ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….……3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
1.1. Сутність доходів Державного бюджету та їх класифікація……………….5
1.2. Склад і місце неподаткових надходжень до бюджетів у доходах держави…………………………………………………………………………..11
1.3. Зарубіжний досвід формування неподаткових надходжень……………..15
РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ СКЛАДУ ДОХОДІВ ТА НЕПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ДО БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ
2.1.Аналіз показників доходної частини зведеного та державного бюджетів за січень-червень 2012 року………………………………………………………..21
2.2. Аналіз показників доходної частини зведеного та державного бюджетів за січень 2013 року………………………………..………………………….…34
2.3. Аналіз показників доходної частини місцевих бюджетів бюджетів за січень-червень 2012 року………………………………………………………..37
РОЗДІЛ III. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ НЕПОДАТКОВИХ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ…………………………………………………………..51
ВИСНОВОК……………………………………………………..….…………....54
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...57
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У процесі ринкового реформування економіки важливим є визнання того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибинної перебудови державних фінансів у цілому і бюджету як центральної їх ланки зокрема. Бюджет є не тільки фінансовим планом створення централізованого фонду і перерозподілу державних ресурсів з використанням цілісної системи платежів, обліку і звітності, він – один з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Державний бюджет фактично забезпечує існування країни, розвиток її економіки і культури, соціальний захист населення. Через бюджет держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, а також цільового і економного витрачання державних коштів. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів на державному рівні і повсякденної роботи на місцях для забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів та здійснення видатків, постійного аналізу доходів і витрат бюджету, а також їх вплив на економіку.
Виходячи з реалій сьогоднішнього дня особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування доходної частини державного бюджету. Велику роль у наповненні дохідної частини бюджету відіграють неподаткові надходження.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти формування і надходження неподаткових доходів у бюджет.
Об'єктом дослідження обрано Державний бюджет України .
Метою курсової робити є дослідження неподаткових надходжень до бюджетів, їх характеристика, роль і місце в доходах держави.
Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:
дослідити сутність доходів бюджетів, місце в них неподаткових надходжень;
проаналізувати склад неподаткових надходжень до бюджетів в Україні за останні роки;
визначити перспективи і прогнози складу неподаткових надходжень до бюджетів України.
У вітчизняній економічній літературі окремі питання системи неподаткових джерел наповнення дохідної частини бюджету України досліджували такі вчені як О. Василик, О. Кириленко, С. Льовочкін, С. Онишко, В. Опарін, Ц. Огонь, В. Федосов, С. Юрій, Ф. Ярошенко.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Сутність доходів Державного бюджету та їх класифікація
Згідно Бюджетного кодексу України, бюджет − план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Бюджетна класифікація − єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів [1, с. 89].
Автор підручника «Бюджетна система» Чала Н. Д. виділяє таке визначення бюджетної класифікації – це обов'язкове групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розміщення та присвоєння окремим підрозділам бюджету певних найменувань і порядкових номерів.
Бюджетна класифікація України містить такі розділи:
1) доходи бюджету;
2) видатки бюджету;
3) фінансування бюджету;
4) державний борг [36, с. 110].
За Бюджетним кодексом України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, власні надходження бюджетних установ) [1, с. 95].
Узагальнення підходів до трактування поняття "доходи бюджету" наведено в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Джерело
Визначення
1
2
Бюджетний кодекс
України
"Податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ)"
Огонь Ц. Г.
"По-перше, ... фінансові ресурси, сформовані на казначейському рахунку держави в процесі розподілу і перерозподілу ВВП та мобілізації податків, зборів і обов'язкових платежів до бюджету. По-друге, за своїм змістом і призначенням сформовані доходи бюджету проходять наступний етап у бюджетному процесі, на якому відбувається розподіл і спрямування доходів бюджету на здійснення державних видатків з метою виконання зобов'язань держави"
Павлюк К. В.
"Частина фінансових ресурсів держави, що створюються у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у бюджетному фонді для забезпечення соціальних і економічних потреб держави"
Бабич А. М., Павлова Л. Н.
"Частина національного доходу, яка підлягає централізації до бюджетів різних рівнів"
Юрій С."І., Бескид Й. М .
"Частина централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею функцій"
Чугунов І. Я.
"...економічні відносини, які виникають між державою та підприємствами, організаціями й громадянами в процесі формування бюджетного фонду"
1
2
Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. та ін.
"Ті кошти, що надходять державі у постійне користування на безповоротній основі"
Родіонова В. М.
"Економічні відносини, що виникають у держави з підприємствами, організаціями і громадянами в процесі формування бюджетного фонду країни. Формою прояву цих економічних відносин є різні види платежів підприємств, організацій, населення до бюджету, а їх матеріально-речовим втіленням - кошти, що мобілізуються до бюджетного фонду"
Ці визначення не повністю відбивають сутність поняття "доходи бюджету", оскільки одні з них не вказують на мету централізації коштів та основні її методи; а інші акцентують увагу лише на суб'єктах економічних відносин щодо формування доходів бюджету, не окреслюючи мети формування бюджетного фонду.
Визначення сутності поняття "доходи бюджету" має включати такі складові:
- перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту;
- мету формування дохідної частини бюджету - для виконання державою (місцевим самоврядуванням) своїх функцій;
- законодавчу врегульованість процесу формування доходів бюджету.
Отже, доходи бюджету - це частина фінансових ресурсів, що створюються в процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються в бюджеті на основі правових норм для виконання державою (місцевим самоврядуванням) своїх функцій [34, с. 766].
Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через його функції, які зазначені в табл. 1.2 [35, с. 329].
Таблиця 1.2
Функції Державного бюджету
Функція
Сутність функції
Розподільна
Держава концентрує грошові кошти і використовує їх з метою задоволення загальносуспільних потреб.
Контрольна
Дозволяє своєчасно і повно оцінити фінансові ресурси, які надходять у розпорядження держави, а також яким чином складаються пропорції з їх розподілом та наскільки ефективно вони використовуються.
Забезпечення існування держави
Створення фінансової бази існування держави: для утримання президентської, законодавчої і виконавчої влади, правоохоронних і митних органів, податкової служби, здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Стимулююча
Справедливий і неупереджений розподіл державних коштів між суб’єктами господарювання з метою стимулювання їх економічної активності.
Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.
Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в таблиці 1.3 [23, с. 276].
Таблиця 1.3
Класифікація доходів Державного бюджету
Категорії класифікації
Види доходів
Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету
-закріплені-згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;
-регулюючі-зараховуються у певному відсотковому відношенні.
За частотою появи
-звичайні-регулярно включаються в доходи;
-надзвичайні-з’являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин.
За методами залучення
-податки;
-збори;
-обов’язкові платежі;
-інші надходження.
За способом зарахування
-загальний фонд;
-спеціальний фонд.
За розділами відповідно до Бюджетного кодексу
-податкові надходження;
-неподаткові надходження;
-доходи від операцій з капіталом;
-трансферти.
На рівень доходів державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори, які мають економічне, соціальне, політичне та національне спрямування (табл. 1.4).
На величину доходів впливає податковий потенціал — сукупний обсяг оподатковуваних ресурсів території максимально можлива сума надходжень податків і зборів, обчислених в умовах чинного законодавства [36, с. 134].
Таблиця 1.4
Економічні фактори, які впливають на рівень доходів бюджету
Зовнішні фактори
Внутрішні фактори
1.Зовнішній державний борг.
2.Рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір.
3.Рівень цін на енергоносії.
4.Рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав.
1.Рівень податкових ставок.
2.Рівень банківського відсотка.
3.Рівень податкоспроможності населення.
4.Об’єкти приватизації.
5.Курс національної валюти.
6.Рівень інфляції.
7.Рівень ВВП.
8.Внутрішній державний борг.
В основі розмежування доходів між ланками бюджетної системи мають бути такі основні принципи:
— територіальний, сутність якого полягає у тому, що на чиїй адміністративній території знаходиться платник, у той бюджет будуть спрямовуватися як доходи сплачувані ним платежі;
— відомчий, який означає зарахування у відповідний бюджет надходжень від суб'єктів відносин за рівнем підпорядкованості;
— значимості, сутність якого полягає у тому, що зарахування доходів здійснюється у той бюджет, якого значення цей платіж і хто його встановив [31, с. 233].
1.2. Склад і місце неподаткових надходжень до бюджетів у доходах держави
Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податкових, є досить широким. При цьому існують надходження, які мають постійний характер і які з'являються час від часу і зникають. Уведення останніх було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.
Формування неподаткових надходжень бюджету – це процес ініціації, адміністрування та акумулювання неподаткових платежів без застосування інструментів фіскального тиску при наявності ідентифікованих вигод платника та достовірній оцінці витрат органів державної влади, бюджетних установ і підприємств державного сектора економіки, понесених на надання певних благ та послуг. Крім того, формування доходів бюджету за допомогою неподаткових надходжень має суттєве значення для фінансової теорії і практики, оскільки його результати можуть дати відповідь на питання стосовно ефективності функціонування а також перспектив розвитку бюджетного механізму в умовах трансформаційних процесів [19, с. 41].
Неподаткові надходження можна поділити на кілька груп. Зокрема – це доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.
До доходів від власності та підприємницької діяльності належать:
надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;
надходження від грошово-речових лотерей;
дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств;
рентна плата;
інші надходження.
До адміністративних зборів і платежів, доходів від некомерційного та побічного продажу входять:
плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;
плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна;
плата за утримання дітей у школах-інтернатах;
державне мито;
плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації;
митні збори.
Надходження від штрафів і фінансових санкцій складаються з:
адміністративних штрафів та санкцій;
сум, стягнених з винних осіб, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;
надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.
До інших неподаткових надходжень належать:
надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами майна і валюти;
надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, щодо яких минув строк позовної давності;
власні надходження бюджетних установ;
надходження коштів від продажу військового майна;
надходження до страхового фонду безпеки авіації;
надходження сум різниці в ціні за газ;
відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці та ін. [33, с. 655].
Особливе місце в доходах бюджету посідають доходи від реалізації майна, що перейшло у власність держави. На відміну від решти неподаткових платежів і зборів, стягнення яких здійснюється різноманітними організаціями та установами і контролюється фінансовими органами, вказані доходи контролюються податковими інспекціями. До майна, яке згідно з чинним законодавством переходить у власність держави, належать такі його види:
− конфісковане;
− визнане в установленому порядку безхазяйним;
− майно, що перейшло у власність держави за правом спадкоємця;
− скарби, передані державним податковим інспекціям;
− незатребуване від органів зв’язку майно, відправлене посилками, бандеролями, листами й грошовими переказами;
− бездокументні, незатребувані, реалізовані в дорозі вантажі та незатребуваний багаж на залізничному, водному, повітряному та автомобільному транспорті;
− інше майно.
Інші надходження, які формують доходну базу бюджету, мають, як правило, неподатковий характер. Одним з основних видів цих надходжень є просрочені суми кредиторської та депоненської заборгованості. Так, згідно з чинним законодавством України підлягають перерахуванню до бюджету прострочені суми кредиторської заборгованості, щодо яких минув один рік із дня виникнення цієї заборгованості. Днем виникнення кредиторської заборгованості вважається:
− день зарахування суми на розрахунковий рахунок підприємства або оприходування товарно-матеріальних цінностей;
− день проведення останньої операції при розрахунках за допомогою планових платежів;
− день фактичного виконання робіт та послуг щодо сум, одержаних підприємствами в рахунок оплати цих робіт та послуг.
Слід також звернути увагу на форму власності тих підприємств, між якими виникла кредиторська заборгованість: підлягає перерахуванню до бюджету тільки кредиторська заборгованість на користь підприємств державної форми власності, незалежно від того, у підприємства якої форми власності вона виникла. В бюджет перераховується кредиторська заборгованість, яка виникла рік тому в підприємствах усіх форм власності на користь державних підприємств та бюджетних організацій. Щодо всіх інших юридичних осіб кредиторська заборгованість до бюджету не перераховується, а відноситься на прибуток цих підприємств. Суми простроченої кредиторської заборгованості мабуть бути перераховані до бюджету до 10 числа місяця, наступного за тим, у якому вона виникла рік тому.
До інших неподаткових надходжень також відносять надбавки до цін на телевізори, радіоприймачі. Платниками є підприємства – виробники цих товарів. Сума надбавки визначається у відсотках до відпускної ціни, яка не включає в себе суму ПДВ і акцизного збору. На суму надбавки збільшується ціна реалізації, тобто ця надбавка сплачується за рахунок покупців і не зачіпає доходів підприємства – виготовлювача. Одержані кошти використовуються для розвитку телебачення та радіомовлення. За порушення цінової політики органи Державного комітету по цінах мають право стягувати з юридичних осіб суму, яка одержана внаслідок перевищення цін. Відповідно до чинного законодавства, а також штраф у двократному розмірі цієї суми. За них з експлуатацією автомототранспорту, зокрема збори стягуються за технічний огляд засобів автомототранспорту, за видачу номерних знаків та технічних паспортів, за прийом іспитів і видачу посвідчень водіїв.
У бюджет надходять також суми, що стягуються у зв’язку з порушенням правил полювання, риболовства й охорони рибних запасів вілповідними органами, які здійснюють нагляд за додерженням цих правил. Цілий ряд державних органів та їх посадових осіб мають право накладати адміністративні штрафи на фізичних осіб. Так, органи міліції вправі накладати адміністративні штрафи на осіб, які порушують правила громадського порядку, паспортної системи тощо. Органи всіх видів транспорту накладають штрафи за порушення правил користування відповідними видами транспорту, митні органи – за порушення митних правил та контрабанду, органи державного пожежного нагляду - за порушення правил пожежної безпеки, і т. д. Державні податкові інспекції не беруть безпосередньої участі в стягненні зазначених надходжень, на них покладається лише контроль за правильністю та своєчасністю надходжень цих сум до бюджету [7, с. 208].
1.3. Зарубіжний досвід формування неподаткових надходжень
Розглянемо детальніше особливості формування в окремих країнах з ринковою економікою доходів бюджету. В США в основу класифікації доходів бюджету покладено джерело сплати, а не функціональну ознаку, в зв’язку з чим неподаткові бюджетні доходи (НБД) не виділено в окрему категорію, а розпорошено між різними групами доходів: (1) джерелами загального доходу: податки, міжбюджетні доходи, поточні платежі, інші загальні доходи; (2) доходами від продажу алкогольних напоїв; (3) доходами від житлово-комунальних послуг (utilities); (4) страховими та довірчими доходами. Відповідно до класифікації доходів федерального бюджету США, до складу неподаткових доходів відносять: (1) міжбюджетні доходи; (2) поточні платежі; (3) інші надходження; (4) доходи від продажу алкогольних напоїв; (5) доходи від надання комунальних послуг. Перші три групи надходжень відносять до доходів загального фонду бюджету [24, с. 56].
Протягом останніх 50-ті років структура доходів федерального бюджету в США кардинально змінилася. Якщо в 1960-ті роки частка НБД в структурі доходів перевищувала 30 % (доходи від продажу алкогольних та тютюнових виробів, збір за забруднення навколишнього середовища, паливні збори), то в 2008 році даний показник був меншим 5 %. Це пояснюється тим, що високі ставки акцизів на алкоголь та тютюн виконали поставлене урядом завдання - зменшити коло відповідних споживачів. Зниження надходжень від збору за паливо обумовлено верхньою межею попиту на паливо на фоні зростання платоспроможного попиту та розширення споживання. Під час криз урядами декількох штатів було підвищено ставки податків та неподаткових платежів. Втім, обмежене зростання бази адміністрування не дозволяє компенсувати дефіцит бюджету під час кризи через недостатню кількість надходжень.
Одним з найбільших прибуткових видів неподаткових доходів є доходи від лотереї. Так, надходження від проведення лотерей в 2002 році перевищили 42 мільярди доларів США (13 мільярдів чистого прибутку), істотно варіюючи між штатами: найбільше доходів від лотерей було акумульовано в таких штатах Нью-Йорк, Массачусетс, Техас, Каліфорнія, Джорджіа, Флорида, Нью-Джерсі, Мічіган, Іллінойс; найменше доходів від лотерей отримали штати Вермонт, Небраска, Монтана, Айдахо, Міннесота, Нью-Мехіко, Айова, Вісконсін.
Розмір надходжень від лотерей визначається 3 факторами:
1) розміром штату та часткою платоспроможного населення, яке може брати участь в лотереях;
2) наявністю альтернативних послуг – казино та гральних автоматів;
3) позицією штату щодо використання лотерей для отримання додаткових фінансових ресурсів для потреб бюджету.
Вченими встановлено, що лотерейна діяльність є обтяжливою для бідного населення (знижує наявний дохід при низькому проценті віддачі – лише до 50 % учасників лотерей можуть що-небудь виграти). В штатах з більшою кількістю населення розмір призового фонду є набагато вищим, що стимулює до участі в лотереях. Казино та гральні автомати в 2002 році (дата останнього спостереження) принесли власникам більше 40 мільярдів доларів прибутку після вирахування податків і залишаються головними конкурентами лотерей. Це пояснюється вищим відсотком виграшів учасників (90-95 %), постійним характером гри (цілодобово, а не періодично, як в лотереях), привабливістю для туристів та мігрантів (моментальний виграш). Найбільші доходи від грального бізнесу отримують бюджети штатів Нью-Джерсі (як столиця ігорного бізнесу), Невада, Міссурі, Міссісіпі, Мічиган, Айова, Індіана, Іллінойс, Коннектикут, Колорадо. В США діє система 5 правил для збалансування бюджету і кожен штат обирає кількість правил для виконання. Крім того, на законодавчому рівні закріплюють ліміт витрат і доходів. Так, у складі джерел загального доходу відображаються адміністративні штрафи, пені та неустойки; доходи від надання послуг державними установами, відрахування частини прибутку державних монополій, оподаткування частини прибутку органів державного сектору від реалізації державного майна; платежі, пов’язані з наданням послуг загальнодержавного характеру, фінансові доходи.
У складі доходів від житлово-комунальних послуг відображають виручку монополій за водопостачання, електроенергетики, постачання газу та транспортних послуг. Серед них – рентна плата за послуги транзиту, дозвіл на видобуток вуглеводнів. Крім того, значну кількість повноважень щодо адміністрування неподаткових доходів віднесено до сфери органів місцевого самоврядування. Підтримується ініціатива окремих штатів щодо розширення дохідної бази. Аналіз практики адміністрування НБД в США засвідчив поступове зміщення фіскальної функції на користь регулюючої.
Сполучене Королівство. Система державних доходів Сполученого Королівства базується на 5 принципах: прозорості, стабільності, відповідальності, чесності та ефективності. У відповідності до цих принципів діють 2 базові правила з адміністрування платежів: 1) «золоте правило економічного циклу», за яким Уряд позичає кошти лише для капітальних витрат, поточні витрати мають бути забезпечені виключно за рахунок внутрішніх джерел; 2) «правило інвестиційної стабільності», за яким приріст ВВП має бути постійно вищим за приріст джерел фінансування бюджету. Важливим є внесення Урядом Британії до ключових напрямків бюджетної політики завдань: а) середньострокового забезпечення відкритості та прозорості прийняття рішень щодо визначення джерел забезпечення витрат та податкового навантаження всередині та поміж різних вікових груп населення; б) визначення адекватного розміру платежів громадян, які використовують суспільні послуги, надані державою.
Неподаткові платежі в системі державних доходів Великобританії віднесено до складу інших доходів, які включають: операційний надлишок Центробанку Англії; дохід Державної скарбниці від продажу монет; дохід від лотерейної діяльності; дивіденди (в розрізі найбільших державних компаній та іншими); відсотки за позиками (позики до місцевих фондів та інші позики); інші надходження (платежі за реєстрацію земель, штрафи та пені, роялті від компанії Марафон Петролеум, надходження Комісії з регулювання зв’язку та інше).
Характерною є тенденція до стійкого скорочення неподаткових надходжень: з 4,89 % від сукупних бюджетних надходжень у 1999 році до 4,0 % у 2006 році . Це обумовлено завершенням приватизаційних процесів та структурних реформ в секторі загальнодержавного управління (зокрема, запровадження таких ринкових механізмів, як державно-приватне партнерство, аутсорсинг, ваучери) [25, с. 345].
До складу неподаткових бюджетних доходів в Канаді належать доходи в групі «інші надходження», зокрема: 1) дохід від продажу товарів та послуг (до них відносять і адміністративні збори і платежі, водопостачання, доходи від концесій та франшиз); 2) збори для соціальних програм; 3) інвестиційний дохід (рентні платежів, роялті, дивіденди, інший інвестиційний дохід, торгівельні доходи); 4) інші доходи з власних джерел (штрафи та пені, капітальні трансферти, інші надходження). Імплементація нової бюджетної класифікації в Канаді (відповідно до методології СДФ МВФ в редакції 2001 року) почалася в 2002 році зі створення пілотного проекту щодо застосування нової класифікації на локальному рівні із вивченням результатів впровадження спеціально створеними для цього інституціями. Завершення переходу на нову систему класифікації доходів і видатків бюджету в Канаді завершилося в 2005 році. Частка НБД дещо знизилися з 6,41 % від сукупних федеральних доходів у 2001-2002 фінансових роках до 5,74 % у 2005-2006 роках, і мають стійке значення, що обумовлене стабільністю економіки та сталістю бюджетних доходів (в структурі податків більше 80% займає податок з доходів фізичних осіб). Неподаткові доходи бюджету в Канаді поділяють на операційні та неопераційні.
До складу операційних доходів відносять дохід від продажу товарів та послуг: а) від продажу товарів (придбаних для перепродажу, майна, що використовувалося; виробленої продукції; продукції лісництва); б) від надання послуг (комісійні та платежі, рентні та орендні платежі, від використання продуктивних та непродуктивних активів, консультаційні послуги, відновні роботи); в) інші операційні доходи (субсидії та гранти, роялті та франшизи, державне мито, митні збори). До складу неопераційних доходів відносять: а) дивіденди від державних підприємств та іноземних корпорацій; б) відсотки із внутрішніх (облігації та боргові розписки, іпотечні позики, інші цінні папери та позики, в т.ч. під державні гарантії) та зовнішніх джерел; в) доходи від інших неопераційних джерел.
Словаччина. Неподаткові бюджетні доходи формуються відповідно до функціональної класифікації доходів бюджету, запропонованої МВФ (яка є аналогічною до української). До складу доходів бюджету відносять: 1) податкових надходжень; 2) неподаткових надходжень; 3) інвестиційних надходжень; 4) грантів; 5) міжбюджетних трансфертів; 6) допомоги ЄС. Частка НБД в структурі доходів бюджету в 2006 році порівняно з 1995 роком зросла після проведення податкової та реформи системи охорони здоров'я на 2 % [18, с. 312].
Росія. Неподаткові доходи в Російській Федерації визначені Бюджетним кодексом РФ та законом про бюджетну класифікацію, згідно з якими до складу НБД відносять:
– збори та регулярні платежі за користування природними ресурсами; – державне мито; – заборгованість та перерахунки з відмінених податків, зборів та інших обов’язкових платежів; – доходи від зовнішньоекономічної діяльності; – доходи від використання майна, що знаходиться в державні та муніципальній власності; – платежі за користування природними ресурсами; – доходи від надання платних послуг та компенсація витрат держави; – доходи від продажу матеріальних та нематеріальних активів;
– адміністративні збори та платежі; – штрафи, санкції, відшкодування збитків; – доходи бюджетів РФ від повернення залишків субсидій та субвенцій попередніх років; – інші неподаткові доходи.
Відповідно до п. 3 ст. 41 Бюджетного кодексу РФ до неподаткових доходів бюджетів відносять: – доходи від використання майна, що знаходиться в державній або муніципальній власності, після сплати податків та зборів, що передбачені законодавством, за винятком майна автономних установ, а також майна державних та муніципальних унітарних підприємств, у т.ч. казенних; – доходи від продажу майна (крім акцій та інших форм участі в капіталі, державних запасів дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння), що знаходиться в державній або муніципальній власності,
– доходи від надання платних послуг бюджетними установами; – кошти, отримані в результаті застосування заходів цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності, у т.ч. штрафи, конфіскації, компенсації, а також засоби, отримані для відшкодування збитків, наданих Російській Федерації, суб’єктам РФ, муніципальним установами та інші суми примусового вилучення; – засоби самообкладання (добровільні внески) громадян; – інші неподаткові доходи. Попри детальну класифікацію НБД в РФ, їх частка в структурі бюджету знижується на користь податку з добування корисних копалин (ориг. – НДПИ – налог на добычу полезных ископаемых), тобто зберігається ресурсна орієнтованість економіки та посилюється залежність бюджету від цін на світових сировинних ринках [24, с. 111].
РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ СКЛАДУ ДОХОДІВ ТА НЕПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ДО БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ
2.1. Аналіз показників доходної частини зведеного та державного бюджетів за січень-червень 2012 року
Виконання дохідної частини зведеного бюджету за січень – червень 2012 року склало 208,8 млрд. грн., що більше аналогічного показника попереднього року на 31,0 млрд. грн., або на 17,4 % (таблиця 1.1).
Таблиця 1.1
До дохідної частини державного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло 162,9 млрд. грн., що на 23,6 млрд. грн., або на 16,9 %, більше аналогічного показника 2011 року. Виконання дохідної частини державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів становило 162,3 млрд. грн., що на 24,2 млрд. грн., або на 17,5 %, більше відповідного показника попереднього року. Серед особливостей виконання бюджету в I півріччі 2012 року слід назвати уповільнення темпів приросту основних податкових надходжень порівняно з попереднім роком. Зокрема, надходження податку на прибуток підприємств за вказаний період виросли на 11,9 % проти 50,4 % у I півріччі 2011 року, а ПДВ -на 13,6 % проти 27,9 %.
Динаміку щомісячних доходів державного бюджету за звітний період представлено на рисунку 1.2. Піки надходжень у лютому та травні пояснюються тим, що саме на ці місяці припадають кінцеві терміни сплати податку на прибуток підприємств.
Рис. 1.2. Динаміка щомісячних надходжень до державного бюджету у 2007 – 2012 роках
Частка податкових надходжень у структурі загальних надходжень зведеного бюджету порівняно з аналогічним періодом 2011 року зменшилась на 2,0 в. п. унаслідок зменшення частки податку на додану вартість на 1,1 в. п., податку на прибуток підприємств – на 0,7 в. п., податку на доходи фізичних осіб – на 0,3 в. п. і рентної плати та зборів на паливно-енергетичні ресурси – на 1,2 в. п. Частки решти податкових джерел змінилися несуттєво. Частка неподаткових надходжень зведеного бюджету збільшилась на 2,2 в. п. і становила 14,9 %. Основним чинником збільшення питомої ваги неподаткових надходжень від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України в обсязі 4,5 млрд. грн. Частка податкових надходжень у структурі загальних надходжень державного бюджету в I півріччі 2012 року порівняно з аналогічним періодом 2011 року зменшилась на 2,8 в. п. Зміни у структурі доходів державного бюджету в цілому подібні до змін у структурі доходів зведеного бюджету.
Структура доходів зведеного та державного бюджетів наведена у таблиці 1.3.
Таблиця 1.3
Доходи
Зведений бюджет
Державний бюджет
2010 рік
2011 рік
2012 рік
2010 рік
2011 рік
2012 рік
1
2
3
Податкові надходження, у т. ч.:
77,3
86,4
84,4
69,3
86,8
84,0
податок з доходів фізичних осіб
15,9
15,6
15,3
-
-
2,0
податок на прибуток підприємств
11,8
14,4
13,7
14,5
18,5
17,6
збори за спеціальне використання природних ресурсів, із них:
4,1
3,9
4,0
1,2
0,6
0,7
плата за землю
3,1
2,9
2,8
-
-
-
податок на додану вартість
32,1
33,5
32,4
41,0
43,1
41,7
акцизний податок
8,9
8,4
8,8
8,9
10,5
11,0
податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції
2,5
2,7
3,0
3,3
3,4
3,8
рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси
0,0
6,0
4,8
0,0
7,7
6,2
інші подат. надходженя
2,0
1,9
2,4
0,4
3,0
1,0
1
2
3
Неподаткові надходження, у т. ч.:
20,6
12,7
14,9
29,9
12,9
15,7
доходи від власності та підприємницької діяльності
9,3
3,1
5,8
10,8
3,9
7,3
адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу
0,9
1,2
1,6
0,8
0,8
1,6
власні надходження бюджетних установ
7,1
6,8
6,1
10,9
6,3
5,2
інші неподаткові надходження
3,3
1,6
1,4
7,4
1,9
1,6
Доходи від операцій з капіталом
1,1
0,5
0,5
0,4
0,1
0,1
Цільові фонди
0,9
0,3
0,2
0,4
0,1
0,1
Інші надходження
0,1
0,0
0,0
0,0
0,1
0,1
До державного бюджету надійшло 136,3 млрд. грн. податкових надходжень, що на 16,5 млрд. грн. або на 13,8 % більше відповідного показника минулого року. У звітному періоді до державного бюджету надійшло 28,5 млрд. грн. податку на прибуток підприємств, що на 3,0 млрд. грн. або на 11,9 % більше відповідного показника попереднього року. Це становить 49,3 % річного плану надходжень податку (зі змінами). Щомісячна динаміка надходжень цього податку в цілому повторює тенденції попередніх років з піком надходжень у лютому та травні. Це пов’язано з тим, що саме на ці місяці припадають граничні терміни сплати податку за рік (рисунок 1.4).
Рис. 1.4. динаміка щомісячних надходжень податку на прибуток підприємств до державного бюджету у 2007 – 2012 роках
Податок на прибуток підприємств зріс у I півріччі 2012 року за рахунок збільшення надходжень податку з підприємств і організацій приватного сектору – на 2,3 млрд. грн., або на 14,8 %. Водночас надходження податку з державного сектору скоротився на 0,5 млрд. грн. В узагальненому вигляді це представлено на рисунку 1.5.
Рис. 1.5. Надходження податку на прибуток підприємств різних форм власності у січні – червні 2011-2012 років
У січні – червні 2012 року до