту. Відмінність конфіденційного діловодства від відкритого полягає у тому, що конфіденційну інформацію необхідно захищати не тільки від утрати, а й від недозволеного виходу за межі зони функціонування або встановленого кола осіб, які мають право працювати з нею. Завданнями конфіденційного діловодства є:
-документаційне забезпечення усіх видів конфіденційної діяльності; -захист документованої інформації, що утворюється в процесі конфіденційної діяльності. Сутність конфіденційного діловодства зумовлена його організаційними і технологічними особливостями, до яких належать: -суворе регламентування складу документів установи, що містять конфіденційну інформацію, та їх видання; -обов'язковий поаркушний облік кожного примірника усіх без винятку документів та їх проектів; -максимально необхідна повнота реєстраційних даних про кожен документ; -фіксація проходження і місцезнаходження кожного документа; -проведення систематичних перевірок наявності документів; -дозвільна система допуску до документів і справ; -жорсткі вимоги до умов зберігання документів і користування ними; -персональна та обов'язкова відповідальність за облік, збереженість документів і порядок користування ними. Ці особливості водночас є й вимогами до конфіденційного діловодства. Конфіденційне діловодство поширюється не лише на офіційні документи, а й на їх проекти, робочі записи, які містять інформацію, що підлягає захисту. Документуючи конфіденційну інформацію, варто враховувати такі аспекти: -обсяг конфіденційних відомостей, включених у документ, має бути мінімальним і визначатися реальною ситуацією; -документ завжди має стосуватися лише одного питання (теми) — це є важливим не стільки для швидкого доведення документа до виконавців, скільки для забезпечення чіткого функціонування системи доступу персоналу до конфіденційної інформації, необхідної лише певному співробітнику, і запобігання несанкціонованому ознайомленню співробітників установи та інших осіб з інформацією, що має обмежений доступ; -ведені планові, організаційні, розпорядчі (зокрема, накази з основної діяльності), звітні та інші документи, що передбачають кількох виконавців, не слід розсилати підрозділам і виконавцям у повному обсязі — такі документи доводять до виконавців вибірково у вигляді витягів, персоніфікованих додатків-завдань; -інформацію з обмеженим доступом необхідно максимально локалізувати в конкретній частині документа, його розділі, додатку, фотоілюстрації, графіку, на окремій дискеті, електронному масиві з ускладненою системою доступу (наприклад, великий за обсягом документ може мати окремий розділ, що містить комплекс інформації обмеженого доступу). Склад документованої конфіденційної інформації залежить від компетенції і функцій установи, характеру її діяльності, взаємозв'язків з іншими установами, порядку розв'язання питань. Конфіденційним документам надається гриф обмеженого доступу, що засвідчує особливий характер інформації, до якої має доступ обмежене коло осіб. Гриф обмеження доступу (Таємно, Для службового користування, Конфіденційно тощо) проставляють у верхньому правому кутіку на лицьовому боці першого аркуша документа над реквізитами «Адресат» або «Гриф затвердження документа». Обмеження доступу до друкованих видань позначають на обкладинці та титульному аркуші. Нижче грифа обмеженого доступу проставляється номер примірника. Якщо гриф обмеженого доступу не можна розташувати на магнітному носії, слід скласти супровідний лист, в якому обумовити обмеження. Гриф обмеженого доступу проставляється виконавцем та особою, яка підписує документ, на виданні — автором (укладачем) і керівником, який підписав видання до друку. Відповідальність за забезпечення правильного ведення обліку, зберігання і використання конфіденційних документів несуть керівники установ. Облік (реєстрацію), зберігання, розмноження конфіденційних документів здійснює, як правило, служба діловодства (секретар), що обліковує несекретну документацію. А відповідальність за нерозго-лошення відомостей, що містяться у конфіденційних документах, покладається на режимно-секретний підрозділ установи. Проте керівники установ, що володіють конфіденційною інформацією, можуть встановлювати інший порядок приймання і обліку такої документації, тобто покладати ці функції на режимно-секретні підрозділи.
2.2.Відмінність конфіденційного діловодства від загального
Документування конфіденційної (комерційної) інформації та порядок роботи з документами, що містять комерційну таємницю, називається конфіденційним діловодством.
Конфіденційне діловодство загалом базується на тих самих принципах, що й загальне (відкрите) діловодство, але водночас має деякі особливі відмінності, зумовлені конфіденційністю документованої інформації.
За сферою діяльності загальне діловодство поширюється на управлінські дії і охоплює переважно управлінські документи. Тоді як конфіденційне діловодство поширюється як на управлінську, так і на усі види виробничої діяльності, включаючи не тільки управлінські, а й науково-технічні (науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні тощо) документи. Крім того, до конфіденційних документів належать і деякі документи з особового складу, як-от, особові справи провідних фахівців підприємства, які є авторами комерційних ідей, «ноу-хау», зробили певні відкриття, винаходи, розробили новітні технології тощо. В особових справах цих працівників можуть зберігатися їхні характеристики, звіти про діяльність, перспективні плани роботи тощо, які також можна віднести до переліку документів, що містять комерційну таємницю.
Крім того, відмінність конфіденційного діловодства від загального полягає у тому, що в ньому документи, які містять комерційну таємницю, треба захищати не лише від утрати, а й від недозволеного виходу їх інформації за межі зони функціонування або встановленого кола осіб, які мають право працювати з ними.
2.3.Сутність і завдання конфіденційного діловодства
Сутність конфіденційного діловодства зумовлена його організаційними і технологічними особливостями і полягає у такому:
– суворе регламентування складу документів підприємства, що містять комерційну таємницю, та їх виготовлення;
– обов'язковий облік кожного примірника документа; поаркушний облік усіх без винятку документів та їх проектів;
– максимальна повнота реєстраційних даних про кожний документ;
– фіксація проходження і місцезнаходження кожного документа на підприємстві;
– проведення систематичних перевірок наявності документів;
– дозвільна система допуску до документів, що містять комерційну таємницю, і справ, у яких ці документи зберігаються;
– жорсткі вимоги до умов зберігання цих документів і користування ними;
– персональна відповідальність працівників (виконавців) за облік, збереження документів і порядок користування ними.
Завданнями конфіденційного діловодства є:
– документаційне забезпечення усіх видів конфіденційної (комерційної) діяльності;
– захист задокументованої інформації, що утворилася в процесі конфіденційної (комерційної) діяльності.
Документуючи конфіденційну (комерційну) інформацію, слід врахувати такі аспекти:
– обсяг конфіденційних відомостей, що містяться у документі, має бути мінімальним (бажано зашифрованим) і визначатися реальною ситуацією;
– документ завжди має стосуватися лише одного питання (теми). Це є важливим не стільки для швидкого доведення документа до виконавців, скільки для забезпечення чіткого функціонування системи доступу персоналу до конфіденційної інформації, потрібної лише певному працівникові (виконавцеві), та запобігання несанкціонованому ознайомленню решти працівників підприємства;
– зведені розпорядчі (зокрема, накази з основної діяльності), організаційні, планові, звітні та інші подібні документи не можна розсилати підрозділам і виконавцям у повному оригінальному варіанті. Такі документи доводять до виконавців вибірково як витяги і персоніфіковані додатки-завдання;
– інформацію з обмеженим доступом слід максимально локалізувати у конкретній частині документа, його розділі, додатку, фотоілюстрації, графіку, окремій дискеті, диску тощо.
Загалом склад документованої конфіденційної інформації підприємства залежить від компетенції і функцій цього підприємства, характеру його діяльності, взаємовідносин (зв'язків) з іншими підприємствами, установами і організаціями.
Як уже зазначалося вище, документам, що містять комерційну таємницю, обов'язково надається гриф обмеженого доступу. Цей реквізит (гриф) проставляється у правому верхньому куті першої сторінки документа, а для зброшурованих видань – на обкладинці й титульному аркуші.
Зауважимо, що оскільки гриф обмеженого доступу не можна наносити на магнітний носій, його слід обумовити у супровідному листі. Тобто в такому разі гриф проставляється або безпосередньо в листі, або про обмеженість доступу до магнітного носія зауважують у тексті цього листа залежно від конкретної ситуації.
На документі гриф проставляє виконавець документа з дозволу керівника, який підписує цей документ, а на зброшурованому виданні – автор (укладач) з дозволу
особи, яка підписала видання до друку.
3.Секретне діловодство
3.1. 1. Організації роботи із секретними документами:
Секретний документ - текстові і графічні матеріали, виконані будь-яким способом, кіно-, фото- і відеопозитиви і негативи, магнітні стрічки звуко- і відеозаписи, перфокарти, перфострічки і інші матеріали, які містять секретну інформацію.
Секретна робота - науково-дослідні і дослідно-конструкторські, проектні, дисертаційні, дипломні і інші роботи, в процесі виконання яких утворюються секретні відомості.
Секретне діловодство в установах організується та ведеться режимно-секретним органом.
В органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в установах, що провадять діяльність, пов"язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретниі органи. Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюється за погодженняміз Службою безпеки України.
. Обліку підлягають усі рукописні, машинописні, підготовлені з використанням засобів обчислювальної техніки секретні документи, робочі зошити для ведення записів, що містять секретну інформацію, машинні та інші матеріальні носії секретної інформації, робочі папки у картковій формах. Секретні документи справи, а також інші матеріальні носії секретної інформації видаються виконавцям безпосередньо режимно-секретним органом за підписом в картці обліку видачі документа і підлягають поверненню того самого дня.
Реєстраційний номер секретним документам за кожним видом обліку надається один раз.
Під реєстрацією секретних документів, інших матеріальних носіїв секретної інформації розуміється надання їм реєстраційних номерів шляхом нанесення на них умовного позначення з подальшим записом відомостей про ці документи або інші матеріальні носії секретної інформації у журналах чи картках обліку за відповідною формою.
У журанлах обліку секретних документів зазначаються данні про обіг секретних документів та додатків до них з часу їх отримання або складання до заверщення виконання і долучення до справи, відправлення адресатові, передачі до секретного архівного підрозділу, знищення або перереєстрації. Записи в журналах обліку секретних документів не повинні, як правило, містити секретної інформації.
У разі наявності в записах інформації з обмеженим доступом журналу обліку надається відповідний гриф обмеження доступу.
Гриф обмеження доступу - реквізит матеріального носія інформації з обмеженим доступом, який вказує на обмеження доступу до зазначеної інформації, а також відповідає категорії та виду інформації, яку зафіксовано на конкретному матеріальному носієві.
Реєстрація (облік) документів, що мають гриф секретності, поділяється на такі види:
попередній облік;
облік підготовлених (вихідних) секретних документів;
облік пакетів;
облік вхідних секретних документівдокументів;
облік секретних документів виділоного зберігання ( інвентарний облік ).
Реєстрація (облік) підготовлених вихідних документів охоплює всі друковані (в тому числі виготовлені за допомогою автоматизованої системи) та рукописні документи, які пройшли реєстрацію за журналами (картками) попереднього обліку.
Реєстрація (облік) пакетів з грифом секретності охоплює всі одержані установою та зареєстровані у пакетно-контрольному журналі пакети та документи.
Реєстрація (облік) вхідних документів з грифом секретності охоплює одержані установою документи, які пройшли журнальний (картковий, автоматизований) облік вхідних документів.
Реєстрація (облік) документів інвентарного обліку охоплює всі документи, які не підлягають підшиванню до справ, переведені з інших видів обліку або такі, яким надано номер за журналом інвентарного обліку технічних документів, журналом обліку секретних видань, журналом інвентарного обліку письмових зброшурованих матеріалів в момент їх створення (заведення) або надходження (після реєстрації в пакетно-контрольному журналі). До таких документів належать креслярсько-графічні та текстові документи, які через виробничі умови, режимні обмеження щодо доступу чи зовнішні особливості (вид носія, формат тощо) неможливо або недоцільно підшивати до справ.
Гриф секретності форм облікової документації (журналів, карток) визначають залежно від відомостей, які в них містяться. На картках обліку гриф секретності не проставляють.
Гриф секретності- реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступень секретності данної інформації.
Ступень секретності ( "особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характерізує важливість секретної інформації, ступень обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою.
Документи зі ступенем секретності “цілком таємно” і “таємно” реєструються разом. Для документів зі ступенем секретності “особливої важливості” заводяться окремі форми реєстрації з такими самими реквізитами. У формах обліку документів після реєстраційного номера проставляють відповідно літери "ОВ", "ЦТ" та "Т".
Форми реєстрації (обліку) документів, які ведуть протягом календарного року і по закінченні його роблять підсумковий запис про кількість взятих на облік документів:
пакетно-контрольний журнал;
журнал (картка) обліку підготовлених документів;
журнал (картка) обліку вхідних документів з грифом секретності;
журнал обліку документів, надрукованих у друкувальному підрозділі;
журнал обліку вхідних, надрукованих вихідних і інвентарних документів;
журнал обліку розпорядчих документів;
журнал обліку видачі працівникам довідок про допуск;
журнал обліку осіб, які прибули у відрядження.
В установах з незначною кількістю вхідних, підготовлених та вихідних документів (до 100 од. на рік разом) їх реєстрацію дозволяється вести в одному журналі обліку вхідних, надрукованих, вихідних і інвентарних документів.
Якщо обсяг документів, які обліковуються за зазначеними вище формами обліку, незначний – журнали дозволяється вести як перехідні декілька років. У цьому випадку реєстрація документів щорічно починається з першого номера.
Невиконані у поточному році документи після проведення річної перевірки і закриття відповідних справ підлягають переведенню на облік документів наступного року з позначкою про це в облікових формах поточного року, засвідченою підписами працівників режимно-секретного органу. Журнал інвентарного обліку письмових зброшурованих матеріалів, журнал обліку журналів, картотек і закінчених справ та журнал облік робочих і стенографічних зошитів; спецзошитів (блокнотів), окремих аркушів паперу, бланків (форм) ведуться безперервно упродовж усього часу існування конкретного РСО або виду обліку. Номери документів кожного наступного року є продовженням номерів попередніх років.
У журналах і картках обліку подають дані про обіг документів від часу їх одержання або підготовки до завершення виконання і підшивки до справи, відправлення адресатам, передання на архівне зберігання або знищення.
Для забезпечення контролю, швидкого пошуку та виконання документів можна вести картки, в тому числі в автоматизованому режимі із застосуванням автоматизованої системи.
У формах реєстрації (обліку) документів з грифом секретності заборонено робити підчищення та виправлення із застосуванням засобів типу коректуючої рідини. Кожне виправлення, внесене працівником режимно-секретного органа засвідчується його підписом із зазначенням дати та скріплюється печаткою режимно-секретного органу.
Всі журнали та картотеки обліку документів і виробів беруть на облік за журналом обліку журналів, картотек і завершених справ ( показати журнал ). Журнали реєструють в момент їх заведення за окремими номерами.
У журналах обліку документів з грифом секретності перед їх заведенням аркуші повинні бути пронумеровані, прошиті нитками та опечатані шляхом наклеювання на кінці ниток паперових наклейок з чітким відбитком печатки режимно-секретного органу. Паперові наклейки повинні бути виготовлені із тонкого паперу, якій не розшаровується, розміром 3-4 міліметри більш ніж діаметр відбитку печатки. На поверхню наклейки накладається тонкий шар прозорого клею, який повинен виходити за її края. На зворотіі останнього аркуша журналу робиться запис про кількість пронумерованих і прошитих аркушів, якій засвітчується підписом начальника режимно-секретного органу або його заступника.
Всі журнали обліку ведуться протягом календарного року. Після закінчення року в журналах роблять підсумкові записи про кількість взятих на облік секретних документів (пакетів) та використаних у журналі аркушів. Якщо у журналах реєструється незначна кількість (до 100 на рік ) секретних документів (пакетів із секретними документами), їх дозволяється вести кілька років. У такому разі облікова нумерація щорічно починається з першого номера.
Для забезпечення контролю за виконанням секретних документів, проведення довідкової роботи може вестись контрольно-обліковий журнал.
Журнал обліку журналів, карток і завершених виробництвом справ включається до номенклатури справ.
За допомогою документів можливо проаналізувати і проконтролювати процес діяльності РСО, особливо там, де ведеться автоматизований процес створення і обробки документів з грифом секретності.
3.2 Автоматизовані системи обробки секретної інформації
. В теперішній час передбачається всебічне сприяння раціоналізації та автоматизації діловодних процесів, запровадження необхідних заходів до оснащення РСО сучасним обладнанням (автоматизованими системами) та автоматизованими робочими місцями.
Впровадження автоматизованої системи, яка призначена для обробки секретної інформації, складається з окремих етапів, до яких входить ( на підставі нормативно-правового документу ДСТУ 3396.2-97 ):
розробка переліку завдань, які повинні вирішуватися в автоматизованій системі;
узгодження переліку завдань з підрозділом, відповідальним за захист секретної інформації;
визначення доцільності впровадження автоматизованої системи;
проведення фахівцями попереднього обстеження об’єкта та наявних технічних засобів з розробкою першочергових заходів щодо забезпечення вимог технічного захисту інформації і у разі необхідності переліку додаткових технічних засобів;
визначення можливості придбання необхідних технічних засобів і програм та використання комплексу робіт з технічного захисту інформації, а також підготовки або залучення фахівців з обслуговування, супроводження і ремонту цих засобів;
придбання необхідних технічних засобів і програм, виконання робіт з технічного захисту інформації, підготовки фахівців, розробка і затвердження документації та інструкцій;
затвердження акта приймання робіт з технічного захисту інформації;
атестація автоматизованої системи підрозділом технічного захисту інформації;
одержання атестату відповідності;
видання наказу керівника установи щодо експлуатації автоматизованої системи.
Вибір конкретних заходів, методів і засобів захисту секретної інформації визначається залежно від вищого ступеня секретності інформації, що обробляється, розміщення автоматизованої системи, технології обробки секретної інформації та результатів спеціальної перевірки. У разі потреби для підвищення ступеня захищеності інформації застосовуються засоби спеціального перетворення інформації – програмні, апаратні і програмно-апаратні криптографічні засоби або шифрувальна техніка.
Для кожного завдання, що вирішується, необхідно визначити гриф секретності усіх складових частин (вхідних даних носіїв інформації, вихідної інформації, програм) і гриф завдання в цілому.
Захист секретної інформації в автоматизованій системі забезпечується шляхом:
виконання атестації засобів обчислювальної техніки, програмного забезпечення, засобів зв’язку і автоматизованої системи в цілому;
дотримання норм, вимог та правил організаційного і технічного характеру;
здійснення контролю.
Рекомендований алгоритм обстеження містить такі процедури:
аналіз потоків секретної інформації у технічних засобах;
визначення складу основних і допоміжних технічних засобів та систем на об’єкті;
визначення складу кабельних ліній, що виходять за межі контрольованої території і мають паралельний пробіг з кабелями автоматизованої системи;
виявлення комунікацій, що проходять через територію об`єкта і мають вихід за межі контрольованої території;
інструментальне вимірювання інформативних побічних електромагнітних випромінювань та наводок;
оцінка відповідності рівнів сигналів і параметрів полів, які є носіями інформації з обмеженим доступом, норм ефективності захисту.
Обробка секретної інформації в автоматизованій системі дозволяється тільки після завершення робіт по створенню комплексної системи захисту інформації, проведення випробувань та оцінки рівня захищеності інформації на відповідність щодо вимог до нормативних документів системи технічного захисту інформації, за результатами якої надається атестат відповідності. Атестат засвідчує наявність в автоматизованій системі необхідних умов для обробки інформації відповідно до грифа секретності та достатність вжитих заходів. Дозвіл на експлуатацію автоматизованої системи надається наказом керівника установи на підставі атестата відповідності.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Закон України “Про інформацію”: Закон України від 02.10.92 № 2657-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 29. – Ст. 194.
Закон України “Про державну таємницю”: Закон України від 21.09.99 № 1079-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 49. – Ст. 428.
Постанова Кабінету Міністрів України від 02.10.03 № 1561-12"Порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях."
Постанова Кабінета Міністрів України від 27.11.98 № 1893 "Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави".
Постанова Кабінета Міністрів України від 20 жовтня 1995 р. № 853 "Положення про принципи і критерії визначення цінності документів, порядок створення та діяльності експертних комісій з питань віднесення документів до Національного архівного фонду".
Постанова Кабінета Міністрів України17.10.97, № 1153" Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади. "
ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – Чинний від 1998-01-01.
ГолованьС.М. Загальне діловодство та ведення документів, що містять конфіденційну
інформацію з грифом “для службового користування”. Навчально-методичний посібник. – К.:
НАУ, 2003. – 176 с.
ГолованьС.М. Ведення документів з грифом секретності. Навчально-методичний посібник. – К..: НАУ, 2003. – 92 с.
Давиденко А.М., Головань С.М., Щербина В.П. Модель діловодних процесів обробки інформації з обмеженим доступом // Збірник наукових праць ІПМЕ НАН України. – Вип. 20. – К.: 2003. – С. 146-151.
14.11.2013 23:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора