Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
КБ ДЕЛЬТАБАНК
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ТГВ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Магістерська робота
Предмет:
Міжнародні економічні відносини
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра міжнародних економічних відносин
«Допущено до захисту»
Завідувач кафедри
д.е.н., проф. Нижник В.М.
_______________________
«___» ____________2006р.
Горбенко Наталія Анатоліївна
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
на тему: МЕХАНІЗМ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В ФІНАНСОВОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ ТОВ «КБ ДЕЛЬТАБАНК»
на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»
за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини»
Науковий керівник:
Ст. викладач
Теляча Л. П.
Консультант:
Ніколайчук М. В
Хмельницький 2007
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В ФІНАНСОВОМУ СЕКТОРІ КРАЇН З РОЗВИНУТОЮ ЕКОНОМІКОЮ ..................................................................................................... 7
1.1 Споживчі витрати населення і необхідність їх кредитування в ринковій економіці ................................................................................................................. 7
1.2 Сутність споживчого кредиту і його місце в системі кредитних відносин 16
1.3 Класифікація споживчого кредиту.................................................................. 26
1.4 Механізм надання споживчого кредиту ....................................................... 36
Висновки до розділу 1 ..................................................................................... 44
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЮЧОГО МЕХАНІЗМУ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА СПОЖИВЧІ ПОТРЕБИ В ФІНАНСОВОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ ................................................................................................................ 46
2.1 Сучасний стан та тенденції споживчого кредитування в Україні............... 46
2.2 Оцінка діяльності ТОВ “КБ Дельтабанк” на фінансовому ринку
України ................................................................................................................. 56
Аналіз структури споживчого кредитування та клієнтської бази банку ... 65
Характеристика механізму надання споживчого кредиту ТОВ «КБ Дельтабанк» .......................................................................................... 69
Висновки до розділу 2 .................................................................................... 78
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ В ТОВ «КБ ДЕЛЬТАБАНК».................... 81
3.1 Об’єктивна необхідність та практичні можливості вдосконалення механізму надання споживчого кредиту .............................................................. 81
3.2 Розширення спектру кредитних послуг ТОВ «КБ Дельтабанк» за рахунок інноваційних форм споживчого кредитування .................................. 86
3.2.1 Впровадження пільгового кредитування житла для молодих сімей ... 86
3.2.2 Розширення схем кредитування житла на основі бриджинг-кредиту . 92
3.2.3 Застосування кредиту з зворотнім ануїтетом ....................................... 99
3.3 Формування єдиної системи інформаційних ресурсів на основі Інтернет-технологій ............................................................................................................... 103
3.4 Дослідження впливу економічних факторів на розвиток споживчого кредитування в Україні .......................................................................................... 113
Висновки до розділу 3 .................................................................................... 119
ВИСНОВКИ ............................................................................................................ 122
АНОТАЦІЯ ............................................................................................................. 125
THE SUMMARY ..................................................................................................... 126
ЛІТЕРАТУРА............................................................................................................................. 127
ДОДАТКИ ............................................................................................................... 135
ВСТУП
На сучасному етапі економічного розвитку важливе місце у пошуку шляхів виходу України з кризового стану займає подальше удосконалення форм кредиту, формування ефективної кредитної системи.
Значну роль у задоволенні виникаючих потреб населення, підвищенні його життєвого рівня, забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє така форма кредиту, як споживчий кредит, що надається населенню для задоволення різноманітних споживчих потреб.
У перші роки державної незалежності України кредити на споживчі потреби майже не надавались. І хоча зараз кредитні установи та торговельні організації дещо активізували свою діяльність на ринку споживчого кредиту, однак залишається потреба в подальшому дослідженні кредитування населення на споживчі потреби. При цьому слід визначити які фінансові інструменти і механізми для цього слід застосовувати, опрацювати методику кредитування населення на окремі споживчі цілі. Це дозволить, з одного боку, сприяти максимально ефективному задоволенню споживчих потреб населення, а з другого кредиторам одержати додаткові прибутки.
Актуальність теми. Теоретичні засади кредитування населення на споживчі потреби певною мірою вивчені у фінансовій літературі, проведено вивчення суттєвих елементів теорії кредиту, як сутність кредиту, класифікація форм та видів кредиту, система банківського кредитування, техніка банківського споживчого кредитування, пасивні і активні операції кредитних спілок й інших вагомих елементів механізму кредитування населення на споживчі потреби.
Проте питання кредитування населення на споживчі потреби в умовах ринкової економіки вимагають подальших досліджень. На особливу увагу заслуговує впровадження нових кредитних продуктів, що надаються населенню України, з врахуванням зарубіжної практики банківських і небанківських кредитно-фінансових установ, а також розвиток ринкової інфраструктури, пов’язаної з наданням споживчих кредитів населенню.
Тому дана тема магістерської роботи є досить актуальною в наш час.
Мета і задачі дослідження. Метою магістерської роботи є поглиблення теорії споживчого кредиту, обґрунтування шляхів його розвитку в Україні, опрацювання методики кредитування населення на окремі споживчі потреби. Для досягнення цієї мети нами були поставлені такі задачі:
- дослідити теоретико-методологічні основи споживчого кредиту в умовах ринкової економіки;
- проаналізувати діючу систему кредитування комерційними банками населення на споживчі потреби;
- дослідити основні тенденції споживчого кредитування комерційними банками вцілому, і ТОВ “КБ Дельтабанк” зокрема, в умовах сучасної економіки України;
- обґрунтувати необхідність та практичні можливості подальшого розширення споживчого кредиту в Україні;
- обґрунтувати шляхи вдосконалення в умовах перехідної економіки окремих напрямів кредитування населення на споживчі потреби ТОВ “КБ Дельтабанк”
Об’єкт дослідження – споживчі кредити, що надаються населенню України ТОВ “КБ Дельтабанк” на основі досвіду зарубіжних країн
Предметом дослідження виступають кредитні відносини населення з комерційними банками з приводу отримання, використання та погашення споживчого кредиту.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод і системний підхід до вивчення умов і можливостей розвитку споживчого кредиту. Для дослідження стану кредитних взаємовідносин комерційних банків та населення використані різноманітні методи, серед яких метод аналізу і синтезу, статистичні, економіко-математичні, техніко-економічні методи.
Дослідження фактичної структури і стану кредитування населення на споживчі потреби комерційним банком ТОВ “КБ Дельтабанк” ґрунтується, в першу чергу, на даних їх форм звітності № 302.07 та № 316.09, які надаються в державне управління Національного банку України та зведені дані по Україні. Важливе значення в процесі дослідження надавалось окремим положенням Законів України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативних документів НБУ. В дослідженні також використані теоретичні і практичні досягнення в банківській сфері України та економічно розвинутих країн світу.
В магістерській роботі здійснене комплексне дослідження засобів вдосконалення напрямів споживчого кредитування населення. А саме:
Уточнено коло відносин, що стосуються споживчого кредиту та визначені його межі; розкрито значення споживчого кредиту в сучасному соціально-економічному розвитку України.
Розроблена класифікація споживчого кредиту, яка може бути покладена в основу кодифікації законодавчої та нормативної бази з питань споживчого кредиту, а також може бути використана в інформаційних системах органів влади і банків;
Теоретично обґрунтовано і змодельовано порядок визначення кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб для використання банками у їх практичній діяльності;
Розроблена методологія надання пільгового кредиту малозабезпеченим і молодим сім’ям та молодим одиноким громадянам на купівлю (будівництво) житла на основі відшкодування державою частини виплачуваних позичальником процентів; обґрунтована його більш висока ефективність у порівнянні з існуючою системою державного житлового кредитування населення;
Обґрунтовано і розроблено методичне забезпечення надання банками бриджинг-позичок на купівлю нового житла замість старого;
Визначені шляхи адаптування зарубіжного досвіду в практику українських банків надання кредитів із зворотнім ануїтетом домовласникам похилого віку;
Теоретичне й практичне значення роботи полягає в науковому обґрунтуванні форм і засобів вдосконалення напрямів кредитування населення на споживчі потреби, висновків і рекомендацій, які становлять внесок у сучасну теорію кредиту і функціонування банківського сектору на етапі перехідної економіки.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В ФІНАНСОВОМУ СЕКТОРІ КРАЇН З РОЗВИНУТОЮ ЕКОНОМІКОЮ
1.1 Споживчі витрати населення і необхідність їх кредитування в ринковій економіці
Масштаби і структура загального обсягу виробництва в країні значною мірою залежать від розмірів і структури споживчих витрат населення, що виступають важливим соціально-економічним показником розвитку суспільства.
Природу формування і реалізації споживчих витрат ретельно вивчали економісти у різний час у різних країнах. Істотний внесок у дослідження даної проблеми внесли Дж. М. Кейнс, С. Кузнец, І. Фішер, Ф. Модильяні, А. Андю, Р. Брумберг, М. Фрідмен, Р. Хол та ін. Теорії поведінки споживачів, розроблені цими вченими, дають можливість порівняти різні підходи в аналізі закономірностей споживання.
Радянські економісти, зокрема І.В. Шутов, В.Ф. Майєр, Ф.С. П'ятакова, Ю.Н. Нетесін, В.І. Середа й ін., також всебічно вивчали особисте споживання, під яким розумілися "потреби населення, що використовуються людьми для задоволення своїх безпосередніх потреб у їжі, одязі, взутті, предметах культурно-побутового призначення і господарського побуту, житлі та інших споживчих благах у матеріально-речовій формі, а також у формі особистих послуг" Особлива увага приділялася проблемі впливу особистого споживання на механізм відтворення населення і суспільства в цілому. Необхідно відзначити, що в роботах цих авторів чітко виявлялася ідеологічна спрямованість досліджень, що і не дивно, адже на мотиви, структуру і характер споживання істотно впливає соціально-економічне і політичне становище в країні.
Українська економічна теорія також не залишає осторонь проблему споживчих витрат. Так, на наш погляд, правильним можна вважати визначення авторів підручника "Макроекономіка" А.Г. Савченка, Г.О. Пухтаєвич, О.М. Тітьонка, які під споживчими розуміють "витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб".
Споживчі витрати, з одного боку, дозволяють задовольнити потреби населення споживчого характеру, з іншого боку, лежать в основі формування платоспроможного попиту населення, що є важливим чинником росту ВВП.
Для більш повної характеристики споживчі витрати можна згрупувати за їх видами (рис. 1.1).
Відповідно до моделі кругообігу доходів і продуктів витрати споживчого характеру здійснює сектор домашніх господарств, що представляє собою "економічно відособлену групу людей (сім’я), яка має спільні доходи, видатки, виступає власником ресурсів" [39, с. 56]. При цьому сім’я може складатися і з однієї людини. Джерелом споживчих витрат домогосподарств виступають їхні доходи, які можна розділити на три групи, а саме: доходи, отримані від професійної діяльності, від власності та трансферні платежі.
Крім споживчих витрат, домашні господарства витрачають отримані доходи на сплату податків і зборів державі і створення заощаджень, які спрямовуються на грошовий ринок. Потрібно відзначити, що переважна частина доходу витрачається саме на споживання.
За рівнем використання споживчі витрати поділяються на здійснені на внутрішньому і зовнішньому (за рахунок імпорту товарів і послуг) ринку. У другому випадку сімейні господарства зменшують попит на внутрішньому ринку продуктів і переводять його на зовнішній. При цьому частина грошей залишає сферу внутрішнього обороту, що негативно позначається на національному виробнику товарів і послуг.
Можна відокремити два основні напрямки використання споживчих витрат: купівля товарів (продукти харчування, житло, товари побутового призначення і т.д.) і оплата послуг (квартплата і комунальні платежі, послуги навчальних закладів, медичні, транспортні послуги і т.д.). В Україні, як і в економічно розвинених країнах з ринковою економікою, у структурі витрат на споживання росте питома вага витрат на оплату послуг. Так, якщо в 1992 р. питома вага оплати послуг у споживчих витратах населення України становила
6,7%, то в 1995 р. – 18,8%, а в 2005 р. – 29,8%. У складі витрат на купівлю товарів доцільно виділяти витрати на харчування і непродовольчі товари добробуту. Адже частка витрат на харчування в загальних витратах сім'ї є загальновизнаним показником громадян різних країн.
За термінами використання споживчі витрати поділяються на короткострокові і довгострокові. У першу групу умовно входять витрати на товари з терміном служби до одного року. Сюди включаються витрати на придбання продуктів харчування, предметів одягу, взуття і т.д. Товари з терміном експлуатації один рік і більше складають другу групу (автомобілі, побутова техніка, меблі і т.д.). Загальновизнано, що в умовах економічного зростання росте платоспроможний попит на товари тривалого користування і, навпаки, у період спаду домогосподарства утримуються від купівлі таких товарів [92, с.107]. Тому держава повинна використовувати додаткові важелі підтримки платоспроможного попиту населення в період кризи, що практично не робиться в Україні.
Важливого значення надається споживчим витратам у процесі відтворення населення. За даним критерієм можна виокремити наступні види витрат:
- на матеріальні блага, що забезпечують фізичні потреби особистості – продукти харчування, одяг, житло, побутова техніка і т.ін.;
- на матеріальні блага, що забезпечують інтелектуальні потреби – освіту, культурний, творчий і духовний розвиток.
З розвитком суспільства щобільша увага надається задоволенню потреб другого виду, що вимагає створення відповідних соціально-економічних умов у країні.
У країнах з ринковою економікою домогосподарства витрати на споживання здійснюють переважно на організованому ринку товарів і послуг. На жаль, в Україні в зв'язку з високою питомою вагою тіньової економіки і низьким рівнем доходів населення, за даними ООН, частка неорганізованого ринку товарів і послуг у споживчих витратах складає 18,9%. Така ситуація істотно ускладнює реалізацію створеного в країні національного продукту.
Важливе значення має групування споживчих витрат, виходячи з можливостей використання зроблених витрат домашніми господарствами для одержання додаткового доходу. Так, витрати на поточні потреби спрямовані на задоволення споживчих потреб домогосподарств і практично не дають можливості одержання додаткового доходу в прямому вигляді, хоча ці витрати беруть участь у процесі відтворення індивіда, що дозволяє надалі отримувати дохід від професійної діяльності.
Але в той же час можливість одержання грошового доходу від проведених витрат дозволяє нам виділити в складі споживчих витрати інвестиційного характеру, які включають витрати на будівництво, модернізацію, ремонт і купівлю житла, дач і гаражів.
Розглянута нами класифікація споживчих витрат домогосподарств дає можливість краще зрозуміти їх природу, джерела покриття, в т.ч. за рахунок споживчого кредиту. Але вивчення даної проблеми буде неповним, якщо не розглянемо чинники, що впливають на процес споживчих витрат.
Аналіз економічної літератури західних і вітчизняних економістів дозволяє відзначити, що в даний час переважає точка зору, відповідно до якої на процес споживчих витрат впливає наступна сукупність факторів: поточний доход, накопичене багатство, очікування, споживча заборгованість, процентні ставки, податки [92, с. 208-209; 54, с. 611] й ін. Тому необхідно здійснити більш детальне групування чинників, що впливають на процес споживчих витрат (рис. 1.2). Усі чинники об'єднані в наступні основні групи: державна політика, економічна і демографічна ситуація, очікування й інші.
Вплив державної політики на процес споживчих витрат в умовах ринкової економіки дуже істотний. Одночасно вона робить основний вплив і на економічну ситуацію в суспільстві.
Ефективна державна політика сприяє росту споживчих витрат. Це здійснюється в основному непрямим шляхом – за допомогою грошово-кредитної і фіскальної політики, законодавчого регулювання, політичною стабільністю в
суспільстві. Здійснюючи грошово-кредитну політику, держава через центральний банк впливає на підвищення чи зниження процентних ставок, які у свою чергу впливають на переваги споживачів у відношенні розміру споживання, а також на ділову активність підприємств, що впливає на пропозицію товарів і послуг.
Зниження податків викликає збільшення чистого доходу домогосподарств, що позитивно впливає на рівень споживання. За допомогою фіскальної політики держава впливає на структуру споживчих витрат. Наприклад, надання податкових пільг з житлового будівництва сприяє збільшенню платоспроможного попиту населення на житло; більш високі мита на імпортні товари змушує споживачів купувати аналогічні вітчизняні товари і т.д.
Незаперечним є вплив державного регулювання політичної стабільності на процес споживчих витрат, яке відчутно впливає на очікування споживачів, що
позначається на їхньому бажанні здійснювати споживчі витрати у теперішньому періоді чи відкласти їх на майбутнє.
Серед факторів другої групи особливо варто виділити такі, як: поточний дохід, накопичене багатство, процентна ставка і доступність споживчого кредиту. Поточний дохід виступає основним чинником, який впливає на споживчі витрати. Найбільший внесок у дослідження цієї проблеми вніс Дж. М. Кейнс. У роботі "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей", вперше опублікованій у 1936 р., він зазначив, що поточний дохід є основним чинником, котрий впливає на споживання, і що "люди схильні, як правило, збільшувати відповідно до зростання доходів своє споживання, але не в тій пропорції, у якій зросте дохід" [75, с. 157]. Подальші статистичні дослідження рівня споживання показали, що з ростом доходу середня схильність до споживання знижується в короткостроковому періоді і не знижується в довгостроковому.
Величина накопиченого багатства впливає прямо пропорційно на величину споживання, тобто чим більша величина багатства, тим більший розмір споживання при тім же рівні поточного доходу..
На рівень поточних споживчих витрат істотний вплив мають очікування домогосподарств у відношенні майбутнього рівня цін, грошових доходів, податків, наявності товарів і т.д. Наприклад, очікування молодих людей заробляти більше в майбутньому сприяють більш високому рівню їх поточних споживчих витрат за рахунок скорочення заощаджень і росту запозичень.
Такі демографічні фактори, як вік, стать, склад сім'ї, освіта, зайнятість і т.п., впливають скоріше на структуру, ніж на величину споживання при тому самому рівні доходу. Хоча, наприклад, вік істотно впливає і на рівень споживання. Відповідно до теорії життєвого циклу Ф. Модильяні, мінливість доходів протягом життя людини викликає необхідність перерозподілу доходів з періодів з більш високим рівнем доходу на періоди, коли він низький. Це дозволяє збільшити обсяг споживання в ці періоди.
Оскільки предметом нашого дослідження є кредитування населення на споживчі потреби, то зупинимося більш докладно на впливі споживчого кредитування на процес споживчих витрат.
Проблема впливу споживчого кредиту на рівень і структуру споживчих витрат у вітчизняній економічній літературі особливо активно вивчалася у радянський час. Більшість економістів, серед яких В.С. Захаров, С.І. Ні, М.Д. Олексієнко, В.А. Черненко й ін., здійснювали аналіз даної проблеми на прикладі Радянського Союзу і відзначали великий вплив споживчого кредиту на ріст величини і поліпшення структури споживчих витрат населення.
Головним спонукальним мотивом, що штовхає людей на користування споживчим кредитом, є потреба в предметах споживання і послугах, яка виникає за нестачі власних заощаджень і поточних доходів. Основними користувачами кредиту виступають чи люди з низькими доходами, чи люди, що сподіваються на збільшення своїх доходів.
Для збільшення рівня поточного споживання за рахунок кредиту необхідне бажання не тільки позичальника, але й кредитора. Нездатність деяких індивідів позичати гроші під майбутні доходи в економічній літературі одержало назву "обмеження за запозиченнями" чи "обмеження ліквідності". Це означає, що поточне споживання обмежується розмірами поточного доходу, а не середнім рівнем добробуту протягом усього життя. Як правило, з обмеженням ліквідності зіштовхуються більше "молоді", ніж "старі" люди. Знизити вплив обмеження ліквідності може, у першу чергу, держава шляхом надання додаткових гарантій кредиторам за певні категорії населення.
Таким чином, споживчий кредит нерівномірно впливає на споживчі витрати домашніх господарств, різних за віком і поточними доходами.
Споживче кредитування населення почало розвиватися у 20-ті роки ХХ століття в США під впливом посилення розриву між зростаючими можливостями виробництва й обмеженими рамками платоспроможного попиту населення. Крім того, науково-технічна революція призводить до появи багатьох нових видів споживчих товарів, особливо товарів тривалого користування, що відрізняються відносно високою вартістю.
Ці процеси приводять до того, що в перше післявоєнне десятиліття споживчий кредит одержує широке поширення у США, Канаді, Англії, Австралії, із середини 50-х років – у ФРН, Франції, Італії й інших європейських країнах, а трохи пізніше й у Японії. Наприклад, у США за перше післявоєнне двадцятиліття заборгованість за споживчим кредитом виросла в 15 разів – із 5,7 млрд. дол. у 1945 році до 86,0 млрд. дол. у 1965 році [77, с. 14].
Зростаюча тенденція споживчого кредиту збереглася в США й дотепер, досягши 1331,7 млрд. дол. у 2003 році. Ці дані підтверджують постійно зростаючу роль споживчого кредиту у покритті споживчих витрат домашніх господарств США. Зокрема, останнім часом високі обсяги заборгованості за споживчим кредитом несуть для домогосподарств важкий тягар обслуговування боргу.
Спираючись на статистичні дані російського економіста Ю.І. Кашина, розглянемо ступінь розвитку і впливу кредиту на ріст поточного споживання домашніх господарств США, Франції, Німеччини і Японії за останні три десятиліття (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Індикатори рівня кредитних зобов’язань домашніх господарств деяких розвинутих країн
Показники
1980
1990
1995
1998
2003
2005
Кредитні зобов'язання домашніх господарств:
США, в млрд. дол.
493
1443
2350
3765
5245
5665
Франція, в млрд. фр. франків
329
1231
2104
3690
3641
3780
Німеччина, в млрд. нім. марок
1604
1721
1822
—
—
—
Японія, в млрд. йєн
29367
131774
203451
331543
385771
—
Відношення кредитних зобов'язань домашніх господарств до обсягу споживчих витрат:
США, в %
76
82
87
98
106
109
Франція, в %
72
75
74
96
79
80
Німеччина, в %
81
84
87
—
—
—
Японія, в %
75
93
108
133
133
—
Як видно з даних наведеної таблиці, в усіх розглянутих країнах, за винятком Німеччини, темпи росту виданих кредитів домогосподарствам за аналізовані періоди виросли більш ніж у 10 разів, а в Японії - в 32,5 рази. Чітко виявляється і зростаюча тенденція частки кредиту у покритті споживчих витрат домашніх господарств. Причому, якщо в 1980 р. значення даного показника в США, Франції і Японії було практично на одному рівні (76%, 74% і 75% - відповідно), потім Японія як би йшла майже з десятилітнім випередженням (93% у 1980 р. проти 98% у США і 96% у Франції на 1998 р.), досягши максимуму в 133% на кінець 1998 і 2003 років.
Проведений аналіз показав, що складова кредиту як джерела покриття споживчих витрат домашніх господарств розвинених країн світу постійно зростає і складає на початок 2000-х років від 80% у Франції до 133% у Японії.
Таким чином, з розвитком суспільства роль споживчого кредиту у покриття споживчих витрат зростає, досягши в даний час відчутних значень у розвинутих країнах.
1.2. Сутність споживчого кредиту і його місце в системі кредитних відносин
Кредит є опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Форми, функції і роль кредиту визначаються економічним устроєм суспільства. Так, у докапіталістичних суспільно-економічних формаціях в основі кредитних відносин лежав лихварський капітал. З появою і розвитком капіталістичного способу виробництва кредит перетворюється у форму руху позичкового капіталу. Загальною економічною основою функціонування кредитних відносин є товарне виробництво, що обумовлює розбіжність у часі руху матеріальних і грошових потоків, які виникають у процесі кругообігу й обороту коштів (капіталів).
У кредитні відносини вступають як виробничі і торгові підприємства, так кредитно-фінансові інститути, державні органи і населення.
Важливе місце у дослідженні кредитних відносин займає питання про сутність кредиту. Так, у Положенні НБУ "Про кредитування" від 28.09.1995 р.[43] відзначається: "Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання". Найбільш точне визначення сутності кредиту у вітчизняній економічній літературі було дано авторами підручника "Гроші та кредит", відповідно до якого "кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента"[47, с. 128].
Сутність кредиту знаходить своє вираження у формах, кожна з яких є певною сукупністю суспільних відносин, що виникають у процесі відтворення. Саме через свої форми кредит знаходить своє практичне відображення. Тому, форма кредиту є як відображення сутності кредиту, так і відображення взаємозв'язку власне кредитних відносин із предметною стороною кредитної угоди.
Важливе місце у задоволенні виникаючих потреб населення й у підвищенні його життєвого рівня, як було показано вище на прикладі економічно розвинених країн, займає споживчий кредит.
На вивчення суті споживчого кредиту були спрямовані праці В.С.Захарова[60, 61], Ю.С. Крупнова [87], Г.К. Махарадзе [101], С.Н.Ні [58], В.А. Черненко [80] і ряду інших авторів. Особливо слід зазначити дослідження українських економістів М.Д. Алексієнка і В.А. Ольшанського [12], які здійснили глибокий аналіз існуючих точок зору про зміст споживчого кредиту й обґрунтували власне бачення його сутності.
На наш погляд, при визначенні сутності споживчого кредиту необхідно виходити з наступних основних положень:
- По-перше, споживчий кредит виступає однією з форм кредиту. Тому його визначення має включати всі необхідні загальні для форм кредиту як економічної категорії характеристики.
- По-друге, у визначенні споживчого кредиту повинна чітко відображатися структура кредиту. Структура є тим, що залишається стійким і незмінним у кредиті і включає його суб’єкти в особах кредитора і позичальника, а також об'єкт передачі — позичену вартість. Тому визначення сутності споживчого кредиту повинне містити усі типи кредиторів і позичальників, які є сторонами у цьому кредиті, а також усі форми позиченої вартості.
- По-третє, пізнання сутності споживчого кредиту припускає розкриття його основи, що представляє собою найбільш глибоку частину сутності споживчого кредиту, те, чим вона визначається і чим вона виділяється як форма економічної категорії "кредит". Основа споживчого кредиту знаходить своє відображення через цільову спрямованість кредиту. Адже сама назва "споживчий" походить від слів "споживання", "споживач", тобто даний кредит спрямований на особисте споживання.
Зроблений нижче аналіз існуючих у літературі підходів до визначення сутності споживчого кредиту дозволив нам здійснити їхню класифікацію в залежності від цільової спрямованості кредиту. За даним критерієм виділені чотири підходи до основи споживчого кредиту ( рис. 1.3 ).
Рис. 1.3. Підходи до сутності споживчого кредиту в залежності від його цільової спрямованості.
Важливе місце у дослідженні сутності споживчого кредиту займають структура кредиту і характер кредитних відносин між кредитором і позичальником із приводу позиченої вартості .На рис. 1.4 показана структура і типи кредитних відносин, котрі виникають при споживчому кредиті у вузькому сенсі. Можна виділити п'ять типів кредитних відносин, у яких населення виступає позичальником коштів на цілі особистого споживання: 1) держава – банк - населення; 2) кредитний інститут (банк) - населення; 3) банк - підприємство (організація) - населення; 4) підприємство (організація) - населення; 5) населення – населення. Перший тип кредитних відносин характеризує ті відносини, за яких держава, використовуючи як посередника банківські установи, надає кредит населенню за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів . У такий спосіб населення одержує пільгові кредити на будівництво і придбання житла, навчання у вищих закладах освіти і т.д. Наприклад, в Україні згідно з Постановою КМУ від 17.05.1999 № 825 "Про вдосконалення організаційної та фінансової діяльності Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву при Державному комітеті в справах сім'ї та молоді" передбачено надання пільгового довготермінового державного кредиту молодим сім'ям та самотнім молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Другий тип кредитних відносин стосується тих відносин, у яких кредитування громадян здійснюється банком у непрямому порядку, тобто через посередника. Посередником можуть бути торгові підприємства, що здійснюють продаж товарів з відстрочкою платежу, а комерційні банки, у свою чергу, купують у них зобов'язання споживачів. Цей вид кредиту одержав дуже широке поширення в економічно розвинених країнах. У ряді випадків банки кредитують підприємства (організації), а ті у свою чергу надають кредити своїм працівникам. У даному типі кредитних відносин позичена вартість виступає у товарній формі.
Третій тип кредитних відносин представлений відносинами, що виникають безпосередньо між підприємством (організацією), що виступає в ролі кредитора, і населенням, що є позичальником. В основному ці відносини представлені кредитами, наданими безпосередньо підприємством населенню при реалізації своїх товарів чи послуг. В Україні поки що не одержав розвитку викуп у торговельних підприємств зобов'язань позичальників комерційними банками. Тому майже весь продаж товарів чи послуг за допомогою кредиту торговими підприємствами населенню характеризує даний тип відносин. Найбільш яскравим прикладом є надання в кредит населенню телефонно-телеграфних і комунально-побутових послуг відповідними підприємствами й організаціями. У ряді випадків підприємства (організації) прямо видають кредити своїм працівникам. Зазвичай, такі кредити надаються на невідкладні потреби і без сплати відсотка. Позичена вартість виступає як у товарній (при продажі товарів у кредит), так і у грошовій формі (при кредитуванні підприємствами своїх працівників).
При четвертому типі кредитних відносин кредиторами споживчих потреб населення виступають різні кредитні інститути: комерційні банки, ломбарди, будівельні товариства, кредитні спілки. Основну нішу тут займають комерційні банки, що надають кредит населенню на поліпшення житлових умов, будівництво садових будинків, гаражів, господарське обзаведення, купівлю споживчих товарів і послуг, а також на задоволення інших споживчих потреб.
Особливістю цього типу кредитних відносин є переважно грошова форма позиченої вартості, хоч зустрічається і товарна форма, наприклад, при кредитуванні в рамках системи будівельних заощаджень.
П'ятий тип кредитних відносин становлять відносини, що складаються між окремими громадянами з приводу їхньої участі в кредитній угоді і як кредитора, і як позичальника. Історично даний тип виник на початку розвитку кредитних відносин, коли в одних суб'єктів відчувався надлишок предметів споживання, а в інших виникала потреба у тимчасовому їхньому використанні. Кредит між приватними особами часто носить дружній характер, позичковий відсоток встановлюється у меншому розмірі, ніж при банківському кредитування, а у більшості випадків він зовсім не сплачується; рідко коли укладається договір позички, іноді використовується боргова розписка, однак в окремих випадках і вона не застосовується. Елемент довіри тут набуває підвищеного значення.
Є й інша сторона, коли даний кредит приймає форму лихварського. У цьому випадку позичальником сплачується підвищений відсоток за кредит, кредитор нав'язує жорсткі умови виконання позичальником узятих на себе зобов'язань. Ця форма свого найбільшого розвитку набула за феодалізму, хоч зараз в Україні вона також широко використовується. Це пояснюється кризовими явищами в економіці нашої держави, високими темпами інфляції і часто недоступністю для населення кредитів комерційних банків.
Для цього типу кредитних відносин характерний рух позиченої вартості у всіх трьох формах: грошовій, товарній і натуральній.
Рух позиченої вартості у тій чи іншій формі присутній всім розглянутим типам кредитних відносин. Передана позичальнику у тимчасове користування вартість має особливу споживчу вартість, що дозволяє йому задовольнити назрілі потреби до того моменту, коли будуть здійснені необхідні грошові заощадження. Відсотки, що сплачуються, за користування кредитом є платою за можливість у даний час задовольнити свої потреби, які без використання кредиту могли б бути отримані тільки у майбутньому. Позичена вартість через установлені терміни й у повному обсязі повинна обов'язково повертатися кредитору. Саме її зворотність забезпечує існування кредитних відносин.
Усе зазначене вище дозволяє сформулювати сутність споживчого кредиту, як надання державою, підприємствами, кредитними інститутами і окремими громадянами позичкової вартості (у грошовій, товарній і натуральній формі) населенню для використання її на споживчі потреби на основі повернення і, як правило, зі сплатою відсотків.
За допомогою реалізації споживчим кредитом своїх функцій виявляється його двояке соціальне й економічне значення (див. рис. 1.5).
Позитивне значення споживчого кредиту полягає, насамперед, у більш повному задоволенні потреб населення в промислових товарах, предметах культурно-побутового призначення й послугах. Особливо велику роль відіграє споживчий кредит у придбанні населенням дорогих товарів тривалого користування. Найбільш широко до споживчого кредиту вдаються люди з невисоким рівнем доходу, хоч часто без споживчого кредиту не можуть обійтися і громадяни з високими доходами, що прагнуть вийти на новий, більш високий рівень споживання.
Розвинена система реалізації торговельними підприємствами товарів на виплату сприяє не тільки більш повному задоволенню потреб населення в існуючих товарах народного споживання, але й створює умови для формування нових потреб, що в остаточному підсумку позначається на зростанні суспільного виробництва.
Велике значення споживчий кредит має у вирішенні житлової проблеми шляхом кредитування індивідуального й кооперативного житлового будівництва, купівлі квартир і будинків в особисту власність.
Особливу актуальність кредитування житлового будівництва набуває в період економічних криз, що характерно й для України, коли різко скорочуються поточні доходи населення, а заощадження, в свою чергу, швидко знецінюються в результаті інфляційних процесів.
Соціально-економічне значення споживчого кредиту
Позитивне
Негативне
1.Більш повне задоволення потреб населення в промислових товарах і послугах
1.Відтік капіталу з країни в наслідок купівлі споживачами імпортних товарів за рахунок кредиту
2.Поліпшення житлових і культурно-побутових умов життя населення
2.Надмірна заборгованість за споживчими кредитами населення
3.Подолання соціальної напруги
3.Сприяння інфляції
4.Підвищення рівня життя населення
5.Проведення ефективної демографічної політики держави
6.Прискорення оборотності коштів
7.Зміцнення стійкості грошового обігу
8.Розвиток виробництва й удосконалювання структури виробництва товарів народного споживання
9.Розширення прогресивних форм торгівлі
10.Стимулювання заощаджень населення
Рис. 1.5. Соціальне й економічне значення споживчого кредиту.
Споживчий кредит впливає на підвищення рівня життя населення. За допомогою кредиту громадяни одержують можливість задовольнити назрілі споживчі потреби до того моменту, коли будуть зроблені відповідні грошові нагромадження. У першу чергу, до цієї категорії людей потрібно віднести студентів, що практично не мають поточних доходів у період навчання в навчальному закладі, але потенційно мають істотні доходи після майбутнього працевлаштування.
Наприклад, у багатьох студенти одержують банківські кредити на безлімітній основі, їхня сума визначається за узгодженням банку з клієнтом у кредитному договорі. Перший платіж в рахунок погашення позички може бути відстрочений на 4 місяці, а протягом перших 6 місяців із моменту закінчення навчального закладу банк стягує з позичальника пільгові відсотки. На жаль, українські комерційні банки майже не надають цільових позичок студентам.
Розвиток споживчого кредитування впливає на подолання соціальної нестабільності в суспільстві. Людина, що має власний будинок чи квартиру, можливість придбати споживчі товари і послуги, психологічно більш стійка, вона одержує необхідні умови для створення сім’ї й виховання дітей.
Споживчий
22.11.2013 03:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора